33/40
Про (не)справедливість
Ти завжди, в будь який момент часу саме там де повинен бути, і маєш саме те, що ти собі створив попередніми рішеннями і діями.
Всі твої мрії і ілюзії про "нереалізований потенціал", або якісь там "недозароблені гроші", або недайбог про "тебе кинули" — це просто певна дистанція між твоїм уявленням про уявний світ, і твоїми реальними діями в реальному світі.
Якщо ти вважаєш що маєш талант наприклад малювати картини, а насправді не виділяєш на те щоб цим займатись навіть відсотків 5 свого часу щодня — ну ок. Талант твій значить уявний, як і твій уявний друг з яким ти можеш це обговорити і пожалітись на несправедливість світу. В реальному світі мало кого хвилює твоє уявлення про себе, тільки реальні дії.
Може ти там десь глибоко в душі міліонер, або спортсмен, чи бознахто взагалі, і при цьому щовечора пивко на диванчику замість чогось більш продуктивного — ну ок, реальність згодом тобі покаже свій погляд на речі.
Все стає дуже просто коли ота дистанція між уявленням і реальністю скорочується.
Навіть якщо в твоїй певній точці "А" ти усвідомиш що ти скуф з пузіком і пивком, але ти це зрозумієш і приймеш — можливо від цього усвідомлення стане трохи більш дискомфортно і підеш щось реальне робити в реальному світі замість обговорення з кумом засад геополітики протягом 19-21 сторіч на території що колись вважалась Київською Руссю.
Ти можеш знати назву кожного м'язу пресу і по десятку вправ на кожен але бути з пузом ні разу не сходивши в зал або хоч дома на коврику не спробувавши. То це тоді ерудиція а не практичні знання.
Ти можеш начитатись про десятки і сотні інвестиційних інструментів і вважати себе експертом. Але при цьому жити від зарплати до зарплати і залазячи в кредитні ліміти щомісяця не будучу здатним відкласти якийсь мізер в заначку.
Ти можеш знати всю теорію світу про керування людьми і бізнесами, а сам жодного разу не те щоб свою кав'ярню не відкрив, а навіть менеджером в корпорації не зміг влаштуватись. (а коли кав'ярню відкриєш то поачиш що твоя теорія про керування командами 200 людей до сраки, коли ти тих людей бачиш вживу, а не в книжці)
Ти — це твої реальні дії в реальному світі. А не твоє уявлення про себе і світ.
В мене щодо цього є лайфхак якому вже років 20+
Я це називаю "місток в реальність".
Щоб якось високо рости, треба масштабно мислити. Але тут є величезний ризик, що твоє мислення заведе тебе у сфери теоретичної філософії, замість прикладних високорівневих стратегій.
Тому коли я десь стикаюсь з плануванням, або розробками якихось стратегій, або взагалі якась бесіда про щось прикладне, ЗАВЖДИ повинен в результаті сформуватись певний ТУДУ список найближчих активних дій. Action Points.
Нажаль навіть в корпораціях це мало хто розуміє і часто двогодинний мітинг закінчується нічим і навіть спеціально навчених людей доводитьсяя постійно вертати у фокус фразами типу: "добре, а тепер давайте вирішимо що ми РОБИМО далі". Бо зазвичай збирається десяток менеджерів різного рівня, потринділи як і що погано зараз, і як би було круто якби було оте і оте, але з цеї розмови не народжується ніякий проект або навіть просто задача.