Богдана Валігура

Коли батьки валідують дитину, вони одначасно і будують емоційний звʼязок, через розуміння емоцій, і нормалізуючи будь яких почуттів, і навчають конструктивно реагувати на емоції, коли дитині дається вибір, що з цією емоцією робити або яку навичку застосувати.

Це дуже цінно

Валідація в цьому контексті

Валідація у DBT — це спосіб допомогти людині зрозуміти, що її емоції та реакції є природними й логічними в межах її досвіду, але це не означає, що вони повинні залишатися незмінними. Вона працює як інструмент діалектики: з одного боку, визнання детермінованої реальності, а з іншого — пошук простору для свідомого вибору та змін.

Наприклад: Уникнення складних ситуацій
Валідація: "Це зрозуміло, що ви хочете уникнути стресу. Багато хто в подібних умовах відчуває те саме."


Діалектичний баланс.

Разом із визнанням цієї реакції ви можете вирішити зробити перший невеликий крок для вирішення проблеми.

Як валідація підтримує зміни?
Розвиває прийняття. Знижує самоосуд і сприяє емоційній стабільності. Людина відчуває, що її емоції мають сенс.
Дає можливість спокійно оцінити ситуацію й побачити шляхи змін.
Допомагає розпізнати моменти, коли людина може обирати іншу реакцію навіть у межах своїх обмежень.
DBT через валідацію і діалектичний підхід навчає людину знаходити баланс між тим, щоб приймати себе, і тим, щоб прагнути змінювати своє життя.

Тобто ми кажемо: "це зрозуміло чому ти так почуваєшся, але ти маєш вибір, що з цим робити далі"

Принцип діалектики в DBT полягає в тому, щоб знайти баланс між прийняттям того, що є зараз, і прагненням змінити це.

Це означає, що дві протилежні істини — наприклад, "я роблю все можливе" і "мені потрібно працювати краще" — можуть бути правдивими одночасно. У терапії цей підхід допомагає людям зрозуміти та прийняти свої емоції, не зупиняючись на них, а водночас навчитися новим способам реагування та дій.

У цьому контексті діалектика також враховує напруження між детермінізмом і свободою волі. З одного боку, поведінка людини багато в чому визначається її біологією, минулим досвідом і обставинами, які вона не може контролювати. З іншого боку, навіть у межах цих обмежень людина здатна знаходити вибір і змінювати свою реакцію. DBT допомагає інтегрувати ці дві ідеї, визнаючи як детермінуючі фактори, так і можливість свободи через усвідомленість і навички регуляції.

Якщо спиратися тільки на Сапольскі, то як на мене, все пора в помиральну яму.

Бо людство тварі, і ми всі приречені 🫠 всіх треба простіть, але ввічливо закрити подалі від суспільства.


Якщо детерменвщм та свободу волі уявити в вигляді спектру, то різні терапевтичні підходи будуть на рідних відстанях.

Але майже всі спираються на той але інший але присутній фактор свободи волі.

Ви там живі?

Простіше кажучі ви робите, те що хочете, а от хочете саме ви саме цього, через свою генетику та святу біопсихосоціальну модель 🙌🏼💫✨

Лібет вважав, що хоча ми не контролюємо ініціацію дій, ми можемо “ветувати” їх — зупинити виконання дії на фінальному етапі. Це залишає місце для обмеженого виду свободи волі, який він називав “контроль зупинки”.

На думку Лібета, свідомість не запускає дії, але все ж має ключову роль у їхньому коригуванні. Це підкреслює можливість свідомого втручання в процеси, які мозок запускає автоматично.

Позиція Роберта Сапольскі

Сапольскі погоджується з Лібетом, що мозок приймає рішення до того, як людина усвідомлює це.

😈Проте він іде далі і стверджує, що люди взагалі не мають свободи волі, навіть “вето”. Усі наші дії — це результат підсвідомих процесів, які повністю визначаються генетикою, гормонами, попереднім досвідом і оточенням.


Для Сапольскі наша поведінка визначається нейрофізіологією мозку. Свобода волі, на його думку, є ілюзією, створеною для раціоналізації вже прийнятих підсвідомо рішень.

Сапольскі заперечує ідею Лібета про “свободу вето”, стверджуючи, що навіть ця здатність залежить від автоматичних процесів у мозку. Людина не може свідомо зупинити дію, тому що рішення про “зупинку” також є підсвідомим.


Тут нам всім починає несамовито палати 🔥

Сапольскі вважає, що концепція свободи волі створює ілюзорне почуття відповідальності, яке використовується для покарання і заохочення.

Він виступає за перегляд судової системи й моральних норм, орієнтуючись на розуміння біологічних причин поведінки.

Я не змогла за 1 раз подивитись це інтервʼю хмаринки science 🧪 з Робертом Сапольскі, бо він лейтмотивом повторює: російські солдати не мали вибору не йти, все їх життя вело до цього. А ще «українцям пощастило загачнл більше ніж іншим біженцям, бо вам раді і є інтернет, значить ваші сімʼї за роки війни не розпадуться. Можливо це тільки моє враження.🤔

Окей, повернемось:
Позиції Лібета і Сапольскі збігаються в тому, що більшість наших дій визначаються автоматичними процесами мозку, що зменшує роль свідомості. Проте Лібет залишає простір для обмеженого виду свободи волі через можливість “вето”, тоді як Сапольскі повністю заперечує цю концепцію, наголошуючи на детермінізмі.

130 є ✅ поїхали спростовувати свободу волі 😈


У 1980-х роках нейрофізіолог Бенджамін Лібет провів експерименти, які поставили під сумнів традиційне уявлення про свободу волі: мозок приймає рішення до того, як людина це усвідомлює.

Хід експерименту 👩🏼‍🔬

Учасників підключали до електроенцефалографа (ЕЕГ) для реєстрації мозкової активності. Завдання полягало в тому, щоб добровільно натиснути кнопку в довільний момент і зафіксувати точний час, коли вони вирішили це зробити. Для вимірювання часу свідомого рішення використовувався спеціальний годинник із швидким рухом стрілки. Лібет паралельно фіксував момент, коли в мозку з’являвся так званий “готовність потенціалу” (readiness potential), тобто електричний сигнал, який свідчить про підготовку до дії.

Результати 👨‍🏫
Експерименти показали, що “готовність потенціалу” виникала за 300–500 мілісекунд до того, як учасники усвідомлювали своє бажання натиснути кнопку. Свідоме рішення людини з’являється вже після того, як мозок фактично “вирішив” діяти. 😵‍💫

🤔Інтерпретація Лібета

Лібет висунув гіпотезу, що людина не повністю контролює момент прийняття рішення, але має здатність “ветувати” дію на фінальному етапі. Ця концепція, названа “свободою вето”, припускає, що свідомість може зупинити виконання автоматичної дії, яку ініціював мозок.

🗽Таким чином, свобода волі може полягати не стільки в ініціюванні дій, скільки у можливості їх блокувати.

З вас 100 реакцій, і перейдемо до найцікавішого на мій смак — КРИТИКА СВОБОДИ ВОЛІ 🗽

Звучить логічно?
Хто тут за свободу волі — з вас вогники 🔥
Хто проти — з вас сльози 😢
Хто ще не визначився — сердечко ❤️

Чому валідуємо тільки емоції, а не поведінку?

Ви супер-розумні. Бо поведінкою ми можемо курувати.
Нібито можемо, але це не точно.
Але у всіх напрямках, що за основу мають КПТ — можемо. Це прям база, грунт, основа.
Роберт Сапольскі наче не дуже згоден.


Але зараз спробую пояснити.

Концепція свободи волі або свідомого вибору була сформульована ще у давній Греції, а вже ранні християни, вважали, що люди мають вільну волю, яка дозволяє обирати між гріхом і праведністю, але вона обмежена Божою благодаттю.

Першим психологом, що зацікавився цією темою став Вільям Джеймс, «батько американські психології» підкреслив роль свободи волі як центрального елемента свідомого досвіду.

Він вважав, що людина здатна приймати рішення і контролювати свою поведінку.

Його погляди базувалися на ідеї, що воля є функцією свідомості, яка дозволяє спрямовувати увагу та обирати, як діяти.

Саме ця ідея повторюється вже багато століть і лягла в основу, як логотерапії так і КПТ 🙌🏼

Взагалі тема травми та чутливості нервової системи дуже повʼязані.

Дитина, що має високочутливий тип темпераменту та НЕ має достатньої валідації та навчання керування своїми емоціями від близьких важливих дорослих (батьки, бабусі, дідусі, вчитель і т.д) при травматичному досвіді, що «т» та «Т» мають надзвичайно високі шанси мати емоційні розлади у дорослому віці: межовий розлад особистості, тривожні розлади, ПТСР, розлади харчавої поведінки, зловживання психо активними речовинами.

Засновниця дитячого ДБТ, у якої я мала честь навчатись на дитячій спеціалізації, Francheska
Perepletchikova, Ph.D. має канал на ютуб з рекомендаціями для батьків високочутливих дітей. Хто такі високочутливі люди, або супер сенсори — писала тут https://www.instagram.com/share/BAAvHnAHnb

І ось вам відео Франчески «Валідація — як головний інструмент маніпуляції»

https://youtu.be/GIsTGnj-3vU?si=nVnSkyEoGe6wVE89


Якщо у вас є високочутливі діти і ви знаєте англійську, цей канал може вам дуже допомогти у розумінні того що ж відбувається і як з цим дати раду 🙌🏼

P.S. з дітьми не працюю і не планую. Але розуміння формування та розвитку дитячої психіки дало мені краще розуміння наслідків та фокусів уваги у терапії дорослих.

Навчання у Франчески дуже багато мені дало і ідей, і інструментів для комбінованого підходу в роботі з дорослими.

Повертаємось до теми валідаціі — це взагалі одне з головних понять у діалектично-поведінковій терапії (ДБТ)

Чому валідація така важлива?
Бо вона дає можливість відновлення контакту та взаємного розуміння.

Бо зменшує потребу в опорі і в захисних механізмах під час конфлікту.

Фактично це: “Я бачу тебе, я розумію твої почуття, і вони мають сенс, навіть якщо я не погоджуюся з твоєю поведінкою.”


Де та як ми можемо використовувати валідацію?
- всюди 🙌🏼

У БАТЬКІВСЬВІ:
❌“Не плач, це дурниці”, ✅“Я розумію, що ти засмутився. Це важливо для тебе.”

У СТОСУНКАХ;
❌«не накручу себе через дурниці»
✅ «Я бачу, що ця ситуація тебе дуже тривожить. Для тебе це справді має значення, і я хочу зрозуміти, що саме тебе хвилює.»

Можемо розібрати більше прикладів якщо хочете і детально поринути у тему валідаціі якось

Ну, що продовжимо розбір теми травми, переклад відео та розповідь про інші цікавинки 🧠

Не знаю як у вас, в мене були фанатастичні свята, я майже не виходила з хати і це було чудово 🥂🙌🏼

Важливо‼️
Коли ми говоримо про валідацію, то це ЗАВЖДИ ПРО ЕМОЦІЇ І ПОЧУТТЯ, а не дії.

Як думаєте чому?

Емоційна валідація — це процес визнання, підтвердження та прийняття емоцій як логічних, зрозумілих і значущих у контексті конкретної ситуації або досвіду, без осуду чи знецінення.


Наприклад, я можу бути виснаженою і роздратованою після робочого дня.

І близька мені людина може сказати: Ти сьогодні мала багато пацієнтів, не мала достатньо їжі та відпочинку, тому абсолютно зрозуміло, чому ти так почуваєшся 🙌🏼


Це прояв валідація з точки зору сьогодення, теперішнього контексту, за класифікацією діалектиктично-поведінклвоі терапії.

Інвалідація буде «не накручуй себе» «просто заспокойся»

Окей, певно треба пояснювальна бригада по питанню «ЩО ТАКЕ ВАЛІДАЦІЯ?»

Так-так, я плакса, якщо ви не знали. Хоч збоку виглядаю як кремень, але насправді дуже чутлива і плачу дуже-дуже часто.

Не на сесіях з клієнтами звісно, але після можу теж всплакнуть 😹

Книга, через яку я випала з життя і вже не один раз ридала. В скарбницю книг для ліпшого розуміння травм.

Дуже раджу фахівцям і вцілілим 💔❤️‍🩹

Тепер поїхали розбиратись у типах травм.

У практиці травмотерапевти часто використовують ділення травм на Т - «Т-велике» та т - «т-маленьке»

Що це за розділення?
«Т-велике» — це події, які дуже вирізняються від «нормального життя», це велика травматична подія яка звертає на себе увагу: війна, аварія, напад, зґвалтування і т.д.

«т-маленьке» — це також травматичні події але меншої інтенсивності, наприклад домашній емоційний абʼюз, знецінення, емоційне занедбання, буланг, хронічний стрес.

Достеменно не відомо хто запропонував таку класифікацію, є припущення, що це була засновниця методу EMDR Френсіс Шапіро, але я хз 🙈

Однак і події з типу Т, і з типу т, однаково можуть призводити і до травматизації, в до ПТСР.

З практики бачу, що як раз «т-малентке» куди частіше призводить до комплексного ПТСР, якій потім ховається за депресією, розладами особистості та іншими психічними розладами, які насправді є не коренем, а надлідком.

У відео Бассел говорить про те, що він не підтримує це розділення і вважає, що кожну травму треба розглядати індивідуально враховуючи всі обставини. Думаю тут він відштовхується від ідеї що люди часто розуміють це ділення, як велика травма і мала травма, але мені ближча ідея, що ділення на велику «Т» та малу т, має скоріше символічний характер: Т-велика звертає на себе увагу одразу, а т-маленька ховається та не є очевидною.

Що ж нам кажуть діагностичні критерії?

У сучасних діагностичних довідниках DSM-5 (Діагностичний та статистичний посібник з психічних розладів, 5-е видання) та МКХ-11 (Міжнародна класифікація хвороб, 11-й перегляд) термін “травма” визначається в контексті посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

DSM-5:

Травматична подія визначається як “вплив фактичної або загрозливої смерті, серйозних травм або сексуального насильства”. Цей вплив може відбуватися через:
• безпосереднє переживання події;
• спостереження за подією, що трапляється з іншими;
• дізнання про те, що травматична подія сталася з близьким членом родини або другом;
• повторюваний або надмірний вплив на деталі травматичних подій (наприклад, у професійній діяльності).

Варто зазначити, що опосередкований вплив через засоби масової інформації не враховується, якщо це не пов’язано з професійною діяльністю.

МКХ-11:

У МКХ-11 травматична подія описується як “експозиція надзвичайно загрозливої або жахливої події чи серії подій”. Це може включати природні або антропогенні катастрофи, бойові дії, серйозні нещасні випадки, свідчення насильства або переживання фізичного чи сексуального насильства. Травматичні події зазвичай виходять за межі звичайного людського досвіду і можуть призводити до значних психологічних наслідків.

Ці визначення підкреслюють, що травма пов’язана з подіями, які становлять загрозу життю, фізичній недоторканності або психологічному благополуччю, і можуть мати серйозний вплив на психічне здоров’я індивіда.


Але відверто кажучи, я думаю, що у найближчі роки розуміння та опис травми і у діагностичних критеріях дуже-дуже зміниться.

Тут я скорше згодна Бвсселом ван дер Клоуом, що дійсно може травмувати будь що, не обовʼязково має бути загроза життю.

Найбільше мені близька концептуалізація через метафору СПЕКТРУ, яку озвучував Dr. Victor Carrion у Хубермана: де початок спектру це просто нормальна стресова реакція на подразник, а от кінець — ПТСР, який виконує всі діагностичні критерії з диссоциативними симптомами.

Тобто людина може мати психологічну травму, не маючи ПТСР чи маючи якись окремі симптоми, як до прикладу інтрузії чи дисоціація, але нічого більше.

Це був складний шматок, ви там як?

Ви молодці, 100 реакцій і ми починаємо дууууууууже довгий розбір відео 🪄

Думаю до 5 січня закінчимо його розбирати 🙈

Почнем з поняття травма

Бессел ван дер Колк визначає травму, як пригнічуючий і надзвичайно overwhelming досвід, під час якого людина відчуває повну безпорадність і неспроможність впоратися із ситуацією.

Основний акцент він робить на тому, що травма – це не стільки подія, скільки сприйняття події.

Різні люди можуть реагувати на однакові ситуації по-різному залежно від контексту та їхньої особистої історії.

І наводить досі смішний по нашим міркам приклад з втратою роботи 👀
Дві особи можуть втратити роботу. Для однієї це стане серйозною травмою, тоді як інша може сприйняти це як нову
можливість.


Як думаєте, які саме деталі відрізняють одну й ту саму подію, але чому в одному випадку звільнення може бути травмою, а в іншому ні?

Насправді це стосується будь чого, і війни теж

Новий погляд на «Один вдома»

До речі один з особистих висновків 2024 дуже римується з цією ідеєю: я зрозуміла і прийняла, що мій блог ніколи не буде супер-популярним, бо мій контент занадто складний.

І мене цей висновок ні те, що не розчарував, він мені приніс фантастичне полегшення.

Я вчусь шукати цей баланс між обʼєктивністю та спрощенням, яке дає можливість не споплбжити ідею, але й пояснити її простими словами. Це не легко.

І це не не продукт для масової аудиторії.

Якщо порівняти ринок психології з ринком моди, то в мене дороге ексклюзивне ательє з авторською манерою, але без вигадування велосипеда, з повагою до традицій і науки 🧠

Чому?

Бо інформація якою я ділюсь — дуже дорога. Це неймовірна кількість часу та енергії на її пошук, аналіз та спрощення для переказу.

Це точно не легка для розуміння інформація, навіть після мого спрощення. І її треба вміти розуміти та аналізувати.

І доволі часто я кажу доволі неприємні, але правдиві речі. З клієнтами часто жартую, що якщо їм був потрібен позитивний психолог, то вони точно помились у виборі.

З вами була рубрика «публічна саморефлексія» 🦄

😱«ЧОМУ БРЕХНЯ ПЕРЕМАГАЄ ПРАВДУ?»🫣 Ось три факти про правду та брехню, які зазначив Харарі:

1️⃣Правда дорога, брехня дешева 🤑

Для створення правди потрібні дослідження, докази та перевірка, що вимагає ресурсів.
Брехню можна вигадати без жодних зусиль.

До прикладу історичні дослідження потребують років роботи, а пропаганда створюється миттєво. Згадуємо історичні лекції болотного царя 🪳
Або неймовірні інсайти інстапсихолохологів-психосоматологів 😹


2️⃣ Правда складна, брехня проста 🧠

Правда часто складна, багатогранна й потребує пояснень. Брехня може бути спрощеною й зрозумілою.

Брехня про “негайне вирішення економічних проблем” простіша за детальне пояснення економічних криз.

Тут теж можемо згадати інста експертів, яким набагато легше пояснити будь що «образою на батьків» та «духовними уроками» ніж розбиратись в кожному конкретному випадку враховуючи всі аспекти біопсихосоціальної моделі 👀


3️⃣ Правда болюча, брехня приваблива🪄

Правда може бути неприємною або дискомфортною. Брехня підлаштовується під бажання людей і приваблює емоційно.

Правда про кліматичні зміни викликає тривогу, а брехня про їхнє “неіснування” заспокоює. Як і правда про те, що психотерапія не може вас зробити на завжди щасливим та успішним, а от черговий марафон, що буде тривати тиждень — звісно може 🙌🏼

Особисто мене дуже вразила ця ідея 💡, її простота та краса.

Як вам?

Ця прекрасна ідея, була відповіддю на питання інтерв’єра «ЧОМУ БРЕХНЯ ПЕРЕМАГАЄ?»

Перед тим, як я вам розкажу думку Харарі, спробуйте відповісти на це питання у коментарях 🙌🏼

Думаю майже кожен українець за останні 3 роки рефлексував над цим не менше ніж будь який «західний інтелектуал». Хоча Харарі певно скорше «східний»

А поки поділюсь супер крутою думкою від Харарі про правду та брехню, з доволі нудного в інших питаннях інтерв’ю https://youtu.be/FQYGid5uCPk?si=c3vIRpY0nPVrKS4O

Вечір Різдва, саме час подивитись нове велике інтерв’ю про ТРАВМУ 😝

Інтервью психіатра та автора книги «Тіло веде лік» Bessel van der Kolk на одному з моїх найулюбленіших каналів The Diary Of A CEO

https://youtu.be/Qx5J5nwDBTo?si=79PyDqP--o7ob32T

🫵 З вас 100 реакцій, і зроблю переклад та розбір важливих тез з посиланнями на дослідження 🧐

У вас ліг інтаграм?
Чи норм працює?

Дуже я люблю великі випуски Останнього капіталісту.
Особливо цікаво про наших:

— становлення Юлії Тимошенко, повна її біографія, всі отсідки, а головне — відповідь на питання «звідки в неї гроші?». Не знаю чи вас це хвилювало, але мене дуже

https://youtu.be/aJi-MPuPb1Y?si=rP6FwYBrYi7xxuAE

- про клан «Дніпровських». Беги, він же Коломойський, Кучма і інші цікаві та впливові персонажі https://youtu.be/Mh4ltGqmE6w?si=8i84mGIqd7CK8BxZ

- окреме відео про Коломойського https://youtu.be/TOSCCPAGdqg?si=xg4AMi9j1Fi8a90a

Подкаст який продав мені нову книгу Тімоті Снайдера «Про свободу» (я його фанатка)

Цікаво те, як свобода тут обговорюється з усіх можливих сторін, починаючи від тілесної свободи, закінчуючи демократією

Мене вразило, що в книзі є про свідому турботу про себе

Хайлі рекоменд подкаст, книгу поки не читала

https://youtu.be/Ibp5Fv1KMoI?si=5erR9sPIIsEnwA7t

Допис про збір https://www.instagram.com/share/reel/_k51zlIJK

Дуже буду вдячна за репости 🙌🏼

Банка 🫙 https://send.monobank.ua/jar/86FV1FA1ma

Зібрано вже 68 тисяч зі 100 необхідних

Зараз вам накидаю ще крутецького контенту, який дивилась останній час ⏱️

Є тут ті хто дивиться цей канал?
Можете щось подібне накидати мені?

До речі, нещодавно дивилась інтервью Павла Макова (то не для слабкодухих, бо дуже дивне інтерв’ю) але дуже сподобалась його думка про те, що краще за будь яку «лагідну українізацію» спрацює СТВОРЕННЯ ЯКІСНОГО УКРАЇНОМОВНОГО КОНТЕНТУ 👌🏼

Тому тішусь, що зʼявляється все більше і більше крутих каналів

https://youtu.be/yQ2jPTqj12w?si=3Vvm8cYOkvddXt04

А це про «батька» анатомії https://youtu.be/dpBNDBwOC_8?si=B0YMzU8pwqgRU25q

Український канал про історію медицини, з неймовірно високим рівнем контенту 🙌🏼
Певно один з найкращих, на мій смак україномовних каналів

Відео на яке я випадково потрапила про пандемію чуми в Європі https://youtu.be/WDBxS6SPZyk?si=T1FsH1ijcbA49TOa

Добрий вечір, шановне панство 🥰
В мене тут накопичилось трохи крутого контенту, зараз поки в потязі буду ділитись.

Я ще не розібрала всі ваші рекомендації україномовного контенту, але дійду і до цього за пару тижнів

Нагадую, ваші реакції — моє паливо ⛽️

Сьогодні міжнародний день боротьби зі СНІДом

Країни в яких відбуваються бойові дії звідти мають зростання кількості ВІЛ-інфікованих, через незахищений секс, та інші чинники.

ВІЛ може стосуватись кожного з нас, не залежно від соціального статусу.

Якщо ви практикуйте незахищений секс, навіть щ постійним партнером, за міжнародними рекомендаціями маєте проходити тестування на ВІЛ раз на рік.

Нажаль тільки кожна 4 інфікована людина знає про свій ВІЛ позитивний статус, через те, що більшість не має ні яких симптомів протягом перших років.

Клініка Help 24 надає БЕЗКОШТОВНІ ГАРАНТОВАНІ ПОСЛУГИ з тестування, консультацій лікарів та навіть надає ліки 💊
Включно з антиретровіросною терапією 🙌🏼

Зберігайте та діліться цим посиланням з тими хто цього потребує

Для того, щоб отримати консультацію лікарів, пакет аналізів - достатньо зареєструватися на сайті, і дистанційна
безкоштовна допомога гарантована.

https://h24.org.ua/?utm_source=instagram&utm_medium=stories&utm_campaign=promo2911&utm_content=bogdana_valigura

Шановна громада, а як ви ставитесь до організації чатів по темам?

Бо особисто мене це трошки харить, через це я рідше заходжу в канали де є організація по темам. Але це бляха дуже зручно, в контексті мого каналу, бо можу зробити теми:

- книги
- переказ англомовних відео
- крутий україномовний контент
- публічна саморефлексія
Можу щось

Що думаєте з цього приводу?

Ваші історії краять серце 💔 я читаю їх усі, вони мають бути розказані і почуті.

Моя бабуся розповідала як вони з братами пухли з голоду зимою 46 року. Їх мама, моя прабабуся, не випускала гуляти з хати навіть у двір, щоб їх не викрали і не зʼїли.

І це був не той найстрашніший голод 32-33 року. Історії 32-33 мені ні хто не розповідав

Чи знаєте ви свої сімейні історії про голод?

Ну з почином, я вперше заблокувала підписника в телеграм 🤝

В інсті в мене близько 1000 людей в бані 😀

Хочу нагадати правила мого блогу:

1. Без образ і переходів на особистості

2. Читати і слухати очіма і вухами, а не жопою, обурюючись потім на власні додумування

3. Не розказувати ні мені, ні іншим підписниками чи коментаторам, що і як я чи вони мають робити, якщо вас не питали

Це комусь може не подобатись, не здаватись правильним. Але мені по барабану, це мій простір і мої правила
Хочете бути тут — будьте ласкаві дотримуватись 🫶

Бачу по коментарям, що не всі в курсі хто такий Роман Ратушний, чия цитата була вчора початком розмови.

Якщо в когось є конкретні претензії до його формулювання, спробуйте с фокусуватись на змісті, а не на формі.

Для мене його слова дуже зрозумілі і близьки.

Сеанс публічної саморефлексіі на тему індивідуальної деколонізації завершено.

Дякую за увагу та ваші реакції і коментарі, це допомагає мені позбавитись відчуття сорому 🫶

Пішли відписки 😹🤘🏼
Мене проплатив особисто Єрмак чи ОП?

Мова — це одночасно і листоноша наративів, якщо ви залишаєтесь в мовному середовищі колонізатора: дивитись їх фільми, ютуб ролики, новини, слухаєте їх музику чи читаєте їх класиків.

Але одночасно з тим, МОВА - це КОРДОН, коли ви обертаєте відмежувати це все від себе і свідомо занурюєте себе в інші культурні простори з іншими мовами.

Саме тому я відмовилась від російською і вчу ту грьобану англійську 🫠
До української питань не маю, з моєю челюстю проблем нема

Франц Фанон, автор праці “Чорна шкіра, білі маски”, досліджував, як мова є інструментом колоніального підкорення. Він наголошував, що прийняття мови колонізатора означає прийняття його культури, мислення та світогляду, що створює психологічну залежність і комплекс меншовартості у колонізованих народів.

Як мова стає інструментом колоніального впливу?

1. Насадження колоніальної мови: Мова колонізатора нав’язується як домінантна, витісняючи або маргіналізуючи місцеву мову. Це знижує її статус, позбавляє носіїв впевненості у власній культурі та створює залежність від колоніальної культури.

2. Переписування історії: Через мову колонізатори формують наративи, вигідні для імперії, які применшують роль і значення культури колонізованого народу.

3. Культурна асиміляція: Колоніальна мова використовується для популяризації “вищості” культури колонізаторів через літературу, медіа, освіту та релігійні практики.

4. Формування нової ідентичності: Колонізатори змушують колонізованих людей говорити мовою імперії, в результаті чого змінюється спосіб мислення та світогляд, розривається зв’язок з корінням та традиціями.

5. Мовний контроль: Використання мови для бюрократії та адміністрації забезпечує економічну та політичну залежність колонії від метрополії.

Мова як елемент індивідуальної деколонізації — це не лише про вибір слів чи способу спілкування. Це про формування нової ідентичності, звільнення від колоніальних впливів і повернення до своєї автентичності. Через мову людина відновлює, або як в моєму випадку, будує зв’язок зі своєю культурою, будує новий, незалежний світогляд і сприяє трансформації суспільства.

У контексті колоніалізму мова колонізатора часто ставала інструментом підкорення, асиміляції та маргіналізації місцевої культури, тому відновлення рідної мови є важливим етапом повернення чи відбудови автентичності.

Тепер трошки про мову.

Нагадаю, що російська моя рідна мова, бо я народилась на тих чортових болотах. Вчилась у російськомовній школі, і до 11 класу не користувалась українською, там далі ЗНО всі діла 😹

Російська була моєю основною мовою до 14 липня 2022 року. До мене теж довго доходило. Обстріл Вінниці та реакція на нього моїх російських родичів спрацювала краще ніж будь яка лагідна українізація.

По великому рахунку я і була представницею тієї верстви населення, яку ніби йшли захищати 🤮

Тому я точно відчуваю за собою право коментувати мовне питання.

P.S. Я не коментую використання російської мови в побутовому контексті, вдома і так далі.
Мені може бути неприємно чути розмову людей на великом могучім за сусіднім столиком в кавʼярні, але я точно не буду казати людям, що їм робити.
Хто як хоче, так і самі знаєте що …

Але

Індивідуальна деколонізація — це не лише акт внутрішнього звільнення, а й внесок у спільну боротьбу за незалежність та відновлення української культури і свідомості.

Цей процес допомагає кожній людині усвідомити свою роль у побудові майбутнього, вільного від впливу імперіалістичної політики.

Як відбувається процес деколонізації?

1. Освіта: Читання історичних досліджень, які висвітлюють колоніальну політику Росії щодо України.

2. Мовна політика: Відмова від російської мови на користь української у повсякденному житті, навіть якщо це вимагає зусиль.

3. Культурний вибір: Підтримка української культури, митців, кінематографу, літератури.

4. Саморефлексія: Постійне запитування себе: “Чи це моя думка, чи нав’язана колоніальними впливами?”

5. Спільноти та діалог: Участь у дискусіях про деколонізацію, щоб усвідомлювати її важливість і обмінюватися досвідом.

Для чого потрібен цей процес?

1. Повернення власної ідентичності: Індивідуальна деколонізація допомагає українцям повернути гідність, усвідомити власну унікальність і перестати бачити себе через призму російської культури або політики.

2. Звільнення від нав’язаного мислення: Багато ідей, таких як “братні народи”, “спільна історія” чи міф про “неспроможну Україну”, є продуктами російської колоніальної політики. Деколонізація допомагає розпізнати ці установки та замінити їх на більш автентичні погляди.

3. Формування стійкості перед агресією: Усвідомлення колоніального впливу знижує вразливість до російської пропаганди, маніпуляцій і психологічного тиску.
4. Розвиток критичного мислення: Процес деколонізації сприяє формуванню здатності аналізувати джерела інформації, розуміти причини історичних подій і виявляти приховані інтереси.

5. Створення нового майбутнього: Індивідуальна деколонізація сприяє колективному відродженню української культури, що є важливим для національного відновлення та розвитку після війни.

Приклади проявів колоніального впливу:

• Ідеалізація російської культури (літератури, музики, кіно).

• Використання російських історичних міфів для пояснення української історії.

• Приниження або знецінення української мови, культури, традицій.

• Домінування російської мови в приватному чи публічному житті.

(Але про мову ще поговоримо пізніше)

Процес індивідуальної деколонізації в контексті російсько-українських відносин та війни є глибоким особистісним переосмисленням культурного, соціального та політичного впливу, який Росія століттями накладала на український народ. Він включає звільнення від колоніального мислення, нав’язаних цінностей та ідентичності, які створювалися, щоб підпорядковувати, знецінювати або асимілювати українську культуру та самосвідомість.

Що таке процес індивідуальної деколонізації?

Індивідуальна деколонізація — це внутрішня робота кожної людини, спрямована на:

1. Усвідомлення колоніального минулого: Аналіз історичних і культурних процесів, що формували залежність України від Росії.

2. Деконструкція нав’язаних уявлень: Виявлення та критичний перегляд російських стереотипів і наративів, які проникли у свідомість через мову, літературу, освіту, релігію, політику, мистецтво чи побут.

3. Переосмислення ідентичності: Зміцнення української національної самобутності, розуміння власної культури, мови, історії та цінностей.

4. Відмова від токсичних практик: Усвідомлення та припинення участі у практиках, що підтримують російську пропаганду чи домінування, наприклад, споживання російської культури чи повторення колоніальних наративів.

Дуже цікаві коментарі під останнім фото, тож ловіть пояснювальну бригаду. Час вже пізній, тому це тези з розмови з GPT, а не авторська чи дослідницька робота.

Сам допис про ПМДР https://www.instagram.com/p/DCZiHLnNd4n/?igsh=MWZtOWl6YjQyemZpZA==

Переклала під тему опитувальник для самоспостереженнями за симтомами ПМС

В інсті виклала дуже детальний допис про навичку радикального прийняття, з діалектично-поведінкової терапії

https://www.instagram.com/p/DB6Q3LgteSd/?igsh=ZmhvYWhnNTd6NHFx

То було про взаємозвʼязок РДУГ та ОВЕРШЕРІНГу

Нагадую вам, що ваші реакції — моє паливо ⛽️

Як позбавитись ОВЕРШЕРІНГу?

1. Психотерапія — це простір, де ви можете виговоритися і знати цю напругу, яка штовхає нас до надмірного ділення. Крім того, сам формат передбачає більш односторонню комунікацію.

2. Добрі друзі.
Але тут важливо, щоб у вас був достатньо безпечний стосунок і проговорені межі. І кожен з вас міг би сказати «СТОП, цього забагато» і при цьому людина, яку зупинили не чулась відкинотою і не важливою.

Бо якщо в дружньому стосунку проблеми з межами, то сторона що слухає можу втомитись, страждати від дисбалансу і через це дистанціюватись чи зруйнувати стосунок.

3. Усвідомленість 🧘🏼‍♀️
Коли ми достатньо усвідомлені, то ми не можемо ОВЕРШЕРІТИ, бо ми робимо СВІДОМІ дії. Ми вміємо відчувати власні емоційні потреби та турбуватись про них в конструктивний спосіб.

4. Практики емоційної регуляції.
Часто ОВЕРШЕРІНГ є елементом дисфункційноі емоційної регуляції, якщо ми вміємо регулюватись в інший спосіб - то це перестає бути потрібне.

5. Якщо ви ОВЕРШЕРИТЕ через нарцистичну травму чи газлайтинг, то терапія вам в допомогу. Це не простий шлях суіленгя, який потребує підтримки та багато пояснень, що з вами відбувалось і відбувається з боку фахівця.

Розкажу вам про мій власний досвід з ОВЕРШЕРІНГом …

Як ви думаєте, що можу допомогти нам позбавитись ОВЕРШЕРІНГу?

⚠️Ми маємо аналізувати не саму поведінку, а її ФУНКЦІЮ.

Тобто з якою мотивацією, задля закриття яких потреб людина робить ту чи іншу поведінку.

Дуже добре запитання

Але як ви думаєте, чи тільки нарцистичні стосунки впливають на розвиток ОВЕРШЕРІНГу?
Чи маєте ідеї, що ще на це може вплинути?

Для початку давайте розберемо, причини ОВЕРШЕРІНГу після нарцистичних стоунків.

Коли ми в стосунках з нарцисом, то весь простір займає нарцис 🌼

Ми не маємо змоги поділитись власними почуттями, сумнівами чи емоціями.

Більше того, часто коли ми починаємо виказувати якесь власне невдоволення, то натикаємось на неадекватну реакцію:
- крик
- звинувачення
- газлайтинг
- ігнорування чи щось в такому дусі.

Часто газлайтинг є невідʼємною частиною стосунків з нарцисами, і ми починаємо сумніватись у власній адекватності та сприйнятті реальності (на то він і газлайтинг)

Коли, людина потрапляє в оточення, де їй як мінімум одразу не закривають рота, то вся накопичена напруга визнає назовні.

Спікерка порівнює з тим, як людина тривалий час голодувала, а тут перед нею стіл з їжею, певно вона може забути про правила етикету.

Почнемо з визначення понятійного апарату, щоб взагалі розуміти що до чого:

🗣️ОВЕРШЕРІНГ - це надмірне розкриття особистої або конфіденційної інформації поза межами доречності в певному контексті: у розмові
з колегами, знайомими, мало знайомими
людьми чи в соціальних мережах.

Наприклад, можливо колегам не варто знати про стан здоров'я вашого родича чи
подробиці інтимного життя.


🫂 Стосунки з нарцисами — тут йдеться не тільки про романтичні стосунки, але нарцисами можуть бути наші батьки, друзі, колеги і будь хто інший з ким ми проводимо багато часу і маємо емоційну близькість.