Олекса Мащиць

Ці муки вибору... що ж робити, що обрати? Підписники стрімера голосують. Хех.

Чи вистачить на всіх товаришів майорів?

Сталкер вийшов. Увесь ютуб у трансляціях гравців.

А гра-то українська. А озвучки російської-то немає.

Пішов я зазирнув до болотяних. Мушу зізнатися, бачити, як московити грають у Сталкера з українською озвучкою - це щось!

Звернув увагу, що день випуску нової гри S.T.A.L.K.E.R 2, дії якої розгортаються на території Чорнобилю після такого собі «викиду», це той самий день, коли світ максимально напружився, боючися початку ядерної війни в реальності. Тобто сьогодні. О 18:00.

Буду відвертим, свого часу я не одразу усвідомив, що такі речі, як проблема вагонетки (на зображенні) не є очевидно зрозумілими для всіх. Йдеться про причину виникнення таких дилем та мету їх розв'язання.

А потім почав стикатися з тим, що для багатьох проблема вагонетки та подібні видаються просто дурними. Мовляв, це не є реалістичним й так далі.

Свого часу я усвідомив, що така концепція як «мисленневий експеримент» не є очевидною для всіх.

Це цікаво. Адже не думаю, що причиною тому щось одне. І я зовсім не поспішаю з висновками, о ні.

Але інсайт відбувся, черговий інсайт про те, наскільки ми не усвідомлюємо, наскільки ми різні. Ба більше — ніколи не тільки не зрозуміємо інших, але й не усвідомимо рівня цього нерозуміння.

✔️ Олекса Мащиць

Нормалізація певних елементів культури відбувається «не офіційно». Ми просто спостерігаємо та робимо висновки.

Я вже давно кажу: чи ми можемо навсправжки скаржитися на корупцію у владі, якщо (майже) кожен з нас залюбки сам «сів» би на корупційні схеми? Виходить, ми невдоволені не самим фактом корупції, а тим, що вона проходить повз нас.

Кілька прикладів нормалізації таких речей, як корупція та безсоромне використання інших:

1. Не є таємницею, що інтерв'юери претендують на роль моральних лідерів. Відомий інтерв'юер Слава Дьомін в розмові з Гаріком Корогодським на питання того, чи взяв би Слава хабаря, відповів, що залежить від суми. А потім в розмові про суму міркував про те, що вона залежить від його нагальних потреб. Типу, 100 тисяч доларів не взяв би (турбується про власну репутацію), а ось більше — залежить від суми (очевидно, тут вже не турбується).

2. Дуже успішна комікеса Алла Волкова на шоу в ютубі розповідає, як обманювала людей, видаючи себе за дітей владних персон або владні організації та «вибивала» для себе та друзів різне, як от безплатну їжу чи послуги на базі відпочинку (обов'язково в «королівському» номері). Що тривало роками. Як виправдання навела приклад, що дурила таким чином також й «ментів» та прокурорів. Їй аплодували, мовляв, яка молодець та «пробивна».

3. Багато молоді зараз працює на так звані «шахрайські колцентри», де вони буквально обманюють людей, вимагаючи від них або дані банківських карток або спонукаючи зробити платежі шахраям. Під чисельними відео в соцмережах багато коментарів людей, що захищають молодь, мовляв, а де їм ще заробити?

Нормалізація корупції, крадіжки, принципу "результат понад усе" та "байдуже на інших" (навіть якщо завдаєш їм шкоди).

Такого все більше у нас в інфопросторі. І все більше такі історії викликають повагу суспільства замість осуду.

Проте, це принцип дуже згубний для суспільства та держави. Та для менших груп також. Зрештою, це впливає на будь-які відносини між людьми. Чоловік-дружина, друг-друг, колега-колега тощо.

Доволі страшно спостерігати, як цей маховик нормалізації злочинного способу мислення лише розкручується в головах все ширших мас людей.

✔️ Олекса Мащиць

Подкаст, на який ми заслуговуємо. Плакати, сміятися, захоплюватися?

Перенасичення.

Останнім часом все навкруги здається вторинним, третинним та сто разів пережованим.
А ще - застарілим. Це коли я пам'ятаю розквіт якогось тренду років 5-10 тому і знову й знов бачу цей "тренд" навколо.

Сюди ж нова культура копіювання, що помножена на доволі маленькі персональні інформаційні бульбашки. Тобто часто люди роблять щось, не знаючи, скільки ось прямо такого ж вже зробили навколо та роблять в цю ж хвилину.

А що цікаво? Нові технології, певною мірою, але це - хаос, незліченні спроби, і успішні й провальні, й дуже і дуже багато. Вхопити те, що реально відбувається в галузі ШІ майже неможливо просто через безліч всього. То ж це цікаво, але з нюансами, бо треба фільтрувати 90% того, де в назві додали "ШІ".

Що цікаво завжди та по справжньому - це надбання людства, яким сотні та тисячі років. Ніколи не старіє. Наприклад, філософія. Хочеш зрозуміти людство? Платон ніколи не застаріє, хоча жив більше 2-х тисяч років тому.

Мистецтво геніальних творців також не старіє і завжди тягне.

Слухати, спостерігати та спілкуватися з дійсно розумними людьми. Також.

Хм, виходить, мова про складні речі. Потрібні складні речі. А коли навколо пласкі, та ще й відверті копії, то не цікаво.

✔️ Олекса Мащиць

Ось вам й штучний інтелект.

Нещодавно робив стрім про тестування. Точно казав про "джунів", тобто junior (молодших) фахівців. Ймовірно, міг сказати фразу "Як так?".

На скриншоті те, що ютуб додав до відео. Розчув ці слова та додав. Я не просив. І вплинути на це не можу.

Ось вам й штучний інтелект.

✔️ Олекса Мащиць

В Японії часто (і це не так, як у Західній цивілізації) роботів сприймають тепліше, сприймають як істот з душею. Це впливає на їх комунікацію. Якщо в західному підході робот (або ж ШІ) скоріше бездушна машина, раб, чорноробочий, то в Японії це друг та партнер.

Я, як відомо, не японець, але скажу таке.

Останні днів 10 дуже багато спілкуюсь з ChatGPT і майже не спілкуюся з людьми. І ось який ефект я став спостерігати. Мені ХОЧЕТЬСЯ спілкуватися з Жепет'є по людські. Хочеться мати мінімум емоцій до нього, щоб зберегти власну людяність. Я кажу йому "дякую", бо не хочу звикати до іншого, хто б не був "на тому кінці". Так, часто це сухі команди, але час від часу проскакує людське відношення. Я навіть кілька разів похвалив його.

Мені серйозно здається, що в наш час, коли ми спілкуємося все більше онлайн та все менше знаємо один одного, як реальних людей, це важливо. Нехай Жепет'є не людина, але ж я то саме вона!

✔️ Олекса Мащиць

Я не ретроград й активно цікавлюся новим. Як от мовою.

Не пирхаю від "чиназес", хоча це не й значить, що буду використовувати. Але розумію. Це ж цікаво, а часто дуже влучно. Тому таке мене не бісить, зазвичай.

Але є один вираз, який чомусь дратує, поки не до кінця зрозумів, чому. Це "вміти В щось". Як от "Вона вміє в дизайн".

З одного боку бажання скоротити вираз зрозуміло.
З іншого боку, в результаті вираз дещо "зависає" у повітрі. Бо що таке "вміє в дизайн"? Що конкретно вона вміє?

Якщо дитина запитає, що таке чиназес, то є розлога відповідь про сенс цього слова. А чи кожен, хто каже "вміє в дизайн" пояснить дитині, що мається на увазі?

Давайте ще більше прискіпування. Вираз "вона дизайнер" ще коротший, і він не є застарілим, "вона вміє в дизайн" не є його заміною. Тобто, це різні вирази. І бути дизайнером не означає вміти в дизайн, виходить. Як так?

Одним словом, дратує. Наче речення, що почав говорити та раптово зупинився, полишивши слухачів у невизначености.

✔️ Олекса Мащиць

Така новина.

А я так скажу. Сучасна людська комунікація часто-густо вже програє у якості з такими ось віртуальними персонажами. Це два протилежні напрями. Люди все частіше хочуть в мережі поводитися як роботи, а ось роботи - навпаки, часто емоційні та намагаються бути людяними.

Читав і думав, що нічого в новині дивного і немає.

✔️ Олекса Мащиць

Сьогодні в рубриці "кіновечір" чудовий фільм 2006 року "Ідіократія".

Коли дивився його перший раз, сприймав виключно як легку комедію "на один раз".
Останній раз передивлявся кілька років тому і здається, жодного разу не сміявся. Чим далі, тим страшніше усвідомлювати, що це кіно ніяка не комедія та наскільки пророчими виявилися в ньому картини майбутнього людства.

Людям, що легко піддаються рефлексії дивитися обережно.

✔️ Олекса Мащиць

Якось я зловив цікавий інсайт.

Я народився, був дитиною, та все навкруги було нове. Трохи згодом я вже знав про деякі речі з минулого, що почали повторюватися у мій час. Наприклад, штани кльош, які були популярні в часи молодості моїх батьків та ненадовго повернулися у моду в період, коли я був підлітком.

А потім те саме почало траплятися з речами вже з мого життя. Стосується не тільки одягу, але й іжі, музики, "свіжих" думок та ідей, "модних" філософій та поглядів тощо.

Спочатку я дивувався. Бо це ж так очевидно, що ось тільки 10-20 років тому щось було дуже популярне а тепер видається як знахідка та щось нове. А потім зрозумів. Нові покоління. Вони не цікавляться минулим й просто не знають історію. Тому все "нове" для них справді нове. Тоді як для мене цей світ інколи виглядає доволі дивно, коли якийсь одяг чи пісня "винаходяться" кожні 10 років та всі навколо у повному захваті від "новинки".

Це треба просто прийняти. Хоча й одночасно боротися за те, щоб у світі зберігалася певна маса людей, які дивляться на світ глибше та ширше. Це саме вони "створюють" нову моду, бо знають її історію доволі гарно. А ще вони це науковці, інженери та митці, які часто залишаються "у тіні", втім, рухають цивілізацію, "цивілізацію споживання", де більшість чомусь щиро вірить, що все, що оточує їх, створюється якось само собою або дуже легко і "не треба нічого ускладнювати" в цьому житті. А, ну й працювати теж не треба, бо це не "кайфово".

✔️ Олекса Мащиць

Якщо ви думали, що тільки у дітей Ілона Маска дуже дивні імена, то ні. Ось хто має казати про потужність.

Чи то у мене увага заточилася на таке, чи що?

Ось чергова атака на інтелект, і знову маніпулюючи поняттям "справедливість" (це розкривається в тексті статті).

Скільки років в IT, жодного разу не чув та й не відчував такого ставлення ані айтівців ані власників, оцього про "тому що я - суперінтелект".

✔️ Олекса Мащиць

А ось ще в тему. Як раз нещодавно просто як приклад казав, що бути розумним зараз не є модним.

На зображенні цікаво те, що якщо просто прибрати заголовок (своєрідного ворога, який протиставляється всьому нижче), то всі ці пункти валідні та важливі, на них варто звертати увагу.

Однак було обрано шлях протиставити розумність цим речам. І це велика й доволі зухвала маніпуляція. Адже немає ніякої логіки, яка б сказала, що якщо ти розумний, то не можеш бути відданим, спроможним слухати, командним гравцем чи добрим та емпатичним.

Відчуваєте?
Ти або розумний, або добрий.
Або розумний, або емпатичний.
Або розумний, або готовий навчатися.
Або розумний, або маєш пристрасть до професії.

Відбувається знецінення розумності, як такої.

Що цікаво, що автором допису є українка, яка (за даними Favikon) є №1 в Україні серед інфлюенсерів у LinkedIn.

✔️ Олекса Мащиць

Сьогодні в коментарях в мережі LinkedIn один айтівець з 6 роками досвіду написав, що є проблема в лібералізмі та висловив свою прихильність до соціалізму.

Нагадаю базові засади обидвох філософій.

В лібералізмі це індивідуальні свободи.
В соціалізмі це відсутність приватної власності та розподіл благ, включно з перерозподілом, якщо ми переходимо до соціалізму. Тобто відібрати та поділити.

Ідея лібералізму в тому, що індивідуальні свободи породжують нові ідеї та тим самим рухають прогрес.
Ідея соціалізму в тому, щоб всіх урівняти та в такий спосіб досягти справедливости.

Якщо хтось не знав, то скажу, що зараз дуже поширюються й конкретніші течії. Наприклад, (нео)марксизм. Молоді люди по всьому світу висловлюють свою відданість вченням Карла Маркса. Так, того самого Маркса, вчення якого взяв Ленін для своєї теорії, а згодом перейняв Сталін для свого бачення.

Це та теорія, яка мала на меті світову революцію, не мирну, зауважу, бо ще тоді було розуміння, що в мирний спосіб прихильники лібералізму не стануть сповідувати протилежну, по суті, ідеологію. Тому їх треба змусити. А хто не хоче - вбити. Нагадаю про таке явище, як "червоний терор", цей термін не є оцінкою сучасників, проте офіційним рухом більшовиків (Декрет "про червоний терор" від 1918 року).

То ж, навіть в лавах IT галузі, яка є своєрідною квінтесенцією лібералізму та капіталізму, по всьому світу дуже багато прихильників соціалізму.

Дискусії про це не користуються популярністю в Україні, а дарма. Ця тема дуже серйозна. Ймовірно, навіть найсерйозніша тема для сучасної західної цивілізації.

✔️ Олекса Мащиць

Глобально є два типи "правди".

Назвемо першу "класичною". Це коли теза, що висловлюється, базується на інформації, яка намагається бути максимально реальною. Щоб не дискутувати про реальність, скажу, що тут важливим є саме бажання автора тези спиратися на максимально реальні дані, дослідити дійсність (навіть якщо вона складана та неоднозначна).

Другу можна назвати "пропагандою" (в будь-якому сенсі). Це коли теза, що висловлюється, не обов'язково відображає реальність, а мета автора просунути ідею та популяризувати її.

Наприклад, теза "бути розумним - модно" є прикладом другої. Бо навряд ми можемо сьогодні спиратися на статистику, де багато людей так вважають. Просто тому що "модно" зараз багато чого іншого і розумність точно не на початку списку. Проте, якщо я хочу популяризувати цю тезу, то буду подавати її ось так, як факт.

Прикладом першої може бути теза про те, що "любов" дуже погано визначена та існують багато "типів" любові, багато поглядів не те, чим є любов. Можна навести кілька варіантів. Тут же можна сказати "любов це самопожертва", наприклад, із метою популяризувати саме це бачення.

Ще пару тез. Що жінкам подобаються "гарні хлопці" та навпаки, що "погані хлопці" у фаворі. В реальності є і те й інше, можна також додати дослідження, які скажуть, що ці симпатії плинні та є умови, коли одна й та сама жінка то прагне до "гарного" а то до "поганого" хлопця. Популяризаторською тезою буде обрання лише однієї з них як факта.

Як бачите, правдиві тези часто складні та багатогранні. Пропагандистські прості та приваблюють ілюзією прозорості - все просто та все ясно.

Найцікавіше далі.
Візьмемо на озброєння ці два підходи для оцінки тексту вище. Прості висновки, скоріше за все, будуть бажанням вірити у щось та просувати бажане бачення. Складні висновки будуть відображати реальність. Наприклад, та ж "пропаганда" може бути "гарною", якщо ми хочемо популяризувати здоровий спосіб життя. А інколи для прийняття рішень ми навмисно спрощуємо чи свідомо слідуємо не за раціональним, а за вірою та суб'єктивними переконаннями.

На кінець скажу, що зараз ми живемо в часи, коли превалює другий підхід, при цьому часто автори таких тез самі не усвідомлюють, що лише популяризують щось.
За великим рахунком, виходить так, що люди сьогодення дуже віруючі. Не обов'язково релігійні, але точно - віруючі.

Але наскільки можливі раціональні дискусії між віруючими людьми?

✔️ Олекса Мащиць