Ремовська Дайджест

🎙 Я вам обіцяла додати трохи стриманого оптимізму, тож розкажу про зустріч, яку мала цього тижня.

Уряд Великої Британії зараз докладає зусиль, щоб посприяти спільним проектам між британськими й українськими оборонними компаніями. Це не лише про обмін досвідом і інвестиції, але й про те, щоб збільшити потужності з виробництва того, що потрібно для українців на фронті.

І якщо починалося це все як суто форум між Україною та Британією, то зараз Британія запросила до цієї ініціативи також Нідерланди та Норвегію. (І, кажуть, географію хочуть розширювати.)

Про важливість цього форуму свідчить також і те, що на ньому побував британський міністр з питань збройних сил Люк Поллард — де-факто це заступник міністра оборони Джона Гілі, якого ми з вами цього тижня бачили на "Рамштайні".

У мене була можливість поговорити з Люком Поллардом — не лише і не стільки про цю ініціативу, але також про підтримку Британією України зараз, на тлі політичних змін у США, і про перспективу відправки в Україну британських військових, у тій чи іншій ролі.

Кому цікаво, ось тут текст.

"Мета Великої Британії щодо України на 2025 рік — аби Київ мав найкращу з можливих позицій і на полі бою, і в майбутніх переговорах. Це можливо, якщо надати Україні все необхідне"

❗️ Трамп анонсував можливу зустріч представників України, Росії та США в Мюнхені. Про це він повідомив журналістам у Білому домі.

У продовження викладеного вище скажу.

Вчора тією соломинкою, яка допомогла мені не впасти духом увечері, стали якраз новини від Британії. Зокрема – головування міністра оборони Гілі на «Рамштайні» і його заяви там.

Але не лише.

Завтра поділюся тут іще дечим.

Тримаймося 🫂

* Продовження(Частина друга 2/2)

Тож поки виглядає так:

➡️ 1) Святе місце порожнім не буває – Лондон замінює Вашингтон у багатьох процесах і дає низку карт Європі та Україні, щоб пережити перший етап тиску Трампа.

➡️ 2) Урсула ф-д Ляєн має зберегти єдність Європи в оборонних питаннях. У разі приходу до влади її політичного колеги Мерца – це їй буде простіше зробити.

➡️ 3) Генеральний секретар Рютте залишається комунікаційним зв’язком з адміністрацією Трампа через свою посаду і гарні відносини з американським президентом. Але зрозуміло, що Рютте грає за «команду Європи». 

💬 Я стисло спробував укластися в межі одного допису, щоб пояснити, що відбувається. Можливо, вийшло хаотично, але варто зрозуміти, що є сукупність процесів, які не роблять волю США «абсолютною», а бачення США — «беззаперечним».  Якби такі  викрутаси США були б у 2022 році – це було б критично. У 2025 році – це проблематично, але це те, з чим поки можна працювати. 

➡️ Коли гра пішла в реальний «all-in» треба бути терплячим, стриманим та трохи цинічним, але пам’ятайте, хлопці там рубляться не для того, щоб ми витрачали наші сили, час та ресурси на ниття в коментарях… 

Підтримуйте військо, дбайте про ближніх та не репетуйте завчасно «вовк», бо й зайців злякаєте. 

Resurgam ➰ Приєднуйся

Європа не збирається дозволяти себе «викинути». (Частина перша 1/2)

💬 Так. Вчора зловили бурю емоцій? А сьогодні давайте видихнемо. Хто казав, що буде легко? Якщо так будемо реагувати, то до початку квітня і дах поїде. А хаос буде. Готуйтесь. Будуть різкі заяви, проплачені публікації, спрямовані на паніку. Багато інсайдів. Але впевнений, що у березні, квітні та інші місяці ми так само будемо з Вами говорити (а головне діяти) і катастрофи не буде. Чому? Давайте поговоримо про одну зі складових «чому». Ця складова…

Європейський оборонний союз

Ідею оборонної суб’єктності активно просував Макрон ще при першому терміні, але з виходом Великої Британії з ЄС, урядом Меркель в Німеччині, аморфними (в оборонному плані) урядами в Іспанії та Італії говорити за можливість побудови цілісної стратегії було неможливо. 

➡️ Всі якось сприймають Трампа так, ніби його дії «абсолютні та безапеляційні», що всі інші будуть просто дивитись на його «хочу». А реальність інша:

▶️ 1. Європейці погодили створити єдину європейську дипломатичну позицію, а не позицію окремих країн. Ми вже про це говорили на каналі тут, коли перед інавгурацією Трампа європейські країни (Франція, Німеччина, В.Британія, Польща, Італія, ЄС) узгодили, що будуть виступати єдиною позицією у комунікації з ним. І це не пусті слова: щодо митних погроз Трампа всі лідери ЄС виступили з єдиними заявами. На жаль, місця в дописі не вистачить для прямих мов, але можете за потреби знайти заяви. Та сама єдина позиція продемонструвала свій характер і вчора (пункт 2).

▶️ 2. Паризька декларація – у ті 24 години, коли адміністрація Трампа після заміни Келлога фактично намагається викинути Україну з переговорного процесу, країни Європи оприлюднюють «Паризьку заяву», в якій Франція, ВБ, Іспанія, Італія, Польща, Німеччина, ЄС декларують єдину позицію про неможливість сепаратних домовленостей із московією з боку США і дають сигнал, що Європа продовжить підтримку. Це важливий момент, бо це «той щит», за яким можна витримати найближчі місяці тиск Трампа без критичних наслідків (негативні наслідки будуть, але не критичні).

▶️ 3. Реакція європейських міністрів оборони на Рамштайні. У той час як Гегсет думав, що він просто привезе ультиматуми Європи (поставить перед фактом) британці вже заздалегідь «почали займати місце США».

А я нагадаю, що лідерство складається не тільки з економічних чи військових складових:

🛑Спочатку британці зберегли формат Рамштайн, фактично очоливши його замість США. Формат Рамштайн залишиться, бо це додатковий механізм «збирати всіх».

🛑Далі британці власним прикладом збільшують військову допомогу Україні з 3 млрд фунтів стерлінгів до 4.5 млрд.

🛑 Але головне — Велика Британія готує велику оборонну угоду з Європою. 

Підготовку до цієї угоди розпочав ще минулий уряд консерваторів, але, схоже, завершить її уряд Стармера. Ми на каналі трохи про ці процеси говорили. Новий пакт охопить питання безпеки, оборони та зовнішньої політики. Важливим місцем у цьому пакті є й бачення по Україні. Цей пакт, як мотивація, також стане одним з інструментів просування механізму «500 млрд оборонних облігацій». Нагадаю, що, за даними ряду ЗМІ, у цій сумі розглядаються й кошти на український ВПК до 110 млрд.

➡️ Оборонна угода між ВБ та країнами ЄС почне рухатись після виборів у Німеччині. Раніше перемовини велися з Шольцом, але оскільки він навряд збереже канцлерство, то зараз неформальні перемовини ведуться через Урсулу ф-д Ляєн з Мерцом.

➡️ 3-го лютого прем’єр ВБ провів перемовини з лідерами ЄС у Брюсселі, де темою було «подвоїти допомогу Україні та тиск на московію, оскільки московська економіка відчуває великі проблеми». Тоді Стармер заявив, що ВБ готова взяти частину тягаря і закликав зробити це ж інших союзників. Як бачимо, Лондон тримає слово і вчора збільшив допомогу з 3 млрд фунтів до 4.5.

Через день Стармер доєднався до вечері голів урядів у Брюсселі, що стало вперше для британських прем’єрів після Brexit.  Як написали британські аналітичні центри «в меню: трансатлантичні відносини (що робити із Трампом) та питання оборони.

*Продовження у пості 👇

Resurgam ➰ Приєднуйся

Панове, я вам принесла трохи надії ⬇️⬇️⬇️

🙈 Вибачте. Гумор допомагає не падати духом.

Хто не бачив, хороший фільм — «Не дивіться вгору» (Don't Look Up).

Щойно говорив із Дональдом Трампом. Тривала розмова. Про можливості досягти миру. Про нашу готовність працювати разом на рівні команд. Про наші технологічні можливості, зокрема дрони та інші сучасні виробництва. Вдячний Президенту Трампу за інтерес до того, що ми можемо зробити разом.

Обговорили нашу розмову зі Скотом Бессентом і підготовку нашої нової угоди щодо безпеки та економічної й ресурсної взаємодії. Президент Трамп поінформував мене про деталі своєї розмови з Путіним.

Україна більше за всіх хоче миру. Визначаємо наші спільні з Америкою кроки, щоб зупинити російську агресію та гарантувати надійний, тривалий мир. Як сказав Президент Трамп, let's get it done.

Домовились про подальші контакти та зустрічі.

Послухаємо, що президент скаже про це у вечірньому зверненні сьогодні.

Ось тут уже є.

До слова, цікавий момент.

(Щоб ви не пішли в накрут, поки нічого не зрозуміло, звертаю вашу увагу на факти.)

У своїй заяві за підсумками розмови з Путіним Трамп каже, що "попросив держсекретаря Марко Рубіо, директора ЦРУ Джона Реткліффа, радника з питань нацбезпеки Майкла Волтца та спеціального посланника Стіва Віткоффа очолити переговори, які, я переконаний, будуть успішними".

Сьогодні цілий день у медіа циркулювала інформація, що Трамп доручив займатися російсько-українською війною ще одному спецпосланцю — Стівену Віткоффу, який узагалі-то в команді Трампа є спецпредставником щодо Близького Сходу.

Як бачимо, Віткофф у згаданій вище заяві фігурує, а от Кіт Келлог, призначений спецпосланцем з питань України та Росії, — ні.

Щодо запрошення Трампа у Москву.

Про всяк випадок, нагадаю, що в 2019 році Дональд Трамп у статусі президента США зустрічався з лідером Північної Кореї Кім Чен Ином в демілітаризованій зоні на кордоні Північної і Південної Корей. І навіть зробив кілька кроків на північнокорейську територію, тож цю зустріч називають першою в історії зустріччю президента США з лідером КНДР на території Північної Кореї.

Як і зараз, тоді Кім Чен Ин був вигнанцем на міжнародній арені — з тією лише різницею, що ще не постачав Росії боєприпаси, ракети і людей для ударів по Україні. До речі, після повернення в Білий дім на другий термін, Трамп уже заявив про намір відновити контакти з Кім Чен Ином.

Так-от, це я до чого. Поїздка в Москву до Путіна? Не думаю, що для Трампа це прямо неприйнятно. Сподіваюся, хоча б не на 9 травня.

Але тут зупинюся і не буду додумувати. У коментарях до попереднього посту ви залишили скрін заяви Трампа за підсумками розмови з Путіним — там нема нічого про запрошення відвідати Москву. І це, очевидно, зовсім не пріоритет станом на зараз у цих контактах.

Трамп підтвердив розмову з Путіним. За його словами, вони обговорювали Україну, Близький Схід, енергетику, штучний інтелект, силу долара та інші теми.

«Ми домовилися, що наші відповідні команди негайно почнуть переговори, почнемо з того, що зараз зателефоную Зеленському», — зазначив він.

Речник Путіна Пєсков повідомив, що розмова тривала півтори години. Він додав, що Путін запросив Трампа до Москви.

👩‍💻 Захоплення Трампа Путіним не завадило йому висловити оригінальну ідею на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, якщо вірити автору книги «Війна», американському журналісту Бобу Вудворду.

Вудворд описує зустріч Трампа з Ліндсі Гремом після того, як сенатор-республіканець в інтервʼю Fox News закликав росіян убити Путіна. «Єдиний спосіб завершити це [війну] — щоб хтось у Росії прибрав цього хлопця [Путіна]. Ви зробите своїй країні — і світу — велику послугу», — сказав тоді Грем.

В Мар-а-Лаго, куди Грем опісля приїхав у гості до Трампа, сенатора зустрічали, як рок-зірку. Вудворд припускає, що Трамп відчув: зараз людям до вподоби, коли хтось жорстко висловлюється про Путіна.

Наступного дня під час благодійної зустрічі в Новому Орлеані Трамп сказав, що США варто наклеїти китайські прапори на свої F-22 і після цього «вибити з Росії все лайно». Нижче — цитата з розділу 30:

«Ми скажемо: це зробив Китай, ми цього не робили, це зробив Китай! А потім вони почнуть битися одне з одним, а ми будемо сидіти і спостерігати за цим», — сказав він майже з радістю.

Натовп засміявся.

—
Слово «захоплення» в контексті ставлення Трампа до Путіна я використала не субʼєктивно — таке його сприйняття російського лідера описане і в книзі Вудворда, і в книзі генерала Макмастера, про яку я згадувала тут раніше.

🎙 "Питання – чи Путін хоче покласти край війні? Ми не отримаємо миру, поки Путін не буде готовий до миру"

Те саме інтервʼю, яке вимагало від мене знайомства з поняттям "гармата, здатна стріляти ядерними снарядами".

Веслі Кларк — генерал армії США (у відставці), колишній командувач Об'єднаних Збройних сил НАТО в Європі (1997-2000).

Серед тем, які ми порушили, було й питання виборів під час війни. Було цікаво почути, як американський експерт бачить цей процес і які аналогії проводить.

На моє переконання, тему виборів не варто порушувати зайвий раз — у нас є позиція і влади, і опозиції про те, що виборів під час війни не буде. Але періодично ми чуємо про вибори від США. Так було і цього разу. Перед інтервʼю з генералом Кларком прозвучала заява Келлога, що США очікують від України виборів ("потенційно – до кінця року"). Уже коли ми готували це інтервʼю до публікації, Кіт Келлог уточнив свою заяву: вибори — тільки після закінчення війни.

Інтервʼю українською

Інтервʼю англійською

Текст

📝 Інтервʼю генерала Наєва і реакція на нього пана Бєлєскова наштовхнули мене на думку поділитися з вами ще кількома нотатками з книги американського журналіста Боба Вудворда «Війна».

Отож, автор — серед іншого — описує період, коли адміністрація Байдена в 2021 році отримала дані розвідки про підготовку Росії до п/м вторгнення в Україну. За цей період, із жовтня 2021 року і до 24 лютого 2022 року, в американців було кілька контактів із російським та українським керівництвом.

Із російським — щоб зрозуміти, чи росіяни дійсно готуються до такого кроку (у що і сам Байден не до кінця вірив), попередити росіян про наслідки за такі дії і, відповідно, спробувати їх відмовити від нового етапу війни. Із українським — щоб попередити про плани росіян і запевнити в тому, що США підтримають Україну.

Як керівництво України — в особі, перш за все, президента Володимира Зеленського — реагувало на ці повідомлення? Отож, кілька епізодів.

У листопаді 2021 року держсекретар США Блінкен поділився з Зеленським інформацією, яку вони з Байденом отримали від розвідки. Зеленський, пише Вудворд, був скептичний. Нарощування росіянами військ не обов’язково означає, що вони вторгнуться — такою була його точка зору. Так само стримано відреагували на дані США Єрмак та Кулеба, які зустрілися в Києві з посадовцями зі США, які за кілька днів до того супроводжували під час візиту в Москву голову ЦРУ Бернза. А у Вашингтоні глава Пентагону Остін зустрівся з міністром оборони України Резніковим. Той теж не повірив. Він нагадав, що росіяни наростили свою присутність ще навесні — й незабаром після цього Байден зустрівся з Путіним у Женеві. Путін, вважав Резніков, просто хоче більше уваги і поступок із боку США і НАТО.

Усередині січня 2022 року в Києві Зеленський зустрівся з главою ЦРУ Бернзом. «Переконай Зеленського, що це [вторгнення] станеться», — такою була вказівка Байдена Бернзу. Саме тоді, за даними Вудворда, Бернз зокрема озвучив Зеленському, що росіяни висадяться в Гостомелі в загалом — спробують захопити Київ. Але, на думку Зеленського, США зосередилися на найбільш агресивному варіанті розвитку подій і, як він вважав, найменш імовірному.

Небажання Зеленського мобілізувати військових Вудворд повʼязує також із побоюванням, що такі дії могли б навпаки дати Путіну привід для вторгнення. Мовляв, він міг звинуватити українську сторону в підготовці до війни і вторгнутися нібито у відповідь.

Тоді ж Зеленський нібито заявив Бернзу: «Дякую за інформацію. Але будь ласка, припиніть говорити про це публічно, оскільки це шкодить нашій економіці».

Коли віце-президентка США Гарріс їхала на Мюнхенську конференцію з безпеки 19 лютого 2022 року, США вважали, що до п/м вторгнення лишаються «дні і, можливо, миті». Після промови Гарріс відбулася її зустріч із Зеленським, Єрмаком та Резніковим. «Ми не вважаємо, що вони вторгнуться. Так, вони нам погрожують, вони знущаються над нами — ось що вони роблять», — сказав Зеленський.

«Білоруси не підтримають це, вони не вступлять у війну», — відповів Резніков на дані про 40 тисяч російських військових у Білорусі.

Вудворд пише, що Зеленський не хотів публічно визнавати загрозу, оскільки це завдало б нищівного удару по економіці і призвело б до краху уряду.

Під час цієї розмови Зеленський також поставив дуже слушне (як на мене) запитання:

«Якщо я визнаю це [вірогідність повномасштабного російського вторгнення] тут, у цій розмові, ви запровадите санкції? Закриєте порти для російських кораблів? Дасте нам ракети «Стінгер» і «Джавелін», бойові літаки?»

Гарріс заявила, що США поки не будуть вводити санкції проти Росії: «Покарання може наступити лише після злочину».

Для українців це виглядало як відмова від дій. Росія скоювала злочини проти українців на Донбасі з 2014 року.

Американці на цій зустрічі також наголосили, що росіяни планують захопити Київ. Закликали президента України скласти план управління державою на випадок, якщо його захоплять або вбʼють. Зеленський відповів, що залишиться у Києві.

👩‍💻 У своїй книзі «Війна» Боб Вудворд описує (зокрема) період, коли в 2021 році розвідка доповіла адміністрації Байдена про підготовку Росії до п/м вторгнення в Україну, і той думав, що з цим робити.

Байден, пише Вудворд, спершу сумнівався, що дані розвідки варто тлумачити саме як невідворотний сценарій. Скептично пізніше оцінили ці дані також Макрон і Меркель, з якими Байден поділився цією інформацією (Борис Джонсон, однак, повірив).

Серед тих, хто не вірив у повномасштабне вторгнення Росії в Україну, був також генерал Кіт Келлог — нинішній спецпредставник Трампа з питань України та Росії.

Вудворд згадує в книзі розмову Трампа з Келлогом, на тлі повідомлень про накопичення росіянами своїх військ.

— Думаєш, він вторгнеться? — Трамп запитав про Путіна.
— Ні, — сказав Келлог. — Я не думаю, що він має такий намір і війська, щоб це зробити. Вони не готові до такого. Це [вторгнення] вимагатиме великих зусиль.

Келлог був переконаний, що росіяни не готові до того, щоб вторгнутися в Україну.

🤔 Спікер Ради Стефанчук розповів, що 37 народних депутатів виїхали у відрядження до США на молитовний сніданок.

Попередні скликання, як бачимо з інстаграму української блогерки, також представлені.

🇬🇧 Ця новина вселяє оптимізм — принаймні я її так сприйняла. Попри всі пертрубації, у нас є країни-партнери, які готові взяти на себе лідерство в тих чи інших питаннях.

Не здивована взагалі, що це Велика Британія. Ще один привід сказати їй дякую.

Джерело: Британія офіційно підтвердила, що скликає "Рамштайн" замість США

Що ж до Келлога (див. попередній пост), то цікаво, чому йому довелося виправляти самого себе. У будь-якому разі, на Мюнхенській конференції з безпеки цього року буде цікаво, бо ж нова адміністрація в США. Послухаємо-подивимось.

🤔 Американський історик, професор Тімоті Снайдер більше не викладатиме в Єлі (США) — тепер він є очільником напрямку "Сучасна європейська історія" в Школі міжнародних відносин та публічної політики імені Манка Університету Торонто (Канада).

Побачила таку новину в одного з його колишніх студентів та в колеги.

Тобто, як виглядає, професор переїжджає зі США до Канади.

Цікаво, чи це якось повʼязано з другим терміном Трампа на посаді президента, адже Снайдер є його критиком.

Історик і викладач Джон Вшетечка пише на своїй сторінці в Х, що перехід Снайдера з Єлю в Університет Торонто є "великою втратою для досліджень України у США, особливо зараз, коли вони потрібні як ніколи".

У 2022 році Тімоті Снайдер зробив цикл лекцій про історію України в Єльському університеті — вони є в відкритому доступі (зокрема — і в перекладі українською).

Там само, в Університеті Торонто, відтепер викладатиме й дружина Тімоті Снайдера, професорка Марсі Шор. Вона очолить напрямок "Європейська інтелектуальна історія".

У неділю у Вашингтоні теж було весело, як я це пропустила.

—
Все, дорога громадо, добраніч. Побережімо нерви.

👀😨

Щось у мене забагато вражень, як на один день.

—
До речі, цікавий момент:

Я проглянула трансляцію спіча Маска і на CNN, і на Fox — очевидно, це був один і той самий стрім, який роздавали на всіх. Ніде цей момент не потрапив у трансляцію — на цих словах стрім показує залу, а потім повертається на Маска. Щоправда, коли камера повертається на Маска, він якраз повернувся і повторив те саме, просто в інший бік 🙈

Цікаво. Я думаю, технічно режисери могли це перекрити прямо в прямому ефірі, через кількасекундну затримку, яка завжди є між тим, що ви бачите як глядач у залі, і тим, що йде в ефір наживо.

А вже ось тут можна побачити Маска в усій красі.

Головні тези з промови 47 президента США Дональда Трампа після присяги:

🔹 «Сьогодні я підпишу низку історичних указів. По-перше, я оголошу надзвичайний стан на нашому південному кордоні».

🔹 «Ми розпочнемо процес повернення мільйонів іноземців-злочинців туди, звідки вони прибули. Ми відновимо мою політику "Залишайтеся в Мексиці"».

🔹 «Сьогодні я також оголошу надзвичайний стан в енергетичній сфері. США будуть нацією виробників, і ми матимемо те, чого жодна інша нація ніколи не матиме — найбільшу кількість нафти та газу з усіх країн на землі».

🔹 «Я почну перегляд нашої торговельної системи, щоб захистити американських робітників та їхні сім’ї. Ми будемо обкладати податками іноземні країни. З цією метою ми створюємо Службу зовнішніх доходів, яка збиратиме всі мита».

🔹 «Я також підпишу наказ негайно припинити всю державну цензуру та повернути свободу слова в Америку».

🔹 «Відсьогодні офіційною політикою уряду США є лише два гендера: чоловічий та жіночий».

🔹 «Ми закінчимо війни, в які ми не вступали і розбудуємо найсильнішу армію».

🔹«Ми змінимо назву Мексиканської затоки на затоку Америки і повернемо Панамський канал США».

👩‍💻 Ще поспамлю вас трішки цікавинками.

Сенаторка Емі Клобучар — голова обʼєднаного інавгураційного комітету Конгресу США, представниця Демократичної партії. Вона є однією з учасниць Групи підтримки України в Сенаті, багаторічним другом України в Конгресі США.

Доказ: наприкінці 2016 року я записувала і її, і сенатора Ліндсі Грема, і покійного сенатора Джона Маккейна під час візиту до Києва. (Вже даруйте, похвалюся, але це для мене також — про певну тяглість тем і інтересів у професії.)

Емі Клобучар — сенаторка від штату Міннесота, де проживає одна з найчисельніших українських громад.

ТРАНСЛЯЦІЯ ІНАВГУРАЦІЇ ТРАМПА

🕵🏻‍♀️ Дивлюся інавгурацію Трампа, і помітила серед присутніх українку — Олександру Ніколаєнко-Раффін, українську модель та преможницю "Міс Україна" в 2001 році.

У 2008 році вона вийшла заміж за американського бізнесмена Філа Раффіна. Він на фото — між Джил Байден та Дугласом Емхоффом, чоловіком Камали Гарріс.

Нещодавно передивлялася сюжет "1+1" за 2013 рік, в якому Віталій Седюк, тодішній кореспондент "плюсів" у Голівуді, записав Дональда Трампа. Тоді ще Трамп був просто бізнесменом, якщо можна так сказати ) Який дуже любив, серед іншого, конкурси краси — власне, інтервʼю відбулося на полях "Міс Америка".

То чому я про нього згадала — тоді, в 2013 році, Трамп казав, що Ніколаєнко і Раффін є його добрими друзями. Ось тут є повна версія цієї розмови.

Трішки розбавила вам серйозність цього вечора світською хронікою 💅🏻

ТРАНСЛЯЦІЯ ІНАВГУРАЦІЇ ТРАМПА

Дональд та Меланія Трампи прибули до Білого дому, їх зустріло подружжя Байденів. Після чаювання Трамп та Байден, за традицією, разом мають вирушити до Капітолію, де відбудеться інавгурація.

🎙"І Трамп, і Путін мали народитися в 19-му столітті"

Інтервʼю, на яке ми з командою чекали... доволі довго 😏 Запрошую до перегляду розмови з Дмитром Кулебою, міністром закордонних справ України в 2020-24 роках.

У ньому — і про звільнення з посади міністра; і про очікування від Трампа; що не менше важливо — про очікування від Європи; про особливий стиль української дипломатії; про призначення послів і про те, чи треба міняти пані посла у США Маркарову; а також — про те, яку книгу українцям треба почитати зараз.

"Я бачив заяву Кіта Келлога, що вони резервують 100 днів для того, щоб знайти рішення для російсько-української війни. Вони резервували 24 години, а зараз уже мова про 100 днів. Я боюсь, що їм доведеться зарезервувати ще додаткові проміжки часу"

ДИВИТИСЯ

🧑🏻‍🎨 Офіційні інавгураційні портрети Дональда Трампа у 2017 році й у 2025-му.

Звернув увагу Остап Яриш з "Голосу Америки".

👩‍💻 Випала нагода прочитати першу книгу з обіцяної трилогії Валерія Залужного.

І хто ще планує читати, і хто не планує — зможете +- зорієнтуватися, яка вона і про що. Як я розумію, задумка така: перша книга — про самого Валерія Залужного, друга буде про російсько-українську війну з точки зору колишнього головкома, а третя — про війну з точки зору погляду на ворога.

Закладок у книзі було багато, але звісно — цитувати всі фрагменти, які мене з тих чи інших причин зацікавили, було б не зовсім правильно. Все ж хто хоче — прочитає книгу. Для мене найцікавішим було про стан справ усередині війська у різні роки, а також про велику війну (на цю тему, однак, у першій книзі небагато).

На початку Валерій Залужний розповідає, що почав писати книгу навесні 2023 року. І що цікаво — писав від руки. Розповідає, що не раз робив великі перерви, бо не було часу писати.

Хто вже прочитав, діліться — які враження?

🤨 Не те щоб ми сумнівалися, міг би й не нагадувати.

P.S. Скористаюся цим приводом, щоб ще раз привернути нашу увагу до цього сміливого хлопця (я не про Фіцо).

🫣 Якщо вже Стів Беннон називає когось "злим хлопцем", то цей хтось, мабуть, дійсно злий.

Екс-радник Трампа з нацбезпеки Макмастер описував Беннона в своїй книзі як одного з головних інтриганів в Білому домі в той період, а саме — в перший рік президентства Трампа.

Плюс — епічна історія про стіну на кордоні з Мексикою і повʼязані з цим кримінальні справи на Беннона.

Оце там у них боротьба за вплив іде, можу тільки уявити 🫠 Один кращий за іншого.

Ангела Меркель хоче, щоб мемуари врятували її спадщину. Це обертається проти неї

WSJ
Автор: Боян Паньчевскі

Ангела Меркель, колишня канцлерка Німеччини, випустила свої мемуари «Свобода» — 736-сторінкову книжку , яка мала б закріпити її політичну спадщину. Однак замість очікуваного тріумфу книга лише розбурхала суспільство й навіть розчарувала її відданих прихильників. Причина — повна відсутність самокритики. Меркель відмовляється визнавати, що бодай одна з її політик за 16 років на посаді могла бути помилковою.

Навіть державний телеканал ARD, що зазвичай підтримував Меркель, жорстко розкритикував книгу, озаглавивши свою рецензію: «Багато гордості, мало саморефлексії». А в самій Християнсько-демократичній партії зростає невдоволення: нова хвиля публічності навколо книги підриває передвиборчу кампанію. Її колишні соратники нарікають, що спадок Меркель обернувся на їхній головний тягар, а книга нагадала виборцям, хто відповідальний за сучасні проблеми Німеччини.

«Публікація цієї самовпевненої, непохитної книги саме зараз, коли країна перебуває в економічній і політичній кризі, шкодить консервативному блоку», — заявив Ніко Ланге, колишній високопоставлений радник в уряді Меркель.

Ця критика лише пришвидшує падіння популярності Меркель. Колись її рейтинг був одним із найвищих серед європейських лідерів. Сьогодні ж як німці, так і її союзники за кордоном дедалі частіше звинувачують її в хибних рішеннях.

Колись Меркель хвалили за те, що в 2015 році вона відкрила Німеччину для біженців. Тепер же саме вона отримує шквал критики за проблеми, які виникли через неконтрольовану міграцію: провал інтеграції, зростання злочинності, політична поляризація.
Попри те, що економіка Німеччини за її керівництва залишалася сильною, інфраструктура країни занепадала через брак фінансування. Її жорстке рішення відмовитися від атомної енергетики після катастрофи на Фукусімі у 2011 році сьогодні активно критикують — воно зробило Німеччину залежною від російського газу.

Колись її називали «Путінським шептуном», єдиною, хто міг тримати російського диктатора в рамках. Тепер же її звинувачують у тому, що саме вона своїми поступками допомогла путіну готувати вторгнення в Україну.

«Час показав, що всі її ключові політичні рішення були помилковими», — стверджує Андреас Реддер, професор сучасної історії в університеті Майнца. «Її епоха вже здається далекою історією».

Міжнародна преса, яка ще недавно вихваляла Меркель як «лідера вільного світу» в контрасті до Дональда Трампа, сьогодні безжально її критикує. Financial Times, яка у 2015 році називала її «великою канцлеркою», нині заявляє, що вона стала «найбільш руйнівним європейським лідером після 1945 року».

Меркель завжди славилася стриманістю й прагматизмом, уникаючи марнославства. Але в мемуарах і супровідних інтерв’ю вона демонструє зовсім інше обличчя — виправдальне й вперте. Вона заперечує навіть найгостріші критичні зауваження й відкидає спроби аналізувати її політику з позиції сьогодення. «Немає сенсу переглядати рішення, знаючи, як усе склалося», — заявила вона CNN.

У книзі Меркель вкотре використовує свою улюблену фразу: «Іншої альтернативи не було».

Про міграційну кризу Меркель пише із впевненістю, що діяла з гуманітарних міркувань і не змінила б свого рішення. «Для мене це були не “потоки біженців”, а люди. І не мало значення, чи мали вони право залишатися в Німеччині», — зазначає вона. Наслідки ж — провал інтеграції, зростання соціальних витрат і злочинності — вона пояснює «небажанням німців змінюватися».

Меркель написала цю книгу, щоб зберегти власну версію історії. «Я не хотіла залишати інтерпретацію подій іншим», — зізнається вона у передмові. Проте замість того, щоб закріпити свою спадщину, Меркель лише підкреслила свої помилки, ще більше посиливши розкол у суспільстві й у власній партії.

У продовження теми з Маском і "Альтернативою для Німеччини".

На четвер Маск анонсує онлайн-розмову зі співголовою цієї партії Аліс Вайдель -- як "дискусію з лідером АдН та можливим наступним канцлером Німеччини".

А тим часом сьогодні в американського бізнесмена вже нова претензія до України ⤵

В Каліфорнії страшні пожежі.

І Маск на своїй сторінці в Х активно репостить тих, хто дорікає адміністрації Байдена допомогою Україні. Бо знайшли новини за весну 2022 року, коли рятувальники Лос-Анджелеса передали в Україну частину свого оснащення.

В Х є можливість додавати контекст до посту, якщо вважаєш його таким, що вводить в оману. Користувачі звертають увагу на те, що в жодному з відділків рятувальники не скаржаться на нестачу обладнання.

🤨 Маску не завадило б пригальмувати трохи.

А історія з підтримкою "Альтернативи для Німеччини" на тлі прийдешніх виборів у цій країні виглядає взагалі поганенько. (Ось тут трохи розлогіше.)

В цілому, згодна з висновком автора цієї статті:

"Маск останнім часом виступає з позицій такого собі правоконсервативного активіста, який намагається врятувати західну цивілізацію від лівої загрози: зупинити нескінченний потік мігрантів з чужих культур (якщо, звісно, це не потрібно бізнесу), покінчити з гендерним божевіллям у системі освіти, відновити віру в класичні західні цінності.

Але мільярдер, подібно до значної частини правих активістів, не бачить цілісної картини.

[...] Німеччина, залежна від РФ, — це підрив усієї європейської західної цивілізації, а не її консервативний ренесанс."

🇺🇸 Щодо візиту Келлога в Україну 🇺🇦

💬 Точніше інформації Reuters, що він нібито переніс свою поїздку і тепер планує відвідати Київ після інавгурації Трампа. Оскільки в МЗС завуальовано підтвердили зсув "часових меж візиту", то беремо за певний факт, що "Келлог переніс візит".

❓ Тоді ставимо питання "Чому?" Бо саме Трамп прискорено хотів, щоб Келлог до інавгурації  "порішав".

➡️ Оскільки Келлог мав відвідати не тільки Україну, але і Європу, то він переносить візити й туди. 

Перенесення офіційних візитів не є дипломатичною практикою через протокольні речі, медійну складову таких подій і так далі. Тому до перенесення намагаються вдаватись вкрай рідко, тільки якщо є вагомі причини для цього.

Якщо немає якихось подій-каталізаторів, які можуть скасувати візит, то перенесення візитів найчастіше може свідчити про зміну "вхідних позицій". 

➡️ Цілком ймовірно, те, з чим Келлог готовий був їхати в Європу та Україну більше НЕ є актуальним. І цілком ймовірно, що на актуальність позицій, які Келлог міг привезти до Києва та Брюсселя спочатку вплинули різні фактори: від того з ким за останній час зустрічався Трамп (Рютте, Мелоні й не тільки) до відірваної риторики москви, яку Трамп міг сприйняти як "нахабство".

Тож, більш ймовірно Келлог робить перенесення цілого ряду візитів бо: 

➡️ Схоже адміністрація Трампа і Келлог як частина цієї адміністрації потребують з "якихось причин" додатковий час. Потреба в "додатковому часі" наштовхує на думку, що є потреба видозмінити первинні пропозиції з якими збирався робити турне спецпредставник США Келлог. 

Оскільки я не бачив, щоб Україна чи країни ЄС допустили критичні помилки в комунікації з Трампом у ці місяці, щоб це вплинуло на початкові пропозиції Келлога у гірший для нас бік, але натомість ці помилки бачив у діях московії, то в питаннях "у чий бік видозмінюють первинні пропозиції, які має повезти в Україну та Європу Келлог" — зберігаю оптимізм.

Resurgam ➰ Приєднуйся

🇦🇿 "Якби ми з перших хвилин чи годин побачили спроби з боку офіційних кіл Російської Федерації об’єктивно розслідувати цю трагедію, ми, скоріш за все, погодилися б на розшифровку чорних скриньок Міждержавним авіаційним комітетом".

А так Азербайджан відправив чорні скриньки в Бразилію. Бо, каже президент Алієв, хочуть об'єктивності в розслідуванні катастрофи.

"Коли ми побачили спроби применшити цю справу, списати все на пташок чи вибух газового балона, то і в мене, і в азербайджанської громадськості почалися серйозні сумніви в об'єктивності розслідування цієї структури", - сказав Алієв на зустрічі з рідними загиблих.

"Я можу з повною впевненістю сказати, що провина за загибель громадян Азербайджану в цій катастрофі лежить на представниках Російської Федерації", - наголосив він.

От тобі й обійми з Путіним. Той, нагадаю, недавно вибачався за авіакатастрофу. Але видно, у відносинах між країнами настала чорна смуга.

👩‍💻 Дуже влучно, як на мене, Макмастер підмітив у своїй книзі одну з рис "російської війни нового покоління".

Він пише про те, що "критично важливим елементом російської дезінформації та диверсійних дій є заперечення власної відповідальності". Макмастер каже про це в контексті історії про втручання росіян у вибори у США в 2016 році, але ми з вами, очевидно, спостерігали це на початку російсько-української війни, з вторгненням росіян до Криму, в Донецьку та Луганську області.

Що мені здалося надзвичайно влучним, то це ось цей висновок: "Заперечення відповідальності часто створює можливість тим, хто не бажає протистояти діям РФ, демонструвати показне незнання".

👀

https://www.eurointegration.com.ua/news/2025/01/3/7201793/

Я подумала, що справедливо буде додати тут і реакцію Гілларі Клінтон на критику "пере(за)вантаження" — щоб було зрозуміло, як вона оцінювала цю свою ідею з "кнопкою" через кілька років по тому (нагадаю, мемуари вийшли у 2015 році):

"Згодом, після вторгнення у Крим 2014 року, дехто в Конгресі звинувачував, що саме "перезавантаження" підбадьорило Путіна піти на такий крок. Гадаю, такий погляд неправильний і щодо Путіна, і щодо перезавантаження. Зрештою, він вдерся до Грузії у 2008 році й реакція на це була незначна з боку Сполучених Штатів чи інших країн. Путін вдерся до Грузії та Криму з власних міркувань, за власним графіком, у відповідь на місцеві події. Ні жорстка риторика й доктрина превентивної війни адміністрації Буша, ні зосередження адміністрації Обами на прагматичній співпраці у галузі стрижневих інтересів не сприяли і не стримували цієї агресії. Перезавантаження — не винагорода, а визнання того факту, що Америка має багато важливих стратегічних і безпекових інтересів, і там, де можна, нам потрібен поступ. Це й нині так".

—
Найцікавіше тут, мабуть, оце відмежування від російсько-грузинської війни як від чогось, що сталося за адміністрації Буша-молодшого і хай там і лишається. Росія вторглася в Грузію в серпні 2008 року, а інавгурація Обами відбулася у січні 2009-го — і вже в березні 2009-го його адміністрації здалося цілком доречним привозити Лаврову "кнопку перезавантаження".

👩‍💻 Гілларі Клінтон у своїх мемуарах «Важкі рішення», пишучи про Росію, цитує Вінстону Черчіля («У справжній обʼєднаній Європі Росія повинна мати свою частку») і згадує, що на ідею з «кнопкою» її надихнув Джо Байден.

«У промові на Мюнхенській конференції з безпеки у лютому віце-президент Байден сказав: «Час натиснути на кнопку перезавантаження і знову пройтися по всіх тих галузях, у яких ми можемо і повинні працювати разом із росіянами». Мені сподобалася ідея «перезавантаження» не як спосіб ігнорувати наші реальні розходження, але як спосіб монтувати їх у ширший порядок денний разом із галузями спільного інтересу».

Клінтон пише, що «у політиці важливо мати почуття гумору». «У дипломатії, де розмови ретельно виписуються заздалегідь з урахуванням мовних особливостей і культурних відмінностей, для гумору менше місця. Але іноді він допомагає. І цього разу був саме той випадок», — вважає вона.

Гілларі Клінтон пригадує, як привезла на зустріч із Лавровим у Женеві «невеличку зелену скриньку, обвʼязану стрічкою.

«Доки камери відволіклись, я відкрила скриньку й витягла звідти ясно-червону кнопку на жовтій підставці, яку ми взяли в готелі біля ванни зі змішувачем. На кнопці було російське слово «перегрузка». Ми обоє сміялися і натискали кнопку разом. «Нам було нелегко відшукати потрібне російське слово, гадаєте — воно правильне?» — запитала я. Міністр закордонних справ роздивився уважніше. Інші американці в приміщенні, особливо ті російськомовні, що добирали це слово, затамували подих. «Неправильне», — відповів він. Чи перетвориться цей жарт на міжнародний інцидент? Я продовжувала сміятись. Лавров теж розсміявся — і всім відлягло. «Мало би бути «переЗАвантаження», — пояснив він. — Бо це означає «перевантаження». «Ну, — відповіла я, — ми вам не дозволимо це нам заподіяти, я обіцяю».

Гілларі Клінтон написала свою книжку у 2015 році. Український переклад вийшов у 2016-му.

👩‍💻 Так збіглося, що за останні кілька днів відразу у двох книгах я побачила згадку про епізод із "пере(за)грузкою" між США та Росією — памʼятаєте, як у 2009 році Гілларі Клінтон привезла Сергію Лаврову "кнопку перезавантаження"?

Тоді ще вийшов конфуз, бо американці написали на тій кнопці "перевантаження" замість "перезавантаження".

Розібʼю це на два дописи, один за одним.

У першому наведу фрагмент із книги "Поля битв. Боротьба за захист вільного світу" Герберта Макмастера, якого я нещодавно тут згадувала. Це радник Трампа із нацбезпеки в 2017-18 рр. Книга вийшла у 2020 році, її український переклад — у 2023-му, тобто погляд Макмастера, очевидно, вже є ближчим до того, як ми всі зараз ставимося до того перфомансу.

Перш за все, Макмастер звертає увагу на те, що "перезавантаження" між США і Росією відбулося всього лише через сім місяців після російського вторгнення у Грузію — "першого в історії війн, у якому кібератаки поєднувалися з наступном армії та тривалою дезінформаційною кампанією".

Він також пише, що:

"Надмірний оптимізм привів до самозаспокоєння, а адміністрація Обами провадила політику щодо Росії з огляду на свої сподівання співпрацювати з Кремлем, а не на потребу стримувати російську агресію та захищатися від неї. Ці надії незабаром випарувалися, коли Росія анексувала Крим, вторглася в Україну, втрутилась у ситуацію в Сирії, хакнула кампанію Клінтон і Демократичний національний конгрес, атакувала президентські вибори 2016 року. У 2000-х, коли російська агресія ставала дедалі складнішою та комплекснішою, Сполучені Штати помилково припускали, що цілі Росії відповідають їхнім цілям. Вони вважали, що дипломатичними зусиллями можна вивести Кремль з ізоляції, щоб він долучився до спільноти відповідальних країн і відмовився від своєї руйнівної поведінки.

Психологи визначають упередженість оптимізму як схильність тих, хто починає лікування, вірити в його успіх, навіть якщо впевненості в результатах немає. Президент Обама та державний секретар Клінтон не були першими з тих, хто піддався упередженості оптимізму та схильності видавати бажане за дійсне у своєму прагненні покращити відносини з Росією, і не стали останніми".

У наступному дописі я наведу вам фрагмент із мемуарів Гілларі Клінтон про це саме "пере(за)вантаження".

Голова МЗС України Сибіга зустрівся із новим сирійським лідером Ахмедом аль-Шараа у Дамаску, передає Reuters. Агентство наразі не наводить деталі зустрічі.

👩‍💻 О, Федора Шандора нарешті призначили послом України в Угорщині!

Ми з вами можемо пригадати його по цьому фото з 2022 року (ось тут першоджерело), після якого Шандора почали називати "професором із окопу" — адже на фото він читає лекцію своїм студентам.

Федір Шандор — професор Ужгородського національного університету, депутат Закарпатської облради ("Слуга народу"). Був військовослужбовцем 101-ї Закарпатської бригади ТРО.

Колеги з Суспільне Ужгород записували його незабаром після того, як зʼявилося це фото.

Шандор — етнічний угорець. Думаю, в даному випадку (як і у випадку Нарімана Джеляла) буде етично уточнити національність. Ось тут є його інтервʼю про етнічних угорців в лавах сил оборони України.

Угорщина погодила Федора Шандора на посла ще влітку 2023 року, але остаточне рішення затягнулося.

Україна не мала посла в Угорщині з літа 2022 року.

⤴️ Давайте про позитив, суто мій субʼєктив:

Альона Гетьманчук — дослідниця, яка вже тривалий час послідовно займається темою євроатлантичної інтеграції. Засновниця центру "Нова Європа", до того — співзасновниця Інституту світової політики. Скільки я себе памʼятаю в журналістиці, всі ці роки Альона Гетьманчук була присутня в пулі тих аналітиків і оглядачів, до яких можна було звернутися за фаховим коментарем на тему європейської та євроатлантичної інтеграції (зокрема — в ті часи, коли ці теми явно не були мейнстрімні).

Наріман Джелял — заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, колишній політвʼязень Кремля. Росіяни увʼязнили Джеляла у 2021 році незабаром після того, як він виступив на Кримській платформі у Києві, по поверненню у Крим. Ми з вами знаємо, що в кримських татар історично тісні відносини з Туреччиною, там велика кримськотатарська діаспора. Наскільки знаю, про Василя Боднара, який донедавна очолював дипмісію України в Туреччині, були позитивні відгуки. Нещодавно, однак, він був призначений послом у Польщу, надзвичайно важливу для нас країну, де точно потрібен фаховий дипломат.

Андрій Мельник — відомий вам (і нам🙂) як посол України в Німеччині до липня 2022 року, тобто станом на початок повномасштабного вторгнення. Роздавав жару німцям (по ділу і інколи без). З червня 2023 року — посол України в Бразилії. Оскільки в публічній площині послу України в ООН часто доводиться мати справу з росіянами, тут не маю жодних сумнівів, що посол Мельник дасть гідну відсіч.

Щодо закулісся роботи послом, в плані рутинної щоденної роботи, тут я не можу дати оцінку ані послу Мельнику, ані Гетьманчук, ані Джелялу. Думаю, ми самі все побачимо через півроку-рік після призначення, як у новопризначених послів ідуть справи.

Тепер про негатив:

Пакетом з цими призначеннями йде призначення послом екс-генпрокурора Костіна. Я не маю уявлення, який із Костіна буде посол, але коли людину звільняють на тлі скандалу з масово оформленими інвалідностями в прокурорів на Хмельниччині, погодьтеся — призначення її після цього послом не виглядає здорово.

(Хоча, нагадаю, чутки про призначення Костіна послом у Нідерланди ходили ще навесні цього року, до скандалу з прокурорськими "інвалідностями". Цю ідею, за моїми даними, не сприймав тодішній міністр закордонних справ Кулеба.)

Костін, екс-генпрокурор Венедіктова, екс-міністр оборони Таран призначені послами, хоч їхня діяльність на попередніх посадах викликала запитання. Я не знаю, може, Венедіктова та Таран у підсумку добре зарекомендували себе на цих посадах (публічно ми — виправте мене, якщо це не так — про них і їхню роботу нічого не чуємо). Але сам факт таких призначень, без комунікування перед суспільством проблем, які прозвучали публічно, — не ок. Цікаво, як такі призначення сприймають у країнах, куди таких екс-посадовців відправляють послами.

(Венедіктову, нагадаю, відсторонили з посади генпрокурора в липні 2022 — тоді ж, коли й Баканова, на тлі перевірок в силових відомствах щодо ймовірних зрадників. Щодо Тарана — можна просто ввести в гугл "Таран, скандал", і вам видасть кілька найгучніших історій. Хоча мова там насправді і про системні проблеми у війську, які потребували вирішення за його міністерства.)

—

Оновлення станом на 21.12: Президент звільнив Андрія Тарана з посади посла у Словенії.

Президент Зеленський затвердив нових українських послів, він анонсував 30 призначень.

Нарімана Джеляла призначать послом у Туреччині, Альону Гетьманчук — представницею України в НАТО, Андрія Мельника — постійним представником України в ООН замість Сергія Кислиці, якого можуть призначити першим заступником міністра закордонних справ.

Як повідомляють джерела Суспільного, президент зокрема оголосить нових послів у Молдові, Грузії, Норвегії, Конго, Філіппінах та Малайзії.

Також, як Суспільне повідомляло раніше, колишнього генпрокурора Костіна призначать послом України у Нідерландах.

😎 А хто лайкнув нашу з колегами свіжу роботу в Х.

Памʼятаєте, тут було про нього.

Ну й оскільки є такий привід, запрошую до перегляду свіжого інтерв’ю — з паном Антоном Муравейником із Центру ініціатив «Повернись живим»:

https://youtu.be/0CXY2iTd3DU?si=6OW8_OcBPCzVk22B

Чесне слово, я нічого не знала про цю заяву, коли писала попередній пост.

Поселять десь по сусідству з Януковичем?

🙄 Пригадала, що коли в 2011 році почалася війна в Сирії, я працювала (як ми це називаємо в журналістиці) «на стрічці новин». Тобто моїм завданням було моніторити численні ресурси і джерела, щоб писати короткі новинні повідомлення - найголовніше, про що мають знати читачі того чи іншого медіа.

І з 2011 року я так чи інакше спостерігала, як ця війна обростає, серед іншого, новими учасниками. Росія, нагадаю, вступила в цю війну на боці Асада в 2015 році.

Складно уявити, що режиму Асада дійсно кінець. Цікаво буде почитати детальніше, який ланцюжок подій зрештою привів повстанців до Дамаска.

❗️Сирійські повстанці заявили, що увійшли в Дамаск та захопили телебачення. Reuters пише, що президент Сирії Башар Асад покинув столицю у невідомому напрямку.

До цього повстанці повідомляли про звільнення чотирьох міст впродовж доби: Дараа, Кунейтра, Сувейда та одного із ключових та стратегічно важливих — Хомса.

"Я помітив, що Келлог був засмучений. Він скаржився, що ніхто не був із Трампом довше і не був до нього більш лояльним, ніж він. Я намагався втішити Кіта і сказав, що упевнений — з нас вийде хороша команда. На жаль, його засмученість із часом перетворилася на злість і образу”

Я вам обіцяла трохи закулісся з Білого дому 😏 Тож запрошую до прочитання огляду на книгу американського генерала Герберта Макмастера про його роботу радником з нацбезпеки в першій адміністрації Дональда Трампа.

Генерал працював з Трампом рік — у 2017-18 рр. Спогади про Келлога, майбутнього спецпосланця Білого дому з питань України та Росії, стосуються дня, коли Трамп запросив Макмастера на співбесіду. В резиденції президента у Флориді той зустрів і Келлога.

Загалом ця книга — про те, як Трамп працював у сфері зовнішньої політики під час першого року свого президентства. Що — і хто — заважало йому ухвалювати конструктивні рішення. Про вплив Путіна на Трампа, природу якого Макмастер, як він каже, так і не осягнув. Про любов Трампа до інтриг і стравлювання людей одне з одним.

Звичайно, ця книга — не лише про недоліки Трампа. Але очікувано — оскільки це все-таки мемуари людини, яка хотіла б працювати довше на своїй посаді, але не вийшло — про недоліки тут багато.

Сподіваюся, цю книгу перекладуть українською. Бо, як на мене, українцям вона може "зайти".

До речі, не так давно Макмастер дав інтерв'ю DW.

---
Тепер точно слід прочитати мемуари Джона Болтона, який обійняв посаду радника Трампа з нацбезпеки після Макмастера — вона, до того ж, є українською. Макмастер згадує про Болтона і на початку книги, і наприкінці, не дуже компліментарно.

З розповіді генерала виглядає так, що Болтон хотів отримати цю посаду ще в 2017-му, всіляко працював на це в медійному просторі — і повернувся до цього на початку 2018-го, коли крісло під Макмастером захиталося. Як ми вже знаємо, бажаного він добився. Однак через рік звільнився і написав книгу, яка неабияк змусила Трампа понервувати.

Одним словом — скандали, інтриги, розслідування. В огляді — частина з них.

🎙 Ангела Меркель в інтерв'ю Крістіан Аманпур каже, що Путін не був брехуном на початку їхніх політичних відносин, але все змінилося після вторгнення Росії в Крим.

"Він і сам визнав це - що брехав [про вторгнення]. Це був поворотний момент у наших стосунках. Стало зрозуміло, що я маю бути надзвичайно обережна у своєму підході до нього. Тож правильно буде сказати, що не можна вірити у якісь домовленості з ним", -

сказала Меркель у відповідь на запитання ведучої про те, як узагалі можливі переговори з Путіним, який уже неодноразово брехав.

"Ми маємо дати Україні - в тій чи іншій формі - безпекові гарантії, дуже зрозумілі й надійні. На кшталт тих, що ми мали дати, але не дали, свого часу, коли Україна погодилася позбутися ядерного арсеналу. Україну не можна залишити без безпекових гарантій із тим, що ми вважатимемо за мир. У своїй книзі я пишу прямо про те, що окрім військової допомоги для України, важливо також уже думати про те, як може виглядати дипломатичне вирішення після закінчення війни" .

Щодо Трампа. Як уже тут згадувалося, Меркель у цьому інтерв'ю згадала про те, що обраний президент США (з яким Меркель працювала як канцлерка Німеччини під час першої каденції того в Білому домі), як виглядало, захоплювався можливостями таких лідерів, як Путін чи Кім Чен Ин. Було враження, каже Меркель, що демократичні інституції обтяжують Трампа і він "хотів би вирішувати справи на свій розсуд".

Говорячи про переговори з Трампом, Ангела Меркель зазначила:

"Якщо ти говорив із ним без страху, маючи чітку стратегію - він слухав. Мені здається, він відчуває, коли люди дещо його бояться. І якщо це не так, ви можете вести з ним переговори".

Доброго ранку 🫠

🙄 "Трамп хоче увійти в історію, йому скоро буде 80, він дідусь. Путіну теж уже не 50. Це буде спадок, який вони обидва залишать нам"

Financial Times поговорило з Костянтином Малофєєвим, підсанкційним російським олігархом, близьким до Путіна.

Малофєєв каже, що Путін, вірогідно, відкине пропозицію Трампа (і Кіта Келлога, майбутнього спецпосланця з питань України та Росії) щодо врегулювання російсько-української війни.

"Келлог приїжджає до Москви зі своїм планом, ми приймаємо його, а потім кажемо йому, щоб ішов до біса, тому що нам нічого з цього не подобається. Ось і всі переговори", - додає Малофєєв.

Російський олігарх каже, що Трамп може закінчити війну лише якщо скасує дозвіл Вашингтона на удари далекобійною зброєю "й усуне президента України Володимира Зеленського від влади". А після цього "погодиться на зустріч із Путіним, щоб обговорити всі питання глобального порядку на найвищому рівні".

План-капкан.

Спадок вийде топ.

Переклад можна почитати тут.

🎙 Інтервʼю з Ангелою Меркель анонсує на завтра Крістіан Аманпур.

В невеликому фрагменті, який Аманпур виклала у себе в Х, колишня канцлерка Німеччини каже, що Трамп завжди відчував "своєрідне захоплення" владою автократів і диктаторів на кшталт Путіна чи Кім Чен Ина.

Що ж, чекаємо.

Нагадаю, що наприкінці листопада вийшли мемуари Ангели Меркель. Цими днями вона у США, де зокрема брала участь у публічній розмові з Бараком Обамою.

😟 Скільки рівнів печалі у цієї новини зі світу культури.

У голівудської акторки Різ Візерспун є книжковий клуб.

І зараз там читають книгу Юхеї Кім, у якій головна героїня - російська танцівниця балету, а події відбуваються у Санкт-Петербурзі.

В коментарях в інстаграмі Різ Візерспун уже трохи роздали.

Дякую Крадійці книжок за те, що звернула увагу на тему.

(Продовження - в коментарях)

👩‍💻 До речі, за збігом обставин зараз читаю книгу, в якій — зокрема — фігурує Кіт Келлог. Мова про період першої каденції Дональда Трампа на посаді президента США.

Пишу текст по цій книзі, тож нікуди подітися — тепер мушу додати блок і про Келлога. Це буде більше про субʼєктивні враження про нього від автора цієї книги в контексті закулісся Білого дому.

Отак створила інтригу на рівному місці 😎

(Текст буде наступного тижня!☝️)

А поки що залишу тут інтервʼю "Голосу Америки" з Кітом Келлогом за липень 2024-го.

Поверхневе ґуґління також показало мені, що генерал Келлог приїжджав до Харкова у січні 2023 року і навіть отримав у подарунок булаву від Ігоря Терехова.

Дональд Трамп обрав Кіта Келлога спецпосланцем США по Україні, пише Reuters.

За даними видання, Келлог розробив свій план щодо України разом із Фредом Флейцем, який разом з ним раніше працював керівником апарату Ради нацбезпеки за Трампа. У червні цього року Келлог пропонував заморозити конфлікт по поточній лінії зіткнення і змусити Росію та Україну сісти за стіл переговорів.

А хто тут у нас зустрінеться наступного тижня у Вашингтоні?

Сьогодні стартував продаж мемуарів Ангели Меркель, про які я нещодавно згадувала.

У рамках виходу цієї книги у Вашингтоні планується публічна розмова Меркель із 44-м президентом США Бараком Обамою.

Дякую тг-каналу Сігай за наводку ) Так багато хочеться сказати з цього приводу, так мало слів.

Квитки - від 75 до 125 доларів.

🙄 Видання Bloomberg пише, що адміністрація Байдена розглядала можливість запросити Україну в НАТО. Але зрештою відмовилася від цієї ідеї "через незначну ймовірність успіху в короткостроковій перспективі”.

Що тут скажеш.

Натомість, пише Bloomberg, у Байдена зосередилися на тому, щоб устигнути "посилити позиції України проти Росії до повернення Дональда Трампа у Білий дім".

Також Білий дім і Пентагон поспішають витратити залишок коштів, виділених Конгресом США на оборону України, а це - близько 9 млрд доларів.

⚡️ Цілий Путін повідомляє про випробування балістичної ракети середньої дальності «Орешнік», якою Росія сьогодні вдарила по Дніпру.

А у США казали, що дозвіл на удари далекобійними ракетами по РФ "нічого не змінює". Ну так, бачимо.

Питання тепер, чи досягне Путін мети своїм сьогоднішнім виступом і налякає Захід (вкотре).

👩‍💻Незабаром вийдуть мемуари Ангели Меркель.

Починають з'являтися перші подробиці.

Наприклад, Меркель припускає, що рішення Путіна про повномасштабне вторгнення в Україну було, певною мірою, пов'язане і з її відходом з посади канцлера Німеччини 🙄

У мене на лекціях часто запитують, із ким мені було б цікаво записати інтерв'ю. У цьому списку довгожителька, мабуть, лише Ангела Меркель. Як ви розумієте, сприйняття її перевернулося з ніг на голову в 2022 році — тим цікавіше, звісно. Але, як ми всі побачили за ці два роки, пані Меркель вирішила, що їй зручніше мовчати.

Сподіваюся, мемуари перекладуть українською — хотілося б почитати, як вона рефлексує на тему російсько-української війни і своїх зусиль щодо її закінчення.

До слова, цього року Ангела Меркель відзначила 70 років. Ювілей спровокував чимало публікацій в західних ЗМІ, де аналізували спадщину колишньої канцлерки. Видання The Economist, наприклад, назвало статтю "Ангела хто? Спадщина Меркель виглядає дедалі жахливішою".

👩‍💻 Трішки роздумів.

Відверто кажучи, минулого тижня я мала дещо змішані емоції від акції під час Web Summit 2024 у Лісабоні, коли українці зірвали виступ на цій конференції Юлії Навальної.

А саме – я задумалася, чи ця акція була зрозуміла присутнім із інших країн, а також, власне, організаторам.

В очах Заходу Юлія Навальна – дружина російського опозиціонера, який загинув в російському ув'язненні. Минулого року я мала досвід поїздок по кількох європейських столицях, де ми з колегами багато говорили про війну, відповідали на запитання на цю тему європейських колег і намагалися зрозуміти, що їм про цю війну не зрозуміло. Неодноразово спливали запитання (і історії), пов'язані з росіянами, які виїхали в Європу за останні роки. І на той момент у мене склалося враження, що як би ми не пояснювали, чому для більшості з нас є неприйнятними спроби якось урівняти нас із ними в досвідах, посадити нас за один стіл, європейці не дуже це розуміють. І часто ми виглядаємо токсичними 🙄, особливо, коли якось оцінюємо їхню (росіян) боротьбу – чи як це назвати, я й не знаю.

Зрозуміло, ми не повинні переступати через себе в питаннях, які є для нас принциповими. Або ж в умовах, коли ми просто не відчуваємо в собі сил сідати на якійсь конференції поруч із такими росіянами і про щось дискутувати. Просто, як на мене, важливо розуміти контекст, а ще більше – оцінювати, як ті чи інші наші дії в цьому напрямку спрацюють, який матимуть ефект і чи допоможуть нам у наших зусиллях покласти край цій війні. (А, на моє переконання, зусилля Заходу з підтримки росіян у вигнанні дійсно, на жаль, розпорошують ресурс, який можна було б спрямувати на досягнення цієї мети – але це окрема розмова.)

На жаль, я не маю відповіді на запитання, як би краще мала виглядати акція на саміті в Лісабоні. Тому це – перш за все, роздуми, якими ділюся.

Однак додам сюди ще дві історії.

Сьогодні стало відомо, що Андрій Хливнюк відмовився від Премії Магнітського, бо журі вирішило розділити її також на Юлію Навальну.

А на вихідних посол України в Німеччині Макеєв написав колонку про те (грубо узагальню), чому акція російських опозиціонерів у Берліні має мало толку.

Ці кроки – більше ніж доречні. Але згадала я про них тому, що подумала: можливо, з огляду на близькість цих трьох історій у часі, трохи більше жителів країн Заходу задумається, чому ми не розділяємо їхній трепет щодо цих російських діячів?

👩‍💻 Невже це сталося?

У NYTimes пишуть, що президент США Джо Байден дав дозвіл Україні на удари американською далекобійною зброєю по території Росії. Пишуть про це з посиланням на джерела серед американських посадовців, тому – аби правда 🤞

За даними видання, рішення Байдена є відповіддю на залучення у війну на російському боці військових з Північної Кореї. NYTimes пишуть, що такий крок Білого дому має на меті послати сигнал Пхеньяну, «що їхні сили вразливі і що їм не варто відправляти більше військових».

Джерело:

https://www.nytimes.com/2024/11/17/us/politics/biden-ukraine-russia-atacms-missiles.html

🫣 Багато хто з вас, мабуть, читав сьогодні звіт Повітряних сил про все те озброєння, яке Росія використала для удару по Україні:

https://t.me/kpszsu/23111

Тим часом я прийшла в історичний музей у Києві, а тут (зокрема) - виставка «33 роки Незалежності/10 років війни». На фото - лише кілька з цілої низки фактів про роззброєння України.

🤔 Цікаво, чи було б іще смішно Ілону Маску, якби він почув звук вибуху від "Шахеда", "Кинжала" чи "Циркона"?

🙄 Хвилина слави, якої я для себе не хотіла.

🎙 "Путін не хоче миру. Але це не значить, що він не хоче сідати за стіл переговорів із кимось з лідерів. Для нього це — руйнація політичної ізоляції. Для нього це вигідно — сідати, розмовляти. І не домовлятись — я би так сказав"

Випала нагода взяти участь в інтервʼю з президентом Зеленським — він прийшов у студію Українського радіо з нагоди його 100-ліття (яке якраз сьогодні). Дякую колегам за запрошення. Сподіваюся, зрештою вдасться записати з президентом розмову й у довшому форматі.

Виділила для себе кілька тем, про які хотіла запитати — це результати виборів у США і риторика про переговори, яка звучить від команди Дональда Трампа; півроку закону про мобілізацію та ситуація на фронті.

Запрошую до перегляду чи прочитання:

Відео

Текст

Добрий вечір.

Публікація 📍

Як написав Левко Стек, торг почався.

👩‍💻 Поки в нас тривають дискусії про майбутнє месенджеру Telegram, британська газета The Guardian відмовилася від використання платформи Х (колишній Twitter).

Видання зазначило, що "негатив від використання Х нині переважує переваги". Редакція каже, що в цій соцмережі стало багато постів тривожного змісту, а саме — дописи, що містять "ультраправі теорії змови та расизм".

"Президентська виборча кампанія у США лише підкреслила те, що ми бачили впродовж тривалого часу — що Х є токсичною медіа-платформою і що її власник Ілон Маск зміг використати свій вплив для формування політичного дискурсу".

У своїй заяві редакція The Guardian зазначила, що користувачі Х зможуть ділитися публікаціями видання в цій соцмережі, а журналісти видання можуть користуватися цією платформою для збору інформації. Тобто — рішення стосується винятково використання Х як однієї з соцмереж, де The Guardian має свій акаунт і поширює свої публікації.

Ілон Маск купив Twitter у 2022 році.

🇵🇱 Радіо Свобода поговорило з колишнім послом Польщі в Україні Бартошем Ціхоцьким, і в цьому інтерв'ю багато цікавих оцінок і порад, хоч і не всі для нас приємні.

Про перемогу Трампа, поразку демократів, пріоритети для Європи і її східної частини у зв'язку з цим, про дискусійні питання у відносинах України та Польщі.

Ціхоцький був послом до 2023 року, тобто застав початок повномасштабного вторгнення Росії в Україні (він залишався в Києві).

Він, до слова, нагадав, що польський президент Дуда має добрі відносини з Трампом. (Вже навіть була новина, що Дуда збирається у США.) А отже, для нас це означає, що у взаємодії з Польщею доведеться бути ще більш обережними. А польське керівництво, припускаю, буде користуватися цим станом справ для більш активного просування своїх інтересів у відносинах із Україною.

(Невелике продовження - в коментарях ⤵ )

👩‍💻 Видання Financial Times пише, що Дональда Трампа нібито зацікавили два пункти з представленого раніше президентом України Зеленським "плану перемоги".

А саме:

Пункт про доступ до природних ресурсів, а також пункт про участь українських військових у заміні контингенту США у Європі.

Що, на мій погляд, цілком очікувано — припускаю, ці пункти і прописувалися з прицілом на можливе президентство Трампа.

Нагадаю, як звучали ці пункти під час презентації їх у парламенті:

[...] Україна «пропонує Сполученим Штатам разом із визначеними партнерами, зокрема це Євросоюз, частиною якого Україна – буде, та з іншими партнерами у світі, укласти спеціальну угоду щодо спільного захисту наявних в Україні критичних ресурсів, спільного інвестування та використання відповідного економічного потенціалу». [...]

[...] «Передбачаємо у разі згоди партнерів заміщення окремих військових контингентів збройних сил США, які дислоковані у Європі, українськими підрозділами. Після війни. Українці довели, що можуть бути тією силою, яку російське зло не здолає» [...]

Що стосується економічного пункту, то джерела FT розповіли про обговорення можливості «інвестиційного скринінгу» для команди Трампа — для визначення, де саме американські компанії могли б вести бізнес в Україні.

Також джерела кажуть про ідею Anybody But China («Хто завгодно, аби не Китай»), серед іншого — заміну китайський постачальників на американських, наприклад, у технологіях. Що теж, по-моєму, цілком здорова ідея.

Питання реалізації на практиці — це, звичайно, цікаво. І стане зрозуміло з часом.

Джерело

🤐

The Washington Post повідомляє, що Дональд Трамп провів телефонну розмову з Володимиром Путіним. У ній він нібито закликав очільника Кремля не йти на ескалацію в Україні.

Що ж, чекаємо на підтвердження від самого Трампа. Чи від Путіна.

Нагадаю, майбутній президент США цього тижня поговорив і з президентом України Володимиром Зеленським.

Під час цієї розмови з боку Трампа нібито був присутній також американський бізнесмен (і активний прихильник Трампа) Ілон Маск.

Залишу тут також новину про те, що Трамп відмовився брати до себе в адміністрацію Майка Помпео та Ніккі Гейлі. Обоє виступають за подальшу підтримку США України.

Гейлі, нагадаю, була конкуренткою Трампа за номінацію від Республіканської партії під час цієї кампанії. В якийсь момент вона раптово змінила свою позицію і підтримала Дональда Трампа, що виглядало, мʼяко кажучи, дивно.

Майк Помпео — колишній держсекретар США. Він критикував адміністрацію Байдена за недостатню підтримку України й наголошував на необхідності поразки Путіна.

👩‍💻 Порада, перш за все, собі — утриматися сьогодні від будь-яких коментарів на тему результатів виборів у США. Особливо таких, за які потім може бути соромно.

І сьогодні вранці, і за останні пару тижнів я начиталася і наслухалася такого від українців убік США й американців, що, відверто, хочеться просто вже буквально якось прикрутити цей градус паніки й істерики. І тут я не про приватні розмови, а про публічні виступи й пости в соцмережах.

Не окей, коли українці звучать як Задорнов, земля йому скловатою.

🇺🇸 Так, панове, якщо ви ще думаєте, де вам стежити за виборами у США — збережіть собі посилання на марафон Суспільного на цю тему. Почнеться сьогодні о 22:00.

Ось тут наша Христина Гаврилюк, генпродюсерка інформаційного мовлення Суспільного, зробила добірку найважливіших наших матеріалів на цю тему.

Ось тут будуть основні новини і мапа результатів, в режимі реального часу.

☝ Видихаємо — Мая Санду перемагає на виборах президента Молдови. Є привід порадіти і за сусідів, і за нас самих.

Хоч Росія дуже старалася — можемо казати щонайменше про 39 мільйонів доларів, які, за даними поліції Молдови, влили в підкуп виборців на користь опонентів.

🇺🇸 А тим часом — на нас чекають вибори у США. 5 листопада американці обиратимуть між Дональдом Трампом і Камалою Гарріс.

Підписуйтесь на YouTube Суспільне Новини, а також на наш канал тут, у телеграмі.

У Суспільного зараз у США працюють дві групи. Колеги, зокрема, побували в Північній Кароліні — одному з так званих хитких штатів, політичні симпатії яких не є очевидними.

👩‍💻 Було б смішно, якби не було так сумно.

Міністр закордонних справ Угорщини приїхав у Мінськ на "міжнародну конференцію з євразійської безпеки" і російською у своєму виступі сказав, яка для нього "велика честь" бути там присутнім.

А премʼєр-міністр Словаччини Роберт Фіцо дав інтервʼю російській пропагандистці Скабєєвій і, серед іншого, сказав наступне:

"Я неодноразово зустрічався з президентом Путіним. Я навіть із ним зустрічався, коли він був прем'єр-міністром, ще до того, як він став президентом. У разі потреби я без вагань готовий говорити з президентом Путіним, це я цілком серйозно заявляю".

Субʼєктивно — для мене це прозвучало як така, знаєте, спроба напроситися на аудієнцію.

Про премʼєр-міністра Угорщини Орбана, який приїхав цього тижня у Грузію і підтримав переможців виборів, до яких так багато питань, ви памʼятаєте.

Члени ЄС і НАТО. Можна тільки позаздрити (або ні).

Мені чисто в професійному плані цікаво, як ці країни беруть участь у якихось закритих зустрічах НАТО. Альянс, нагадаю, на рівні офіційних заяв вважає Росію найбільшою прямою загрозою безпеці НАТО.

Цього року минає 20 років від початку Помаранчевої революції. Усвідомила це вчора і стало не по собі – 20 років! Треба пошукати свої фото з поїздки на Майдан – сказати, що це була непересічна подія для мене, школярки з Київщини, це не сказати нічого.

Але пишу тут не тому. Днями на сайті "Інтерфакс-Україна" вийшло дві частини інтерв'ю другого президента України Леоніда Кучми. І, мені здається, я вперше прочитала якийсь його коментар щодо тих подій, у ретроспективі.

Якщо пригадуєте щось, що казав раніше, поділіться. У будь-якому разі, захотілося зафіксувати це тут.

Ось тут можна почитати детальніше. Про Януковича його теж запитали.

Володимир Зеленський відмовив у візиті до України Антоніу Гутеррешу після того, як генсек ООН зустрівся в Казані з Путіним наприкінці жовтня і потиснув йому руку. Подібна практика не нова ані для Гутерреша, ані для більшості його попередників на цій посаді.

Генсеки ООН тиснули руки найкривавішим диктаторам, зокрема і в прямому сенсі людожерам, від яких відверталась міжнародна спільнота. На жаль, більшість спроб про щось домовитися завершувались нічим. «Бабель» згадує ці випадки — від початку 1970-х до наших днів.

@babel

🇩🇪 Правильний «німецький Салліван».

➡️ Депутат Бундестагу Німеччини Кізеветтер розкритикував Юлію Навальну та її позиції щодо України, назвавши її «прихильницею імперської політики московії, яка нічим не відрізняється».

💬 Пощу допис не заради новини, а заради того, щоб ще раз зафіксувати прізвище Кізеветтера за яким довготривало спостерігаю. Ми про нього говорили у дописі "Коли може зникнути західна обережність в глобальних питаннях щодо України" й думаю дуже багато почуємо про нього у другій половині 2025 року, або раніше, якщо будуть дострокові вибори у німців.

Кізеветтер, окрім того, що депутат Бундестагу від Християнських демократів, полковник Збройних сил Німеччини, він також головний штатний та шанований в партії експерт у питаннях політики безпеки та оборони, та є тим радником, який, ймовірно, буде формувати політику та бачення потенційного нового канцлера Німеччини Мерца.

⏩ У разі цілком ймовірного канцлерства Мерца Кізеветтер буде відігравати роль головного радника в питаннях безпеки та підтримки України🇺🇦. 

Серед його базових заяв 2024 року:

➡️ 1. Зняти обмеження на будь-яке використання зброї та надання Таурусів Україні.

➡️ 2. Збільшити об’єми саме військової підтримки України до тих, які дозволять перемогти на полі бою.

➡️ 3. Для різкого збільшення витрат на Україну впровадити урядом надзвичайний стан у Німеччині (аргумент, бо війна в Європі — це надзвичайний ризик безпеці Німеччини). Тоді уряд може скасувати кредитні гальма на запозичення. Таким чином, попри всі фінансові проблеми німців, буде можливість залучити у рази більше коштів для військових потреб України під держ. борг Німеччини. 

➡️ Кізеветтер заявив, що через свою позицію щодо України та Ізраїлю стикається з постійним психологічним тиском, від погроз в листах до підкидання мертвих котів під двері. Серед останнього, на політика було скоєно напад, де нападник звинуватив Кізеветтера, що він «розпалювач війни». 

Попри те, що Кізеветтер зараз представляє опозиційну партію до чинного уряду Шольца він неодноразово надавав високу оцінку діям своїх політичних конкурентів Пісторіусу та Бербок стосовно того, як вони намагаються в уряді пролобіювати рішення для України, і тому Кізеветтер радив Шольцу та іншим прислуховуватись до аргументів Пісторіуса: «І саме тому я вважаю, що ми повинні набагато більше прислухатися до Пісторіуса і Бербок», оцінював Кізеветтер своїх конкурентів.

➡️ Кізеветтер пообіцяв після того, як його партія переможе (а це скоріш за все й станеться) «впровадити абсолютно нову німецьку стратегію підтримки України».

Тому дядечко цікавий. Раджу від себе запам’ятати прізвище. 

➡️ А загалом думаю було б добре завчасно реалізувати неформальну комунікацію з ним від нашої сторони, бо після виборів у німців ми будемо дуже потребувати його активності та позицій.

Resurgam ➰ Приєднуйся

❤️‍🩹 Оксана Забужко звернула увагу на те, що в 2023 році в ЮНЕСКО внесли харківський Держпром у список обʼєктів для посиленого захисту.

А взагалі Держпром з 2017 року — у черзі на включення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Пішла шукати реакцію організації на вчорашній удар росіян по цій пам'ятці архітектури в Харкові — не знайшла. Якщо побачите, кидайте лінк, додам сюди.

Нагадаю, що повна назва ЮНЕСКО — Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.

Наслідки авіаудару по Держпрому у Харкові — будівля з висоти пташиного польоту

🫠 Дивіться, як цікаво виходить.

Премʼєр-міністр Угорщини Орбан у Грузії фактично цитує наратив, який до цього був на білбордах проросійської владної партії "Грузинська мрія".

Нагадаю, що "Грузинська мрія" розвісила по країні передвиборчу рекламу, в якій застерігала від голосування за опозицію, бо вона нібито приведе країну до війни з Росією. Як приклад, на цих білбордах були зображені зруйновані війною українські міста. Грузинська влада в принципі багато разів у своїй агітації згадувала про те, що нібито врятувала Грузію від вторгнення Росії в 2022 році. (Оце так у них дружба, позаздрити можна.)

Ще сподобалося, як Орбан у своєму виступі сказав: "Я особисто переконаний, що до кінця десятиліття Грузія справді буде готова, у найкращій своїй формі, щоб стати країною-членом ЄС".

Це називається: коли приїхав підтримати союзницький режим, але згадав, що твоя країна зараз головує в ЄС.

До речі, речник ЄС учора сказав, що Орбан поїхав у Грузію з власної ініціативи і вони не мають до цього жодного стосунку.

🤔 Цифри, які викликають змішані емоції.

Telegram є найпопулярнішим джерелом інформації для 47% респондентів, далі йдуть YouTube (26%), «Єдиний марафон новин» (21%), а також розповідей очевидців подій/знайомих та офіційні державні джерела (обидва - по 19%).

Інші джерела включають телевізійні канали, які не є частиною «Єдиного марафону новин» (16%), українські онлайн-медіа (15%) та міжнародні ЗМІ (14%).

Це — дані соціологічної групи "Рейтинг". Ось тут можна подивитися детальніше по варіантах відповідей.

З одного боку, ми з вами спілкуємося на платформі Telegram на каналі, який не є медіа в класичному розумінні цього слова. З іншого — я все-таки журналістка суспільного мовника, і розумію, що для нас як для медіа в звичному розумінні цього слова цифри вкрай невтішні.

(Хоча в нас є канал у Telegram, як і в більшості українських медіа, я все ж припускаю, що основу цих 47% склали не Telegram-канали від ЗМІ.)

Цікаве з цього ж дослідження:

Соціальні мережі вважаються основним джерелом дезінформації (53%), за ними йдуть месенджери (зокрема і Telegram) (35%) і телебачення (32%).

89% респондентів вважають дезінформацію серйозною проблемою, серед яких 56% вважають її дуже серйозною, а 33% - скоріше серйозною. Лише 10% не вважають проблему дезінформації та фейків серйозною.

Додам сюди ще одну цифру, яка мене реально стурбувала. Центр Разумкова у вересні оприлюднив результати опитання про довіру до (зокрема) соціальних інституцій. І вони показують від'ємну (!) довіру до ЗМІ.

48% респондентів не довіряють ЗМІ як соціальному інституту, довіряють — 45% опитаних.

Не те, щоб я мала великі ілюзії щодо споживання інформації в Україні, та й розрив між недовірою і довірою не є катастрофічним, я все ж вражена саме від'ємному показнику.

❓Що впливає на таке сприйняття українцями класичних медіа, як вважаєте? З вашого досвіду і за вашими спостереженнями як споживачів інформації.

📨 Другі поспіль важливі для нашого регіону виборчі вихідні. Цього разу — Грузія.

ЦВК нарахувала перемогу партії "Грузинська мрія", яка й так донині була при владі і яка всіляко докладає зусиль для зближення Грузії з Росією.

Натомість президентка Грузії Саломе Зурабішвілі заявила, що не визнає результати парламентських виборів. Завтра в країні планується великий мітинг.

Колеги з Суспільного працюють у Грузії в ці дні. Тож підписуйтеся на нас, щоб не пропустити новини.

—

Цікаво, якою буде реакція Заходу на результати цих виборів. Пишуть, що до Грузії наступного тижня зібрався Віктор Орбан — прем'єр-міністр Угорщини, яка зараз головує у ЄС.

ОНОВЛЕНО: Чому я не здивована цій новині?

👩‍💻 На сайті The Ukrainians вийшов цікавий проект про досвід людей, які комунікують про Україну у світі.

https://theukrainians.org/spec/friendsforukraine/

Особливо цікаво було почитати Марію Золкіну, яка в 2022 році працювала в Катарі і так вийшло, що стала голосом України в ефірі Al-Jazeera Arabic. Її розповідь — не лише про Катар, але в цілому — про сприйняття російсько-української війни в арабському світі, та про те, в чому полягали виклики в комунікації там.

🔥 Оце так новина. В Японії вийде книга про російсько-українську війну, написана Такаші Хірано.

Такаші — редактор япономовної версії сайту "Укрінформу", журналіст, який уже довгий час живе в Україні, вільно володіє українською мовою і вивчає кримськотатарську.

У 2022 році була нагода і познайомитися, і познайомити з ним глядачів Суспільного — залишу тут посилання, багато з тієї розмови мені було б цікаво почути і зараз.

А хто є в соцмережі Х, запрошую підписатися на Такаші Хірано там — він часто є моїм основним джерелом новин про Японію.

Книга Такаші Хірано матиме назву «Російсько-українська війна очима з Києва — Жити життям з війною».

☕️ Доброго ранку всім, а особливо — новим підписникам, які приєдналися до каналу за останню добу! Сподіваюся, вам тут буде цікаво.

Представлюся: Олена Ремовська, журналістка та ведуча Суспільного. Ось тут можна подивитися, чим займаюся.

Крім роботи журналістом, намагаюся також знаходити час на підтримку журналістів-початківців, тож періодично беру участь в програмах менторства та читаю лекції для колег.

А цей телеграм-канал зʼявився навесні 2022 року, коли в іноземних медіа була величезна кількість публікацій про Україну та російсько-українську війну. Тож виникло бажання ділитися цікавими статтями, спостереженнями на тему того, як російсько-українську війну висвітлюють у західних медіа, а також що впливає на сприйняття іноземцями українців, росіян та російсько-української війни зараз.

По факту, канал про це вже понад 2 роки.

Мене можна не ставити на мʼют — стараюся особливо не надокучати 😉

На звʼязку!

👩‍💻 Думаю, що "Так" від США вплинуло б на позицію не лише Німеччини, але й більшості країн-членів НАТО.

Зауважу, що мова йде поки суто про запрошення.

Джерело

🤔 А тим часом сьогодні одночасно 26 мовами вийшла книга Олексія Навального "Патріот".

Детальніше

Як розповіла його дружина, Навальний почав писати свої мемуари в 2020 році.

Російський політик помер у в'язниці у Росії в лютому 2024 року.

---

Я утримаюся від якихось коментарів на цю тему, оскільки ми говоримо про людину, яка загинула у в'язниці. Єдине, що я можу сказати - що ця новина для мене якось так сама (по відчуттях) доповнила пост, який побачила кілька днів тому.

👩‍💻 «Путін серйозно поставиться до питання переговорів лише у випадку, коли зрозуміє, що програє на полі бою», — пише у статті для Foreign Affairs Джек Вотлінг із Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI).

«Щоб завершити війну на вигідних для себе умовах, Україна повинна спочатку стабілізувати фронт, отримати максимальні важелі тиску на Росію, а також — гарантії безпеки, які забезпечили б процвітання України та убезпечили б її після конфлікту. Для досягнення цих цілей Київ повинен чітко координуватися зі своїми міжнародними партнерами», — зазначає він.

Проблеми, як пише Вотлінг, полягають не лише в складній ситуації на фронті, але й стагнації відносин між Україною та її партнерами, що фактично стали заручником президентських виборів у США. Як пише аналітик, аби попередити невдачу України на полі бою, і сама Україна, і її партнери «не мають гаяти час».

«Щоб Україна могла вести переговори з позиції сили, вона повинна припинити просування Росії та стабілізувати фронт», — пише Вотлінг. Для цього треба вирішити кілька проблемних моментів.

По-перше, обмежити можливості Росії проводити розвідку поля бою. Україна розробила БПЛА-перехоплювачі, здатні збивати російські «Орлани» і «Зали», але виробництво цих безпілотників треба розширити, а їхню якість — покращити. І це має бути зроблене за підтримки партнерів.

По-друге, Україні потрібно більше гаубиць та боєприпасів, аби посилити свою артилерію. Для утримання фронту українським військовим потрібно 2,4 млн снарядів на рік. Маючи достатньо артилерії і боєприпасів до неї, Україна могла б прикривати прогалини у фронті вогнем — замість того, щоб намагатися постійно укомплектовувати бойові позиції уздовж величезної лінії фронту, що неодмінно супроводжується людськими втратами.

По-третє, Україна має створити нові лінії оборони за своїми нинішніми позиціями, і ці фортифікаційні споруди мають бути дійсно якісними.

Водночас, як пише Вотлінг, додаткові лінії оборони матимуть обмежену цінність, якщо Україна не матиме достатньо військових, які б зайняли ці позиції.

«Києву необхідно виправити непрацюючу систему набору до війська та навчання новобранців», — пише аналітик. На думку Вотлінга, «готовність Києва ухвалити складні політичні рішення» щодо мобілізації та навчання нових військових вплине на те, чи готові партнери України зробити свій внесок у реалізацію «плану перемоги», що його представив Зеленський. Що це за складні рішення, автор статті не уточнює.

На його думку, описані вище кроки потрібно застосовувати систематично і масштабно, тільки тоді вони завдадуть Росії відчутної шкоди. І навпаки — затягування з такими рішеннями може призвести до того, що Росія в якийсь момент почне наступати фактично безперешкодно.

Окрім стабілізації фронту як неодмінної передумови для переговорів, Україні також потрібні важелі реального впливу на Росію. Одним із таких важелів може стати захоплена українцями частина території в Курській області Росії — якщо вдасться її утримати. Окремо Вотлінг пише, що частина з уже запроваджених проти Росії санкцій могла б бути предметом обговорення — але тут важлива чітка координація між Україною і її партнерами.

Водночас Вотлінг не вірить у широку мирну угоду між Україною та Росією — радше в домовленості про припинення вогню. Причиною він називає те, що умови, як їх бачать обидві сторони, є для кожної з них неприйнятними. Ризик припинення вогню, однак, — у тому, що іноземні партнери можуть використати його як виправдання для скорочення підтримки України. А це може послабити Україну та дати Росії можливості дестабілізувати Україну ще більше.

Моделюючи такий розвиток подій, Вотлінг наголошує на важливості укладення нових довгострокових гарантій безпеки для України. На думку Вотлінга, такі гарантії могли б втілитися в присутності в Україні іноземних військових підрозділів, відряджених до України тими країнами, які вступлять у такі безпекові домовленості.⤵️

ПІДПИСАТИСЯ

⤵️ 👩‍💻 Вотлінг також наголошує, що європейським державам потрібно буде збільшити свої інвестиції в оборонну промисловість, «щоб надійно підтримати будь-які гарантії безпеки, запропоновані Україні». На думку аналітика, саме Європа має продемонструвати лідерство у цьому процесі.

ПІДПИСАТИСЯ

⤴️ Цікаво спостерігати за Польщею. Маю на увазі те, як країна розвивається. А в цьому випадку — як озброюється.

Інколи складно уникнути моделювання "А що, якби й ми свого часу..." Але це — невдячна справа. Сподіваюся, доживемо до того часу, коли будемо озброюватися від гіпотетичних загроз.

Продовжую ділитися з вами каналами, які читаю (і які можуть бути для вас цікавими, бо трохи схожі на цей). Підписуйтеся на The Voicer — там не лише переклади статтей, але й їхні власні оглядові публікації на цікаві теми.

Я ж повернуся до вас зі своїми матеріалами завтра вранці.