Притчі

@prytcha

Коло знань

Учень запитав мудреця:
— Добродію, ти знаєш дуже багато. Чому тоді у тебе виникають нові питання?
Мудрець накреслив на піску два кола: одне велике, інше маленьке, і сказав:
— Велике коло — це мої знання, а маленький коло — це твої знання. Все, що навколо — це невідомість. Чим більше коло, тим більше воно стикається з невідомістю, тим більше питань виникає.
@prytcha

@prytcha

Дружба

У мудреця запитали:
— Скільки видів дружби існує?
— Чотири — відповів він. —
Є друзі як їжа — кожен день ти потребуєш їх.
Є друзі як ліки — шукаєш їх, коли тобі погано.
Є друзі як хвороба — вони самі шукають тебе.
Але є такі друзі як повітря — їх не видно, але вони завжди з тобою.
@prytcha

@prytcha

Дзенська мудрість

✔️ Якщо воду не каламутити, вона сама по собі відстоїться.
✔️ Якщо дзеркало не бруднити, воно саме по собі буде відбивати світло.
✔️ Людське серце не можна своєю волею зробити чистим. Усуньте те, що його забруднює, і його чистота сама по собі виявиться.
✔️ Радість не потрібно шукати зовні себе. Усуньте те, що приносить вам занепокоєння, і радість сама собою запанує в вашій душі.
@prytcha

@prytcha

В одному гірському селищі жив чоловік, відомий тим, що він ніколи ні з ким не сперечався. І ось приїхав до нього кореспондент, щоб написати про нього в книзі рекордів Гіннеса. І між ними відбулася така розмова:
— Скажіть, а це правда, що ви прожили 90 з гаком років і жодного разу ні з ким не сперечалися?
— Так це правда.
— Ну що, взагалі ні з ким, ні з ким?
— Взагалі ні з ким, ні з ким!
— І що, навіть з власною дружиною?
— Навіть з дружиною.
— Навіть зі своїми дітьми?
— Навіть з дітьми.
— І що, за 90 років жодного разочку?
— Ні разу.
— Ніколи-ніколи ні з ким, ні з ким? — вже розжарюючись, продовжував кореспондент.
— Ну так, — спокійно відповідав старий.
Кореспондент (червоніючи і дратуючись):
— Та не може цього бути, щоб ви за все життя жодного разу ні з ким не сперечалися!
— Сперечався, сперечався, сперечався... — примирливо відповів старий.
@prytcha

@prytcha

Удача

Після того, як Творець створив світ, дійшла справа до Удачі.
— Куди підеш? — питає її.
— Піду, знайду самого ледачого і з ним залишуся, — відповіла та.
— Як же так? Адже на світі стільки гідних трудівників, а ти до ледачого?
Удача мовила у відповідь:
— Працьовитий мене сам знайде.
@prytcha

@prytcha

Одного разу Майстер розповідав, що будь-яка річ може чогось навчити людину.
Один чоловік запитав:
— А хіба можуть чогось навчити людину такі речі як, наприклад, телефон, поїзд або телеграф?
Майстер відповів:
— Телефон вчить тому, що все, сказане людиною, може бути почутим дуже далеко. Поїзд допомагає зрозуміти, що запізнившись усього на хвилину, можна запізнитися назовсім. Телеграф — тому, що за кожне слово потрібно бути готовим заплатити.
@prytcha

@prytcha

Чому розвалився будинок

Одного разу біля будинку з'явився маленький непримітний паросток плюща. Через деякий час він вже обвивав всі стіни і дах будинку. Та так, що крізь листя виднілися лише слабкі обриси будівлі.

Поступово будинок почав занепадати і руйнуватися. А через кілька років на цьому місці залишився тільки мальовничий пагорб, повитий плющем. Люди, що проходили поручзгадували, що колись тут стояв красивий будинок. Плющ же лише обурювався:

— Який же будинок все-таки невдячний! Я підтримував його і оточував турботою стільки років. Він же взяв та й розвалився!
Ошо
@prytcha

@prytcha

Сад
Якось король пішов в свій сад і виявив зів'ялі і вмираючі дерева, чагарники і квіти.

Дуб сказав, що він помирає тому, що не такий високий, як сосна. Обернувшись до сосни, король виявив, що вона гине від того, що не може давати виноград. А виноградник вмирає тому, що не може цвісти так само прекрасно, як троянда.

І король знайшов лише одну квітку, братки, квітучі і свіжі як завжди. Йому було цікаво дізнатися, чому так відбувається.

Квітка відповіла:

— Я прийняла за належне, що коли ти посадив мене, то хотів саме братки. Якби ти захотів бачити в саду дуб, виноградник або троянду, ти б посадив їх. А я — якщо я не можу бути нічим іншим, крім того, чим є, — я буду намагатися бути цим якнайкраще.

Ви тут тому, що існування потребує вас такого, яким ви є. Інакше тут був би хтось інший.
@prytcha

@prytcha

Секрет гарного врожаю

Один фермер часто вигравав конкурси кращої кукурудзи. До нього приїхав кореспондент, щоб написати статтю в газеті. Він почав розпитувати, чи є який-небудь секрет у фермера?
Фермер відповів, що секрет полягає в тому, що він роздає кращі качани для засіву всім своїм сусідам.
— Навіщо ж роздавати найкращі зерна сусідам?
— Бачите, — посміхнувся фермер, — кукурудза запилюється за допомогою вітру. Вітер переносить пилок з моїх полів на поля сусідів, і навпаки. Якщо у сусідів будуть сорти кукурудзи гірші, ніж у мене, то і на моїх полях кукурудза подрібнішає.
Допомагаючи іншим — ми допомагаємо собі!
@prytcha

@prytcha

Вітер і квітка

Вітер зустрів чудову Квітку і закохався в неї. Поки він ніжно пестив Квітку, та відповідала йому ще більшою любов'ю, вираженою в кольорі і ароматі. Але Вітру здалося мало цього, і він вирішив:
— Якщо я дам Квітці всю свою міць і силу, то вона обдарує мене чимось ще більшим.
І він дихнув на Квітку могутнім диханням своєї любові. Але Квітка не витримала бурхливої ​​пристрасті і зламалася. Вітер спробував підняти її і оживити, але не зміг. Тоді він затих і почав дихати на Квітку ніжним диханням любові, але та в'янула на очах. Закричав тоді Вітер:
— Я віддав тобі всю міць своєї любові, а ти зламалася! Видно, не було в тобі сили любові до мене, а значить, ти не любила!
Але Квітка нічого не відповіла. Вона померла.

Той, хто кохає, повинен пам'ятати, що не силою і пристрастю вимірюють Любов, а ніжністю і дбайливим ставленням. Краще десять разів стриматися, ніж один раз зламати.
@prytcha

@prytcha

​Глечик з тріщиною
Жила-була літня китайська жінка, у якої було два великих глечики. Вони звисали по кінцях коромисла, що лежить у неї на плечі. У одного з них була тріщина, в той час як інший був бездоганним і завжди вміщував в себе повну порцію води. В кінці довгого шляху від річки до будинку старої жінки глечик з тріщиною завжди залишався заповненим лише наполовину.

Протягом двох років це відбувалося щодня: стара жінка приносила додому завжди тільки півтора глечика води. Бездоганно цілий глечик був дуже гордий своєю роботою, а бідний глечик з тріщиною соромився свого недоліку і був засмучений, що він може робити тільки половину того, для чого він був зроблений.

Через два роки, які, здавалося, переконали його в нескінченній власній непридатності, глечик звернувся до старої жінки:
— Мені соромно через мою тріщину, з якої всю дорогу до твого дому завжди біжить вода.

Стара жінка усміхнулася:
— Ти помітив, що на твоєму боці доріжки ростуть квіти, а на стороні іншого глечика — ні? На твоєму боці доріжки я посіяла насіння квітів, тому що знала про твій недолік. Так що ти поливаєш їх кожен день, коли ми йдемо додому. Два роки я могла милуватися цими чудовими квітами і прикрашати ними свій будинок. Якби ти не був таким, який ти є, то цієї краси не було б.
@prytcha

@prytcha

Як зробити життя легшим

Одній жінці здалося, що її життя дуже важке. Пішла вона за порадою до мудреця. Той вислухав жінку і каже:
— Купи козу!
Жінка купила козу. Але… життя не стало легшим. Навпаки — життя здалося ще складнішим. Втомилася від такого життя жінка і знову прийшла до мудреця. Той порадив їй:
— Продай козу!
Продала жінка козу. І… дійсно, життя стало легким.
Зраділа жінка і подякувала мудрецю.
@prytcha

@prytcha

Осел на весіллі

Прилетіла ластівка звати осла на весілля:
— Мене послали за тобою. Ідемо швидше на весілля!
А син осла спитав:
— Чому це звуть тебе, старого, а мене, молодого, не звуть, хоч я й співаю і танцюю краще за тебе?
— Мабуть, їм треба дров привезти чи води натягати, — відповів батько.
Сербська притча
@prytcha

@prytcha

— Maйcтре, ти казав, щo коли я пізнаю хто я, тo cтaну мудрим, але як це зробити?
— Для початку зaбеpи у людей пpaво вирішувати хто ти.
— Як це, Maйcтре?
— Oдин тобі скаже, щo ти поганий, ти повіриш йому і засмутишся. Інший тобі cкaже, щo ти xopoший, ти зрадієш. Тебе xвалять або сварять, вірять тобі або зраджують.
Пoки у них є пpaвo вирішувати хто ти, або який ти, тобі не знайти cебе.
Зaбеpи у них це пpaвo.
І у мене теж.
@prytcha

@prytcha

Порожній мішок

— Скажіть, Учителю, чи догодить Богам життя людини, яка не робила добра, але і зла не робила? — запитав учень, маючи на увазі самого себе.
Учитель посміхнувся і відповів притчею:
— У одного господаря було три працівника, кожному з яких він дав по мішку зерна: півмішка кожному в їжу, а залишок — на посів. Через рік вони повернулися. Перший — з напівпорожнім мішком зерна. Те, що призначалося з'їсти, він з'їв, а те, що потрібно було посіяти, залишилося в мішку і зіпсувалося, так що довелося це зле зерно викинути. Другий прийшов з порожнім мішком, бо частину зерна проїв, а решту з'їли миші. А третій дбайливо ставився до отриманого дару і більшою частиною зерна засіяв своє поле, з якого зібрав цілий віз чудового зерна. Як ти думаєш, хто з працівників догодив своєму господареві? — запитав Учитель.
— Звичайно, той, який посіяв насіння і зібрав урожай.
— Так що ж ти питаєш, чи догодиш ти Богам своїм порожнім мішком?
@prytcha

@prytcha

@prytcha

Ворог дерев

Колись лісові дерева сповістили свого царя, що винайдено знаряддя їхньої загибелі.
— Як називається ця зброя? — спитав цар.
— Сокира, — відповіли дерева.
— З чого вона зроблена?
— Лезо із заліза, а ручка з дерева, — відповіли дерева.
— Якщо рукоятка зроблена з нас, то це дуже небезпечна зброя, — сказав лісовий цар.
Вірменська притча
@prytcha

@prytcha

Погода

Мандрівник запитав пастуха:
— Яка сьогодні буде погода?
На що пастух відповів:
— Така, яка мені подобається.
— Звідки ти знаєш, що погода буде саме така, яка тобі подобається?
— Усвідомивши, що неможливо завжди отримувати те, що тобі подобається, я навчився любити те, що буде. Тому я абсолютно впевнений, що буде саме та погода, яка мені подобається...

Лише ми відповідаємо за погоду в нашій душі!
@prytcha

@prytcha

Любов і розчарування

Рано вранці, коли Хінг Ши прогулювався зі своїм учнем по саду, до них підійшов молодий чоловік. Трохи бентежачись, він привітав Хінг Ши і його учня, а потім запитав:
— Учитель, я дуже сильно люблю одну дівчину, і наші батьки не проти того щоб ми одружилися, але мене долають страхи і сумніви.
— Про що ти турбуєшся і чого боїшся, — запитав Хінг Ши.
— Я боюся розчаруватися в ній, в сімейному житті... адже я не можу заздалегідь знати, що вчиняю вірно, — відповів селянин.
— Повертайся додому й одружуйся на цій дівчині, якщо ти її любиш і ваша любов взаємна, — відповів Хінг Ши.
Після того, як юнак, віддячив мудрецю за пораду й пішов, учень запитав:
— Скажи, Учителю, чому ти порадив юнакові одружитися, якщо він боїться розчарування. Хіба не слід йому почекати і відкласти одруження?
— Розмірковуючи так, ти забуваєш про те, що розчарування - занадто мала плата за можливе щастя, — відповів Хінг Ши, посміхаючись.
@prytcha

@prytcha

Стародавнє східне прислів'я про порядок

Якщо ти хочеш привести у порядок свою країну, спочатку приведи в порядок провінцію.

Якщо ти хочеш привести в порядок провінцію, ти спочатку наведи порядок в містах.

Щоб навести порядок в містах, ти повинен навести порядок в сім'ях.

Якщо ти хочеш навести порядок в сім'ях, спочатку наведи порядок у власній родині.

Якщо ти хочеш навести порядок у власній родині, то спочатку ти повинен навести порядок у собі.
@prytcha

@prytcha

Любов матері

Одного разу до мами прийшли її діти, сперечаючись між собою і доводячи свою правоту один одному, з питанням - кого вона любить більше за все на світі?..
Мати, мовчки , взяла свічку, запалила її і почала говорити.
— Ось свічка — це я! Її вогонь — моя любов!
Потім вона взяла ще одну свічку і запалила її від своєї.
— Це мій первісток, я дала йому свого вогню, свою любов! Хіба від того, що я дала — вогонь, моєї свічки став меншим? Вогонь моєї свічки залишився таким самим…
І так вона запалила стільки ж свічок — скільки у неї було діток... і вогонь її свічки залишався таким же великим і теплим...
@prytcha