Не втрималася щодо чергового "росіяни все в нас крадуть". На цей раз тема колядування і павуків. Думаю, ви вже бачили, що несеться в інстаграмі та тіктоці з акаунтом russian.folklore.
!Виношу зараз за дужки те, для чого і що насправді робить та російська блогерка. Ми всі тут сходимося на одній позиції, і мені нема тут що додати. Зразки пісень, які я уривками в неї бачила, дійсно найімовірніше перекладені з очевидним умислом. Проте не все так однозначно, як зараз почали тиражувати.
Мені хочеться просто наголосити, що перш ніж кричати "вони все в нас крадуть", може, варто таки перевірити про всяк випадок.
Отже, ще раз нагадаю: павук прийшлий з півночі, і очевидно, що не оминув він і росіян. Те, що він прийшлий, ще й одразу як елемент декору, стає зрозуміло, коли ми подивимося на назви у різних слов'янських мовах. Ідемо в статтю про павука з етнолінгвістичного словника "Слов'янські старожитності" (фольклористи знають про існування цього чудового джерела ще з перших курсів, якщо не перших пар), дивимося уважно і бачимо, що на території Полісся (білоруське, українське, російське теж) фіксують такі назви, як "абажур", "люстра", "ліхтарик" і "фонарчик".
(Закину у коментарях скріни для зручності, бо текст задовгий для прикріплення одним постом).
Тепер з колядуванням. Якщо коротко, то звісно, що все існувало і в росіян, і є достатньо доступної літератури, щоб подивитися, як це відбувалося. Я дуже раджу класичну роботу Людмили Виноградової "Зимова календарна поезія західних і східних слов'ян", яка розставить всі крапки над і. І мороз там теж викликався, так. Ба більше: в окремих регіонах (ясно, що не у великих містах і ясно, що геть не так масштабно, як у нас) ще й досі фольклористи там записують і колядки, і рядження, і історії про гукання мороза.
(Скину другим коментарем приклад колядування в Самарській області.)
Говорити, що в росіян є лише овсенні пісні, теж дуже дивно. Пишу це тут же, бо вже побачила в інстаграмі, що понеслося і таке. Говорити, що овсень нічого спільного з колядками не має, — це максимально неграмотно. Овсенні пісні, як і традиційні колядки, є прикладом поезії ритуальних обходів.
Існує купа прикладів, де в колядках просто відповідно замінюється приспів (прямо як у нас з морем щедрівок). Тобто один і той же текст виконують і на Різдво, і на Новий рік. Детальніше про ці пісні можна так само прочитати або у тій праці Виноградової, або в статті "Слов'янських старожитностей". Це той самий третій том, де і стаття про павука.
Якщо комусь дуже треба більше прикладів з російськими колядками, а Виноградової замало, то шукайте відповідні роботи про російську календарну обрядовість Чичерова, Снєгірьова, Розова, Земцовського.
І наостанок ще раз наголошую, що сама ситуація таки про крадіжку, але конкретних текстів, а не всього ритуалу загалом. Якби ця блогерка відтворювала питомо російські тексти, думаю, ніхто би в нас її і не помітив. Але це не привід сміятися з "фонаріка" чи казати, що в росіян ніколи не було колядок.
Інша річ — де саме, коли і як насправді ці практики поширювалися. А для цього треба не мавпувати (ні нам у них чи ще в будь-кого, ні їм у нас), а дивитися на етнографічні/фольклорні джерела та їздити в експедиції.
