Анонімний автор 18 століття @anonimny_avtor Channel on Telegram

Анонімний автор 18 століття

@anonimny_avtor


нестабільний канал про історію, музику, культуру і мови

підтримуйте знайомих волонтерів

Анонімний автор 18 століття (Ukrainian)

Долучайтеся до нашого каналу "Анонімний автор 18 століття"! Тут ви знайдете цікаві матеріали про історію, музику, культуру і мови. Наш канал призначений для тих, хто цікавиться вивченням різних аспектів попередніх епох. Чи хочете ви дізнатися більше про життя в 18 столітті, або про унікальні мелодії того часу, у нас є для вас щось цікаве! Крім того, наш канал підтримує знайомих волонтерів, які допомагають ширити знання про історію та культуру. Приєднуйтесь до нас і ви отримаєте можливість насолоджуватися цікавими матеріалами і підтримувати добру справу!

Анонімний автор 18 століття

23 Jan, 09:44


В серпні я робив лекцію про традиційну музичну культуру Криму, під донати. Відкриваю доступ до неї.

Це така загальна базова лекція, її можна довго доповнювати, але основне враження про пісні і танці (про інструментальну було раніше) вона вам дасть.

https://youtu.be/u8GYFvCNr_w

Анонімний автор 18 століття

20 Jan, 11:12


Недавно Довженко Центр записутив онлайн-кінотеатр, на якому за невеликі гроші можна подивитись фільми з їхньої колекції. Особисто мені дуже важливий фільм Алім. Дослідник Усеїн Боданінський, директор Бахчисарайського музею, був науковим консультантом і додав багато деталей побуту 19 століття. Чудове занурення в епоху.

Я на твіторі запостив підбірку особливо цікавих кадрів, за якими можна вивчати історію культури Криму. От зібрано одним текстом:

https://threadreaderapp.com/thread/1880734046483063286.html

Анонімний автор 18 століття

17 Jan, 09:05


Чабани, вівчарі – це спільноти, де зберігалось багато архаїчних приколів.

Олександр Гаркавець замалював в урумів отакі мітки на овечих вухах. Вони мають паралелі в казахів – і за формою, і за назвами.

Приблизно з таких речей колись почалась писемність.

Анонімний автор 18 століття

16 Jan, 21:04


Не втрималася щодо чергового "росіяни все в нас крадуть". На цей раз тема колядування і павуків. Думаю, ви вже бачили, що несеться в інстаграмі та тіктоці з акаунтом russian.folklore.

!Виношу зараз за дужки те, для чого і що насправді робить та російська блогерка. Ми всі тут сходимося на одній позиції, і мені нема тут що додати. Зразки пісень, які я уривками в неї бачила, дійсно найімовірніше перекладені з очевидним умислом. Проте не все так однозначно, як зараз почали тиражувати.

Мені хочеться просто наголосити, що перш ніж кричати "вони все в нас крадуть", може, варто таки перевірити про всяк випадок.

Отже, ще раз нагадаю: павук прийшлий з півночі, і очевидно, що не оминув він і росіян. Те, що він прийшлий, ще й одразу як елемент декору, стає зрозуміло, коли ми подивимося на назви у різних слов'янських мовах. Ідемо в статтю про павука з етнолінгвістичного словника "Слов'янські старожитності" (фольклористи знають про існування цього чудового джерела ще з перших курсів, якщо не перших пар), дивимося уважно і бачимо, що на території Полісся (білоруське, українське, російське теж) фіксують такі назви, як "абажур", "люстра", "ліхтарик" і "фонарчик".

(Закину у коментарях скріни для зручності, бо текст задовгий для прикріплення одним постом).

Тепер з колядуванням. Якщо коротко, то звісно, що все існувало і в росіян, і є достатньо доступної літератури, щоб подивитися, як це відбувалося. Я дуже раджу класичну роботу Людмили Виноградової "Зимова календарна поезія західних і східних слов'ян", яка розставить всі крапки над і. І мороз там теж викликався, так. Ба більше: в окремих регіонах (ясно, що не у великих містах і ясно, що геть не так масштабно, як у нас) ще й досі фольклористи там записують і колядки, і рядження, і історії про гукання мороза.
(Скину другим коментарем приклад колядування в Самарській області.)

Говорити, що в росіян є лише овсенні пісні, теж дуже дивно. Пишу це тут же, бо вже побачила в інстаграмі, що понеслося і таке. Говорити, що овсень нічого спільного з колядками не має, — це максимально неграмотно. Овсенні пісні, як і традиційні колядки, є прикладом поезії ритуальних обходів.

Існує купа прикладів, де в колядках просто відповідно замінюється приспів (прямо як у нас з морем щедрівок). Тобто один і той же текст виконують і на Різдво, і на Новий рік. Детальніше про ці пісні можна так само прочитати або у тій праці Виноградової, або в статті "Слов'янських старожитностей". Це той самий третій том, де і стаття про павука.

Якщо комусь дуже треба більше прикладів з російськими колядками, а Виноградової замало, то шукайте відповідні роботи про російську календарну обрядовість Чичерова, Снєгірьова, Розова, Земцовського.

І наостанок ще раз наголошую, що сама ситуація таки про крадіжку, але конкретних текстів, а не всього ритуалу загалом. Якби ця блогерка відтворювала питомо російські тексти, думаю, ніхто би в нас її і не помітив. Але це не привід сміятися з "фонаріка" чи казати, що в росіян ніколи не було колядок.

Інша річ — де саме, коли і як насправді ці практики поширювалися. А для цього треба не мавпувати (ні нам у них чи ще в будь-кого, ні їм у нас), а дивитися на етнографічні/фольклорні джерела та їздити в експедиції.

Анонімний автор 18 століття

16 Jan, 21:04


Даша гарно написала, спасибі. Є окрема проблема, коли росіяни спеціально присвоюють собі чуже, як імперці. Але є і проблема, шо і нам їхнього не треба – а для цього приходиться розбиратись, де проходить межа.

Анонімний автор 18 століття

09 Jan, 16:18


І перший пост після повернення.

Цікавий факт вечора: вважається, шо назва міста Кишинів походить від слова "кишиня", "кешеня" - так називали пишні мавзолеї часів Орди, яких було багато в степу. Ше їх часом називали мечетями, бо руїни палаців, мавзолеїів і мечетей були досить похожі.

На цю тему є гарна стаття в Енциклопедії історії України.

(на ілюстрації - Запорізька область)

Анонімний автор 18 століття

09 Jan, 15:48


Добрий вечір всім, хто читає цей блог. З автором все добре. Просто втратив телефона і не відновив номери. Зміг тільки зараз зайти з свого компʼютера. Так шо час від часу тут знов будуть пости.

Анонімний автор 18 століття

22 Oct, 04:27


Як був недавно в Одесі, звернув увагу на будинок Кумбарі. Грецька родина купців Кумбарі поселилась в Одесі на самому початку 19 століття (поправте мене, якшо помиляюсь), її представники брали активну участь в організації Філікі Етерія і фінансували грецьку національну революцію, яка потім переросла в війну за незалежність. Один з Кумбарі пізніше купив близько до тодішнього центру Вінниці землю колишнього монастиря. І через той маєток навіть куток міста називається Кумбари.

Анонімний автор 18 століття

19 Oct, 14:14


Забув порадити вам випуск дружнього подкасту Пороблено. Крім історії про місцевий досвід декомунізації є ше й трохи неймовірна історія про те, як коло Вінниці найшли надмогильний камінь турецьких полонених вояків з 19 століття.

П.с. ви певно бачите, шо цей блог не такий активний. Він і не буде активний якийсь час – автор мобілізувався і зараз вчиться, готується до служби.

Анонімний автор 18 століття

19 Oct, 14:14


Як має виглядати здорова декомунізація в Україні? Це питання сьогодні актуальне як ніколи. Про пам’ять, повернення своєї історії, конструктивний діалог з мешканцями Анна Ніколаєва поговорила з Олександром Федоришеним, істориком та директором “Музею Вінниці”.

Олександр поділився декомунізаційним досвідом Вінниці та розповів про непроговорений біль Другої світової війни, перенесення Меморіалу Слави й чому похованням не місце у центрі українських міст.

Що треба робити з забальзамованим Пироговим? Чи треба його деколонізувати?
Як врятували найстаріший пам’ятник Вінниці – колону Магдебурзького права?
Як китайці та турки потрапили на Поділля і чому загинули тут і що робити з місцями чужої пам’яті?
Що насправді турбувало мешканців під час перенесення Меморіалу Славу?
Як освоюються місця чужої пам'яті?

Про переосмислення простору українських міст, абсурдність радянських місць пам’яті, туристичний потенціал Вінниці та інтерес до місць Другої світової дивіться у новому випуску подкасту “Пороблено”.

Переглянути епізод на Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=Sz0Qd-S75Gw
Слухати у форматі подкасту: https://linktr.ee/porobleno

Анонімний автор 18 століття

16 Oct, 09:22


Цікавий факт номер 1: в надазовській Ялті традиційний пиріг з м'ясом називається турта. В інших місцях він називається ше кобєте, шумуш.

Цікавий факт номер 2: слово турта має італійське походження, і вже згадується в Кодексі куманікусі (14 століття).

Анонімний автор 18 століття

15 Oct, 05:31


Internet Archive зараз все ше лежить після хакерської атаки. Для моїх досліджень це дуже помічний репозиторій сканованих книжок і журналів. Наприклад, читав якийсь час там дуже яскраву роботу на перетині релігієзнавства, історії, культурології – Devin DeWeese, "Islamization and Native Religion in the Golden Horde: Baba Tukles and Conversion to Islam in Historical and Epic Tradition" (1994).

Автор дуже проникливий і дуже уважно розбирає прийняті в науці підходи до розуміння релігії і історичних процесів. Якісь з цих підходів виявляються ше середньовічними упередженнями християнських місіонерів.

Наприклад, дуже цікава думка: коли називають традиційну релігію народів Азії "шаманізмом", це зміщує акцент на фігуру шамана і затіняє більшість повсякденного релігійного життя і ритуалу. Цей ритуал відноситься до культу предків і відбувається в сім'ї і громаді. Коли громада приймає "велику" релігію – цей ритуал не змінюється радикально.

Дуже цікава думка навіть стосовно далеких культур, в навіть української.

Анонімний автор 18 століття

14 Oct, 17:30


Приїхав в Одесу, зайшов в кафе вечеряти. Кафе арабське, відвідувачі тільки чоловіки, крім мене всі по-арабськи говорять і курять кальян.

Працівниця слухає стару російську попсу. В відвідувачів звучить азан.

Анонімний автор 18 століття

11 Oct, 13:08


Неймовірно радий, що нарешті, через кілька років роботи, ми можемо презентувати видання «СПАДЩИНА. MİRAS. THE HERITAGE», присвячене культурно-історичним надбанням кримських татар. Видання є логічним продовженням виставки «MİRAS. СПАДЩИНА», яка експонується в Скарбниці НМІУ з жовтня 2022 року. Кілька слів про цю чудову подію, ідею видання, учасників проєкту і партнерів читайте на сайті музею за посиланням. Згодом будемо трохи детальніше говорити про концепцію видання, тож стежте за анонсами:
#Miras_спадщина #музей #Крим #кримські_татари #книга
https://nmiu.org/posts/286

Анонімний автор 18 століття

11 Oct, 13:08


Дуже гарна новина, вітаю Олексія і музей. Дуже хочу тепер цього каталога собі.

Анонімний автор 18 століття

10 Oct, 15:13


Цю поему першим почав досліджувати російський тюрколог Фальов. Ше в 1913 році вийшла його стаття і друкований текст на арабиці, без початку, бо його немає в рукописі з Дослідницької бібліотеки Ґоти. Це одна з найбільших бібліотек рукописів в Німеччині.

За текстом німецький рукопис здається повністю збігається з французьким, і мені здається навіть писані вони одною рукою. Хоча між ними досить немалий проміжок: німецький рукопис закінчений в 1551 році (958 Гіджри), а французький – в 1587, тобто між ними 36 років різниці. Ви самі можете побачити, наскільки пропорції кожної літери збігаються. Цілком імовірно, шо обидва рукописи переписані в Криму.

Відомий і третій рукопис поеми, 1810 року. Він зберігається в Туреччині, і в 1960 році видали його факсиміле.

В 2013 році кримськотатарський поет і дослідник Різа Фазил видав цю поему книжкою, перевівши текст на кирилицю.

Анонімний автор 18 століття

09 Oct, 11:09


В Національній бібліотеці Франції зберігається книжка, переписана в 1587 році (995 році Гіджри) – поема Юсуф і Зулейха, на популярний коранічний сюжет, з авторською любовною лінією. Пророк Юсуф (в християнській традиції – Йосип) був улюблений син Якова, і йому заздрили брати. Вони продали його в єгипетське рабство, але через свій талант і божу ласку Юсуф зробив собі стрімку карʼєру. Там його полюбила Зулейха, дружина фараона, якій Юсуф снився за роки до того. Але Юсуфа бог застеріг від гріха, і він відмовив Зулейсі в близькості. В кінці кінців завдяки вмінню тлумачити сни і бачити майбутнє Юсуф став фараоном, а стара вдова Зулейха стала його жінкою (потім правда їй ангел Джебраїл вернув молодість і вони мали 12 дітей).

Якщо вірити тексту, цю поему написав на «кримській степовій мові» Махмуд Киримли, але помер і не закінчив її. Тоді на турецьку мову поему переклав інший поет, Алі син Халіля. Ймовірно і оригінал, і переклад – це 14-15 століття. Є думки і про раніші дати, але там складна заплутана історія.

Анонімний автор 18 століття

29 Sep, 11:35


Прочитав в твіторі про дуже цікаву виставку в Британському музеї, присвячену міжнародній торгівлі в давній час (яку прийнято називати Великий шовковий шлях).

Зразу згадується багато чого з наших країв. Є шось спільне в китайської золотої кружечки з срібною, розкопаною в половецькому Чингульському кургані. Повезло в 2021 році побачити на виставці в Софії Київській.

Анонімний автор 18 століття

28 Sep, 13:13


Цікавий філологічний факт: ше досить недавно слово "кохати" в першу чергу значило "доглядати". Того люди говорили "викохати худобу", "викохати дітей", "кохатися у вівцях". Ви могли таке читати в художній літературі наприклад. Чи в діалектах таке буває.

Я і в корпусі української мови глянув. В авторів 19 століття, і навіть середини 20 "кохатися" – це в основному про любов до роботи. Звичайно є і про любов романтичну: є формулювання типу "вірно кохався", але це не про секс.

Анонімний автор 18 століття

28 Sep, 08:02


Шкатулка часів Новоассирійської імперії – 900-700 роки до н.е.

На бенкеті грає ансамбль з трьох музикантів: подвійна дудка (типу авлоса), бубон, халкофон (мідний чи бронзовий інструмент – чи то шумний, чи то типу цимбалів).

Знайдено при розкопках в Німруді (недалеко від Мосула, Ірак).

Анонімний автор 18 століття

27 Sep, 07:20


🖼️Османська Порта часів Сулеймана І, у атмосферних
роботах Мельхіора Лорка (1527 - 1583).
✍️З 1555 р. данський художник і гравер Мельхіор Лорк потрапив на дипломатичну службу до Карла V та Фердинанда І. Йому пощастило супроводжувати знамените посольство Ож’є Гіслена де Бусбека у Стамбул, де Лорк провів майже три роки свого життя. Тут він на власні очі спостерігав особу султана, його двір з численними родичами та
підданими, а також стародавні й сучасні визначні місця. Художник створив майже дві сотні малюнків, на основі яких згодом виготовили ксилографії.
Це серія крутезних гротескних типажів, з великою увагою до деталей...
📌Роздивитись детальніше їх можна на сайті Британського музею:
https://www.britishmuseum.org/collection/search?agent=Melchior%20Lorck
#мистецтво #Мельхіор_Лорк #Османська_імперія