Рішення, які зовсім не потрібні компанії і лише відволікають ресурси, ухвалюють насправді не другорядні менеджери.
А навпаки, добре освічені й часто авторитетні.
Їх бажання впроваджувати хайпові речі або книжкові істини можуть коштувати компанії дуже дорого.
Що вирізняє таких керівників серед інших:
1. Як казав Марк Твен, їхня проблема не в нестачі знань, а в надмірній упевненості у своїх знаннях.
2. Вони постійно сфокусовані на тому, що зробити. І ніколи не ставлять питання: а чого можна НЕ робити для досягнення результату?
Ця друга річ — чого НЕ робити — часто найефективніший шлях. Звільняє від зайвого й розчищає дорогу до головної мети.
Але як же знайти адекватну відповідь на це питання?
Допомагають мудрість і професіоналізм.
Перше приходить з віком, треба прожити життя.
Друге я визначаю як вузькоспеціалізовану освіту, помножену на сфокусований досвід.
І з першим, і з другим ми маємо дефіцит серед керівників.
Чи є якесь швидке рішення?
Було б добре визначити зрозумілі принципи, за якими ми всі в компанії ухвалюємо рішення, що робити й чого не робити.
Саме це я намагаюся донести на своїй програмі ДНК КОМПАНІЇ, коли ми визначаємо тип бізнес-моделі.
І тому запрошую всі компанії пройти цей важливий тест.
До зустрічі в Києві
14–15 листопада.
dyb.ua/dna/