Hugs.fund

Хто в сім’ї приймає інвестиційні рішення?
Спойлер: дедалі частіше – жінки

Жінки все активніше беруть на себе фінансове планування в родинах, і тепер саме вони ухвалюють інвестиційні рішення у 69% сімей. Це підтверджує дослідження CFP Board, опубліковане минулого тижня.

Чому це відбувається?
▪️ Зростання доходів: 80% жінок заробляють стільки ж або більше, ніж їхні партнери.
▪️ Відповідальність за бюджет: жінки традиційно керують витратами сім’ї, тому логічно, що вони контролюють і довгострокові фінансові стратегії.
▪️ Інший підхід до інвестицій: жінки більше зважають на соціальну користь своїх вкладень – витрати на здоров’я та догляд за рідними.

📌Ця зміна ролей означає нові фінансові стратегії. Якщо раніше акцент був на збереженні капіталу, то тепер багато жінок ставлять питання: «Навіщо?».
Вони хочуть не лише накопичувати гроші до 90 років, а й використовувати їх для важливих подій у житті.

Інвестиції – це не просто цифри, а ресурс для життя. І все більше сімей це розуміють

Поведінкова економіка: Керування внутрішнім голосом
В контексті ситуації на ринку не буде зайвим

Ринки рухаються не через економічні показники, а через реакцію інвесторів на ці показники. Фундаментал важливий, але саме емоції впливають на те, як ви його монетизуєте.

Чому ми приймаємо ірраціональні рішення?
Бо інвестори - не машини. Ми схильні до когнітивних викривлень, які змушують нас купувати на піках і продавати в паніці.

Ось п’ять головних пасток “внутрішнього голосу”:
🔹 "Я знаю краще" – впевненість у своїй правоті змушує перевищувати ризики та надто активно торгувати.
🔹 "Я поверну свої гроші" – схильність тримати збиткові позиції, сподіваючись на розворот, хоча є кращі можливості.
🔹 "Якщо всі купують, то це правильно" – натовп не завжди правий, а йти проти ринку психологічно важко.
🔹 "Я хочу бачити свою ціну для покупки (прив’язка)" – люди оцінюють активи, спираючись на початкову ціну, а не на реальність.
🔹 "Я не хочу втратити" – біль від втрати грошей сильніший за радість від прибутку, тому ми уникаємо ризику там, де його варто було б прийняти.

Приборкання цих недоліків або, принаймні, краще їх усвідомлення дасть більший комфорт.
Це як з залежностями - тільки визнаючи, що є проблема, можна почати “лікування”. Тоді можна розробити стратегії для пом'якшення впливу цих “голосів”, а в ідеалі, навіть використати їх собі на користь.😮

Як розводять інвесторів продавці нерухомості?

Завищують ставки оренди та завантаженість об'єкта.

Це головні метрики, які потрібно знати інвестору в туристичну нерухомість, зокрема Балі

Наші партнери з True Real Estate надають 24-годинний безкоштовний доступ до EstateMarket. Програма у реальному часі показує заповнюваність та ціну за ніч усіх об’єктів на Балі, що здаються в оренду через сайт booking.com.

Отримати безкоштовний доступ до EstateMarket можна в Telegram-каналі: https://t.me/TrueRealEstateInvestments

*Клієнти агенції мають безлімітний доступ до сервісу.

Ще більше аспектів, на які треба звертати увагу інвестору в нерухомість Балі, обговорили в нашому відео.

The Economist про тарифних “ухилянтів”
До дискусії про вплив мит на ціни

Історія повторюється: ще в 1881 році американські митники намагалися заборонити імпорт цукру. Тоді його колір змінили для зниження мита.
Тепер, коли Трамп знову загрожує ввести широкомасштабні мита, компанії знову шукають способи адаптуватися.

Трамп обіцяє - "жодних винятків", тому знайти обхідні шляхи буде складніше. Раніше, наприклад, Apple була звільнена від мит, але цього разу такі лазівки можуть бути закриті. Також перенесення виробництва з Китаю в Південно-Східну Азію не гарантує захисту, якщо США введуть "дзеркальні мита".

Як реагує бізнес:
🔹 Тарифна інженерія – це змінити продукт так, щоб він потрапляв під нижчу ставку мита. Converse у 2010-х додала фетрову устілку в свої кеди і почала класифікувати їх як капці (це 6% мита замість 48%). Columbia Sportswear змінила дизайн сорочок, щоб потрапити в іншу категорію.

🔹 Зміна країни походження: частина товару виробляється в одній країні, але кінцеве складання і тестування проводяться там, де митні правила вигідніші. Наприклад, Hyundai збирає кабельні джгути в Китаї, але реєструє їх як "південнокорейські".

🔹 "Перший продаж" (First Sale Rule) – якщо товар проходить через кілька посередників, мито можна сплатити з початкової ціни виробника, а не з фінальної, за якою його купує споживач. Наприклад, якщо футболка виробляється у В'єтнамі за $5, а дистриб'ютор у США продає її рітейлеру за $15, то мито можна нараховувати з $5, а не з $15.

🔹 Відкладена оплата мит – компанії можуть тимчасово зберігати товари на митних складах, не сплачуючи мита, поки товар не продасться. Це дозволяє їм зберігати ліквідність і не "заморожувати" гроші наперед.

Чи реально зупинити ці всі схеми? Навряд чи. Як каже один з юристів: "Люди хочуть товари – і вони їх отримають, так чи інакше."