Бетонна галушка

Любі друзі, дорога родино, ми це зробили разом 🔥! Зібрали 111 тисяч на ремонт двигуна машини для мінометників 58ої ОМБр!

Перші два переможці вже ідентифіковані. А от третій, KL, не є клієнтом монобанку. Тож прошу вийти на зв’язок для отримання свого законного призу.

Сиджу така довольна, ви б знали 🧡

Принесла вам класне відео від улюбленої Тіни ака Doobydobap про «гід для новачків азійськими соусами».

А також прийшла попросити вас трошки іще піднажати у моєму зборі, де залишилось зібрати всього 27к гривень (сума ремонту двигуна на машину для 58 ОМБр вже уточнена і трохи виросла). Нагадую, що весь цей фестиваль клянчення грошей відбувається не просто так, а за 3 призи (банка того самого трушного сюрстрьомінгу + 2 записники про сезонні продукти).
Вхідний квиток - всього 100 грн.

📌 Посилання на банку – https://t.co/nj5k4h6G0R
Якщо донатите не з Монобанку, обов’язково вкажіть ім’я в коментарях, щоб ми могли зв’язатися з переможцями.

Давайте закриємо до кінця цього тижня? (а то я не буду постити нічого нового поки не закриємо збір, да, це погроза).

З такою аномальною погодою ми скоро забудемо де який сезон має бути. Найраніше за часи моїх спостережень я пам’ятаю початок черемші десь 10 лютого.
А от вам привіт один з Одеси насправді Києва, інший - Кишинів.

Друзі, відкрили збір на 100 тис. гривень для наших захисників із 58-ї ОМБр!
Мінометники потребують вашої допомоги, щоб якнайшвидше повернути на хід авто L200 – машина важлива для виконання завдань на передовій. Наразі збираємо кошти на новий двигун.

Розіграш за донат від 100 грн!
Щоб подякувати за вашу підтримку, ми підготували 3 унікальні призи:

🏆 Банка справжнього шведського сюрстрьомінга – для сміливих гурманів.
🏆 Гастрономічний записник «Весна» – сезонні рецепти, продукти та місце для власних ідей.
🏆 Гастрономічний записник «Осінь» – натхнення для кулінарних експериментів із осінніми дарами.

Чим більше донатів – тим більше шансів виграти приз!
За бажанням до записників додам автограф, за переможця з сюрстрьомінгом опціонально помолюсь.

📌 Посилання на банку – https://t.co/nj5k4h6G0R
Якщо донатите не з Монобанку, обов’язково вкажіть ім’я в коментарях, щоб ми могли зв’язатися з переможцями.

Дякуємо кожному за внесок, підтримку та поширення 🙌

Вакансій пост
Наразі я залучена до чотирьох проєктів, більшість з них у Львові.
Це Третє місце: перше в стані Future Perfect Continuous, а друге вже прілічно так Present continuous. Бургери, кава-чай, мінливе меню і купа подій: від бізнес-ігор та лекцій до близького поп-апу. Підписуйтесь.
Сюди треба офіціанта і пекаря.
А ще невгамовні колеги взялись за величезний паб, і туди треба шефа, керуючого і SMM спеціаліста. Є хто амбіційний? Пишіть [email protected] або @nad_nosk
Досліджувала приміщення і до останнього сподівалась що саме там була історична кнайпа Комарик.

Декілька вакансій у Львові. Працювати з класною Надею 🔥

🐷 Все не те, чим здається і як так сталось.

Вчора ввечері друг прийшов питати то де ж насправді знаходиться «Бостонський задок» або Boston butt. Відповідь, здавалося б, має бути очевидною. Логічно було б, якби цей відруб відповідав кострецю або десь ближче до стегна. Проте виявилось, що Boston butt це фактично лопатка.

Як так сталося? Свинячий окраєць, попри свою назву, не походить з будь-якого місця поблизу сідниць чи задньої частини свині. Насправді зовсім навпаки. Бостонський окраєць - це відрізок м'яса з лопатки свині.

Назва стає зрозумілою, якщо врахувати, що англійською слово butt окрім задка, також може означати товстіший кінець чогось (наприклад, приклад рушниці) або тупий кінець чогось, оскільки свинячий окраєць — це товстіший кінець плечового відрізу.
А ще це слово означає також «барильце». А у Новій Англії м’ясники використовували спеціальні бочки, для зберігання відрубів свинини. Техніка розрізання цієї частини свинини також, мабуть, виникла в Новій Англії та Бостоні, що дало нарізку назву Boston butt.

Задумалась про те, чи є у нас такі поняття, які означають щось геть протилежне.

«Так це ж було вже» або яким був 2024 рік для рестораторів 👀

Поступово ділимось результатами анонімної форми «Підсумки 2024 року». На картинці бачимо, як ви описали минулий рік. Найчастіше були слова — генератор, блекаути, мобілізація, вивезли, вижили.

Частина відповідей, які не змістились на картку:
• темно, галасно, але весело;
• брак персоналу;
• гра в кальмара;
• рік пройшов і добре;
• де взяти лід;
• світло є чи нема;
• цього року особливо вибагливий, нервовий та нетерплячий гість;
• постійно в очікуванні щоденних нових «викликів»;
• дах не поїхав, але штатний психолог скоро буде у всіх закладах.

Ще встигаєте висловити все, що думаєте про минулий рік → https://bit.ly/41VvH4n.

Або голосуйте реакцією, яка з відповідей вам ближча:
❤️ — все за планом
⚡️ — хард ворк
🌚 — з Божою поміччю пережили

До слова про дослідження і довіру - ще можна прийняти участь в анонімному дослідженні ситуації на ринку для рестораторів від редакції «Реве та стогне рестратор / Poster»
*голосувати, якщо що, треба не у мене, а перейти в канал Реве або за їх посиланням у пості нижче.

Несу вам щорічний твітерський тред про тенденції у святкових салатах. Той контент, від якого стає добре. З року в рік вже чекаю як одне з традиційних новорічних див.

Приготувала мімозу. Купила багет, кіло солі і йогурти. З’їла мандарин. Сьогодні навіть настрій якийсь з’явився. Хочеться по-людськи просто привітати нас усіх з тим, що ми не їбанулись (наскільки це було можливо) в поточних обставинах. Далі як завжди якось буде - прогноз який не помиляється ніколи. Теплих вам свят. Дякую усім, завдяки кому це досі для нас можливо.

Про довіру

Вже кілька днів повертаюсь думками до дослідження, яке активно поширювали минулого тижня.
У заголовку дуже оптимістичні цифри: «Доходи закладів харчування приросли на 120%»

Проте якщо глибше зануритися у текст, виникають запитання. Ці 120% виглядають обнадійливо для ринку, але їхній зміст виглядає сумнівно.

По-перше,в матеріалі немає згадки про рівень інфляції за останній рік, як це впливає на купівельну спроможність та наскільки фактично подешевшали гроші в країні. Якщо я правильно розумію як працює економіка, то ці 120% в порівнянні з попереднім роком по факту ніякі не 120, бо тепер на них можна зробити значно менше всього. Заплатити зарплат, купити продуктів, сплатити комуналки можна менше, ніж торік.

По-друге, ці показники базуються на офіційно задекларованих доходах. У нашій реальності офіційні і реальні показники, на жаль, часто не збігаються. Ця деталь є важливою для аналізу, але у тексті вона відсутня.

Також помітно, що топові сходинки рейтингу займають мережеві заклади та франшизи. І майже для всіх із них характерним за минулий рік (це твердження, мабуть, однаково вірне для всього ринку) було поступове підняття цін з одночасними компромісами. У когось у якості продуктів, у інших - в об’ємах порцій. Профільні канали весь останній рік постійно виходили з порадами та досвідом як закладам оптимізувати витрати. Це все частинки загальної картини, але вона часто залишається за кадром.

Ринку не вистачає достовірної інформації та якісної аналітики. Багато бізнесів, як і споживачі, змушені приймати рішення інтуїтивно, орієнтуючись на уривчасті дані. Питання «що буде далі?» актуальне стосовно багатьох сфер життя, не тільки хореки. Адже загальні доходи населення не збільшуються, а ціни ростуть. Того тоненького прошарку так званого середнього класу не вистачить, щоб утримати на плаву все, що працює і відкривається в Україні.

Хороша аналітика і дослідження - це дорого і складно, вони потребують часу і зусиль. Потрібне вміння знайти підходи, щоб отримати дійсний зліпок реальності, а не його бажану замальовку. Тому все це зараз більше нагадує wishful thinking, магічне мислення, де відсутність критичного ставлення призводить до марних і болючих спроб.

Здається, новини у нас все ще часто базуються на слабкій аргументації або відсутності конкретики. Прикладом може бути новина про 50 закладів, які закрились протягом останнього року у Львові. Яка була створена на основі картинки із заблюреним переліком закладів. Що не завадило рознести цю новину більшості ділових видань України.

Мені б хотілося, щоб ми прагнули більш критичного підходу до інформації, яку ми споживаємо і поширюємо. Ми всі виграємо від цього.

Цього року намагаюсь здобути святковий настрій створюючи маленькі подарунки близьким та друзям. Стратегія потроху працює. Тому долучаюсь до збору моїх друзів, Маріїї Підвисоцької та Сашка Боровського, яких хорека знає по Дублер, Дилентант і Кафе Марія.

Збираємо 1 500 000 грн на захист для медиків — Змієносець 🐍!
Останній великий збір цього року. Потужний, швидкий, дружній.

Збираємо на системи РЕБ та ремонт авто для наших близьких друзів — групи медичної евакуації SNAKE Міжнародного легіону ГУР МО.

🎯 Моя ціль: 15 000 грн

🔗 Підтримати збір можна за посиланням на допоміжну банку

Поки SNAKE рятують на полі бою, ми підтримуємо їх тут. Долучайтеся до збору та ставайте змієносцем.
Дякую всім, хто підтримає!

Локальний вимір трендів

Кінець року – час, коли підбивають підсумки й намагаються зазирнути в майбутнє. Що змінюється у світі їжі та закладів, і як ці зміни торкнуться України?

Ми часто дивимося на міжнародні тренд репорти й думаємо: «А як це впровадити у нас в Україні?».

Тож цікаво було подивитися свіжий подкаст з Оленою Брайченко (Їжакультура) для Horeca Masters. Приємно слухати, коли людина може пояснити як формуються тренди, що на них впливає, і головне – як їх адаптувати до локального ринку.

🎙️ Про що почуєте?
• Чому стратегічно важливо підтримувати локальні продукти і виробників, навіть якщо вони дорожчі за імпортні?
• Які кухні завойовують любов світу?
• Чому Україна проходить непоміченою в тренді на страви з тіста з начинкою?
• Що чекати українському ринку наступного року?

Було цікаво почути, як ресторанні кухні приходять до прийняття реальності, в якій ти не можеш робити все сам і маєш шукати рішення та надійних партнерів.

Розмови, в яких можна почути аналітику і якісну рефлексію професіоналів - корисні для всього ринку. Кожен раз дуже тішуся змістовним матеріалам.

А які є наші локальні тренди, які стали дуже помітними за останній рік на вашу думку?

☕️ Кава без кави ☕️

Після невеликої паузи на каналі я заходжу майже театрально, ніби продовжуючи внутрішній монолог: «Так ось, думаю, ви вже чули, що кава дорожчає. Це наслідок змін клімату: вирощувати каву стає важче, врожаї – менш стабільні.»

Ще у 2021 році про це писала в Галушці, і тепер ці прогнози починають справджуватися. У спробах втримати виробництво кави на звичному рівні вирубують ліси, щоб розчистити нові території в більш помірних кліматичних умовах. На жаль, це створює зачароване коло. Кави менше, бо клімат змінюється, тому ми вирубаємо ліси і це лише посилює зміну клімату…

Відповіддю таким проблемам як завжди стають технологічні інновації. У 2019 році стартап Atomo Coffee представив «каву без кави». Минуло п'ять років, і про них почали говорити голосніше: компанія увійшла до списку провідних американських грінтек-компаній цього року.

Що таке кава без кави?

Atomo прагне відтворити смак, вміст кофеїну і досвід традиційної кави, вирішуючи екологічні проблеми, як-от вирубка лісів і зміна клімату. Їхній метод – створення «кави без зерен» з інгредієнтів на кшталт насіння фініків, пшона, пажитника, зеленого чаю, екстракту насіння соняшнику та білка гороху. Цей метод вважається більш стійким, оскільки він потенційно зменшує вплив виробництва кави на навколишнє середовище.

А як щодо смаку?

Думки розділилися. Одні дегустатори кажуть, що Atomo Coffee бракує складності та глибини традиційної кави, інші вважають її цікавою альтернативою для тих, хто не любить гіркоту класичного напою.

Як і будь-який інноваційний продукт, Atomo стикається зі скептицизмом. Навряд чи такі інноваційні продукти зможуть переманити на свій бік любителів традиційної кави, які цінують автентичність і ритуал приготування напою. Проте, якщо їм вдасться покращити смак і знизити бар’єри до сприйняття, вони зможуть знайти свою нішу серед екосвідомих споживачів та людей з особливими харчовими потребами.

Що далі?

Шукати замінники для продуктів, що шкодять екології або стають надто дорогими, – це вже не тренд, а необхідність. Хто знає, можливо, такі продукти як Atomo – лише перший крок у майбутнє «нової кави».

Оце Настя мені подарунок зробила, написавши огляд на оцти 🐝 Я, до речі, так працювала, що аж забула в результаті сюди написати, що оцти Brave Bee нарешті запущені, а пакування, для якого я цікавилась вашою думкою навесні, відповідно, фіналізоване 🧡

😅 long time no see!

🤗 напередодні нового року хочу розповісти про все, що відкладала і першими будуть чудові українські продукти від даші крікунової, а саме її оцти brave bee.

👌зробила огляд цих оцтів і показала наочно, що з ними можна приготувати: салат або курку, на ваш вибір.

💛 оцти мені дуже сподобались: використовую їх щодень, додаючи до салатів, маринадів, соусів і основних страв. на вибір є три варіанти оцтів і кожен з них має свою смакову і ароматичну особливість.

😋 взагалі готувати з оцтами дуже весело: коли перестаєш боятись додавати кислу ноту в їжу, страви починають розкриватись з іншого боку. тож запрошую вас у нові виміри смаків.

📌читати огляд і рецепти: https://www.prekrasno.recipes/post/brave-bee-vinegars-review

Повз на вулиці проходила дитина і прокоментувала ситуацію під ногами «на вулиці оселедиця». І в чому вона неправа? Оселедці теж слизькі 🐟
Планую тепер на ожеледицю казати тільки так.

Геть зникла з радарів, знаю. Багато роботи, багато планів, багато навчання.

Завершується курс навчання в Berkeley Food Accelerator. Планую повернутися до вас пізніше з набором особистих класних інсайтів. Дуже крута група зібралась, яка змушує міжнародних викладачів напружуватися, переробляти програми (чого вони не роблять зазвичай), сама розповідає їм про ідеї і знахідки, які можуть повчити і команду Berkeley. Всі скриплять і готуються. Частина групи наступний тиждень проведе в Штатах на поглиблених сесіях і презентуючи власні продукти. Дуже тішусь.

Сьогодні частина навчальної групи завдяки організаторам була на екскурсії на заводі Ензим. Ензим за останні роки взяв стійкий курс перетворення з виробника харчових і алкогольних дріжджів на біотехнологічну компанію. І, чесно, виробництво вражає. Зазирати в ємність для ферментації висотою в 4 поверхи - воу. Дивитись і слухати пояснення як працює різноманітне обладнання, сучасне, круте, розумне - дуже цікаво. Дізнаватися, як покращують і впроваджують нові процеси буквально на всіх етапах. Шоу «Як працює завод» дуже захоплююче, 10 з 10 would recommend.
В черговий раз подумала шкода, що я не обрала біологію і хімію в якості вищої освіти. Тому взяти з усього масиву інформації я можу виключно до глибини свого розуміння біохімії. Яке зрештою непогане, але абсолютно недостатнє.
Хотілося б, щоб більше молоді обирало прикладні сфери освіти, цікаві, наукові, які дозволяють рухатись в дуже широкому спектрі бізнесів в майбутньому. І тому знову-таки тішусь, що Ензим багато уваги приділяє різноманітним освітнім програмам для школярів і студентів, щоб змінити баланс у цій сфері.

Природа дивовижна

Принесу вам сьогодні маленьку цікавинку, щоб трохи розважити в такий кончений ранок.
Вчора побачила чергову вигадку природи, українською нічого не знайшла. Вашій увазі — порцелянова ягода.

Виглядають плоди цієї ліани як щось середнє між камінчиком і маленьким пташиним яєчком. Походить рослина зі східної Азії, а в 1870-х її завезли до США як раз через красу. Хто ж знав, що вид буде інвазивний. Соняшник спершу поширювався в Європі, до речі, теж, як виключно декоративна квітка для садів.

Забарвлення порцелянових ягід походить від копігментації, що виникає в результаті взаємодії антоціанів і флавонолів. Антоціани - це звичайні рослинні пігменти, які реагують на зміни рН. Коли ягода дозріває, то рН змінюється від кислого до більш лужного, що впливає на колір. Флавоноли — це безбарвні сполуки, які зв’язуються з антоціанами, що призводить до різноманітного забарвлення порцелянових ягід, починаючи від блідо-рожевого до темно-синього та багряно-червоного.

Ягоди є їстівними та належать до родини винограду, але не надто приємні на смак. Але ж який колір!

🎄 Cучасний провідник у традиціях 🎄

Живемо з вами в такі часи, коли часто складно зрозуміти як можна щось святкувати або як зробити це доречно. Як шанувати традиції так, щоб це було сучасно, красиво та одночасно з повагою. Проте саме в такі часи на мою думку важливо підтримувати цей вогник любові та радості, піклування й проявів уваги до тих, хто навколо нас.

Сьогодні мені особливо приємно написати про проєкт лімітованого адвент-календаря українського бренду шоколаду Spell, адже минулого року я й сама дарувала їх адвент близькій людині. Коли ось так історії співпадають через любов - виходить найщиріше.

Цього Різдва Spell запрошує вас помандрувати в часі. У ті особливі моменти, які сталися з нами за рік. У ті історичні періоди, коли в кожній хаті перед Різдвом зберігали живу традицію. До добрих спогадів.

Саме з цією думкою бренд випустив лімітовану колекцію адвент-календарів із власною інтерпретацією традиційної різдвяної української прикраси – «павука» з соломи. Цей переосмислений образ ліг в основу візуального оформлення святкового набору.

Наші традиції живуть і розвиваються у часі разом із нами. Тому й «павук» у Spell стає не просто оберегом, а символом гармонії у нашому житті, допомагаючи подолати хаос між робочими задачами, списком подарунків та бажанням просто перенестись у січень. Нагадує про баланс: між минулим і теперішнім, роботою й відпочинком, обов’язками та власними бажаннями.

✨ Всього для замовлення буде доступно 200 подарункових календарів із шоколадними цукерками, тож цей адвент стане дійсно унікальним подарунком ✨

Кожне віконце у ньому – подорож у вашу визначну мить року. Різні смаки, різні враження, одна спільна різдвяна традиція. В подарунковому наборі зібрані усі смаки цукерок Spell + один новий смак, який можна буде відкрити лише тут.

Свята — це лише дати в календарі, які ми самі наділяємо важливістю. Усі ми святкуємо по-різному.
Spell буде доречним на корпоративному святі для колеги, смаки якої або якого ви зовсім не знаєте, і батькам, яким постійно «нічого не треба», пасуватиме до ранкової кави 1 січня та підійде до вечора з друзями, які нарешті зібрались разом.

Заходьте замовити свій екземпляр святкового настрою на сайт Spell.

Це рекламна інтеграція #галушка_рекламує

Перепрошую за спам 🫠 (Треба було продовжувати дивитися на красиве, а не працювати в перервах)

Поки у мене цілих 30 хвилин між робочим забігом та початком навчальної сесії, а мозок вже пищить як устриця на розпеченому камінні, видихаю роздивляючись красиве. Красиве сьогодні —абсолютно розйобні торти від Aimee France.
Прекрасні у своїй неідеальності, якесь нью-йоркське вабі-сабі. Чуттєві, рухливі, сезонні, панкушні й жіночні одночасно.

А доставка є?

Ритми важливі у всьому, один з основних осінніх ритмів - навчання. Цього разу хочу запросити представників закладів записатись на безкоштовний воркшоп «Як розвивати власну доставку закладам у 2024-2025 роках?» від Choice.

31 жовтня о 19:00 тривалістю 1 годину про те, як виглядають реалії ринку доставки, як почати та покращити свій шлях на ньому і навіщо це взагалі треба розповідатиме Business Development Manager Choice, Мирослав.

Він запустив власну доставку 400+ закладам, серед яких Honey, Завертайло, Пивна Дума, Mimosa та інші. Тому на воркшопі на вас чекатимуть робочі кейси та актуальна інформація.

Подія відбудеться вже цього четверга, тож забронюйте своє місце та освіжіть свої знання.

🌱 Про нове 🌱

Сьогодні нарешті запустила три нові продукти у своєму бренді дивовижних продуктів Brave Bee 🐝 і хочу поділитися шляхом для тих, кому цікаво.

Робити, запускати нове в часи змін дивно за багатьма відчуттями. Чому це, чому зараз, чому ти це хочеш зробити?
Продукти з бузини, які були на старті бізнесу для мене вже протоптана мною ж і добре знайома доріжка. Але це продукти у великих пакуваннях, В2В, для закладів.

І я чесно спочатку хотіла, щоб Brave Bee був монопродуктовим бізнесом. Проте українці люблять різноманіття. А тому питання як від шефів, так і від просто людей, які люблять смачні продукти, але яким ті кілограми бузини непотрібні і не зручні - були зі мною майже від початку запуску у 2023 році.

Тож я ще минулого літа почала думати над тим, що я можу запропонувати з невеликих продуктів, для приватних покупців. Так, щоб це відповідало сформульованій мною концепції бізнесу - дивовижні продукти, без складних трансформацій до невпізнаваності, створені, щоб розкрити потенціал українських інгредієнтів. Прості та ефектні. Розумні. Продумані.
І серед доступного в моїй голові обрала оцти. «Гурманські, фінішні оцти». Яскраві, ароматні, вражаючі.

А далі почався найцікавіший та найскладніший етап роботи: формулювання та пошук форми та сенсів. Хотілося створити продукт, який буде в кайф мені самій і іншим.

🏷️ Спершу я перебирала тару. Це біль, бо в Україні на жаль немає красивих флаконів зі спреєм. Пробувала різні рішення, одні створювали аптечний ефект, інші просто утилітарно-сумний. Поки не знайшлось те, що мене влаштовувало. Оцет у формі спрею - це game changer на кухні. Це дійсно дуже зручно і легко.

🏷️ Потім всі ці «хотєлкі» та об’єктивні обмеження треба було запхати в бриф та головне знайти людину, яка побачить майбутній продукт так, як я їх задумала, та допоможе вдосконалити. Вийшло не з першої спроби.

Паралельно з цими розвагами, роздумами та стражданнями відбувалась робота, виробництво та написання книжок. Спершу я дуже хотіла все зробити швидко, напружитись, всіх зібрати, прискорити. Є в характері така вада, яку я регулярно з різним ступенем успішності борю або використовую. Але швидко не виходило і я кожен раз казала собі «ну наступного місяця запущу». Але не запускалось з різноманітних причин.

В результаті фінальна ідея пакування перегралась, бо спершу я хотіла випускати оцти ще й в тубусах. Але тубуси прямо зараз - це занадто. Занадто в плані ваги у собівартості продукту, заморожених грошей, непередбачуваності ринку. Тому я знайшла компромісне рішення. Яке ще закривало інші присутні комунікаційні обмеження тари.

Чи вчасно я запускаю оцти? Та мабуть, що ні. Краще було б виходити навесні, щоб захопити пік свіжих овочів. Але відкладати далі я не хочу і не можу. Тому будемо вважати, що смілива бджілка розкриває перед вами вулик і демонструє як вона провела попередній рік у плідній праці.


Короче шо вам сказати. Це непомітний крок для людства, але це довгий та цікавий шлях мене як людини та підприємиці. Я дійсно задоволена тим, якими вийшли ці продукти. Завдяки залученим у процес людям нам разом вдалося перетворити ідею на реальність. Поруч із робочим столом у мене стоїть постер, подарований подругою, де написано «Hope is not a little thing». І так воно і є.

✨ Сподіваюсь вам самим буде приємно користуватися новими продуктами та дарувати їх іншим ✨

Як продати щось незрозуміле?

Проблематичність виводу нових продуктів - у відсутності практики їх приготування та споживання. Якщо вам вже вдалось переступити споживчий бар’єр «що це таке?» й ваш продукт з полиці перейшов у продуктовий кошик, то на цьому пригоди не закінчились.

Днями побачила і купила в магазині амарант. Думаю окей, цікаво, амарант корисна штука, це я знаю. А що з ним робити і як готувати - я не знаю. Виробник (український) на пакуванні бадьоро зазначає, що ця культура «визнана продовольчою комісією ООН культурою ХХІ-го століття». Непогано.

І також виробник дає стислу інструкцію як же амарант готувати. Добре, думаю я, давай не гуглити та зробимо як нам каже виробник. Й отримала сьогодні на сніданок щось типу густого клейстеру. Хоча по текстурі крупи в ній вгадується щось, що підозріло нагадує кіноа. Іду гуглити як кажуть готувати амарант англомовні джерела - а там все не зовсім так 👹

Красиве не супер маленьке пакування, на якому можна було приділити достатньо місця більш розлогому та працюючому опису приготування. Замість цього купа порожнього місця і вочевидь одноразова покупка для більшості. Я продовжу експеримент та приготую парою інших способів з англомовних джерел. Але з боку виробника це фіаско, на мій погляд. Не подумати про шлях покупця, про його досвід. Поки варилась перша «клейстерна» опція, я дивилась на неї та думала, що це, мабуть, хороший інструмент для згущування супів. Але про це нічого нема на пакуванні.

Всі ці роздуми просто вдало накладаються на мою власну постійну рефлексію виробника незрозумілих широкому загалу продуктів. З тою бузиною я намахалась за роки порядно. Знадобилось багато часу для того, щоб свої знання та розуміння змогти трансформувати в якісь прості та зрозумілі інструменти для споживачів, які б пояснювали що це таке і як його застосовувати. Бо якщо ти цей шлях освоєння не спростиш, то в більшості випадків отримуєш одноразову покупку. А це геть не те, на чому можна збудувати бізнес. Робити це відверто складно, коли ти власник мікробізнесу. Але не прокладеш цей шлях - не побудуєш.

У вас були такі продукти, які ви наважувались взяти як експеримент і він провалювався? Чи продовжували спроби його опанувати, чи сумно викидали і закривали цю сторінку?

Поки я пригальмовую після New Food Summit і готуюсь робити огляд, принесла вам показати сьогодні декілька цікавих відео.

🍄‍🟫 «Парасольшніцель» - як завжди в такі моменти думаю «А чого я бачу це не в україномовному сегменті контенту?» і трохи сумую. Чи знали ви про гриби парасольки? Поки не переїхала у Львів я й сама не знала нічого про цей гриб і була дуже здивована побачити його на базарах восени. А потім моя подруга Саша, родом з Волині, розповіла, що це звична для Волині і Галичини історія. Там і тут його називають гриб «курка» (Волинь), «курятник» (Львів). Бо смаженим він на смак нагадує саме курку.

🧅 Їстівні шарми з В’єтнаму. Шарми, тобто підвіски, популярні багато на чому. А ось тут В’єтнамський фуд-стиліст активно ділиться модою в якості шармів носити на сумках різноманітні їстівні пакуночки та жмути цибульки. Дуже мило виглядає і відповідає місцевій культурі. Така собі лагідна локалізація моди. Дуже мило, на мій погляд, і виглядає красиво 😊

The Last of Us - це насправді історія про друга, який останнім з компанії відкриє в собі грибника.

Чесно визнала, що «Зиму» написати в адекватні терміни через загальне навантаження я не встигаю. А вмирати колективом в змаганні передноворічних замовлень у друкарнях в поєднанні з відключеннями, які швидше за все будуть - беззмістовно.
Так буває. Обираю робити добре і в своєму темпі замість аби як просто для галочки.
Тому так, наступною книгою стане «Літо» і завершить цикл «Зима». Але вже наступного року.
Стало легше. Читайте поки «Осінь» та «Весну», пишіть що вам подобається або ні. Це все важливо і цінно. Дякую.

Про рамен

Перший рамен в житті спробувала у "Рамен vs маркетинг" в Києві. Так от офіційно заявляю - той рамен sucks.
Hakata Ramen Shibaraku в Chuo City - 10 🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜 із 10.

Англійською не розмовляє в місті приблизно ніхто. Заходиш, говориш "конічіва", дуплишся перед автоматом для замовлень, бо все японською. Потім тицяєш уже на той рамен, тицяєш на гьодза, отримуєш квиточки і передаєш їх на кухню. Сідаєш за вузьку стійку та п'єш холодний чай. Хочеш жерти.
А потім тобі приносять його. Гарчий, поживний. З яєчком маринованим, з водоростями, з норі, зі свининкою, з цибулькою, на такому непрозорому, густому умамному бульоні. Бульон варять на свинячих кістках, вони віддають желатин і роблять жижку молочною чи то creamy. Лапша в рамені Хаката аль денте і трошки тонша ніж зазвичай. Це в принципі єдина тонка різниця з раменом Тонкоцу (каламбур детектед).
Кажуть, що в Хаката лапша тонша, готувати її швидше, тому портові робочі швидше їли рамен, менше тринділи і хутко поверталися до роботи. Може і брешуть, бо я їла довго і таки не подужала усю миску.
Залишилося спробувати
- сіо-рамен
- місо-рамен
- сою-рамен
Але життя довге, як та лапша. Встигну.

Мій toxic trait - підступно вмовляти всіх починати писати про їжу 😅 Ось і мою подругу Аню ця чаша не оминула. Взагалі Аня дуже крута копірайтерка, поетка, голова Креативної Січі навіть попри те, що з початком вторгнення життя її перенесло з Харкова до Нової Зеландії. Фактично завдяки їй я пишу так як пишу, адже вона була добровільною редакторкою моїх перших лонгрідів та інтерв’ю, пояснювала чому так не пишеться. Люди, які знають як писати - дуже важливі люди.

Так ось, в Ані є свій маленький затишний канал Fish & Chips, де вона пише про своє життя в Новій Зеландії й те, що її там вражає. Чи знали ви, що фейхоа в сезон це таке саме прокляття для місцевих як кабачки у нас? Всі тобі намагаються їх підсунути.

А зараз Аня поїхала у відпустку в Японію. І я витребувала з неї звітувати хоча б про їжу і супермаркети. Тому, якщо вам цікаво постежити в форматі серіалу за зануренням в Японію від людини з небанальним поглядом і яка не є ресторанним критиком, проте палким шанувальником смачної їжі - підпишіться. А я вам скидаю перший пост про рамен.

Ми: соромимося популярності майонезу у нашій домашній кухні, що в рецепти де не де часто намагаються приткнути майонез. Фу-фу-фу, самі себе засуджуємо та смикаємо «ну так не робиться! Це несмак!»

Тим часом французи: hold my beer mayonnaise! Класичний часниковий суп з регіону Лотрек, в який потрібно вмішкувати в бульйон… так так, саме. майонез!

Прочитала у збірці The Best American Food Writing 2021 есе улюбленої Хелен Роснер, присвячене роздумам про те, як змінилась кухня Нового Орлеану після урагану Катріна 2005 року.

В цьому регіоні кухня була настільки усталеною, що меню в ресторанах могло не змінюватись понад 100 років. Немов законсервована у бурштині традиція, раптом зазнала змін через смерті / переміщення / виїзд місцевих її носіїв та приплив нових жителів, у яких своє бачення кухні, традиції, смаки.

І на фоні цього мої тривалі вже розмірковування про те, який же плавильний котел наша власна кухня. Роками, десятиріччями, віками ми рухаємось, змішуємось, стикаємось, постійно маємо адаптуватись та викручуватись.

Прямо зараз на фоні війни знову відбувається тектонічний зсув: жителі регіонів активно переміщуються, адаптуються до нових умов, продуктів, страв. Ті українці, які виїжджали за кордон і повертаються / повернуться, принесуть із собою досвід споживання та життя в іншій кулінарній традиції. І він буде поступово інтегрований у нашу власну традицію. Але умови інтеграції цього досвіду на цей раз вочевидь будуть інакші. Ніж на початку нашої незалежності, приміром.

Ми власне тільки декілька років як усвідомлено почали задаватись питанням що собою являє ця наша кулінарна традиція. Думаю немає, не може бути лиш одна відповідь. Це дискусія, гул голосів.

Напевне тут, як і з будь-якими змінами у житті людини, може бути декілька опцій реагування на них:
⁃ Бажання все зафіксувати, закріпити «як було», активно відмовляючись сприймати вимушені зміни. Проте така ілюзія контролю вимагає занадто високих витрат енергії на оборону та захист.
⁃ Пірнати у все нове, «що було, то загуло». Можливий, але теж складний варіант, бо як мінімум продукти відрізняються, хоч ми і живемо в еру глобалізації.
⁃ Синтез. Для якого насправді, не настільки вже й критично важлива усвідомлена рефлексія. Еволюція бере найбільш живучі, оптимальні варіанти і далі допилює їх. Так і тут, думаю, може бути багато варіантів типу «о, так зручніше» або «це поєднання моїй родині смакує більше».

Цікаво слухати як про це розмірковують різні покоління. У всіх є претензії до спроб і бачення інших. Нам загалом складно всім догодити і порозумітися )

Ми не мали розкоші стабільності та нудьги. Коли можна було просто жити. Постійно щось зазіхало, нависало, загрожувало, притискало, обмежувало і забороняло. В різні часи - різне. Нам незнайомий стан бізнесів, яким по 100+ років, закладів, які працюють у три покоління, трьох сховищ бібліотек, забитих працями про нашу традицію, кухню, продукти, звички. І все це впливає.

Встигніть зареєструватися на головну агріфуд-подію року! Повна програма, перелік спікерів і реєстрація на подію — за посиланням: https://bit.ly/3BpgVat

🪩 Незвичне у звичному 🪩

Минулого тижня відбувся Young Chefs, куди мене запросили у секцію фуд-лабораторії поговорити про незвичний погляд на звичні нам продукти.
Досвід дещо смішний, адже я ніяк не очікувала, що буду махати руками перед аудиторією, яка буквально сиділа за партами. Проте дуже задоволена і реакцією слухачів, і запитаннями, і тим, що такі формати починають поступово оформлюватись.

Хочу сьогодні показати вам один приклад інакшого погляду на продукт, який у нас сприймається майже виключно як інгредієнт для народної медицини. Ми постійно бачимо його, коли гуляємо у парку, лісі або буваємо у селах. Мова про горобину 🌳. Поділіться в коментарях, якщо бачили або пробували як у нас застосовують горобину у їжу, бо я не змогла пригадати.

Між іншим, якщо спробувати дізнатися як інші культури сприймають цю рослину, то побачимо геть інший погляд.
Наведу декілька прикладів:

🌿 Сироп, який пропонують використовувати для випічки хліба, лікерів, газованої води, сиру, в'яленого м'яса, заправок, салатів, м'яса та дичини, а також у маринадах, соусах і глазурі. Він також добре поєднується з морозивом, млинцями, десертами і особливо молочними продуктами.

🌿 Можна приготувати желе з горобини, яке ідеально пасує до дичини, гуся або качки. Або купити, адже його продають ось тут, наприклад («Неповторний сухий та димний смак осінньої ягоди. Традиційне поєднання з олениною та сезонною дичиною»), або тут («вони є чудовим гарніром до жирного м’яса, хай то свинина чи дичина»), або тут («класичний додаток до дичини. М’який тонкий смак чудово пасує для використання в бутербродах»).

🌿 Або спробувати приготувати ось такий бренді з горобини чи шнапс.

🌿 Ще можна перетворити ягоди горобини на оцет. «Використовуйте у стравах з тушкованою дичиною та яловичиною, фруктових компоте та додавайте у смажені коренеплоди.»

Горобину додають у компоти, пюре, мюслі, випічку. Варто інколи звертати увагу на широко поширені у нас рослини та ставити собі питання «а що із цим можна зробити?», чого ми не робили до цього.


Ось таке світосприйняття у мене і воно впливає на багато що. В тому числі на те, як я пишу про українські продукти та їх застосування у серії гастрономічних записників «Сезони української кухні». До речі, вже завтра, нарешті починається відправка ваших передзамовлень «Осені»🍂 ! Тож не проґавте можливість придбати свій примірник на сайті їzhakultura, де цього разу записники представлені у двох форматах 😉

PS: поки передивлялася ідеї з горобиною, натрапила на абсолютно прекрасну пораду італійців шведам як убезпечити від птахів врожай ягід на гілках:

«Зі збором ягід горобини мені порадили дочекатися перших заморозків — тоді ягідки стають менш терпкими й гіркими. Однак це пов’язано з певним ризиком: птахи. У 1966 році письменник та художник Гуннар Брусевіц поскаржився в гумористичному есе в Svenska Dagbladet на те, що птахи спустошують ягоди на деревах у його дворі. Турботливий читач написав йому аж з Італії, щоб дати пораду щодо найкращого захисту. Яка була пропозиція читача? Розвішувати на деревах солоні оселедці! Брусевіц, однак швидше за все змирився з долею, бо обрав оселедці їсти …»

Як патреон, тільки ми й для своїх

Дізналась, що Саша Качанова, власниця закладів Duck, Please вже півтора року ще з однією Сашею, Сашею Сахарук, війсковослужбовицею ЗСУ, створили та займаються ГО «Не самі». Організація займається інформуванням, евакуацією з прифронтових територій, поселнням у постійне житло та допомогою в адаптації ВПО на новому місці.

На жаль гранти не покривають всі потреби фонду, а збори не дають стабільних результатів. Тому дівчата придумали запросити небайдужі українські бізнеси долучитися до проєкту і підписатись на щомісячну підтримку «Не самі» на суму від 500 доларів. Шукають всього 10 бізнесів - саме така кількість здатна покрити всі потреби фонду. Зі свого боку засновниці обіцяють регулярну прозору звітність та надання інформації.

Можливо один з таких бізнесів є тут і побачить цей запит?

Секрети японських мам 😅

🍿 Натхнення на вихідні 🍿

Вийшов новий чудовий Dirt про Денвер. Дуже раджу ці серії, якщо ви не натрапляли на них раніше. Для мене тут прекрасне поєднання їжі, сторітелінгу, пригод, дослідження природи, самоіронії та висвітлення локальних героїв.

В цьому випуску взагалі якось багато думок про нас із вами. Ресторан з однією зіркою Мішлен, який побудований навколо концепції лісу, збиральництва та ферментації.

А збирають (принаймні в цьому епізоді) кропиву, дику спаржу, верхівки молодої сосни. Щось таке дуже рідне. До речі в Україні дика спаржа прекрасно росте, я декілька разів зустрічала та збирала.

Вершки з соломою хочеться попросити передати через екран. Як концепція слідування смаку може впливати на підходи до тваринництва? Та так, що на ваше молоко утворюється черга очікуючих можливості купити його і ціну ви ставите не ту, яку диктує ринок. Бо більше ви не знайдете такий смак ніде.

Переказувати все немає сенсу, там багато класного. Про фермерів, ідеї, як створювати унікальне. Чим варто цікавитись, на що звертати увагу і думати чи можемо ми щось використати собі на користь.
А мені все це просто приносить якусь нормальну дозу радості. Несу вам частку.

Оце приклади того, що трапляється в закордонних магазинах

🌀 Перероблена краса 🌀

Періодично натрапляю на різноманітну іноземну кухонну красу з переробленого пластику, яка не викликає неприємних асоціацій з радянським минулим. (Тут місце сказати, що мені не вистачає можливості вбудовувати фото прямо в текст в телеграмі)

І оце думала в черговий раз, що не бачила у нас подібного, а шкода. Виявилось, що це саме я не бачила. А воно є. Одесити з Precious Plastic Ukraine роблять різне цікаве. От для Супстанції зробили дивіться які таці красиві!

А ви як до такого ставитесь, подобається чи нагадує про дитячі травми з мисками з платівок? Я б радо купувала (правда не по ціні 100$ за виріб, як красиве іноземне)