Підтримай дитину

20 порад: Як мотивувати мовчазних дітей до спілкування 11. Навчайте через гру
За допомогою лялькового театру чи ігор із персонажами допомагайте дитині висловлювати свої емоції.

12. Не перебивайте
Дозвольте дитині завершити свою думку, навіть якщо це займає більше часу.

13. Ставте відкриті запитання
Уникайте запитань, на які можна відповісти лише "так" чи "ні". Наприклад, "Що тобі найбільше сподобалося сьогодні?".

14. Давайте завдання, що потребують комунікації
Просіть дитину допомогти замовити їжу чи запитати щось у продавця в магазині.

15. Не порівнюйте дитину з іншими
Порівняння може знизити самооцінку. Підкреслюйте її унікальність і досягнення.

16. Заохочуйте соціальні контакти
Запрошуйте друзів дитини на спільні ігри чи прогулянки, щоб вона могла практикувати спілкування в комфортному середовищі.

17. Навчайте самовираженню через музику чи танці
Такі види активності дозволяють дитині проявити себе без слів і з часом стати впевненішою у вербальному спілкуванні.

18. Запропонуйте писати або малювати
Щоденник або листи до уявного друга допомагають дитині формулювати думки, що пізніше полегшить спілкування.

19. Підтримуйте контакт із педагогами
Вчителі можуть допомогти створити дружнє середовище у школі, де дитина почуватиметься комфортно.

20. Звертайтеся за допомогою до спеціалістів
Якщо дитина залишається мовчазною протягом тривалого часу, консультація з психологом допоможе знайти причини цього стану і розробити стратегію допомоги.

❗️ Якщо у Вашої дитини є порушення мовлення, слуху або соціо-культурні особливі потреби (або Ви підозрюєте, що вони можливі), то обов'язково зверніться за консультацією до фахівців!
Цей матеріал підготовлено за працями: Томас Гордон, Сью Джонсон, Лоренс Стейнберг, Елізабет Кюблер-Росс, Естер Перель, Вірджинія Сатір .

https://youtu.be/vM6ubJA3DiE?si=tGQuvnVQiVyXtQc5

20 порад: Як мотивувати мовчазних дітей до спілкування

🙏Мовчазні діти можуть уникати спілкування через сором’язливість, невпевненість чи внутрішні страхи. Важливо підтримати їх, не створюючи тиску, і допомогти знайти впевненість у вираженні своїх думок.

✍️1. Почніть із ненав’язливого спілкування
Підтримуйте легкі, невимушені розмови на теми, які дитина любить (улюблені ігри, книги, мультфільми).

2. Створіть безпечне середовище
Дитина охочіше спілкуватиметься, якщо знатиме, що її не критикуватимуть чи осуджуватимуть за її думки.

3. Показуйте приклад відкритого спілкування
Говоріть із дитиною щиро та відкрито, показуючи, що спілкування — це спосіб обміну ідеями та почуттями.

4. Заохочуйте ігри, які потребують комунікації
Настільні ігри, рольові завдання чи театральні постановки допомагають дитині навчитися взаємодіяти з іншими.

5. Хваліть за будь-які спроби спілкування
Навіть короткі відповіді чи жести заслуговують на похвалу. Це мотивує дитину продовжувати спроби.

6. Давайте вибір
Запитуйте: "Чай чи сік?", "Книжку чи гру?", щоб дитина звикала висловлювати свої думки і бажання.

7. Уникайте тиску
Не змушуйте дитину говорити, якщо вона цього не хоче. Надмірний тиск може посилити її замкнутість.

8. Запитуйте про її інтереси
Задавайте питання про те, що їй подобається, наприклад, про її улюблених героїв чи хобі.

9. Використовуйте творчість
Малювання, створення аплікацій чи ліплення допомагають дитині виражати свої почуття і думки через творчість.

10. Проводьте час разом без очікування відповіді
Просто перебуваючи поруч, ви створюєте довірливу атмосферу, яка згодом спонукатиме до розмови.

Малювання пальчиками доступне навіть для малюків. Ви можете допомогти їм, якщо олівцем намітите основу зображення.

"Ніколи не дозволяй сумнівам згасити світло твоєї уяви."

Антуан де Сент-Екзюпері (Antoine de Saint-Exupéry), французький письменник і пілот, автор книги "Цитадель", що є глибоким роздумом про людські цінності, взаємини та внутрішню силу.

Казка
Про синього пташка

11. Навчайте визнавати свою відповідальність
Поясніть, що вибачення — це спосіб визнати свої дії та їх наслідки, а не лише формальність.

12. Заохочуйте дружні стосунки
Покажіть, як вибачення допомагає підтримувати добрі стосунки з друзями і близькими.

13. Пояснюйте, що кожен робить помилки
Розкажіть, що помилки — це нормально, і важливо вміти виправляти їх через вибачення.

14. Пояснюйте, що прийняття вибачень — це акт доброти
Розкажіть, що приймати вибачення — це спосіб проявити співчуття та бажання відновити стосунки.

15. Допомагайте дітям розуміти наслідки їхніх дій
Обговорюйте, як їхня поведінка впливає на інших, щоб вони зрозуміли важливість вибачень.

16. Навчайте альтернативних дій
Обговоріть, як дитина могла б вчинити інакше, щоб уникнути ситуації, яка вимагає вибачень.

17. Використовуйте казки та історії
Читайте дітям книги чи розповідайте історії, в яких герої вибачаються і приймають вибачення, щоб показати наочний приклад.

18. Навчайте через мистецтво
Запропонуйте дитині написати лист вибачення чи намалювати картину, щоб виразити свої почуття.

19. Розвивайте терплячість
Навчайте дитину, що інші можуть не одразу прийняти вибачення, і це нормально. Головне — щиро вибачитися.

20. Підкреслюйте важливість відновлення стосунків
Поясніть, що вибачення допомагають відновити довіру і створити більш гармонійні стосунки.

Цей матеріал підготовлено за працями: Сью Джонсон, Елізабет Кюблер-Росс, Вірджинія Сатір, Естер Перель, Лоренс Стейнберг.

https://youtu.be/lgYtbx84QN8?feature=shared

20 порад, як навчити дітей вибачатися і приймати вибачення

👌Навчити дітей вибачатися і приймати вибачення — це важлива частина емоційного розвитку. Ці навички допомагають будувати здорові стосунки, розуміти власні помилки та співчувати іншим.

✍️1. Будьте прикладом
Діти навчаються через наслідування. Показуйте, як ви вибачаєтеся, коли робите помилку, і приймаєте вибачення інших із повагою.

2. Пояснюйте суть вибачень
Розкажіть, що вибачення — це не просто слова, а спосіб визнати свої помилки і показати повагу до почуттів інших.

3. Навчайте емпатії
Попросіть дитину подумати, як її дії могли вплинути на іншу людину. Це допоможе зрозуміти важливість вибачень.

4. Використовуйте ігрові ситуації
Використовуйте рольові ігри, щоб навчити дітей правильно вибачатися і приймати вибачення в різних ситуаціях.

5. Вчіть уникати формальності
Поясніть, що вибачення має бути щирим, а не вимушеним. Наприклад, "Я вибачаюся, що зробив це" звучить краще, ніж просто "Вибач".

6. Розвивайте навички комунікації
Навчайте дітей висловлювати свої думки та емоції, щоб вони могли чітко пояснити, чому вони вибачаються.

7. Пояснюйте важливість прийняття вибачень
Розкажіть, що приймати вибачення — це спосіб показати розуміння і готовність відновити стосунки.

8. Підтримуйте позитивний зворотний зв’язок
Коли дитина вибачається чи приймає вибачення, похваліть її, щоб закріпити цю поведінку.

9. Навчайте уникати звинувачень
Поясніть, що вибачення — це не місце для виправдань чи звинувачень, а спосіб показати готовність до змін.

10. Створюйте безпечне середовище
Дитина повинна почуватися комфортно, визнаючи свої помилки, без страху бути осудженою чи покараною.

"Не бійся робити помилки – це сходинки до нового і кращого."

Вінстон Черчилль (Winston Churchill), британський державний діяч, лауреат Нобелівської премії з літератури, відомий своєю здатністю надихати людей навіть у найтемніші часи, залишаючи по собі спадок сили та рішучості.

Казка
Пані Метелиця

11. Використовуйте дихальні вправи. Прості дихальні техніки допомагають зменшити напругу і покращити самопочуття дитини в моменти стресу.

12. Підтримуйте фізичну активність. Заняття спортом або активні ігри знижують рівень стресу і допомагають дитині позбутися зайвої енергії.

13. Дотримуйтеся стабільного розпорядку дня. Постійність і розклад допомагають дитині почуватися безпечно. Намагайтеся дотримуватися розпорядку, щоб дитина могла передбачати події.

14. Обмежте використання гаджетів. Надмірне використання електронних пристроїв може збільшувати тривожність. Створіть баланс між екранним часом і активним відпочинком.

15. Заохочуйте творчість. Малювання, ліплення чи музика допомагають дитині висловити свої почуття і розслабитися.

16. Проводьте більше часу разом. Підтримка і увага з боку близьких допомагають дитині почуватися захищеною. Знайдіть час для спільних занять, що дарують позитивні емоції.

17. Навчайте навичкам саморегуляції. Поясніть дитині способи заспокоїтися в моменти стресу, наприклад, рахуючи до десяти чи використовуючи уяву для заспокоєння.

18. Створіть безпечний куточок для відпочинку. Зробіть вдома місце, де дитина зможе усамітнитися і розслабитися, коли відчуває напругу.

19. Виявляйте підтримку у складних ситуаціях. Якщо ви знаєте, що дитина переживає важкий період (наприклад, зміну школи), пропонуйте допомогу і підтримку.

20. Звертайтеся до спеціалістів, якщо потрібно. Якщо стрес триває довго і впливає на поведінку та самопочуття дитини, зверніться до дитячого психолога. Професійна підтримка може бути дуже корисною.

Цей матеріал підготовлено за працями: Естер Перель, Елізабет Кюблер-Росс, Сью Джонсон, Лоренс Стейнберг.

https://www.youtube.com/watch?v=zLctExWphBs

Українська мова дуже гарна, мелодійна та багата на цікаві слова, які додають їй особливого колориту. Сьогодні розглянемо наступне слово: "клýня".

Пояснення: "Клýня" — це невелика дерев’яна споруда або сарай для зберігання сільськогосподарського приладдя, сіна, дров тощо. Раніше клýні часто будували поряд із житловими будинками на селі, і вони були невід'ємною частиною сільського господарства.

Коли вживати: Слово "клýня" доцільно використовувати в описах сільського побуту, зберігання майна чи у розмовах про традиційні будівлі на українських подвір’ях. Наприклад, "У клýні зберігали весь інвентар для роботи в полі".

🙏Стрес у дітей може проявлятися різними способами, і часто дорослим складно його розпізнати. Важливо звертати увагу на зміни в поведінці, настрої та здоров'ї дитини, щоб вчасно надати їй підтримку і допомогти подолати стресові ситуації.


✍️20 порад, як розпізнати і впоратися зі стресом у дітей

1. Слідкуйте за змінами в настрої. Якщо дитина стає занадто дратівливою, тривожною чи сумною, це може бути ознакою стресу. Зверніть увагу на такі зміни і обговоріть їх із дитиною.

2. Помічайте зміни у сні. Проблеми зі сном — частий симптом стресу. Якщо дитина не може заснути, прокидається вночі чи має страшні сни, це може свідчити про емоційне напруження.

3. Звертайте увагу на апетит. Раптова втрата чи збільшення апетиту може бути сигналом, що дитина переживає стрес, оскільки їжа може стати засобом емоційного захисту.

4. Виявляйте фізичні симптоми. Головний біль, біль у животі або часті захворювання можуть бути реакцією організму на стресові ситуації.

5. Спостерігайте за емоційними спалахами. Якщо дитина раптово починає проявляти агресію чи плаче без видимої причини, це може бути способом вираження внутрішньої напруги.

6. Звертайте увагу на труднощі у спілкуванні. Діти, що переживають стрес, можуть уникати друзів чи родини, ставати замкнутими. Це сигнал, що дитина потребує допомоги.

7. Запитуйте про її страхи. Страхи, особливо нові або надмірні, можуть бути симптомом стресу. Вислухайте дитину, щоб зменшити її тривогу.

8. Спостерігайте за змінами у навчанні. Падіння успішності, втрата інтересу до школи чи занять можуть вказувати на те, що дитина відчуває емоційне навантаження.

9. Давайте можливість ділитися почуттями. Створюйте атмосферу, де дитина може відкрито говорити про свої переживання. Важливо слухати її без критики чи осуду.

10. Поясніть, що стрес — це нормальна реакція. Розкажіть дитині, що стресові ситуації бувають у кожного, і це нормальна частина життя. Це допоможе їй не боятися власних емоцій.

Ідея для осінньої аплікації 🍁

https://youtu.be/U_QMBVwpHiY?si=80z-V-3BL9LcmSkq

✍️20 порад, як відповідати дитині на запитання про смерть

11. Дайте дитині відчуття безпеки. Поясніть, що більшість людей живе довго, і що ви поруч, аби захищати її, щоб вона почувалася захищеною.

12. Використовуйте релігійні або культурні переконання, якщо це доречно. Пояснюйте тему відповідно до ваших сімейних переконань, якщо це допоможе дитині краще зрозуміти питання життя і смерті.

13. Не навантажуйте деталями. Уникайте надмірної деталізації, яка може створити у дитини додаткові страхи чи заплутати її.

14. Допоможіть дитині знайти спосіб висловити свої почуття. Заохочуйте її до малювання, написання листів чи навіть створення пам’ятного предмета, що допоможе їй виразити горе.

15. Пояснюйте поняття "втрати" поступово. Починайте з простих понять і поступово додавайте більш складні ідеї, залежно від того, наскільки дитина готова їх сприйняти.

16. Використовуйте підтримку близьких людей. Іноді дитині може бути легше обговорити тему зі старшим братом, сестрою чи бабусею, що також може зменшити її тривогу.

17. Будьте готові до змін у поведінці дитини. Деякі діти можуть почати поводитися інакше після розмов про смерть, тому будьте готові підтримати їх емоційно.

18. Допоможіть дитині знайти спосіб пам'ятати про померлих. Це може бути малюнок, альбом із фотографіями чи інший пам’ятний предмет, що допоможе дитині виразити свою пам'ять і повагу.

19. Поясніть дитині різні стадії горя. Дитині може бути легше переживати втрату, якщо вона зрозуміє, що всі люди проходять через різні етапи суму, і це нормально.

20. Не залишайте дитину з відчуттям самотності. Поясніть, що ви завжди готові підтримати її та обговорювати важкі теми, щоб вона знала, що не залишиться сама зі своїми почуттями.

Цей матеріал підготовлено за матеріалами: Томас Гордон, Естер Перель, Луїс Лоусон ,Тара Брач.

👉Опитувальник для освітян, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами буде відкритий до 1 грудня.

👉Дослідження проводить ГО "Підтримай дитину". Зверніть увагу, що опитування є анонімним та займе тільки 5 - 7 хв Вашого часу.
💛💙
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSd4BQLHt2wEeHf54ow8Vxzj5UhfGiM1sooBsFehOm4jaXCHeA/viewform?usp=sf_link

👉Опитувальник для батьків дітей з особливими освітніми потребами буде відкритий до 1 грудня.

👉Дослідження проводить ГО "Підтримай дитину". Зверніть увагу, що опитування є анонімним та займе тільки 5 - 7 хв Вашого часу. Якщо у Вашій родині є кілька дітей з ООП, то заповніть форму окремо на кожну дитину. Дякуємо!
💛💙
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLScMHFItcWcG49KntVJDRcSz84IxW4kKsAW2X3X-x43aDYrpuQ/viewform?usp=sf_link

Шановні наші читачі і читачки!
💛💙

👉 Як вам відомо, науковий підрозділ нашої команди щороку проводить "зріз" дослідження щодо вивчення впливу війни на психо-емоційний стан дітей з особливими освітніми потребами!

❤️Завдяки Вашим відповідям, ми змогли оцінити цей вплив у 2022 та 2023 роках, проаналізувати його та описати в наукових статтях і представити на різноманітних заходах. Це дуже допомагає зрозуміти, які зміни відбуваються з дітьми, які їх потреби стають більш актуальними з тривалістю війни, адвокатувати потреби дітей з ООП, їх родин та освітян, які з ними працюють на різних рівнях.

🙏 І ось настав час спробувати зрозуміти, як наші діти змінились за цей 2024 рік. Ми дуже потребуємо Вашої підтримки у заповненні опитувальників та у розповсюдженні інформації про них серед родин і фахівців.

🙏Розмови про смерть — це непроста тема, але рано чи пізно діти задають такі запитання. Відповідаючи, важливо робити це так, щоб не налякати дитину та не створити у неї зайвих страхів. Важливо говорити чесно, але чуйно, адаптуючи відповідь до віку дитини. Ось 20 порад, як говорити з дитиною про смерть так, щоб підтримати її та допомогти зрозуміти цю складну тему без травматичних наслідків.

✍️20 порад, як відповідати дитині на запитання про смерть

1. Будьте чесними, але обережними. Важливо говорити правду, але в м'якій формі, уникаючи деталей, які можуть налякати. Це допоможе дитині почуватися захищеною.

2. Використовуйте просту мову. Пояснюйте тему словами, зрозумілими для дитини, щоб вона могла засвоїти суть, не спантеличуючись складними поняттями.

3. Дайте зрозуміти, що смерть — це природний процес. Поясніть, що смерть є частиною життя, як-от зміна пір року, щоб дитина зрозуміла її природність.

4. Використовуйте приклади з природи. Дитині може бути легше зрозуміти тему на прикладах із життя тварин або рослин, які природно відходять.

5. Враховуйте вік дитини. Дітям різного віку потрібні різні підходи. Дошкільнятам пояснюйте коротко і просто, тоді як старшим дітям можна дати глибше пояснення.

6. Дозвольте дитині ставити питання. Дайте дитині можливість висловити свої думки і почуття, не переривайте її запитань, навіть якщо вони повторюються.

7. Визнавайте емоції дитини. Поясніть, що будь-які почуття — страх, сум чи замішання — це нормальні реакції на смерть і що у цьому немає нічого неправильного.

8. Не використовуйте метафори, що можуть заплутати. Уникайте виразів на кшталт "пішов спати назавжди", адже дитина може буквально їх сприйняти і почати боятися засинати.

9. Залишайте відкриті двері для подальших розмов. Запропонуйте дитині повертатися до цієї теми, якщо у неї виникнуть нові запитання чи думки.

10. Розповідайте, що смерть — це не покарання. Поясніть, що смерть не є наслідком поганої поведінки, щоб дитина не почала пов'язувати її зі своїми вчинками.

Поки на вулиці ще можна назбирати багато гарного листя, його можна використати як матеріал для творчості

"Прощення не змінює минулого, але розширює майбутнє."

— Пол Боуз, американський письменник і композитор, відомий романом "Під покровом небес"

https://youtu.be/zU34BLiY_a0?si=kfmKg0ogDItpw3HR

Допомога дитині з РДУГ

Незалежно від того, чи є симптоми неуважності, гіперактивності та імпульсивності у вашої дитини РДУГ чи ні, вони можуть спричинити багато проблем, якщо їх не лікувати. Діти, які не можуть зосередитись і контролювати себе, можуть мати труднощі в школі, часто потрапляти в проблеми, їм важко ладнати з іншими чи заводити друзів. Ці розчарування та труднощі можуть призвести до низької самооцінки, а також до тертя та стресу для всієї родини.

Але лікування може кардинально змінити симптоми вашої дитини. За умови належної підтримки ваша дитина може досягти успіху в усіх сферах життя.

Якщо ваша дитина бореться із симптомами, схожими на РДУГ, не чекайте, щоб звернутися за професійною допомогою. Ви можете лікувати симптоми гіперактивності, неуважності та імпульсивності вашої дитини, не маючи діагнозу розладу дефіциту уваги. Варіанти, з яких можна почати, включають залучення вашої дитини до терапії, впровадження кращої дієти та плану фізичних вправ, а також зміна домашнього середовища, щоб мінімізувати відволікання.

Якщо вашій дитині поставили діагноз РДУГ, ви можете співпрацювати з лікарем, терапевтом і школою вашої дитини, щоб скласти індивідуальний план лікування, який відповідає її конкретним потребам. Ефективне лікування РДУГ у дітей передбачає поведінкову терапію, навчання та навчання батьків, соціальну підтримку та допомогу в школі. Також можна використовувати ліки ; однак це ніколи не повинно бути єдиним лікуванням розладу дефіциту уваги.
#дитиназООП

✍️20 порад, як зберегти спокій під час дитячих істерик

11. Не виправляйте її почуттів. Важливо показати дитині, що її почуття важливі. Це допоможе їй не соромитися своїх емоцій і вчитися з ними справлятися.

12. Не реагуйте агресивно. Контролюйте свої емоції і намагайтеся уникнути гніву, який лише підсилить реакцію дитини.

13. Спробуйте переключити увагу. Якщо це доречно, запропонуйте дитині зайнятися чимось іншим, що може відволікти її від істерики.

14. Не сперечайтеся. Під час істерики дитина не готова до логічного обговорення, тому намагайтеся уникати суперечок.

15. Встановлюйте зрозумілі межі. Спокійно поясніть, що є допустимим, а що ні, і повторюйте це без емоційних забарвлень.

16. Зберігайте впевнений спокій. Пам'ятайте, що ви приклад для дитини, і ваше спокійне ставлення допоможе їй швидше заспокоїтися.

17. Дайте дитині можливість заспокоїтися самостійно. Іноді достатньо просто побути поруч, не втручаючись, щоб дати дитині відчути ваш спокій і підтримку.

18. Використовуйте фрази емпатії. Скажіть, наприклад, "Я бачу, ти зараз засмучений". Це допомагає дитині відчути розуміння.

19. Зосередьтеся на позитивному виході. Замість акценту на негативі, покажіть дитині, що після істерики можна повернутися до веселих чи спокійних занять.

20. Розмовляйте з дитиною після того, як вона заспокоїться. Обговоріть її почуття, допоможіть зрозуміти, чому вона відчула істеричний спалах, і як можна поводитися наступного разу.

Цей матеріал підготовлено за матеріалами: Брене Браун, Томас Гордон, Джон Готтман, Лорі Петіт-Міллер, Естер Перель.

https://youtu.be/zPMryG8fqNY?si=X80S6d0r1qeUt28Q

👨‍👩‍👧‍👦Дитячі істерики можуть стати випробуванням для багатьох батьків, оскільки діти інколи не можуть контролювати свої емоції. Зберігати спокій у таких ситуаціях надзвичайно важливо, адже спокійна реакція дорослих допомагає дитині навчитися регулювати свої емоції та швидше заспокоюватися. Ось 20 порад, як зберігати спокій під час дитячих істерик, не погіршуючи ситуацію та підтримуючи дитину.

✍️20 порад, як зберегти спокій під час дитячих істерик

1. Пам'ятайте, що істерики — це частина розвитку. Діти вчаться виражати свої почуття, і істерики часто є способом виразити накопичені емоції.

2. Дихайте глибоко. Зробіть кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїти своє тіло і зберегти ясність розуму перед тим, як реагувати.

3. Не приймайте істерики на особистий рахунок. Це не виклик вам, а вираження дитячої фрустрації. Важливо залишатися спокійним і не піддаватися на провокацію.

4. Сфокусуйтеся на потребах дитини. Спробуйте зрозуміти, чого дитина потребує в моменті: може, вона голодна, втомлена чи просто потребує уваги.

5. Візьміть невелику паузу. Якщо ситуація дозволяє, зробіть крок назад, щоб оцінити ситуацію з боку. Це допоможе вам не реагувати емоційно.

6. Говоріть спокійним тоном. Ваша спокійна мова допоможе дитині зменшити напругу і, можливо, перейняти ваш спокій.

7. Не підвищуйте голосу. Підвищення тону лише підсилює істерики і створює додаткову напругу. Говоріть рівним, тихим голосом.

8. Використовуйте короткі фрази. Скажіть дитині кілька простих фраз, як-от "Я тут" чи "Все буде добре". Це допоможе їй відчути підтримку.

9. Фізичний контакт для заспокоєння. Якщо дитина дозволяє, обійміть її або доторкніться до неї, щоб передати своє тепло і заспокоїти.

10. Не намагайтеся змінити поведінку негайно. Дайте дитині час виразити емоції і потім спокійно запропонуйте альтернативи, коли вона трохи заспокоїться.

Ще чудові ідеї для творчої діяльності на вулиці

"Щастя — це не просто стан душі, а вміння бачити прекрасне в найменших деталях щоденного життя."

— Марк Твен, американський письменник, гуморист, автор "Пригод Тома Соєра"

Казка
Фаетон

"Єдине справжнє багатство — це час, проведений з тими, кого любиш."

— Антуан де Сент-Екзюпері, французький письменник і льотчик, автор знаменитого твору "Маленький принц"

Який гук такий відгук

Автор Олег Москаленко

20 порад, як говорити з дитиною про труднощі і проблеми

11. Розповідайте про силу зусиль. Пояснюйте, що найчастіше труднощі долаються завдяки наполегливості та зусиллям, і що спробувати ще раз — це завжди гарний підхід.

12. Навчайте дитину не здаватися після невдач. Пояснюйте, що невдачі — це частина шляху, і вони не означають поразки. Головне — продовжувати намагатися.

13. Допоможіть дитині бачити труднощі як задачі. Сприймайте проблеми не як щось страшне, а як задачі, які потрібно розв’язати. Це змінює ставлення до труднощів.

14. Не применшуйте проблему. Якщо дитина переживає труднощі, не кажіть їй, що "це дрібниця". Повага до почуттів дитини важлива для її впевненості у своїх емоціях.

15. Навчайте дитину ділитися емоціями. Пояснюйте, що висловлювати свої емоції і обговорювати труднощі з вами чи іншими дорослими — це добре і допомагає краще справлятися з ними.

16. Заохочуйте до розв’язання проблем. Дайте дитині можливість вирішувати прості проблеми самостійно, щоб вона навчилася приймати рішення і набувала досвід.

17. Пояснюйте, що у кожного є свій темп подолання труднощів. Діти можуть сприймати проблему по-різному, тому пояснюйте, що немає "правильного" способу переживати труднощі.

18. Навчайте дитину ставити реалістичні цілі. Розповідайте, що важливо мати плани і ставити досяжні цілі для подолання труднощів.

19. Будьте поруч і слухайте. Часто дитині достатньо просто вашої підтримки і слухання. Це допомагає їй відчувати себе не самотньою.

20. Звертайтесь до спеціалістів, якщо потрібно. Поясніть, що іноді дорослі теж звертаються за допомогою до психологів чи вчителів, щоб краще впоратися з труднощами. Це допоможе дитині не боятися просити про допомогу.

Цей матеріал підготовлено за працями: Тара Брач, Джон Кабат, Рейчел Сіммонс, Ерік Еріксон, Карл Роджерс.

https://youtu.be/Dr0nGu8L6Ks?si=-r755QYBEpcPgBrh

Звісно, ігри у ванній можна запропонувати і дітям без ООП, тож це відео буде корисним для усіх батьків малечі 😊

Розмова з дитиною про труднощі і проблеми без страху — це важливий аспект емоційного виховання, який допомагає дитині не лише краще розуміти життєві виклики, а й вчитися справлятися з ними. Такий підхід дозволяє дитині розвивати впевненість, стійкість та навички вирішення проблем. Ось 20 порад, як говорити з дитиною про труднощі відкрито і без страху.

20 порад, як говорити з дитиною про труднощі і проблеми

1. Починайте з простих прикладів. Починайте з маленьких життєвих труднощів, пояснюючи, що навіть дрібні проблеми — це частина життя, і навчитися їх вирішувати важливо.

2. Будьте чесними. Говоріть з дитиною чесно про труднощі, не вигадуючи історії, щоб їх приховати. Це допоможе дитині розвивати довіру до вас і впевненість у своїх силах.

3. Використовуйте доступні для дитини слова. Важливо пояснювати складні теми просто і зрозуміло, щоб дитина могла засвоїти суть ситуації без додаткового страху.

4. Навчайте дитину розуміти свої емоції. Пояснюйте, що всі люди відчувають страх або сум під час труднощів, і це нормально.

5. Залучайте дитину до обговорення рішень. Якщо можливо, запропонуйте дитині разом подумати над шляхами вирішення проблеми. Це розвиває її почуття відповідальності і вміння долати труднощі.

6. Розповідайте про власний досвід. Діліться з дитиною власними історіями, коли ви стикалися з труднощами і знайшли спосіб їх подолати. Це надихає дитину не боятися викликів.

7. Заохочуйте питання. Заохочуйте дитину ставити запитання, коли вона стикається з чимось складним. Це допоможе краще розуміти проблему і зменшити страх перед невідомим.

8. Підтримуйте позитивний настрій. Намагайтеся зосередитися на можливостях, які дає кожна проблема, навіть якщо вона здається важкою. Це допомагає розвивати оптимізм.

9. Пояснюйте, що труднощі — це можливість для зростання. Допоможіть дитині зрозуміти, що кожна проблема — це шанс навчитися чомусь новому або стати сильнішим.

10. Будьте прикладом спокою. Діти дуже чутливі до емоцій батьків, тому намагайтеся залишатися спокійними під час розмов про труднощі. Це допоможе дитині почуватися більш впевнено.

Ідеї для осінніх аплікацій 🌾🍁🍂

"Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого — в неволю візьме."

Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка) — українська поетеса, письменниця та перекладачка, відома своєю незламною волею і любов'ю до рідної землі. Її твір "Лісова пісня" — це історія про силу кохання, свободи та боротьби за своє місце у світі, який змушує замислитися над цінністю волі та самостійності.

Шановні учасники!

Маємо прикру новину. Організація, з якою ми планували безкоштовний майстер-клас, повідомила, що наразі не може підтримати формат безоплатної участі.

Ще більш прикро, що дізнались ми про це тільки в останню мить.

Наша організація віддана принципу надання безкоштовних заходів для родин. Попре те, що наші психологи готові були присвятити свій вихідний роботі з родинами, ми вимушені відмінити цей майстер-клас. Для нас важливо залишитись вірними своїм цінностям.

ГО «Підтримай дитину» жодного разу не брало оплати з родин, всі наші продукти і проєкти, на які ми витрачаємо свій професійний час, були та є для родин, дітей, батьків та освітян безкоштовними. Кожного дня, починаючи з 27 лютого 2022 року, наші психологи та педагоги, як волонтери, готують та розміщують матеріали на телеграм-каналі та інших площадках, аби допомогти впоратися з наслідками війни.

Просимо вибачення за незручності та дякуємо за розуміння. Ми працюємо над пошуком нових партнерів, щоб запропонувати вам ще більше безкоштовних і цікавих заходів у майбутньому.

https://youtu.be/pTJBWsxsF9I?si=e1R3x2H3x5ubBCrX

https://youtu.be/gC20d_XXVlY?si=JG2yAY2GT1df63Sk

11. Вчіть дитину приймати різні точки зору. Навчайте дитину, що є різні думки і підходи до одних і тих самих речей, і що важливо розуміти різні перспективи.

12. Стимулюйте навички планування. Навчайте дитину думати про наслідки її рішень і планувати дії заздалегідь, щоб досягти бажаних результатів.

13. Заохочуйте дитину задавати додаткові запитання. Пояснюйте, що цікавість і здатність шукати додаткову інформацію є важливими для розуміння складних тем.

14. Проводьте експерименти разом. Показуйте дитині, як можна перевіряти різні гіпотези через експерименти, що сприяє розвитку дослідницьких навичок.

15. Вчіть дитину приймати помилки як частину навчання. Пояснюйте, що помилки – це не поразка, а можливість для розвитку і вдосконалення своїх навичок.

16. Навчайте розумінню причини своїх почуттів. Допомагайте дитині аналізувати власні емоції та виявляти причини, чому вона відчуває себе певним чином. Це допомагає зберігати об'єктивність у прийнятті рішень.

17. Стимулюйте розгляд різних варіантів рішень. Коли дитина стикається з вибором, обговорюйте всі можливі варіанти і їх наслідки, що допомагає формувати комплексний підхід до проблем.

18. Заохочуйте дитину ставити під сумнів інформацію в медіа. Пояснюйте, що не вся інформація в інтернеті або на телебаченні є правдивою, і навчайте перевіряти факти.

19. Підтримуйте самостійні дослідження. Якщо дитина цікавиться певною темою, заохочуйте її досліджувати цю тему глибше, наприклад, за допомогою книжок або наукових додатків.

20. Будьте прикладом критичного мислення. Діти найкраще засвоюють навички через спостереження за батьками та вчителями, тому демонструйте критичне мислення у власній поведінці та рішеннях.

Цей матеріал підготовлено за роботами: Говард Гарднер, Річард Пол, Деніел Ґоулман, Едвард де Боно, Марія Монтессорі, Джон Дьюї.

https://youtu.be/vKpfvcqFCds?si=E-K-QirLd461KKTM

✍️Критичне мислення — це важлива навичка, яка допомагає дитині аналізувати інформацію, ставити під сумнів її достовірність та ухвалювати обґрунтовані рішення. Навчання критичному мисленню з раннього віку допоможе дитині ставати незалежною у своїх судженнях та краще орієнтуватися у сучасному світі. Ось 20 рекомендацій, як розвивати критичне мислення у дітей з раннього віку.

20 порад, як розвивати критичне мислення у дітей

1. Ставте запитання відкритого типу. Запитуйте "чому", "як" і "що, якщо", щоб заохотити дитину до роздумів та пошуку причинно-наслідкових зв'язків.

2. Заохочуйте дитину до самостійних висновків. Навчайте дитину не лише слухати ваші пояснення, але й самостійно робити висновки з наданої інформації.


3. Не давайте готових відповідей. Замість того, щоб одразу відповідати на всі запитання, допомагайте дитині знаходити відповіді самостійно або разом досліджуйте тему.

4. Підтримуйте здатність ставити під сумнів інформацію. Навчайте дитину ставити запитання, навіть якщо це стосується загальноприйнятих істин. Це сприяє розвитку аналітичного мислення.

5. Навчайте аналізувати причини і наслідки. Пояснюйте дитині, як одні події можуть спричиняти інші, що допомагає будувати логічний ланцюжок мислення.

6. Розвивайте навичку порівняння. Під час обговорення різних явищ або предметів запитуйте, чим вони схожі і чим відрізняються. Це допоможе дитині краще розуміти різноманітність і робити точні висновки.

7. Використовуйте логічні ігри. Логічні ігри, як-от пазли, головоломки та конструктори, допомагають розвивати вміння аналізувати і шукати різні шляхи для розв'язання проблем.

8. Навчайте дитину розділяти факти і думки. Пояснюйте, що є інформація, яка підтверджується фактами, і є думки, які можуть бути суб'єктивними. Це допомагає уникати необґрунтованих висновків.

9. Розвивайте навичку перевіряти джерела. Навчайте дитину звертати увагу на те, звідки походить інформація, і як визначити, чи є джерело надійним.

10. Заохочуйте до творчого мислення. Дайте дитині можливість шукати різні варіанти вирішення однієї і тієї ж проблеми. Це сприяє розвитку креативності і гнучкості мислення.

Ідеї для сенсорних коробок у приміщенні

"Сила справжньої доброти полягає в тому, щоб давати, не очікуючи нічого взамін."

— Альберт Швейцер, французько-німецький лікар, філософ, і лауреат Нобелівської премії миру, відомий своїми гуманітарними проєктами в Африці

https://youtu.be/JtikVhZnOag?feature=shared

11. Розвиток здатності до уяви і креативності. Рольові ігри дозволяють дитині створювати уявний світ, досліджуючи різні сценарії і моделі поведінки, що збагачує емоційний досвід.

12. Формування почуття відповідальності. Під час гри діти вчаться відповідати за свої дії та приймати наслідки своїх вчинків, що допомагає формуванню почуття відповідальності.

13. Засвоєння навичок вирішення конфліктів. Гра часто вимагає від дітей вміння домовлятися і знаходити компроміси, що розвиває вміння конструктивно підходити до вирішення конфліктних ситуацій.

14. Підтримка почуття безпеки. Через гру діти вчаться будувати стосунки і розуміти, що світ довкола є передбачуваним, що створює відчуття стабільності і безпеки.

15. Збагачення емоційного словника. Спілкуючись під час гри, дитина вивчає назви для різних емоцій і почуттів, що допомагає їй краще їх розуміти і виражати.

16. Навчання важливості поваги до правил. Дотримання правил гри вчить дитину поважати чужі кордони і підкорятися загальним правилам, що є важливою частиною соціалізації.

17. Розвиток емоційної гнучкості. Під час гри дитина вчиться змінювати свою поведінку, адаптуючись до нових ситуацій, що робить її більш емоційно стійкою.

18. Підтримка позитивного мислення. Успішний ігровий досвід формує у дитини почуття оптимізму і віру в те, що вона може подолати труднощі.

19. Формування довіри до інших. Ігри, особливо ті, що вимагають співпраці, розвивають у дитини довіру до інших і вчать покладатися на допомогу, коли це необхідно.

20. Розвиток навичок прийняття відмов і невдач. Через гру дитина вчиться приймати поразку або відмову, що є важливою навичкою для подолання емоційних викликів у майбутньому.


Цей матеріал підготовлено за працями: Жан Піаже, Маргарет Лоуенфельд, Сьюзен Ізард, Мелані Кляйн, Дональд Віннікотт.

Це справді РДУГ?

Те, що дитина має симптоми неуважності, імпульсивності або гіперактивності, не означає, що у неї РДУГ. Певні захворювання, психологічні розлади та стресові життєві події можуть викликати симптоми, схожі на РДУГ.

Перш ніж можна буде поставити точний діагноз РДУГ , важливо звернутися до спеціаліста з психічного здоров’я, щоб вивчити та виключити такі можливості:

Порушення в навчанні або проблеми з читанням, письмом, моторикою або мовою.

Великі життєві події або травматичний досвід, як-от нещодавній переїзд, смерть близької людини, знущання чи розлучення .

Психологічні розлади , включаючи тривогу , депресію або біполярний розлад .

Розлади поведінки , такі як розлади поведінки, реактивний розлад прихильності та опозиційно-зухвалий розлад.

Медичні захворювання , включаючи проблеми зі щитовидною залозою, неврологічні захворювання, епілепсію та розлади сну .

Якщо у вас дозволяють умови, то гра з водою - чудовий варіант для дітей!

👉20 порад, як навчити дитину приймати відмову

11. Заохочуйте до повторних спроб. Навчайте дитину не боятися спробувати знову після відмови. Поясніть, що успіх часто приходить після кількох невдач.

12. Поясніть різницю між відмовою та відкиданням. Дитина повинна розуміти, що відмова в одному випадку не означає, що її не цінують як особистість.

13. Навчайте доброзичливого ставлення до себе після відмови. Важливо, щоб дитина вчилася підтримувати себе і не картати за невдачі.

14. Допоможіть дитині робити висновки з ситуацій. Поясніть, що кожна відмова — це урок, з якого можна зробити висновки для подальшого вдосконалення.

15. Розвивайте навичку ставити реалістичні цілі. Навчіть дитину встановлювати досяжні цілі, щоб уникати непотрібних розчарувань.

16. Навчайте дитину конструктивно приймати критику. Поясніть, що критика може бути корисною, якщо її використовувати для покращення своїх навичок і поведінки.

17. Заохочуйте до співпереживання іншим у їхніх відмовах. Навчіть дитину підтримувати інших, коли ті стикаються з відмовами. Це допомагає розвивати емоційний інтелект і емпатію.

18. Будьте прикладом стійкості у відповідь на відмови. Діти вчаться через спостереження, тому важливо показувати, як ви самі реагуєте на відмови спокійно і впевнено.

19. Навчайте дякувати за кожен досвід, навіть негативний. Поясніть, що кожен досвід, навіть якщо він здається негативним, має свою цінність і допомагає розвиватися.

20. Підтримуйте поступове розвиток емоційної стійкості. Прийняття відмови — це процес, який вимагає часу. Підтримуйте дитину на кожному етапі цього шляху, показуючи терпіння та розуміння.

Цей матеріал підготовлено за працями: Деніел Ґоулман, Мартін Селігман, Тара Брач, Рейчел Сіммонс, Естер Перель.
#психологічнапідтримка

Ідеї спільної ігрової діяльності🤗

✅Прийняття відмови є важливою навичкою для дітей, яка допомагає їм розвивати емоційну стійкість, адаптивність та впевненість у собі. Діти часто стикаються з відмовами у різних ситуаціях, таких як ігри з однолітками, конкурси чи навчальні завдання. Важливо допомогти дитині не сприймати відмову як особисту поразку, а навчити бачити у цьому можливість для зростання. Ось 20 рекомендацій для батьків, вчителів та психологів, які допоможуть дитині правильно приймати відмови.

👉20 порад, як навчити дитину приймати відмову

1. Поясніть, що відмова — це частина життя. Навчайте дитину, що відмова — це природний елемент життєвого досвіду, який зустрічається у всіх людей. Це важлива частина розвитку та самовдосконалення.

2. Не уникайте теми відмови. Часто батьки намагаються уникати негативних тем, але розмова про відмови допомагає дитині краще їх розуміти і справлятися з ними.

3. Зосередьте увагу на процесі, а не на результаті. Поясніть дитині, що важливо докладати зусиль і цінувати процес навчання чи гри, а не тільки кінцевий результат.

4. Розвивайте стійкість до розчарувань. Підтримуйте дитину в ситуаціях розчарування, допомагаючи їй зрозуміти, що це не остаточна поразка, а можливість для подальшого розвитку.

5. Рольові ігри для підготовки до відмов. Використовуйте рольові ігри, щоб навчити дитину реагувати на відмови спокійно і розважливо. Це допоможе їй відчути себе впевненіше у схожих ситуаціях у реальному житті.

6. Підтримуйте емоції дитини, не заперечуючи їх. Важливо визнати почуття дитини і дати їй простір висловлювати свої емоції без осуду. Це зміцнює емоційну стабільність.

7. Допоможіть зрозуміти причини відмови. Навчіть дитину аналізувати причини відмови, щоб вона могла зрозуміти, що відмова не завжди залежить від неї особисто.

8. Розвивайте навичку адаптації до нових обставин. Допоможіть дитині навчитися адаптуватися до нових ситуацій і шукати інші варіанти, коли щось не виходить.

9. Зміцнюйте самооцінку. Навчіть дитину зберігати позитивне ставлення до себе, навіть коли вона стикається з відмовами. Важливо, щоб вона знала, що її цінність не залежить від конкретних результатів.

10. Використовуйте приклади з життя успішних людей. Розповідайте історії про відомих людей, які стикалися з відмовами, але не здавалися. Це надихає дитину і допомагає зрозуміти, що відмова — це не кінець шляху.

Творчі ідеї для декорування класу на Гелловін 🎃

#рекомендації

"Успіх — це сума маленьких зусиль, повторених день у день."

Роберт Коллієр — американський письменник, відомий своїми творами про мотивацію та самовдосконалення.

Хто найстарший

Автор Катерина Офліян

#рекомедації

#рекомендації