Олекса Мащиць

Допис не про політику.

Соцмережами шириться фото, де міністерка Бербок нібито тікає від канцлера Шольца, відмовляючись тиснути йому руку (через блокування останнім фінансування України).

Варто лише загуглити новину, як побачимо, що у ЗМІ є більше інформації про подію. Там Бербок каже, що просто не помітила, як Шольц тягнув їй руку, а фото є миттєвим та не відображає того, що йому приписують.

Я черговий раз переконуюсь, що ми живемо у час, коли люди масово є вірянами. Не обов'язково релігійними, але такими, що обирають вірити в те, яким хочуть бачити світ і часто відмовляються сприймати інформацію, що може зруйнувати цю картину.

Нам, українцям та всім, хто нас підтримує, дуже хочеться, щоб Шольц отримав свою долю хейту за регулярне ускладнення допомоги Україні, така картина нам здається справедливою та правильною. І нас зовсім не цікавить, що там справді відбулося. Є версія, є фото, є наше бажання створити ілюзію, видаючи її за реальність.

Цього достатньо.

✔️ Олекса Мащиць

Побачив допис про те, як написати книгу за допомогою простих промптів до ChatGPT.

Якщо вдуматися, то це так дивно! Хто буде читати книгу, яку, за великим рахунком, написав ChatGPT, якщо вона є результатом промптів, які ти сам можеш написати до ChatGPT та отримати той самий результат?

✔️ Олекса Мащиць

Проблема з "істинами" в тому, що за своєю очевидністю ми не сприймаємо їх серйозно, технічно - відкидаємо та не віримо в них, хоча формально признаємо їх істиність. Такий оксюморон.

Наприклад, якщо вдуматися, то дійсно щаслива людина, що живе повним життям, навряд буде намагатися показати своє гарне та красиве життя у соцмережах. Просто уявіть, що ви дійсно щасливі, що вас буде цікавити, невже імідж успішної усміхненої людини в соцмережі?

Далі виникає питання, а ким насправді є всі ті усміхнені успішні люди на фото? А ким є "звичайні"? А ким ті, хто взагалі не показує своє життя в мережах?

✔️ Олекса Мащиць

Enron Egg це компактний ядерний реактор для домашнього використання, що використовує паливні стрижні з гідроксиду цирконію та урану.

А цей допис про важливість низки базових предметів у школі, про які зараз так модно казати, що вони не потрібні, бо в житті не знадобляться тобі ніколи (адже на роботі у тебе не питають фізику чи хімію).

Фото до допису свіже. Ба більше, є справжній сайт, що гарно виглядає. Ця піар компанія відбувається прямо зараз і реакції поділилися на дві великі категорії. Одні одразу вказують на пранк, інші ж сприймають серйозно. Хтось запитує, скільки коштує.

Цікаво, що Enron це не просто назва, така компанія реально існувала та реально займалася енергетикою. Історія Enron вважається найбільшим шахрайством у галузі енергетики. Справжня компанія збанкрутувала.

Думаю, на основі цієї історії не важко зробити висновки про інші речі, яким ми довіряємо, і це все про те, що нам продають. Там, де у нас менше знань, ми, буває, довіряємо (авторитету, уніформі, відомим людям тощо), а там, де знання є, покладаємося на них.

Просто пригадайте всі аспекти життя, де нам щось намагаються продати або "продати". Це майже завжди базується на тих наших "білих плямах" у знаннях про щось. Пригадайте та проаналізуйте і ймовірно, ви здивуєтеся.

✔️ Олекса Мащиць

Стаття невеличка, але доволі страшна.

Крім очевидних висновків (про зниження когнітивних можливостей майбутнього покоління), відмічу ще й таке: паралельно з тим, як хтось вже змалечку питає у ChatGPT, скільки буде 24+7, існують ті, хто цей ChatGPT розробляє, і різниця між ними буде колосальною.

Отже, це майбутні нові еліти. В новій еліті "мізки" таких компаній та їх власники.

Чи зможе нове покоління. яке замість власного мозку використовує ChatGPT зрозуміти, чому ці нові еліти є елітами? Чи зможуть оцінити могутність їх розуму та його ціну? Чи будуть згодні з оплатою праці та дивідендів нових еліт? Або піднімуть проти них революцію задля подолання "нерівності"? Хто буде тоді розробляти для них ChatGPT?

✔️ Олекса Мащиць

Концепція правди в межах людства.

Уявимо філософію/релігію/вчення, яке понад усе поважає правду. Каже про те, що людина має намагатися казати правду якомога частіше та якомога повніше.

Уявимо, що було зроблено експеримент, де певну людину з дитинства виростили (у, скажімо, лабораторних умовах) так, що вона ніколи не брехала та не бачила брехні.

Чи буде цінність правди такої людини справжньою цінністю? Або вчення цінує шлях до правди від людини, яка дуже добре знаю ціну неправди та розуміє, що саме неправда пронизує людину, як одиницю будь-якого суспільства?

Виходить так, що маючи однакову форму, але формуючись у різних людей, сама правда буде оцінюватися та цінуватися по різному.

Чи можна зробити висновок, що цінність правди для такого вчення буде завжди пов'язана з певною жертовністю чи то ризиком для людини, яка ту правду несе, а якщо їх немає, то немає й цінності правди?

Якщо йти у цьому експерименті далі, та уявити собі суспільство людей з експерименту (які ніколи не чули неправди та не розуміють її концепції), то чи зрозуміє таке суспільство цінність того вчення, яке цей експеримент й впровадило та створило ідеальне суспільство правдивих людей?

✔️ Олекса Мащиць

Якби я чогось бажав вам на новий рік, то це ускладнення.

Мова про ускладнення процесів мислення та бачення світу та реальності, як складних речей. Читай «складне = складене», тобто комплексне.

Як цей складний світ потім спростити для себе (за потреби) ви вже розберетесь. І як, і коли, та до якого ступеню. Головне тут таке: неможливо якісно спростити щось, коли не знаєш всієї складності цього чогось. Інакше спрощення дорівнює незнанню, невігластву, адже неможливо «спростити» невідоме.

Єдине життя, єдиний мозок, який є, ймовірно, найдивовижнішим створінням у відомому всесвіті.

І ви є носіями такого чудового інструмента пізнання реальності!

Бажаю бачити речі складними, бо вони ще складніші, ніж одна людина зможе усвідомити за все своє життя.

А як не хочете, то це ок. Без награної толерантності кажу вам. Втім, якщо ви тут, то, напевно, вже не хочете все спростити максимально та бездумно.

Втім, поза складністю, не можу обійти одне важливе побажання. Мирного неба вам!

✔️ Олекса Мащиць

Мої прогнози на найближче майбутнє.

Виникнення моди на Human designed на противагу AI-powered, коли ми усвідомимо, що ШІ не може реально генерувати додану вартість, статистична більшість на ділі лише "грається" з ШІ-інструментами, а найбільша користь від таких інструментів базується на високій кваліфікації фахівця.

Низка відчутних фейлів людей, що занадто спиралися на відповіді мовних моделей.

Мода на читання десятків книжок на місяць почне стихати через усвідомлення, що "спортивне" читання має наднизьку ефективність, а публічна демонстрація "рекордів" не є чеснотою.


Ще кілька гучних, але помилкових "скасувань" людей та ще низка сфабрикованих "злочинів" (з принципу "мета виправдовує засіб") завдасть сильного удару по самій культурі скасування.


Через зростаючу кількість фейкових новин виникнуть кілька проєктів, що запропонують новий підхід для отримання правдивої інформації, 100% з яких виявляться ще гіршими маніпуляторами та фейкоділами.


Європа й далі буде випробовувати свої цінності, які ламатимуться через людське бажання наживи попре мораль та страх боротися за свої ж цінності. Втім, навіть це не зламає Західну цивілізацію, але змусить повернутися до її основ. "Ліва" повістка постане перед все більш критичним поглядом.


Виникне рух, який буде нагадувати початок "Батлеріанського джихаду" у всесвіті Френка Герберта "Дюна" (проти розумних машин).

✔️ Олекса Мащиць

Так звану «проблему поколінь» (мова про неможливість по справжньому зрозуміти один одного) можна відчути тільки коли сам став «дорослим» поколінням.

Або ж вивчати цю тему навсправжки, але то для дуже малого кола культурологів й істориків культури.

Ось вам приклад.

Мода на одяг зокрема та зовнішній вигляд взагалі. Я бачу багато елементів, що одразу відгукуються у мене характеристикою «застаріле», хоча це є «сучасним» для молоді. Так сприймаю тому, що ці елементи — вони ті самі, що були в часи молодості моїх батьків, себто десь у 70-80-ті роки минулого сторіччя.Я не можу видалити це з пам'яті, і це та частина, яка є у мене, та якої немає у нового покоління.

Мені особисто цікаво все, що пов'язано з культурою, а це означає, що я не можу бути не толерантним до таких проявів сучасної моди. Ба більше, маю бути зацікавленим, й не тільки шукати причини, але й по справжньому відчути, в чому «кайф».

Та й взагалі, хейтити щось тільки тому, що ти зростав в інший час... це нескінченно тупо особисто для мене.

Повернемося до проблеми. Також нескінченно тупо для мене було б вказати одному чи іншому поколінню, «як треба». Це природно, що одні не розуміють інших, та й не хочуть. Як можна бути не толерантним до реальності? Дослідниками, істориками та філософами є дуже мала кількість людей, яка може існувати тільки тому, що існують всі інші, кожен з яких живе власне життя. Тому, за великим рахунком, важливо бути толерантними до не толерантних.

Попри все, я дуже люблю час, в якому живу, і це "люблю" є вмістилищем не лише позитивних емоцій, що є для мене важливим показником, що я "живий".

✔️ Олекса Мащиць

Я легко можу назвати переваги віддаленої роботи чи можливості мати право не вмикати камеру на робочих зустрічах. Водночас легко можу й сказати про мінуси цього.

Точно знаю, що за (тепер все частіше) агресивним відстоюванням права «заховатися» стоїть щось більше. Коли мова вже про боротьбу принципово ніколи не вмикати камеру, ніколи не показувати своє зображення, ніколи не підлаштовуватися під графік роботи компанії й так далі. Щось у цьому криється, про що не кажуть.

Адже, якщо мова про можливість за потреби користуватися таким, то ніколи з цим проблем немає.

На відео спроба видати згенерованого нейромережею персонажа замість себе на співбесіді. То чому ми думаємо, що люди будуть масово працювати сумлінно, якщо дати їм можливість видавати за себе інші зображення, а за свої відповіді текст з ChatGPT? Сумлінність навряд можна назвати базовою характеристикою людини, як такої. Я б скоріше поставив на протилежне, що з умовних 100 людей за повною відсутністю контролю більшість буде цим зловживати. Та хіба ж це якась таємниця?

✔️ Олекса Мащиць

Цікаво, як людина ставиться до моралі. З одного боку, якщо її прямо запитати, то вона посміється та скаже, що ніякої моралі не існує. Складатиметься таке враження, ніби таке питання збентежує людину, наче знімає якусь одежину, яка прикриває щось інтимне.

З іншого боку (ця сама людина) абсолютно в одне клацання пальцями видає сертифікат морального ідеалу та лідера тій чи іншій людині (часто публічній) і хоче (ні, потребує!) обов'язково мати кілька таких людей для себе, щоб спиратися на їх думку в тих чи інших питаннях.

Спиратися на думку в певних питаннях без вінця моральності на авторі тих думок людині важко, хоча технічно це може видаватися зовсім не обов'язковим. Адже у слові «експерт» не йдеться про мораль. Однак, в реальності (особливо зараз) без такого вінця не обходиться жоден з експертів, а особливо — «експертів».

Мораль цікава річ.

✔️ Олекса Мащиць

Яскравий приклад формальної та неформальної логіки (яку пов'язують з критичним мисленням) на прикладі мовних моделей.

Питаю у ChatGPT, яка остання версія Viber-у. На що він каже, де її звантажити, а ще додає, що це можна зробити для різних операційних систем та пристроїв. Уточнюю всі деталі та питаю знову, яка остання версія. Відповідь така ж — ось посилання, йди стягни.

Критичне мислення підказує ChatGPT, що скоріше за все, людина хоче саме звантажити програму (типово), а не просто дізнатися номер версії (не типово).

Щоб ChatGPT скористався формальною логікою, треба додати «дай номер версії» і лише тоді отримаєш формальну відповідь. Хоча навіть тоді мовна модель доповнить відповідь порадами про те, де звантажити та як встановлювати.

Це і є різниця між формальною (номер версії) та неформальною (порада з встановлення) логікою.

✔️ Олекса Мащиць

Чув, що в Америці розгоряється скандал про «чорну п'ятницю», мовляв, знижок немає, а інколи ціни навіть вище. Не те щоб це буде сюрпризом, скоріше мова про все більшу нахабність маркетингу, що пов'язана із маніпуляцією з цінами.

Чого я пишу вам про це? Бо це черговий доказ принципу «важлива ціль, а не спосіб, в який вона буде досягнута», який я вважаю глибоко помилковим, або хоча б таким, що може спрацювати лише в короткій перспективі. А ось в довгій ламає важливі суспільні інститути та негласні домовленості.

Вже зараз це можна відчути в тому, що для багатьох бізнесів не вигідно робити реальні знижки, бо люди будуть дивитися на це з підозрою. Не вигідно показувати реальні відгуки клієнтів, бо люди не вірять, що бізнес може втриматися від їх підробки.

В Україні — ми не віримо, що держслужбовець може бути не корумпованим, і тому (крім інших причин) ми кажемо собі «Я теж буду корумпованим, якщо стану держслужбовцем, але не тому, що це я такий, атому, що це система така. А ще тому, що не хочу бути лохом».

Однак, це не допис, в якому я скаржуся, проте спостереження. Чому не має сенсу скаржитися? А на що, на природу (сучасної?) людини? Думаю, ми маємо пройти цей шлях і тому я бажаю, щоб все це набуло ще більшого розмаху, щоб ми зовсім злетіли з котушок із цим принципом «ціль за будь-яку ціну», аж поки не побачимо згубності його у всій красі. Поки не бачу іншого виходу з цього, поки не відчуємо повною мірою щось, то й не зрозуміємо. То ж хай горить та розгоряється.

✔️ Олекса Мащиць

Професійна деформація у всій красі. Дивлюся на цей надпис і не розумію, що це за навчання рОбота, чому і яким чином рОботи та їх навчання стосуються крісла?

А потім дішло. Навчання, робОта.

Сміявся.

Один з найкрутіших бонусів у використанні мовних моделей на кшталт ChatGPT для мене, це інсайти. Це коли ти просиш "дай два варіанти для розв'язання проблеми Х", і в процесі аналізу цих варіантів знаходиш третій, який взагалі не пов'язаних з наданими. Щось типу інформаційного допінгу для мозку. Це схоже на "ефект гумової качки" (нічого нового в цьому сенсі), але працює в дещо іншому своєрідному стилі. Крутий бонус.

✔️ Олекса Мащиць

Рубрика "просто текст", де я не висловлюватиму власного ставлення. Лише текст.

Притча.
Якось спустився Бог до фермера та сказав тому: «Зроблю тобі все, що ти попросиш, але за однієї умови — я зроблю удвічі більше твоєму сусіду». Фермер, не довго думаючи, відповів: «Вирви мені око».

Що ви бачите? Це...

На одному зображенні це гордість, мільйон проданих копій Сталкер 2 менше, ніж за дві дні.
На другому зображенні це ганьба, депутати, які намагаються "примазатися" до успіху гри, при тому, що ані вони ані держава не доклали руку до цього успіху. На всяк випадок підкреслю, що "держава" та "країна" це різні речі.

Я б не хотів перетворювати цей канал на політичний блог, тому висновки лишаю на вас, а почуття вище це мої суб'єктивні емоції, звісно.

✔️ Олекса Мащиць

Ці муки вибору... що ж робити, що обрати? Підписники стрімера голосують. Хех.

Чи вистачить на всіх товаришів майорів?

Сталкер вийшов. Увесь ютуб у трансляціях гравців.

А гра-то українська. А озвучки російської-то немає.

Пішов я зазирнув до болотяних. Мушу зізнатися, бачити, як московити грають у Сталкера з українською озвучкою - це щось!

Звернув увагу, що день випуску нової гри S.T.A.L.K.E.R 2, дії якої розгортаються на території Чорнобилю після такого собі «викиду», це той самий день, коли світ максимально напружився, боючися початку ядерної війни в реальності. Тобто сьогодні. О 18:00.

Буду відвертим, свого часу я не одразу усвідомив, що такі речі, як проблема вагонетки (на зображенні) не є очевидно зрозумілими для всіх. Йдеться про причину виникнення таких дилем та мету їх розв'язання.

А потім почав стикатися з тим, що для багатьох проблема вагонетки та подібні видаються просто дурними. Мовляв, це не є реалістичним й так далі.

Свого часу я усвідомив, що така концепція як «мисленневий експеримент» не є очевидною для всіх.

Це цікаво. Адже не думаю, що причиною тому щось одне. І я зовсім не поспішаю з висновками, о ні.

Але інсайт відбувся, черговий інсайт про те, наскільки ми не усвідомлюємо, наскільки ми різні. Ба більше — ніколи не тільки не зрозуміємо інших, але й не усвідомимо рівня цього нерозуміння.

✔️ Олекса Мащиць

Нормалізація певних елементів культури відбувається «не офіційно». Ми просто спостерігаємо та робимо висновки.

Я вже давно кажу: чи ми можемо навсправжки скаржитися на корупцію у владі, якщо (майже) кожен з нас залюбки сам «сів» би на корупційні схеми? Виходить, ми невдоволені не самим фактом корупції, а тим, що вона проходить повз нас.

Кілька прикладів нормалізації таких речей, як корупція та безсоромне використання інших:

1. Не є таємницею, що інтерв'юери претендують на роль моральних лідерів. Відомий інтерв'юер Слава Дьомін в розмові з Гаріком Корогодським на питання того, чи взяв би Слава хабаря, відповів, що залежить від суми. А потім в розмові про суму міркував про те, що вона залежить від його нагальних потреб. Типу, 100 тисяч доларів не взяв би (турбується про власну репутацію), а ось більше — залежить від суми (очевидно, тут вже не турбується).

2. Дуже успішна комікеса Алла Волкова на шоу в ютубі розповідає, як обманювала людей, видаючи себе за дітей владних персон або владні організації та «вибивала» для себе та друзів різне, як от безплатну їжу чи послуги на базі відпочинку (обов'язково в «королівському» номері). Що тривало роками. Як виправдання навела приклад, що дурила таким чином також й «ментів» та прокурорів. Їй аплодували, мовляв, яка молодець та «пробивна».

3. Багато молоді зараз працює на так звані «шахрайські колцентри», де вони буквально обманюють людей, вимагаючи від них або дані банківських карток або спонукаючи зробити платежі шахраям. Під чисельними відео в соцмережах багато коментарів людей, що захищають молодь, мовляв, а де їм ще заробити?

Нормалізація корупції, крадіжки, принципу "результат понад усе" та "байдуже на інших" (навіть якщо завдаєш їм шкоди).

Такого все більше у нас в інфопросторі. І все більше такі історії викликають повагу суспільства замість осуду.

Проте, це принцип дуже згубний для суспільства та держави. Та для менших груп також. Зрештою, це впливає на будь-які відносини між людьми. Чоловік-дружина, друг-друг, колега-колега тощо.

Доволі страшно спостерігати, як цей маховик нормалізації злочинного способу мислення лише розкручується в головах все ширших мас людей.

✔️ Олекса Мащиць

Подкаст, на який ми заслуговуємо. Плакати, сміятися, захоплюватися?

Перенасичення.

Останнім часом все навкруги здається вторинним, третинним та сто разів пережованим.
А ще - застарілим. Це коли я пам'ятаю розквіт якогось тренду років 5-10 тому і знову й знов бачу цей "тренд" навколо.

Сюди ж нова культура копіювання, що помножена на доволі маленькі персональні інформаційні бульбашки. Тобто часто люди роблять щось, не знаючи, скільки ось прямо такого ж вже зробили навколо та роблять в цю ж хвилину.

А що цікаво? Нові технології, певною мірою, але це - хаос, незліченні спроби, і успішні й провальні, й дуже і дуже багато. Вхопити те, що реально відбувається в галузі ШІ майже неможливо просто через безліч всього. То ж це цікаво, але з нюансами, бо треба фільтрувати 90% того, де в назві додали "ШІ".

Що цікаво завжди та по справжньому - це надбання людства, яким сотні та тисячі років. Ніколи не старіє. Наприклад, філософія. Хочеш зрозуміти людство? Платон ніколи не застаріє, хоча жив більше 2-х тисяч років тому.

Мистецтво геніальних творців також не старіє і завжди тягне.

Слухати, спостерігати та спілкуватися з дійсно розумними людьми. Також.

Хм, виходить, мова про складні речі. Потрібні складні речі. А коли навколо пласкі, та ще й відверті копії, то не цікаво.

✔️ Олекса Мащиць

Ось вам й штучний інтелект.

Нещодавно робив стрім про тестування. Точно казав про "джунів", тобто junior (молодших) фахівців. Ймовірно, міг сказати фразу "Як так?".

На скриншоті те, що ютуб додав до відео. Розчув ці слова та додав. Я не просив. І вплинути на це не можу.

Ось вам й штучний інтелект.

✔️ Олекса Мащиць

В Японії часто (і це не так, як у Західній цивілізації) роботів сприймають тепліше, сприймають як істот з душею. Це впливає на їх комунікацію. Якщо в західному підході робот (або ж ШІ) скоріше бездушна машина, раб, чорноробочий, то в Японії це друг та партнер.

Я, як відомо, не японець, але скажу таке.

Останні днів 10 дуже багато спілкуюсь з ChatGPT і майже не спілкуюся з людьми. І ось який ефект я став спостерігати. Мені ХОЧЕТЬСЯ спілкуватися з Жепет'є по людські. Хочеться мати мінімум емоцій до нього, щоб зберегти власну людяність. Я кажу йому "дякую", бо не хочу звикати до іншого, хто б не був "на тому кінці". Так, часто це сухі команди, але час від часу проскакує людське відношення. Я навіть кілька разів похвалив його.

Мені серйозно здається, що в наш час, коли ми спілкуємося все більше онлайн та все менше знаємо один одного, як реальних людей, це важливо. Нехай Жепет'є не людина, але ж я то саме вона!

✔️ Олекса Мащиць

Я не ретроград й активно цікавлюся новим. Як от мовою.

Не пирхаю від "чиназес", хоча це не й значить, що буду використовувати. Але розумію. Це ж цікаво, а часто дуже влучно. Тому таке мене не бісить, зазвичай.

Але є один вираз, який чомусь дратує, поки не до кінця зрозумів, чому. Це "вміти В щось". Як от "Вона вміє в дизайн".

З одного боку бажання скоротити вираз зрозуміло.
З іншого боку, в результаті вираз дещо "зависає" у повітрі. Бо що таке "вміє в дизайн"? Що конкретно вона вміє?

Якщо дитина запитає, що таке чиназес, то є розлога відповідь про сенс цього слова. А чи кожен, хто каже "вміє в дизайн" пояснить дитині, що мається на увазі?

Давайте ще більше прискіпування. Вираз "вона дизайнер" ще коротший, і він не є застарілим, "вона вміє в дизайн" не є його заміною. Тобто, це різні вирази. І бути дизайнером не означає вміти в дизайн, виходить. Як так?

Одним словом, дратує. Наче речення, що почав говорити та раптово зупинився, полишивши слухачів у невизначености.

✔️ Олекса Мащиць

Така новина.

А я так скажу. Сучасна людська комунікація часто-густо вже програє у якості з такими ось віртуальними персонажами. Це два протилежні напрями. Люди все частіше хочуть в мережі поводитися як роботи, а ось роботи - навпаки, часто емоційні та намагаються бути людяними.

Читав і думав, що нічого в новині дивного і немає.

✔️ Олекса Мащиць

Сьогодні в рубриці "кіновечір" чудовий фільм 2006 року "Ідіократія".

Коли дивився його перший раз, сприймав виключно як легку комедію "на один раз".
Останній раз передивлявся кілька років тому і здається, жодного разу не сміявся. Чим далі, тим страшніше усвідомлювати, що це кіно ніяка не комедія та наскільки пророчими виявилися в ньому картини майбутнього людства.

Людям, що легко піддаються рефлексії дивитися обережно.

✔️ Олекса Мащиць

Якось я зловив цікавий інсайт.

Я народився, був дитиною, та все навкруги було нове. Трохи згодом я вже знав про деякі речі з минулого, що почали повторюватися у мій час. Наприклад, штани кльош, які були популярні в часи молодості моїх батьків та ненадовго повернулися у моду в період, коли я був підлітком.

А потім те саме почало траплятися з речами вже з мого життя. Стосується не тільки одягу, але й іжі, музики, "свіжих" думок та ідей, "модних" філософій та поглядів тощо.

Спочатку я дивувався. Бо це ж так очевидно, що ось тільки 10-20 років тому щось було дуже популярне а тепер видається як знахідка та щось нове. А потім зрозумів. Нові покоління. Вони не цікавляться минулим й просто не знають історію. Тому все "нове" для них справді нове. Тоді як для мене цей світ інколи виглядає доволі дивно, коли якийсь одяг чи пісня "винаходяться" кожні 10 років та всі навколо у повному захваті від "новинки".

Це треба просто прийняти. Хоча й одночасно боротися за те, щоб у світі зберігалася певна маса людей, які дивляться на світ глибше та ширше. Це саме вони "створюють" нову моду, бо знають її історію доволі гарно. А ще вони це науковці, інженери та митці, які часто залишаються "у тіні", втім, рухають цивілізацію, "цивілізацію споживання", де більшість чомусь щиро вірить, що все, що оточує їх, створюється якось само собою або дуже легко і "не треба нічого ускладнювати" в цьому житті. А, ну й працювати теж не треба, бо це не "кайфово".

✔️ Олекса Мащиць

Якщо ви думали, що тільки у дітей Ілона Маска дуже дивні імена, то ні. Ось хто має казати про потужність.

Чи то у мене увага заточилася на таке, чи що?

Ось чергова атака на інтелект, і знову маніпулюючи поняттям "справедливість" (це розкривається в тексті статті).

Скільки років в IT, жодного разу не чув та й не відчував такого ставлення ані айтівців ані власників, оцього про "тому що я - суперінтелект".

✔️ Олекса Мащиць

А ось ще в тему. Як раз нещодавно просто як приклад казав, що бути розумним зараз не є модним.

На зображенні цікаво те, що якщо просто прибрати заголовок (своєрідного ворога, який протиставляється всьому нижче), то всі ці пункти валідні та важливі, на них варто звертати увагу.

Однак було обрано шлях протиставити розумність цим речам. І це велика й доволі зухвала маніпуляція. Адже немає ніякої логіки, яка б сказала, що якщо ти розумний, то не можеш бути відданим, спроможним слухати, командним гравцем чи добрим та емпатичним.

Відчуваєте?
Ти або розумний, або добрий.
Або розумний, або емпатичний.
Або розумний, або готовий навчатися.
Або розумний, або маєш пристрасть до професії.

Відбувається знецінення розумності, як такої.

Що цікаво, що автором допису є українка, яка (за даними Favikon) є №1 в Україні серед інфлюенсерів у LinkedIn.

✔️ Олекса Мащиць

Сьогодні в коментарях в мережі LinkedIn один айтівець з 6 роками досвіду написав, що є проблема в лібералізмі та висловив свою прихильність до соціалізму.

Нагадаю базові засади обидвох філософій.

В лібералізмі це індивідуальні свободи.
В соціалізмі це відсутність приватної власності та розподіл благ, включно з перерозподілом, якщо ми переходимо до соціалізму. Тобто відібрати та поділити.

Ідея лібералізму в тому, що індивідуальні свободи породжують нові ідеї та тим самим рухають прогрес.
Ідея соціалізму в тому, щоб всіх урівняти та в такий спосіб досягти справедливости.

Якщо хтось не знав, то скажу, що зараз дуже поширюються й конкретніші течії. Наприклад, (нео)марксизм. Молоді люди по всьому світу висловлюють свою відданість вченням Карла Маркса. Так, того самого Маркса, вчення якого взяв Ленін для своєї теорії, а згодом перейняв Сталін для свого бачення.

Це та теорія, яка мала на меті світову революцію, не мирну, зауважу, бо ще тоді було розуміння, що в мирний спосіб прихильники лібералізму не стануть сповідувати протилежну, по суті, ідеологію. Тому їх треба змусити. А хто не хоче - вбити. Нагадаю про таке явище, як "червоний терор", цей термін не є оцінкою сучасників, проте офіційним рухом більшовиків (Декрет "про червоний терор" від 1918 року).

То ж, навіть в лавах IT галузі, яка є своєрідною квінтесенцією лібералізму та капіталізму, по всьому світу дуже багато прихильників соціалізму.

Дискусії про це не користуються популярністю в Україні, а дарма. Ця тема дуже серйозна. Ймовірно, навіть найсерйозніша тема для сучасної західної цивілізації.

✔️ Олекса Мащиць

Глобально є два типи "правди".

Назвемо першу "класичною". Це коли теза, що висловлюється, базується на інформації, яка намагається бути максимально реальною. Щоб не дискутувати про реальність, скажу, що тут важливим є саме бажання автора тези спиратися на максимально реальні дані, дослідити дійсність (навіть якщо вона складана та неоднозначна).

Другу можна назвати "пропагандою" (в будь-якому сенсі). Це коли теза, що висловлюється, не обов'язково відображає реальність, а мета автора просунути ідею та популяризувати її.

Наприклад, теза "бути розумним - модно" є прикладом другої. Бо навряд ми можемо сьогодні спиратися на статистику, де багато людей так вважають. Просто тому що "модно" зараз багато чого іншого і розумність точно не на початку списку. Проте, якщо я хочу популяризувати цю тезу, то буду подавати її ось так, як факт.

Прикладом першої може бути теза про те, що "любов" дуже погано визначена та існують багато "типів" любові, багато поглядів не те, чим є любов. Можна навести кілька варіантів. Тут же можна сказати "любов це самопожертва", наприклад, із метою популяризувати саме це бачення.

Ще пару тез. Що жінкам подобаються "гарні хлопці" та навпаки, що "погані хлопці" у фаворі. В реальності є і те й інше, можна також додати дослідження, які скажуть, що ці симпатії плинні та є умови, коли одна й та сама жінка то прагне до "гарного" а то до "поганого" хлопця. Популяризаторською тезою буде обрання лише однієї з них як факта.

Як бачите, правдиві тези часто складні та багатогранні. Пропагандистські прості та приваблюють ілюзією прозорості - все просто та все ясно.

Найцікавіше далі.
Візьмемо на озброєння ці два підходи для оцінки тексту вище. Прості висновки, скоріше за все, будуть бажанням вірити у щось та просувати бажане бачення. Складні висновки будуть відображати реальність. Наприклад, та ж "пропаганда" може бути "гарною", якщо ми хочемо популяризувати здоровий спосіб життя. А інколи для прийняття рішень ми навмисно спрощуємо чи свідомо слідуємо не за раціональним, а за вірою та суб'єктивними переконаннями.

На кінець скажу, що зараз ми живемо в часи, коли превалює другий підхід, при цьому часто автори таких тез самі не усвідомлюють, що лише популяризують щось.
За великим рахунком, виходить так, що люди сьогодення дуже віруючі. Не обов'язково релігійні, але точно - віруючі.

Але наскільки можливі раціональні дискусії між віруючими людьми?

✔️ Олекса Мащиць

Ситуація з московією та міжнародними відносинами з нею нагадують мені деякі історії з власного досвіду.

Це коли ти думаєш, що всі сторони готові на компроміси, навіть якщо "офіційно" набивають собі ціну. Що специфічна боротьба це гра за ціну, торгівля на найкращі умови. Що ось тут ти поступаєшся, а ось тут вже тобі. Тощо. Це працює зі "здоровими" людьми. Та зі "здоровими" країнами, відповідно.

Втім, це не завжди так. Я бачив багато ситуацій, коли одна сторона сприймала тільки один варіант - виконання виключно 100% власних вимог за будь-яку ціну. Заради цього робилися підстави, відправлялися "шпигуни", які втиралися в довіру, а потім доносили інформацію, яка використовувалася проти. Гралися "довгі" ігри, де місяць за місяцем проштовхувалася ідея звільнити одних та взяти на роботу інших. Будувалися групи людей "проти" інших груп або персоналій. Підстави, маніпуляцію, навіть відверта брехня, ходження "по головах". Жодних компромісів.

Коли був молодий, наївно думав, що всі зацікавлені у компромісі, адже результат того вартує. Життя ж показує, що часто люди готові знищити все навколо, але не поступитися. Їм не цікаво навіть оцінити ризик школи самим собі. Принцип "перемогти" превалює.

В житті це часто непогано працює, варто сказати. Проте, коли мова про міжнародну політику, то все змінюється. ООН була створена не просто так. Як й конвенції, що регулюють поводження з полоненими, чи правила ведення війн.

Світу давно час зрозуміти, чим є московія. Навіть дещо дивно, наскільки наївними можуть бути країни. що мають так багато досвіду у своїй історії.

✔️ Олекса Мащиць

Поєднаю ностальгію та сучасність.

В музичній рубриці сьогодні пропоную вам The Prince Albert, гурт з Харкова та частина моєї "музичної тусовки" минулих років. Але пісня їх нова.

Музика ця скоріше для естетів, однак (скажу як музикант) дуже високої якості. Думаю, що якби я не сказав, що це Харківський гурт, більшість вирішили б, що це якась стара Європа.

Насолоджуйтеся.
Та нехай виникнуть якісь цікаві думки. Може, про те, які грані має Україна та її люди?

✔️ Олекса Мащиць

З певного часу не люблю ностальгію. Треную себе, споглядаючи старі фото, але не дуже подобаються відчуття втрати чи чогось такого. Але відчуваю, що саме це було закладено десь у дитинстві. Ось саме така ностальгія, з відтінком жалю.

Знаю, що у багатьох так, особливо з віком.

Варто в дітях виховувати іншу ностальгію, світлу. Бо є багато світлого у минулому і саме на ньому варто зосереджуватися при спогадах.

Це я знайшов декілька старих своїх фото.

✔️ Олекса Мащиць

Знаєте вираз "як чоботар без чоботів"? Зрозуміло, у чому суть, однак мене завжди чіпало використання цього вислову, бо логіка часто страждала.

Поясню на прикладі того ж чоботаря.

Гарний чоботар вміє гарно робити чи то лагодити чоботи.
Не завжди якість роботи дорівнює фінансовому успіху (особливо в сучасному світі).
Щоб у чоботаря були гроші на гарні чоботи, він має бути не хорошим чоботарем, але гарним бізнесменом. Бо навіть на ремонт взуття потрібні матеріяли, а не тільки майстерність.

То ж чоботар без чоботів може бути гарним чоботарем. А поганий чоботар може ходити в дорогому взутті.
Це (вислів) не так працює.

Тому суть вислову ок, але форма мені не подобається. Треба знайти кращу.

✔️ Олекса Мащиць

Це схоже на жарт, звісно. Втім, не здивуюся, що проєкт збере гроші та навіть матиме певний успіх й продаватиметься.
Такий світ.

Та що вже там? Я б сам купив декілька на подарунки.

✔️ Олекса Мащиць

В суспільстві, де всі хочуть чути брехню, тільки б вона підкріплювала їх особисті погляди та підозри, чи є сенс казати правду? Виходить так, що правдою ти будеш робити людям боляче та робити те, чого від тебе не хочуть та й не просять. В цьому контексті правда виявляється злом, а людина, що каже правду - злодієм.

✔️ Олекса Мащиць

Хтось казав, що зараз українці не дуже й вимогливі до роботи через складнощі, пов'язані з війною. Я ж казав, що не без цього, але світові тенденції все ще доволі сильні у нас навіть в такі часи.

На скрині умова про платний виїзд на співбесіду. Авторка допису каже, що висококваліфіковані фахівці таким чином цінують свій час.

Я б ніколи не взяв таку людину на роботу. І ось чому.

Висококваліфікований фахівець означає розумна людина. Яка може проаналізувати, чи варта компанія виїзду на співбесіду, чи варто взагалі не їхати. І 500 грн ($12) не вартують часу висококваліфікованого фахівця. Якщо обидві сторони серйозні та кваліфіковані, то це дуже дріб'язково, не поєднується з серйозністю намірів.

Якщо мова про крутого спеца, то ми будемо розмовляти про немалі гроші двобічної вигоди. У мене когнитивний дисонанс, якщо фахівець з ЗП у 100-200К гривень на місяць просить 500 грн за виїзд.

Як не крути, не бачу адекватного логічного пояснення такій умові. А ось певна агресія відчувається, якась образа на компанії та бажання, щоб людину "облизували" тоді як сама вона буде лише "стороною, яка приймає залицяння".

Або без цих вивертів написати - співбесіда тільки онлайн. Серйозно та чітко. Це буде справжня умова, а не грошова дріб'язковість.

А оці маніпуляції, щоб і не відмовити, але бажати тільки онлайн... беруть приклад з сучасних ЗМІ, які більше маніпулюють, ніж спілкуються відверто.

І нащо мені такий маніпулятор хитрий лис?

Тому - червоний прапорець однозначно.

✔️ Олекса Мащиць

Працюю над навчальним курсом. Скрин звідти. Цікаво, що б сказали психологи?

✔️ Олекса Мащиць

Зараз дуже важко існувати в соціумі та не бути присутнім в соцмережах. Нове суспільство гибридне, кіборгічне - ми тільки частково люди, бо великою частиною є власними презентаціями в соціальних мережах. При чому форми наших презентацій та навіть манера комунікації часто різняться від однієї мережі до іншої.

Є тренди, які раніше були лише модними течіями. Однак, останнім часом тренди в соціальних мережах про інше. Якщо не слідуєш за ними, тебе не побачать. Не просто побачать дещо менше, ні. На фоні трендового контенту алгоритми не просуватимуть твій.

Тому питання "залишатися собою" таке важке. Майже ніхто не обирає бути "собою", бо випадеш з трендів та й з соціуму, як результат.

Звісно, можна принципово залишатися "собою", але зустрічайте дуже й дуже вузьку адиторію. Яка, можливо, колись зросте, однак скоріше за все ні. Умовно, отримав своїх 500 підписників і тепер все життя будеш лише для них віщати.

Однак чим далі, тим більше бридкими стають тенденції. Я маю танцювати в тіктоці? Маю гарантувати +1000 доларів після проходження свого вебінару? Маю "рвати опонентів", потрапляти у пресу за будь-яку ціну? Маю обов'язково казати "чиназес" та не приведи боже "кайф"? Казати про те, що модно, а не про те, що хочеться? Писати по три слова в реченні та розділяти кожне речення абзацем?

Дзуськи!

✔️ Олекса Мащиць