✙ History_malva ✙

Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують жертв Голодомору.

1929 року до сіл починає прибувати партійна еліта, щоб змусити селян вступати до колгоспів. Заможних селян починають називати куркулями і арештовувати. В перші місяці 1930 року з України депортували 113 тисяч селян їх вважали куркулями.

1931 року радянській владі вдалось відібрати в селян близько 70% господарств. Цього ж року села спорожніли, весь врожай забрали.

1932 року українські села голодували. Мерців збирали на вулицях і скидали у ями. Того ж року вийшов закон «Про пʼять колосків», відповідно до якого крадіжкою колгоспного майна вважались підібрані в полі кілька колосків.

1933 року фіксують найбільшу смертність. Села, які не виконують плани хлібозаготівель вносять на «чорні дошки» і оточують військовими загонами.
Науковці називають цифри загиблих від 4 до 10 мільйонів осіб.
Світ досі боїться визнати Голодомор геноцидом українського народу, більшість навіть не знають про нього. Лише 18 країн-учасниць ООН визнали Голодомор геноцидом українського народу.

21 листопада 2013 року півтори тисячі людей вийшли на площу в знак протесту проти відмови Януковичем підписувати асоційоване членство України в ЄС.
Вночі 30 листопада поліція жорстоко розігнала протестувальників, а вже 1 грудня до Києва зʼїхались сотні тисяч людей.

16 січня уряд Януковича ухвалив «Закони про диктатуру» — це дало можливість беркутівцям застосовувати зброю проти протестувальників, адже їх згідно закону оголошено злочинцями.

«Беркут» застосовував проти учасників сльозогінний газ, гумові кулі, світло-шумові гранати та водомети за мінусових температур. Протестувальники зникали. Тіло одного з активістів знайшли покаліченим і замерзлим у лісі.

У лютому 2014 року Янукович втік до Росії. Беркут розстріляв понад сотню людей, вони ввійшли в історію як Небесна Сотня.

35 років тому, 19 листопада 1989-го року відбулося перепоховання тіла Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого.

Так писав Левко Лук’яненко про день поховання.

Читати в дописі

🔻 Підписатися

Сьогодні 100 років від створення Українського Радіо.

Українське Радіо запрацювало 16 листопада 1924 року у Харкові, о 19-й годині в етері голосом техніка пролунало - "Алло, алло, алло. Всім, всім, всім. Говорить Харків, перша українська радіостанція".

1934 року радіо переїжджає до Києва, але вже 1941 року повертається назад у Харків. У Харкові радіомовлення тривало до приходу німців.

Також у 1943-1945 роках мовило ще одне радіо «Афродита», кожен етер починався словами — "Ви чуєте голос вільної і незалежної України!". Мовлення здійснювали з криївки, радіостанцію «Вільна Україна» НКВДисти закидали гранатами під час етеру.

Протягом років Українське Радіо змінювалось, але сигнал часу досі залишається точним.

(Детальніше про Українське Радіо та радіо «Афродита» можна прочитати на сайтах «Суспільне Культура» і «Історична Правда»).

Цвітуть осінні тихі небеса,
Де ти стоїш блакитна, мов роса.
В очах засмуток темний, мов ожина, —
Моя кохана, мріялось, дружина.
Як сон далекий, видиво майне…
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
Я під вікно прилину навесні,
Щоб ти знялася пташкою ві сні,
Де цілувала кучері волосся,
Де пригортала те, що не збулося,
Що не воскресло в літечко сяйне…
Хоч не забудь, а згадуй ти мене.
У тебе смуток, в мене ревний жаль,
У тебе вечір — в мене ніч і даль.
Я під вікном постою із журбою,
Куди ж мені подітися з тобою?
Хай серце серцю звісткою майне…
Хоч не забудь, а згадуй ти мене…

© Андрій Малишко

14 листопада 1912 року народився Андрій Малишко — поет, перекладач, автор пісень «Пісня про рушник» «Знов цвітуть каштани» та інші.

Ольга Ільків була однією зі звʼязкових Романа Шухевича і відсиділа в таборах совка 12 років.

«А я йшла на те, щоби боротися за Україну. Радість боротьби, що я посуваюся хоч на крок ближче до свободи, то мені давало сили. Я була між тими, які здобували самостійність України… І я вважаю, що націоналізм є потрібний українському народові. Тільки націоналізм дає право народові мати свої звичаї, свою культуру, своє обличчя, жити своїм історичним життям, зв’язувати своє сучасне з минулим і з майбутнім…» — казала жінка.

1950 року Роман Шухевич порекомендував Ользі переїхати з дітьми на Схід і там організовувати просвітницьку діяльність і залучати до підпілля українську інтелігенцію. Перед поїздкою жінка повернулась до Львова попрощатись зі своїми подругами, але там її заарештувати.

Презентація двотомника «Під ковпаком окупантів» політв’язня совєтських концтаборів, шістдесятника, Лауреата Шевченківської премії Богдана Гориня що відбувся у Києві 31 жовтня у Національному музеї літератури.

У заході взяли участь знакові постаті Микола Жулинський, Іван Заєць, Павло Гриценко, Михайло Сидоржевський, Василь Деревінський.

Їхні виступи – концентровані міні-лекції з літератури, політології, націології, історії. Тривалість відео – менше однієї пари.

Перегляньте – і вам додасться.

Отже, дивимося.

🔻 Підписатися

8 листопада 1887 року народився Сотник Легіону Українських січових стрільців — Дмитро Вітовський.

Йому належать слова: «Буде армія — буде державність».

У період навчання в університеті починає свою активну діяльність в Русько-Український радикальній партії разом з Іваном Франком і Михайлом Павликом. Організовує мітинги виступаючи за викладання українською мовою у навчальних закладах, наслідком стало відрахування з Львівського університету.

З початком Першої світової записується до лав УСС і військова карʼєра йде в гору так, що вже у 1916 році Дмитро став комісаром УСС. А у 1918 році Вітовський очолив Український військовий генеральний секретаріат. Після Листопадового чину Українська Національна Рада надала Вітовському звання полковника.

🇺🇦7 листопада 1936-го року народився Микола Вінграновський — український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет.

📹Архівний документальний фільм про Миколу Вінграновського.

🔻 Підписатися

Василь Ємець — бандурист, вояк Армії УНР, письменник.

Народився на Слобожанщині і змалку мав любов до музики. У 1911 році виступав на одному з памʼятних вечорів з твором Тараса Шевченка «Розрита могила» через що його ледь не виключили з гімназії.

Після поразки Української революції емігрує до Європи, а згодом до США. У Голівуді Василь Ємець окрім своєї вчительської роботи створив унікальну бандуру, що має 62 струни та 5 повних хроматичних октав.

🇺🇦"Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна" – із цими словами чоловік, палаючи, рухався центральною вулицею столиці. Перехожі від несподіванки й жаху німіли чи розбігалися. А він біг, допоки напівживим не впав на бруківку… Розповідають, що коли Василь Макух уже помирав від отриманих опіків, лікар сказав, що тепер його діти лишаться сиротами, на що чоловік відповів: "Вони ще будуть пишатися батьком. А нині ми всі – сироти. Україна – сирота".

Своїм вчинком чоловік намагався привернути увагу до ситуації русифікації, колонізації московитами України та агресії СРСР у тодішній Чехословаччині.

Це був перший у новітній історії Європи акт самопожертви проти національного гноблення. Такий шлях мученицького протесту згодом обрали: Ян Палах у Чехословаччині, Ілля Ріпс у Латвії, Ромас Каланта у Литві, кримський татарин Муса Мамут. Подвиг Василя Макуха повторив Олекса Гірник.

🕯Похований Василь Макух у місті Дніпрі.


🔻 Підписатися

Шість років від смерті Каті Гандзюк. 31 липня 2018 року на активістку було скоєно напад, а 4 листопада 2018 року Катя померла в лікарні.

3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох представники НКВС розстріляли 1111 осіб. Приводом для розстрілу стала 20 річниця жовтневої революції. Серед вбитих відомі театрали такі як Лесь Курбас, письменники Валерʼян Підмогильний і Микола Куліш.
Родичам не повідомляли про загибель увʼязнених, у довідках про смерть були вказані інші дати смерті. Наприклад, родичам Григорія Епіка видали довідку про смерть з вказаною датою 28 січня 1942 року.

1 листопада — день народження легендарного командира та провідника Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла 🐺🐺🐺