🪶 Діалог Юкіо Мішіми та Хідео Кобаяші про письменництво, Бальзака та Поля Валері (частина перша)
Кобаяші: Ось про що він (коментар Дани: Поль Валері) говорить. Вся його проза навмисне «розбита». Такої прози, думаю, ніхто не писав. Ви можете подивитися на будь-які його роботи і побачити, то там є проза, є поезія, є психологія, є філософія, є все. Його роботи не те, що ви первинно від них очікуєте. Ви думаєте, що ви читаєте роман, а згодом зʼявляється психологія, потім філософія і так далі. Так само не можна в певні рамки вкласти його есе. Його прозаїчна техніка ще більш неймовірна. Він також має потужні журналістські здібності. Прочитайте його «Degas Dance Drawing» (коментар Дани: ви можете текст знайти тут). В цьому тексті є все від іронії до глибокої філософії. дійсно варіюється від жартів до філософії. Такої прози ніхто не писав до нього, та й після нього, напевно, писати не буде.
Мішіма: Коли я читаю Валері, у мене виникає відчуття, що незалежно від того, скільки ми намагаємось дрібнити кальцит, його кристали залишаться тій же самої форми. Скільки не дави, його форма не зміниться. Тому порівняно з Валері, твори Бальзака можуть здатися не такими цілісними, розсипаними навіть, якщо ми розглядатимемо їх по частинах. Проте ціле — це синтез прози. Твори Валері здаються тією самою кристалізованою формою, навіть якщо ми їх розкладемо й розберемо. Можливо, в цих розбіжностях полягає різниця між епохами.
Кобаяші: Бальзак писав у тон з часом. Валері пише так, ніби він не покладається ні на кого, крім нього самого. Ось чому він такий чутливий до того, що він пише, до того, що він публікує. Але, мабуть, у нього більше неопублікованих нотаток, ніж у Бальзака. Ми не знаємо, які публікації будуть далі.
Мішіма: Я знаю, що я ніби занадто зосереджений на романі, але коли я думаю про нього, то вважаю, що стиль Бальзака є найкращим його прикладом. Від жартів до філософії, про яку ви щойно згадали, все це можна побачити в його творчості. І хоча кожна частина його роману може бути дуже довгою, незграбною, чи заплутаною, але весь роман — це проза, і мені здається, що його проза вічно буде резонувати з читачем. Я вважаю, що його стиль є найбільш вдалим для романіста.
Кобаяші: Цікаво, чи це правда.
Мішіма: Підозрюю, що коли він писав те, що писав, то від його стилю плювались.
Кобаяші: Та, було багато людей, які погано на нього відреагували.
Мішіма: Ви не любите Бальзака?
Кобаяші: Ні, ні в якому разі.
Мішіма: Я думаю, що теорія Гофмансталя (коментар Дани: австрійський критик) щодо Бальзака дуже влучна.
Кобаяші: Це опубліковано в Японії?
Мішіма: Так, у перекладі. Гофмансталь вважає, що Бальзак писав прозорою фарбою, якою б брудною вона не була. Він пише, що поезія є в усьому... Але навіть якщо ми весь час думаємо про романи, як я, ми не можемо не написати щось, що романом геть не буде (сміється).
Вам не варто хвилюватися за це. Останнім часом мені важко думати про те, що не пов'язано з письмом. Можливо, так було завжди, але здається, що я можу думати лише про те, що я пишу. Я впевнений, що інші письменники відчувають те саме.
Мішіма: Ах.
Кобаяші: Саме тому, я інколи відчуваю себе у халепі. Ви справді не знаєте, що з вами відбувається, поки ви це не запишете. Тобто виходить, що я маю схильність до філософії, але не маю для неї необхідного таланту (сміється).
Мішіма: Що ви маєте на увазі?
Кобаяші: Зрештою, я виконавець, і якщо я не пишу про те, що мені подобається, і не складаю слова послідовно, мій мозок просто відмовляється працювати (сміється). Тому я опиняюсь у халепі, коли це стає великою проблемою.
Мішіма: Мені не подобаються великі проблеми, тому що я вважаю їх вульгарними (сміється). Валері наче пише про великі проблеми. Але, наприклад, якщо він пише про занепад Європи, то це буде йому на руку. Тому я вважаю, що Валері — критик, який ніколи не займався насправді великими проблемами, навіть наприкінці свого життя.
Кобаяші: Одним словом, у нього просто немає фурошікі (коментар Дани: тканина, яку японці використовують, щоб пакувати й транспортувати речі). Тому він не може розгорнути й загорнути свої великі проблеми.
