Верховний Суд

​​За вироком місцевого суду водія автомобіля ГАЗ визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме за те, що він припаркував та залишив свій автомобіль на правій смузі, на проїзній частині вулиці. У результаті чого, при настанні темряви в умовах недостатньої видимості, водій автомобіля BMW X5 вчинив наїзд на автомобіль ГАЗ.

Апеляційний суд скасував цей вирок і закрив кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Верховний Суд погодився з таким рішенням суду апеляційної інстанції та вказав, що автомобіль ГАЗ був залишений водієм у межах населеного пункту максимально паралельно тротуару за напрямком руху біля правого краю проїзної частини – якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху та не створювати останнім небезпеку. У цій дорожній ситуації дорожніх знаків чи інших обставин, які б забороняли стоянку автомобіля ГАЗ, не було. Разом з тим положення пунктів ПДР, у порушенні яких обвинувачувався водій автомобіля ГАЗ, містять вимоги до водія виключно у випадку здійснення ним зупинки, а не стоянки. Враховуючи, що поняття «вимушена зупинка», «зупинка», «стоянка», викладені в п. 1.10 ПДР, не тотожні, а є абсолютно відмінними та альтернативними видами припинення руху транспортного засобу, місцевий суд безпідставно визнав порушення водієм автомобіля ГАЗ правил зупинки.

Детальніше – https://is.gd/qmM9zF.

​​Спір за позовом фізичної особи щодо оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля, виданого третій особі – суб’єкту господарювання, належить до компетенції адміністративного суду – КАС ВС

Спір за позовом фізичної особи щодо оскарження висновку з оцінки впливу на довкілля, виданого Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України третій особі – суб’єкту господарювання, є публічно-правовим і належить до компетенції адміністративного суду.

Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом фізичної особи до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправним і скасування висновку з оцінки впливу на довкілля, який стосується запланованого Товариством будівництва.

Детальніше – https://is.gd/p15WAE

​​Спір за позовом кредитора до спадкоємця боржника про стягнення грошових коштів, сплачених на виконання договору про продаж фермерського господарства, розглядається господарським судом – КЦС ВС

Спір між кредитором та спадкоємцем боржника щодо застосування наслідків недійсності договору про продаж фермерського господарства (стягнення грошових коштів), який не є правочином у сімейних чи спадкових правовідносинах, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Детальніше – https://is.gd/XWPR6k.

​​Огляд судової практики Верховного Суду щодо судових витрат у господарському та цивільному судочинстві

Пропонуємо до вашої уваги огляд судової практики Верховного Суду щодо судових витрат у господарському та цивільному судочинстві (рішення, внесені до ЄДРСР, за 2018 рік – серпень 2024 року) – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KGS_KCS_sud_vutrat_2018_08_2024.pdf

Питання, що відображені в огляді, можуть бути корисними як для фахівців у галузі права, так і для сторін судового процесу. Огляд містить аналіз судових рішень та правових позицій Верховного Суду, які формують сучасний підхід до застосування норм щодо судових витрат, їх розподілу між сторонами та відшкодування, а також основні тенденції, які простежуються у вирішенні спорів щодо судових витрат, зокрема про:

✅ визначення судового збору за подання позовної заяви майнового характеру;

✅ судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг;

✅ застосування положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору за подання заяв (скарг);

✅ застосування положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від його сплати;

✅ порядок повернення судового збору;

✅ розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі;

✅ розподіл судових витрат за результатами розгляду справ за участю прокурора;

✅ особливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Тож читайте, застосовуйте, поширюйте!

​​Верховний Суд зазначив, що за встановлених судом першої інстанції фактичних обставин є повністю доведеним той факт, що особа після вчинення ДТП не надала будь-якої допомоги потерпілому, який унаслідок отриманих тілесних ушкоджень її потребував, не викликала карету швидкої медичної допомоги, не впевнившись у тому, чи прибула швидка допомога, чи було надано потерпілому медичну допомогу, самовільно покинула місце пригоди, при цьому, хоч і неодноразово поверталася, залишила потерпілого в небезпечному для життя стані.

Колегія суддів ККС ВС вказала, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула б надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ВС, навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за ст. 135 КК України. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці.

Детальніше – https://is.gd/I3IFQG

​​Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об’єднаних палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 11 по 17 листопада 2024 року.

Справи, передані на розгляд ВП ВС:

1. Ухвалою КЦС ВС від 4 вересня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для визначення юрисдикції спору про скасування наказів АТ, єдиним акціонером якого є держава, про звільнення виконавчого органу (директора) підприємства, яке входить до сфери управління цього АТ, через скасування доступу до державної таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України), про скасування наказу цього підприємства, виданого на підставі вказаних наказів АТ, а також про поновлення позивача на посаді директора (відновлення повноважень виконавчого органу) відповідного товариства.

2. Ухвалою КГС ВС від 16 жовтня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо наявності / відсутності в арбітражного керуючого повноважень ліквідатора боржника, зокрема, подавати від імені боржника заяви та судові позови, за відсутності в судах України справи про банкрутство такого боржника.

3. Ухвалою КЦС ВС від 23 жовтня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС щодо можливості перевірки в судовому порядку законності рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.

4. Ухвалою КЦС ВС від 31 жовтня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ВП ВС, КЦС ВС, КАС ВС щодо врахування виключно перспективної дії рішень (висновків, юридичної позиції) Конституційного Суду України при вирішенні справ судом, який зроблений без урахування імперативних приписів процесуальних норм про те, що положення нормативно-правового акта, які суперечать Конституції України, не можуть застосовуватися судом.

5. Ухвалою КЦС ВС від 6 листопада 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для вирішення виключної правової проблеми щодо тлумачення та застосування критеріїв визначення нікчемності правочинів банку, що не обліковувалися за балансовими та/або позабалансовими рахунками банку на момент набуття права власності на акції банку державою, передбачені абз. 9 ч. 6 ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

6. Ухвалою КГС ВС від 7 листопада 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС про те, що перебіг п’ятирічного строку безперервного невикористання торговельної марки як підстави для дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку повністю або частково має здійснюватися від дати отримання особою прав на використання спірного знаку для товарів і послуг від попереднього власника.

Справи, передані на розгляд ОП ККС ВС:

Ухвалою ККС ВС від 29 жовтня 2024 року на розгляд ОП ККС ВС передано справу для відступу від висновку ОП ККС ВС (шляхом уточнення) щодо неможливості перегляду ухвал слідчого судді за нововиявленими обставинами, а також відступу від висновку ККС ВС щодо неможливості апеляційного оскарження ухвал слідчого судді про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Справи, передані на розгляд ОП КЦС ВС:

Ухвалою КЦС ВС від 6 листопада 2024 року на розгляд ОП КЦС ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо можливості судового розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди, спричиненої процесуальними діями іншої сторони (учасника).

Верховний Суд залишив у силі обвинувальний вирок щодо експрацівника розформованого батальйону міліції особливого призначення «Беркут»

Колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду 14 листопада 2024 року проголосила резолютивну частину рішення у справі щодо експрацівника спецпідрозділу «Беркут», якого 21 грудня 2023 року Київський апеляційний суд визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, та призначив йому покарання у виді 6 років позбавлення волі.

За обставинами провадження 19 січня 2014 року в районі стадіону «Динамо» імені В. Лобановського в м. Києві засуджений разом з іншими правоохоронцями затримав та катував двох учасників акції протесту.

За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд у частині призначення покарання колишньому правоохоронцю залишив вирок апеляційного суду без змін, змінивши його в частині процесуальних витрат. В частині вирішення цивільних позовів потерпілих – вирок апеляційного суду скасував та призначив новий судовий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Повний текст постанови ККС ВС буде оголошено 19 листопада 2024 року о 16:30.

​​Для отримання містобудівних умов та обмежень на реконструкцію будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані подання документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не вимагається – КАС ВС

Департамент архітектури відмовив підприємству в наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію нежитлових приміщень під багатоквартирний житловий будинок з надбудовою через неподання визначених ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів, зокрема копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову.

КАС ВС рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове рішення – про часткове задоволення позову.

Детальніше – https://is.gd/iCRIRn

​​Дайджест судової практики ВП ВС за жовтень 2024 року (рішення, внесені до ЄДРСР за жовтень 2024 року) – https://is.gd/DLbRwA

У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:

✅ повноважень прокурора на звернення до суду в інтересах держави в особі державного підприємства до 15 липня 2015 року;

✅ застосування порядку пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців відповідно до ст. 1281 ЦК України, якщо боржник помер під час розгляду судової справи;

✅ належного підписання особою процесуального документа;

✅ способу захисту порушеного права власника земельної ділянки, на якій розміщено тимчасові споруди, що не належать до нерухомого майна;

✅ юрисдикції спору про оскарження постанови державного виконавця про визначення розміру додаткових витрат;

✅ тлумачення змісту поняття «особа, яка не повідомлена про розгляд справи» при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження (п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України);

✅ застосування кондикційного позову до речей, визначених як індивідуальними, так і родовими ознаками, а також субсидіарно після ухвалення рішення суду про віндикацію.

​​У цьому провадженні прокурор стверджував про необґрунтоване виправдання директора Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України», який обвинувачувався в розтраті й привласненні майна підприємства на понад 4,6 млн грн та в підбурюванні посадової особи ФГ «Радалан-Ойл» до підроблення документа. На переконання прокурора, досудове слідство за фактом вчинення інкримінованих обвинуваченому злочинів проводилося в межах кримінальної справи в порядку КПК України в редакції 1960 року, тобто до створення ЄРДР.

ВС вказав, що рішення місцевого суду не узгоджується з правилами п. 8 розд. ХІ «Перехідні положення» КПК України, згідно з якими допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається в порядку, що діяв до набрання ним чинності. Колегія суддів ККС ВС вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам статей 94, 370, 374 КПК України і ст. 67 КПК України 1960 року повною мірою не проаналізував обставин кримінального провадження, не надав оцінки всім доказам сторони обвинувачення з погляду належності, допустимості, достовірності, при цьому вибірково оцінив докази та дійшов передчасного висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Детальніше – https://is.gd/ht3xaD

​​Виключно співвласникам багатоквартирного будинку належить право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій цей будинок розташований – КГС ВС

Виключне право на отримання у власність чи постійне користування земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, належить співвласникам багатоквартирного будинку.

Такий висновок зробив КГС ВС.

Постанова КГС ВС від 18 вересня 2024 року у справі № 910/14564/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121753716.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.

Детальніше – https://is.gd/e7BPdP.

​​Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду та об’єднаних палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР із 4 по 10 листопада 2024 року.

Детальніше – https://is.gd/5f2RU6.

​​При поновленні строку на апеляційне оскарження ініціатор судового провадження не може вважатися особою, не повідомленою про розгляд справи за п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України – ВП ВС

При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, не повідомленою про розгляд справи (п. 1 ч. 2 ст. 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/y6AMVC.

​​Позиція КГС ВС щодо способу подання заяви про продовження договору оренди державного і комунального майна

Вимога про подання заяви на продовження договору оренди державного і комунального майна разом з необхідними документами шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі (ЕТС) є імперативною та не містить альтернативних способів подання відповідної заяви.

Такий висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин і права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ухваленій у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні державним майном, обґрунтованим закінченням строку дії договору оренди цього майна.

Постанова КГС ВС від 26 вересня 2024 року у справі № 902/489/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/122569158.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua.

Детальніше – https://is.gd/cev0Az

​​У цьому кримінальному провадженні засуджений, будучи заступником начальника відділу кас ТОВ «Епіцентр К», тобто службовою особою, за попередньою змовою з іншим засудженим, у період із 2 травня 2018 року по 12 лютого 2019 року здійснив 1865 операцій щодо фіктивного повернення товарів та заволодів коштами ТОВ на загальну суму 6,9 млн грн, спричинивши матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

Залишивши рішення судів попередніх інстанцій без зміни, Верховний Суд вказав, що об'єднання тотожних діянь єдиним злочинним наміром означає, що до вчинення першого з низки тотожних діянь особа усвідомлює, що для реалізації її злочинного наміру необхідно вчинити декілька таких діянь, кожне з яких спрямоване на реалізацію цього наміру. На відміну від продовжуваного злочину, при повторності тотожних злочинів кожен із них має свою суб'єктивну сторону, зокрема самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину. Неодноразове незаконне вилучення чужого майна, що складається з тотожних діянь, які мають загальну мету і з самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, треба розглядати як один продовжуваний злочин.

Детальніше – https://is.gd/oHNj7h

​​Власник земельної ділянки, на якій самовільно збудована тимчасова споруда, що не є нерухомим майном, може звернутися з позовом про демонтаж такої споруди на підставі ст. 391 ЦК України – ВП ВС

Якщо нежитлові приміщення є тимчасовими спорудами, які не відносяться до нерухомого майна, збудовані на земельній ділянці комунальної власності, що використовується власником цих приміщень без установлених законом підстав, ефективним способом захисту порушеного права власника земельної ділянки є негаторний позов (ст. 391 ЦК України), зокрема шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на такі приміщення та зобов’язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки у спосіб демонтажу нежитлових приміщень.

Рішення суду щодо демонтажу зазначених нежитлових приміщень має бути виконуваним не лише в добровільному порядку, але й шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання (без участі відповідача, але його коштом) у разі його невиконання відповідачем у добровільному порядку та/або вчинення перешкод у його виконанні.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/69NR48.

​​Висновок КГС ВС щодо порядку експлуатації залізничних вантажних вагонів у навантаженому стані, граничний строк експлуатації яких вичерпався

Заборона експлуатації залізничних вантажних вагонів у навантаженому стані після закінчення граничного строку їх експлуатації поширюється і на випадки, коли строки служби цих вагонів згідно з технічними рішеннями були продовжені на строк, який перевищує граничний, позаяк не може бути продовжений строк, який вичерпався в силу, зокрема, об'єктивних технічних (технологічний) процесів.

Такого висновку дійшла судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/yUHzMg.

​​СК України не визначено підстав розірвання договору про поділ майна подружжя, тому не виключається розірвання такого договору внаслідок істотного порушення чи в інших випадках, встановлених договором або законом – КЦС ВС

У разі укладення договору про поділ майна подружжя, за яким у власність позивача переходять предмети домашнього вжитку, саме по собі невизначення конкретного переліку майна, яке за умовами договору є речами домашнього вжитку, не є підставою для його розірвання.

Якщо позивач не пропонував відповідачці внести зміни до договору про поділ майна подружжя щодо визначення конкретного переліку речей домашнього вжитку, не направляв претензій щодо передання йому таких речей, відповідачка не відмовлялася їх передати, то немає підстав для розірвання договору через істотне порушення відповідачкою його умов.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Позивач уклав з відповідачкою нотаріально посвідчений договір про поділ спільного майна подружжя. За умовами договору у власність відповідачки переходять квартира й автомобіль, а позивача – предмети домашнього вжитку, не визначені окремо в договорі. Позивач вказував, що він умови договору виконав, а відповідачка своїх зобов’язань не виконує, не йде назустріч не тільки щодо передання передбаченого договором майна, а й щодо визначення його предметного та кількісного складу, у результаті чого позивач взагалі нічого не отримав. Тому він просив суд розірвати договір, поділити майно порівну між ним і відповідачкою.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачка отримала у власність передане їй за договором майно, водночас позивачеві не перейшли предмети домашнього вжитку, які хоча й не визначені в договорі, однак були придбані сторонами під час перебування у шлюбі, що є істотним порушенням відповідачкою умов договору та підставою для його розірвання і поділу майна між сторонами. Апеляційний суд скасував попереднє рішення, відмовив у задоволенні позову.

КЦС ВС залишив постанову апеляційного суду без змін, зробивши такі правові висновки.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в СК України не визначено підстав розірвання договору про поділ майна подружжя, тому не виключається розірвання такого договору внаслідок істотного порушення чи в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому сторона, яка порушує питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке спричиняє для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Встановивши, що позивач не звертався до відповідачки з пропозиціями про внесення змін до договору щодо визначення конкретного переліку майна, який визначений у договорі як речі домашнього вжитку, не направляв їй претензій щодо передання конкретних речей домашнього вжитку, які погоджені сторонами, відповідачка не відмовлялася їх передати, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для розірвання укладеного сторонами договору з підстав істотного порушення відповідачкою його умов, адже позивач не довів належними і допустимими доказами істотного порушення відповідачкою умов договору про поділ майна подружжя та ступеня позбавлення позивача того, на що він розраховував.

Постанова Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі № 752/13657/21 (провадження № 61-4262в24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121222016.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​Пропонуємо ознайомитися з оглядом актуальної судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за вересень 2024 року – https://is.gd/VhXIBS.

В огляді відображено правові позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема щодо:

✅ використання податкової інформації в СОД РРО під час проведення фактичної перевірки;

✅ розрахунку дисконту;

✅ звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов’язку з огляду на неодноразові обстріли та руйнування;

✅ права на виконання будівельних робіт без документа, який засвідчує право на земельну ділянку;

✅ обов’язку органу місцевого самоврядування враховувати вимоги плану зонування території, який розробляється у складі генерального плану населеного пункту;

✅ строку дії дозволу на розміщення об’єкта зовнішньої реклами у зв’язку з порушенням строків подання документів на його продовження;

✅ підстав невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди;

✅ зупинення експлуатації будівель і приміщень у разі відсутності системи оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей;

✅ переліку осіб, які мають право на виплату грошового забезпечення загиблих військовослужбовців;

✅ обсягу документів і обмеження повноважень у порядку самопредставництва від імені суб'єкта владних повноважень.

Упродовж вересня 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

​​У цьому провадженні прокурор стверджував, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано виправдали обвинуваченого за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358 КК України менеджера відділу регіонального розвитку, проєктної та інвестиційної діяльності сільради і одночасно командира ДФТГ, який під приводом фіктивної закупівлі жилетів-плитоносок для вказаного добровольчого формування, знаючи, що вони будуть надані йому безкоштовно, підробив офіційні документи.

ВС вказав, що під час апеляційного перегляду належним чином не перевірено доводів прокурора про те, що встановлений час придбання бронежилетів свідчив про факт їх отримання саме на безоплатній основі, а свідки вказували на вчинення виправданим дій, спрямованих на незаконне заволодіння бюджетними коштами. Не спростовано твердження прокурора і про передчасність висновку про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, в умовах крайньої необхідності через введений в Україні воєнний стан. Як зазначив ККС ВС, апеляційний суд не врахував показання свідка, що ці жилети-плитоноски в зоні бойових дій не використовувалися, оскільки бійці укомплектовувалися бронежилетами ЗСУ.

Детальніше – https://is.gd/9QLfR3.