Антропологинька

Все, що ви хотіли знати про антропологію і соромились спитати, розповідаю у новому відео для @poroblenopodcast

Антропологи нарахували понад 20 функцій українських балконів: від місця вигулу песиків та сушіння білизни до робочого простору чи тренажерного залу.

Коли антропологи вивчають міста, то дивляться не лише на архітектуру, але й на те, як люди взаємодіють із кожним елементом простору.

Тіна Полек, антропологиня, кандидатка історичних наук, викладачка Київської школи економікита авторка тг-каналу @anthropologynka розповідає: «Ми з соціологинею Аллою Петренко-Лисак робили дослідження про балкони. Виявилось, що балкон — це не про естетику, а про функціональність. Так, українці використовують простір балконів найрізноманітнішим чином: починаючи, наприклад, від вигулу тварин, закінчуючи масажним кабінетом, майстернею чи тренажерним залом. Часто це може бути місце для сну дитини, куди вивозять візочок. Маломобільні люди використовують балкон як простір, де можна погуляти чи поспостерігати за сусідами. Це також місце, де люди проводять час наодинці, коли дуже мало житлової площі».

У нашому новому випуску Анна Ніколаєва разом з Тіною Полек поговорили про балконну культуру та феномен балконів як багатофункціонального простору в контексті урбаністичної антропології.

А також про те:
Чи є різниця між балконами у Львові та Києві.
Що українські підʼїзди розповідають про нашу культуру.
Хто такі антропологи та чому у нашій культурі їх часто плутають з етнографами.
Як компанії використовують знання антропологів для покращення сервісів і створення продуктів.
Як соцмережі впливають на стосунки з іншими людьми, змінюють наші звички та уявлення про себе.

Переглянути епізод на Youtube:
https://www.youtube.com/watch?v=MyEby84OLEA

Слухати в аудіоформаті та підтримати нашу роботу: https://linktr.ee/porobleno

Суспільство і простір: сьогодення і майбутнє українських міст

13-14 вересня у Чернівцях відбувся вже шостий Український урбаністичний форум. Цього разу головною темою був звʼязок соціального та просторового розвитку українських міст.

Мала радість брати участь разом з найкращими людьми у панелі "Суспільство і простір: сьогодення і майбутнє українських міст". Наша розмова більшою мірою стосувалася того, як різні досвіди війни впливають на українське суспільство, якими насправді є потреби ветеранів, і що означає повага в контексті міського планування.

Повний запис розмови за посиланням з 2:21:33

https://www.youtube.com/live/Rmxt86dbPzE

«Увесь час я поряд із ним»: Що таке доглядова праця жінок та чому вона недооцінена в українському суспільстві

Divoche.media розповідають про наше з "Принципом" дослідження близьких поранених ветеранів.

🔸 Чому часто доглядова праця для жінок - це не тільки про догляд за пораненим?
🔸 Які наслідки може мати тривалий догляд за важко пораненою людиною?
🔸 Як бюрократія стає частиною повсякденних обов'язків доглядальниць?
🔸 Яка підтримка насправді потрібна доглядальницям?
🔸 Чим держава допомагає родинам поранених?
🔸 Як навчитись доглядати за важко пораненою людиною?

Текст статті за посиланням 👇
https://divoche.media/2024/08/20/uves-chas-ia-poriad-iz-nym-shcho-take-dohliadova-pratsia-zhinok-ta-chomu-vona-nedootsinena-v-ukrainskomu-suspilstvi/?fbclid=IwY2xjawExnAFleHRuA2FlbQIxMQABHfunypPnunJQ8sMYqNYEfWKd0cBcufYvCQRW82Mnoq5s-RkuCB8wz3kKtA_aem_8uEfzGfU3Np-A8c1S8D_oQ

#anthropologicalreding

На ремонт техніки

Востаннє я бачила його десь семикласником - молодший брат моєї близької подруги, який бешкетував і заважав нашим серйозним підлітковим справам. Сьогодні цей хлопчик геть дорослий і боронить нас усіх в найгарячіших точках на сході України.

Після Покровська йому з побратимами терміново потрібні кошти на ремонт техніки. І це найменше, що ми всі можемо зробити.

Подякувати за службу і відвагу можна ось тут 👇
https://send.monobank.ua/jar/8uPc8ZXngn

Цьогоріч на Українському урбаністичному формумі говоритимемо про важливе.

Під час першої першої панелі форуму пропонуємо подумати, якими ми хочемо бачити українські міста сьогодні та в майбутньому, як може виглядати наше право на місто.

Наскрізними темами дискусії стануть:
📌 вплив війни на суспільство;
📌 важливість адаптації міст до потреб ветеранів;
📌 центральність житла як у соціальному, так і просторовому розвитку міст.

Ми спробуємо поміркувати про точкові зміни на місцевому рівні, а також про довгострокові трансформації на рівні державних політик.

Спікерки:
📍 Анастасія Боброва, дослідниця, кураторка Українського урбаністичного форуму
📍 Любов Галан, співзасновниця та голова Правозахисного центру для військових Принцип
📍 Тіна Полек, aнтропологиня, співзасновниця Центру прикладної антропології

Модератор: Ivan Verbytskyi, директор Cedos

Цьогоріч форум пройде 13–14 вересня в Чернівцях.

Реєстрація 👉 bit.ly/3V5MA70

Друзі, знайомтесь, це Тетяна Клещукова, дружина ветерана і учасниця нашого з "Принцип" дослідження про турботу за важкопораненими ветеранами.

Тетяна погодилась не просто поділитись досвідом із нами, але й розповісти історію своєї родини публічно Оксані Сенів для репортажу Суспільне Новини. Посилання на нього буде в кінці посту, знайдіть можливість подивитись.

Тетяна - та людина, якою хочеться захоплюватись і з якої хочеться брати приклад. Тетяна - та людина, завдяки якій слово "любов" починає набувати геть нових сенсів. Тетяна - та людина, завдяки якій в нашому світі досі є місце добру і вірі в людей.

Сьогодні Тетяна потребує нашої допомоги, адже грецька клініка погодилась взяти на лікування та реабілітацію її чоловіка, який отримав дуже важке поранення, захищаючи нас усіх. Буду вдячна за ваш сьогоднішній донат для Тетяниної родини.

Допомогти Тетяні та її чоловікові можна отут:

Реквізити підтримки 👇

https://send.monobank.ua/jar/4cwiMhHoZT
4441111062042092 Клещукова Тетяна

Приват
https://www.privat24.ua/send/crmpl
5363542017034506 Клещукова Т.О.

Ось тут репортаж про родину Тетяни:

https://www.youtube.com/watch?v=3tdnvEmWLj0

906 лютого. Як нас змінила війна? і яка вона – "нова нормальність"?

Повномасштабне російське вторгнення до України для більшості українців стало шоком. Третій рік поспіль ми намагаємось відрефлексувати свій досвід і оцінити його потенційний вплив на наше майбутнє. “Як це взагалі можливо?” спершу змінилось на “Коли це скінчиться?”, а тоді на “Як з цим жити?”. Питань у таких рефлексіях завжди більше, ніж відповідей.

Мені дуже хочеться думати, що антропологічні знання можуть допомогти осмислити оце наше “як з цим жити” і запропонувати баланс між реальним контекстом України сьогодні та універсальними для всіх людських культур патернами поведінки.

🔸Як війна зруйнувала нашу повсякденну циклічність?
🔸Як ми конструюємо нову етику в соціальних взаємодіях?
🔸Як різні досвіди війни позначаються на суспільстві?
🔸На чому тримається наша солідарність?
🔸Чи справді наш світ ніколи не буде колишнім?

Повний текст статті за посиланням👇
https://www.pravda.com.ua/articles/2024/07/25/7467293/

#anthropologicalwriting

Як соціальна антропологія може допомогти задизайнити кращі продукти та сервіси?

Друзі, ми з Oleksiy Moskalenko разом з R9. Research Community хочемо трохи поміркувати на тему зв'язку антропології і дизайну та розказати, як антропологічні підходи можуть допомагати розробляти продукти та покращувати сервіси, зокрема, і державні.
Запрошуємо на живу зустріч 18 липня о 19.00 в БЦ Платформа.

Деталі тут: https://www.facebook.com/events/3653798418171115/?notif_id=1720193911819122&notif_t=plan_edited&ref=notif

Оплата тут: https://secure.wayforpay.com/payment/r9julymeetup

Етнографія і репортажистика

Зазвичай учасники_ці етнографічних досліджень присутні в кожному слові текстів, але через конфіденційність невидимі читачеві візуально. Особливо, якщо це дослідження, що стосується чутливих тем. Однак у сфері практичних досліджень дещо інші правила гри, ніж у суто академічній, і геть інші цілі, тому вони передбачають можливість розширення інструментарію донесення інформації до аудиторії.

Нещодавно було опубліковано наше спільне з правозахисним центром “Принцип” дослідження доглядальниць важкопоранених ветеранів “За лаштунками турботи: близькі ветеранів та доглядова праця”. Тепер воно вийшло далеко за межі жанру аналітичної записки. У моєму досвіді це було вперше, коли дослідження стало базою для створення документального журналістського продукту. Можу тільки подякувати за емпатію і делікатність Оксані Сенів, яка маючи за основу результати дослідження, зробила репортаж про повсякденне життя двох наших учасниць, Олени та Тетяни.

Тільки після цього репортажу я зрозуміла, про що саме було наше дослідження. Бо ж насправді це не тільки про турботу, несправедливість та труднощі, це про справжню і щиру любов. Таку, яка дає сили. Завжди і попри все. Такої любові не можна навчитися, але побачивши її, можна точно зробити висновки для себе і про себе.

Дякую нашим учасницям за те, що впустили нас всіх у своє життя і за всю ту турботу, яку вклали у своїх рідних, дякую Принципу за позицію і реальні дії, дякую Любові Галан за чуйність і стійкість, дякую Оксані Сенів за професійність, повагу і глибину, дякую Одарці Козак за організацію і за те, що зробила це все можливим.

Репортаж за посиланням

https://www.youtube.com/watch?v=3tdnvEmWLj0

#anthropologicalvideo

«Санітарки сказали: “Якщо є дружина, нас немає”»: за лаштунками життя жінок, що доглядають тяжко поранених ветеранів

ГО “Принцип” - це організація, яка системно працює з браком гідного ставлення до воїнів та їхніх родин з боку держави і суспільства. Разом із співзасновницею “Принципу” Любов’ю Галан розповідаємо про нове дослідження доглядальниць важкопоранених ветеранів для подкасту “Накипіло”:

🔸Як рідні поранених воїнів починають виконувати за державу її функції?
🔸Що найбільше лякає близьких поранених?
🔸Чи існує в доглядальниць час на себе?
🔸Як регулюється сфера догляду за пораненими воїнами в інших країнах?

Слухайте повний епізод за посиланням 👇
https://radio.nakypilo.ua/podcast/sanitarky-skazaly-yakshho-ye-druzhyna-nas-nemaye-za-lashtunkamy-zhyttya-zhinok-shho-doglyadayut-tyazhko-poranenyh-veteraniv/

Антропологи у Другій світовій: успіхи і провали прикладних досліджень (частина 2)

Початок ось тут

Головний розрив в уявленнях про Японію полягав у тому, що серед американського політичного істеблішменту було поширене переконання, що японці “культурно неспроможні капітулювати”, а тому битимуться до останнього живого солдата. Чим довше тривали бойові дії, тим важливішою для Тейлора ставала не так сама війна з японцями, як війна з упередженнями політиків і військових щодо японців. Щоб подолати вкорінені стереотипи, ученим потрібні були аргументи. Тоді антропологам УВІ доручили дослідити значення імператора в японському суспільстві.

Однією з тих, хто отримав це завдання, стала тодішня топова американська антропологиня Рут Бенедикт. Не маючи можливості проводити класичні польові виїзди на територію ворога, вона здійснила ретельне дослідження патернів японської повсякденної культури, вивчаючи історію, мистецтво та спілкуючись з тими японцями, котрі емігрували до США. Згодом після війни на цих матеріалах вона випустить культову книгу “Хризантема і меч”, яка стане бестселлером і розійдеться величезними тиражами і в США, і в Японії.

У результаті дослідження уявлень про імператора серед японців було отримано звіт, з яким УВІ прийшло до Рузвельта і переконало його не включати до умов капітуляції конкретні вимоги щодо особи імператора в разі неминучого закінчення війни. Причому переконали настільки вдало, що потім це не довелось вдруге доводити його наступнику Трумену.

Утім результати роботи антропологів УВІ виявились суперечливими. З одного боку, їм вдалось принести суттєві зміни в майдсет військових і політичної еліти, з іншого − більшість їхніх рекомендацій так і не було взято до уваги. Навесні 1945 року Тейлор повідомляв Трумена, що на думку антропологічної команди УВІ японці вже готові капулювати, адже тиск з боку СРСР та Азійського фронту переконали їх в неможливості продовжувати війну. Проте навіть маючи цю інформацію від фахівців американські військові та політичні лідери продовжили розробку плану щодо використання ядерної зброї проти цивільних цілей у Японії. Хоча на той момент це вже не було ні політичною, ні військовою необхідністю.

Це тільки один невеликий епізод роботи антропологів під час Другої світової війни, насправді ж про співпрацю вчених і урядів можна розповісти значно більше, що я і робитиму поступово в наступних постах.

Антропологи у Другій світовій: успіхи і провали прикладних досліджень (частина 1)

На 1942 рік у США склалася велика комунікаційна проблема: американські солдати не завжди усвідомлювали, чому вони мають воювати у цій війні, тоді як американське суспільство взагалі мало досить поверхневе розуміння про те, що відбувалось поза межами країни.

У відповідь на інформаційні виклики президент США Франклін Делано Рузвельт у 1942 році створив організацію “Управління військової інформації” (УВІ), метою якої були інформаційні кампанії як всередині країни, так і за кордоном. Завдання організації полягало в тому, щоб за допомогою преси, радіо, кіно та інших засобів реалізовувати інформаційні кампанії, спрямовані на розуміння американцями ходу війни, її цілей та діяльності уряду США. Крім того, УВІ мало відділення, що спеціалізувалося на територіях за межами США, де розгорнуло масштабну інформаційно-пропагандистську кампанію.

Чим активнішими ставали бойові дії, тим більше заступник директора відділу Далекого Сходу УВІ, британський спеціаліст з історії Китаю, Джордж Тейлор розумів, що організації потрібне розширення штату спеціалістів. Джордж Тейлор вірив, що саме розуміння культури противника є необхідною умовою для перемоги. Так, УВІ найняло більше десятка антропологів для досліджень Японії та роботи над пропагандистськими кампаніями.

Закордонна філія УВІ стала місцем роботи для кращих з кращих американських антропологів, які застосовували свої навички з розуміння інших культур для того, щоб пояснювати культурну специфіку ворогів військовому і політичному керівництву країни. Зокрема, антропологи отримали від Джорджа Тейлора завдання проаналізувати особливості японського національного характеру і потенційний вплив на японське суспільство застосування різних військових стратегій проти Японії.

Однак розрив між уявленням про Японію, що його мало УВІ, і уявленням про Японію тих, хто приймав рішення в армії та Білому домі, виявився драматичним. Джордж Тейлор вбачав в цьому величезну небезпеку. Для того, щоб ефективніше доносити знання про японську культуру і суспільство, Тейлор перемістив своїх підопічних прямо до Пентагону, де його працівники могли безпосередньо контактувати з військовими.

Продовження тут

Як онлайн-спілкування допомагає дослідникам аналізувати проблеми ветеранів

Прикладні антропологічні дослідження сьогодні дають змогу забезпечити етичне і релевантне спілкування на складні теми з людьми зі складним досвідом. Ми з Олексієм Москаленком трохи розповіли про те, як метод мобільної етнографії допомагає краще розуміти потреби ветеранів:

🔸Чому саме мобільна етнографія, і як вона допомагає долати обмеження?
🔸Про етику та комфорт для співрозмовників
🔸Держава під збільшувальним склом

Повний текст статті ось тут 👇

https://www.pravda.com.ua/columns/2024/05/16/7456085/

#anthropologicalwriting

Що таке щоденний спротив, і в чому його сила?

Українці, які опинялися на окупованих територіях, дивували весь світ своїми сміливими відкритими протестами. Однак чим тривалішою була окупація і жорстокішими покарання за непокору, тим більше виникало прихованих форм щоденного спротиву.

🔸Що таке щоденний спротив, і в чому його ефективність?
🔸Що спільного селян Південної Азії та мешканців країн з авторитарними режимами?
🔸Як маскуються політичні протестні послання?
🔸Що таке інфраполітика, і до чого тут Пушкін?

Відповіді ось тут: https://life.pravda.com.ua/culture/arhiv-viyni-istoriji-ukrajinskogo-shchodennogo-sprotivu-301241/

#anthropologicalwriting

"Комунікація – це слабка ланка і системи охорони здоров'я, і армії". Полек про підтримку військових після поранень

Разом з Тетяною Трощинською говорили про дослідження ГО "Принцип" “За лаштунками турботи: близькі ветеранів та доглядова праця”:

🔸Чому чоловікам важко говорити про доглядову працю?
🔸Що не так з комунікацією із ветеранами та їхніми родинами на всіх рівнях?
🔸Доглядова праця: міжнародний досвід підтримки піклувальників
🔸Волонтери і турбота
🔸Чому потрібен аудит родин поранених і хворих ветеранів?
🔸Якої інформації бракує родинам ветеранів?

Текстовий і аудіозапис розмови за посиланням 👇 https://ukr.radio/prog-presenter.html?id=413

Родини українських ветеранів ❤️‍🩹 Як підтримати

Нещодавно ми з ГО принцип провели дослідження про піклувальників(иць) українських ветеранів. Більше про це читайте у попередньому пості. За посиланням коротко розповідаю про основні проблеми ветеранських родин та досвід їхнього вирішення в інших країнах:

https://www.youtube.com/watch?v=LKbw42grpKw

Як ми їмо: кухня воєнного повсякдення

Без сумніву війна впливає на те, що ми їмо, і на те, як ми їмо. Різний досвід війни по-різному позначається на нашому повсякденні сьогодні і матиме вплив на наші харчові звички у майбутньому.

Команда Суспільного вирішила заглибитись у цю тему і створила чудовий Радіодокументальний проект "Як ми їмо: кухня воєнного повсякдення". У ньому можна почути справжні історії людей про харчування під час війни, зокрема, про їжу в окупації, а також поміркувати разом з експертами про наші нові харчові звички і практики.

Запис доступний за посиланням 👇
https://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3767590&fbclid=IwAR3w8SYlpEvIg9lWbVwjOSyMjkIbbuwJ7dYobj1ub44jHRN6stQmSTGlYCU_aem_AT4YX3_26oHX_SVbjbhwSJ335VFAsfnlNSWVZSlPM40Ue9O-7XTBnU8PBQS29PiZkQY

За лаштунками турботи: близькі ветеранів та доглядова праця

Сьогодні відбулася презентація дуже важливої аналітичної записки від ГО “Принцип”, у якій проаналізовано, з чим стикаються піклувальники ветеранів, і які системи підтримки для таких людей існують в Україні та за кордоном.

Частина цього документу базується на якісному дослідженні повсякденного життя доглядальниць ветеранів, над якою ми працювали разом. Неможливо говорити про ефективність державних сервісів без розуміння тих, для кого вони створюються, тому ми намагалися побачити світ очима близьких поранених та хворих військовослужбовців і зрозуміти, що в реальності означає для них “бути поруч”:

🔸Чому близьким поранених і хворих треба бути передусім “пробивними”?
🔸Чию роботу виконують доглядальниці в лікарні?
🔸Як підтримати рідну людину, якій болить?
🔸Як перебудувати житло під нові потреби?
🔸Яких знань бракує доглядальницям?
🔸За що доглядальниці відчувають найбільшу провину?
🔸За що живуть родини поранених і хворих ветеранів?
🔸Що найважче в догляді за рідними?
🔸Хто потурбується про тих, хто турбується про ветеранів?

Повний текст аналітичної записки можна прочитати ось тут👇
https://drive.google.com/file/d/1FTEDctcHNnebRorkXJHGlu2ym58XzjUI/view?fbclid=IwAR216hk9tbK-wtZmM0Qtm6p50F-4J2wpaf2BUOQ1t0ymao8oUY8pllEPFAU

Відео з презентації ось тут 👇
https://fb.watch/qn9zzhuzSu/

#anthropologicalwriting
#anthropologicalvideo

“Ти поїхав, я лишився: історії дорослішання під час війни в Україні”

Ми з Юлією Соболь розпочинаємо новий проєкт Документуючи Україну “Ти поїхав, я лишився: історії дорослішання під час війни в Україні” за підтримки IWM Austria і просимо допомогти з пошуком учасників/ць. Це науковий, некомерційний проєкт з документації впливу війни в Україні на молодих людей та їхнє життя.

Ми збираємо історії друзів, один/одна з яких через війну поїхав/ла за океан, в США чи Канаду, а інший/інша – лишився/лась в Україні.

Що буде потрібно? Поділитись своєю історією під час 1-1,5 годинного інтерв’ю та надати фотографії, що передають емоції цього періоду (можна без зображень людей). Історії стануть частиною більшого архіву Документуючи Україну. Детальніше про проєкт можна прочитати за лінком в першому коментарі.

Кого ми шукаємо? Людей віком 18-22, які:
✔️під час повномасштабної війни закінчили школу й розпочали подальший шлях: в навчанні, роботі, армії тощо.
✔️ виїхали з України перед чи після початку повномасштабного вторгнення, й оселилися в Канаді або США та наразі перебувають в одній з цих країн. АБО залишились в Україні.

Важлива умова: учасники/ці з США/Канади повинні/на мати друга/подругу, який/а лишилась в Україні і наразі проживає там; та, навпаки, для тих, хто лишились в Україні – мати друга/подругу, що поїхали в США/Канаду. Обидва учасника/ці мають погодитися на свою участь дослідницькому проєкті.

Участь конфіденційна, всі імена буде змінено.

Передбачено помірну грошову компенсацію за участь та приділений час.

Якщо ви зацікавились, заповніть будь ласка ось цю форму https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdN3JUW0Hh4-wXyzJyvGHs7WPL7uXtAd4biZLHIcOMpA-e-yg/viewform

Будемо щиро вдячні за поширення цієї інформації.