Богдана Валігура

Ну з почином, я вперше заблокувала підписника в телеграм 🤝

В інсті в мене близько 1000 людей в бані 😀

Хочу нагадати правила мого блогу:

1. Без образ і переходів на особистості

2. Читати і слухати очіма і вухами, а не жопою, обурюючись потім на власні додумування

3. Не розказувати ні мені, ні іншим підписниками чи коментаторам, що і як я чи вони мають робити, якщо вас не питали

Це комусь може не подобатись, не здаватись правильним. Але мені по барабану, це мій простір і мої правила
Хочете бути тут — будьте ласкаві дотримуватись 🫶

Бачу по коментарям, що не всі в курсі хто такий Роман Ратушний, чия цитата була вчора початком розмови.

Якщо в когось є конкретні претензії до його формулювання, спробуйте с фокусуватись на змісті, а не на формі.

Для мене його слова дуже зрозумілі і близьки.

Сеанс публічної саморефлексіі на тему індивідуальної деколонізації завершено.

Дякую за увагу та ваші реакції і коментарі, це допомагає мені позбавитись відчуття сорому 🫶

Пішли відписки 😹🤘🏼
Мене проплатив особисто Єрмак чи ОП?

Мова — це одночасно і листоноша наративів, якщо ви залишаєтесь в мовному середовищі колонізатора: дивитись їх фільми, ютуб ролики, новини, слухаєте їх музику чи читаєте їх класиків.

Але одночасно з тим, МОВА - це КОРДОН, коли ви обертаєте відмежувати це все від себе і свідомо занурюєте себе в інші культурні простори з іншими мовами.

Саме тому я відмовилась від російською і вчу ту грьобану англійську 🫠
До української питань не маю, з моєю челюстю проблем нема

Франц Фанон, автор праці “Чорна шкіра, білі маски”, досліджував, як мова є інструментом колоніального підкорення. Він наголошував, що прийняття мови колонізатора означає прийняття його культури, мислення та світогляду, що створює психологічну залежність і комплекс меншовартості у колонізованих народів.

Як мова стає інструментом колоніального впливу?

1. Насадження колоніальної мови: Мова колонізатора нав’язується як домінантна, витісняючи або маргіналізуючи місцеву мову. Це знижує її статус, позбавляє носіїв впевненості у власній культурі та створює залежність від колоніальної культури.

2. Переписування історії: Через мову колонізатори формують наративи, вигідні для імперії, які применшують роль і значення культури колонізованого народу.

3. Культурна асиміляція: Колоніальна мова використовується для популяризації “вищості” культури колонізаторів через літературу, медіа, освіту та релігійні практики.

4. Формування нової ідентичності: Колонізатори змушують колонізованих людей говорити мовою імперії, в результаті чого змінюється спосіб мислення та світогляд, розривається зв’язок з корінням та традиціями.

5. Мовний контроль: Використання мови для бюрократії та адміністрації забезпечує економічну та політичну залежність колонії від метрополії.

Мова як елемент індивідуальної деколонізації — це не лише про вибір слів чи способу спілкування. Це про формування нової ідентичності, звільнення від колоніальних впливів і повернення до своєї автентичності. Через мову людина відновлює, або як в моєму випадку, будує зв’язок зі своєю культурою, будує новий, незалежний світогляд і сприяє трансформації суспільства.

У контексті колоніалізму мова колонізатора часто ставала інструментом підкорення, асиміляції та маргіналізації місцевої культури, тому відновлення рідної мови є важливим етапом повернення чи відбудови автентичності.

Тепер трошки про мову.

Нагадаю, що російська моя рідна мова, бо я народилась на тих чортових болотах. Вчилась у російськомовній школі, і до 11 класу не користувалась українською, там далі ЗНО всі діла 😹

Російська була моєю основною мовою до 14 липня 2022 року. До мене теж довго доходило. Обстріл Вінниці та реакція на нього моїх російських родичів спрацювала краще ніж будь яка лагідна українізація.

По великому рахунку я і була представницею тієї верстви населення, яку ніби йшли захищати 🤮

Тому я точно відчуваю за собою право коментувати мовне питання.

P.S. Я не коментую використання російської мови в побутовому контексті, вдома і так далі.
Мені може бути неприємно чути розмову людей на великом могучім за сусіднім столиком в кавʼярні, але я точно не буду казати людям, що їм робити.
Хто як хоче, так і самі знаєте що …

Але

Індивідуальна деколонізація — це не лише акт внутрішнього звільнення, а й внесок у спільну боротьбу за незалежність та відновлення української культури і свідомості.

Цей процес допомагає кожній людині усвідомити свою роль у побудові майбутнього, вільного від впливу імперіалістичної політики.

Як відбувається процес деколонізації?

1. Освіта: Читання історичних досліджень, які висвітлюють колоніальну політику Росії щодо України.

2. Мовна політика: Відмова від російської мови на користь української у повсякденному житті, навіть якщо це вимагає зусиль.

3. Культурний вибір: Підтримка української культури, митців, кінематографу, літератури.

4. Саморефлексія: Постійне запитування себе: “Чи це моя думка, чи нав’язана колоніальними впливами?”

5. Спільноти та діалог: Участь у дискусіях про деколонізацію, щоб усвідомлювати її важливість і обмінюватися досвідом.

Для чого потрібен цей процес?

1. Повернення власної ідентичності: Індивідуальна деколонізація допомагає українцям повернути гідність, усвідомити власну унікальність і перестати бачити себе через призму російської культури або політики.

2. Звільнення від нав’язаного мислення: Багато ідей, таких як “братні народи”, “спільна історія” чи міф про “неспроможну Україну”, є продуктами російської колоніальної політики. Деколонізація допомагає розпізнати ці установки та замінити їх на більш автентичні погляди.

3. Формування стійкості перед агресією: Усвідомлення колоніального впливу знижує вразливість до російської пропаганди, маніпуляцій і психологічного тиску.
4. Розвиток критичного мислення: Процес деколонізації сприяє формуванню здатності аналізувати джерела інформації, розуміти причини історичних подій і виявляти приховані інтереси.

5. Створення нового майбутнього: Індивідуальна деколонізація сприяє колективному відродженню української культури, що є важливим для національного відновлення та розвитку після війни.

Приклади проявів колоніального впливу:

• Ідеалізація російської культури (літератури, музики, кіно).

• Використання російських історичних міфів для пояснення української історії.

• Приниження або знецінення української мови, культури, традицій.

• Домінування російської мови в приватному чи публічному житті.

(Але про мову ще поговоримо пізніше)

Процес індивідуальної деколонізації в контексті російсько-українських відносин та війни є глибоким особистісним переосмисленням культурного, соціального та політичного впливу, який Росія століттями накладала на український народ. Він включає звільнення від колоніального мислення, нав’язаних цінностей та ідентичності, які створювалися, щоб підпорядковувати, знецінювати або асимілювати українську культуру та самосвідомість.

Що таке процес індивідуальної деколонізації?

Індивідуальна деколонізація — це внутрішня робота кожної людини, спрямована на:

1. Усвідомлення колоніального минулого: Аналіз історичних і культурних процесів, що формували залежність України від Росії.

2. Деконструкція нав’язаних уявлень: Виявлення та критичний перегляд російських стереотипів і наративів, які проникли у свідомість через мову, літературу, освіту, релігію, політику, мистецтво чи побут.

3. Переосмислення ідентичності: Зміцнення української національної самобутності, розуміння власної культури, мови, історії та цінностей.

4. Відмова від токсичних практик: Усвідомлення та припинення участі у практиках, що підтримують російську пропаганду чи домінування, наприклад, споживання російської культури чи повторення колоніальних наративів.

Дуже цікаві коментарі під останнім фото, тож ловіть пояснювальну бригаду. Час вже пізній, тому це тези з розмови з GPT, а не авторська чи дослідницька робота.

Сам допис про ПМДР https://www.instagram.com/p/DCZiHLnNd4n/?igsh=MWZtOWl6YjQyemZpZA==

Переклала під тему опитувальник для самоспостереженнями за симтомами ПМС

В інсті виклала дуже детальний допис про навичку радикального прийняття, з діалектично-поведінкової терапії

https://www.instagram.com/p/DB6Q3LgteSd/?igsh=ZmhvYWhnNTd6NHFx

То було про взаємозвʼязок РДУГ та ОВЕРШЕРІНГу

Нагадую вам, що ваші реакції — моє паливо ⛽️

Як позбавитись ОВЕРШЕРІНГу?

1. Психотерапія — це простір, де ви можете виговоритися і знати цю напругу, яка штовхає нас до надмірного ділення. Крім того, сам формат передбачає більш односторонню комунікацію.

2. Добрі друзі.
Але тут важливо, щоб у вас був достатньо безпечний стосунок і проговорені межі. І кожен з вас міг би сказати «СТОП, цього забагато» і при цьому людина, яку зупинили не чулась відкинотою і не важливою.

Бо якщо в дружньому стосунку проблеми з межами, то сторона що слухає можу втомитись, страждати від дисбалансу і через це дистанціюватись чи зруйнувати стосунок.

3. Усвідомленість 🧘🏼‍♀️
Коли ми достатньо усвідомлені, то ми не можемо ОВЕРШЕРІТИ, бо ми робимо СВІДОМІ дії. Ми вміємо відчувати власні емоційні потреби та турбуватись про них в конструктивний спосіб.

4. Практики емоційної регуляції.
Часто ОВЕРШЕРІНГ є елементом дисфункційноі емоційної регуляції, якщо ми вміємо регулюватись в інший спосіб - то це перестає бути потрібне.

5. Якщо ви ОВЕРШЕРИТЕ через нарцистичну травму чи газлайтинг, то терапія вам в допомогу. Це не простий шлях суіленгя, який потребує підтримки та багато пояснень, що з вами відбувалось і відбувається з боку фахівця.

Розкажу вам про мій власний досвід з ОВЕРШЕРІНГом …

Як ви думаєте, що можу допомогти нам позбавитись ОВЕРШЕРІНГу?

⚠️Ми маємо аналізувати не саму поведінку, а її ФУНКЦІЮ.

Тобто з якою мотивацією, задля закриття яких потреб людина робить ту чи іншу поведінку.

Дуже добре запитання

Але як ви думаєте, чи тільки нарцистичні стосунки впливають на розвиток ОВЕРШЕРІНГу?
Чи маєте ідеї, що ще на це може вплинути?

Для початку давайте розберемо, причини ОВЕРШЕРІНГу після нарцистичних стоунків.

Коли ми в стосунках з нарцисом, то весь простір займає нарцис 🌼

Ми не маємо змоги поділитись власними почуттями, сумнівами чи емоціями.

Більше того, часто коли ми починаємо виказувати якесь власне невдоволення, то натикаємось на неадекватну реакцію:
- крик
- звинувачення
- газлайтинг
- ігнорування чи щось в такому дусі.

Часто газлайтинг є невідʼємною частиною стосунків з нарцисами, і ми починаємо сумніватись у власній адекватності та сприйнятті реальності (на то він і газлайтинг)

Коли, людина потрапляє в оточення, де їй як мінімум одразу не закривають рота, то вся накопичена напруга визнає назовні.

Спікерка порівнює з тим, як людина тривалий час голодувала, а тут перед нею стіл з їжею, певно вона може забути про правила етикету.

Почнемо з визначення понятійного апарату, щоб взагалі розуміти що до чого:

🗣️ОВЕРШЕРІНГ - це надмірне розкриття особистої або конфіденційної інформації поза межами доречності в певному контексті: у розмові
з колегами, знайомими, мало знайомими
людьми чи в соціальних мережах.

Наприклад, можливо колегам не варто знати про стан здоров'я вашого родича чи
подробиці інтимного життя.


🫂 Стосунки з нарцисами — тут йдеться не тільки про романтичні стосунки, але нарцисами можуть бути наші батьки, друзі, колеги і будь хто інший з ким ми проводимо багато часу і маємо емоційну близькість.