ВИДУНСЬКІ ДОСВІТКИ

З Різдвом, Видунки🌟

Це вам для атмосфери святкового вечора

https://youtu.be/ftWOht0b_dA?si=VPD9zgri6_G-e7cA

Публікація видавництва «Лабораторія»

Нагадування, що сьогодні вночі приходить Святий Миколай✨

Що писали йому у листах?

Так учора розповідала про річний проект, що аж забула додати інфу про нього.

Відгукується? Запрошуємо😏

https://secure.wayforpay.com/sub/scb63fe1debc8

Трохи не офіційне відео про те, що саме зараз — у кінці листопада-грудня (та й загалом узимку) може стати нам підтримкою.

Про вечорниці і досвітки зокрема😉

Відунки, якщо вам такий контент цікавий — маякніть у коментарях, будемо викладати більше

Не дарма їздила на рибалку — записала відео про опори і трошки про традиції листопаду-початку грудня.

І маю там пару питань про дружбу — буду рада поговорити в коментарях 🥰

Хотілося б, аби на каналі про українські традиції ми писали лише про добрі звичаї чи магію, але дні памʼяті — це традиція, яка має стати особливою частиною української культури.

Думаю сьогодні, у день памʼяті жертв Голодомору, про оцю традицію поминальних днів. Вона залишається актуальною у багатьох селах, тільки більше стосується споминів про близьких.

Проте реальність знову вертає до того, що загальнонаціональні дні памʼяті — надважливі.

Бо памʼять потрібна не мертвим. Памʼять потрібна живим.

Але з кожним роком спостерігаю більше запалених свічок у вікнах навпроти. І від цього стає якось… тепліше.

Минулого року, коли я була в цей день абсолютно сама, ці вогники у вікнах інших квартир давали відчуття не-самотності. Спільности. Єдности.

Цьогоріч так випало, що я змогла на вечерю зібрати тих, хто стає все ближчими. І поки я готувала борщ, горіла свічка у вікні. І поки ми вечеряли — горіла свічка у вікні.

Бо цей день не про те, щоб відмовитися від їжі. Подякувати за неї — так. Тим паче у часи війни.

Цей день для того, аби згадати, хто відбирав зерно в часи Голодомору, хто робить це і зараз. Хто має одну мету — випалити все зерно пшениці і зерно життя на цій землі.

Інколи здається, що ця темрява ніколи не розсіятися і нема сил то стягнути. І що ніц ти одна не можеш зробити.

Але завжди можна запалити свічку памʼяті у вікні. І кожним маленьким вогником розсіювати темряву. І зігріватися відчуттям не-самотності, вдивляючись у свічки у вікнах будинків навпроти.

Як в старі добрі часи - ділюся шпалерками 🧡 грибний врожай - врожай неочевидний, той, який не плекали цілий рік, але той, який можна зібрати. Цим і чудова осінь: навіть тоді, коли вже неможливо щось виростити, можна знайти щось цінне і забрати з собою в зиму🧡

Якби мене спитали, як я готуюсь до Самайну 5 років тому, я б розповіла про затишок в домі, гарбузи, як декор, «переодягання» місця сили в квартирі і запашні пироги з корицею, гарбузом і яблуками.

Якби мене спитали цього року, як я готуюся до Самайну, я б сказала, що багато плачу за тим, що вже не здійсниться цього року, відпускаючи. Я б сказала, що більше дбаю про здоров’я та тіло, готуючись до темних не сонячних днів. Я б сказала, що укріплюю свою підтримуючу рутину, даючи їй більше місця. Я б сказала, що знову розвертаюся до своєї Тіні, знаючи, що знайду там свій палаючий череп, який допоможе пройти через темний ліс.

Але є річ, яка є незмінною та найбільш цінною для мене на Самайн. І це жіноче коло. Моя галявина сили з десятками дзеркал. Де жінки навколо - дзеркала красивого в мені і я - їхнє дзеркало. Коло, до якого кожна приходить з запаленою тріскою і ми разом розпалюємо багаття до неба.

Воно і буде нам світити. Допоки не народиться нове сонце.

А гарбузи і пироги? Звісно, вони також є. Як щось знайоме, звичне, частина життя, як кутя на Різдво та писанки на Великдень. Щось, що просто є, бо не може не бути.

Але коло…коло не просто є. Воно збирається, в нього запрошується, воно живе. Кожного року різне. І тим цінне.

Цьогоріч це коло «Самайн: Ерос і Танатос» з @shalena_marlena і воно живе про цикл, про асиміляцію, про Тінь, про енергію, про глибину. Долучитись можна за посиланням 🖤

https://secure.wayforpay.com/button/bccf79c5ab28b

Сподіваюсь, вчорашню повню ти помітила 🌝

Можливо, навіть помітила, що її називають Мисливською. А знаєш чому так?

Я написала шпаргалочку по всіх Повних Місяцях року – про що вони та звідкіля пішли такі назви🫶 ділюсь

https://bit.ly/3zRWFyc

Вітаю, видунки ❤️

Долучайтесь https://us06web.zoom.us/j/88351795662?pwd=P3e78mAk6QjtYbb0YmzqjL9BslZ7ie.1

Вітаю, любі 🥰

абсолютно спонтанно хочу вас запросити завтра на арт-практику онлайн 🧡

як вам ця ідея?

зберемося разом на 19:30 (тривалість 1,5 год) і зберемо метафоричний УРОЖАЙ МАБОНУ: що є у вас уже зараз, які скарби надбали в темний період, який урожай не помітили, а він є, як зберегти ці цінні ресурси.

будемо малювати, тому підготуйте, будь ласка, папір та фарби або олівці.

і, звісно, напишіть в коментарях, якщо ви будете - хочу зрозуміти актуальність 🙏🏻

p.s: зустріч безкоштовна

Вітання в Точці Рівності🌗

https://telegra.ph/Osіnnye-Rіvnodennya--tochka-balansu-v-chasi-vіjni-09-21-2

Вітаю, живі жінки🫂

Зазвичай сюди хочеться приносити щось добре і красиве, і ми з Марічкою створюємо тут затишний простір магії та рідної сили.

Проте після учорашньої трагедії з російським обстрілом найбільшої та найстарішої лікарні Охматдит, я вирішила принести свої поради як впоратися із онімінням та завмиранням у такі моменти.

Як ви зараз? Як почуваєтесь?

Черговий масовий обстріл чи будь-яка інша трагедія може викликати завмирання емоцій та відчуття заморожування в тілі.

Вкотре нагадаю — це абсолютно нормальна реакція на максимально не нормальні події та обставини.

Сьогодні, 29 грудня, чимало людей відчуває подібне. Проте навіть без масових атак у вас може бути така реакція на якісь інші новини, які з певних причин можуть зачепити саме вас.

І такі реакції неможливо передбачити, бо не знаємо, що і де нас зачепить.

Але поради з самовідновлення в такі моменти на всі випадки життя — прості і базові:

📍зосередитись на диханні. Повернути фокус уваги на нього, опускати повітря в груди і живіт глибше. Бо часто в мить завмирання ми перестаємо дихати.

Налаштовувати це глибоке дихання стільки, скільки потрібно саме вам. Комусь буде достатньо 2-3 хвилини, комусь треба більше. Ваше тіло вам підкаже скільки саме вам — достатньо.

📍дати тілу тепла.
Найпростіший варіант — випити теплого, ледь солодкого чаю (можна з медом). Якщо ви не вдома — одягнути ще один шар одягу, шарф. Розтерти долоні, вуха.

Фізичний холод у тілі підсилює тривожність. До прикладу, я про себе знаю, що мені нормально, коли холодні вуха. Але дискомфортно, коли холодно в шию чи ноги.

В домашніх умовах — довше приймати теплий душ/ванну, або хоча б погріти ноги та руки у теплій воді.

В ідеальних умовах — масаж з теплою олією та зігріваючими ефірними оліями (розмарин, до прикладу). Навіть якщо ви розітрете собі стопи перед сном і одягнете теплі шкарпетки, вам і емоційно стане спокійніше.

📍максимально повертатись у тіло — проплескати долонями по плечах, грудях, стегнах, ногах відразу.

Відкрити кілька разів широко рот — у момент заціпеніння часто не помічаємо, як стискаємо щелепу до скреготу зубів.

Це ж саме можна зробити в душі — не приймати його на автоматі, а доторкнутися до всіх частин свого тіла. Це не історія про оцінку тіла, це історія про контакт з собою: моє тіло є тут і зараз — я є тут і зараз.

Сюди ж відносимо спорт, масаж, лазню, хамам — все, що допоможе саме вам.

📍їжа — особливий пункт. Проста, тепла, не важка, звична вам. Можливо, знайома і улюблена з дитинства — картопля пюре з котлеткою зараз буде ідеальним рішенням.

Думаю, вам знайомий вислів «не можу це перетравлювати» — коли ми проживаємо такі складні емоції, наше тіло може не справлятися з додатковими навантаженнями і не мати зайвих сил на це.

📍дати горю місце, простір і час.
По можливості — не втікати з цього стану. Навіть якщо це просто сидіти і дивитись в одну точку — дати собі цей час.
5 чи 10 хвилин. Скільки можливо в конкретній ситуації.

Не вимагати від себе після таких потрясінь ефективності, досягнень. Чи, як зараз, святкового чи якогось спеціального настрою.

Відкласти не екстрені справи. Уникнути контактів, які виснажують.

📍а далі — вже за ситуацією: повертатися до життя, діяльності, роботи. По мірі сил і можливостей.

Якщо ж ви маєте свої способи справлятися з такими ситуаціями — згадуйте їх. І складайте власний список ритуалів на такі випадки — на жаль, їх нам доведеться проживати ще не раз.

Але поряд з тим, ваші власні ритуали — це ті опори, на які можете спиратись, коли весь світ руйнується.

#записки_Доули_Смерти

Видунки, вітаю✨
Як завжди після павзи, повертатися трепетно.

Але, можливо, в цьому тексті про не надто помітні процеси весни хтось з вас упізнає свій стан.

Бо глибинні архетипи і міфи завжди проявляються не надто помітно. Та коли їх помічаєш і пізнаєш — вони оживають і приходять на поміч✨

https://telegra.ph/Navskij-tizhden-05-20

Видунки, вже традиційно, запрошуємо на онлайн-коло по окремих святах Колеса року❤️

Приєднуйтесь - https://secure.wayforpay.com/button/bd4c34e818681

Сьогодні вже Остара🔥 як ви в цей день? Давайте позвʼязуємось

Видунки, вітаю з Рівноденням🌝
На честь свята принесла вам текст-Остарівську-практику про Березневого Зайця.

https://telegra.ph/YAk-Zajcі-Ptashkami-buli-03-20