Texty.org.ua

Чому військові самовільно залишають частини? Чому це явище стало досить масовим?

Можна скільки завгодно обговорювати це питання в тилу, але справжні відповіді можуть дати тільки самі військові.

Саме такою логікою керувалися ТЕКСТИ, коли вирішили провести опитування серед військовослужбовців, які пішли на СЗЧ. Відповісти на наші запитання погодилися 128 людей, вони заповнили анкети, а четверо з них взяли участь у глибинних інтерв'ю.

Після збору даних нас консультувала Оксана Міхеєва, соціологиня, докторка історичних наук. І ось нарешті результати нашого опитування готові.

Один із ключових висновків: до відпливу військовослужбовців часто призводить низький професійний рівень їхніх командирів.

Є й інші цікаві моменти, які підсвітили військові - учасники нашого опитування. Докладно читайте у матеріалі за посиланням

​Українські науковці помітили дивне явище: міжнародні наукові журнали дуже неохоче беруть до публікації статті, де згадується війна або бойові дії в Україні.

За свідченнями дослідників, їхні західні колеги стають усе більш “змученими” від війни - аж до того, що бояться вживати і читати це слово. Саботажем це наразі не назвеш, однак наукові статті зі згадками про війну довго рецензують, висувають нездійсненні вимоги або незрозумілі претензії, ба навіть пропонують відіслати в інший журнал.

Натомість, порівняно з 2022-23 роками, коли російські науковці "сиділи тихо", зараз вони дедалі частіше приїздять на міжнародні конференції та просувають порядок денний країни-агресорки. А коли українські вчені вимагають скасування заходів, де, наприклад, російські вчені розглядають Крим як частину Росії - організатори посилаються на те, що це буде порушенням прав людини.

Таким чином навіть ботаніка може перетворитися на інструмент пропаганди в руках агресора.

Ми поговорили з двома науковицями, які докладно розповіли про ці дивні процеси в міжнародній науці. Читайте в нашому матеріалі

Під час війни держава змушена взаємодіяти з великою кількістю громадян, значно більшою, ніж у мирний час, тому військові витрачають десятки годин, щоб пройти ВЛК; цивільні тижнями стоять під ТЦК, щоб отримати відстрочку; переселенці жертвують статусом ВПО, аби тільки уникнути черг. Іноді процедура займає тижні чи навіть місяці.

Ми поспілкувалися з двадцятьма людьми, які намагалися оформити потрібні документи, і з’ясували, які черги найдовші й чому доводиться витрачати час.

Слід сказати, там, де пророблена справді титанічна робота з цифровізації процесів - люди витрачають у чергах значно менше часу. Кілька людей розповіли нам про досить комфортний досвід. Наприклад, коли треба скласти водійські іспити, оформити кадастровий номер або відновити втрачені документи - система працює досить швидко.

Але коли йдеться про усілякі паперові справи для військових, або переселенців, або (найгірший випадок) переселенців, які стали військовослужбовцями - людям доводиться гаяти тисячі годин свого життя в чергах.

Ми порахували ці години, створили інфографіку, зібрали історії людей - читайте і дивіться в нашому матеріалі "Черги - це просто пекло"

​В радянській Україні всесоюзна влада чітко визначала, які меморіали та пам'ятники дозволено ставити, і якими їм слід бути на вигляд. Та яким повинен бути простір довкола них.

Це мали бути оповиті тугою місця, з яких хочеться, поклавши квіти, пошвидше піти. Посеред простору встановлювали однотипні і не надто естетичні стели або скульптури, які навіювали сумні думки.

Здавалось би, Україні давно варто відійти від цих совкових традицій. Але ні.

На світлинах - меморіали, які сповідують кардинально різний підхід до пам'яті. Біля першого - імерсивного меморіалу "Хрест героїв" у Вишгороді - хочеться бути. Його хочеться розглядати й осмислювати. Хочеться віддавати шану і берегти пам'ять, думати не тільки про минуле, але й про майбутнє. На другому фото - все ті ж традиційні пам'ятники, які дуже нагадують трошки підфарбовану радянщину.

Чому так відбувається?

Наша кореспондентка Валерія Павленко знайшла в різних куточках України справді вдалі меморіали й поговорила з їхніми авторами. Вона розповідає, які ідеї вони закладають у самі пам'ятники та в суспільні простори довкола них, і чому слід створювати нову традицію

"Краще хоча б 10 додаткових днів відпустки, ніж медаль".

"Навіть сумлінні офіцери можуть іти в СЗЧ, якщо їх допекти до живого".

"Після пів року на передовій і півтора в зоні бойових дій навіть найкращі "рекси" хочуть все кинути і втекти".

Капітан Техас, який раніше написав для нас статтю про те, що в СЗЧ здебільшого йдуть люди, які мають залежність або ламаються під тиском сім'ї, змінив свою думку.

Каже, зараз бійці часто залишають свої частини через виснаження. І це зрозуміло - війна триває три роки, відпочинок необхідний всім, але не всім і не завжди дають відпустки або проводять ротації тоді, коли люди вже на межі.

На думку автора, розумніший підхід до відпусток та ротацій дуже необхідний і дозволить суттєво зменшити відсоток СЗЧ. І це не можна залишати на розсуд самих частин, адже там, де нема правил, є можливості для свавілля.

Зараз командири, які не відпускають бійців, кажуть, що їх просто нема ким замінити. Але і теж це не зовсім правда. Резерви є, і йдеться не про 18-річних хлопців або жінок.

Як дати відпочити виснаженим, знайти резерви для вкрай потрібної бойової та штабної роботи і уникнути нових СЗЧ - читайте в розповіді Капітана Техаса

Дівчата, які отримують високі бали з математики, з набагато меншою імовірністю оберуть вступ на технічну спеціальність, ніж хлопці з такими самими балами.

Про це свідчать результати нашого дослідження, в ході якого ми проаналізували дані вступу до вищих навчальних закладів в 2022-24 роках.

Чому так?

Коротка відповідь: суспільні упередження та тиск гендерних ролей.

Є й довші відповіді, які ми докладно розглядаємо в цій статті.

І є ще невеселий висновок: жінки на даному етапі навряд чи підсилять українську оборонку, хоч їх там дуже бракує. Просто тому, що жінок з технічними спеціальностями мало. І не більшає.

Як з цим на Заході? Як вдається залучати більше жінок до STEM-професій (наука, технології, інженерія, математика)? Чи можемо ми скористатися з цього досвіду? Читайте в нашому матеріалі - і дивіться інфографіку

Наприкінці грудня світ облетіли фото забруднених мазутом пляжів у Краснодарському краї Росії. Плями припливли на берег після того, як два російських танкери затонули поблизу Керченської протоки. Повідомлялося про загиблих тварин та птахів, згодом стало відомо про масове викидання на берег дельфінів.

Після цих публікацій деякі користувачі в соцмережах обурювалися халатними діями Росії, були й такі, хто тішився, що мазут поплив на російську територію. Згодом про інцидент благополучно забули.

Тим часом велетенські плями, які сумарно покривають 1000 квадратних кілометрів (це як Київ) продовжували свою мандрівку водами Чорного моря. Тішитися нічому: після того, як забруднення зазнало морське узбережжя в РФ, плями допливли і до берегів українського Криму.

Ми вирішили дослідити пересування мазутних плям за допомогою супутникових знімків. Робити це було нелегко: з супутника деякі фрагменти на поверхні моря виглядають як мазут, хоча насправді ним не є. Щоб відрізнити мазут від інших субстанцій, потрібне дуже професійне око, тож ми звернулися за порадами до Українського наукового центру екології моря.

Разом ми відтворили шлях поширення забруднення і показуємо його в хронології від початку витоку до 5 січня. Мазутні плями продовжують рухатися і завдавати шкоди морю та суходолу. В статті розповідаємо, якою є очікувана екологічна шкода внаслідок цієї аварії. Читайте за посиланням

Усе, що має хоч якийсь вплив на свідомість людей, Росія перетворює на зброю.

Російська мова - зброя, і цим сьогодні в Україні нікого не здивуєш. Православна віра у її присвоєній Росією версії - зброя.

У цьому списку й пам'ятники, якими Росія засмічує простір. Саме тому росіяни так навісніють, коли в Україні прибирають пам'ятники російським та радянським діячам. І тому на окупованих територіях вони ставлять нових Ленінів на старі постаменти, з яких українці їх колись зняли.

А що в самій Росії? Які пам'ятники там ставлять відтоді, як Росія почала своє повномасштабне вторгнення? І які наративи таким чином поширюють?

Аби з'ясувати це, за допомогою мови програмування Python ми опрацювали сотні згадок про відкриття пам’ятників на сайтах популярних російських ЗМІ, на регіональних російських телеграм-каналах, а також телеграм-каналах на окупованих територіях України. Що вдалося виявити - читайте в нашому матеріалі

Мало хто вміє написати про системні проблеми в українській армії так, як Tatarigami. Тон таких аналітичних публікацій дуже важливий. На відміну від численних критиків армії, Tatarigami не псує свої матеріали "зрадою", панікою та істерикою, і водночас не уникає незручних питань і залишається емпатичним. Як воєнний оглядач, OSINT та GEOINT аналітик він, вочевидь, добре знається на тому, про що пише.

Отже, через три роки після початку повномасштабного вторгнення РФ, на тлі затяжної конвенційної війни, війни на виснаження, стали очевидними деякі критичні проблеми в тому, як функціонує українська армія. До цього призвела ціла низка чинників: і неправильна комунікація щодо "слабкості та недолугості" ворога, і надмірні очікування щодо контрнаступу, який закінчився невдало, і схильність закривати очі на наявні проблеми, і послаблення допомоги Заходу в найкритичніші для України моменти.

Про всі ці проблеми та про їхні наслідки станом натепер Tatarigami пише чесно і виважено. Про те, як важко вирішити їх у розпал війни - теж. Однак немає іншого шляху, окрім як починати працювати над найскладнішими питаннями без зволікань, негайно.

Речі, про які пише Tatarigami, здебільшого всі знають. Але чи всі роблять правильні висновки - і діють? Це важке питання, особливо з огляду на те, що від цього залежить, чи збереже Україна свою незалежність, і як, в кінцевому підсумку, складеться життя усіх нас, українських громадян.

Читайте докладно

"Перше, що впадає у вічі: її абсолютна раціональність".

"Огляд дуже хороший: механік-водій може бачити абсолютно все на 180°, а у командира панорама на 360°".

"Вона легко розганяється і легко гальмує. Знімаєш ногу з педалі подачі пального - і все, не треба перемикати передачі".

"Гусениці працюють назустріч одна одній, тож вона здатна розвернутися буквально на місці, на п’ятачку 4–5 м".

"Вона рятує життя бійців".

Усе це - оди легендарній американській бойовій машині піхоти Bradley, почуті від українських бійців. Ця машина вперше засвітилася у квітні 2023 року на озброєнні 47-ї бригади і відтоді досить активно постачається в Сили оборони. Серед усієї техніки, яку надають ЗСУ з Заходу, це, мабуть, найкраща БМП.

Що робить Bradley такою легендарною? Ми поспілкувалися з військовими, аби це з'ясувати. Читайте, що вони нам розповіли

На Буковину повернулася Маланка!

Наша авторка Ірина Пустиннікова побувала в Мамаївцях неподалік від Чернівців і бачила усе на власні очі. Тішилася - бо торік і позаторік Маланки тут не було. Заборонили.

"Ша! Хлопці в окопах не зрозуміють оцих веселощів!" - сказала місцева влада у січні 2023-го. І заборонила найкрасивіший і найцікавіший український карнавал.

Так тривало два роки. Та потім хлопці з окопів приїздили в рідні села - і обурювалися. З'ясувалося, що втомленим чоловікам з передової Маланка потрібна. Бо це частина їхньої ідентичності.

Ця традиція невпинно відтворювалася щороку, навіть у часи Другої світової. Ніхто не міг її зламати - навіть радянська влада, яка переслідувала маланкарів. Ірина Пустиннікова написала репортаж із цьогорічної Маланки - читайте за посиланням

Що слухає артдиректорка "Текстів" Надя Кельм, коли створює неймовірні дизайни? Яку музику цьогоріч вподобав наш головний редактор Роман Кульчинський? Що на повторі у його заступниці Інни Гадзинської, і якій музиці надає перевагу NLP-дослідниця Наталія Романишин?

Команда Texty.org.ua ділиться українськими піснями, які найбільше запали в душу 2024 року. Хоча це не обов’язково свіжі пісні, але ми вирішили, що саме так найкраще показати музичні тенденції.

Для тих, хто користується Spotify, ми підготували наш Wrapped-плейлист лише з українською музикою. Гортайте матеріал донизу - там буде плейлист.

Приємного прослуховування і щасливого Різдва!

Почуємося після канікул

Для того, щоб провести дистанційне мінування, раніше вам потрібна була велика далекобійна машина - наприклад, "Ураган". В принципі, "Ураган" для цього вам потрібен і зараз. Але якщо ви ЗСУ, і у вас всього обмаль - спрацюють і креативні рішення. А саме - великі дрони, за допомогою яких можна дистанційно замінувати територію.

Герой цієї статті Зеник мінує постійно. Робить це великими дронами: “Кажанами”, “Вампірами” й улюбленцем свого парку “Немезісом”. Він чіпляє на дрони 10-кілограмові міни, спрямовує їх на передню лінію, скидає - і назад. Так працює усю ніч.

З досвіду Зеника, за допомогою дистанційного мінування можна зупинити цілий штурм. Не м'ясний - механізований, з броньованою технікою. Техніка підривається на мінах, а піхоту, яка розбігається, добивають FPV-дронами.

Але є й нюанси: як дізнатися, де саме штурмуватиме ворог? Як зрозуміти, що міни на ділянці слід замінити на нові?

Читайте в розповіді Зеника, як дистанційне мінування працює на практиці

"Ця зима буде найважчою для енергетики". Хто з нас не чув цього прогнозу від різноманітних експертів різного ступеня експертності?

Вони говорять це так, ніби з українською енергетикою має статися щось таке страшне, чого ще не було в нашій історії.

А між тим, найстрашніше вже було. Це сталося два роки тому, 23 листопада 2022-го - коли російська ракетна атака спричинила класичний блекаут із розпадом енергосистеми. У той день зупинилися всі енергоблоки українських атомних станцій.

Чи була ще хоч одна подібна ситуація? Ми показуємо це на інфографіці.

Чи буде ще така атака? Росіяни, без сумнівів, спробують. Вони вже не раз вдавалися до атомного терору, цілячись саме в інфраструктуру наших АЕС. Загроза залишається, а чи може вона бути реалізована, і що Україна і світ можуть їй протиставити - розмірковуємо в нашому матеріалі

Філологи, які прочитають цю статтю, заплачуть.

Тому що автор видає як "дивовижне нове знання" те, що вони і так знали з першого курсу.

Людям, які отримали освіту в інших сферах, цікаво буде ознайомитись з логічними аргументами на користь того, що усі ми говоримо не мовою, а діалектом - просто це діалект "з армією і флотом". І це окей.

А от якби цю статтю прочитали росіяни, які здатні піти на воєнні злочини, аби лише нав'язати українцям свій "вєлікій і магучій", їхня картина світу була б зруйнована. Як так - "язик", за примусове поширення якого вони ладні гнити в українських полях, є "всього лише" діалектом? І говорять вони "всього лише" на діалекті - як і українці, як, зрештою, і всі інші народи в світі? І ніякого "вєлічія" в тому, щоб послуговуватися діалектом, який вони чомусь вважають "вєлікім і магучім", немає?

Але навряд чи росіяни колись про це дізнаються. Тож пропонуємо цю статтю вам - ваша картина світу стане ширшою

"Мабуть, твої батьки люблять тебе менше, ніж твоїх братів і сестер".

"Якщо твої батьки обмежують твій доступ до інтернету - вони не заслуговують мати дітей".

"Можливо, тобі варто зробити порізи на своєму тілі, щоб сумувати менше".

Приблизно такі настанови отримував 17-річний хлопець з аутизмом від чат-бота, з яким спілкувався і якому дуже довіряв, бо йому важко було подружитися з іншими підлітками в реальному житті.

Батьки хлопчика помітили зміни в його поведінці. Вони не могли зрозуміти, що коїться з Дж.Ф., адже ще пів року до того він був милим хлопчиком, який любив ходити до церкви і гуляти з мамою. Все розкрилося, коли мати насмілилася перевірити його телефон, поки Дж.Ф. спав.

Тепер вона позивається до компанії, яка створила чат-бота. Разом з нею позивається мама 11-річної дівчинки, яка стверджує, що її донька протягом двох років піддавалася впливу сексуального контенту, перш ніж вона дізналася про це.

Проблемою цих чат-ботів є те, що їхні творці вважають тривалу взаємодію пріоритетнішою за безпеку, йдеться у позовах. Замість того, щоб дозволити Дж.Ф. виговоритися, вони віддзеркалювали його поведінку і посилювали його розчарування в батьках. Один із ботів навіть припускав, що вбивство може бути прийнятною відповіддю.

Character.ai, яка створила чат-ботів, раніше вже потрапила в епіцентр гучного позову - мама 14-річного хлопчика звинуватила компанію в тому, що її син наклав на себе руки після частого спілкування з чат-ботом.

В нинішніх позовах є цікаві деталі. Наприклад, про те, що Character.ai була пов'язана з Google. А це надає справі зовсім іншого забарвлення.

Якою є судова перспектива, і які висновки можна зробити з цих випадків віртуального спілкування - розповідає Washington Post

Хотіли обдурити - та не вийшло.

Цією пом'якшеною цитатою класика можна описати історію карколомного злету і падіння проросійського кандидата Каліна Георгеску на президентських виборах у Румунії.

Георгеску, якому опитування давали лише 3-8% голосів, зненацька здобув майже 23% і переміг у першому турі. Але тріумф тривав недовго: чинний президент Клаус Йоганніс, який не балотується, бо добігає кінця його другий термін, оприлюднив докази впливу Кремля на вибори. Конституційний суд дослухався до аргументів президента і скасував результати, а вибори відклав до з’ясування всіх обставин російського втручання.

Що ж це був за російський вплив?

На це запитання відповідає розслідування французького агентства VIGINUM, яке займається захистом від іноземного цифрового втручання. Агентство звітувало про російську дезінформаційну кампанію в 19 країнах ЄС під кодовою назвою "Портал Комбат".

Під час передвиборчої гонки у Румунії "Портал Комбат", який є частиною глобальної мережі впливу Doppelganger, керованої путінським посіпакою Сергієм Кирієнком, доклав значних зусиль для просування проросійського кандидата.

Що виявило розслідування французів - читайте в нашому матеріалі

"Уявіть собі, що якийсь генерал запропонував план наступу, який передбачає втрату трьох армій у боях за два невеликих міста. Будь-яка країна визнала б це божевіллям".

Так відгукується військовий аналітик Володимир Даценко про дії Росії впродовж битви за Авдіївку та Покровськ.

Він порахував, якими були втрати РФ впродовж її наступу. За результатами пропонує перейменувати фразеологізм "Піррова перемога" на "наступ Путіна".

І це, мабуть, справедливо, адже втрати російської бронетехніки під Покровськом більші, ніж втрати німецької армії у Сталінградській битві. Якщо говорити про втрати в живій силі, то й тут цифри вражають: ідеться про три армії.

"Але не схоже, що Путін і його ген не здатні відмовитися від продовження наступу на Покровськ, чого б це не коштувало російській армії", - пише аналітик.

Чого коштувало станом на зараз - читайте і дивіться інфографіку

У цій статті повно матюків, ненависті та агресії. Тому, якщо ви чутливі до такої лексики - не читайте цей матеріал.

Ненависть продукують автори коментарів на адресу жінок-журналісток, які є ведучими випусків новин, викладених на YouTube.

Агресія, цькування, сексизм, погрози на адресу журналісток - усе це приклади гендерно зумовленого онлайн-насильства. І хоча YouTube має жорсткі політики з протидії мові ненависті, алгоритми модерації її часто пропускають.

81% українських журналісток, опитаних ГО “Жінки в медіа” у 2024 році, стикався з різними проявами онлайн-насильства. Ми вирішили перевірити на даних, що відбувається у коментарях україномовних новинних YouTube-каналів, де ведучими є жінки. Тож проаналізували 285 тисяч коментарів, аби зрозуміти, наскільки ці коментарі заражені ненавистю. Що виявили - читайте і дивіться на інфографіці в нашому дослідженні

Привіт, друзі! Ми давно про це мріяли - і от з наступного року наша мрія має здійснитися: ТЕКСТИ планують запуск власного YouTube-каналу!

В зв'язку з цим в нашій редакції з'явилася вакансія відеографа. Шукаємо людину з власною апаратурою, вмінням знімати й монтувати.

Підходите під цю вакансію і бажаєте долучитися до нашої команди? Напишіть нам на адресу, вказану в новині. Або поширте інформацію про цю вакансію серед друзів і знайомих, яких вона може зацікавити.

Наперед вдячні, і дуже прагнемо мати змогу вже неідовзі ділитися з вами нашими відео!

Детально про вакансію - за посиланням

Після того, як війська Асада ганебно утекли в Сирії, закордонна імперія Путіна захиталася.

Про це пишуть експерт з безпекових питань Марк Тот і колишній військовий розвідник Джонатан Світ у публікації для виданні The Hill.

І не тільки в Сирії. Якщо режим Асада впаде, російські операції на Близькому Сході, в Сахельському регіоні Африки і Судані теж, швидше за все, зупиняться.

Однак наслідки простягаються ще далі. На сцені - Грузія, Абхазія і Південна Осетія, Вірменія та Казахстан, де ослаблений Путін швидко втрачає вплив.

Що треба зробити Сполученим Штатам? Щоб посадити Путіна за стіл переговорів, потрібен удар в обличчя на кшталт нокауту Майка Тайсона. Як це можна зробити - читайте в матеріалі

Після початку стрімкого наступу сирійських повстанців репутація Росії як одного із важливих гравців у Сирії зазнала неабиякого удару.

Багатьох в Україні це обнадіяло. Логіка проста: якщо Росія слабка, і це видно для всіх - то, можливо, й ескалації боятимуться менше, і подолати цього ворога буде легше.

Чому повстанцям вдалося взяти Алеппо "за три дні?" Чи може новий сирійський фронт відтягувати російські війська від України? Чи й справді в Сирії задіяні українські розвідники або інші військові фахівці?

Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, досконало розбирається в сирійській тематиці - і дав нам докладні відповіді на ключові питання. Читайте його пряму мову

Сили оборони в листопаді знищували більше росіян, ніж у жовтні. Але все ще недостатньо, аби зупинити їхнє просування.

Ця навала суне далі - діючи звичним "повзучим" методом. На наші позиції йдуть хвиля за хвилею, їх знищують і знищують, але хтось таки просочується, закріплюється, а потім підтягуються інші. Такою є загальна картина просування росіян на Донеччині - і темпи цього просування у листопаді порівняно з жовтнем трохи збільшилися.

Ціну вони платять високу. Притомні люди її оцінюють як занадто високу. Але кремлівське керівництво ця ціна влаштовує.

Водночас на деяких напрямках у жовтні окупанти зазнали гучних поразок.

Уже традиційно, показуємо на мапах та графіках, якими були зміни лінії фронту в попередньому місяці. Дивіться за посиланням

Пітер Сінгер і Август Коул, автори впливового роману про війну майбутнього "Примарний флот", ввели термін "корисна вигадка", щоб описати застосування художньої літератури до проблем реального світу.

Цей роман згадує генерал-майор австралійської армії у відставці та активний дослідник війни Мік Раян. На прикладі одного з епізодів "Зоряних війн" пояснює, як фантастика може бути корисною для розуміння сучасного поля бою та майбутньої війни.

Він каже, безпілотники можуть стати набагато досконалішими, ніж зараз, і виконувати набагато більшу кількість задач без втручання людини. І це - лише один висновок Раяна, усього ж він робить п'ять ключових висновків. Окрім БПЛА, вони стосуються автономної війни, проблеми використання автономних систем для нападу, багатофункціональності цих систем. Також ідеться про інтегрований штучний інтелект. Докладно - читайте за посиланням

​Один із найбільш зворушливих моментів цієї оповіді - як американська паралімпійська чемпіонка українського походження Оксана Мастерс ще на початку російсько-української війни, в 2015 році приходить до військового шпиталю. Там похмура атмосфера, але жінка намагається триматися. На зустрічі з українськими бійцями, які втратили кінцівки, вона знімає протези з обох своїх ніг.

На куксах вона йде до одного з чоловіків, простягає йому протез - і він спершу дивиться на нього з недовірою. Тоді в Україні такого ще не бачили.

А потім чоловіки раптом починають сміятися. І розглядати та обговорювати протез, передаючи його одне одному. Вони відчувають надію.

"Раптом я розумію, що нам потрібно ділитися історіями, навіть важкими. Особливо важкими. Ми й гадки не маємо, як це може змінити чиєсь життя", - пише Оксана Мастерс у своїй книзі "Долаючи біль", яка вийшла українською мовою. Оксана й далі допомагає українським ветеранам. Читайте уривок з її книги

Коли український військовополонений потрапляє в лапи російської карної системи, його шлях визначений заздалегідь. "Конвеєр" працює за визначеним алгоритмом: визнання провини, судовий вирок, великий термін ув'язнення.

Якщо ви читали "Сад Гетсиманський" Івана Багряного, згадайте, як там вибивали визнання провини з головного героя, Андрія Чумака. Додайте до цієї картини трохи більше жорстокості (хоча, здавалось би, куди вже більше!) - і зрозумієте, як це відбувається з українськими військовополоненими зараз.

Чому російським катам так залежить саме на визнанні провини? Тому що в них немає ніяких доказів. Тож вони мусять добитися, аби полонений підписав папірець із вигаданою ними історією.

Але за всіма цими катуваннями, фейковою адвокатурою, опереточними судами стоять живі люди, з іменами і біографіями. Хто вони?

У цьому матеріалі розповідаємо не тільки про методи російської карної системи, а й про тих, хто за нею стоїть. Читайте - і дивіться інфографіку

Багато років поспіль російські прихильники Олексія Навального ліпили йому імідж ліберальної ікони. Тепер цей флер загиблого (чи вбитого) в тюрмі опозиціонера переходить і на них - зокрема, на його дружину.

Наприклад, Олексій Навальний як ліберал багато років поспіль створював для росіян образ жертви - яка страждає від режиму Путіна та його посіпак. Цей "мем" тепер дуже зручно використовувати послідовникам Навального: мовляв, в усьому винен Путін і його режим, а от добрий російський народ воювати не хоче.

Дослідниця російського імперіалізму Габріеле Камінскайте доводить, що все це неправда або зручні політичні конструкти. Навальний був імперіалістом - і в цьому у нього більше спільного з Путіним, ніж відмінного.

Камінскайте доводить, що російські консервативні ліберали - по суті своїй імперіалісти. І в цьому нема жодної суперечності.

P. S. Якщо вам огидно читати про росіян - розуміємо, пролистуйте. Ну або поставте фе в коментарях) Але якщо вам цікаво розібратись, який спадок лишив недобиткам російської опозиції їхній нещодавній лідер, і ви хочете зрозуміти, якою може бути ця опозиція в майбутньому, і що з неї може вирости - рекомендуємо цю статтю

Іноді банан - це не просто банан 🙂

Чому витвір концептуального мистецтва, що складається з простого банана, прикріпленого скотчем до стіни, продали за 6,2 мільйона доларів?

Ні, це не тільки про насмішку над багатіями, охочими викласти кругленьку суму тільки для того, щоб зберігати витвори мистецтва у своїх закритих колекціях подалі від людських очей.

Мистецтвознавці кажуть, "Комедіант" італійського художника Мауріціо Каттелана став феноменом не тільки як витівка. Каттелан не тільки провокує - його робота часто лежить на перетині гумору та глибоко жахливого. Він шукає способи спровокувати не просто заради провокації, а щоб привернути увагу до найпохмуріших сторінок історії чи до нас самих.

Про що йдеться - читайте в матеріалі Associated Press

"Багато людей на фронті вірить у якийсь “бригадний РЕБ”: от зараз його увімкнуть, він вжарить, і все навколо попадає. Але це фізично неможливо, так ця зброя не працює".

Так говорить боєць із позивним Ківі, фахівець із РЕБ однієї з бригад, яка воює на Сході України.

Він - герой нашої статті, у якій ми розповідаємо про три напрями РЕБ:

оперативно-стратегічний рівень;
оперативно-тактичний рівень;
окопна РЕБ близької дії.

Ми описуємо кожен з цих напрямів, і більш докладно зупиняємося саме на засобах окопної РЕБ. Цей напрямок - найбільш затребуваний в умовах, коли війна відбувається на землі. І водночас сфера окопної РЕБ в Україні зараз досить хаотична, а бійцям, які мусять мати з нею справу, часто важко щось доладу второпати.

У статті ми розповідаємо, чому так відбувається і що з цим можна зробити. Читайте докладно

Росія і раніше неодноразово обстрілювала Україну ракетами, які можуть нести ядерний боєзаряд, наприклад, ракетою Х-55 і її модифікацією. Але міжконтинентальної балістики ще не було, тож ніч на 21 листопада можна вважати першим задокументованим випадком.

Що це була за ракета - ще потребує підтвердження. Але зараз уже відомо, яким був її маршрут. Ми взяли дані у телеграм-каналу war_monitor та візуалізували маршрути МБР та інших ракет, запущених Росією цієї ночі. У великому розмірі дивіться за посиланням, також читайте коментарі

Вони - головні селебритіз серед солдатів і молодших офіцерів.

Серед них є легенди, про яких знають мільйони: Кирило Верес, Павло Розлач і на жаль загиблий Дмитро Коцюбайло. Вони комбати.

Якщо ви запитаєте родича, який служить: “А як тобі Сирський? А як новий комбриг, якого вам призначили?” - швидше за все буде відповідь "ніяк". Натомість про хорошого комбата вам розкажуть багато. Про поганого - більше.

Які вони - класні комбати, які спільні риси їх поєднують, яка їхня роль у цій війні? Які дії свідчать, що комбат розумний і фаховий? Читайте в нашому матеріалі

Вісім українських областей зазнали великої шкоди внаслідок російського удару 17 листопада.

При цьому, лише незначна частина ракет досягла цілей: українська ППО повідомила про збиття 102 зі 120 ракет.

Однак шкоди завдавали не тільки ракети: фіксувалися й влучання ударних безпілотників "Шахед".

Ми візуалізували на основі даних із відкритих джерел об’єкти, у які цілили окупанти, а також показали орієнтовні місця, звідки агресор запускав свої ракети й дрони. Також створили мапу з візуалізацією масованого обстрілу. Дивіться за посиланням

Корупція - заразна, а корупційні скандали роблять її "популярнішою".

Такі парадоксальні висновки зробили дослідники після експерименту в італійських містах Модена та Феррарі. Протягом року вони вивчали дії покупців на касах самообслуговування в супермаркетах. І виявили, що після того, як корупційні скандали потрапляли в заголовки місцевих медіа, люди частіше вдавалися до крадіжок, не пробиваючи деякі товари на касах самообслуговування.

Заразність корупції залежить від середовища, кажуть фахівці. Наприклад, якщо урядовець із Нової Зеландії, яка вважається однією з найменш корумпованих у світі, потрапить до мега-корумпованого Сомалі, він не стане зразком чесності для місцевих хабарників. Навпаки: імовірність того, що новозеландець почне красти разом із ними, зростає.

То що робити? Не публікувати інформацію про корупційні скандали? Чи, як часто буває в Україні, звільняти, звільняти і знову звільняти корупціонерів, в надії що нові люди, які прийдуть на їхні місця, не будуть схильними до корупції?

Не все так просто. Але деякі відповіді у дослідників є. Читайте в нашому перекладі матеріалу іспанської газети El País

Тривалість повітряних тривог у Києві за першу декаду листопада порівняно із жовтнем зросла на 49%.

Про це свідчить здійснений нами аналіз даних.

Ця тенденція, яка триває вже кілька місяців, пояснюється кількома чинниками. Зокрема, Росія нарощує кількість дронів, якими вона щодня атакує Україну. Йдеться не тільки про ударні БПЛА типу "шахед", а й про дрони-"обманки" для перевантаження української ППО.

Водночас ППО переживає зараз низку труднощів - наприклад, переведення її бійців у піхоту. Ось що каже з цього приводу один із військових ППО, який зараз перебуває "в полях":

“Щодо переведення в піхоту, то це секрет полішинеля, з початку року це вже навіть не перша хвиля. Треба ж десь брати людей на передок, щоб не засмучувати тих, хто в тилу за цей час звикся з думкою, що війна якось сама себе переможе. От і вигрібають ППО-шників".

Є й інші проблеми - читайте, що розповів наш співрозмовник

Ситуація на українському фронті не є катастрофічною, навіть попри те, що російський наступ не зупиняється вже багато місяців. Однак є помітні негативні тенденції, з якими треба працювати.

У цьому певен Франц-Штефан Гаді, військовий аналітик, офіцер запасу і консультант урядів та збройних сил у США та Європі.

На запитання про те, чи може Росія здійснити оперативний прорив фронту, якого наразі не відбувається, аналітик каже, що це малоймовірно. Так, Росія має більше живої сили, і завдяки цьому може просуватися - але здійснити прорив в ширших масштабах, оточити українські війська, вийти на оперативний простір так і не спромоглася. Якість живої сили РФ падає, техніки меншає, а в України покращилася ситуація з артилерією, яка залишається домінантою на полі бою.

Україна переживе цю зиму - за умови, якщо Росія не почне атакувати значно більшими силами в повітрі, ніж це було раніше. Однак тоді постане наступне запитання: як Україна переживе наступному зиму, вже в 2025 - 26 роках? Що, якщо США зануряться у власні проблеми, ізолюються та відмовляться від безпекової гегемонії в світі і відповідно зменшать допомогу Україні?

Цікаві відповіді на складні запитання - в інтерв'ю Франца-Штефана Гаді німецькому виданню Tagesschau

Український степ - красивий і мальовничий. Але далеко не такий мальовничий, як, скажімо, високий берег широкої ріки. Або гори. Або ліси-праліси. А ще степ часто рівний, як дошка - і справляє враження землі, яка "гуляє". Тому охочих розорати його, отримати з цієї землі зиск - дуже багато.

Підручники кажуть, що степ займає 40% території України. Насправді автентичного степу збереглося значно, значно менше - від сили кілька відсотків. Та й той не бережуть.

А берегти треба, каже докторка біологічних наук, співзасновниця Української природоохоронної групи Анна Куземко. Причин багато, а для тих, хто шукає зиску, вагомою буде така: "Нема степу - нема чорнозему".

Чому степ не можна бездумно розорювати? Чому висаджувати ліси на степових землях - геть не така добра ідея, як здається? Що відбувається зі степовими землями під час війни, і що буде в майбутньому? Читайте дуже цікаву розповідь нашої співрозмовниці

Цей біль навряд чи відчували на собі люди, які живуть на другому поверсі. Або хоча б на п'ятому.

А от якщо ви живете на високих поверхах багатоповерхівки, у вас є маленька дитина, або старші батьки, або песик, або велосипед, який треба заносити в квартиру - усе описане вам дуже і дуже знайомо.

Скільки киян під час відключень світла долали (і ще, ймовірно, долатимуть) висоту Лаврської дзвінниці, Львівської ратуші або Парашутної вежі, аби без ліфта дістатися до своїх помешкань? Завдяки даним ми змогли приблизно це порахувати.

Що можна зробити, аби під час відключень квартири людей у висотках не перетворювалися на печери - без води, опалення і можливості приготувати їжу? Що з цього можуть зробити самі мешканці, а з чим вони нізащо не впораються без втручання влади? Важливі питання без простих відповідей - у нашому матеріалі

55 тисяч людей - така кількість офіційно зареєстрованих зниклих безвісти за особливих обставин станом на вересень цього року.

Серед них - і військові, і некомбатанти. За кожним зниклим стоять родичі, які продовжують шукати його або її. Багатьом із них настільки психологічно важко, що вони готові залучати будь-яку допомогу - і віддати за неї будь-які гроші.

Було б дивно, якби цією готовністю не намагалися скористатися інші - ласі до швидкої наживи - люди. Різноманітні маги, віщуни та ворожки охоче пропонують свої послуги - хтось за 500 гривень, а хтось і за такі тисячі, що люди беруть великі кредити, аби натомість отримати лише примарну надію.

Психологи кажуть, ці пошуки надії роблять шукачам лише гірше. Замість того, щоб пережити травму і трансформувати своє життя, вони знову і знову платять різного штибу екстрасенсам, які насправді ніяк не можуть допомогти.

А що держава? Адже саме держава мала б організувати не тільки пошуки - які, між іншим, погано організовані - а й надання психологічної підтримки людям, які не можуть дочекатися своїх родичів. Натомість держава за кошти платників податків показує на телемарафоні цих самих екстрасенсів, віщунів та астрологів - чим неабияк популяризує їхні послуги!

Ми поговорили з родичами зниклих, звернулися до екстрасенсів, вислухали колишнього держслужбовця, який раніше допомагав таким постраждалим по службі, а зараз - як громадський активіст. Також в статті є лінк на петицію про заборону участі в державному телемарафоні ворожок та екстрасенсів

"Медсестра шепнула на вушко: пʼять тисяч доларів - і буде вам група інвалідності сьогодні ввечері".

Так згадує проходження комісії обласної МСЕК Віталій із Хмельниччини. Тієї самої МСЕК, яку очолювала горезвісна Тетяна Крупа.

Віталій обурився: він отримав серйозне поранення на фронті, у нього не працює нога - а йому пропонують дати хабар, аби визнати очевидну й доведену документально інвалідність! Звичайно ж, він нічого не заплатив. І Тетяна Крупа змусила його "уточнювати діагноз" - і їхати для цього через всю Україну на милицях!

Так само, як і Віталію, через Тетяну Крупу довелося поневірятися його тестю, який має онкологічне захворювання. Підтверджувати інвалідність без хабаря йому не хотіли - на відміну від прокурорів та інших охочих стати "інвалідами" за гроші.

Як "працювала" Тетяна Крупа - читайте в розповіді нашого співрозмовника

Схильність до вживання алкоголю - одна з головних причин самовільного залишення частини (СЗЧ).

Про це розповідає військовий із позивним Капітан Техас - саме через любов до оковитої здебільшого тікали з його бригади.

Це, звісно, не єдина причина. Часто йдеться про тиск з боку дружин або інших членів родини. Трапляється, що боєць має проблеми зі здоров'ям, а ВЛК визнає його придатним. Багато утікачів не витримують труднощів та небезпек - навіть мінімальних. Не кажучи вже про страх смерті.

А як щодо відсутності демобілізації та в цілому невизначених строків служби? А як щодо закону про "перший випадок СЗЧ?" Як щодо тривалих строків на передовій без ротацій у спокійніші місця? Усі відповіді - в прямій мові військового

Момент, коли Україна почне завдавати ударів по Росії своїми ракетами "Грім-2", вже не за горами. Працюючи у Дніпрі під обстрілами, українські інженери з КБ "Південне" завершили проєктування та виготовлення кількох ракет, зараз вони майже готові до бойової роботи. Що можуть змінити пуски "Грім-2" по важливих об'єктах на території РФ?

Про це розмірковує військовий аналітик, колумніст британської The Telegraph Девід Екс.

Україна отримає суттєві переваги, каже він. Зокрема, зможе придушити російські повітряні нальоти, поступово призупинити постачання важкого озброєння російським військам і стиснути російську економіку в ширшому сенсі.

Однак за допомогою цих ракет Україна не зможе зруйнувати одну з ключових переваг Росії - а отже, й переламати хід війни. "Грім-2" не стануть геймченджером, певен Девід Екс. Чому, і з якою перевагою РФ не здатні впоратися далекобійні ракети - читайте в нашому перекладі матеріалу

Оцінюючи просування окупаційної армії за останні кілька місяців, російські військкори заговорили мало не про повторення відомих проривів радянської армії часів Другої світової війни.

Вони знову малюють жирні червоні стрілки із просуванням ледь не на Київ.

Знайомо, дуже знайомо, чи не так? А чи має під собою реальні підстави це "запаморочення від успіхів"?

Давайте подивимось на мапи. Що змінилося від початку серпня до кінця жовтня? А порівняно з попередніми місяцями?

Ми не заперечуємо, є ділянки, де ситуація справді важка - наприклад, на Покровському напрямку, і не тільки там. Однак на інших ділянках, попри максимальний тиск росіян, ми бачимо радше тупцювання на місці, аніж якісь там "прориви" чи "обвали фронту", про які вони так гучно розповідають. Що ж, інформаційну війну ще ніхто не скасовував.

Зібрали усі мапи в одному матеріалі - дивіться за посиланням

Російський комплекс радіоелектронної боротьби Борисоглєбськ-2 - одна з найдорожчих цілей, знищених FPV-дронами за всю війну. Він коштує 200 мільйонів доларів. А вартість дрона - трохи більше, ніж півтора десятка тисяч гривень.

"Автором" того результативного вильоту став боєць на ім'я Маркіян. На його рахунку багато інших "вибухових" результатів, а ще Маркіян вже багато місяців спостерігає за перегонами технологій, адже росіяни теж розвиваються.

"Ми, українці, відкрили для себе можливості FPV-дронів від безвиході, а це вилилось у дуже ефективну зброю. І чим далі триває війна, тим більше ми розвиваємо цю сферу, але таким чином розвиваємо й ворога, який вчиться на нас і наших помилках. Якщо ми зупинимося в розвитку безпілотників, то ворог нас випередить", - каже Маркіян.

Що потрібно для того, щоб не зупинятися й отримувати перевагу - читайте в нашому матеріалі

Привіт, друзі! Сьогодні хочемо попросити про вашу допомогу.

Пам'ятаєте, недавно ми писали про "поганих командирів"? Тоді завдяки історіям читачів в нас вийшов міцно зшитий, цікавий матеріал. Тепер хочемо піти таким самим шляхом і зробити статтю про СЗЧ (самовільне залишення частини).

Ми шукаємо людей, які пішли в СЗЧ, і просимо їх розповісти про причини, чому вони це зробили. Впевнені, що буде певний кластер найбільш поширених причин. Потім ми хочемо подивитись на ці причини і зрозуміти та запитати фахівців, що можна з ними зробити, як налагодити службу в армії таким чином, щоб людям не хотілося йти в СЗЧ. Або, принаймні, щоб причин на це кратно поменшало.

Якщо ви можете розповісти свою історію - заповніть анкету за посиланням. Якщо ні, але ви знаєте людей, які можуть це зробити - покажіть їм цей допис. Дякуємо!

Кошмар для пішоходів - інакше й не скажеш.

Нещодавно ми писали про новий житловий комплекс, який будують на території колишньої промзони біля Дарницького мосту. Архітектор Олег Гречух, який підготував для нас матеріал, поставив під великий сумнів якість життя у майбутньому ЖК.

Інший дуже сумнівний момент - якість інфраструктури для пішоходів та велосипедистів.

Будинок розташований через дорогу від Дніпра. Однак, щоб дійти до річки, пішоходу доводиться йти вузеньким хідником над завантаженою трафіком дорогою, смажитися на сонці, шкандибати по піску, тягтися під естакадою і зрештою впертися в пішохідний перехід, який ніби є, але насправді його немає.

З усім цим треба щось робити прямо зараз, не чекаючи добудови ЖК. В цьому впевнена наша журналістка Валерія Павленко, яка пройшла цей кошмарний маршрут на своїх двох. Про її пригоди читайте у репортажі

The Washington Post порахував російські гроші, аби зрозуміти, скільки ще РФ зможе воювати проти України.

Висновок звучить як вирок: високі нафтові доходи дозволяють агресивній Росії вести війну ще кілька років.

Але, як завжди у таких випадках, є одне але. І навіть не одне, а кілька. Російська економіка перегрівається, і знайти звичайних працівників дедалі важче. Набирати солдатів теж уже непросто: прифронтові області йдуть на рекорди, нараховуючи фінансовий бонус за контракт в армії.

Ключовим фактором, який впливає на спроможність Росії продовжувати війну, є ціни на нафту. Чи є інструменти, аби вплинути на цей чинник? Читайте ключові тези з матеріалу The Washington Post

Скільки коштує російським окупантам квадратний кілометр української території?

Росіяни платять за продовження наступу такою кількістю життів військових, яка будь-якій притомній країні здається немислимою. Цього року наступ окупантів мав вщухнути після захоплення Авдіївки - однак вони не зупинилися й повільно, але постійно захоплюють нові території.

Чи означає подальше просування та нарощування його темпів, що пропорційно збільшується кількість російських втрат? Яка тут закономірність, чи є кореляція?

Ми проаналізували, як ті чи інші етапи російсько-української війни співвідносяться з динамікою територіальних втрат і надбань, а також із втратою бронетехніки. У цьому процесі є кілька поворотних моментів. Читайте за посиланням

Українській армії потрібен Військовий Кодекс, який нарешті наведе порядок в регулюванні її діяльності.

У цьому певен юрист і правозахисник Алі Сафаров, який зараз служить у війську. Ось який приклад він наводить:

"За одинакові вчинки одному військовослужбовцю може взагалі нічого не бути, а іншому "прилетить" сувора догана, що тягне за собою позбавлення премії. Ці концептуальні моменти, закладені в армійську нормативну базу, дуже демотивують".

Можливо, під час війни це й не на часі, однак без реформування підвищити ефективність війська та бажання в ньому служити - не вийде, резюмує Сафаров. Читайте докладно, які реформи, на його думку, є найбільш нагальними

Україну дедалі більше огортає темрява - а от у Північній Кореї вперше за багато років трохи посвітліло.

Це не метафора - ми висловлюємося буквально. З 2022 року у КНДР поступово зростає рівень нічного освітлення. Про це свідчить наш аналіз супутникових знімків.

Що це означає? Знімки нічних вогнів широко використовуються для оцінки економіки різних країн. Яскравість нічного освітлення корелює з рівнем урбанізації, економічною активністю та розвитком інфраструктури. Отже відтоді, як КНДР почала постачати РФ артилерійські снаряди та балістичні ракети, там додалося грошей, побільшало роботи, почалося певне економічне пожвавлення - і тепер треба освітлювати певні території в темну пору доби.

Найбільш разючі зміни - біля порту Чхонджин, який не раз фігурував у розслідуваннях про постачання зброї.

Глобально Північна Корея все ще залишається темною плямою. Однак війна стала для неї чудовою можливістю заробити після десятиліть санкцій та економічної стагнації. Тепер КНДР, можливо, замислилася і про те, щоб мати навчену в реальних боях армію. Демократичний світ мляво і кволо реагує на витівки божевільних диктаторів - і це лише підігріває їхній апетит до воєнних конфліктів.

Як змінилося нічне освітлення з 2022 року в КНДР та Україні - дивіться на мапах за посиланням

Які телеграм-канали найчастіше вдаються до маніпуляцій?

У новому масштабному дослідженні ми навчили велику мовну модель розрізняти найпоширеніші техніки маніпуляцій в публікаціях телеграм-каналів.

У результаті нашого дослідження ми виявили рідкісну перлину серед купи гною. Телеграм-канал Суспільного містить менш як 2% публікацій, які наша мовна модель визначила як маніпулятивні. І це - один із сотень випадків, коли державне виявляється кращим за приватне.

Проте такий рівень нейтральності характерний лише для невеликої частки телеграм-каналів. Ми досліджували десять технік маніпуляції, і багато каналів вдаються принаймні до половини з них із помітною частотою.

Отже, який канал маніпулятивніший: Труха чи Резидент? Чи маніпулює Третя штурмова? А Мадяр?

Про найбільших маніпуляторів розповідаємо за посиланням - і показуємо на інфографіці

Мало що так тішить українців, мало що обростає такою кількістю мемів, як удари ЗСУ по території РФ.

Мабуть, не всі пам'ятають, але вперше ми таким чином "ескалювали" 25.02.2022, на другий день після початку російського повномасштабного вторгнення. Тоді наша ракета "Точка-У" прилетіла по аеродрому Міллєрово в Ростовській області. Було знищено два російських новітніх винищувача Су-30, почалася пожежа, а досвідчений рашистський пілот Віталій Войцеховський зазнав поранень і ще місяць конав у муках у військовому шпиталі, поки зрештою не сконав.

Однією з найзухваліших атак став удар по військовій частині Клинці на Брянщині, теж у 22-му: на початку червня українські дрони спалили там військову техніку, яка приїхала на ремонт з України. Та цим справа не обмежилася: через кілька днів з України прилетів гелікоптер і палив ту військову частину так, що у Клинцях зрештою зникло світло і вода.

Удари, завдані Україною по території РФ у 22-23-му роках, поєднує така ознака: їх було мало. У 2024-му все змінилося. Не тільки результативних ударів стало більше, але й суттєво розширилася типологія цілей, а також дальність ударів.

Ми зібрали усю офіційну інформацію про українські удари по об'єктах на території РФ з лютого 2022 по вересень 2024. Описуємо їх, показуємо на інфографіці, і міркуємо про те, що буде далі 😉

Українські війська відступили: звичний рефрен останніх кількох тижнів у новинах. В цілому вже впродовж кількох місяців динаміка відступу ЗСУ зростає. Якщо подивитися на графік, видно, що з травня цього року крива наступу росіян досить стрімко іде вгору порівняно з першими місяцями року.

Це не експонента. Паніки немає, обвалу фронту немає, і ЗСУ продовжують оборону, тримаючись стратегії "завдати якомога більше втрат ворогу в обмін на маленькі клаптики території". Однак динаміка на графіку вказує, що виконувати цю роботу стає важче.

У своїй редакційній статті ми виокремили кілька чинників, які заважають роботі Сил оборони і потенційно навіть можуть призвести до серйозних кризових явищ:

🔹зниження бойового духу, зокрема й через неадекватні дії командирів
🔹нестача бійців, яка, в свою чергу, виникає не на порожньому місці, на це є свої причини
🔹брак боєприпасів
🔹просимо у Заходу не те: гучне й "піарне" замість "нудного", але справді необхідного

Докладно про ці чинники, з якими, без сумнівів, слід працювати, читайте в нашій аналітиці

The Economist розповідає гарну історію вовчі зграї та їхній вплив на європейську політику.

На початку ХХ століття вовки у Західній Європі були відсутні - їх винищили, аби вони не шкодили тваринництву. Так тривало упродовж століття, та коли впала залізна завіса, вовчі зграї почали мігрувати зі Сходу. Крім того, багато людей переселилися в міста з сільської місцевості, що також створило можливості для зростання вовчої популяції.

Тепер вовки є в кожній європейській країні - і їх стільки, що це викликає втіху в екологів. Адже вовки регулюють поголів'я кабанів та оленів, вибираючи собі на здобич найслабкіші особини - тому тепер менше антропогенного впливу, менше необхідності видавати дозволи на полювання. Вовки суттєво впливають на біорізноманіття і навіть на ландшафт.

Але радіють не всі. Адже голодні вовки можуть полювати на свійських тварин, тож фермери почали втрачати своїх корів та овець, а отже, свій прибуток. В багатьох країнах фермери - найконсервативніший прошарок суспільства, а за їхні голоси на виборах завжди є охочі поборотися.

Тож не дивно, що ситуація з вовками грає на руку всіляким радикалам та популістам, на кшталт Альтернативи для Німеччини. Подібні партії не забарилися втрутитися й підняти "вовчу тему" на свої знамена. А це, в свою чергу, робить невдоволеними вже екологів.

Що далі, і хто виявиться крайнім? Читайте у нашому перекладі

У цій статті історика та дослідника війни Філліпса О'Браєна - багато поганих новин для України.

Він аналізує гучні викриття з книжки редактора Washington Post Боба Вудворда "Війна". Ці викриття стосуються американських президентів: чинного та кожного з можливих майбутніх. Байден не допоможе Україні під кінець своєї каденції. Гарріс в разі обрання навряд чи буде дуже рішучою. Трамп точно не допоможе, а радше зашкодить Україні.

"Книга багато розкриває про те, як США, головні друзі України, допомогли створити безлад і небезпечне майбутнє", - пише Філліпс О'Браєн.

Але навіть хороші новини для України - а вони є і стосуються далекобійних ударів по військових цілях на території РФ - викликають розчарування. Про що йдеться - читайте в його аналітичному матеріалі

Як армія рівняється на свого головкома, так і церква рівняється на митрополита. Через свої специфічні церковні погляди митрополит УПЦ МП Онуфрій ніколи не піде на зближення з Вселенським патріархатом і Православною церквою України. В Україні ніколи не буде такого, щоб усі парафії УПЦ МП перейшли до ПЦУ, і одна з причин - Онуфрій.

В цьому певен релігієзнавець, професор кафедри історії в Острозькій академії Андрій Смирнов.

Останнім часом церков, які приєднуються до ПЦУ, поменшало. Було два сплески приєднань - після того, як ПЦУ отримала Томос, та після початку повномасштабного вторгнення РФ. Зараз ці цифри йдуть на спад.

Чому? Митрополит та його влада - не єдина причина. Є й інші, і на якісь із них можна вплинути, а на інші - неможливо. Читайте докладно

​Друзі, напишіть, що таке, на вашу думку, армійські затяги?

Які вони бувають?

Зараз в редакції працюємо над цим питанням, будемо вдячні за ваші відгуки!

Фото для привернення уваги

⚡️Ця зима знову для нас - подорож у невідоме. Що буде з електрикою?

І, відповідно, що буде з теплопостачанням, водопостачанням і водовідведенням? Чи слід очікувати на нові блекаути і якомога швидше до них готуватися?

Триває тотальна мовчанка місцевої і центральної влади. Дістати якусь інформацію можна хіба що від фахівців у сфері енергетики. І хоч вони кажуть, що ситуація не така прикра, є один фактор, дію якого важко обчислити: росіяни.

Як нещодавно вихвалялися представники РФ в ОБСЄ, "є всього п’ять об’єктів, які Росія може атакувати в будь-яку секунду, щоб спричинити повне відключення електроенергії в Україні".

Про що йдеться, і чи готова Україна до таких атак? Розкладаємо по поличках

"Україна не вступить до Європейського Союзу, я не дам своєї згоди, якщо вона не розв'яже питання Волині".

Таку заяву нещодавно зробив голова Польської селянської партії, віцепрем’єр-міністр і міністр оборони країни Владислав Косіняк-Камиш. І це - не єдина його гостра заява на цю тему.

Болить міністру не лише за волинську трагедію. Він також хоче розробити патріотичне виховання в школах, критикує набір рекрутів до Українського легіону, а раніше хейтив українське зерно. Не відстають від Косіняка-Камиша й деякі його однопартійці.

В чому річ? Чому вибір зроблено на користь саме такої риторики?

Тамтешні оглядачі зазначають: Косіняк-Камиш вибудовує свою політичну кар'єру як представника "поміркованої" партії, водночас граючи на електоральному полі партії Право і справедливість. Для цього він майстерно створює неіснуючі проблеми та дає ідеї, як розв'язати ці уявні проблеми. Як вибудовує свою політичну гру - читайте

З початком Курської операції ЗСУ прикордоння Сумської області стало "червоною зоною": тут суттєво побільшало обстрілів. І не тільки прикордоння: росіяни почали бити далекобійною зброєю і вглиб області.

Обстрілюються території по обидва боки від кордону: на тій стороні палає вже від українських ударів.

Ми створили дві карти, скориставшись даними про пожежі NASA Firms. Перша показує, що було наприкінці липня - на початку серпня. Друга - кінець серпня і перші дні вересня. Ці карти показують разючу відмінність по кількості пожеж.

Як пояснює речник ОСУВ "Сіверськ", є деякі зміни не тільки в кількості обстрілів, а й у засобах, які використовують росіяни. Наприклад, практично немає мінометних обстрілів - мінометам не вистачить дальності. Натомість обстрілів КАБами побільшало - а от під Вовчанськом, де під час невдалого російського наступу вони були постійним явищем, їх тепер немає. Це свідчить, що ресурси у ворога - таки не безмежні.

Під прицілом і прикордоння Чернігівщини, мабуть, тому що росіяни очікують нашого вторгнення в Брянську область. Докладно про зміни, які стались за останні два місяці - в нашому матеріалі

У 2024 році кількість та тривалість повітряних тривог в Україні має помітну тенденцію до збільшення.

Зазвичай першу сирену ми чуємо ще ввечері, відбій - уже вранці.

Наприклад, у Київській області у 2023 році в середньому було 9 годин тривоги на тиждень. У цьому році середній тижневий час тривог зріс до 15 годин.

На це є декілька причин. Перша і головна: в Кремлі й далі роблять ставку на посилення терору мирного населення України. Тривалими повітряними нападами намагаються зломити наш опір.

Які засоби для цього використовують - пояснюємо в матеріалі, а кількість та тривалість повітряних тривог показуємо на інфографіці

"Через два з половиною роки конфлікту думка про те, що ми не дали Україні перемогти, може здатися дивною".

Так пише у своїй колонці для The Atlantic лауреатка Пулітцеровської премії, польсько-американська історикиня Енн Епплбом. І все ж, стверджує вона, це саме те, що робить Захід: не дає Україні перемогти.

Чому? Тому що бракує віри в те, що перемогти Росію можливо. І тому що багато європейців та американців тішать себе ілюзіями, що війну можна зупинити переговорами.

І справді, Зеленського можна вмовити відмовитись від частини територій в обмін, наприклад, на вступ України в складі неокупованих територій до НАТО. Але чи можна вмовити припинити воювати Путіна?

На її думку, це і є ключовим: поки Путін не зрозумів, що Україну не перемогти, її союзи є реальними і міцними, а українці ніколи не здадуться - він хотітиме воювати.

Або - поки в Росії будуть ресурси. Зрештою, вони теж не безмежні.

То як показати Путіну, що він не переможе? Як змусити його припинити воювати? Читайте глибокий аналіз Енн Епплбом

"Тексти" вже на власному прикладі довели, що гуманітарна освіта не стає на перешкоді виробництву FPV. Більше того, це не тільки не заважає, а й допомагає.

"Я креативна панянка, мені притаманний творчий хаос, а ще я затятий гуманітарій".

Так каже про себе Оля Гарбовська, комунікаційна менеджерка. В квітні 2024 року вона разом зі своєю родиною зробила першу зграю "каканчиків" - 7-ми дюймових FPV дронів-камікадзе, які вирушили до Батальйону безпілотних систем "Небесна кара" 54 ОМБР. Після першої партії жінка масштабувала виробництво, і тепер передає "Небесній карі" десятки дронів.

Оля працює комунікаційницею в міжнародній організації. І цей досвід дуже став їй у пригоді: наприклад, вона продумує кампанії збору коштів на дрони, а також комунікує результати.

З квітня Оля та її команда зробили вже 83 дрони, а збори, закупівлі та виготовлення поставили "на потік". Паяють багато і якісно - і при цьому каканчики обходяться удвічі дешевше, ніж зазвичай витрачається на дрон!

Як Оля налагодила безперебійне виробництво разом із сестрою, татом та його другом, і як зметикувала робити дрони дешевшими - читайте в її розповіді. І, якщо маєте змогу - допоможіть донатом (для цього треба перейти на сайт Олі kakanchyky.in.ua)

Ланцюг міцний настільки, наскільки міцна найслабша ланка - кажуть британці. Погані командири - це найслабша ланка в нашій армії. Це як інфекція, яка роз'їдає армію зсередини і руйнує бойовий дух. Військові говорять про неї - але приватно, щоб не виставляти хворобу напоказ.

Це про некомпетентних командирів і самовпевнених самодурів, про командирів, які беруть гроші, б'ють, мстяться. Про тих, які віддають "накази 200", аби позбутися підлеглих, які відстоюють власну думку. Це про юристів, фінансистів та офіцерів штабу, які опиняються в окопах на віддалених та наполовину оточених позиціях.

Пам'ятаєте, ми нещодавно шукали військовослужбовців, які могли б розповісти про поганих командирів? Таких людей знайшлося дуже багато. Їхні історії обурюють, лякають і доводять до відчаю.

Ми перевірили історії, які нам розповіли. Але з міркувань безпеки викладаємо анонімно, аби нікому не зашкодити - за винятком тих випадків, коли військові попросили нас оприлюднити їхні імена.

Ми також пошукали точки зору авторитетних військовослужбовців, а потім і самі поміркували над тим, як це змінити. Читайте в нашому незручному, але чесному матеріалі

"Наша культура інфантилізує людей".

У цьому певен Кіт Гейворт, кримінолог з Копенгагенського університету і автор книги "Інфантильність". У ній він доводить: люди дитиніють. Його студенти нагадують йому полохливих підлітків; люди до 35 дедалі частіше продовжують жити з батьками; перший шлюб беруть у віці 30-40, а не 20-30, як раніше.

Гейворт говорить дуже переконано, але чи виправдана його категоричність? Чи можна побудувати таку книгу на анекдотах про ведмедика Теда чи студента, який прийшов на лекцію в бодіку?

Рецензенти The Economist, які прочитали книгу Гейворта, певні, що його аргументи мають два істотних недоліки.

"Навіщо бути таким буркотуном?" - дивуються вони.

Що мають заперечити автору книги "Інфантильність", і чи справді сучасні покоління дитиніють - читайте

Тотальне, безкінечне сидіння в телефонах - ознака нашого часу. Ми дивимося в телефон, поки снідаємо й обідаємо, та навіть на зустрічі з друзями він завжди під рукою. Наші діти не вилазять з телефонів, а спроби їх відібрати викликають істерику. Маленькі і великі, молоді й старі - щойно освоївши смартфон, його важко випустити з рук. Уже важко зрозуміти: ми володіємо смартфонами - чи вони нами?

У Франції все інакше. Смартфони там використовують мінімально. У школах та коледжах їх заборонили, і заборона працює. Удома дітям також сильно обмежують час використання смартфонів. А для дорослих сидіння в телефоні вважається поганим тоном: це табу, коли відпочиваєш з друзями в ресторані, це табу, коли йдеш додому до сім'ї.

Отже, французька культура - це не тільки про вишукану їжу, смачне вино та високу моду: це ще й про життя з мінімальним використанням смартфонів, причому всюди. Як їм це вдається? Розповідаємо в нашому матеріалі - і показуємо деяку інфографіку

"Фейкові історії будуть доповнені масовим поширенням коментарів і мемів, а також їх обговоренням у дискусіях на Facebook та X (Twitter). Ця кампанія просуватиме наші наративи впереміш із з фактами. Ми використаємо соціальну інженерію для впливу на людей" - цитата з російської інструкції.

Так описується контент, яким "годували" американців в межах масштабної російської кампанії Doppelganger. Контент, про який ідеться у цитаті, проходив в межах проєкту "Стара добра Америка", але були й інші проєкти - спрямовані на Європу, Мексику, Ізраїль та Україну. Саме про це мова в нашій сьогоднішній статті.

Для підготовки цього матеріалу ми прочитали десятки сторінок свідчень агента ФБР у суді Східного округу штату Пенсильванія. Агент, ім’я якого не розголошується, надав свідчення після того, як викрив цю кампанію.

Упродовж свого розслідування неназваний агент виявляє організовані групи російських кіберзлочинців, аналізує електронні докази, вистежує підозрюваних і допитує людей, які реалізують масштабну схему поширення брехні, маніпуляцій та вигідних російському уряду наративів.

Не можна сказати, що характер брехні, яку використовували росіяни, такий уже хитромудрий. Ви точно бачили частину наративів, які згадуються в цій статті, і розраховані вони на людей з не надто високим рівнем освіти та інтелекту. Однак спосіб, у який ця брехня поширювалась і оплачувалась усім задіяним в кампанії учасникам, вартий уваги.

Доппельгангер - термін у мистецтві на позначення злого двійника, поява якого передвіщає смерть чи інші зловісні події. Як цей доппельгангер прийшов в низку демократичних країн нашої планети, і зрештою був викритий у США - читайте в нашому матеріалі

Застосування зброї, обладнання та укріплень за час повномасштабної російсько-української війни досить помітно змінилося. Взяти хоча б FPV-дрони, які стали українським ноу-хау. То це вже війна майбутнього - чи все ще традиційна?

Якщо коротко, то війни, як у фантастичних фільмах, поки що немає. І навряд чи буде в близькому майбутньому. Але є деякі зміни, які вже "не відмотаєш".

Про це в нашому сьогоднішньому матеріалі. Розглядаємо 10 військово-технічних рішень, які властиві цій війні на даному етапі. Йдеться про артилерію та укріплення, протиповітряну оборону, безпілотники, засоби радіоелектронної боротьби, мінування і, звісно, стару добру броню. Наші висновки - читайте за посиланням