cмутний.

Ось,

Під що я вам раджу святкувати цей новий рік)

Вмикайте) ❤️

Як обіцяв.

Залишилось добити
всього 25к

⚡️А НУ ВСІ НАКИНУЛИСЬ РАЗОМ.

Прочитайте цю історію.

Вона не просила збирати,
навпаки - це спонтанне рішення допомогти цій людині.

Половину суми збираєте ви,
половину - закриваю я.

У Новий Рік же - все можливо, так?

https://send.monobank.ua/jar/9BzDtcKCmN

А ну, смутні,

вперед.

https://t.me/+iB40ccOGhJplMGEy

🎄

cмутний. pinned «Сьогодні до 00:00, на честь нового року, і 6к на смутних, я домовився за знижку на квитки на 15.02 у 1/3 (33%) від ціни. Просто треба ввести промо-код « SMUTNI » Буде діяти до кінця року. 😁»

Ну ладно вам!))

Он, подаруночок навіть є!

А футболка - топ) ❤️‍🔥

Зі святами) 😘

Сьогодні до 00:00,
на честь нового року,
і 6к на смутних,

я домовився за знижку на квитки на 15.02 у 1/3 (33%) від ціни.

Просто треба ввести промо-код « SMUTNI »

Буде діяти до кінця року. 😁

…тому

Дивіться,

на честь мого улюбленого відео українського кінематографу,

«33 причини любити Україну…»,

В мене є
33 причини (і більше) - любити вас.

Шість тисяч смутних…

Це страшно.

Jessie,
we have to cock

I have
a better plan

I’ll marry
a wealthy
man

I mean,

ВДНГ is lit 🔥

В мене тільки що брала інтервʼю журналістка ТСН,

яка тоді,
влітку 2022 року
приїхала брати інтервʼю на кліпі «Наче грав на флейті».

Яка ще вийшла з автобусу з питаннями: «Хто ви, що се таке і чому»

А зараз питає про «Романтику» за кордоном, тур і подальші плани, а також - перегляди на освітніх відео, відео з Новим Роком.

Коло замкнулося
в точці
на Софіївський Площі.

Сьогодні ми їдемо,

завтра - побачимось з вами у Варшаві.

Потім ще дорога,
додому… аж 6.12, йо.

🚂

⚡️ всіх чоловіків творчого обʼєднання МУР було звільнено.

✊🏻

А знаєте що ще важливо?)

Поширення!
Тому, ми опублікували пост в інстаграм. Чекаємо ваші репости!

ЗБІР-РОЗІГРАШ !!!❤️‍🔥
Банка тут
Наша мета: 50 000грн.
Зібрані кошти перекажемо на «ДВА НА НУЛЬ».
Тривалість: до закриття збору.

Привіт-привіт, друзі!
Поціновувачі МУР знову вирішили показати свою силу, тож запускаємо мега збір(як для нас) із мега крутим призом 🤍

РОЗІГРУЄМО:
🔥ПРАПОР ІЗ ПІДПИСАМИ команди МУР: актори; режисери; постановники; балет; ті, хто складають декорації та інші. (Власниця домахалась до усіх, кого бачила)
🔥ЛИСТІВКУ ІЗ ПІДПИСОМ Олександра Хоменка та Віктора Ткаченка.
Уточнення: буде всього один переможець, якому поїдуть ці два лоти.

❓ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ, ЩОБ ВЗЯТИ УЧАСТЬ? Все як завжди)
💲Задонатити від 100грн, або суму кратну цьому числу. 100грн = 1 шанс, 200грн = 2 шанси, 300грн = 3 шанси і ТД. Донати менше сотні також вітаються, кожна гривня важлива. ОБОВ'ЯЗКОВО в коментарях написати будь-яку свою соц.мережу (найкраще телеграм, але інстаграм/інше теж вітається), також бажано ваше прізвище та ім'я.

🫵🏻ЯК ВІДКРИТИ ЗБІР-ПІДСИЛЕННЯ?
1. Написати в особисті @prosttoa про це.
2. Надіслати фотографію, яка буде на вашій афіші та суму вашої мети.
3. Через монобанк відкрити дружній збір✨
Вітаються будь-які суми. Маленькі, великі, середні. Афішу ми вам зробимо, шаблон тексту в інстаграм також надішлемо 🫶🏻

Донатити сюди!

ЦЕ ЩО ЯРОСЛАВА ГРЕСЬ
НА АЛЬБОМІ МУР?!?!!?!

кожен раз,
коли бачу пляшку
тепер думаю про Андрія Подлєсного

Хто + ?

як тут видалити кружечок бля

Панове, сьогодні - будьте обережні до сигналів тривоги.
Йдіть в укриття.

Просто повірте.

Коля згадав,
що він оператор-постановник,

а не тільки товариш Топоров

cмутний. pinned «1 000 день війни. . . я зустрічаю у плацкарті, який несеться по українським дорогам, в український Миколаїв. поруч з тим, з ким був на звʼязку у 1 день війни. І це - чи найсумніше щастя, чи найщасливіше горе.»

1 000 день війни.
.
.

я зустрічаю у плацкарті,

який несеться
по українським дорогам,
в український Миколаїв.
поруч з тим,
з ким був на звʼязку
у 1 день війни.

І це - чи найсумніше щастя,
чи найщасливіше горе.

швидко собі зарепостили
я все бачу 😑

Над озером, коло самого причалу, стоїть періста береза.
Вона вкута в простір і в час свого існування.
Коли хвиля здіймається і бʼє в її стовбур, береза не може відступити на кілька кроків назад, коли осінь надсилає перші нічні заморозки, береза не може сховатися в хату і покірно ронить своє змертвіле листя.

Береза прикута подвійно: до простору, де впало й проросло насіння, до часу, який їй судилося стояти над озером, доки її не зрубають.
Людина в принципі вкута тільки один раз: у свій час. Ми не вибирали часу свого народження, машина часу не знайдена, і ми мусимо жити в ті роки, які нам судилися незалежно від нашого бажання.

Зате в просторі ми розмірно вільні.
Ми можемо відступити з місця, в яке вдаряє, загрожуючи змити нас, хвиля. Під час морозу ми можемо сховатися в теплу хату.
Розвиток техніки означає
практичне застосування теоретичного постуляту нескутости людини в просторі. І це — одне з благословень людини.

Одначе це благословеня може стати прокляттям,
коли людина
схоче свободою в просторі
надолужити своє невільництво в часі.

Одним з проявів цього може бути еміґрація.
Еміграція може бути відходом у простір, щоб перешикуватися відповідно до вимог часу, зібрати сили — і відвоювати втрачений простір і ствердити себе в своєму часі.

Але еміґрація може бути і просто спробою обдурити час пересуванням у просторі, може бути спробою втечі.

Якщо ви подалися до еміґрації тому, що боялися невільничої праці в шахтах
Караґанди або лісорубства в басейні Печори, вам доведеться спуститися в глиб бельгійських шахт, де треба кілька кілометрів повзти темною й мокрою штрекою на череві, ви будете змушені корчувати правічний ліс коло полярного кола в Канаді.

Звісно, матеріяльний рівень робітника в Бельгії вищий, ніж у Казахстані, а норми виробітку в Канаді менші, ніж у сибірській тайзі, але...

Але від вимоги часу перетворити людину на функцію, на ґвинтик у складному й бездушному механізмі все таки ви не втекли.

Людина вставлена в рамки часу з не меншою категоричністю й безумовністю, ніж береза в рамки часу і простору.

Пересування в просторі
може створити ілюзію рятування від часу,
але це тільки ілюзія.

⚡️ШОК: В МЕРЕЖУ ЗЛИЛИ НОВИЙ МЮЗИКЛ МУР

Європа 🎫

Україна 🎟️

.

Олександр Заїка… 🫨😭

…і ще
якісь там три хлопці
їдуть до вас

перейшов на темну сторону

і розлігся

...і тут всі джедаї республіки просто склали свої мечі і ахуєлі.

Ось для цього фільму.

МУР ПИШЕ САУНДТРЕК 😙

П. Тичина
.
.

Світає.
Так тихо, так любо,
так ніжно у полі.
Мов свічі погасли
в клубках фіміаму.
В туман загорнувшись,
далекі тополі -
В душі вигравають
мінорную гаму.

Вже дніє поволі...

Так тихо, так любо,
так ніжно у полі!

Світає.
Все спить ще:
і небо і зорі - безсилі.
Лиш птах десь озвався
спросоння ліниво,
Та пень обгорілий,
мов піп на могилі,
„Безсмертний, помилуй!" — кричить мовчазливо.

Видніє щохвилі…

Все спить ще:
і небо,
і зорі безсилі!

Світає…

Проміннями схід
ранить ніч, мов мечами.
Хмарки золоті
поспішають на битву.
Безмовні тумани
тремтять над полями
І з ними стаю я
на ранню молитву:

О, зжалься над нами!
Защо нас ти раниш
у серце мечами?

Це ми, вчора сиділи до 05:40,
робили саундтрек-пісню до нового фільму Яновича.

У кіно 12.12 😘

Ви помічали,
як враження загиблої людини, людини-тіла,
подібно коректору - потихеньку викреслює з памʼяті
всі спогади людини живої?

Як тільки ви вживу
побачите когось мертвим.
.
.

пардон за каламбур.

В мене помер дідусь.
.
.

Прошу того, хто це читає – давай без сентиментів.
Біль виклику таксі до поліцейського відділку,
біль від заповнення чисельних бланків, форм та реєстрацій,
біль від важких пакетів з його речами – все це більше за той «біль»,
який в мене викликав сам факт його смерті.
Тож давай без сентиментів і слів співчуття.
Вони мені непотрібні. А йому – тим паче.

Він – кинув мою бабусю, коли вона була вагітна моєю матір’ю.
Викинув, як сміття, лишень почув про «живіт» та «дві полоси».
Ось такий-от… «Дідусь».

Коли він помер – жодна людина не хотіла приїхати й забрати тіло.
Уяви, яке треба прожити життя,
аби ні одна людина в цьому світі – не хотіла займатися твоїми похоронами?
Сенека писав: «Природа обшукує нас при виході, як при вході…»,
а цю людину - природа без черги пустила повз метало-детектор,
бо ніхто не помітив, як він прошмигнув туди.
Ніхто не дивився.
Може він щось і забрав туди, з собою… Зі своїх речей.

Його речей.

Як дивно виглядає квартира мерця.
Сліди життя, життя обірваного раптово…
Наче хтось натиснув паузу на старому DVD-плеєрі,
і картинка застигла, трішки мерехтить і проситься:
«Включіть мене! Включіть назад! Я ще не дограла!...»

Квартира дихає, плюється його запахом, залазить тобі в ніздрі та вуха,
наче пес, вертиться біля твоїх ніг, шукаючи знайому ходу, кашель, одеколон,
підстрибує, хоче глянути, чи не прийшов хазяїн,
чи не його риси там, зверху?

Бачу залишені на столі окуляри, запальничку,
авторучку з носиком, який стирчить не втягнутий всередину.
Бачу книжки, плакати, платівки.
Гітару, яку давно ніхто не чіпав. Гітарі, на відміну від взуття, дверних ручок,
мила у ванній та пачки цигарок – байдуже, хто прийшов.

Речі застигли й перетворилися на музей.
На музей мого дідуся.
Тільки чи вартий він музею?
Кожен вартий. Або ніхто не вартий.

Оглядаюся на свою кімнату, прямо в цю секунду, і думаю…
Як би мене раптово не стало, що б думали люди про мене,
по тим речам, що я залишив?!
По тому, як лежать мої окуляри, книжки?
Ці помітки на полях, ці фрази ручкою прямо на сторінках…
Я завжди лишав їх, думаючи, що так – я роблю книгу більш живою.

Хоча, куди ще більш живою?! Вона й так буде жити довше за всіх, переживе тебе й мене.
Ця книга – стане частиною багатьох «музеїв».
Може, вже була. Сліди на полях там – не тільки від мене.

Кажуть: «Природа обшукує нас при виході, як при вході…» - тому ми зникаємо.
А речі – ні. Вони залишаються тут.

І чим тоді Людина, Homo Sapiens, «Вінець Творіння!..» - кращий, глибший,
фундаментальніший за камінь чи авторучку,

носик якої стирчить
і проситься всередину?

ну, треба й таку музику
інколи писати.
.
.

альбом 13.12

Всім добра, любові й громадянської позиції. 💫

Тут була гостра проза Шевельова про еміграцію,
класна проза.

Але я видалив її,
бо не можна всіх судити за виїзд, обставини різні,
і ображати вас їх не хочеться)

Але… повертайтеся,
коли можете.

А то не буде куди повертатися,
коли захочете.

;)

Сиджу у кавʼярні в Чернівцях вже четверту годину.
Раз на 20-25 хвилин підходять якісь люди, студенти та працівники держ-освіт організацій, світить сонце, танцює голками по хрусталику, ніздрі лоскоче пряний, гіркуватий аромат.

Зупиняюся на секунду. Не дивлюся на стіну, на обкладинку книги, на смішний стікер на ноутбуці у дівчини, дивлюсь повз них, дивлюсь... просто вглиб. У повітря, крізь повітря, на повітря. Нікуди, загалом, не дивлюсь.

І розумію,
що я - безтурботний. Вперше за багато-багато місяців.
І є війна, війна - готова пиздою накрити нас,

...як спідницею - матрьоха накриває самовар (с) Костенко.

Є задачі та проєкти,
і здається - навіть більше, ніж вписані в гугл-календарик,
тож я точно щось забув.

Але. Я видалив інстаграм, ютуб...
видалив з телефону усе,
вже пішов другий місяць... І мені дихається дуже вільно.

Насправді, якщо так подумати,
увесь цифровий світ - нічого не значить, бо все забувається у цьому водовороті кліпового контенту.
Насправді, якщо так подумати,
увесь світ - нічого не значить, бо сонце колись вибухне.

Але від цього дихається дуже вільно,
від цього - сильніше лоскоче ніздрі пряний аромат,
а золоті голки ще активніше танцюють на хрусталику.

Mr. Азізбекян дуже любить Буковину

Bacara 🤍

Ось це, блять,
держава.

у, сука,
дєди ваєвалі.

«…Голодным солдатам, правда, было не до баб, но начальство добивалось своего любыми средствами, от грубого нажима до самых изысканных ухаживаний.
Среди множества кавалеров были удальцы на любой вкус: и спеть, и сплясать, и красно поговорить, а для образованных — почитать Блока или Лермонтова…
И ехали девушки домой с прибавлением семейства. Кажется, это называлось на языке военных канцелярий «уехать по приказу 009».

В нашей части из пятидесяти прибывших в 1942 году к концу войны осталось только два солдата прекрасного пола. Но «уехать по приказу 009» — это самый лучший выход.

Бывало хуже.

Мне рассказывали, как некий полковник Волков выстраивал женское пополнение и, проходя вдоль строя, отбирал приглянувшихся ему красоток.

Такие становились его ППЖ[2].
[2] Полевая передвижная жена. Аббревиатура ППЖ имела в солдатском лексиконе и другое значение. Так называли голодные и истощенные солдаты пустую, водянистую похлебку: «Прощай, половая жизнь».

А если молодые красавицы сопротивлялись — на губу, в холодную землянку, на хлеб и воду!
Потом крошка шла по рукам, доставалась разным помам и замам, бывало всей роте одновременно.

В лучших азиатских традициях!..»
.
.

Н. Никулин ,
"Воспоминания о войне"

Коли ви це закріпили,

пропоную поглянути на цю саму армію,
півстоліття назад.

расцвєєєтааалі яблані і груши

за півгодини скину вам сюди неймовірну статтю почитати.
просто неймовірну.

аж

я обожнюю коней.

😯🫨

Хто не в курсі, в Америці система не прямих голосів,
як в нас.
Типу "за Крука - 115 мільйонів, за Заїку - 118 мільйонів, Заїка - переміг!",
ні.

Там може програти людина,
за яку голосує більша кількість населення.
(прикиньте).

Там голосують штати,
обирать представників, пропорційно населенню,
і є система "all or nothing", м.. якби так пояснити.

Ну короче,
уявіть.

в Києві - живе 4 000 000 людей,
тому у Києва - 12 делегатів.
у Львові - 1 000 000,
тому у Львова - 3 делегати.
у Житомира та Тернополя - по 1 делегату.

(делегати - вважайте... "бали голосів")

От йдуть вибори, Пес Патрон проти Павла Гоца.

У Києві - 1.2 мільйони голосують за Гоца, а 2.5 мільйони - за Пса Патрона.

У Львові - 200к за Пса Патрона, 750к за Гоца.

Але, в американській системі так: хоч і 1.2 мільйона в Києві - не за Патрона, все ж він набрав більшість,
і тому всі 12 делегатів (балів) будуть голосувати за Пса Патрона.
у Львові - навпаки, хоч і частина за Пса, але всі 3 делегати (бали) йдуть за Гоца.

І навіть якщо Житомир та Тернопіль - всі за Гоца,
на виборах все одно переможе Пес Патрон.

Бо у Пса - 12 з Києва,
а у Гоца - сумарно 5, хоч і з трьох різних міст.

Поняли?
і так по штатах.

Важливо виграти більшість в кожному штаті,
але якщо у штата населення більше - то й голосів перейде більше.

Є штати, які історично - за якусь партію, і не їбе.
А є swing state, де може бути по-різному.

Пенсільванія - найбільший swing state,
де більше за всіх можна виграти цих "балів"-делегатів.

Сподіваюсь, пояснив.

о 03-00 буде Пенсильванія,
це головний swing state... по ній буде видно.

Минулі вибори вирішила Пенсільванія,
тому...

чекаємо.

well well well

НІ В НЬОГО НЕ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ.

Я ПРОСТО РОБИВ ЛЕКЦІЮ ДЛЯ СТУДЕНТІВ МОГО МАЙСТРА В КАРПУСІ,
І ТАМ БУВ СЛАЙД ПРО ВАЖЛИВІСТЬ КОМАНДИ,
І я побачив, що крізь всі роки, на усіх бекстейджах незмінне одне - його мордашка.

я познайомився з ним,
коли йому було 17 років,
і він закінчив школу.

Влітку, біля метро Українських Героїв (ЛТ).

Потім ми зняли один кліп,
потім два…

…а потім ми були разом на більше півсотні зйомок.

Знімали на мінних полях Купʼянську, і в сонячному Львові. Знімали над водою і у воді, знімали вогонь і гнилу їжу, дітей і біженців, військових і Пашу Гоца, реперів та рокерів, стендаперів та аніматорів.
Знімали операції на серці і спалені склади, танці та бійки, американських послів та автокатастрофи.

Першу роботу,
як студенти Карпенко,

і останню - теж.

…і всі-всі,
що були між ними.

Дякую, Шмундир 🤍

Я жоден український гурт
не вмикаю і не рекомендую
людям так часто,

як NAZVA.

.
.

😶

.
.

і я теж впевнений.

❗️ПАНІ ТА ПАНОВЕ

до вашої уваги…

Те, як має працювати екскурсовод.

…
а ще,
тримав у руках
колінну чашечку мамонта.

Я тримав в руках предмет

якому 330
000 000 років.

330 МІЛЬЙОНІВ
років.

в мене руки трусилися.

це було так… страшно.

📍м. Умань

Це музей,

де можна всього торкатися

Корова так реве,
наче її не випустили в Польщу

Олександр Хоменко старший в студію!

Інтернет - це прекрасне місце.