Історії українських козаків.

Як козаки чепурилися (з розповіді старого запорожця).💇‍♂️

–Вони голови брили: обриє та ще й милом намаже, щоб добре волосся росло; одну тілько чуприну кидали на голові, довгу таку, з аршин, мабуть, довжини, та черну та кучиряву. Заправе її замота за ліве вухо разів два або й три, та й повісе так вона й висе аж до самого плеча, та так і живе за вухом. Якби піймав за ню то було б за що подержати. То все на вихвалку! А як уже дуже довга виросте тоді замота її сперше за ліве вухо, а потім проведе поза затилком, перекине на праве та так і ходе.

Бороди теж брили, тільки одні вуса зоставляли і кохали їх довгі-предовгі. Оце як нахвабрить їх як начернить та як розчеше гребешиком так хоть він і старий буде, а вийде такій козарлюга, шо тілько хить! Довгенні вуса кохали! Інчій візьме їх обома руками підніме вгору та позаклада аж за вуха, а вони ще й нище вух звисають. Отакі-то вони вусарі були! Положим де в яких маленькі вуса були: так у якого волос росте, але вуса вони дуже любили.

Поділися постом та не забуть про👍

Сергій Павліченко з дитинства захоплювався історією України, географією та літературою. Після закінчення школи пішов до армії, а згодом поїхав до Києва, де разом із однодумцями створив братство «Трахтемирівський кут» («Щире Братство»). Учасники братства заснували краєзнавчий курінь, подорожували Україною та збирали етнографічні артефакти.

Згодом Сергій почав майструвати бандури, кобзи, ліри, торбани, гуслі, гудки та інші інструменти. Постійно вдосконалював свої знання, для нього було важливим, щоб його інструменти видавали найкращий звук.

Сам кобзарював лише вдома, коли відчував натхнення, адже передусім захоплювався майструванням. Його улюбленою піснею була «Гей, була в мене коняка».

Із початком повномасштабного вторгнення Сергій став на захист України. Загинув 5 вересня 2024 року на Донеччині. 8 листопада Сергію мало б виповнитися 56 років.

🔻Історію Сергія Павліченка читайте у тексті

🔻Більше історій про кобзарів, які загинули на фронті, читайте у спецпроєкті Меморіалу «Сила ідентичності».

https://www.youtube.com/watch?v=msQEqYc5ddc&t=2778s

Цікавезне відео про види козакччини на території України. Лекція історика, воїна ЗСУ Олександра Алфьорова.

Поділися постом та не забуть про👍

#цей_день_в_історії

20 листопада 1568 р. - видання універсалу Великого князя Литовського й Польського короля Сигізмунда II Августа про початок набору козаків на військову службу.

В універсалі відзначалося : «...при замках наших знайдеться вам служба наша, за яку жалування кожний з вас від нас отримає».

Через чотири роки, влітку 1572 р., монарх Речі Посполитої вивів «козаків, які на службі нашій» з-під юрисдикції урядників королівських та шляхетських замків Корони Польської, підпорядковуючи їх напряму великому коронному гетьману та воєводі Руського воєводства Ю. Язловецькому, що мав свій родинний маєток у Бучачі на Тернопільщині. У королівському привілейному листі це аргументувалося тим, що «вони [козаки] від воєвод, старост українних і ворогів наших великі незручності й кривди собі зробили, щоб Його Милість з влади і присуду усіх їх вивів і під справу свою гетьманську взяв…».

Отак польський король почав брати під свій контроль ту силу вольності, що зародилася в пониззях Дніпра. Та, на щастя, не всі козаки були під королем, багато інших заснували Січ Запорозьку.

Поділися постом та не забуть про👍

Сигізмунд II Август (1520–1572) – останній король Польщі та великий князь Литовський з династії Ягеллонів, правив у період складних політичних трансформацій Центрально-Східної Європи. Його правління ознаменувалося укладенням Люблінської унії 1569 року, що об’єднала Королівство Польське та Велике князівство Литовське в Річ Посполиту.

Він активно сприяв зміцненню центральної влади, реформам у військовій та адміністративній сферах, зокрема почав набирати козаків на державну службу. Особисте життя монарха, зокрема конфлікти щодо шлюбів, викликало значну увагу сучасників. Його смерть без спадкоємців завершила епоху Ягеллонів.

Поділися постом та не забуть про👍

https://www.youtube.com/watch?v=O9-oaM6TDbk

Відео про надлюдську силу волі. Це друга частина. Перша в описі цього відео.

Поділися постом та не забуть про👍

Цікаві деталі про Хотинську битву.🇺🇦🇵🇱🗡
Хотинська битва – одна з найзапекліших та найкривавіших війн у Східній Європі початку 17-го століття. Бої під Хотином йшли з 2 по 29 вересня 1621 року.

Турки привели 160 тис війська.
Польсько-литовське військо – біля 32 тис воїнів, козацько-татарське – біля 47 тис. воїнів.

До Хотинської битви залишалися лічені дні. До Хотина вже підійшли татарські загони, а козаків усе не було. Польсько-литовські війська на чолі з великим гетьманом литовським Яном-Каролем Ходкевичем вже почали добряче хвилюватися, бо розуміли, що без запорозької армії їм буде непереливки.

Петро Конашевич-Сагайдачний не міг сидіти склавши руки, тож вирушив на пошуки запорожців. Уночі він із наданим йому збройним супроводом налетів на передові турецькі підрозділи. Відбулася сутичка, внаслідок якої його загін був розбитий. Поранений Сагайдачний, щоби врятуватися, кинувся в чагарники і без коня блукав близько доби. Нарешті вийшов із лісу на берег Дністра, де натрапив на козацький табір.

У таборі панувало сум’яття: тодішній гетьман Яків Бородавка наробив чимало помилок в управлінні військом. Козаки були цим дуже незадоволені. Коли прибув Сагайдачний – стомлений, закривавлений, – його перев’язали і поставили на бочку перед усім товариством. Отак, стоячи перед запорозьким військом, він доповів про те, як з’їздив до Варшави і що козакам пообіцяв король. А Сигізмунд ІІІ, звісно, пообіцяв "золоті гори", тільки би заручитися підтримкою козаків. Після почутого у таборі Петра Сагайдачного обрали гетьманом. Проте отримана у сутичці вогнепальна рана, яку вчасно не обробили, і стала, вочевидь, фатальною для Сагайдачного.

Попри перешкоди, козаки зуміли прибути на поле бою швидше за турків. Якщо поляки почали укріплюватися під Хотином ще з 8 серпня, то козацьке військо підійшло в останній момент – після полудня 1 вересня. Тож вони не мали часу зміцнити свої бойові позиції як слід.

Поділися постом та не забуть про👍