Бабло перемагає зло

Для когось проблема не здохнути з голоду бо зарплати або немає або вистачає на тиждень
А для когось не здохнути під під'їздом коли від гопніків по голові за $200к отримуєш

Для когось проблема проблема дістати хоч якусь воду бо в пустелі заблукав
Для когось проблема що вода наче є в крані, але брудна і від неї хворіють тому її наче й нема


Ніхто з них один одного не зрозуміють


Потрібен певний спільний/схожий досвід

◆ 25/40 Люди кучкуються за спорідненістю проблем
які в них виникають в житті

Мені не цікаво спілкуватись з чуваком який не знає як відремонтувати Ланос або знайти дозняк. Я знаю і можу це вирішити за 10 хв і для мене це не проблема.

А йому не цікаво зі мною бо для мене проблема це додаткові 10хв на дорогу до школи у сусідньому кварталі яка за якістю послуг така сама але дешевша. Він просто не розуміє, бо його малий ходить в найближчий заклад з написом «школа» без додаткових умов.

Я знаю людей у кого хтось серйозно хворий, і я їм співчуваю, але я не можу накласти їх досвід на своє життя, мені це не близько.

Вони в свою чергу не розуміють як можна знаходити час, увагу і гроші на себе коли комусь в світі гірше ніж мені.

Так формується твоє оточення.

Щойно з дружиною спілкувались

Щось там десь впало, обоє підскочили бо може вибух, одразу заспокоїлись і все ок

Але мене тригернуло на іншу думку

Дорослі ще ок, можна буде в резюме писати «стресостійкість. Чому? Бо жив в Україні»

Подумав про дітей. Страшно коли вони лякаються. Але страшніше коли вони вже не лякаються.

Їм по три пʼять десять пʼятнадцять років а вони вже прийняли це як норму

— Дитинство: орієнтуєшся за «червоними прапорцями» у своїх рішеннях
— Юність: у всього є дві сторони і кожне хороше супроводжується чимось зворотнім
— Дорослість: починає допирати що там всюди фрактали а не чорно-біла хуйня

26/40 Люди не міняються

Без якихось серйозних мотиваторів зі сторони

Є прекрасний фільм: Вуличний кіт на ім'я Боб (2016)

Перша частина знята в 2016 році. Чувак сидів на героїні, потім знайшов кота, і завдяки тому, що знайшлось про кого піклуватись зіскочив і тіпа почав жити нормально (у порівнянні з тим як було). На цьому моменті всі плачуть і радіють за головного персонажа. Я теж плакав і радів.

Фішка в тому що і головний персонаж і кіт зняті в ролі самих себе. Автор написав книгу про себе коли в нього “все вийшло”. І це вдвічі круто.

Друга частина вийшла в 2020 році. Пройшло 5 років. Історія та сама. Автор і кіт в ролі самих себе через 5 років.

Не змінилось рівно ніхуя. Ну з моменту фіналу попередньої частини. Чувак досі злидень. У чувака досі крім кота нікого немає. Чувак досі не розуміє нахуя жити якби не кіт. Чувак розказує подрузі сльозливу історію про то як його батьки запхали в психушку в 7 років (це безперечно піздєц який крїнж але в 35-40 років варто вже прощатись з привидами минулого і якось іноді дивитись на сьогодні або завтра)

Історія дуже показова.

Кота було достатньо щоб тригернути чувака не здохнути. Але не достатньо щоб змусити його почати жити.

У всіх так. Він просто не засцяв про це фільми знімати.

Анонсували байопік про мого улюбленого персонажа Айртона Сенну
Це той чувак об якого Шумахер став чемпіоном. В одній гонці вони зчепились і Сенна вилетів і загинув, а Шумахер доїхав

В цей канал пощу бо його цитати набагато ближчі до бізнесу аніж якісь там Стівени Кові і інші його колеги інфоцигани

"Якщо в тебе під колесами не слизько — значить ти їдеш не достатньо швидко"
І ще багато інших.

https://www.imdb.com/title/tt13024830/

Я ж доречі ще й ойтішнік з 20-и річним стажем

Вдома інфраструктура непогано організована, працюю зараз знову в ІТ
За запросом парочки знайомих окремий канал завів.
Якщо кому цікаво то велкам.

https://t.me/buhomlab

27/40

Розділяй те що ти сам обрав купити і те що тобі нав’язали
(реклама, полички з жуйками перед касами, пішов на заправку заправитись вийшов з пакетом бургерів)


Усвідомленість це коли в тебе є план і ти по ньому йдеш. План може передбачати певну похибку або буфер на «реактивні дії».

Ну тобто якийсь резерв часу чи інших ресурсів заздалегідь закладено на різні непередбачені забаганки та/або можливості.

Вцілому це все. Маєш план — їдеш. І не відволікаєшся.

Щоденний план припустімо матиме той «випадковий буфер» на 10% часу і грошей.

Якийсь план у відпустці може мати той буфер і 80% (і це ок бо чьо себе гнобити постійно. Але і отих 20% структурних теж важливо бо хоча б вектор потрібен навіть на відпочинку)

————

Як це працює в реальності

Я йду у супермаркет з списком продуктів (ну бо хулі мені там робити взагалі без списку). Я бачу щось що мені хочеться але його нема в списку. Я знаю що в мене бюджет на цей похід 2кгрн а буфер ще не використаний — ну ок, візьму ту емоційну фігню.

Або як варіант кінець місяця, весь місяць тримав себе в руках і буфер не витрачав ні разу і там "накопичилось" то можна і щось веселіше емоційне взяти.

Якщо емоційна штука запланована — ну типу я просто заздалегідь знаю що я хочу тортик(або м'яку іграшку, або нове взуття) раз в пару днів — це може бути частиною плану.

Але навіть при цьому емоційна штука яка мені заздалегідь подобається — це моя забаганка і це ок. Бажано виділити їй місце в плані.

А от фігня про яку ти навіть не думав допоки той банер не побачив — це справжнє зло.
Це зло теж іноді важливо брати. Ну бо найкращий спосіб впоратись з спокусою це задовільнити її. Просто варто помічати коли це щось ззовні а не твоє. І щоб воно точно не вилазило поза той виділений буфер.

————

Самі якісь конкретні формули буферів то штука персональна і індивідуальна. Найобуй свій мозок сам як тобі зручно. Головне мінімізувати моменти 100% емоційних в(и)трат, коли там діво дівноє чюдо чюдноє піздик і зарплати немає.

останнім часом частіше буваю на реддіт і чому б і ні

комьюніті де можна підняти будь яке питання і отримати обговорення
підписуйтесь спілкуйтесь шарьте знайомим
сам там теж буду активно але як модератор і коментатор а не автор

https://www.reddit.com/r/loot_wins_evil/

28/40

Одна з основних задач ціни твого продукту — фільтр комфортної для тебе аудиторії.

До тебе не прийдуть ті що вважають твій продукт задешевим щоб бути якісним. І не прийдуть ті для кого дорого.

В різних категоріях різні вимоги. І швидше за все якісь нижчі ти вже проїхав а про вищі не здогадуєшся 🥲

Ну типу в розливайці на районі якщо до стакану на розлив дешевого шмурдяка подаєш огірок то вже європейська наливайка. Але той огірок до сраки якщо почнеш розливати таким чином хороший коньяк. Хоча суть та сама. Люди після роботи хочуть хильнути стопарик щоб відпочити.

Карочь просто так прайс підняти не вийде. Треба зрозуміти що там в тій +1 категорії за інтереси. Але пробувати треба. Бо може виявитись що ти вже давно доріс просто стіснявся просити більше 🥲

Ну а клієнтура в розливайці шмурдяка і дорогого коньяку буде зовсім різна. Ще й емоційний бонус в роботі. Менше стресу, комунікація здоровіша 🥃

————
Не буду сильно розпинатись аналогії сам проведи.
Чи то десь в офісі працювати за мало зарплати чи спробувати побільше попросити.
Чи то якісь b2b контракти закривати дешеві або вже якісь побільші партії.

Карочь масштабуй цю думку як тобі зручно.

Коли довгий час збираєш врожай на полі, яке засіював не сам — можеш взагалі забути про те що його потрібно засіювати

(с) Стівен Кові

Сприймайте як хочте але я дуже вдячний війні за дуже багато штук

Максимально трансформаційний період в моєму житті

І ставлення до матеріальних цінностей
І стосунки в родині
І відношення до самого життя

Головне що я в себе відмічаю це дійсно глибоке розуміння моменту "тут і зараз". Те чого ніяк не міг впіймати 40 років до цього.

Все змінилось

І як я бачу то на краще

29/40

Ніколи не працюй за гроші

Мається на увазі тільки за гроші

Проста математика — щоб стати професіоналом у будь якій сфері зазвичай потрібно 7-10 років.

По перше я не уявляю як 10 років займатись тим що тобі не подобається.

По друге через силу ти може навчишся якимсь підходам, завчиш правильні ритуали. Але церез відсутність зацікавленості не зможеш вкладатись якось творчо. А це значить що нічим не відрізнятимешся ні від кого і ніяких переваг не матимеш і та ж сама кар'єра буде проходити туго. І порівняй наприклад якщо тебе щось чіпляє. Це і роботою не сприйматиметься, а просто оплачуване хоббі.

По третє за відсутності зацікавленості ти нічого звідти не винесеш і не навчишся. А якщо винесеш то спробуєш забути бо ж "не твоє", Довгострокової користі нуль.

Обов'язково повинно бути щось крім грошей у роботі.

(Нагадаю що професіонал і кар'єра це цілому абстрактно, менеджмент, бізнес, інвестийції теж потребують побудови специфічної кар'єри і набуття професіоналізму)

30/40

Хоч раз в житті проїби багато


😂 Навмисно дуплетом пишу)


Концепція та сама. Це має бути втрата. Велика. Кілька місяців/рік доходу.


Купівля будинку/машини це не втрата.


Розбита машина, пожежа, війна, гопніки, невдала інвестиція. Оце то шо надо. Оце зоєбісь для твого ментального фінансового росту.


Для чого? А все просто. Ти не уявляєш скільки я знаю людей які вішались за -$20к, хоча якщо розібратись це дрібниці, зібрав дупу в купу і пішов заробляти. Втрачати з достоїством це ще важливіший навик ніж заробляти.

За статистикою бізнесмен стає успішним в середньому десь з сьомої спроби. А ти зможеш вивезти 6 поспіль пройобів всього що мав і не повіситись?
Тренуйся.


Простіше знову ж таки робити це поки ти молодий і вільний від купи родинних зобов'язань. Тут заробив там проїбав так і навчився всьому шо треба.
Та і доходи ще не настільки великі щоб страждати. З доходом $500 втратити $5-6к це вже і буде рік доходів. Хоча по факту хіба то гроші, навіть на машину нормальну не вистачить або відпустку. Але емоційно пережити такий мінус мабуть важче ніж з доходом $10к втратити $100к.

Переживи це. Зрозумій як. Стресостійкість +100500, заліза в яйцях +2кг, розуміння причинно-наслідкових зв'язків плюс дохера.

31/40

Хоч раз в житті зароби багато

Ну тобто це має бути щось типу рік твого звичайного доходу одною сумою або за якийсь дуже короткий проміжок часу, скажімо місяць.

В ідеалі це повинні бути саме твої зароблені гроші. В мене це одного разу був випадковий проект на фрілансі який внєзапно легко пройшов. Інший раз мені тупо дали бонус в корпорації. Потім ще були, але ці два перші знакові. Що це буде в тебе я хз.

Мети тут дві:
— Ну по перше зрозуміти що виявляється ти здатен і ти достойний заробляти умовних х10 від того що зараз. Потім тобі ця думка не дасть спокійно сидіти в злиднях, будеш щось робити і кудись рухатись.

— По друге хоч потримайся за таку суму. За умови що вона твоя.
Насправді ефект буде навіть якщо це буде не зароблено, а скажімо спадщина. Хоча якщо це бабло не зароблене а просто якесь абстрактне бабло впало тобі в життя — може бути зворотній негативний результат 😅 З купою варіацій. Бо одне діло зрозуміти що ти сам можеш в своє життя бабло затягти. І зовсім інша справа коли наче бабло є, тобі стало приємно і кайфово і сподобалось, ти швидко звик, а як повторити хз 😂 Може бути боляче 👻


Карочє твоя задача потриматись за бабки в розмірі принаймні кілька місяці твого регулярного доходу. В ідеалі дохід більше року. В ідеалі щоб це була готівка щоб ти їх ще й перерахував пальчиками. І в ідеалі щоб вони були зароблені твоїми руками і головою. Хай це буде щось випадкове, але досвід такий отримати обов'язково.


І це не повинні бути бабки від продажу квартири/машини. Це повинні бути саме нові гроші в твоєму житі.


І бажано не лотерея а результат роботи, бо недайбог повіриш там в усяку чудасію типу астрології й нумерології і вирішиш що ти лотерею насправді вирахував а не пощастило випадково. Потім все життя спустиш в казино.

32/40

Гроші це можна сказати "матеріальна енергія всесвіту". Енергія матеріального обміну.

По плану було запостити ці дві публікації десь підряд і майже одночасно 🥲
Бо найбільш уважні одразу помітять протирічча між ними. Але зараз всьо розкладемо по поличках.

Тут варто трохи з історією бабла розібратись.
— Спочатку кожен сам собі чого навчився так життя і облаштував
— Потім навчились обмінювати наприклад я вмію круті чоботи а ти вмієш зерно вирощувати, можем махнутись пару чобіт на мішок зерна
— Потім дійшло до того що прямий обмін неможливий. Ну типу мені треба сідло, а сідла роблять десь аж в азії, а в нас тут тільки зерно і льон. То треба таких обмінів зробити якось задохера. Льон-Зерно-Сокира-Чоботи-Спеції-Сідло. Якось воно занадто незручно виходить, і дуже багато кроків для спекуляцій. Тому придумали якусь універсальну "валюту". Спочатку це були не гроші, а щось більш розповсюджене в певній локації — десь все приводили до шкурок лисиць, а десь до кілограмів солі, а десь до мішків пшениці. Ну але вже типу працювало близько до сучасних грошей.
— Потім і це стало незручно, бо з'явились всякі дорогі послуги за які треба розрахуватись ну там я хз, 50 верблюдів, або 20 рабів. Простіше якийсь мішок золота. І воно всюди цінується.


Карочь якось так ми і доїхали до грошей.


Глобальна суть не змінилась. Якусь конкретну користь видаєш якійсь конкретній людині і вона тобі платить якісь конкретні гроші з свого конкретного гаманця.


Але еволюційно ці всі ланцюжки обмінів настільки абстрагувались і розмазались що отак от прямолінійно прослідкувати хто конкретно і за що тобі заплатив неможливо.


Тому в сучасному світі простіше сприймати бабло як зворотній зв'язок від всесвіту. Ну нехай там той абстрактний всесвіт і складається з мільйонів справжніх людей з справжніми грошима — але людей багато а всесвіт один. Математика простіша, формули коротші, сон міцніший 🥲


Багато користі у всесвіт насипаєш — багато матеріального фідбеку отримуєш.
Мало користі — мало фідбеку.
Всьо максимально просто.

————

А тепер відповім на одне питання від якого у хороших але бідних хлопчиків і дівчаток зазвичай жопки горять — а от я такий хороший нікого не ображаю, з усіма дружу, а бабліща немає.

Ну бути слухняним і бути корисним то зовсім різне.
Коли ти слухняний ти живеш як тобі сказали і як дозволили.

Вільні(дорослі) люди приймають свої рішення і беруть/дають то що самі вирішили а не те що їм дозволили. А коли так живеш — навряд вийде бути неконфліктною бусічкою. Доведеться іноді свої кордони відстояти. І тут хуяк — комусь це вже не сподобається.
Так всесвіт працює.

————

Якщо тебе всі люблять, ворогів не маєш, ніхто не заздрить — швидше за все ти слухняний овоч. Житимеш як дозволили а не як сам вирішив.

————

А в такому форматі ти свою персональну користь у світ насипати не зможеш. Ти будеш насипати ту користь яку тобі дозволив твій старший, кого б ти для себе на цю роль не обрав. І це буде частинка його користі яку він придумав, а не твоя.
І в результаті ти не будеш обмінюватись з всесвітом чимсь своїм. Ти будеш своєму старшому допомагати обмінюватись його користю. Ти в цій схемі просто транспорт.

Життя взагалі максимально прикладна штука.

Бабло наче більш менш очевидно.

Але в першу чергу і твоє щастя також.

Оте "дефолтне щастя" яке хуяк і само сталось коли раптом десь з всесвіту намалювались якісь люди з якими ти співпав і всім стало раптом ок — це тільки за умови що ви всі співпали набором своїх пхилогічних проблем 🥲

Про таке щастя всі романтичні фільми і взагалі 99% творчості. Здорові люди романтичних книжок не пишуть 🥲 А якщо б і писали то це було б нудно і про рутину і про компроміси щодня 🤷‍♂️

Ну але навіть якщо і прийняти, що такий формат щастя ок — то тих людей треба було якось активно пошукати і кудись свою сраку фізично перемістити щоб з ними пересіктись.

33/40

Про (не)справедливість

Ти завжди, в будь який момент часу саме там де повинен бути, і маєш саме те, що ти собі створив попередніми рішеннями і діями.

Всі твої мрії і ілюзії про "нереалізований потенціал", або якісь там "недозароблені гроші", або недайбог про "тебе кинули" — це просто певна дистанція між твоїм уявленням про уявний світ, і твоїми реальними діями в реальному світі.

Якщо ти вважаєш що маєш талант наприклад малювати картини, а насправді не виділяєш на те щоб цим займатись навіть відсотків 5 свого часу щодня — ну ок. Талант твій значить уявний, як і твій уявний друг з яким ти можеш це обговорити і пожалітись на несправедливість світу. В реальному світі мало кого хвилює твоє уявлення про себе, тільки реальні дії.

Може ти там десь глибоко в душі міліонер, або спортсмен, чи бознахто взагалі, і при цьому щовечора пивко на диванчику замість чогось більш продуктивного — ну ок, реальність згодом тобі покаже свій погляд на речі.

Все стає дуже просто коли ота дистанція між уявленням і реальністю скорочується.
Навіть якщо в твоїй певній точці "А" ти усвідомиш що ти скуф з пузіком і пивком, але ти це зрозумієш і приймеш — можливо від цього усвідомлення стане трохи більш дискомфортно і підеш щось реальне робити в реальному світі замість обговорення з кумом засад геополітики протягом 19-21 сторіч на території що колись вважалась Київською Руссю.

Ти можеш знати назву кожного м'язу пресу і по десятку вправ на кожен але бути з пузом ні разу не сходивши в зал або хоч дома на коврику не спробувавши. То це тоді ерудиція а не практичні знання.

Ти можеш начитатись про десятки і сотні інвестиційних інструментів і вважати себе експертом. Але при цьому жити від зарплати до зарплати і залазячи в кредитні ліміти щомісяця не будучу здатним відкласти якийсь мізер в заначку.

Ти можеш знати всю теорію світу про керування людьми і бізнесами, а сам жодного разу не те щоб свою кав'ярню не відкрив, а навіть менеджером в корпорації не зміг влаштуватись. (а коли кав'ярню відкриєш то поачиш що твоя теорія про керування командами 200 людей до сраки, коли ти тих людей бачиш вживу, а не в книжці)

Ти — це твої реальні дії в реальному світі. А не твоє уявлення про себе і світ.

В мене щодо цього є лайфхак якому вже років 20+
Я це називаю "місток в реальність".
Щоб якось високо рости, треба масштабно мислити. Але тут є величезний ризик, що твоє мислення заведе тебе у сфери теоретичної філософії, замість прикладних високорівневих стратегій.

Тому коли я десь стикаюсь з плануванням, або розробками якихось стратегій, або взагалі якась бесіда про щось прикладне, ЗАВЖДИ повинен в результаті сформуватись певний ТУДУ список найближчих активних дій. Action Points.

Нажаль навіть в корпораціях це мало хто розуміє і часто двогодинний мітинг закінчується нічим і навіть спеціально навчених людей доводитьсяя постійно вертати у фокус фразами типу: "добре, а тепер давайте вирішимо що ми РОБИМО далі". Бо зазвичай збирається десяток менеджерів різного рівня, потринділи як і що погано зараз, і як би було круто якби було оте і оте, але з цеї розмови не народжується ніякий проект або навіть просто задача.

Ща без черги
Поза тими 40

Твої фінанси це не то шо ти зарядився якимсь постом або тренінгом або інсайтом і прохуячив на стимулі пару місяців зробив х2 від того шо було і маладєц а потім знову просрав бо 30+ років так жив і тих пару місяців ну просто як «інтрижка»

Твої фінанси це то шо ти робиш щодня.

34/40

Платять тобі завжди якісь конкретні живі люди. Не абстрактна аудиторія чи компанія. Конкретні живі люди готові тобі за щось конкретне віддати частину своїх конкретних грошей.

Ти коли це зрозумієш — твоє фінансове життя перейде на інший рівень.

Якій саме людині у цьому всесвіті і чим саме ти покращив життя?
Чому саме вона захотіла дати тобі бабла?

Це більш науковою мовою називається розуміти свою аудиторію і її реальні потреби.

————
Можу не роздувати але здається треба прикладів накидати.

В постсовку це може бути важкувато, але начеб-то вже наше покоління у більшості позбавлені отих во совкових проблем коли бабло за трудодні отримували, і ніхто не розумів за що саме.

Саме про це і всі відгуки і таке інше. У додатку таксі наприклад: "три зірочки -> якісно відробляє тільки 60% сплачених коштів, всьо інше як пощастить". А кому куди він з тими зірочками не вгодив вже інше питання.

Хтось платив за то щоб свою машину взимку не викопувати і в снігу не порпатись, а водій вирішив стати на пару під'їздів далі бо там по снігу проїжджати не захтів — хуяк, на тобі адну звізду, бо типу один хер довелось по коліно до нього прогрібатись і вся суть замовлення папіздє.

Хтось платить за комфорт/бізнес влітку щоб гарантовано кондиціонер був, а водій приїжджає з вимкненим — хуяк, на тобі адну звєзду (це доречі мій стандартний кейс коли замовляю і їду десь на зустріч трохи краще ніж у футболку вдітий, і в такому вигляді кондєй внєзапно стає необхідністю)

Власник менеджеру платить за то шоб не доводилось в рутині порпатись і мати змогу більш концептуальними речами займатись — а той бігає постійно дозволу спитати за кожне рішення — хуяк, на тобі адну звєзду, шукаємо заміну

Власник збільшє ієрархію і ріже сфери відповідальності у своїх підлеглих щоб дати кожному можливість обрати саме той рівень і той напрямок де йому буде макс комфортно, а якийсь середній шар менеджменту починають дідовщину і інтриги на місцях влаштовувати замість того щоб працювати — хуяк адназвізда

————
Ну карочь якось так працює

Коли одуплиш хто конкретний і за що конкретне готовий з тобою поділитись частиною своїх кровно зароблених — виявиться що дуже легко це давати, а коли почнеш це давати то і платити почнуть. І чим більше таких людей тим і такого бабла більше з усіх сторін.