Вільні від насильства

​Методи травмофокусованої терапії в роботі з постраждалими від домашнього насильства або як відкрити двері, які страшно відкривати

Травмофокусована терапія є важливим напрямом роботи з постраждалими від домашнього насильства, оскільки вона допомагає впоратися із наслідками психологічної травми, зменшити тривожність, сором, провину, та повернути почуття контролю. Фахівці не завжди можуть пройти навчання методам травмофокусованої терапії. Але вони можуть орієнтуватися в цих методах і рекомендувати або перенаправляти до платформ, на яких працюють травматерапевти.

▫️Травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія (TF-CBT):
Мета: Допомогти постраждалим опрацювати травматичний досвід через зміну деструктивних переконань і поведінкових реакцій.
Ключові техніки:
🔶Експозиція (створення безпечного простору для проговорення травматичного досвіду).
🔶Когнітивне реструктурування (розвінчання шкідливих переконань, наприклад, «Я винна в тому, що сталося»).
🔶Релаксація (дихальні практики та техніки заземлення для контролю тривожності).
🔶Навчання навичкам регуляції емоцій.

▫️EMDR (десенсибілізація та переробка рухом очей):
Мета: Допомогти мозку переробити травматичні спогади, зменшивши їхній емоційний заряд.
Процес:
🔶Під час роботи клієнт фокусується на травматичному спогаді, виконуючи очима певні рухи (під керівництвом терапевта).
🔶Ця техніка дозволяє розблокувати «застряглі» спогади та інтегрувати їх у здоровий спосіб.

▫️Соматично орієнтована терапія:
Мета: Зменшити тілесні реакції на травму, які часто проявляються у формі напруги, болю або панічних атак.
Ключові техніки:
🔶Усвідомлення відчуттів у тілі («заземлення», зосередження на диханні, розслаблення м’язів).
🔶Робота з тілесною пам’яттю (вивільнення емоцій через рух або дотик).
🔶Вправи на розвиток тілесної впевненості (наприклад, йога чи танцювальна терапія).

▫️Наративно експозиційна терапія:
Мета: Допомогти клієнту структуровано проговорити та осмислити травматичні події.
Методика:
🔶Клієнт пише або розповідає історію свого життя, акцентуючи увагу на подіях, що викликають сильні емоції.
🔶Терапевт допомагає знайти новий сенс у пережитому, посилюючи позитивні аспекти досвіду.

▫️Арт-терапія:
Мета: Надати можливість виразити складні емоції через творчість.
Ключові техніки:
🔶Малювання травматичних ситуацій та їх символічна трансформація.
🔶Створення «карти безпеки» з малюнків чи колажів.
🔶Використання глини або інших матеріалів для вираження внутрішнього стану.

Фахівці, що працюють із постраждалою, повинні створювати безпечне середовище, навчати постраждалих дозуванню під час роботи з травмою. Не варто змушувати постраждалих занурюватися у травматичний досвід одразу.
Навчати вправам на заземлення. Ви можете використовувати в роботі з постраждалими символічні методи. Працювати через метафори, наприклад, створення «дверей безпеки», які постраждалі можуть уявити, відкриваючи їх, коли будуть готові.
І найголовніше, робити акцент на ресурсах.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

З початку нового року виставка «(Не) помітні історії» вирушила новими містами.

На цьому тижні мешканці та гості міста Павлоград отримали можливість побачити світлини, що створені Центром допомоги врятованим та розповідають історії українців під час війни.

Ця виставка присвячена людям, які зіштовхнулися з важкими життєвими викликами, але змогли знайти у собі сили йти далі. Їхні історії, часто непомітні для суспільства, розкриваються через фотографії, сповнені емоцій та переживань.


З наступного тижні виставка працюватиме у Первомайську, що на Миколаївщині.

​Соціальний тиск, який можуть чинити фахівці, що працюють в сфері запобігання та протидії домашньому насильству

▫️Очікування швидких змін і рішучих дій. Постраждалі можуть відчувати тиск з боку фахівців через очікування, що вони негайно мають вжити певних дій, наприклад, залишити агресора або прийняти конкретне рішення. У випадку, коли постраждалі не готові до таких кроків, це викликає у них відчуття провини, тривогу та навіть сором за «повільність» у прийнятті рішень.
▫️Вимога до стереотипної поведінки постраждалої особи. Іноді фахівці можуть мати певні уявлення про те, як «справжня постраждала» має поводитися. Якщо постраждала особа, наприклад, залишається з агресором, хоче зберегти сім'ю чи проявляє емоції, які не відповідають стереотипам, це може бути сприйнято як щось «неправильне». Такі очікування посилюють емоційне навантаження на постраждалих і підривають їхню самооцінку.
▫️Надмірний контроль за діями постраждалих. Фахівці можуть ненавмисно створювати відчуття, що вони краще знають, як діяти, і що постраждала повинна строго дотримуватися рекомендацій. Такі дії повторюють динаміку контролю, з якою постраждала вже стикалася у відносинах із агресором. Це призводить до втрати автономії та знижує мотивацію до подальших кроків.
▫️Підкреслення соціальних очікувань. Постраждалі можуть стикатися з соціальним тиском, коли фахівці (часто під впливом стереотипів) підкреслюють, що їхні дії мають відповідати «моральним» або «правильним» стандартам суспільства. Наприклад, може існувати непрямий тиск на матерів залишатися з агресором «заради дітей» або навпаки — залишити його «заради безпеки». Це посилює почуття провини та страх зробити «неправильний» вибір.
▫️Мінімізація чи недооцінка емоційної підтримки. У прагненні досягти практичних результатів фахівці можуть не приділяти належної уваги емоціям постраждалої особи, наприклад, уникати емоційних тем або фокусуватися лише на юридичних і матеріальних питаннях. Це створює відчуття, що особисті переживання та емоції клієнта менш важливі, що може викликати відчуженість і недовіру.
▫️Тиск на прийняття «правильних» рішень. Іноді фахівці, навіть несвідомо, можуть змушувати постраждалих приймати рішення, які їм здаються оптимальними, наприклад, подати на розлучення або переїхати в інше місце. Такий підхід обмежує свободу вибору і може бути особливо травматичним, адже нагадує постраждалим про втрачену автономію.
▫️Побоювання соціальної стигми та осуду Постраждалі можуть відчувати тиск і навіть страх осуду з боку фахівців, особливо якщо в них немає можливості відмовитися від допомоги. Наприклад, якщо постраждалі отримують певну державну підтримку, вони можуть відчувати, що повинні відповідати очікуванням фахівців, інакше їхню ситуацію можуть розглянути як несерйозну або таку, що не потребує допомоги.

Як і що робити, щоб зменшити соціальний тиск з боку фахівців:

🔶Забезпечення клієнтоорієнтованого підходу. Фахівцям важливо усвідомлювати, що кожен випадок унікальний, і постраждалі мають право обирати власний темп і напрямок руху. Це передбачає вислуховування потреб і бажань клієнта без тиску.
🔶Створення довірливої атмосфери. Підкреслюючи право клієнта на автономію та безоціночне прийняття його рішень, фахівці створюють атмосферу, в якій постраждалі відчувають підтримку, а не додатковий тиск.
🔶Розвиток культурної та особистісної чутливості. Важливо враховувати культурні особливості та життєві цінності клієнта. Повага до його індивідуальних обставин та рішень допомагає уникнути ситуацій, де фахівець може нав’язувати свої цінності.
🔶Регулярні тренінги з етики та емпатії. Навчання навичкам емпатії, активного слухання та етичних принципів у роботі з постраждалими допомагає знизити ризик створення соціального тиску.
🔶Супервізія і взаємна підтримка серед фахівців. Спільна робота та обговорення складних випадків із колегами допомагає фахівцям краще зрозуміти клієнтів та зменшує ризик виникнення тиску чи упереджень.

 

Колеги та колежанки, вітаємо з прийдешнім Новим Роком! ✨

Нехай цей рік принесе вам багато радості, тепла та гармонії. Бажаємо здоров’я, натхнення для нових звершень і незабутніх моментів, проведених із близькими.

І хай здійсниться головне спільне для усіх бажання💫

​Домашнє насильство – повторювальна травма
 
Сьогодні ми поговоримо про один із типів травми – повторювану травму. І домашнє насильство, як одну із таких травм. Перед тим як говорити про домашнє насильство пропоную розкрити поняття і особливості повторювальної травми. І так повторювальна травма (або хронічна травма) – це психологічний стан, який виникає внаслідок тривалого або постійного піддавання стресовим і травматичним ситуаціям. Це відрізняється від одноразової травми, яка виникає через один шоковий епізод.

Основні характеристики повторювальної травми:
▫️Тривалість впливу: травматичні події відбуваються протягом тривалого часу або регулярно, що робить травму постійною частиною життя людини.
▫️Накопичення стресу: кожен епізод травми підсилює попередні, що призводить до накопичення стресу і посилення негативних емоцій та переживань.
▫️Вплив на психіку: повторювальна травма може призводити до серйозних психічних розладів, таких як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), тривожні розлади, депресія, дисоціація тощо.
▫️Втрата контролю: людина може відчувати, що втрачає контроль над своїм життям і ситуацією, що викликає глибоке почуття безпорадності та відчаю.
▫️Зміни в поведінці: у результаті повторювальної травми можуть виникати зміни в поведінці, такі як соціальна ізоляція, агресія, надмірна пильність або уникнення певних ситуацій.

Окрім домашнього насильства до повторювальних травм відноситься булінг та тривале перебування в зоні бойових дій.
Чому домашнє насильство є повторювальною травмою. Це пов’язано з тим, що постраждалі від насильства регулярно піддаються фізичним, емоційним або психологічним атакам з боку агресора, що призводить до постійного стресу і травматизації.
🔹Циклічний характер: домашнє насильство часто має циклічний характер. Це означає, що після епізоду насильства може слідувати період спокою, але потім насильство знову повторюється. Такий цикл може продовжуватися роками, завдаючи постраждалій нових і нових травм.
🔹Хронічний стрес: постійне очікування нового епізоду насильства викликає у постраждалої хронічний стрес, що може призвести до розвитку таких станів, як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, тривожність.
🔹Втрата контролю та самооцінки: Постійне піддавання насильству руйнує самооцінку постраждалої і відчуття контролю над власним життям. Це може призводити до почуття безпорадності і безнадійності, що ще більше поглиблює травматизацію.
🔹Соціальна ізоляція: постраждалі від домашнього насильства особи часто опиняються в соціальній ізоляції через маніпуляції з боку кривдника. Відсутність підтримки від близьких чи друзів підсилює відчуття самотності та беззахисності.
🔹Наслідки для здоров'я: тривале перебування в ситуації домашнього насильства негативно впливає на фізичне і психічне здоров'я постраждалої особи, що може мати довгострокові наслідки, такі як проблеми зі сном, хронічні болі, серцево-судинні захворювання, а також розлади психічного здоров'я.

Домашнє насильство – це не одноразова подія, а серія травмуючих подій, які мають довготривалий негативний вплив на життя і здоров’я постраждалої особи. Важливо, щоб ті, хто пережив таку травму, отримали необхідну допомогу та підтримку для відновлення і подолання наслідків насильства.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​Що таке обмежувальний припис стосовно кривдника та особливості його застосування

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника (надалі обмежувальний припис) – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Обмежувальний припис виносить суд на підставі заяви постраждалої особи. Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

🔹постраждала особа або її представник;
🔹у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
🔹у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Так само вказані особи мають право звернутися до суду із заявою про продовження обмежувального припису. У цілому обмежувальний припис виноситься строком до 6 місяців і може бути продовжений на строк не більше 6 місяців після закінчення строку дії первісного обмежувального припису. 

Зміст заяви про видачу та продовження обмежувальному припису має відповідати вимогам ст. 350-4 ЦПК та в ній має бути зазначені обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та  докази, що їх підтверджують (за наявності).

Готуючи заяву до суду про видачу обмежувального припису та докази важливо враховувати висновки Верховного Суду. З деякими з них можна ознайомитись у Огляді практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо видачі обмежувального припису.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:
▫️заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
▫️усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
▫️обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
▫️заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
▫️заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
▫️заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

За невиконання кривдником обмежувального припису передбачена кримінальна відповідальність за ст. 390-1 КК України. З кожним роком збільшується судово практика притягнення кривдників до кримінальної відповідальності за невиконання обмежувального припису. Тому, важливо, щоб постраждалі особи вчасно фіксували порушення обмежувального припису кривдником та повідомляли до правоохоронних органів. 
Важливо інформувати постраждалих осіб, що вони звільнені від сплати судового збору за подачу заяви про видачу обмежувального припису до суду. Так само, постраждала особа має право звернутися за безоплатною вторинною правничою допомогою та отримати послугу державного адвоката для  складання  заяви до суду та представлення права в суді.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.





 

​Як пояснити дитині поняття насильства: простий та чутливий підхід

Пояснення дитині такого складного поняття, як насильство, вимагає такту, простоти та щирості. Розмовляйте з дитиною, коли можливо, запитуйте, дозволяйте говорити саме дитині, не розказуйте замість неї і уважно слухайте. Саме з цього починається довіра та уважність один до одного. Постійні розмови з дитиною дозволять виявити щонайменші ризики і діяти на запобігання.

Ось кілька порад, які допоможуть вам провести цю розмову: 
▫️створить безпечний простір
▫️оберіть правильний час і місце та не поспішате
▫️дайте дитині зрозуміти, що ви завжди на її боці, готові вислухати.

У розмові уникайте складних термінів, пояснюйте поняття насильства простими словами, які дитина легко зрозуміє. Наведіть приклади з життя, про ситуації, коли хтось відчуває себе погано через дії іншої людини. Наприклад, коли хтось штовхає, ображає або забирає речі. Метою таких прикладів не повинно стати залякування.

Далі навчіть дитину відстоювати свої межі і казати «ні», якщо їй щось не подобається. З іншого боку вчіть чути «ні» від іншої людини. Розкажіть про різні види насильства: фізичне (штовханина, удари, кусання, щипання), словесне (образи, крики), емоційне (ігнорування, залякування) та сексуальне насильство. Розкажіть про те, що дорослі повинні захищати дітей, навіть якщо насильство здійснює хтось із близьких, дитина має право на захист. І дайте зрозуміти, що вона може звернутися за допомогою до батьків, вчителів, інші довірених дорослих, що не варто боятися розповідати про насильство. Поясніть, що це допоможе зупинити його і захистити себе та інших дітей. Повторюйте цю розмову кілька разів, щоб дитина закріплювала отримані знання.

Окремої уваги та підготовки потребують розмови про сексуальне насильство.
🔹У 3-5 років треба навчити дітей вживати коректні назви чоловічих та жіночих геніталій та розповісти про правила трусиків. Аби не було недоречного сорому та невігластва стосовно власного тіла. 
🔹У 6-7 років дитині треба розказати, про людей, які демонструють свої статеві органи і тих, що в місцях скупчення людей отримують задоволення тручись геніталіями об інших людей і як на них реагувати. Дитина в цьому віці йде до школи, на гуртки, починає користуватись транспортом та відвідувати різні заходи, а значить, може зустріти таких людей. Найчастіше жертвами ексгібіціоністів та фроттерістів стають дівчата у віці до 12 років. 
🔹У 9-11 років  діти здатні сприймати розмови про зґвалтування. У цьому віці варто повторити, чим згода відрізняється від незгоди.
🔹У 12-18 років актуальними питаннями є розмови про побачення, про утримання від статевих контактів, про контрацепцію, презервативи, як ставити сексуальні кордони, чому зупинити секс можна в будь-який момент і, що згода на секс не означає згоду на все. Також важливо впевнитись, що підліток розуміє, що їй робити, якщо вона думає, що вагітна чи в випадках, якщо сталося зґвалтування чи відбуваються домагання.
Памʼятайте, що дитині треба вірити, слухати, бути на її боці і тоді всі ваші слова підуть на користь та її безпеку.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

Христос народився! Славімо Його!

Різдво – це час, коли навіть у найтемніші моменти запалюється світло надії. Нехай це світло зігріває кожну родину, наповнює серця вірою та дарує спокій.

Ми разом із вами та віримо, що попереду – тільки краще! Щасливого Різдва!

​Вправи і методи роботи з постраждалими: як вести «Щоденник емоцій»
#скарбничка

Щоденник емоцій — це потужний інструмент для саморефлексії, який допомагає краще розуміти свої емоційні реакції та відстежувати зміни в настрої. Ведення такого щоденника може бути особливо корисним для постраждалих від домашнього насильства, оскільки це допомагає людині розпізнавати та керувати своїми емоціями.

Кроки для ведення щоденника емоцій:

▫️Виділіть час для записів. Постарайтеся записувати свої думки щодня або кілька разів на тиждень. Важливо створити регулярну звичку, навіть якщо це займе лише кілька хвилин.

▫️Описуйте ситуацію чи подію. Почніть із короткого опису подій, що трапились протягом дня, або конкретної ситуації, яка викликала сильні емоції. Наприклад:
▫️ Що сталося?
▫️ Де ви були?
▫️ Хто був поруч?
▫️ Що викликало ваші емоції?

▫️Ідентифікація емоцій. Після опису ситуації зосередьтеся на своїх почуттях:
🔹 Які емоції ви відчували? (гнів, сум, радість, страх, розчарування, полегшення тощо)
🔹 Як змінилися ваші емоції в процесі події?
🔹 Які фізичні реакції ви помітили? (серцебиття, напруга, сльози, дихання)
🟨 Для точної ідентифікації емоцій можна використовувати емоційну шкалу або список емоцій, що полегшить процес.

▫️Визначення інтенсивності емоцій. Після того ви визначили емоцію, спробуйте оцінити її інтенсивність за шкалою від 1 до 10. Це допоможе вам побачити, як змінюються ваші емоції з часом, та на які події ви реагуєте сильніше.
Наприклад:
▫️ Гнів – 7/10
▫️ Смуток – 5/10

▫️Думки, що супроводжують емоції. Проаналізуйте, які думки виникали у вас під час цієї події:
🔹 Про що ви думали в цей момент?
🔹 Чи були ваші думки негативними або тривожними?
🔹 Чи є ці думки реалістичними або вони викликані емоційною реакцією?
🟨 Важливо навчитися розрізняти факти від інтерпретацій чи переконань, які можуть спотворювати ваше сприйняття.

▫️Аналіз поведінки. Подумайте, як ви реагували на свої емоції:
▫️ Що ви зробили в цей момент? (плач, крик, ізоляція, звернення за допомогою)
▫️ Чи було це корисним для вас?
▫️ Чи могли ви обрати іншу стратегію поведінки?

▫️Пошук тригерів. Проаналізуйте, що саме викликало вашу емоційну реакцію:
🔹 Чи було це пов’язано з певною ситуацією, особою або місцем?
🔹 Чи це було пов’язано з вашим минулим досвідом або невирішеними питаннями?
🟨 Розуміння тригерів допомагає підготуватися до подібних ситуацій у майбутньому.

▫️Робота з висновками. Після аналізу всього вищеописаного зробіть висновки:
▫️ Як можна краще реагувати в майбутньому?
▫️ Які нові стратегії ви могли б використати для подолання негативних емоцій?
▫️ Що ви можете зробити для підтримки свого емоційного стану?

▫️Відстеження прогресу. Щоденник допомагає відстежувати зміни в емоційному стані з часом. Переглядаючи попередні записи, ви можете побачити, як змінюється ваш стан, що вам вдається контролювати, а що ще потребує роботи.

🟨 Приклад запису в щоденнику емоцій:
Дата: 24 жовтня 2024 року
Ситуація: Сьогодні на роботі мій начальник різко відреагував на мою помилку в звіті.
Емоції: Я відчула тривогу (6/10) і розчарування (8/10).
Думки: «Я завжди роблю все неправильно», «Я не зможу виправити цю ситуацію».
Фізичні реакції: Відчула сильне серцебиття і пітливість.
Поведінка: Я намагалася уникати розмови з колегами весь день.
Тригери: Критика від начальника завжди викликає у мене страх і сором.
Висновки: Наступного разу я спробую спокійно відповісти і запитати про шляхи вирішення, а не замикатися в собі.

Пам’ятайте, що ведення щоденника емоцій допомагає краще зрозуміти свої емоції, навчитися їх контролювати і виробляти стратегії для збереження емоційного балансу.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​Відмінність ст. 173-2 КУпАП та ст. 173-6 КУпАП відповідно до змін до КУпАП

22 травня 2024 року ВРУ прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція)», який набрав чинності 19 грудня 2024 року.

Починаючи з дати набрання чинності цього закону, правоохоронні органи мають бути уважними щодо кваліфікації дій за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Наразі це дві окремі статті КУпАП. Давайте розглянемо особливості кваліфікації відповідно до нових змін до КУпАП.

Домашнє насильство
За вчинення домашнього насильства адміністративна відповідальність буде наставати за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства). Так, під вчиненням домашнього насильства розуміється умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого.
При кваліфікації домашнього насильства важливо так само враховувати визначення «домашнє насильство», яке закріплено у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Кваліфікуючими ознаками даного адміністративного правопорушення є: вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи (ч. 2) та повторність (ч. 3). За вчинення домашнього насильства законодавець передбачив адміністративні стягнення у вигляді штрафу, громадських робіт та адміністративного арешту.
Насильство за ознакою статі
За вчинення насильства за ознакою статі відповідальність буде наставати за             ст. 173-6 КУпАП. Під вчиненням насильства за ознакою статі розуміється вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, спрямованих проти конкретної особи через її належність до певної статі чи стереотипні уявлення про соціальні ролі (становище, обов’язки, поведінку тощо) жінки або чоловіка в суспільстві, внаслідок чого була завдана шкода фізичному (без спричинення тілесних ушкоджень) або психічному здоров’ю потерпілого.

Тому, при кваліфікації насильства за ознакою статі важливо довести, що протиправне діяння щодо потерпілої особи було вчинено через:
▫️належність потерпілої особи до певної статі або
▫️стереотипні уявлення про соціальні ролі жінки і чоловіка в суспільстві
Кваліфікуючими ознаками даного адміністративного правопорушення є повторність (ч. 2). За вчинення насильства за ознакою статі законодавець передбачив адміністративні стягнення у вигляді штрафу, громадських робіт, виправних робіт та адміністративного арешту.
Для кваліфікації як домашнього насильства, так і насильства за ознакою статі, дії кривдника мають завдати фізичну або психічну шкоду здоров’ю потерпілої особи.

Дорогі колеги, ми підготували невеликий опитуальник щодо викликів, пов'язаних з війною, які стоять перед громадами щодо запобігання та протидії домашньому насильству.


Дуже просимо знайти 15 хвилин і заповнити анкету за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdFJtVapKPa86qlokyFzlc5t8Nl3NXCrCZnIAEwL8b5F_rPcw/viewform?usp=dialog

​Вправи для дітей.
Малювання емоцій, картки емоцій
#скарбничка

Так сталося, що фахівці соціальної сфери підготовлені більше до роботи з дорослими. Але в більшості випадків у родинах є діти. Все частіше починають ідентифікувати дітей як постраждалих від домашнього насильства. Та все ж, якщо у постраждалої особи є діти, вони опиняються у спеціалізованих службах разом з мамою.

І от тут постає виклик – що робити з дітьми? Добре, якщо у колективі є колеги, які мають педагогічну освіту. Зовсім ідеальний варіант – психолог за освітою дитячий психолог, а якщо ні?
Сьогодні ми починаємо рубрику «Скарбничка». Пропонуємо вашій увазі вправи і методи роботи з дітьми, які ви можете використовувати у своїй практиці.

Під час роботи з дітьми важливо використовувати ті методики, які є для них природними. Це можуть бути ігри або вправи з інтерактивними складовими. Вони є ефективними інструментами для роботи з дітьми, які постраждали від домашнього насильства. Такі вправи та ігри допомагають дітям виражати свої почуття, знижувати рівень тривоги та вчитися справлятися з емоціями. Що ж почнемо наповнювати професійну скарбничку.

Одна з вправ, яка допоможе дітям у проживанні емоцій, які виникли внаслідок домашнього насильства – «Малювання емоцій».

Мета: Допомогти дитині виразити емоції через творчість.
Хід вправи:
▫️Дайте дитині набір кольорових олівців, фарб або фломастерів і попросіть її намалювати, як вона себе почуває в цей момент. Можна також запропонувати намалювати свої страхи, злість, або, навпаки, моменти, коли дитина відчуває радість і безпеку.
▫️Після завершення малюнка обговоріть із дитиною, що зображено на малюнку, які емоції вона хотіла передати за допомогою кольорів і форм.
Результат: Діти часто не можуть вербалізувати свої почуття, тому малювання дає можливість висловити емоції без слів.

Ще одна вправа, яка допоможе дитині пропрацювати емоції «Картки емоцій».
Мета: Навчити дитину ідентифікувати та вербалізувати свої емоції.
Хід вправи:
▫️Підготуйте картки із зображеннями різних емоцій (радість, смуток, гнів, страх і т.д.).
▫️Попросіть дитину обрати картку, яка відображає її поточний стан, і пояснити, чому вона обрала саме цю емоцію.
▫️Ви можете також попросити дитину створити власні картки з емоціями, намалювавши різні вирази обличчя або ситуації, які викликають ці почуття.
Результат: Діти вчаться розуміти й описувати свої емоції, що важливо для розвитку емоційного інтелекту.
Використовуючи ці вправи з літьми ви допоможете їм краще зрозуміти що з ними відбувається після того, як вони стали очевидцями, свідками але все одно постраждалими від домашнього насильства.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

Вітаймо нових експертів та експерток з питань розбудови місцевих систем запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству, які успішно пройшли чотири модульних навчання! Це представники 18 громад, які є учасниками проєкту UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, «Міста і громади, вільні від домашнього насильства».

🔸Під час кожного з модулів робився фокус на окремому аспекті побудови системи запобігання та протидії ГЗН та ретельно опрацьовувалися всі питання. Найкращі тренери ділилися теоретичними знаннями, а чисельні ознайомчі візити у сервіси надали практичного розуміння підходів у побудові якісної роботи.

🔹Останній, четвертий модуль проходив у Тернополі і був присвячений питанням координації та управлінню процесами міжвідомчої співпраці, управлінню даними, моніторингу та оцінюванню розбудови місцевих систем запобігання та протидії домашньому насильству.

🔸Спеціальною гостею цього модуля стала Уляна Токарєва, заступниця Міністра соціальної політики України Міністерство соціальної політики України. У межах модуля відбулася зустріч учасників з заступницею міністра, представниками місцевої влади, суб’єктів взаємодії.

🔹Пані Уляна розповіла про роль та завдання Міністерства соціальної політики, основні державні підходи у сфері запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству.

Важливо, вже скоро експерти повернуться до своїх міст та громад, та робитимуть все від них належне, щоб постраждалі від домашнього насильства не залишалися на самоті зі своїми проблемами.

​В Тернополі відбулася робоча зустріч представників/-ць 18 громад, які є учасницями проєкту UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» з Уляною Токарєвою, заступницею Міністра соціальної політики України Міністерство соціальної політики України.

Такі зустрічі стали вже традиційними у межах навчального модулю від проєкту «Міста і громади вільні від домашнього насильства». Оскільки це гарна нагода обговорити потреби громад у форматі діалогу з владою та отримати зворотній зв’язок. Результатом таких зустрічей стають зміни у роботі з розбудови системи протидії гендерно зумовленому та домашньому насильству.

«Можна сказати, що це вже стало традицією, адже минулого року заступниця міністра проводила експертну розмову з представниками/-цями на місцях. Я впевний, що ця зустріч була корисною як для учасників/-ць, так і для розуміння та ухвалення державних рішень», — зазначив Костянтин Бойчук, керівник проєкту UNFPA «Міста і громади, вільні від домашнього насильства».

🟠
У зустрічі також прийняв участь заступник голови Тернопільської обласної військової адміністрації — Журба Павло Олександрович, який розповів про особливості ведення роботи з протидії насильству в регіоні. Він підкреслив, що така діяльність потребує обережного та професійного підходу, адже йдеться про комунікацію з людьми, і від цього залежить їхня доля.

Пані Уляна також поділилася результатами роботи: з початку дії програми «Міста та громади, вільні від насильства» у 2021 році, впровадження державної субвенції, спільними зусиллями було створено понад 400 додаткових сервісів. Це стало можливим завдяки співпраці Міністерства, обласних адміністрацій, громад та UNFPA.

Після зустрічі усі представники/-ці громад разом з пані Ульяною відвідали денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі. Центр функціонує в Тернополі з 2023 року. Пані Уляна відзначила комплексний підхід до роботи центру та його належне оснащення.

​Як відновити довіру у постраждалої від домашнього насильства
 
Відновлення довіри у людини, яка пережила домашнє насильство, є непростим процесом, адже довіра до інших часто сильно підірвана. Це вимагає терпіння, розуміння та безумовної підтримки. Ось кілька практичних рекомендацій, які можуть допомогти:
▫️Повага до особистих меж. Люди, які пережили насильство, часто мають змінені або навіть дуже жорсткі межі. Повага до цих меж — один із найважливіших аспектів відновлення довіри. Не примушуйте відкриватися або говорити більше, ніж вона готова. Це дозволяє людині відчувати, що вона контролює ситуацію і що її потреби та бажання важливі.
▫️Постійність і передбачуваність. Постраждалі від насильства зазвичай цінують передбачуваність та стабільність, оскільки це створює відчуття безпеки. Завжди дотримуйтеся своїх обіцянок, приходьте на зустрічі вчасно, будьте послідовними у своїх діях. Це допомагає створити довіру до ваших слів і вчинків.
▫️Слухайте без засудження. Створіть простір, де постраждала особа може відкрито ділитися своїми думками та почуттями, знаючи, що її не осудять. Уникайте порад, які можуть сприйматися як тиск. Просто слухайте і давайте зрозуміти, що ви поруч і готові підтримати, незалежно від її рішень.
▫️Забезпечення конфіденційності. Для відновлення довіри важливо дотримуватись конфіденційності у спілкуванні. Постраждала має бути впевнена, що її слова залишаться між вами, якщо вона не погодиться на інше. Це дає відчуття контролю та захищеності, яке є важливим для відновлення довіри.
▫️Визначення й нагадування про право на вибір. Важливо, щоб постраждала особа відчула, що має право вибирати, як діяти і що говорити. Допоможіть їй побачити, що вона сама може приймати рішення щодо власного життя. Вона може обирати, які теми обговорювати, а які — залишити при собі. Це відновлює контроль, який часто втрачається через насильство.
▫️Терпіння і розуміння. Не варто очікувати швидкого прогресу. Постраждала може бути обережною і навіть підозрілою. Потрібно бути терплячим і сприймати будь-який прояв довіри як важливий крок. Пам’ятайте, що кожна маленька взаємодія має значення, навіть якщо результат не відразу помітний.
▫️Емоційна підтримка. Зазвичай постраждалі люди потребують підтвердження, що вони не самотні у своєму досвіді. Покажіть, що ви співчуваєте їхній ситуації, і визнайте їхню силу та мужність. Фрази на кшталт «Я тут, щоб допомогти, коли ти готова» або «Ти не зобов’язана робити це самотужки» можуть допомогти створити відчуття підтримки та безпеки.
▫️Навчання практикам самодопомоги та відновлення. Поступово залучайте постраждалу до технік емоційного відновлення, таких як ведення щоденника емоцій, дихальні вправи чи методи заземлення. Ці практики допомагають не лише відновити емоційну рівновагу, але й розвинути самоповагу та внутрішню опору.
▫️Врахування культурних та особистісних особливостей. Знання про культурний контекст і особисті цінності постраждалої дозволяє вибудовувати спілкування, що враховує її унікальність. Постраждалі часто мають різні бачення і сприйняття ситуації залежно від культурних чи особистісних факторів, і це теж важливо поважати.
▫️Спільне обговорення та планування відновлення. Залучення постраждалої до планування її відновлення сприяє довірі та показує, що її думка важлива. Можна разом розробити план дій, який буде відповідати її цілям і темпу.
▫️Звернення за професійною допомогою. Якщо є можливість, варто рекомендувати підтримку психолога чи психотерапевта, особливо якщо постраждала особа готова до цього. Кваліфікована підтримка допомагає ефективно впоратися з травмою і сприяє відновленню довіри до світу і до себе.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО «Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству».

​Як захистити себе від насильства у кіберпросторі

Захист постраждалих осіб в Україні від кібернасильства може бути непросто. Передусім, національним законодавством наразі не передбачено окремої відповідальності за дії, що можна кваліфікувати, як кібернасильство. Ба більше, в міжнародній практиці досі відсутнє офіційне визначення що означає кібернасильство.
Окрім терміну «кібернасильство», ви так само можете зустрічати інші формулювання: «насильство в інтернеті» або «насильство в цифровому середовищі». У цілому під цими поняттями розуміється усі форми насильства, які вчиняються в інтернеті або за допомогою соціальних мереж.
Розповсюдженими формами є: переслідування, поширення особистої/інтимної переписки або фото, сексуальні домагання, образливе або загрозливе спілкування, надсилання відвертих повідомлень або зображень.
Кібернасильство є формою домашнього насильства. Так само, кібернасильство є гендерно-зумовленим насильством, адже, як у світі так і в Україні, найбільше від нього страждають жінки та дівчата. У справі «Бутуруга проти Румунії» Європейський суд прав людини вперше дійшов до висновку, що кібернасильство є однією з форм насильства за ознакою статі з покладанням на держави зобов'язання захищати жінок від актів кібернасильства, а також проводити ефективне розслідування цих дій.
Ця форма насильства стає більш поширеним явищем, тому важливо розуміти як можна від нього захиститись навіть в умовах недосконалої правової системи.
По-перше, важливо зберігати докази. Важливо зробити скріншоти переписок, фото, образ, погроз, які були надіслані. 
По-друге, важливо звернутися з письмовою заявою до поліції. Поліція має порушити справу про притягнення кривдника до адміністративної відповідальності або внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування в рамках кримінального провадження, адже дії кривдника можуть підпадати як під адміністративну так і під кримінальну відповідальність.
Зокрема, кібернасильство може мати форму домашнього насильства або насильства за ознакою статі відповідно до ст. 173-2 КУпАП (з 19 грудня 2024 року це ст. 173-2 КУпАП, ст. 173-6 КУпАП та ст. 173-7 КУпАП).
За наявності доказів переслідування в інтернеті кривдника можна притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 182 КК України (недоторканність приватного життя). Якщо в зафіксованих повідомленнях були погрози вбивства, кривдника можна притягнути до відповідальності за ст. 129 КК України. Якщо дії кривдника були пов’язані із доведенням до самогубства, кривдника може бути притягнуто за ст. 120 КК України.  Якщо мало місце розповсюдження фото порнографічного характеру, кривдника може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 301 КК України. Якщо мало місце порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, кривдника може бути притягнуто за ст. 163 КК України. Якщо мало місце порушення недоторканності приватного життя, кривдника може бути притягнуто за ст. 182 КК України. Так само, якщо кібернасилсьтво, як форма домашнього насильства має систематичний характер, кривдника може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України.
По-третє, можна звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису та просити суд накласти заборону на кривдника - заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
По-четверте, можна звернутися до суду з цивільним позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та просити суд визнати розповсюджену інформацію про постраждалу особу в інтернеті – недостовірною. Так само можна звернутися із цивільним позовом про компенсацію моральної шкоди.
Важливо завжди пам’ятати, що провина за кібернасильство лежить виключно та кривдникові, а не на постраждалій особі! 

​Чому постраждала від домашнього насильства захищає кривдника?
 
Дуже часто ми, як фахівці, зіштовхуємося не просто з тим що постраждала не розриває цикл насильства, а й з тим що вона виправдовує кривдника.
Ось деякі з основних причин цього явища:

🔹Стокгольмский синдром
Це психологічний стан, коли постраждала починає відчувати емоційний зв'язок або навіть симпатію до свого кривдника. Це відбувається через інтенсивний стрес і страх, що змушує постраждалу шукати безпеки та схвалення у свого кривдника.
🔹Низька самооцінка
Тривале насильство руйнує самооцінку постраждалої, яка може почати вірити, що вона заслуговує на таке ставлення або що вона не варта кращого. Це може змусити її виправдовувати або захищати кривдника, щоб зберегти якусь форму відносин, на які вона вважає себе здатною.
🔹Маніпуляції з боку кривдника
Кривдник може застосовувати різноманітні маніпулятивні техніки, такі як газлайтинг, щоб змусити постраждалу сумніватися у власному сприйнятті реальності або навіть вірити, що насильство є нормальним або виправданим.
🔹Соціальна ізоляція
Часто кривдники ізолюють постраждалих від друзів і родини, що залишає її без підтримки з боку близьких людей. В умовах ізоляції постраждала може почати вважати кривдника єдиною людиною, на яку вона може покладатися, навіть якщо ця особа завдає їй шкоди.
🔹Економічна залежність
Якщо постраждала особа фінансово залежить від кривдника, вона може боятися втратити джерело доходу або житло, що змушує її залишатися в аб'юзивних відносинах і захищати кривдника, щоб уникнути ще більших труднощів.
🔹Суспільний тиск
У деяких культурах і суспільствах розлучення або розрив відносин може бути соціально неприйнятним, що змушує постраждалу залишатися з кривдником і захищати його, щоб уникнути осуду з боку суспільства.
🔹Страх помсти
Постраждала особа може боятися, що кривдник вдасться до ще більшого насильства або помсти, якщо вона його не захищатиме або спробує піти від нього.
🔹Надія на зміни
Постраждалі особи часто вірять, що кривдник може змінитися, що насильство є тимчасовим і що, підтримуючи кривдника, вони зможуть зберегти відносини та сім’ю.
9. Виправдання постраждалою особою свого кривдника може бути тісно пов'язане з роботою дисоціативних розладів. У випадках домашнього насильства, дисоціативні розлади можуть сприяти тому, що постраждала особа виправдовує свого кривдника.

Всі наведені фактори часто взаємопов'язані і можуть створювати замкнене коло, яке важко розірвати. Для того щоб постраждала особа могла вирватися з такого кола, важлива підтримка з боку спеціалістів і близьких людей, а також усвідомлення того, що насильство ніколи не є нормою або виправданням.
 
Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому наисльству”.

🔸 У Рівному відкрилася виставка (Не)помітні історії, яка розповідає історії внутрішньо переміщених українців, які постраждали від насильства в наслідок війни.

🔹 «(Не)помітні історії» — це фотопроєкт, що розкриває долі українців, які пережили полон, депортацію, зазнали сексуального насильства, зумовленого війною, чи були змушені залишити свої домівки на тимчасово окупованих територіях. За кожною фотографією стоїть людина, її біль і мрії


✅ Виставка відбуватиметься у приміщенні «Центру Життєстійкості».


🧷 Адреса: м. Рівне, вул. Словацького, 3 А.
📝 Графік роботи: з 09:00  до 18:00.

​Цикл уникнення як механізм захисту у постраждалих від домашнього насильства

Сьогодні трохи про професійне безсилля, а саме про той супротив, з яким ми, як професіонали стикаємось під час надання – це супротив через цикл уникнення. Цикл уникнення – це психологічний механізм захисту, що використовується постраждалими від домашнього насильства для уникнення болісних емоцій, спогадів та ситуацій, які нагадують про травму. Цей механізм може мати як короткострокові позитивні ефекти, так і довгострокові негативні наслідки.

Цикл уникнення складається з кількох етапів, які взаємопов'язані та підсилюють один одного. Він включає:
▫️тригери: зовнішні або внутрішні стимули, які викликають сильні емоційні реакції та нагадують про травматичні події;
▫️емоційні реакції: сильні емоції, такі як страх, тривога, гнів, відчай, що виникають у відповідь на тригер;
▫️уникнення: дії або поведінка, спрямовані на уникнення ситуацій, які викликають болісні емоції або нагадують про травму. Уникнення місць, де відбулося насильство, відмова від спілкування з певними людьми, ізоляція від соціальних контактів.

Цикл уникнення призводить до тимчасового полегшення – короткострокового зниження емоційного стресу після уникнення тригеру. І саме це підкріплює уникнення.

Тому можна говорити про вплив циклу уникнення на постраждалих від домашнього насильства.
🔹Короткострокові позитивні ефекти: зниження стресу: уникнення тригерів тимчасово знижує рівень стресу та тривоги. Відчуття контролю: людина може відчувати, що контролює свою ситуацію, уникаючи болісних спогадів.
🔹Довгострокові негативні наслідки: зміцнення травми: постійне уникнення перешкоджає процесу опрацювання травми та її інтеграції. Призводить до соціальної ізоляції: уникнення соціальних ситуацій може призвести до ізоляції та втрати підтримки. Погіршення якості життя: уникнення може обмежувати можливості для особистісного зростання, розвитку та ведення нормального життя. Психічні розлади: постійне уникнення може сприяти розвитку тривожних розладів, депресії та посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Яким чином допомогти постраждалим з циклом уникнення?

Усвідомлення уникнення: допоможіть постраждалим усвідомити свої патерни уникнення та їхні негативні наслідки. Використовуйте ведення щоденника або обговорення для ідентифікації ситуацій, яких вони уникають, та їхніх емоційних реакцій.

Розвиток навичок саморегуляції: навчіть технік релаксації, таких як глибоке дихання, прогресивна м'язова релаксація, медитація, майндфулнес. Практикуйте ці техніки разом з постраждалими, щоб вони могли використовувати їх самостійно у стресових ситуаціях.

Поступове знайомство з тригерами: використовуйте метод поступової експозиції, щоб допомогти постраждалим поступово знайомитися з тригерами у безпечному середовищі. Поступово збільшуйте рівень складності ситуацій, щоб допомогти постраждалим розширити своє вікно толерантності.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): використовуйте КПТ для зміни негативних патернів мислення та поведінки, пов'язаних з уникненням. Допоможіть постраждалим розпізнати і змінити негативні думки та установки.

Психотерапія та підтримка: проводьте психотерапію для опрацювання травматичних спогадів і зменшення їхнього впливу на емоційний стан. Забезпечте підтримку з боку соціального оточення, включаючи друзів, родину або терапевтичні групи.

На жаль, цикл уникнення є поширеним механізмом захисту у постраждалих від домашнього насильства. Важливо усвідомлювати цей механізм і працювати над його подоланням, використовуючи вищезгадані техніки. Це допоможе постраждалим краще справлятися з емоційним стресом і травматичними спогадами, покращуючи якість їхнього життя.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.

У Чернігові відкрили денний центр соціально-психологічної допомоги в межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, за сприяння Міністерства соціальної політики України, Чернігівської міської ради, фінансової підтримки Бюро USAID з питань гуманітарної допомоги USAID's Bureau for Humanitarian Assistance та уряду Royal Norwegian Embassy in Kyiv, у партнерстві з GBV Асоціація експертів .

У відкритті Денного центру взяли участь Вікторія Пекур, заступниця міського голови Чернігова, Костянтин Бойчук, керівник проєкту UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.

❤️‍🩹 З 2023 року місто є учасником проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». У 2023 році з приводу домашнього насильства та насильства за ознакою статі до правоохоронних органів звернулося 1604 особи, з них 1405 – жінки. За 9 місяців 2024 року звернулося 916 осіб, з них 837 жінок.

❤️‍🩹Чернігів зазнав величезних руйнувань унаслідок застосування касетних боєприпасів та інших видів зброї з широким радіусом ураження. Це призвело до руйнації житлових районів, шкіл, лікарень та іншої цивільної інфраструктури, що серйозно ускладнило життя місцевого населення та викликало гуманітарну кризу, зокрема проблеми з доступом до продуктів, ліків і води.

🧡 Наявність денного центру соціально-психологічної допомоги в Чернігові стане важливою підтримкою для громади. У центрі в комфортних умовах постраждалі можуть отримати комплексну безоплатну допомогу, зокрема соціальні, психологічні, юридичні та інші необхідні послуги.

💬 «Сьогодні на відкритті денного центру зібралися однодумці в питаннях, протидії домашньому насельству, які працюють за покликанням. Тому, я сподіваюсь, що центр дійсно стане осередком виявлення та подолання насильства у Чернігові», – зазначила Вікторія Пекур, заступниця міського голови Чернігова.

💬 «Призначення таких центрів, це про те, щоб Україна не втрачала свій людський капітал і потенціал, це для того, щоб кожен, хто потребує допомоги, в конкретний час свого життя, міг цю допомогу отримати швидко. Ми переконані, що саме такий підхід, коли громада спільно допомагає відновитися людині, яка потрапила в біду, допоможе розвитку потенціалу громад», – Костянтин Бойчук, керівник проєкту UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.

​Психологічна підтримка для сімей у воєнний час: як підтримувати одне одного та забезпечити психічне здоров'я в родині

Сімейне життя — це складна система взаємин, що має свої правила, закономірності функціонування та межі. Стосунки не можна просто збудувати, їх потрібно постійно будувати, тобто це процес, у якому повинні брати участь щонайменше двоє людей. І цей процес триває доти, доки існують стосунки.
Кожен партнер стикається з хронічним стресом, почуттям тривоги та невизначеності, що посилює дратівливість і апатію. Це може призвести до накопичення конфліктів між партнерами. Пара може втратити майно або близьких людей, перебувати в умовах загрози життю, що підвищує ризик виникнення посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Психологічна травма розділяє життя пари на «до» та «після», що також впливає на стосунки. Пара може опинитися у вимушеній розлуці, але прагне відновити спільне життя. Найважчі моменти виникають, коли хоча б один із партнерів не має свого життя і не розуміє себе окремо від партнера.
Після вимушеної розлуки пара може залишитися у формальних, холодних стосунках. Кожен партнер самостійно справляється з викликами і будує власні плани на майбутнє.
Отже як зберігати, відновлювати, перебудувати стосунки, враховуючи нові реалії?
🔹Навчіться вести відкритий діалог: важливо обговорювати свої почуття та переживання. Спробуйте створити у сім'ї таку атмосферу, де кожен може щиро висловлювати свої емоції, не боячись бути незрозумілим чи засудженим.
Звичайні сімейні ритуали під час війни можуть підтримувати відчуття стабільності. Це може бути спільне приготування їжі, вечірні розмови або заняття спортом. Спільні ритуали можуть бути будь-які, аби вони були спільні незалежно від того разом ви, чи можете бачитись лише онлайн, або це короткі повідомлення. Коли сім’я знаходиться не поряд, то виконуючи спільні дії, про які можна поділитися тоді, коли буде можливість, підтримує відчуття єдності і спільного буття.
Для сімей військовослужбовців особливо важливо мати підтримуюче соціальне середовище та доступ до психологічної допомоги. Коли один із членів сім'ї знаходиться на війні, той, хто залишився вдома, постійно подумки перебуває на полі бою, поруч із близькою людиною. І якщо вона раптово не виходить на зв’язок у встановлений час, для іншого це може стати справжнім потрясінням.
🔹Знайдіть групу, яка має схожу на вашу сімейну картину і підтримує один одного. Це можуть бути групи самодопомоги чи інші спільноти, які можуть стати підтримкою. І залучіть свою родину до участі в місцевих ініціативах, які допомагають впоратися зі складними обставинами.
🔹 Підтримуючим є регулярний розпорядок дня. Стабільний розклад, що включає час для роботи, відпочинку, фізичної активності та сну зменшує рівень стресу та тривожності.
🔹Чесність і відкритість надважлива для дітей, які, схильні достроювати реальність фантазіями там, де їм бракує інформації. Діти часто відчувають зміни в настрої та атмосфері вдома. Важливо говорити з ними про те, що відбувається, простою мовою, запевняючи, що дорослі роблять усе можливе для їхньої безпеки. Ігри та творчі заняття допомагають дітям виражати свої емоції та знімати напруження.
Війна ставить перед сім’ями багато викликів, але підтримка одне одного та дотримання рекомендацій можуть допомогти зберегти психічне здоров’я та зміцнити родинні зв’язки. Відкритий діалог, спільні ритуали, фізична активність та звернення до професіоналів є ключовими елементами підтримки у цей непростий час.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

 

​Вікно толерантності: чому його важливо враховувати під час надання допомоги постраждалим від домашнього насильства?
 
Сьогодні знайомимося з концепцією, яка описує діапазон емоційного та фізіологічного стану, в якому людина здатна ефективно функціонувати, справлятися зі стресом та регулювати свої емоції. Цей термін був введений доктором Деніелом Сігелом і має назву – «ВІКНО ТОЛЕРАНТНОСТІ».

Що це таке?
▫️Нормальний діапазон функціонування. Вікно толерантності включає стан, коли людина почувається спокійно, зосереджено і контролює свої емоції та реакції. В цьому діапазоні люди здатні вирішувати проблеми, приймати рішення і ефективно взаємодіяти з оточуючими.
▫️Вихід за межі вікна толерантності. Гіперарousal (гіперзбудження): коли людина перебуває у стані надмірної активності нервової системи, що може проявлятися у вигляді тривоги, паніки, агресії або гніву. Гіпоарousal (гіпозбудження): коли людина перебуває у стані зниженої активності нервової системи, що може проявлятися у вигляді відчуженості, емоційної оніміння, депресії чи апатії.

Яким чином домашнє насильство впливає на вікно толерантності?
🔹Зменшення вікна толерантності. Постійний стрес і травма, спричинені домашнім насильством, можуть зменшити діапазон вікна толерантності. Люди, які пережили насильство, можуть частіше перебувати у станах гіперзбудження або гіпозбудження.
🔹Часті зміни стану. Постраждалі від насильства можуть швидко і непередбачувано переходити між цими станами, що робить їхню поведінку нестабільною і ускладнює відновлення.

Під час роботи з постраждалими дуже важливо опиратися на концепцію «Вікна толерантності» задля:
🟡Забезпечення безпеки та стабільності. Врахування вікна толерантності допомагає створити безпечне середовище, де постраждалі можуть відчувати себе захищеними і стабільними.Це сприяє зниженню рівня стресу і дозволяє людині залишатися в межах свого вікна толерантності.
🟡Дотримуватись індивідуального підходу до підтримки. Розуміння вікна толерантності кожної людини дозволяє надавати індивідуальну підтримку, що відповідає її потребам і стану. Це підвищує ефективність психологічної допомоги і сприяє швидкому відновленню.
🟡Підвищення ефективності терапії. Під час терапії важливо працювати в межах вікна толерантності, щоб уникнути перевантаження нервової системи. Це допомагає постраждалим краще інтегрувати новий досвід і зменшити вплив травматичних спогадів.
🟡Допомагає навчанню навичкам саморегуляції. Допомога у розвитку навичок саморегуляції дозволяє постраждалим краще контролювати свої емоції і реакції. Це включає техніки релаксації, дихальні вправи, майндфулнес та інші методи для зниження стресу.

Як працювати з вікном толерантності під час надання допомоги?
▫️Оцінка стану постраждалих. Визначте, чи знаходиться постраждала у межах свого вікна толерантності. Спостерігайте за ознаками гіперзбудження (тривога, паніка, агресія) і гіпозбудження (відчуженість, депресія, апатія).
▫️Створення безпечного середовища. Забезпечте фізичну та емоційну безпеку для постраждалої. Використовуйте заспокійливі техніки, щоб допомогти постраждалій повернутися в межі свого вікна толерантності.
▫️Навчання навичкам саморегуляції. Навчіть постраждалих технік релаксації, дихальних вправ та майндфулнес для управління стресом. Практикуйте ці техніки разом з нею, щоб постраждала міг використовувати їх самостійно.
▫️Регулярна рефлексія та адаптація. Постійно оцінюйте стан постраждалої і адаптуйте підхід відповідно до її потреб. Регулярна рефлексія допомагає коригувати стратегії допомоги і забезпечити ефективну підтримку.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.
 

​Алгоритм реагування на випадок домашнього насильства щодо дитини з боку уповноважених суб’єктів

Національне законодавство чітко закріплює: у випадку виявлення дитини, яка постраждала від домашнього насильства, інформація про таку дитину впродовж однієї доби має бути передана до поліції та служби у справах дітей. 

Що першочергово має робити поліція, щоб захистити права та інтереси постраждалої дитини:

▫️зареєструвати заяву про вчинення домашнього насильства щодо дитини в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події;
▫️перевірити інформацію, яка міститься у заяві, у випадку підтвердження – скласти адміністративний протокол про вчинення домашнього насильства щодо дитини за ст. 173-2 КУпАП або у випадку наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством щодо дитини, внести відомості до ЄРДР відповідно до ст. 214 КПК України;
▫️заповнити форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства щодо постраждалої дитини; 
▫️винести терміновий заборонний припис;
▫️подбати про безпеку постраждалої дитини: в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої дитини – проникнути до житла без вмотивованого рішення суду;
▫️у разі винесення ТЗП стосовно всіх наявних у дитини законних представників внаслідок вчинення ними домашнього насильства, передати дитину представнику органу опіки та піклування за місцем проживання (перебування) дитини для організації її соціального захисту та тимчасового влаштування 
▫️у разі неможливості передачі дитини представнику органу опіки та піклування, доставити дитину до притулку для дітей, центру соціально-психологічної реабілітації дітей, центру соціальної підтримки дітей та сімей, стаціонарної служби (відділення) центру соціальних служб, що здійснює соціально-психологічну реабілітацію дітей, стаціонарної служби (відділення) соціально-психологічної реабілітації дітей, центру надання соціальних послуг;
▫️проінформувати дитину та її законних представників про право на безоплатну вторинну правничу допомогу (єдиний безкоштовний номер безоплатної правової допомоги 0800213103).

Що першочергово має зробити фахівець із соціальної роботи, щоб захистити права та інтереси постраждалої дитини:
▫️разом з представником Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представником закладу охорони здоров’я невідкладно провести оцінку рівня безпеки дитини та скласти Акт  проведення оцінки рівня безпеки дитини (Додаток 10 до Постанови КМУ № 866 від 24 вересня 2008 р.);
▫️вирішити питання про безпечне влаштування дитини (якщо дитина не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, на час подолання причин і наслідків домашнього насильства дитина може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей тощо);
▫️організувати оцінювання потреб дитини та сім’ї, яке проводить фахівець соціальної роботи;
▫️поставити дитину на облік, як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах;
▫️ініціювати створення міждисциплінарної команди та координувати її діяльність, зокрема, розробку та виконання індивідуального плану соціального захисту дитини (розробляється протягом 7 днів з дати взяття дитини на облік, щоквартально переглядається міждисциплінарною командою)
▫️підняти питання про звернення до суду із заявою про винесення обмежувального припису стосовно кривдника дитини. 

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​Значення соціальної підтримки під час війни: важливість дружніх стосунків та спільнот у підтримці психічного здоров'я

Під час війни кожен з нас стикається з численними випробуваннями. Війна впливає на кожен аспект життя людини, особливо на її психологічний стан. Під час конфліктів люди часто відчувають страх, безпорадність, тривогу, що може призвести до серйозних наслідків. У цих умовах соціальна підтримка, включаючи дружні стосунки та участь у спільнотах, відіграє вирішальну роль у збереженні психічної стійкості. Зростає потреба у підтримці з боку оточуючих і соціальна підтримка стає життєво необхідною. Це важливий психологічний ресурс. Це не лише матеріальна чи практична допомога, а й емоційна підтримка, яка включає увагу, розуміння та співчуття. Дослідження показують, що люди, які мають міцні соціальні зв’язки, легше переживають складні часи та рідше стикаються з психічними розладами.

Соціальна підтримка може надходити від різних джерел: родина та близькі друзі, спільноти та волонтерські організації, професійна підтримка. Консультації психологів та психотерапевтів є важливою частиною відновлення психічної рівноваги під час стресу.

Дружні стосунки – це не лише приємні розмови, а й потужне джерело емоційної стійкості. Спілкування з близькими людьми допомагає знижувати рівень стресу, створює відчуття безпеки та підтримки. Друзі можуть допомогти не лише словом, а й діями, розділяючи тягар проблем та допомагаючи зберегти внутрішній баланс. Дослідження показують, що люди, які мають тісні дружні зв'язки, відчувають більше довіри до оточуючих та менше ризикують впасти в депресію під час кризових ситуацій. Дружба сприяє розвитку почуття належності, що особливо важливо у воєнний час, коли відчуття ізоляції може підсилювати тривогу. 
Обговорення складних ситуацій з друзями допомагає подивитися на проблеми з іншого боку. Спільні активності дарують відчуття контролю і зміцнюють впевненість у власних силах. Тому, хоча бажання ізолюватись і звести до мінімуму спілкування є цілком типовими бажаннями в стресі, дисциплінуйте себе заради підтримки дружніх стосунків.
 Спільноти – це можливість бути частиною чогось більшого, де вас розуміють і готові допомогти. Спільноти, як соціальні групи людей, що об’єднані спільними інтересами, цілями або місцем проживання, відіграють важливу роль у підтримці психічного здоров'я. Спільні ініціативи, волонтерство чи просто участь у місцевих групах підтримки створюють відчуття єдності, що допомагає боротися з почуттям ізоляції та безнадії. Люди, об'єднані спільними цілями, переживаннями або місією, також сприяють формуванню почуття приналежності, яке допомагає знижувати рівень стресу та тривоги. Волонтерські організації, громадські ініціативи та навіть онлайн-групи є важливими платформами, де люди можуть знайти практичну підтримку і допомогу в умовах війни. У такі важкі часи надзвичайно важливо не замикатися в собі, а шукати підтримку у близьких людей та громаді і розвивати життєстійкість.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому наисльству”.

​Психологічні механізми розвитку дисоціативних розладів. Як психіка реагує на тривалий стрес і травму через дисоціацію
 
Дисоціація є захисним механізмом психіки, який дозволяє людині уникнути надмірного емоційного болю, пов'язаного з травматичними переживаннями.
Психологічні механізми розвитку дисоціативних розладів
▫️Механізм захисту:
Уникнення болю: Дисоціація дозволяє людині тимчасово «відключитися» від травматичного досвіду, зменшуючи емоційний та психічний біль.
Розподіл досвіду: Психіка «розподіляє» травматичний досвід на окремі частини, що дозволяє уникнути надмірного навантаження.
▫️Порушення інтеграції пам'яті:
Фрагментація пам'яті: Травматичні події можуть бути збережені в пам'яті у фрагментарній формі, що ускладнює їх інтеграцію в загальну особисту історію.
Амнезія: Втрата пам'яті про травматичні події (дисоціативна амнезія) є поширеним проявом дисоціації.
▫️Порушення самоідентифікації:
Множинність особистостей: В разі дисоціативного розладу ідентичності (ДРИ) психіка створює декілька окремих особистісних станів, кожен з яких має свої власні спогади, поведінкові патерни та емоційні реакції.
Відчуження від себе: Людина може відчувати себе відчуженою від свого тіла чи розуму (деперсоналізація) або від навколишнього світу (дереалізація).

Реакція психіки на тривалий стрес і травму через дисоціацію
🔹Гостра фаза травми:
Шок і розгубленість: Під час або одразу після травматичної події людина може відчувати шок, розгубленість, і тимчасово втратити контакт з реальністю.
Дисоціативні епізоди: Людина може мати короткочасні епізоди дисоціації, такі як відчуження або амнезія, як миттєва реакція на стрес.
🔹Хронічний стрес:
Постійна дисоціація: При тривалому стресі дисоціація може стати постійним механізмом виживання. Це може призвести до розвитку хронічних дисоціативних розладів.
Знеболення емоцій: Людина може постійно відчувати себе емоційно «відключеною», щоб уникнути постійного болю та тривоги.
🔹Вплив на нервову систему:
Гіперактивація: Постійний стрес може призвести до гіперактивації нервової системи, що ускладнює повернення до нормального стану спокою.
Гіпоактивація: У деяких випадках нервова система може реагувати протилежним чином, знижуючи активність для захисту від стресу, що проявляється як емоційна оніміння.

Фактори, що впливають на розвиток дисоціативних розладів
▫️Інтенсивність та тривалість травми: чим інтенсивніша та триваліша травма, тим вищий ризик розвитку дисоціативних розладів.
▫️Вік під час травматичного досвіду: діти та підлітки особливо вразливі до розвитку дисоціативних розладів через їхню незрілу психіку.
▫️Соціальна підтримка: наявність або відсутність соціальної підтримки відіграє важливу роль у здатності людини впоратися з травмою.
▫️Індивідуальні особливості: індивідуальна стійкість, наявність попередніх травматичних досвідів та особистісні риси також впливають на ймовірність розвитку дисоціативних розладів.

Нагадуємо, дисоціативні розлади розвиваються як захисний механізм психіки у відповідь на тривалий стрес і травму. Дисоціація дозволяє людині тимчасово уникнути надмірного емоційного болю, але при цьому може призвести до серйозних порушень самоідентифікації, пам'яті та емоційної регуляції. Розуміння цих механізмів є важливим для ефективної роботи з постраждалими та надання їм необхідної допомоги. А про це ми з вами поговоримо наступним разом.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.

Виставка (НЕ)помітні історії дісталася до Шептицького та розповідає історії людей, життя яких безповоротно змінила війна. Це історії про втрату дому, полон, депортацію та насильство.
✅ Відкривали виставку заступник міського голови Володимир Коваль та керівниця Денного центру соціально-психологічної допомоги Оксана Сковронська за участі мешканців та гостей міста.
✅ Виставка відбувається у холі Шептицької міської ради за адресою: пр. Шевченка, 19 та триватиме до 8 листопада (включно).
❗️Важливо, що усі учасники проекту отримали допомогу та підтримку в Центри допомоги врятованим
Виставка відбувається у межах проєкту "Міста і громади, вільні від домашнього насильства" Фонд Народонаселення ООН в Україні - UNFPA Ukraine за підтримки Шептицька міська рада, GBV Асоціація експертів

​Розпізнавання дисоціативних розладів, викликаних домашнім насильством



Перший симптом — порушення пам’яті. Ознакою можуть бути часті випадки втрати пам’яті про повсякденні події або особисту інформацію. Такі провали в пам’яті не схожі на звичайну забудькуватість.

🔹 Наступна ознака — відчуття відстороненості. Людина може відчувати, що спостерігає за собою з боку або почувається “поза тілом”. Виникає відчуття, що навколишній світ не є реальним або виглядає зміненим.

▫️ Ще один симптом — зміни ідентичності. Людина може відчувати наявність кількох особистостей або станів, які змінюють одна одну. Це проявляється змінами у поведінці, мові та манері спілкування, які особистість може не усвідомлювати.

🔹 Емоційні, психологічні та фізичні симптоми
До психологічних належать тривога, депресія, панічні атаки, відчуття безнадійності та ізоляції. Фізичні симптоми можуть включати головні болі, хронічний біль, втому або прояви, що не мають медичного пояснення.

▫️ Як розпізнати дисоціативні розлади, викликані домашнім насильством?

1. Збір інформації про насильство
· Визначте, чи має місце фізичне, емоційне, сексуальне або психологічне насильство.
· Попросіть людину описати свої відчуття та думки під час і після насильницьких подій.
2. Оцінка симптомів
· Запитайте про випадки втрати пам’яті, відчуття відстороненості або зміни ідентичності.
· Зверніть увагу на зміни у поведінці, емоційному стані та фізичних відчуттях.
3. Спостереження за поведінкою
· Спостерігайте за різкими змінами у поведінці, мовленні чи манерах людини.
· Відзначте, чи відповідають ці зміни різним ідентичностям або станам свідомості.
4. Психологічна оцінка
· Залучіть досвідченого психолога або психіатра, що спеціалізується на травмах та дисоціативних розладах.
· Проведіть глибокий психологічний аналіз, використовуючи спеціалізовані тести для виявлення дисоціативних симптомів.

🔹 Дисоціативні розлади, викликані домашнім насильством, можуть мати значний вплив на психічне і фізичне здоров’я людини. Їх розпізнавання потребує комплексного підходу, але це завдання має виконувати фахівець із відповідним досвідом.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» займається інформаційно-просвітницькою діяльністю в межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства», реалізованого UNFPA у співпраці з Міністерством соціальної політики України.

​Групові методи роботи психолога з постраждалими від домашнього насильства: особливості, плюси та недоліки
 
Найчастіше допомога постраждалим від домашнього насильства надається за допомогою індивідуальних методів.
Вони, безумовно, довели свою ефективність. Сьогодні ми розглянемо методи, які потребують значної підготовки але можуть бути не менш ефективні.

🤞🏼Почнемо ми з особливостей роботи психолога під час проведення груп.
▫️Створення безпечного, довірливого середовища та дотримання принципу конфіденційності.
▫️Психолог повинен мати глибоке розуміння домашнього насильства та його впливу на психічне здоровʼя постраждалих. Співпереживання та емпатія грають важливу роль у підтримці учасниць групи.
▫️Робота у групі дозволяє психологу розвивати довіру та співпрацю з учасниками через спільну роботу та підтримку один одного.
▫️Психолог може активно працювати з ресурсами учасників групи, спрямовуючи увагу на їхні сильні сторони, здібності та можливості.
▫️Групова динаміка може бути корисною для розвитку взаємодії, навичок спілкування та взаємної підтримки між учасниками групи.
▫️Психолог повинен бути готовий вирішувати конфлікти та спрямовувати групу на спільні цілі, уникати ситуацій, які можуть спричинити стрес або травмування учасників.

Плюси роботи психолога у групі постраждалих від домашнього насильства включають цілу низку переваг, які відображають силу та ефективність групової роботи в таких ситуаціях.
🔹Участь у групі дозволяє постраждалим відчути підтримку та співпереживання від інших учасників. Це сприяє зменшенню відчуття самотності та ізоляції.
🔹Учасники групи можуть ділитися своїм досвідом та надавати поради один одному, що шукати шляхи покращення ситуації.
🔹Група може стати місцем, де постраждалі відчувають себе прийнятими та зрозумілими.
🔹Участь у групі дозволяє навчитися новим стратегіям та навичкам управління емоціями, вирішення конфліктів та покращення взаємодії з іншими людьми.
🔹Група створює атмосферу взаємної відповідальності, що може стимулювати учасників до змін і покращень у своєму житті та стосунках.
🔹Групова психотерапія зменшує витрати часу та ресурсів порівняно з індивідуальним психологічним консультуванням.
Як ми бачимо, у групових методів роботи з постраждалими від домашнього насильства багато особливостей і переваг, але мають вони і деякі недоліки.
▫️У групі може бути складніше забезпечити повну конфіденційність для кожного учасника. Це може знизити рівень відкритості та вплинути на якість роботи.
▫️Деякі учасники можуть відчувати стрес або тиск у груповому середовищі, особливо якщо вони мають негативний досвід у масових ситуаціях або відчуття вразливості через свої досвіди з насильством.
▫️Учасники можуть порівнювати свою ситуацію з ситуаціями інших учасників, що може спричинити почуття неприпустимості, недостатності або відчуття неконкурентоспроможності.
▫️Неправильно керовані групові сесії можуть спричинити подальше травмування учасників, якщо психолог не вміє ефективно управляти емоціями та конфліктами у групі.
▫️У групі можуть бути учасники з різним рівнем готовності до роботи над собою, що може ускладнити формування спільних цілей та сприйняття інтервенцій психолога.
▫️У груповому форматі складніше зберігати увагу кожного учасника, особливо у великих групах, що може знизити ефективність роботи.

Варто памʼятати, що робота психолога у групі постраждалих вимагає від нього великої чутливості, професіоналізму та здатності співпрацювати з потребами кожної особистості.
 
 

​Чому так важко працювати з постраждалими? 
Огляд видів дисоціативних розладів та їх зв'язок з пережитим насильством.
 
Дуже часто ми провалюємося у професійний розпач та безсилля через небажання постраждалих змінювати власне життя і виходити з насильницьких стосунків.

Чому так відбувається? Може ми щось випускаємо? Щось залишається поза нашою увагою?
А якщо вийти з ситуації і поглянути на неї під іншим кутом? Не з точки зору цикла насильства, а з точки зору психологічної травми.

Давайте почнемо з того, що домашнє насильство – це повторювана травма. Саме глибина травми, її емоційні і психологічні наслідки, а також різні прояви дисоціативних розладів суттєво впливають на стан постраждалої і її здатність до відновлення. Домашнє насильство є однією з найбільш травматичних подій, яка може спричинити глибокі емоційні рани та призвести до тривалих психічних розладів (тут варто говорити саме про розлади, а не про діагнози). Спогади про насильство в свою чергу можуть повертати постраждалу до травматичної події. І ось тут варто говорити про захисні механізми, які врятували постраждалу під час самої травматичної події, але суттєво впливають на її подальше життя та відновлення.

🔹Дисоціативна амнезія.
Ознаки та симптоми: Втрата пам'яті про важливі особисті події, зазвичай травматичного або стресового характеру. Ці прогалини в пам'яті виходять за межі звичайного забування.
Зв'язок з травмою: Це може бути захисною реакцією психіки, щоб уникнути болючих спогадів. Наприклад, постраждалі можуть не пам'ятати саму подію насильства або певні її деталі.
🔹Деперсоналізаційно-дереалізаційний розлад.
Ознаки та симптоми: Відчуття відчуженості від свого тіла або свого розуму (деперсоналізація), або відчуття нереальності оточуючого світу (дереалізація). Люди можуть відчувати себе як «не у своєму тілі» або сприймати світ як «несправжній».
Зв'язок з травмою: Такі відчуття можуть бути способом психіки захиститися від інтенсивного емоційного болю, викликаного травмою.
🔹Дисоціативний розлад ідентичності.
Ознаки та симптоми: Наявність двох або більше окремих особистісних станів (або «альтер-особистостей»), кожен з яких має свої власні зразки поведінки, сприйняття та мислення. Ці «альтер-особистості» можуть мати різні імена, віки, статі та навіть фізичні характеристики.
Зв'язок з травмою: ДРІ часто виникає внаслідок серйозних травматичних подій у дитинстві, включаючи сексуальне насильство. Розщеплення ідентичності може служити як механізм виживання для уникнення психічного болю.

Домашнє насильство, як травматична подія (особливо коли це досвід, який триває з дитинства) може мати більш важкі наслідки ніж ми уявляємо. І прогнозувати яким чином будуть діяти частки, які виникли як захисні механізми дуже важко.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії.

 

Відбулося друге модульне навчання з підготовки експертів та експерток з питань розбудови місцевих систем запобігання і протидії домашньому насильству у Кам’янець-Подільському.

Навчання тривало 4 дні та було присвячене питанням надання допомоги та захисту постраждалим особам. У фокусі організація роботи спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства; створення і співфінансування спеціалізованих послуг. Також розглядалися питання притягнення кривдників до відповідальності та зміна насильницької моделі їх поведінки.

Під час навчання учасники отримали глибокі знання щодо тем:
🔸 Спеціалізовані служби для постраждалих від насильства: огляд національних нормативно-правових актів
🔹 Функції та принципи роботи кожної зі спеціалізованих служб
🔸 Відповідальність кривдників за вчинення домашнього насильства.
🔹 Шляхи забезпечення функціонування спеціалізованих служб: варіанти фінансування та співфінансування з урахуванням можливостей громад та потреб та багато іншого.

🤞Практична частина навчання полягала у навчально-ознайомчих візитах до спеціалізованих служб підтримки — денного центру, притулку і кризової кімнати міста Хотин. У межах візитів відбулася зустріч з представниками Хотинської міської ради, представниками суб’єктів взаємодії у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Особливим гостем цього модульного навчання став Василь Луцик, голова Національної соціальної сервісної служби України. Василь Луцик провів змістовну зустріч з майбутніми експертами у сфері розбудови місцевих систем запобігання і протидії домашньому насильству, під час якої були спільно обговорені актуальні проблемні питання галузі та перспективи розвитку спеціалізованих соціальних послуг в малих та великих громадах.

Навчальний курс з підготовки експертів/-ок – консультантів/-ок з питань розбудови муніципальної системи запобігання і протидії домашньому насильству відбувається у рамках проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» Фонд Народонаселення ООН в Україні - UNFPA Ukraine за підтримки уряду Великої Британії, Канади, Бельгії за імплементаційного партнерства GBV Асоціація експертів.

​Сором і осоромлення, провина і звинувачення – в чому різниця? І як це впливає на ефективність допомоги постраждалим від домашнього насильства
 
Сором і провина – це почуття або емоції, а осоромлення і звинувачення – це дії, і дії ці йдуть ззовні. Ці почуття і дії можуть мати значний вплив на психологічний стан людини. Особливо цей вплив можна відслідкувати у постраждалих від домашнього насильства. Розуміння різниці між ними, силу їх впливу є дуже важливими в системі надання ефективної допомоги з боку субʼектів та сервісів.

Сором – це внутрішнє відчуття, пов'язане з негативним сприйняттям себе. Людина може відчувати сором через відчуття, що вона не відповідає певним стандартам або очікуванням, нормам поведінки. Сором може бути внутрішнім регулятором поведінки людини у соціумі. Але якщо фокус сорому переміщається на себе то він здатний включати відчуття неповноцінності та низьку самооцінку.

Осоромлення – це вже зовнішня дія. Інші люди можуть змушувати постраждалу відчувати сором. Це може бути через критику, приниження, висміювання, знецінення. Як правило осоромлення сприймається постраждалою як спосіб зганьбити її в очах інших, зробити її обʼєктом зневаги або насмішок. В свою чергу це призводить до виникнення у неї ще більшого відчуття сорому, ізоляції, депресії.

Провина – це відчуття, яке виникає, коли людина вважає, що вона зробила щось неправильно або порушила моральні чи етичні норми. Провина спрямована на конкретні дії або бездіяльність, що призвели до негативних наслідків. Завдання провини мотивація на виправлення помилок, відшкодування завданої шкоди, вибачення.

Звинувачення – це дія, коли інші люди вказують на людину як винуватця у певній ситуації або проблемі. В нашому випадку у тому що відбулося насильство чи у тому що випадок був розголошений. Таким чином звинувачення спрямоване на те, щоб покласти відповідальність за певні дії або події на когось іншого. Звинувачення може додатково викликати або посилити почуття провини, оборонну реакцію, агресію.
Яким чином сором і осоромлення, провина і звинувачення впливає на ефективність допомоги постраждалим від домашнього насильства? Сором і осоромлення створюють додаткові барʼєри на шляху звернення за допомогою. Постраждалі можуть відчувати сором за те, що з ними трапилося. Також ці почуття та дія з боку оточуючих можуть значно знизити самооцінку, роблячи людину менш впевненою у своїх силах та можливостях змінити ситуацію. Ще один варіант наслідків - ізоляція. Коли постраждалі уникають соціальних контактів та підтримки. А в найгірших ситуаціях це може бути суїцид.

Провина і звинувачення призводять до того, що постраждалі можуть відчувати необґрунтовану провину за насильство, вважаючи, що вони самі спричинили або заслуговують на таке ставлення. Це може заважати шукати допомогу і виходити з насильницьких стосунків. Звинувачення з боку родини, друзів або суспільства можуть призвести до посилення почуттів провини та сорому. Почуття провини може бути корисним, якщо воно є мотиватором для змін та виходу з насильницьких стосунків. Але, у випадках, коли воно надмірне, воно здатне паралізувати дії постраждалої і призвести до бездіяльності.
 
Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії. 

В Івано-Франківську відбувається фотовиставка «(Не)помітні історії» про внутрішньо переміщених українців, яка створена за підтримки UNFPA в Україні.

Виставку розміщено на І поверсі адміністративної будівлі Івано-Франківської міської ради за адресою: вул. Грушевського, 21.

Фотопроєкт розповідає історії 9 людей, які пережили полон, депортацію, зазнали сексуального насильства, зумовленого війною, чи були змушені залишити свої домівки на тимчасово окупованих територіях.

На світлинах зображені найцінніші речі, які герої проєкту забрали з собою під час евакуації: ключі від квартири в Бердянську, книга з маріупольської бібліотеки, синьо-жовта стрічка, з якою герой пройшов полон у Херсоні, та інші.

Після Івано-Франківська виставка поїде до інших міст і громад, учасникік проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства».

Усі герої фотопроєкту отримали підтримку у Центрах допомоги врятованим.

​Здійснення контролю за виконанням заходів протидії домашньому насильству

Контроль за виконанням заходів протидії домашньому насильству покладено на уповноважені підрозділи органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Пам'ятаємо, що спеціальних заходів протидії домашньому насильству належать:
▫️терміновий заборонний припис стосовно кривдника (ТЗП)
▫️обмежувальний припис стосовно кривдника
▫️взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
▫️направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
При цьому поліція безпосередньо застосовує ТЗП і взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи. 
Обмежувальний припис стосовно кривдника і направлення кривдника на проходження програм для кривдників застосовуються судом. 
Водночас, поліція має здійснювати контроль за виконанням кривдником всіх передбачених законодавством спеціальних заходів протягом строку їх дії.
Важливо звертати увагу постраждалих осіб, що у випадку порушення кривдником покладених ТЗП або обмежувальним приписом стосовно кривдника обмежувальних заходів на нього, необхідно фіксувати такі порушення (до прикладу, на власний мобільний телефон, показами свідків) та обов'язково повідомляти до поліції. За порушення ТЗП кривдник буде нести адміністративну відповідальність, а за порушення обмежувального припису стосовно кривдника – кримінальну відповідальність. Разом з тим, суть контролю має полягати не в тому, щоб притягнути до відповідальності кривдника, а щоб запобігти, не допустити таких порушень, забезпечити безпеку постраждалої особи шляхом виконання та/або дотримання кривдником встановлених спеціальними заходами обмежень/зобов’язань. Однак, дієві заходи контролю за поведінкою кривдника та дотримання ним заходів обмеження на законодавчому рівні – відсутні. Тому, на рівні громад, є доцільним розробити власні заходи контролю за виконанням заходів, встановлених ТЗП та обмежувальним приписом стосовно кривдника.

Щодо здійснення контролю за виконанням направлення кривдника на проходження програми для кривдників, то проблемним питанням є відсутність правового зобов’язання суду повідомляти поліцію про ухвалення такого рішення. Фактично, поліція дізнається про порушення даного спеціального заходу коли отримує повідомлення про те, що кривдник не з'явився або ухиляється від проходження програми для кривдників. У цьому випадку функція поліції так само зводиться до притягнення кривдника до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України. Крім цього існують виклики, пов’язані з територіальною підвідомчістю справ, пов’язаних з не проходженням програми для кривдників. Оскільки кожна громада має одну установу, яка реалізує програми для кривдників, то кривдники направляються до неї, незалежно від місця їх проживання. Тому існують складнощі, пов’язані з тим, що кримінальне провадження за ст. 390-1 КК України розслідується територіально за місцем розташування установи, яка виконує програми для кривдників, проте перебувати на профілактичному обліку кривдник має за місцем свого фактичного проживання для забезпечення можливості здійснення поліцією контролю за дотриманням кривдником тимчасових обмежень, покладених на нього у зв’язку з учиненням домашнього насильства. В даному випадку важливою є своєчасна комунікація між різними територіальними підрозділами поліції. Ці виклики особливо актуальні для великих міст.
Поліція забезпечує контроль за поведінкою кривдника за місцем проживання/перебування та проведення з ним профілактичної роботи шляхом щотижневого спілкування з кривдником, а у разі необхідності з постраждалою особою за місцем проживання/перебування, навчання та/або місцем роботи, іншими місцями, які часто відвідують ці особи.

Починаємо робочий тиждень із рубрики #словник☝🏼

Бажаємо продуктивного понеділка!

Спільнотність. Чому відновлення соціальних зв’язків важливо для постраждалих від насильства.

Людська природа є суперечливою, одночасно вразливою перед навколишнім світом і здатною заподіювати один одному зло. Травматичні події, що завдають страждань і шкоди здебільшого є справою людських рук. Злочинці прагнуть, аби їх жертви мовчали, а спостерігачам та свідкам треба обрати чийсь бік, залишатися нейтральними в ситуаціях насильства неможливо. 
Дослідження психологічних травм постійно зтикається з тенденціями до дискредитації постраждалих, або з прагненням зробити з них «невидимок». Для того, аби кривдники не відчували безкарності, а постраждалі мали передумови до відновлення, необхідно мати соціальне середовище, яке підтримує та захищає постраждалих і поєднує їх та суспільство.
Насильство руйнує звʼязок між постраждалими та суспільством. Ті, хто потерпав від насильства, свідчать, що їхнє відчуття себе, цінності, людяності, залежить від відчуття звʼязку з іншими. Солідарність групи надає найсильніший захист від жаху і відчаю. Травма насильства ізолює, а група відновлює відчуття причетності. Травма соромить і винуватить, а група співпереживає та підтримує. Насильство руйнує гідність, а група відновлює людяність.
Віддзеркалюючись в діях  інших, постраждалі повертають собі втрачену частинку себе. В той момент, коли постраждалі від насильства відчувають себе повністю розчавленими, порядність та щирість інших вселяють віру в відновлення і  життя вільне від насильства.
Відновлення соціальних звʼязків починається з розуміння того, що ти не сам. І це краще виявляється у групі.  Знайомство з іншими людьми, які мали подібний досвід, які йдуть  шляхом зцілення розчиняють відчуття ізоляції та сорому. Це групи взаємопідтримки, психологічні, психотерапевтичні, тематичні групи, це цільові спільноти і обʼєднання.
 Учасники груп говорять про те, що відчувають значне полегшення від перебування з людьми, які мали схожий досвід. Коли в групі формується  згуртованість та довіра, коли учасники відкриваються один одному, то починається процес накопичення сили. Терпимість, співпереживання, яке учасники віддають, повертається. Учасники груп можуть спілкуватись один з одним на рівних, незважаючи на те, що кожен в них потребує підтримки, але й кожен має чим поділитись.
Ті рани, які були отриманні в стосунках, можуть бути зцілені в стосунках. Але, зазвичай, через травматичний синдром навʼязливого повторення, травмована насильством людина знову знаходить того, хто її кривдить, або через суцільну недовіру не може побудувати здорову привʼязаність з партнером. І саме в підтримуючих спільнотах у взаємодії з іншими постраждала може побачити себе та своє контактування зі світом, розгледіти свої тригери, відбудувати здорову довіру, відновити самооцінку.
Треба розуміти, що немає груп та спільнот, де не буває конфліктів, і які підходять всім і завжди. Різні групи підходять для різних етапів та завдань відновлення. Орієнтуватись треба на чітке розуміння цілі групи та безпеку і компетентне лідерство всередині неї. Слід не припиняти пошук спільноти, яка підтримає і дасть ресурс, слід йти до людей, які стануть джерелом підтримки та відновлення.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому наисльству”.

У Луцьку відкрили денний центр соціально-психологічної допомоги в межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, за сприянням Міністерство соціальної політики України, Луцької міської ради, за фінансової підтримки Avon та у партнерстві з GBV Асоціація експертів.

У відкритті Денного центру взяли участь Ігор Поліщук, Луцький міський голова, Костянтин Бойчук, керівник проєкту UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні та представниці компанії Avon.

❤️‍🩹З травня 2023 року місто є учасником проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». За 4 місяці 2024 року було зареєстровано 701 звернення про домашнє насильство. З них 489 — підтверджені поліцією. В 2023 році було зареєстровано більше 8000 звернень про домашнє насильство.

☝🏼Це вже четверний Денний центр, який був відкритий разом з Avon у межах благодійного внеску у розмірі 160 000 доларів, що був виділений на створення чотирьох центрів з соціально-психологічної допомоги у Ірпені, Івано-Франківську, Кривому Розі, та Луцьку.

Особливістю цього денного центру є сертифікована спеціалістка, яка може працювати з відвідувачами/-ками з порушеннями слуху, у разі потреби виїжджати на виклики, щоб супроводжувати мобільну бригаду чи поліцію.

«Звернень від жінок, що постраждали від домашнього насильства багато, це не поодинокі звернення, на жаль, і чим далі, тим більше таких звернень. Тому сьогодні ми маємо реагувати на такі виклики, на такі проблеми. На жаль, є дуже багато людей, яким крім таких центрів, крім соціальної служби нашого міста немає до кого звернутися по допомогу. Хочу подякувати UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, та всім іншим партнерам, які допомогли нам відкрити цей чудовий простір. Переконаний що ті, хто шукає допомоги, шукає психологічну підтримки, добрим словом, порадою, консультацією, цю підтримку тут знайдуть, і наші спеціалісти/-ки допоможуть їм вийти з цієї кризової ситуації», – зазначив Ігор Поліщук, Луцький міський голова.

«На жаль, питання гендерно зумовленого насильства в нашому суспільстві стають все нагальнішими, ми, як суспільство, і на рівні всієї України, і в громадах стикаємося з безпрецедентними викликами. Тому ми маємо бути чуйними і не залишати тих, хто страждає від насильства, наодинці з своїми проблемами. Тому я хотів би подякувати вашій громаді за лідерство в боротьбі проти гендерно зумовленого насильства і готовність запропонувати допомогу тим, хто її потребує», – розповів Костянтин Бойчук, керівник проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.

Ми вдячні компанії Avon Україна за підтримку проєкту «Міста та громади, вільні від домашнього насильства».

​Групи соціальної підтримки та навчання навичкам комунікації
 
Мета групової роботи – надати кривдникам можливість спілкуватися з людьми, які мають подібний досвід, відчувати підтримку, навчатися здоровим методам вираження власних почуттів та підтримки інших. Варто зазначити, що такі групи є складними бо працюють з чутливим аспектом роботи – з травмованими особами, та тими, хто може бути винуватими у травматичних ситуаціях. Але, слід зазначити, що такі групи позитивно впливають на зміну поведінки і допомагають учасникам зрозуміти і вирішити проблеми, пов’язані з насильством.

Пропонуємо розглянути типи груп соціальної підтримки та навчання навичкам комунікації для кривдників.
🔹Групи підтримки для кривдників – створюються з метою надання простору для спілкування, розуміння та підтримки між людьми, які мають травматичний досвід у дитинстві і зчиняють насильство у теперішньому. Під час роботи у таких групах учасники мають можливість обговорити власний травматичний досвід, або усвідомити його наявність, отримують підтримку в емоційному зціленні. Навчаються стратегіям самодопомоги та саморегуляції.

🔹Групи для осіб, які вчиняють насильство. Під час роботи у таких групах кривдники навчаються розумінню власної поведінки та її наслідків. Подібні групи сприяють розвитку альтернативних стратегій взаємодії та спілкування. Завдяки участі в них кривдники мають можливість обговорити причини, фактори виникнення насильницьких дій, навчитися емоційному регулюванню та відновленню міжособистісних відносин.

🔹Групи по роботі на відновлення взаємин. Відвідуючи подібні групи кривдники навчаються навичкам емпатії, взаєморозуміння та здоровій комунікації. Під час проведення цих груп відбувається тренування навичок слухання, вивчення стратегій прояву та проживання почуттів без насильницьких дій, спільна робота над розвитком здорових взаємин.

🔹І, наостанок, групи для вирішення конфліктів. Головною метою проведення подібних груп є навчання альтернативним методам вирішення конфліктів та побудова здорової ненасильницької комунікації між учасниками групи. Все це відбувається із застосуванням рольових ігор, тренування вмінь пошуку компромісів та знаходження спільних рішень.

Зазвичай, враховуючи особливості проведення таких груп, вони розробляються психотерапевтами або психологами, які мають великий досвід в цьому напрямі. До яких персоналій можна звернутися якщо ви вирішили розробити і впроваджувати таку форму роботи з кривдниками.

Програма «Спільнота відновлення» – авторка Др. Анна Мартінес. Програма передбачає створення підтримуючого середовища. Учасники групи можуть ділитися своїм досвідом, вчаться контролювати і проживати власні почуття, вчаться надавати і отримувати підтримку.

Програма «Імпульс» – автор Др. Джеймс Картер. Програма спрямована на вирішення проблем з емоційною регуляцією та встановлення здорових меж та кордонів у міжособистісних відносинах. Проходячи реабілітацію в цій програмі кривдники формують навички розпізнавання та проживання власних емоцій, а також ненасильницькому спілкуванню.

Програма «Розквітання після травми» - авторка Др. Елізабет Сміт. Програма орієнтована на допомогу кривдникам подолати наслідки травматичних досвідів. Учасники вивчають техніки релаксації, способи роботи зі стресом та формують навички розбудови здорових відносин.

Всі програми в своїй основі містять різні методики та підходи, але всі вони спрямовані на зміну поведінки з насильницької на ненасильницьку та покращення якості життя кривдників.
 
Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади та Великої Британії. 

Більше фото із заходу🤞🏼