📰Контент аналіз: Майк Волц📰
Замість того, щоб просто гадати про позицію майбутнього радника з питань національної безпеки і реально подивитися на деякі його озвучені позиції - наприклад, на дуже цікаву його статтю (в співавторстві з Метью Кронігом) для The Economist, де він і виклав свої основні бачення зовнішньої політики.
Опублікована буквально 2 листопада, вона, звісно ж, переповнена критикою адміністрації Байдена - мовляв, головний бенефіціаром всієї зовнішньої політики США був саме Китай, а не Америка.
Там же він, звісно, одразу згадує конфлікт на Близькому сході та агресію росії проти України:
"Наступний президент повинен терміново діяти, щоб якнайшвидше завершити конфлікти в Україні та на Близькому Сході, і нарешті зосередити стратегічну увагу там, де вона має бути: протидіяти більшій загрозі з боку Комуністичної партії Китаю."
Проте, хоча він і закликає до будь-якого пришвидшення завершення війни, він точно знає, хто винен і чому винен:
"Коли Росія зосередила війська біля кордонів України у 2022 році, президент Байден міг стримати російського лідера, погрожуючи катастрофічними наслідками. Натомість він заспокоїв його, виключивши військову відповідь і запропонувавши прийняти «незначне вторгнення». Тоді пан Путін розпочав найбільший конфлікт у Європі з часів Другої світової війни."
Відповідно, його першопочаткова позиція звучить як повна підтримка України, яка мала б бути вже за місяці до повномасштабного вторгнення. Далі, звісно, читаємо аргументи про "занадто пізно" та "пріоритети треба міняти". Звідти і народжується ідея переговорів тут і зараз - проте це не означає автоматично переговори на умовах росіян. Насправді Волц одразу пропонує рецепт, як силою усадити росію за стіл переговорів та не дати Україні в цей же час зайти на переговори зі слабкою позицією:
"Наступна адміністрація повинна прагнути, як стверджував Дональд Трамп, «закінчити війну та припинити вбивства». Америка може використати економічні важелі, зокрема зняття паузи з експорту зрідженого природного газу та боротьбу з незаконним продажем нафти Росією, щоб змусити Путіна сісти до столу переговорів. Якщо він відмовиться від розмови, Вашингтон може, як стверджував Трамп, надати Україні більше зброї з меншими обмеженнями на її використання. Зіткнувшись із таким тиском, Путін, ймовірно, скористається можливістю згорнути конфлікт."
Тобто в підсумку ми бачимо обережного яструба - він готовий до більших ризиків та більшого тиску, але за умови, що за цим ризиком та тиском стоїть певна стратегія та певне розуміння результатів такої політики. Так, це не ідеальна (точніше, ідеалістична) позиція стосовно наших питань, проте з нею можна працювати - вона резонна та заснована на певних стратегічних перспективах, а не просто на лозунгах.
І це не може не радувати.
Посилання на статтю для ознайомлення:
https://www.economist.com/by-invitation/2024/11/02/china-is-the-big-winner-from-bidens-foreign-policy-say-michael-waltz-and-matthew-kroenig?giftId=8fe89535-d625-46ca-813a-cc518a20b21b&utm_campaign=gifted_article&mkt_tok=NjU5LVdaWC0wNzUAAAGWr_3ixX7kPNadjA5L9hJaZ3BZFym6Cuf3_0n-pFRF4NRPb1l9C7qdL-67ITt49jSQ6Oi9W4_hZy0qdnEwx8Ufze9bvTBJjwik0LdPmgItM6mq