Хочу поділитися особистим, зробити невеличкий «камінг аут» та попросити про підтримку.
Одразу кажу, що якщо вам вистачає своїх проблем, краще прогорніть до наступних постів. Недарма психологи беруть гроші за те, щоб вислухати людину :)
Приблизно два тижні тому зі мною сталася прикра ситуація у одному чаті книжкових адмінів. Я невдало пожартувала (якщо коротко: у одного з учасників чату довгий час було прізвисько «дід», про яке часто жартували в чаті, але приблизно 6 місяців тому він повідомив, що йому це неприємно. у день «Х», я скинула стару переписку, яка відбувалася, коли прізвисько ще вважалося ок, де я зробила жартівливу відсилку до цього нікнейму: «підпишися на цей книжковий канал, до речі, його веде дід Х, йому 50 років»). Деякі учасники чату коректно мені пояснили, що не треба було скидувати цю переписку, хоч вона і стара, бо людина вже повідомила, що їй неприємно. Проте один з учасників чату дуже різко засудив мій, як я вже зрозуміла, недоречний жарт, та назвав мене «огидною» та сказав, що мені треба вийти з чату, бо він «гидує бути зі мною». Також були коментарі, ніби я «тролю» учасників чату. Згодом мені також стало ясно, що мої інші жарти та активність (наприклад, я часто писала в чат якісь крінжові історії з життя, скидувала анекдоти, меми та відео з танців, куди я ходжу) дратували людей.
Ця ситуація з різко негативною характеристикою мене і ультиматумом вийти зі спільноти, яку я вважала дружньою, дуже ранили мене. Перші дві доби я просто ридала вдень та вночі, від чого дуже боліла голова, а наступні дні мені було важко працювати та функціонувати, бо вночі були кошмарі та ще посилилася тривога з тахікардією. Були навʼязливі думки.
Напевно, більшості буде дивним, що якийсь конфлікт в якомусь чаті, може так сильно вплинути на когось, але так вийшло, що це наклалося на мої больові точки. Ми обговорювали цю ситуацію дві сесії з моєю психотерапевткою і ось що я зрозуміла:
По-перше, характеристика мене як огидної людини боляче вдарила, бо в мене низькі соціальні навички і це мені приносить багато проблем. Люди часто не розуміють мене зовсім, або не те, що я хотіла сказати. Я часто чую такі характеристики як «дивна», «пришелепкувата» та синоніми. Я вже роками читаю багато матеріалів на цю тему і підозрюю у себе розлад аутистичного спекту (РАС), про що також зауважила спеціалістка, з якою я зараз працюю, хоча я цю тему перша не піднімала. Одна з ознак РАС — це погане розуміння контексту, або нерозуміння іронії та інші штуки, які описуються як «низькі соціальні навички». Власне, це і є «камінг аут». Звичайно, це не означає, що оточуючі мають до мене пристосовуватися, але я не вважаю, що ок називати іншу людину «огидною» за недоречний жарт. Розуміти, що я неприємна людям, посилює думки, що я «не нормальна».
По-друге, ультиматум «вийди з чату, бо я гидую бути з тобою» боляче потрапив в мій страх та досвід вигнання з соціальної групи. На жаль, відчуття самотності та думки про власну неповноцінність присутні у мене з дитинства, в першу чергу через мою нейровідмінність (тобто РАС) і соціальні навички. Щоразу, коли людина або спільнота не приймають мене, я ніби отримую посилання, що я «ніколи не стану нормальною» та не отримаю прийняття, якого так прагну.
Дякую, що дочитали аж до цього місця 🫠
Розумію, що у багатьох природним буде бажання дізнатися подробиці цієї ситуації разом з іменами та іншими juicy details, але я попрошу вас проявити милосердя до мене та не питати нічого та тим паче імен. Бо подальша ескалація цієї ситуації зробить мені дуже боляче, а я тільки почала приходити до тями після, нагадаю, 13 днів.
Ціль цього допису є лише поділитися своїм досвідом РАС та попросити вас про дещо. Я би дуже хотіла повернутися до ведення цього каналу, але мені потрібний чарівний підсрачник і підтримка. Тому якщо вам подобаються дописи на цьому каналі, можете написати про це та що саме подобається, я буду дуже вдячна. Дякую за увагу!
