Бабло перемагає зло

Я не боюся помилятись, просто на помилки немає часу

Немає часу не пробувати
Кожна не зроблена спроба просто фіксує те що є
А у тому що є природою запрограмовано механізми деградації
Відсутність нових спроб означає гарантовану повільну смерть

У що інвестувати у стані війни. Короткий туду список.

1. Готівка, в різних валютах, а в умовах війни краще ще й в різних локаціях. Навіть як опція мати пачечку в бардачку в машині, просто на всяк.
2. Власна вартість на ринку
3. Якщо є достатня заначка то можна скористатись моментом набрати якоїсь нерухомості, тощо, але зараз не про неї.

З власною вартістю на ринку цікавіше, це з розряду щоб просто могти заробити в будь який момент а не покладатись на заощадження.

1. Покращити
свої можливості комунікації на випадок релокейту — Ага, англ підняти.

2. Підтвердити
всякими бамажками та сертифікатами ті навички що вже є та/або частково є, але легко довчитись і також підтвердити.

Ага знаю тобі вже сорок і дотепер воно нікому ніколи не було потрібно, але якщо це умовно безкоштовно то чому б і ні, а свій плюсик на ринку отримаєш якщо поряд сядуть два однакових козаки але ти при цьому ще й з бамажками.

3. Вивчити
щось нове трендове.

Просто щоб не засихати. Ну і можеш бути впевнений що половина твоїх теперішніх навичок через 5-10 років будуть не актуальні, то ж є сенс оновити. Навіть якщо це менеджмент може здаватись що типу люди завжди однакові і процеси, але нє. Повір моєму досвіду команда міленіалів і команда зумерів це дві різні команди з різними процесами і людьми.

А ще це буде лайтовий метод трохи розбудити свої навички справлятись зі змінами. А зміни останнім часом щодня і егегей. Якщо не встигаєш то хтось інший встигне.

4. Здоров'я
ну мало лі шо в житті станеться. І в окопі і з жоною/малим/тещою на горбу в лісі зручніше коли коліна не ниють і одишки немає.. Ти думаєш три роки щоденного стресу тобі на халяву пройшли? То поверни хоч на той рівень як було раніше.

5. Отримати якусь базову навичку
щось таке що всюди цінується типу плитку класти, сантехніка, електрика. Ну для прикладу західний сантехнік отримує приблизно стільки як і айтішник. Це тільки в нас такий дикий рознос по доходам.

6. Для цінителів
підняти навички першої допомоги, стрільби, виживання, вот ета вот фсьо. Ну і до купи отримати дозвіл на зброю, і ту саму зброю придбати.

◆ 21/40 в світі немає добрих чи поганих
І немає ніякої боротьби добра зі злом

Просто в кожен момент часу кожен сам за себе. І іноді для досягнення своєї особистої мети доцільніше з кимось об’єднатися

На прикладі теперішньої війни поясню

Може здаватися що рашка таке 100% концентроване зло, і я вцілому можу цю думку підтримати. Бо я Українець і знаю історію 800 останніх років відколи ми нажаль те чудо народили

Але конкретно тут і зараз Україна не здатна сама ніхера проти рашки зробити. Але це не тому що ми таке слабеньке і нездатне. Просто ніхто не зможе один. Жодна країна Європи. Тому потрібні союзники.

А нафіга це союзникам?

Америка: Ну вони на окремому континенті. Їм взагалі пофіг. Припустімо вони допомагають Україні виграти, разом з усіма багатими землями типу Донбасу, і Україна стає частиною Європи – але ж тоді Америці стане важче торгуватись з Європою, бо Європа стане сильніша. Можна взагалі не втручатись, але тоді важко буде заявляти права на щось тут, бо інші скажуть пиздуй де був весь цей час. Можна допомогти рашці – але тоді рашка стане сильніше, а ще недайбог з Китаєм об’єднаються стане зовсім дискомфортно.

Європа: Ну там одні пенсіонери-феодали історично. Чим і ким вони будуть воювати? Раді що не на їх території, та і ок. Без америки там нема ніфіга. Логічно хотіли б Україну до себе бо тут і метал і вугілля і газ, але рашка може по щщам надавати. Потрібна ще чиясь підтримка, треба домовлятись з Америкою і Англією. Америка 100% перемогу не хоче як я вище розписав, тому і європка не буде навалювати бо очкує без підтримки.

Україна: та тут просто пасіба шо жива. Сама нічо не зробить і це очевидно. Вищезазначеним сторонам вцілому Україна похер і це логічно. Сидимо.

Ну тобто оці срачі тіпа там європка не розуміє що рашка через Україну піде далі і вони повинні навалити і т д – та взагалі то ні. А ви знаєте які там були домовленості? Може Україна просто випадково протрималась чуть довше ніж планувалось і європка таким чином собі хотіла просто наступні 50 років спокою купити? А штатам то і взагалі чим більше тут розрухи буде тим краще. Бо це ж потім купа інвест проектів на відновлення, і байдуже в яку юрисдикцію. Хто виграє в того і інвестують. Немає там ніяких категорій оцінки про “добро і зло”, тільки теориторія і бабло і скільки наступних років можна буде жити без зайвого стресу.

Ну але в таких срачах ефективніше бути кимось приймаючим рішення а не кимось за кого їх приймають. От конкретно зараз в України права голосу навряд є. Нажаль не встигли стати за цей час ні Швейцарією ні Ізраїлем.

Карочь абсолютно всі процеси так проходять. Кожна сторона свої інтереси відстоює. І в житті так само. Будь який менеджер середньої ланки буде працювати на користь компанії допоки компанія йде туди куди йому підходить.

З новим роком

Нажаль, москалі досі існують і в цьому році

Але на щастя і ми теж

Бабло перемагає зло

За роки війни українці суттєво збільшили заощадження. ㅤ

Безготівкові активи зросли на 303,2 млрд грн, з них 289,1 млрд грн — у банках. На депозитах зберігається на 38,3% більше коштів, а інвестиції в ОВДП зросли на 119,2%. Загалом українці мають 822 млрд грн ліквідних гривневих активів (+58,4%).

Про Бізнес

Технології похер

Спілкуюсь бізнес мовою і стек під задачу підберу сам

В мене наразі є певний інтерес і мотивація похуячити коду власноруч

Враховуючи мій досвід і навички комунікації з чатгпт я можу робити якийсь простий сервіс під одну задачу за один вечір. Щось складніше може за тиждень.

Відкритий для пропозицій якихось спільних цікавих проєктів. Єдина вимога — це щоб було щось схоже на парнерство.

Якщо ви мені пишете якусь ідею то озвучуєте яку цінність в реалізацію ідеї ви готові вкладати особисто.

@Dukobpa3

◆ 23/40 Все що навколо відбувається – це просто погода

Уяви, що ти пливеш на байдарці, десь на камінь наїхав, десь в берег незаплановано. Неприємно, але ж тебе це не зачіпає.

З усім так само.

Податки підняли = вітер сильніший
На штраф влетів = камінь під дно потрапив
Хабаря просять = риба не клює і в поході вечеря гірша буде. Але це тільки сьогодні.

Якщо активніше живеш – таких каменів і айсбергів на шляху чуть більше. Але навіть якщо зовсім веслом не рухаєш і просто за течією, то все те саме але ти ще і не контролюєш, що відбувається. З веслом принаймні можна підрулити і обрати між двома каменями на який налетіти.

Всьо, шо навколо відбувається – це просто фізика. Закони природи.

Гаситись, засмучуватись через те, що десь там щось втратив, або якісь там твої плани не виправдались, або якісь очікування не виправдались – це те саме, що страждати через те що дощ пішов. Звісно є певний прогноз погоди за яким потрібно слідкувати. Звісно є певні застережні заходи типу мати в наплічнику дощовика про всяк. Але ж точно нема про що депресувати, ну ок не взяв з собою парасольку. Ну ок наступний раз візьмеш, а зараз в гіршому випадку походиш застужений.


✦ В цьому контексті
дуже раджу пошукати дуже давню книжку “Психологія юрби”. Це що я наразі намагаюсь донести – основне що я з неї виніс. Люди – це певні конкретні суб’єкти тільки коли їх обмежена кількість і ти їх знаєш по іменам. Всі інші це просто погода і закони фізики, які дуже легко зрозуміти і вивчити.

Оті люди, які для тебе погода – можуть приймати якісь дикі закони. Або можуть бути гопніками. Або можуть випрошувати у тебе знижку в якійсь некомфортній формі. Або можуть вважати тебе своєю власністю в офісі будучи просто менеджерами і створювати некомфортні умови.

Їх дуже багато різних. Але поки ти особисто їх не наділиш суб’єктивністю – вони залишаться просто погодою. Обирай сам що і хто для тебе погода. А що і хто для тебе суб’єктивне.

(Доречі саме на цю тему навіть мій малий якому зараз 10 років – вже дуже добре це розуміє. Це було досягнуто буквально за 3-5 життєвих ситуацій з подальшим поясненням. Тобто не щось прям незрозуміле і важке що треба 30 років життя вивчати.)

◆ Написав за вечір
Систему, яка моніторить багато тг каналів, згрібає всі новини за день і за допомогою чатгпт формує у підсумки дня.

Канал: UaWarMon

Поки що історично забив даними за останній місяць просто щоб було видно як воно буде.

Налаштовано на одну публікацію в день, на 8:59, щоб хвилина мовчання о 09:00 була для тебе напонена сенсом.

Канал зробив приватним, щоб боти не лізли, але посилання розповсюджувати можна і потрібно.

"З корекцією" — це з врахуванням сірої/чорної зони

https://chatgpt.com/share/6740ebc9-8efc-8013-b1f9-9e0b9b339173

Для когось проблема не здохнути з голоду бо зарплати або немає або вистачає на тиждень
А для когось не здохнути під під'їздом коли від гопніків по голові за $200к отримуєш

Для когось проблема проблема дістати хоч якусь воду бо в пустелі заблукав
Для когось проблема що вода наче є в крані, але брудна і від неї хворіють тому її наче й нема


Ніхто з них один одного не зрозуміють


Потрібен певний спільний/схожий досвід

◆ 25/40 Люди кучкуються за спорідненістю проблем
які в них виникають в житті

Мені не цікаво спілкуватись з чуваком який не знає як відремонтувати Ланос або знайти дозняк. Я знаю і можу це вирішити за 10 хв і для мене це не проблема.

А йому не цікаво зі мною бо для мене проблема це додаткові 10хв на дорогу до школи у сусідньому кварталі яка за якістю послуг така сама але дешевша. Він просто не розуміє, бо його малий ходить в найближчий заклад з написом «школа» без додаткових умов.

Я знаю людей у кого хтось серйозно хворий, і я їм співчуваю, але я не можу накласти їх досвід на своє життя, мені це не близько.

Вони в свою чергу не розуміють як можна знаходити час, увагу і гроші на себе коли комусь в світі гірше ніж мені.

Так формується твоє оточення.

Щойно з дружиною спілкувались

Щось там десь впало, обоє підскочили бо може вибух, одразу заспокоїлись і все ок

Але мене тригернуло на іншу думку

Дорослі ще ок, можна буде в резюме писати «стресостійкість. Чому? Бо жив в Україні»

Подумав про дітей. Страшно коли вони лякаються. Але страшніше коли вони вже не лякаються.

Їм по три пʼять десять пʼятнадцять років а вони вже прийняли це як норму

— Дитинство: орієнтуєшся за «червоними прапорцями» у своїх рішеннях
— Юність: у всього є дві сторони і кожне хороше супроводжується чимось зворотнім
— Дорослість: починає допирати що там всюди фрактали а не чорно-біла хуйня

26/40 Люди не міняються

Без якихось серйозних мотиваторів зі сторони

Є прекрасний фільм: Вуличний кіт на ім'я Боб (2016)

Перша частина знята в 2016 році. Чувак сидів на героїні, потім знайшов кота, і завдяки тому, що знайшлось про кого піклуватись зіскочив і тіпа почав жити нормально (у порівнянні з тим як було). На цьому моменті всі плачуть і радіють за головного персонажа. Я теж плакав і радів.

Фішка в тому що і головний персонаж і кіт зняті в ролі самих себе. Автор написав книгу про себе коли в нього “все вийшло”. І це вдвічі круто.

Друга частина вийшла в 2020 році. Пройшло 5 років. Історія та сама. Автор і кіт в ролі самих себе через 5 років.

Не змінилось рівно ніхуя. Ну з моменту фіналу попередньої частини. Чувак досі злидень. У чувака досі крім кота нікого немає. Чувак досі не розуміє нахуя жити якби не кіт. Чувак розказує подрузі сльозливу історію про то як його батьки запхали в психушку в 7 років (це безперечно піздєц який крїнж але в 35-40 років варто вже прощатись з привидами минулого і якось іноді дивитись на сьогодні або завтра)

Історія дуже показова.

Кота було достатньо щоб тригернути чувака не здохнути. Але не достатньо щоб змусити його почати жити.

У всіх так. Він просто не засцяв про це фільми знімати.

Анонсували байопік про мого улюбленого персонажа Айртона Сенну
Це той чувак об якого Шумахер став чемпіоном. В одній гонці вони зчепились і Сенна вилетів і загинув, а Шумахер доїхав

В цей канал пощу бо його цитати набагато ближчі до бізнесу аніж якісь там Стівени Кові і інші його колеги інфоцигани

"Якщо в тебе під колесами не слизько — значить ти їдеш не достатньо швидко"
І ще багато інших.

https://www.imdb.com/title/tt13024830/

Я ж доречі ще й ойтішнік з 20-и річним стажем

Вдома інфраструктура непогано організована, працюю зараз знову в ІТ
За запросом парочки знайомих окремий канал завів.
Якщо кому цікаво то велкам.

https://t.me/buhomlab

27/40

Розділяй те що ти сам обрав купити і те що тобі нав’язали
(реклама, полички з жуйками перед касами, пішов на заправку заправитись вийшов з пакетом бургерів)


Усвідомленість це коли в тебе є план і ти по ньому йдеш. План може передбачати певну похибку або буфер на «реактивні дії».

Ну тобто якийсь резерв часу чи інших ресурсів заздалегідь закладено на різні непередбачені забаганки та/або можливості.

Вцілому це все. Маєш план — їдеш. І не відволікаєшся.

Щоденний план припустімо матиме той «випадковий буфер» на 10% часу і грошей.

Якийсь план у відпустці може мати той буфер і 80% (і це ок бо чьо себе гнобити постійно. Але і отих 20% структурних теж важливо бо хоча б вектор потрібен навіть на відпочинку)

————

Як це працює в реальності

Я йду у супермаркет з списком продуктів (ну бо хулі мені там робити взагалі без списку). Я бачу щось що мені хочеться але його нема в списку. Я знаю що в мене бюджет на цей похід 2кгрн а буфер ще не використаний — ну ок, візьму ту емоційну фігню.

Або як варіант кінець місяця, весь місяць тримав себе в руках і буфер не витрачав ні разу і там "накопичилось" то можна і щось веселіше емоційне взяти.

Якщо емоційна штука запланована — ну типу я просто заздалегідь знаю що я хочу тортик(або м'яку іграшку, або нове взуття) раз в пару днів — це може бути частиною плану.

Але навіть при цьому емоційна штука яка мені заздалегідь подобається — це моя забаганка і це ок. Бажано виділити їй місце в плані.

А от фігня про яку ти навіть не думав допоки той банер не побачив — це справжнє зло.
Це зло теж іноді важливо брати. Ну бо найкращий спосіб впоратись з спокусою це задовільнити її. Просто варто помічати коли це щось ззовні а не твоє. І щоб воно точно не вилазило поза той виділений буфер.

————

Самі якісь конкретні формули буферів то штука персональна і індивідуальна. Найобуй свій мозок сам як тобі зручно. Головне мінімізувати моменти 100% емоційних в(и)трат, коли там діво дівноє чюдо чюдноє піздик і зарплати немає.

останнім часом частіше буваю на реддіт і чому б і ні

комьюніті де можна підняти будь яке питання і отримати обговорення
підписуйтесь спілкуйтесь шарьте знайомим
сам там теж буду активно але як модератор і коментатор а не автор

https://www.reddit.com/r/loot_wins_evil/

28/40

Одна з основних задач ціни твого продукту — фільтр комфортної для тебе аудиторії.

До тебе не прийдуть ті що вважають твій продукт задешевим щоб бути якісним. І не прийдуть ті для кого дорого.

В різних категоріях різні вимоги. І швидше за все якісь нижчі ти вже проїхав а про вищі не здогадуєшся 🥲

Ну типу в розливайці на районі якщо до стакану на розлив дешевого шмурдяка подаєш огірок то вже європейська наливайка. Але той огірок до сраки якщо почнеш розливати таким чином хороший коньяк. Хоча суть та сама. Люди після роботи хочуть хильнути стопарик щоб відпочити.

Карочь просто так прайс підняти не вийде. Треба зрозуміти що там в тій +1 категорії за інтереси. Але пробувати треба. Бо може виявитись що ти вже давно доріс просто стіснявся просити більше 🥲

Ну а клієнтура в розливайці шмурдяка і дорогого коньяку буде зовсім різна. Ще й емоційний бонус в роботі. Менше стресу, комунікація здоровіша 🥃

————
Не буду сильно розпинатись аналогії сам проведи.
Чи то десь в офісі працювати за мало зарплати чи спробувати побільше попросити.
Чи то якісь b2b контракти закривати дешеві або вже якісь побільші партії.

Карочь масштабуй цю думку як тобі зручно.

Коли довгий час збираєш врожай на полі, яке засіював не сам — можеш взагалі забути про те що його потрібно засіювати

(с) Стівен Кові

Сприймайте як хочте але я дуже вдячний війні за дуже багато штук

Максимально трансформаційний період в моєму житті

І ставлення до матеріальних цінностей
І стосунки в родині
І відношення до самого життя

Головне що я в себе відмічаю це дійсно глибоке розуміння моменту "тут і зараз". Те чого ніяк не міг впіймати 40 років до цього.

Все змінилось

І як я бачу то на краще

29/40

Ніколи не працюй за гроші

Мається на увазі тільки за гроші

Проста математика — щоб стати професіоналом у будь якій сфері зазвичай потрібно 7-10 років.

По перше я не уявляю як 10 років займатись тим що тобі не подобається.

По друге через силу ти може навчишся якимсь підходам, завчиш правильні ритуали. Але церез відсутність зацікавленості не зможеш вкладатись якось творчо. А це значить що нічим не відрізнятимешся ні від кого і ніяких переваг не матимеш і та ж сама кар'єра буде проходити туго. І порівняй наприклад якщо тебе щось чіпляє. Це і роботою не сприйматиметься, а просто оплачуване хоббі.

По третє за відсутності зацікавленості ти нічого звідти не винесеш і не навчишся. А якщо винесеш то спробуєш забути бо ж "не твоє", Довгострокової користі нуль.

Обов'язково повинно бути щось крім грошей у роботі.

(Нагадаю що професіонал і кар'єра це цілому абстрактно, менеджмент, бізнес, інвестийції теж потребують побудови специфічної кар'єри і набуття професіоналізму)

30/40

Хоч раз в житті проїби багато


😂 Навмисно дуплетом пишу)


Концепція та сама. Це має бути втрата. Велика. Кілька місяців/рік доходу.


Купівля будинку/машини це не втрата.


Розбита машина, пожежа, війна, гопніки, невдала інвестиція. Оце то шо надо. Оце зоєбісь для твого ментального фінансового росту.


Для чого? А все просто. Ти не уявляєш скільки я знаю людей які вішались за -$20к, хоча якщо розібратись це дрібниці, зібрав дупу в купу і пішов заробляти. Втрачати з достоїством це ще важливіший навик ніж заробляти.

За статистикою бізнесмен стає успішним в середньому десь з сьомої спроби. А ти зможеш вивезти 6 поспіль пройобів всього що мав і не повіситись?
Тренуйся.


Простіше знову ж таки робити це поки ти молодий і вільний від купи родинних зобов'язань. Тут заробив там проїбав так і навчився всьому шо треба.
Та і доходи ще не настільки великі щоб страждати. З доходом $500 втратити $5-6к це вже і буде рік доходів. Хоча по факту хіба то гроші, навіть на машину нормальну не вистачить або відпустку. Але емоційно пережити такий мінус мабуть важче ніж з доходом $10к втратити $100к.

Переживи це. Зрозумій як. Стресостійкість +100500, заліза в яйцях +2кг, розуміння причинно-наслідкових зв'язків плюс дохера.

31/40

Хоч раз в житті зароби багато

Ну тобто це має бути щось типу рік твого звичайного доходу одною сумою або за якийсь дуже короткий проміжок часу, скажімо місяць.

В ідеалі це повинні бути саме твої зароблені гроші. В мене це одного разу був випадковий проект на фрілансі який внєзапно легко пройшов. Інший раз мені тупо дали бонус в корпорації. Потім ще були, але ці два перші знакові. Що це буде в тебе я хз.

Мети тут дві:
— Ну по перше зрозуміти що виявляється ти здатен і ти достойний заробляти умовних х10 від того що зараз. Потім тобі ця думка не дасть спокійно сидіти в злиднях, будеш щось робити і кудись рухатись.

— По друге хоч потримайся за таку суму. За умови що вона твоя.
Насправді ефект буде навіть якщо це буде не зароблено, а скажімо спадщина. Хоча якщо це бабло не зароблене а просто якесь абстрактне бабло впало тобі в життя — може бути зворотній негативний результат 😅 З купою варіацій. Бо одне діло зрозуміти що ти сам можеш в своє життя бабло затягти. І зовсім інша справа коли наче бабло є, тобі стало приємно і кайфово і сподобалось, ти швидко звик, а як повторити хз 😂 Може бути боляче 👻


Карочє твоя задача потриматись за бабки в розмірі принаймні кілька місяці твого регулярного доходу. В ідеалі дохід більше року. В ідеалі щоб це була готівка щоб ти їх ще й перерахував пальчиками. І в ідеалі щоб вони були зароблені твоїми руками і головою. Хай це буде щось випадкове, але досвід такий отримати обов'язково.


І це не повинні бути бабки від продажу квартири/машини. Це повинні бути саме нові гроші в твоєму житі.


І бажано не лотерея а результат роботи, бо недайбог повіриш там в усяку чудасію типу астрології й нумерології і вирішиш що ти лотерею насправді вирахував а не пощастило випадково. Потім все життя спустиш в казино.

32/40

Гроші це можна сказати "матеріальна енергія всесвіту". Енергія матеріального обміну.

По плану було запостити ці дві публікації десь підряд і майже одночасно 🥲
Бо найбільш уважні одразу помітять протирічча між ними. Але зараз всьо розкладемо по поличках.

Тут варто трохи з історією бабла розібратись.
— Спочатку кожен сам собі чого навчився так життя і облаштував
— Потім навчились обмінювати наприклад я вмію круті чоботи а ти вмієш зерно вирощувати, можем махнутись пару чобіт на мішок зерна
— Потім дійшло до того що прямий обмін неможливий. Ну типу мені треба сідло, а сідла роблять десь аж в азії, а в нас тут тільки зерно і льон. То треба таких обмінів зробити якось задохера. Льон-Зерно-Сокира-Чоботи-Спеції-Сідло. Якось воно занадто незручно виходить, і дуже багато кроків для спекуляцій. Тому придумали якусь універсальну "валюту". Спочатку це були не гроші, а щось більш розповсюджене в певній локації — десь все приводили до шкурок лисиць, а десь до кілограмів солі, а десь до мішків пшениці. Ну але вже типу працювало близько до сучасних грошей.
— Потім і це стало незручно, бо з'явились всякі дорогі послуги за які треба розрахуватись ну там я хз, 50 верблюдів, або 20 рабів. Простіше якийсь мішок золота. І воно всюди цінується.


Карочь якось так ми і доїхали до грошей.


Глобальна суть не змінилась. Якусь конкретну користь видаєш якійсь конкретній людині і вона тобі платить якісь конкретні гроші з свого конкретного гаманця.


Але еволюційно ці всі ланцюжки обмінів настільки абстрагувались і розмазались що отак от прямолінійно прослідкувати хто конкретно і за що тобі заплатив неможливо.


Тому в сучасному світі простіше сприймати бабло як зворотній зв'язок від всесвіту. Ну нехай там той абстрактний всесвіт і складається з мільйонів справжніх людей з справжніми грошима — але людей багато а всесвіт один. Математика простіша, формули коротші, сон міцніший 🥲


Багато користі у всесвіт насипаєш — багато матеріального фідбеку отримуєш.
Мало користі — мало фідбеку.
Всьо максимально просто.

————

А тепер відповім на одне питання від якого у хороших але бідних хлопчиків і дівчаток зазвичай жопки горять — а от я такий хороший нікого не ображаю, з усіма дружу, а бабліща немає.

Ну бути слухняним і бути корисним то зовсім різне.
Коли ти слухняний ти живеш як тобі сказали і як дозволили.

Вільні(дорослі) люди приймають свої рішення і беруть/дають то що самі вирішили а не те що їм дозволили. А коли так живеш — навряд вийде бути неконфліктною бусічкою. Доведеться іноді свої кордони відстояти. І тут хуяк — комусь це вже не сподобається.
Так всесвіт працює.

————

Якщо тебе всі люблять, ворогів не маєш, ніхто не заздрить — швидше за все ти слухняний овоч. Житимеш як дозволили а не як сам вирішив.

————

А в такому форматі ти свою персональну користь у світ насипати не зможеш. Ти будеш насипати ту користь яку тобі дозволив твій старший, кого б ти для себе на цю роль не обрав. І це буде частинка його користі яку він придумав, а не твоя.
І в результаті ти не будеш обмінюватись з всесвітом чимсь своїм. Ти будеш своєму старшому допомагати обмінюватись його користю. Ти в цій схемі просто транспорт.

Життя взагалі максимально прикладна штука.

Бабло наче більш менш очевидно.

Але в першу чергу і твоє щастя також.

Оте "дефолтне щастя" яке хуяк і само сталось коли раптом десь з всесвіту намалювались якісь люди з якими ти співпав і всім стало раптом ок — це тільки за умови що ви всі співпали набором своїх пхилогічних проблем 🥲

Про таке щастя всі романтичні фільми і взагалі 99% творчості. Здорові люди романтичних книжок не пишуть 🥲 А якщо б і писали то це було б нудно і про рутину і про компроміси щодня 🤷‍♂️

Ну але навіть якщо і прийняти, що такий формат щастя ок — то тих людей треба було якось активно пошукати і кудись свою сраку фізично перемістити щоб з ними пересіктись.

33/40

Про (не)справедливість

Ти завжди, в будь який момент часу саме там де повинен бути, і маєш саме те, що ти собі створив попередніми рішеннями і діями.

Всі твої мрії і ілюзії про "нереалізований потенціал", або якісь там "недозароблені гроші", або недайбог про "тебе кинули" — це просто певна дистанція між твоїм уявленням про уявний світ, і твоїми реальними діями в реальному світі.

Якщо ти вважаєш що маєш талант наприклад малювати картини, а насправді не виділяєш на те щоб цим займатись навіть відсотків 5 свого часу щодня — ну ок. Талант твій значить уявний, як і твій уявний друг з яким ти можеш це обговорити і пожалітись на несправедливість світу. В реальному світі мало кого хвилює твоє уявлення про себе, тільки реальні дії.

Може ти там десь глибоко в душі міліонер, або спортсмен, чи бознахто взагалі, і при цьому щовечора пивко на диванчику замість чогось більш продуктивного — ну ок, реальність згодом тобі покаже свій погляд на речі.

Все стає дуже просто коли ота дистанція між уявленням і реальністю скорочується.
Навіть якщо в твоїй певній точці "А" ти усвідомиш що ти скуф з пузіком і пивком, але ти це зрозумієш і приймеш — можливо від цього усвідомлення стане трохи більш дискомфортно і підеш щось реальне робити в реальному світі замість обговорення з кумом засад геополітики протягом 19-21 сторіч на території що колись вважалась Київською Руссю.

Ти можеш знати назву кожного м'язу пресу і по десятку вправ на кожен але бути з пузом ні разу не сходивши в зал або хоч дома на коврику не спробувавши. То це тоді ерудиція а не практичні знання.

Ти можеш начитатись про десятки і сотні інвестиційних інструментів і вважати себе експертом. Але при цьому жити від зарплати до зарплати і залазячи в кредитні ліміти щомісяця не будучу здатним відкласти якийсь мізер в заначку.

Ти можеш знати всю теорію світу про керування людьми і бізнесами, а сам жодного разу не те щоб свою кав'ярню не відкрив, а навіть менеджером в корпорації не зміг влаштуватись. (а коли кав'ярню відкриєш то поачиш що твоя теорія про керування командами 200 людей до сраки, коли ти тих людей бачиш вживу, а не в книжці)

Ти — це твої реальні дії в реальному світі. А не твоє уявлення про себе і світ.

В мене щодо цього є лайфхак якому вже років 20+
Я це називаю "місток в реальність".
Щоб якось високо рости, треба масштабно мислити. Але тут є величезний ризик, що твоє мислення заведе тебе у сфери теоретичної філософії, замість прикладних високорівневих стратегій.

Тому коли я десь стикаюсь з плануванням, або розробками якихось стратегій, або взагалі якась бесіда про щось прикладне, ЗАВЖДИ повинен в результаті сформуватись певний ТУДУ список найближчих активних дій. Action Points.

Нажаль навіть в корпораціях це мало хто розуміє і часто двогодинний мітинг закінчується нічим і навіть спеціально навчених людей доводитьсяя постійно вертати у фокус фразами типу: "добре, а тепер давайте вирішимо що ми РОБИМО далі". Бо зазвичай збирається десяток менеджерів різного рівня, потринділи як і що погано зараз, і як би було круто якби було оте і оте, але з цеї розмови не народжується ніякий проект або навіть просто задача.

Ща без черги
Поза тими 40

Твої фінанси це не то шо ти зарядився якимсь постом або тренінгом або інсайтом і прохуячив на стимулі пару місяців зробив х2 від того шо було і маладєц а потім знову просрав бо 30+ років так жив і тих пару місяців ну просто як «інтрижка»

Твої фінанси це то шо ти робиш щодня.

34/40

Платять тобі завжди якісь конкретні живі люди. Не абстрактна аудиторія чи компанія. Конкретні живі люди готові тобі за щось конкретне віддати частину своїх конкретних грошей.

Ти коли це зрозумієш — твоє фінансове життя перейде на інший рівень.

Якій саме людині у цьому всесвіті і чим саме ти покращив життя?
Чому саме вона захотіла дати тобі бабла?

Це більш науковою мовою називається розуміти свою аудиторію і її реальні потреби.

————
Можу не роздувати але здається треба прикладів накидати.

В постсовку це може бути важкувато, але начеб-то вже наше покоління у більшості позбавлені отих во совкових проблем коли бабло за трудодні отримували, і ніхто не розумів за що саме.

Саме про це і всі відгуки і таке інше. У додатку таксі наприклад: "три зірочки -> якісно відробляє тільки 60% сплачених коштів, всьо інше як пощастить". А кому куди він з тими зірочками не вгодив вже інше питання.

Хтось платив за то щоб свою машину взимку не викопувати і в снігу не порпатись, а водій вирішив стати на пару під'їздів далі бо там по снігу проїжджати не захтів — хуяк, на тобі адну звізду, бо типу один хер довелось по коліно до нього прогрібатись і вся суть замовлення папіздє.

Хтось платить за комфорт/бізнес влітку щоб гарантовано кондиціонер був, а водій приїжджає з вимкненим — хуяк, на тобі адну звєзду (це доречі мій стандартний кейс коли замовляю і їду десь на зустріч трохи краще ніж у футболку вдітий, і в такому вигляді кондєй внєзапно стає необхідністю)

Власник менеджеру платить за то шоб не доводилось в рутині порпатись і мати змогу більш концептуальними речами займатись — а той бігає постійно дозволу спитати за кожне рішення — хуяк, на тобі адну звєзду, шукаємо заміну

Власник збільшє ієрархію і ріже сфери відповідальності у своїх підлеглих щоб дати кожному можливість обрати саме той рівень і той напрямок де йому буде макс комфортно, а якийсь середній шар менеджменту починають дідовщину і інтриги на місцях влаштовувати замість того щоб працювати — хуяк адназвізда

————
Ну карочь якось так працює

Коли одуплиш хто конкретний і за що конкретне готовий з тобою поділитись частиною своїх кровно зароблених — виявиться що дуже легко це давати, а коли почнеш це давати то і платити почнуть. І чим більше таких людей тим і такого бабла більше з усіх сторін.

35/40

Успішний це не коли "багато", це коли рівно стільки скільки треба

Ідея тут проста. Успішний == щасливий
Мати більше бабла але за рахунок макс 4 години сну і пройобаних стосунків з усіма вцілому можна, і насправді більшість відомих людей зі значним капіталом так і живуть.

Але я собі бачу основну задачу знайти той баланс між амбіціями, самореалізацією, наявним капіталом/доходом, та стосунками з людьми.

Вцілому коли всі базові потреби покриті можеш гордо вважати себе заможним.
А далі вже питання амбіцій і вибору. Можливо хочеш більше подорожувати або більше спілкування або більше всяких дорогих штук.

Без кар'єрного/фінансовгго росту я теж собі жодну активну людину не уявляю. Ну бо просто ти в будь якому разі будеш чимсь займатись, щось робитимеш, то просто зроби так щоб це було не десь в тумбочку а з якимсь мінімальним результатом і динамікою росту

Совкові часи коли можна було пишатись що ти ніщєброд десь на БАМу співаєш пісню в рабстві вже пройшли. Можна мати достойну оплату на достойній роботі.

Але і вище якогось доходу коли всі якісь свої гештальти закрив, якісь різного рівня понти спробував стає не зрозуміло, а нашо більше. Хтось може зупинитись і роздивитись заново хто він і для чого, хтось ні.


————
Це якщо розглядати через призму грошей

Але гроші це драйвер до рівня отих "базових потреб". У декого той рівень базових потреб трохи більше роздутий за рахунок якогось травмованого дитинства і він вважає наявнісь п'яти ламборгіні в гаражі базовою потребою.


————
Значно більш перспективна стратегія через якісь амбіції більш цінністного рівня. Щось донести в людей через те що ти робиш. Або чисто по приколу розважатись і створювати прикольні штуки (які ще й продаються)

Але з цеї точки зору гроші ніколи не фігуруватимуть у ролі якогось мірила або мети. Можливо якийсь маркер на загальній шкалі прогресу, але навіть не ключовий.

36/40

Допомога вважається допомогою тільки якщо про неї попросили прямим текстом і в тебе є на це комфортний ресурс. І отримувач тобі в результаті нічого не винен

Якщо не просили то варіанти можуть бути:
— ти допомагаєш людині не вирішити її задачу а відповідати твоїм очікуванням
— ти не допомагаєш а хизуєшся (нарцисизм, тіпа я такий пездатий можу, а ти нє)
— ти маніпулюєш почуттям боргу/провини (вганяєш її в борг перед тобою)

Якщо попросили не прямим текстом:
— ти можеш невірно зрозуміти натяк і він був зовсім про інше
— ти можеш зрозуміти натяк вірно але перекрутити по своєму і результат той самий
— ти можеш зрозуміти натяк вірно, але питання до отримувача такої допомоги, чому він не попросив прямо а намагається маніпулювати? Тобі дійсно варто вписуватись в цю гру?

Якщо в тебе немає достатньо комфортного ресурсу:
— геройство, коли важливіше не жити краще і собі і оточуючим, а щоб про тебе люди думали краще (але яка тобі взагалі різниця хто що думає? Тим більше дійсно краще думати і поважати тебе після цього ніхто не буде. Просто почнуть потроху нахабніти 🥲 так вже воно влаштовано)
— нарцисизм в більшій мірі ніж з першої групи пунктів. Коли оцей вайб пездатого важливіший за базові потреби.
— всякі хворі дитячі травми про почуття боргу перед всіма крім себе

Якщо в результаті отримувач щось тобі винен:
— маніпуляція почуттям боргу
— просто дав в борг (чуть відвертіше ніж пункт вище але це не допомога)

————
Якщо попросили прямо:
— Людині це дійсно треба. Вона відкрита, не маніпулює, це не гра.

Коли є на то комфортний ресурс:
— Інвестувати варто і в стосунки, і в оточення, і в карму. Але ставлення має бути саме як до інвестиції. На голодний шлунок варто думати про свої базові потреби, а не про інвестиції.

І звісно не плутати інвестицію в стосунки з маніпуляціями почуттям боргу.
— будь готовий що після того як допоміг комусь тебе можуть і на*уй послати. Так само як мало хто вміє дійсно допомагати — мізерна кількість людей здатні просити про допомогу і з гідністю її приймати. Це може бути не приємно але так є.

37/40

Ризику немає тільки у бездіяльності
Домовимось що ризик це щось умовно негативне не прогнозоване

Коли робиш крок в будинку можеш послизнутись на ламінаті.
Тебе може збити бухарь на переході.
Ти можеш чимсь захворіти з наслідками.

Безризикова діяльність це бездіяльність. Ляж і лежи в пледику.

Але бездіяльність натомість має прогнозовану деградацію.
Поки ти лежиш в пледику банально в холодильнику їжа закінчиться і ти навіть знаєш через скільки годин/днів/тижнів. Ну і пролежні чи там ще якісь наслідки 🥲

Тут знову моя улюблена фраза: "Дерево якщо живе — воно росте, інакше сохне"

Комфортний рівень ризику у кожного свій.
Від роду діяльності не дуже залежить.
Можна бути консервативним інвестором. А можна бути офісним планктоном в умовній Швейцарії, з корпоративними інтригами і війнами за робоче місце де тебе кожен колега підставити може.

Чим швидше рухаєшся тим вищий ризик послизнутись.

Плюс ще пропорційно твоїй швидкості додаються додаткові, бо ти стаєш помітніший і більше сторонніх сил матимуть щодо тебе якісь інтереси. Держава з податками, колеги на твоє робоче місце, роботодавець на твою експертизу за менше грошей і більше твого часу і т д.

38/40

Твій основний (єдиний?) ресурс і актив — це ти сам

Я думаю зараз в період війни і після ковіду це навіть пояснювати не треба.
Планування не працює. Дуже багато людей втратили все, незважаючи на якісь далекоглядні плани, наявність бабла, зв'язків і всього що завгодно.

Звісно наявність якогось капіталу соціального та матеріального може слугувати певним буфером що згладжує негаразди. Але пам'ятай що капітал крім всього позитивного що з ним приходить — несе за собою ще й купу зобов'язань. А знову ж таки в подібні періоди як зараз ці зобов'язання можуть звести всі плюси нанівець.

Ти повинен мати якусь особисту суперсилу, навіть за умови що нічого не лишилось. Щось що допоможе не депреснуть, зібрати дупу в купу і гайда. Щось твоє, чим ти можеш і заробити, і відволіктись, і становище повернути у випадку повного трешу.

Основна інвестиція це власні навички в різних сферах. Мова, математика, менеджмент, маркетинг. Та що завгодно. По дереву працювати, плитку класти.

Людей організовувати це також навичка, але в період такого хаосу як зараз як самодостатня вона не дуже цінується. Більше важить те що особисто можеш робити а не чужими руками. Якщо до цього ще й менеджити когось вмієш — це невеличкий бонус.


І одне з ключових — навичка жити в умовах високої невизначеності. Направді будь-які плани виконують лише дві функції:
— Допомогти тобі продумати якісь перші кроки і напрямок руху
— Дати душевний спокій і відчуття контролю над ситуацією

Справжнього контролю ти ніколи не матимеш.
Здебільшого доведеться орієнтуватись в моменті.

————
Тут моя улюблена фраза на всі часи:
Птах, що сідає на тоненьку гілочку довіряє не гілочці, а своїм крилам.

————
Війна звісно закінчиться. Ковід ми якось пережили. Це не значить що ти повинен як онотолє все життя до пездецю готуватись. Але сьогодні тут і зараз маєш змогу побачити максимально роздуту кризу яка оголює все максимально. Але вцілому протягом життя матимеш сотні подібних в меншому масштабі. І що цікаво — більшість з них не будуть масові, а тільки твої 🥲

І в кожній з них спільного тільки те що там будеш ТИ.

Якщо керуєш людьми і впливаєш на людей через казки, піздьож і маніпуляції — рано чи пізно з'ясується що все ваше оточення складається з людей що вірять в казки, ведуться на піздьож і маніпуляції