Мати внутрішніх драконів

Дивлюсь на результати тесту - шалено цікаво. Днями мабуть зроблю інфографіку і напишу свої думки з цього приводу.

А поки обіцяне саммарі до тесту:

Блок 1 Навантаження: високі бали тут означають, що ви перевантажені (бадам-тсс, ви і самі здогадались). Можна глянути уважніше на те, де і чому ви вимагаєте від себе "зробити все-все" або закінчувати задачі в нереалістичні терміни? Чому там важливо саме перевершити очікування? Слідом за перенавантаженням йде вигорання, а це вже не смішна штука.

Блок 2. Доцільність - цей блок про те, чи ви маєте гнучку систему визначення "хорошого" результату. В житті "добре" сильно залежить від ситуації і обставин, цей блок про те - наскільки вам вдається це враховувати.

Блок 3 Самокритика. Це блок про те, наскільки ви себе з*їдеєте за роботу яка може і була нормально зроблена. Тобто, це про кількість само-токсичності

Блок 4 Стрес. Перефекціонізм буває орієнтований на досягнення результату або на уникнення помилки. Високі бали в цьому блоці- про те, що ваш - орієнтований на уникнення.

Блок 5 Оточення. Наскільки ваше оточення сприяє вашому перфекціонізму

Блок 6 Інші. Наскільки вам просто з оточенням спрацюватись. Високі бали вказують - що не просто. А от чи ви втрапили в не ту компанію, чи вам важко баичти сильні сторони інших через перфекціонізм - окреме питання

Доброго ранку!

Ви просили поділитися з вами неперфектим тестом на перфекціонізм і я ділюсь: https://forms.gle/vbmFh4khiNc1Yoid7

Ввечері викладу тут невеличке саммарі по тесту - такий собі ключ для інтерпретації.

І іще скажу: друзі, це мій персональний канал, присвячений професійному розвитку. Я тут ділюся думками і матеріалами, іноді щось анонсую.

Робота - моя важлива опора і тримає мою стріху дуже капітально. Тому в сумні дні (а які з них не сумні?) я можу писати про щось стороннє.

Наприклад, сьогодні 1000-й день після вторгнення, а тест викладаю. Бо це те, в чому я розбираюсь, в чому я експертна і можу принести вам користь. Бо моя задача і сенс - підтримувати життя так, як я можу і вмію.

Я вмію - отак.

Якщо вам підходить мій спосіб - я рада вас бачити. Якщо ні - я розумію і поважаю ваш вибір.

Брела по справах сьогодні - не відчувала в собі смислу.

Потім плейліст (молодець такий) підкинув мені God rest ye merry gentlemen.

І я згадала: неминучі не лише сумні речі в цьому світі, але і хороші, радісні, щасливі речі і події.

Різдво як концепція, наприклад.

Те, що попри війну ми продовжуємо бути здатні народжувати нове - людей, ідеї, проекти.

І народжуємо. Щодня. Попри все

Хвилинка з життя кар*єрної консультантки.

Варто оголосити нову тему для роботи, взятись придумувати нову програму, як тут же вся специфіка цієї теми проявляється на мені.

Ну от приклад.

Почала колись читати вебінари про синдром самозванця. Мучилась синдромом самозванця страшно. Був ефір, де це проявилось через кашель - я почала говорити і закашлялась. І не переставала 5 хвилин. Звісно, зробила з цього красивий приклад про те, що буває і як з цим можна обійтися. Але було яскраво.

А цього разу от дві теми:
- перфекціонізм
- і турбота про свій ресурс час темряви.

І шо. Мій перфекціонізм лізе з усіх дірок. Я вивчаю його на собі, всі його прояви і стадії. Що за ним стоїть, як його проходити, звідки це взялось. Він послужливо приходить і простягає до мене свої ідеальні лапи - йди в мої обійми, потанцюємо.

Простіше танцювати, звісно, тренінгова програма стає все живішою і практичнішою. Який молодець мій перфекціонізм.

Далі турбота про себе. Всі тонкі місця проявились, всі. Де я забулась, що мені треба приглядати себе, де я подумала "обійдуся" і не обійшлася)))) На практиці.

Реальність влаштовує мені тест-драйв моїх власних програм, дуже смішний ефект.

Терапевтка вчора спитала мене, чи я в курсі, що у спеціалістів помагаючих професій таке часто. Та в курсі. Восьмий рік вже закінчується, як в курсі))))

Зате завжди цікаво і в офіс не треба ходить 😅🤣😂

Читала стрічку в фб і думала: "а що я продукую от прямо зараз?".

Коли я кудись вкладаю свій час і увагу - робота, волонтерка, побут, срач в інтернеті - що на виході? Що є результатом?

Салат, тренінг, турнікети, гроші для мене і родини, чийсь зіпсутий настрій? Чого в світі стане більше за рахунок цієї моєї дії?

Сили і час обмежені, а вкласти їх іноді рефлекторно хочеться в щось геть зайве. Такий імпульсивний шопінг - тільки замість грошей - власний ресурс.

Випадково купила 3 години срача про мову. Імпульсивно придбала почесне право два дні робити чужу роботу. Від тривожності взяла іще один проект - буквально в кредит у своїх сил.

А на щось справді важливе - лишилось?

У мене триває набір на проект "100 днів зими" - про підтримку себе і своєї продуктивності. Це коли ми разом вчимося турбуватися про себе і свої сили - щодня і через маленькі прості дії.

Я роблю такі проекти з часів ковіду і бачу, що такі щоденні мікро-кроки дають на виході дуже хороший результат:
- сил більше
- холодну і темну пору року переживати простіше
- формується навичка помічати свій стан і враховувати його
- а від цього зростає і якість життя в цілому.

Більше інфо і реєстрація тут: https://forms.gle/qPN263aS5nVNr7JF6

Стартуємо 21 листопада, приєднуйтесь!

Схоже, у нас новий фольклорний персонаж. Трамп.
Тепер на нього можна спихувати роботу, наприклад, казати: "а звіт ваш хай Трамп пише, а я не буду"

Ну що, анонсую підтримуючий проект "100 днів зими"!

Це 100 днів - з 21 листопада по 1 березня, в які ми з вами разом живемо і діємо так, щоб нам було:
- тепліше
- радісніше
- легше
- комфортніше, ніж могло би бути

А також - плавно досліджуємо, з чого складається наша продуктивність, і як її підтримувати щоденними простими діями.

Я буду рада провести цю зиму з вами!

Читайте деталі, реєструйтесь та оплачуйте тут: https://forms.gle/cdq9tGvfnxLf9wE18

Днями прочитала про вправу для людей в стосунках. Звучить так:
- напишіть інструкцію, як вас любити.

Шикарна вправа, можна заодно зробити інструкцію для себе на тему "як підтримувати власну продуктивність".

І дотримуватись 👹

Вранці дуже раділа, що в мене немає часу читати новини, бо попереду 350 км шляху за кермом. Потім раділа, що 4 консультації і нема коли читати новини.
Велике діло - зайнятися тим, на що маєш вплив)

Відкритий ефір про перфекціонізм дублюю про всяк випадок в ютьюб. Якщо ви не помістились в Zoom - ласкаво прошу сюди: https://youtube.com/live/vkdJVfeVI4I

Слууухайте, я ж записала відео про віру в себе і не показала вам!
Виправляюсь: https://youtu.be/OLoPOsj-D6g?si=OweBIZfjS9gb5juu

Читала недавно рісьорч, що плавно і економно витрачати ресурс - є значно більш ефективною стратегією, ніж кидатися на задачу всіма силами.

Думаю тепер, що лінуватися в понеділок може бути корисніше, ніж з розгону хапатись за роботу. Може заплануйте сьогодні полінуватись трошки, ок?

І може відкладіть щось на завтра чи четвер взагалі. Де воно дінеться?

Продовжу серію постів на тему різних закономірностей і явищ, які бачу, працюючи кар*єрною консультанткою.
Сьогодні в мене для вас:

Ефект Пекінеса

Вам не здалося. Пекінеса. Це собака така, китайська. Вважається однією з найдавніших порід.

Уляна, ти перемерзла, до чого тут професія - скажете ви. А я вам відповім - до того, що кожен другий мій клієнт рано чи пізно з гіркотою в голосі вимовляє фразу:

"Якби я міг (могла) сказати про себе чітко і точно: я є ось цей професіонал - тоді було б нормально. А то я трохи того, трохи цього, така різність досвіду, мікс всього потроху - аж соромно пояснювати це все на співбесідах".

Під час однієї з таких розмов у мене виникла фантазія про чистопородного професіонала: в роду на 10 колін вглиб - тільки проектні менеджери. Спадковий дата сайентіст, чистокровний коуч. Родовід з печатками, кубки і медалі з виставок, звання чемпіона породи, бант.

А реальність така, що тих професій, в яких ми з вами зараз заробляємо гроші, 20-30 років тому не існувало взагалі або ж вони мали рішуче інший вигляд. Світ шалено несеться, ми несемся за ним, добираючи то там, то там, постійно навчаючись новому. У нас же постійно виклики - яка "єдина стратегія", "поступовий розвиток" і менеджер в 10 коліні. Облиште, розвиток є розвиток.

Чомусь коли люди роблять отой тест на генетику, то з гордістю розказують про 3% ашкеназів, 20,5% скандинавів і 13,43% українців в роду. А якщо власна професійна біографія показує сліди розробника, аналітика, менеджера і HR в одному флаконі - то зразу хочеться чистоти породи. Бо можуть спитати про мій вибір, його причини, а я не вмію stand behind my choices.

Умовна "чистота" досвіду має стільки ж переваг, скільки і недоліків. Мікс досвідів - так само. Жоден вибір не є тотально правильним і буде ситуація, де ви дякуватимете небу, шо це в вас є. А буде - де жалкуватимете.

Добре би полюбить своїх внутрішніх 3% пікінеса, 15% комунікаційника, 38% перекладача і 24% проектного менеджера, 5% спеца по ШІ.

І навчитися говорити про них з гордістю і без сорому.

В коментарях заруба про перфекціонізм - корисне це явище, чи ні і чи зобов*язаний професіонал бути перфекціоністом, якщо він хоч трошки себе поважає.

Пристрасті вирують, у зв*язку з чим у мене для вас дві новини:

1. Безкоштовний ефір про перфекціонізм я перенесла на вівторок 5.11, на 20.00 за Києвом. І зробила обов*язкову реєстрацію - так мені буде простіше.

Що буде на ефірі:
- чому перфекціоніст - не обов*язково професіонал і навпаки
- яка сила насправді стоїть за перфекціонізмом
- мій власний невеличкий тест, який дозволяє виявити - є воно в вас, чи все ж ні 😉
Хочете на ефір - реєструйтесь тут https://forms.gle/EkdERwTo55P2eCrC9

2. Сьогодні останній день, коли можна оплатити передплату і отримати 10% знижки на мій курс "Перфекціонізм". Це від 30 до 80 євро)

Курс якраз для вас, якщо ви:
- багато і добре працюєте, дуже замахались, але відчуваєте: вам явно недоплачують
- бракує сил на розвиток, хочете більше займатись тим, що правда цікаво вам і приносить задоволення
- боїтесь помилок і важко переживаєте програші чи критику
- хочете і можете робити більші і цікавіші проекти, але не знаєте: де їх взяти і хто за них заплатить?

Читайте інфо про курс та реєструйтесь - тут: https://forms.gle/PbEyejVmgaZniKvz9

Буду рада вас бачити на ефірі у вівторок 5.11!

З перфекціонізмом, до речі, є дві проблеми. Обидві - пов'язані з тим, що багато хто вважає його чеснотою.

Нє, вголос ми всі кажем, шо дада, ніхарашо, не треба ідеально, треба "достатньо добре".

А в глибині душі - ми так не думаємо.

Перша проблема звучить так: я бережу свій перфекціонізм, бо він є основою моєї самооцінки. Я не буду від нього відмовлятися, бо це "несуча конструкція", чи як її там.

Ага, зараз я позбавлюсь від чи не єдиної речі, яка мені в собі подобається, заради якихось неясних вигод. Хто його бачив, те психічне здоров'я і ворк-лайф беленс, я в єдинорога швидше повірю, бігме. Є ж в цьому щось романтичне, героїчне, благородне - прагнути в усьому досягти ідеалу, хіба ні?

А ти шо мені пропонуєш, Уляно? Стати посередністю, да? Фіговенько робить робить і гарно по те варнякати начальству? Фу, як не соромно.


Друга проблема полягає в тому, що частина перфекціоністів вважає себе не гідними цього високого знання. "Це не про мене - зітхнуть вони - я недостатньо добре працюю" - і підуть далі.

Зі спокійною совістю назвати себе перфекціоністом - таємна солодка мрія багатьох людей з нестабільною професійною самооцінкою.

Бо бути перфекціоністом круто. Бо це вважається синонімом професіоналізму. Але ним не є. Вибачте.

В цьому місці я здригаюсь. Бо на собі знаю, чого це коштує і скільки болю і проблем може принести. Бо сама зі своїм перфекціонізмом гуляла про трикутнику Карпмана. Від "вони ніхріна не вміють, я сама" до "я так втомилась, чому мені ніхто не поможе?!".

Вихід з перфекціонізму - не в посередність. Не в погану роботу.

Вихід з перфекціонізму - в ще кращу, ювелірнішу роботу - але лише там, де це доцільно і оплачується.

Але треба цього хотіти.

До речі, у мене стартував набір на новий мій курс - "Перфекціонізм" - про те, як використовувати цю свою рису собі на користь і продавати її роботодавцю (а не дарувати безкоштовно, як це відбувається зазвичай).

Анонс і деталі тут: https://forms.gle/MY9vePbMguFQv4ks8, для тих, хто зареєструється і сплатить передплату до 31.10 включно - діє знижка 10% )

Презентація курсу відбудеться в цю суботу. - 2.11 о 19.30 за Києвом - там поговоримо про саме явище і його корені, а також зробимо невеличкий тест на перфекціонізм)

Посилання на зустріч-презентацію викладу тут в п*ятницю ввечері)

До речі, розкажіть, що б ви хотіли почути на самій презентації? Що ціавить вас в самому перфекціонізмі?

Прекрасний пост про емоції (зокрема, роздратування) і способи їх менеджерити від Тані, дуже рекомендую її канал, до речі

Понеділок-понеділочок. Вся робота після вихідних падає на голову посиленою вагою, і вперше вдихнути можна десь післяобід. Знайомо?

За частину нашої втоми відповідає емоція. Що сильніше ми емоційно вкладаємося в обговорення, то більше втомлюємося. Тому умовний Макс*, який під час командного дзвінка відверто позіхає, читає новини чи байдикує, виходить в понеділок ціліший і жвавіший, ніж більш відповідальні колеги.

Хтось запропонував тупе рішення - бам, емоція вгору, сили вниз.

Хтось не подумав, що каже - ми набиваємо гулю на лобі фейспалмом, і туди википає заапас, яким можна було б щось хороше зробити.

Але я тут запитаю? Чи це вперше? Бо є ймовірність, що колеги вже це робили минулого понеділка, і позаминулого. Ця ситуація не нова і гріти її своїм гнівом немає сенсу. Хоча може здаватися, що це єдиний спосіб відреагувати на ситуацію**.

А відтак - "Бліііін, оце тупість!" і "Боже, як я ненавиджу цих любителів порожніх балачок" можна замінити думкою "О, знову несуть чухню! Було б дивно, якби понеділок пройшов без цього" і побігти собі далі без емоційного включення.

І подихати: короткий вдих (на 3), затримати дихання, довгий видих (на 6). Щоб трохи менш кортизольно почуватися.

*перше ім'я, що застрибнуло в голову. Мої вибачення всім сумлінним та порядним Максам.
**Про альтернативи гніву та знайомого з Гонконгу розкажу на цьому тижні.

Трохи про страх і тривожність в процесі пошуку роботи.

Вони будуть.

Їх не треба боятися))))

Коли ми робимо якусь важливу справу - природньо хвилюватися за результат. Важливо лише, щоб це хвилювання не починало керувати вашими діями)

Зараз буде камінг аут.

Я - королева драми 💃

У мене вічно купа емоцій. Зокрема, стосовно професійної сфери моєї.

Шось пішло не так - не пишеться анонс, не почала збір, не придумується назва тренінгу - і мене накриває хвилею реакції - моментально і бурхливо.

Я навчилась це стримувати і контейнувати, доносити до спеціально організованих ситуацій. Тому буйно ридаю на всіх терапіях, коучингах і навіть сеансах масажу.

Довгий час мені здавалось - якщо така сильна реакція, то мабуть же ж правда важко... Мабуть, ситуація серйозна, якісь важливі потреби - під загрозою... Якщо стільки емоцій - мабуть, я погано справляюсь зі своєю життєвою ситуацією. Якби справлялась - були б суцільні позитивні переживання, а я ридаю, бо у мене не виходить підрядника на розробку сайта знайти. Лажа.

А тоді просікла - просто моя психіка ось так проживає напругу. Будь-яку. Моя реакція дуже часто більша за стимул, сприйняття автоматично малює значно страшнішу і драматичнішу картину реальності, ніж воно є.

Хороша сторона цієї драматичності - мене швидко попуска. 20 хвилин ридань - і ось я вже ризики аналізую і альтернативи продумую.

Найважче було:
1. не почати шеймити себе за силу емоцій (шо ти істерику устроїла тут, зберись)
2. і іще в момент реакції згадати - можливо, я зараз бачу стуацію у дещо викривленому світлі. Можливо, я трооооошечки перебільшую рівень апокаліпсиса.

І, знаєте, стало легше жити))) Я сама собі ок - і поки драматизую, і коли перестаю це робити.

А у вас як? Як сприймаєте якісь негаразди в професійній ситуації? Як переживаєте?

Коротка думка після робочого дня:

- Наші рішення щодо професійного життя бувають такими, що приводять нас в очевидно кльове місце. А буває - в неочевидно кльове, а може і в зовсім непідходяще. Прийняли офер - а воно шось не йде. Пішли зі скучного місця - до цікавих викликів, а там - дуже амбітний хаос і цікавезний трудозатратний бардак, наприклад.

- Нє це не привід говорити собі "від добра бобра не хочуть" - це взагалі якась неповага до своїх рішень, чесно. Все живе хоче бобра, добра, пригод на тухес і великого щастя - і іноді промахується. Але хто хоче не промахуваться ніколи - все життя житиме без бобра, може вам підходе, але мені ні, наприклад.

- Непідходящий досвід, "промах" - теж навчає, може навіть більше, ніж підходящий. Мало приємного, але дуже корисно.

- І нормально, взагалі-то, у всіх в професійному житті є періоди, коли ми задоволені і періоди - коли ні. Це зовсім не значить, що "не треба було приймати оте рішення" чи "нормальний профі побачив би ці ризики".

- Нема в світі такої штуки, як "нормальний профі", є досвід - різний. Одстаньте од себе з ретроспективним аналізом для початку. Встигнете. Спитайте себе: що я тепер хочу від цієї ситуації? Як знати, може і бобер там найдеться.

(все ще ясно, шо короткі думки мені не властиві)

Ласт кол на вебінар про пошук роботи)
Сьогодні о 20.00 - іще можна зареєструватись і оплатити через форму реєстрації тут https://forms.gle/qBWRN9yW26keiT726, а о 18.00 я реєстрацію закрию)

АПДЕЙТ: будь ласка, перевіряйте, чи ви відправили форму реєстрації і чи дійсно написали мені про оплату, ок? Кілька оплат не ясно від кого, вам вебінар буду віщать прямо в астрал))))) і запис туди ж відправлю))))

ось і місяця не минуло, як я записала для вас відео про професію і материнство)))
https://youtu.be/w6kChh2pfWk
#коротко на 25 хвилин, як завжди))))

Channel photo updated

Офіційно анонсую вебінар про пошук роботи, вівторок, 15.10 о 20.00 за Києвом)

Що буде:
1. Алгоритм пошуку роботи в Україні
2. Алгоритм пошуку роботи за кордоном
3. Що допоможе при пошуку роботи
4. Що заважатиме при пошуку роботи
5. З чим нормально стикатись при пошуку, але ви про це не знали - декілька речей, які виявились не такими широко відомими, як я очікувала.

Бонусом я зроблю і розшарю на учасників вебінару файл з корисними посиланнями про пошук роботи від мене.

Чого не буде на вебінарі:
- специфіки ринку по різних країнах - хоча я часткоов розкажу, де її брати. Це неможливо покрити і за сто вебінарів і регіональна специфіка - не моя компетенція
- статистики. Вона доступна і має такі обмеження і викривлення, що я не довіряла і не довіряю цим цифрам. Вони можуть бути використані як орієнтир і підказка, але не є істиною.
- інформації про те, як змінити професію - це окрема велика тема.

Вартість - 350 грн, посилання на реєстрацію тут: https://forms.gle/fcLkTCvjxHjEERYK8

Реєструйтесь, оплачуйте, і - я буду рада вас бачити!

Клієнське, вибране (публікується з дозволу):

- У нас на роботі багато цікавого стресу (С)

- Там такий дружній колектив - тільки відвернешся, в спині три ножі і одна швабра (С)

- Я втомлююсь від життя, яке інші вважали б класним. Так виснажуюсь, що мені хочеться лягти і дивитись навіть не в Нетфлікс, а просто в стелю. Бо стеля біла і там немає ніяких подразників (с)

Привіт!
А хочете короткий ефір про професійне життя і материнство?

Поки я всередині себе думаю пост про екологічний пошук роботи і фразу "те, що я думаю про себе, важливіше ніж те, що думають про мене інші", Петро Чорноморець написав розкішний пост про "dream big, роби ніхуя".

Почитайте, дуже дуже дуже добре описано: https://www.facebook.com/share/BETh2i7YUrPrBKqf/

А вам і не сказала!
Завтра - веду вебінар про робочі конфлікти: чим корисні, чим шкідливі і яку стратегію поведінки обрати, якщо ви вже в ньому по самі вуха :)

Реєстрація тут: https://forms.gle/kvmrx3N45VRQ6DLv5

Приходьте, я буду рада вас бачити!

Я до вас поговорить, як завжди.

Що для вас означає "перфекціонізм в роботі", бути "перфекціоністом" чи "перфекціоністкою"?

Чи практикуєте? 😉
Чи подобається?

Старий текст про унікальність, самооцінку і зубну фею.
***

Іронія з професійною самооцінкою нашого покоління - в вимаганні від себе унікальності.

Не тієї унікальності, яка про перетин компетенцій, сфер і особистого досвіду, яка формує специфічний one of a kind стиль роботи. А тієї унікальності, яка "крім мене ніхто на світі не може зробити оцю роботу".

І це гайки і віники, бо ця вимога до себе - супернереалістична. Це те, що гальмуватиме розвиток, інтерес і професійну ситуацію в цілому.

Ось є стоматолог А. Він професіонал з досвідом і освітою. Він може полікувати складний зуб і зробити це не боляче, добре, навіть приємно.

І є стоматолог Б. Він теж може все вищеперераховане. Чи робить це стоматолога А - недостатньо хорошим спеціалістом?

Ні.

Це означає лише, що в нашому місті, благослови його зубна фея, хороший медичний університет з сильною кафедрою стоматології. А наші А і Б - гідні його випускники і чудові представники професії. Те, що вони взаємозамінні - хороша новина, а не погана.

Ринку не треба супермени. Роботодавцю, клієнту - не треба супермени. Вони хочуть хорошого профі, здатного вирішувати їх задачі.

Розуміння своєї унікальності (в першому сенсі, див перший абзац поста) потрібне самому спеціалісту, щоб він сам вирішував, куди розвиватися далі. Для розвитку, не для самобичування і самознецінення.

Порівняння себе з іншими - отрута для самооцінки, для здатності діяти, розвиватися. Це те, що зупиняє вас, а не підштовхує.

Думала тут, що таке професіоналізм

Шоб збить пафос, скажу, що я перечитувала "Одісею капітана Блада" Сабатіні і думала, що ж таке професіоналізм.

Поки зупинилась на тому, що професіоналізм - це здатність і прагнення ефективно вирішувати ті проблеми, які ви прагнете вирішувати, відсунувши на другий план прагнення самоствердитись.

Принаймні, це один з аспектів професіоналізму.

Себто, ви вирішуєте проблему клієнта, маєте з того достатню і бажану для себе вигоду, але не використовуєте клієнта і ситуацію не за призначенням. Може бути і прихована вигода, звісно, але вона не може бути основною в ситуації.

- якщо я лікую людей, то я лікую людей, інформую, шо корисно, шо ні, борюся з хворобою. Це - моя основна діяльність. А не розказую їм, шо вони неправильно живуть і взагалі дуракі.

- якщо я керую проектом, то я керую проектом так, щоб він задовольняв потребу замовника, а не довожу, шо я самий п&-@тий менеджер на районі і самий лідєр усіх лідєрів.

- якшо я веду тренінг, то я формую навичку, за якою прийшли учасники, а не вигулюю своє его на довірі інших людей.

Я. Вирішую. Проблему.
За вирішення якої мені платять. (думка не моя, до речі, років із 6 тому в когось прочитала, дуже сподобалось)

Це може бути неможливо, наприклад.
Або в мене може бути недостатньо інструментів для її вирішення.

Тоді професіоналізм в тому, щоб це помітити, визнати і повідомити клієнта.

Треба бути профі, щоб могти обґрунтовано сказати "я не можу вирішити цю проблему".

А от сказать "я все порішаю, ви просто знайдіть" (С) і рішать насправді свої особисті комплекси - оце не професіоналізм.

Привіт) Знову я зі своїми питаннями)
А хто для вас - професіонал? Шо це взагалі таке, які необхідні умови і якості він чи вона має мати, щоб називатись саме професіоналом?

Сьогодні о 20.00 - вебінар про погані звички, які руйнують професіоналізм, ефективність і взагалі задоволення від роботи.

Звички ці маскуються під чесноти і сильні сторони, до речі, але шкоди від них - дуже багато.

Говорити буду несерйозно - бо хвате нам житті серйозного - тому весь вебінар побудований на метафорах.

З нами буде Білочка Жирафова, Собака-передосягака, Лосось Термінатор і решта внутрішнього зоопарку. Зоопарк цей є у всіх, взагалі - у всіх, важливо не винищить його))) А знати в обличчя і випускати гулять по черзі і по ділу)))

Вартість: 350 грн
Реєструтесь тут: https://forms.gle/cbiKvb7P1PLXCu2j7

Обіцяла відео про професійну впевненість - і записала його майже прям зразу))))
Ось: https://youtu.be/lq18RprCUpg

Для чого нам професійна впевненість, що це таке, чи правда вона така корисна і як її собі організувати)

#коротко - цього разу на 10 хвилин)))

якщо ви покажете це відео тому, кому це буде корисно - мені буде дуже приємно)))))

Знаєте, про що я зараз думаю?

Що, щоб захотіти чогось для себе - просто захотіти активно (в сенсі хочу і буду робити, хай і потихеньку) - треба прям зібратися.

Завжди треба було - відволікали і страхи, і побут, і все інше. А зараз прям взагалі доводиться ДУЖЕ збиратись.

Спробую пояснити через метафору.

Хотіти і рухатись туди - це як прокладати собі шлях в натовпі - пробували? Всі кудись ідуть, а вам треба трошки швидше, чи лівіше, чи взагалі в інший бік.

Так от раніше натовп був помірної густоти і такий, знаєте, підрозслаблений. Прокладати собі маршрут - тобто, хотіти чогось свого і рухатись туди - було простіше.

А зараз - густіший і прям гучний. Наляканий, бо є, з чого. Так і тягне нікуди не хотіть, просто дивитись, "куди винесе". Бо зі своїми якось безпечніше, мо, вони знають краще.

А це не завжди добре. Частіше недобре. Хай би і несло, якби знати, що мені туди теж треба. Куди всі біжать? Мені точно подобається цей напрям? Нє? А чого я теж туди біжу?

Помітила, що "побігла з усіма" - коли розбиралась з черговою побутовою задачкою. Нічого катастрофічного, але здоровезне, неясне, дороге, і його взагалі б не було, якби не русня.

Сиджу, колупаюсь в цій задачі з похмурою мармизою, ну бо всі в ній так колупаються. Нию, жаліюсь, злюсь, занепадаю.

Ледь згадала, шо я ж можу хотіти, щоб воно у мене легко і швидко склалось, наприклад. Або щоб швидко знайшлась вся інформація і допомога, пазл склався, я не парилась. Або взагалі забить, бо прямо зараз я нічого особливо не можу, треба чекати.

Прямо зусилля знадобилось, щоб згадати - обставини завжди чимсь непідходящі, можливості частіше є, ніж немає, вибрати своє ставлення до задачі чи ситуації - я точно можу.

Які часи, такі і тренажери, бігме

Привіт! А хочете ефір про професійну впевненість?

Шо це таке, нащо воно треба (і чи треба ота "висока впевненість в собі) і як його собі організувати?

Про конкуренцію на ринку праці (як між шукачами роботи, так і з колегами і навіть керівництвом) - як компетенцію, як вміння показати зуби, як хитрість і джерело корисної інформації - завтра 29.06 о 20.00 за Києвом!

Форма реєстрації тут https://forms.gle/JsDHF5JhiRbZYGmr8
Запис буде)

Нещодавно під час консультації прозвучала від клієнта така установка: "без тяжкої праці навіть рибки не вловиш". В такому контексті, що треба люто впахувать і навіть мучитися, інакше не платитимуть. Виходить такий обмін: ви мені гроші, а я вам - роботу в муках. Без мук - не рахується.

Коли ми чуємо подібні установки з чиїхось вуст, або читаємо про це - нам все яснісінько. Так робити не треба, світ влаштований інакше, це не логічно, і так далі. Але установки на те і установки, вони глибоко, логіка до них не дістає без спеціальних зусиль. Дуже давно, дуже глибоко, дуже невловимо в нас це заклали. Я знаю, що і в мені оце "без тяжкої праці" звучить частіше, ніж мені б хотілося. Хоча матчастину про легкість, продуктивність і шо там у нас купує роботодавець я знаю "на відмінно".

Так, зусилля треба докладати, і без цих зусиль рибка сама на сковорідку, звісно, не застрибує. Але давайте подивимось, якого роду ці зусилля.

Простий запит в гугл про принципи успішної риболовлі ні слова не видає про напругу. Зате - багато деталей про увагу до вибору вудок, місця, наживки, часу доби, погодних умов. Пишуть, важливе терпіння і сміливість експериментувати (інша наживка, глибше закинути, пересісти). Важливо вміти відмовитись від місця, якщо там не клює. Навіть комунікаційні навички важливі - дізнатися у інших рибалок, на шо клює))))

Іншими словами, важливо мати інформацію про те, як працює процес, і вміти її творчо використовувати на свою користь.
Ні слова про "мучитись".

У Хемінгуея Старий зветався до Риби "Вельмишановна Рибо". В казках інуїтів рибалці потрібна хоробрість і сильні руки, але коли він витягає рибу з води, він радіє і дякує їй і морю. Колись мені доводилося ловити рибу, щоб прожити (я не жартую). Добре пам*ятаю, як заважала тоді зайва напруга і як допомагали гачки потрібного розміру (за ними довелось йти в сусіднє місто, 8 км по шпалах).

Висновок: рибка не просто з "тяжкої праці ловиться", вона з іншої казки, про уважність до процесу і тонкість диференціації інструментів.
Установка про "мучитись" родом з часів, коли вибору в роботі не було. Ти або робиш, шо найшов (і це тобі іще пощастило), або мреш з голоду. І діти твої мруть. В дитинстві я чула, як дорослі люди з науковим ступенем вважали за щастя випадки, коли вдалося влаштуватись порозвантажувати вагони, щоб дозволити собі відпустку.

Зараз інший світ, в ньому інше треба. А установки лишились старі.

Я сиджу на березі свого внутрішнього озера і виловлюю їх по одній, як рибу. Я вдячна кожній з них. Я бачу їх історію і співчуваю їй. Мені треба дуже багато терпіння, сильні руки і повага до риби. А мучитись - не потрібно.