Єдиний шлях закінчити війну в України: Росія припиняє воювати
Енн Епплбоум (переклад С. Громенка)
Наразі реальною перешкодою є Путін. Дійсно, жоден з цих прихильників «миру», незалежно від того, чи походять вони з Інституту Квінсі, кампанії Трампа, Ради з міжнародних відносин або навіть з уряду США, не може пояснити, як вони переконають Росію погодитися на таку угоду. Це росіян треба переконати припинити воювати. Це росіяни не хочуть закінчувати війну.
Знову ж таки, подивіться на ситуацію на місцях. Навіть зараз, за два з половиною роки війни, яка мала б закінчитися за кілька днів, Кремль все ще прагне захопити більше території. Незважаючи на триваючу українську окупацію Курської області, російська армія все ще посилає тисячі людей на смерть у битві за Донецьку область. Російську армію також, здається, не турбує втрата техніки. У тривалій битві за Вугледар, нині спорожніле місто на сході України з довоєнним населенням 14 000 осіб, росіяни втратили близько 1000 танків, бронемашин і артилерійських установок – майже 6% усієї техніки, знищеної за весь час війни.
Росія також не змінила своєї риторики. На державному телебаченні експерти все ще закликають до розчленування і знищення України. Путін продовжує закликати до «денацифікації України», під якою він розуміє знищення української мови, культури та ідентичності, а також до «демілітаризації та нейтрального статусу», під яким він розуміє Україну, яка не має армії та не може чинити опір завоюванню. Російські економічні рішення також не свідчать про прагнення до миру. Російський президент тепер планує витратити 40% національного бюджету на виробництво зброї, приносячи в жертву рівень життя, охорону здоров'я, пенсії, добробут в ширшому сенсі та, можливо, стабільність самої економіки. Держава все ще виплачує все більші й більші премії всім, хто готовий записатися воювати. Дефіцит робочої сили катастрофічний, як через те, що армія поглинає придатних чоловіків, так і через те, що багато інших виїхали з країни, щоб уникнути призову.
Переговори можуть розпочатися лише тоді, коли ця риторика зміниться, коли зупиниться воєнна машина, коли припиняться спроби завоювати чергове село. Іншими словами, ця війна закінчиться лише тоді, коли у росіян закінчаться ресурси, – а їхні ресурси не безмежні, – або коли вони нарешті зрозуміють, що союзи України є реальними, що Україна не здасться, і що Росія не може перемогти. Так само, як британці на початку 20-го століття вирішили, що Ірландія – це не Британія, а французи у 1962 році вирішили, що Алжир – це не Франція, так само і росіяни мають визнати, що Україна – це не Росія. Тоді можливе припинення вогню, обговорення нових кордонів, переговори про інші речі – наприклад, про долю понад 19 000 українських дітей, які були викрадені й депортовані росіянами, що є організованим актом жорстокості.
Ми ще не дійшли до цієї стадії. Росіяни все ще чекають, коли США втомляться, перестануть захищати Україну і, можливо, оберуть Трампа, щоб вони могли диктувати умови і знову перетворити Україну на колонію. Вони сподіваються, що «втома від України», яку вони просувають, і брехливі аргументи про українську корупцію («яхти Зеленського»), за повторення яких вони платять американським впливовим особам, врешті-решт переважать стратегічні та політичні інтереси Америки. Що, звичайно, може статися.
Засоби для запобігання такій міжнародній катастрофі знаходяться прямо перед нами: українські заводи з виробництва дронів, підземна лабораторія морських дронів, інструменти, які зараз розробляються, щоб дати можливість українській армії перемогти сильнішого супротивника, а також наш власний промисловий потенціал. Демократичний світ залишається багатшим і динамічнішим, ніж авторитарний світ. Щоб так було і надалі, Україна та її західні союзники повинні переконати Росію припинити війну.
Ми мусимо виграти цю війну.
https://telegra.ph/YEdinij-shlyah-zak%D1%96nchiti-v%D1%96jnu-v-Ukraini-Ros%D1%96ya-pripinyaye-voyuvati-10-04
