#A1mustreads 📚
Уявіть, що ваше дитинство — це боротьба за виживання в сім’ї з жорсткими релігійними традиціями, відмовою від медицини, освіти та навіть базових документів. Саме такою була реальність Тари Вестовер, описана в її мемуарах «Освічена».
Ця історія захоплює не лише своєю драматичністю, а й неймовірною силою духу головної героїні, яка, всупереч обставинам, здобула освіту й змінила своє життя. Дізнайтесь, чому ця книга є одним з бестселерів, прочитавши рецензію Марії Кошутської 📖✨
Мені завжди подобалися біографії і мемуари, бо це книги, які мають сильну емоційну складову, навіть, якщо написані не дуже образною мовою, бо іноді фактажу вистачає, щоб вразити. «Освічену» я проживала в дуже різноманітному емоційному спектрі: материнських почуттів; страху від того як мало державні інституції можуть зробити для людини, яка росте в сім’ї, яка не хоче жити за соціальними нормами; відрази від рівня усвідомленої і неусвідомленої жорстокості, яку можуть практикувати люди до своїх близьких; і, звісно, захоплення силою духу людини, яка досягає висот не завдяки, а всупереч.
Авторка, Тара Вестовер, від імені якої і ведеться розповідь у книзі, росла в сім’ї мормонів, з патріархальним устроєм, яким батько визначив долю дітей. У них не було базових речей, які мають діти в повноцінних сім’ях, наприклад, Тара не мала свідоцтва про народження, не вчилася в школі, і з дитинства її спрямовували на те, що вона стане повитухою, як мати, і варитиме трави, якими лікувалася родина, бо традиційна медицина також не входила у спектр життєвого устрою батьків.
Все дитинство Тари і інших дітей проходило по суті у форматі «виживання», вона описує як лікувала горло, відкриваючи рот на сонці в мороз, за порадою батька, діти працювали на звалищі металобрухту, будівництвах, а все це, звісно, супроводжувалось травмами різного ступеня тяжкості. Незмінним було лише лікуванням травками, які готувала їх мати. Деякі сцени просто вражають, переважно тим, що йдеться не про якесь там середньовіччя, все це відбувалось у наші дні, для мене було шоком, що ми з Тарою ровесниці.
Також окремою сюжетною лінією вона описує жорстоке ставлення свого брата Шона. Але хочу одразу зауважити, що книга «не грузить», коли її читаєш, бо, по-перше, Тара і ще двоє дітей таки здобули освіту і почали жити повноцінним життям, а, по-друге, вона дає відпочити читачу від життя своєї родини-фанатиків, саме описом свого шляху до докторського ступеня. І тут можна лише захоплюватися силою характеру Тари, певно, її сімейний шлях «на виживання» зміцнив її і дав ту внутрішню міць, яка і дозволила їй змінити своє життя.
Я свідомо не вдавалася у сюжетні деталі, щоб не спойлерити, але, сподіваюсь, що ця унікальна історія вас зацікавить і ви прочитаєте «Освічену», яка в 2018 році була практично в усіх списках найкращих книжок.
👉🏻 A1.CONSULTING