#читаємоБогдан
📖 Н. К. Джемісін "Розламана земля. Книга 2: Брама обелісків"
📚 Видавництво: Богдан
"Брама обелісків" є гідним продовженням "П'ятої пори", хоч і трохи відрізняється за настроєм. Вона менш динамічна, місцями рутинна й тягуча, але описує значно масштабніші події та процеси, емоційніша, сповнена психологічної напруги й драми, краще розкриває головних персонажів та дає чимало пояснень і відповідей, окрім головної - що нас чекає у фіналі історії.
Дамаї хотілося любові. Сієніта була амбітною, прагнула проявити себе, чогось досягти, щось змінити. Ессун хотіла лиш спокійного життя й захистити своїх дітей, втім безуспішно… Тепер грані особистей жінки стерлись і навалилась уся вага минулого й увесь пережитий біль.
Нові обставини поставили перед нею нові виклики, а несподівана поява важливої людини з минулого та його одкровення знову струснули її буття. З його допомогою та завдяки новим знайомим жінка дізналася чимало нового про світ й баланс сил у ньому, про справжню суть своїх здібностей, а ще про спосіб раз і назавжди покласти край Порам. Питання лиш в тому, чи вдасться їй скористатись цими знаннями і що з того вийде.
Є у розповіді й інші немаловажливі персонажі. Восьмилітня Нассун - втрачена, але й досі жива донька Ессун, котрій заради виживання доводиться надто швидко дорослішати, брехати й пристосовуватися, борячись з власними демонами. Хранитель Щафа - вже не той, що був раніше: з викривленим батьківським інстинктом, люттю, нестерпним болем й постійним змаганням з самим собою. Алебастр - божевільний, мрійник, бунтівник, завжди готовий переосмислювати звичний стан речей, що роздер континент навпіл і спричинив Пору, а тепер пожинає плоди своїх діянь. Декілька каменежерів, кожен зі своєю метою та способами досягнення цілей.
Найцікавішими мені здались нові факти про історію й будову світу. Розповіді про Батечка Землю, котрий втратив свою єдину дитину і через це тепер лютує, набули сенсу. Відкрились нові грані сил орогенів, суть і призначення обелісків, а також причини Розламу, що спричинив Пори. Частково розкрились таємниці походження, здібностей і мети хранителів та каменежерів.
Хоча трагічних, драматичних та психологічно важких моментів в книзі вистачає, окремої уваги, на мою думку, заслуговує тема батьківства та його проявів.
Це і невміле й не дуже адекватне материнство: спершу небажане, а потім надто сильно затьмарене страхом викриття та відсутністю адекватного прикладу виховання для наслідування, що призвело до виникнення стіни ненависті та нерозуміння між матір'ю і дочкою.
Це і батьківські почуття, але не беззастережні, умовні, коли любов лицемірна, з подвійними стандартами, основана на страху й самообмані. А також у певному сенсі батьківський інстинкт, що виникав між хранителем і підопічними та проявлявся у якійсь збоченій формі турботи й корисливості впереміш з жорстокістю.
Здається, був лише один приклад нормального, адекватного батьківства: безумовна, всеохопна, щира та світла любов батька до сина, але це батьківство було різко й жорстоко обірвано, залишивши глибокі шрами на душі…
Зламані, знедолені, загнані в жорсткі рамки й умовності, герої книги виживають як можуть. Пристосовуються, борються, приймають складні й не завжди вірні рішення, страждають від наслідків власних і чужих вчинків. Іноді вони ладні здатись на милість долі, згинаючись під тиском обставин, та, попри все, знаходять причини жити далі, мету, заради якої варто боротись, не втрачають надії на краще, хоч би якими примарними не видавалися шанси. Тут ніхто не застрахований від помилок, поразок і смерті. Світ - жорстоке й небезпечне місце. Чи вдасться його врятувати до того, як він усіх знищить?