Ящер на ундервуді

Історія, яка максимально кумедна, мила і крута.

Всі думають знають про популярний серіал "Гострі картузи". Харківські нацгвардійці так ним преісполнились, що назвали в честь цього серіалу власний підрозділ, що виконує завдання з дронами.

Якось про них робив сюжет британський ВВС і хлопці не розгубились і попросили передати Кіліану Мерфі свої картузи з автографами. Той був щиро вдячний і залишив собі один на пам'ять, а решту попросив повернути.

Тоді шоураннер Стівен Найт вирішив теж "уважити" харківських гвардійців і замовив їм усім оригінальні картузи Garrison Tailors, точно такі, як у Томаса Шелбі.

Фото взяв у медіа Накипіло. До речі танк біля якого позують нацгвардійці - це єдиний нині існуючий на підконтрольній Україні території танк часів Першої світової. Ще є в на жаль окуповану Луганську.

Поки хворів весь час слідкував за подіями в Грузії. В мене є друзі грузини і я дуже симпатизую цьому народу і їх праведній боротьбі.

Грузинського кіно, я дивився досить мало в силу його обмеженого потрапляння в наш простір, тому склав таку от зовсім крихітну добірочку.

🇬🇪"Листопад" (1966)

Робота класика грузинського поетичного кіно Отара Іоселіані, яка сумістила в собі сатиру на бюрократію, ромком, процедурал про радянське виноробство та притчу про важливість власної гідності.

🇬🇪"Усміхайся" (2012)

Чорна саркастична комедія з яскраво вираженою соціальною критикою та феміністичною оптикою. В центрі сюжету конкурс краси для грузинських матерів за великий приз. В конкурсі бере участь цілий зріз грузинського суспільства - від коханки міністра, якій нудно до багатодітної матері-біженки, для якої це єдиний шанс врятувати родину.

🇬🇪"Мандарини" (2013)

Здається єдиний грузинський фільм номінований на "Оскар". В центрі сюжету грузинський солдат Ніко і чеченський найманець Ахмед, які мусять жити під дахом естонця - останнього з колись великої діаспори, що проживала в Абхазії до війни 1991-93 року. Історія про двох непримиренних ворогів, які мають укласти пакт про особисте перемир'я, щоб вижити.

🇬🇪"Я - Бесо" (2014)

Історія дорослішання в грузинській провінції. Бесо - підліток, який мріє стати репером. Навколо нього - консервативні сусіди, гопарі, батько-уєбан, мати з ментальним розладом і брат-гей, в якого свої проблеми з соціалізацією. Гостросоціальна та жестякова історія.

Сподіваюсь, у нас буде більше грузинського кіно, бо тільки погугливши, я дізнався про кримінально-воєнний трилер "Прогулянка в Карабах" про наркоторговців, що їдуть на війну за дешевими наркотиками та "Свиня" - кримінально-соціальну драму на реальних подіях про те, як сусіди викрали хлопчика і батьки намагались поміняти його на свиню у якості викупу.

Так вже склалось історично, що #Noirvember я завершую в перший день грудня, зимовим (нео)нуаром.

Нехай це буде "Бетмен повертається" Тіма Бертона з Майклом Кітоном, Дені ДеВіто та Мішель Пфайфер. Тим більш, що Бетмен - це супергерой, який існує в моєму житті найдовше - 25 років.

Дуже гротескно-нуарний кінокомікс-трилер про жадобу, самотність, недолюбленість та помсту. При цьому це ще й різдвяна історія.

Сподіваюсь, вам було цікаво читати ці мої записки. Подяка каналу Esthete online - за ідею. А також каналу Kinowar - за репости.

Я щось вчора досить жостко захворів і тому пропустив день #Noirvember. Сьогодні вже краще, а тому розповідаю про передостанній фільм - японський нуар.

"Безпритульний пес" - це трагічна історія про двох поліцейських, які займаються розслідувань дуже мутної справи про торгівлю зброєю. Чим більше розгортається сюжет, тим більш стає зрозуміло, що долі детектива Сато та злочинця Юси дуже подібні, просто свого часу вони обрали стояти по-різні сторони від закону.

🌚 Шукаєте щось почитати про культуру?

Тицяйте сюди та обовʼязково підпишіться, — розширюйте свої культурні горизонти!

Не забудь поділитися з друзями 🤗

А ви багато дивитесь короткого метру? Якщо ні, то дарма. Бо саме з короткого метру виростають усі режисери, зокрема ті, які потім знімають ваші улюблені фільми. Дивитись короткий метр - це як робити ставки, хто з початківців може в майбутньому стати відомим режисером.

На "Молодості", я витратив цілий день, щоб подивитись усі короткі метри програми. А потім зробив для LB.UA великий текст про що говорять молоді режисери своїми роботами.

В двадцять восьмий день #Noirvember маю розповісти про фантастичний (нео)нуар.

Звісно, що найкращим тут буде "Той, що біжить по лезу" Рідлі Скотта, адже саме цей фільм започаткував напрям "технонуару" - поєднання науково-фантастичної тематики та неонуарної стилістики.

В основі фільму лежить класики кіберпанк-літератури "Чи сняться андроїдам електровівці?" Філіпа Діка, яка насправді значно менш динамічна, ніж фільм, а більше сконцентрована на філософських роздумах.

Екранізація Філіпа Діка - один з багатьох прикладів того, що Рідлі Скотт - дійсно Автор з великої літери А і йому не сильно важливо, про що там думає сценарист (чи письменник), тому що його фільм виглядатиме так, як потрібно йому.

Філософські роздуми про питання свідомості з роману Філіпа Діка він дуже ловко вписав в неонуар (який в той час насправді переживав не найкращі часи, як жанр). Звісно, що було натхнення і "Метрополісом" Фріца Ланга і ще багато чим - від картин Гоппера до архітектури Сант-Елії. Однак ідея перенести кіберпанк-літературу в кіно завдяки неонуарній стилістиці - це виключно придумка сера Діда.

Важливість полягає в тому, що ось це поєднання кіберпанку та неонуару створило той самий "технонуар", в якому вже працював Джеймс Кемерон з своїм першим "Термінатором", Пол Верговен з "Робокопом" і навіть японські аніме накшталт "Привида в броні" також виникли з озиранням на "Той, що біжить по лезу".

Ось такий культовий фільм. Треба мабуть по ньому окремий кіноклуб зробити, а то давно я цю рубрику не запускав.

Насправді, "Сентиментальну подорож на планету Параджанова" я дивився ще на початку осені, але написав рецензію після української прем'єри на "Молодості".

Маестро Томенко (якого ми знаємо по "Будинок "Слово".Нескінчений роман") створює театралізовану документальну містерію про маестро Параджанова (якого ми знаємо по "Тінях забутих предків", насамперед).

Робота Томенка - це ворох листів, записок, архівних відео, бюрократичних формулярів, захалявних рисунків, які неймовірно тонко та поетично вплітаються в канву трохи грубої, але від цього ще більш привабливої лялькової анімації.

Коротше, вийде в прокат - обов'язково сходіть. А поки можете прочитати мою рецензію для колег з Лірум.

Додали до цієї папки 📁 найкращі культурні канали, які зроблять ваші будні яскравішими:

📚 Знайдіть ідеальні книги для вечірнього читання.
🎬 Пориньте у світ якісного кінематографа.
🎸 Насолоджуйтеся унікальними музичними релізами.
🏛 Досліджуйте захопливі сторінки історії.
🎨 Відкривайте для себе нові мистецькі шедеври.
🇺🇦 Розширюйте знання української мови.
🧡 Розвивайте себе і знаходьте натхнення у кожному дні.

👇🏻

https://t.me/addlist/Qs3Wdo0kfY83YzNi

В двадцять сьомий день #Noirvember маю розповісти про (нео)нуар знятий жінкою. Я все намагався, як додати в цей челендж хоч один фільм, який можна було б описати, як "пострадянський нуар" і от згадалась дебютна короткометрівка Катерини Лесик "Джордан'96".

У кримінального авторитета індустріального міста Гєри зник син, який приїхав на канікули з Ізраїлю. Останній хто бачив сина - його друг дитинства Андрій. Однак, є один момент, який змушує Гєру не вірити в те, що Андрій і його син розійшлись як в морі кораблі.

Дуже динамічна та жорстка кримінальна драма з еталонним духом 1990-х і цими самими дворовими понятіями. Дуже кайфанув, коли на фестивалі бачив.

В неті знайшов лише трейлер, сподіваюсь колись і повна версія стане доступна.

Подивився вчора "Saturday Night". Можу сказати, що це один з ліпших фільмів цього року, хоча якщо чесно, цілком собі розумію, чому він не вийде в прокат.

Saturday Night Live - це культове комедійне шоу, якому в наступному жовтні стукне 50. Завдяки SNL склались кар'єри дуже багатьох людей, а гостями шоу були всі більш-менш відомі люди в США від хору Берегової охорони США до Дональда Трампа. Формат цього шоу запозичений десятком країн і взагалі вже давно існує як окремий вид шоу.

Джейсон Райтман знімає історію початку цього унікального телеявища. 1975 рік, на годиннику 22:00, до початку першого SNL - півтори години, а навколо не готово взагалі ніхуя: коміки сруться між собою; ремонтна бригада заявила, що нічого не робитиме, бо профспілка забороняє, освітлювач послав продюсера нахуй, а ще по студії бродить лама, а головний герой - продюсер шоу Лорн Майклз (він досі продюсер цього шоу) перебуває на межі нервового зриву, але намагається тримати все під контролем, хоча ніякого контролю немає і близько.

Головна проблема "Saturday Night" - це кіно, яке треба дивитись з вікіпедією, адже воно побудоване повністю на посиланнях до американської поп-культури. Якщо хто такий Чеві Чейз чи Енді Кауфман я наприклад знав, то в чому полягав конфлікт між Джорджем Карлінгом та Майклом О'Донахью я вчора гуглив. Якщо не шарити за класичний стендап - левова частина зображеного пройде повз.

"Saturday Night" - це таке собі "суто американське" кіно. Фільм, де сценарій і діалоги рухають сюжет, але завдяки тому, що глядач розуміє всі посилання та передісторії реальних прототипів персонажів. Я люблю такі фільми, якраз за те, що вони мене змушують щось гуглити і дізнаватись нове та вузькоспеціальне.

Однак, якщо не гуглити нічого за американський стендап - "Saturday Night" залишається прекрасним комедійним процедуралом про телебачення. Надихаючись кіно 1970-х (ну ще трошки початком 1980-х), на кшталт Роберта Альтмана чи навіть трішечки Скорсезе ("Король комедії", привіт) з одного боку, а з іншого раннім ПТА ("Магнолія", "Ночі в стилі бугі") та "Бьордменом" Алехандро Гонсалеса Іньярріту Райтман створює дуже динамічне та захопливе дійство безкінечного хаосу, який тримає в напрузі, хоча й так знаєш, що шоу вийде на екрани. Рухома камера, хаотичний монтаж, фільтри під "старе телебачення" і нескінченний джазовий саундтрек в купі з не найвідомішими, але талановитими акторами та як завжди харизматичним Віллемом Дефо (у нього тут майже камео, така маленька роль) створюють трохи старомодну і при цьому невротичну атмосферу, що чудово розкриває історію, як група 20-річних талановитих ноунеймів зібралась разом і створила абсолютно нове явище телебачення, в яке з самого початку навіть вони не до кінця вірили.

Мій однозначний рекомендасьйон.