Історії українських козаків. @ukrkozaki Channel on Telegram

Історії українських козаків.

@ukrkozaki


Нам є ким пишатися: історія козацтва впереміж із сьогоденням.

Реклама/співробітництво 👉 @Igorproc
Посилання для запрошення 👇 https://t.me/+bmYzKCnaHb82ZGZi
Підтримати розвиток каналу 👇
4441 1144 5580 9416
4731 2196 4491 5989

Історії українських козаків. (Ukrainian)

Козацтво - це не лише історія минулих років, а й частина культури, на яку ми можемо пишатися. Якщо ви зацікавлені в історії українських козаків, то канал "ukrkozaki" створений саме для вас. Тут ви знайдете цікаві та захоплюючі історії про відважних воїнів, які славилися своєю сміливістю та відданістю своїй країні. Всі події впереміж із сьогоденням, щоб ви могли краще зрозуміти та оцінити внесок козаків в українську історію. Крім того, у нас є можливість співпраці та реклами, якщо ви бажаєте долучитися до розвитку каналу. Приєднуйтесь до нашої спільноти, діліться цікавими фактами та підтримайте наш канал, щоб ми могли продовжувати ділитися українською історією з усім світом!

Історії українських козаків.

13 Jan, 17:03


https://www.youtube.com/watch?v=zcYCTj5xMwA

Загадки козацьких прізвищ.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

13 Jan, 13:02


Козацькі прізвиська😂🔥💪

Були невіддільною частиною їхнього життя та культури. Вони народжувалися в самому серці товариства, як свідчення братерства, гумору і влучного спостереження за особистими рисами людини. Прізвиська давали змогу краще запам'ятати свого побратима, особливо в умовах, коли багато козаків мали однакові імена. Це був звичай, укорінений у традиції козацького товариства, де кожен мав можливість бути частиною спільноти, а прізвисько стало своєрідним символом цієї приналежності.

Давати прізвиська могли як найближчі побратими, так і старші козаки, що помічали характерні риси новачка чи його вчинки. Зазвичай це відбувалося в перші тижні перебування новоприбулого на Січі. Серед причин, що впливали на вибір прізвиська, були зовнішній вигляд, поведінка, звички, походження, майстерність у певній справі або ж комічні ситуації, у які потрапляв козак. Цей процес не мав формалізованого ритуалу, але завжди був підкріплений дружнім настроєм і загальним схваленням громади.

Наприклад, якщо козак мав велику силу, міг отримати прізвисько «Кулак» або «Дуб», натякаючи на міцність і витривалість. Тих, хто мав значні вуса чи бороду, називали «Вусач» або «Бородань». Новачки, які лише прийшли до Січі і відзначалися незграбністю, часто отримували імена на кшталт «Гайдабур» (незграбний, галасливий) чи «Шкварка» (за схильність до метушливості).

Часто прізвиська були пов’язані з місцем походження козака. Тих, хто прибув із північних земель, могли називати «Литвин» або «Волиняк», тоді як степовиків нарікали «Кримчак» чи «Степан». Інколи на основі діалекту чи манери мови козаки отримували імена, що підкреслювали їхню регіональну належність.

Окрім цього, прізвиська часто натякали на певну подію, яка сталася під час знайомства козака з товариством. Якщо новачок одного разу підпалив курінь, його могли назвати «Палій». Того, хто вирізнявся надмірним апетитом, могли прозвати «Ненажера», а того, хто любив перебільшувати в розмовах – «Брехун».

Прізвиська не були лише жартами – вони мали певну силу. Козаки жили з ними довгі роки, і з часом це ім’я часто ставало їхнім прізвищем, передаючись наступним поколінням. Імена на кшталт Коваленко, Шаповал чи Підкова виникали від професії чи здібностей, якими славився козак. І навіть після закінчення військової служби, коли козак оселявся у селі чи місті, його прізвисько залишалося з ним, перетворюючись на офіційну частину його імені.

Реальні козацькі прізвиська, які дійшли до наших днів, зберегли в собі чимало цікавих історій. Наприклад, ім’я «Головатий» могло належати козакові з великою головою чи лисиною, «Канюка» – натяком на гостроту зору, схожу до хижого птаха, а «Курінний» – указувало на посаду в курені. Були й більш кумедні імена, такі як «Байда» – що могло означати ледаря, або ж «Мартин Бородатий», якого всі запам’ятали через розкішну бороду.

Зрештою, прізвиська були відображенням козацького гумору, братерства і простоти, в якій вони жили. Вони не просто давали ім’я людині – вони закарбовували її унікальність і створювали зв’язок із громадою, у якій козак жив і боровся за спільну справу. Ця традиція – ще один доказ того, як глибоко козаки цінували своє товариство та індивідуальність кожного побратима.

Історії українських козаків.

13 Jan, 07:01


🕯9:00 – хвилина мовчання

Володимир Ройко з Житомирщини. Опанував спеціальність тракториста-водія. У мирному житті працював монтажником-висотником, також їздив на роботу за кордон.

У 2017-2019 роках служив за контрактом у 95 ОДШБр, брав участь в АТО/ООС.

На другий день повномасштабної війни був призваний до лав ЗСУ до 28-ї запасної роти.

В березні-квітні 2022-го брав участь у визволенні Чорнобильської АЕС та прилеглих територій. Згодом був переведений до 132-го окремого розвідувального батальйону.

2 травня 2022 року розвідник Володимир Ройко загинув у бою з ворогом поблизу села Протопопівка Харківської області. Воїну було 37 років.

Історії українських козаків.

12 Jan, 17:03


https://www.youtube.com/watch?v=9qttbq82Qkk

Відео про козаків, що громлять московитів.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

12 Jan, 13:06


Козаки та їх полонені. 🔥⚔️💪

Козаки, з їхньою військовою майстерністю і стратегічною кмітливістю, часто захоплювали ворогів у полон. Найбільш типовими ситуаціями для цього були раптові нічні атаки, засідки в лісах або степах, а також морські рейди, під час яких вони могли захопити ворожі кораблі. Захоплення відбувалося без зайвого галасу, адже козаки прагнули уникнути зайвих втрат. Особливо цінували вони ворожих командирів чи інших впливових осіб, оскільки за таких можна було отримати великий викуп.

Полонених ворогів тримали переважно в таборах або на території Січі. Там для них облаштовували окремі приміщення чи просто огороджені майданчики під охороною. Полонені отримували їжу, часто таку саму, як і рядові козаки – хліб, кашу, рибу, іноді борщ. Це було не через милосердя, а з прагматичних міркувань: втомлений і голодний полонений був небезпечним для охоронців. Тримали таких заручників доти, доки не було вирішено, що з ними робити.

Доля полонених залежала від їхньої ролі у війську та поведінки. Звичайних солдат могли використовувати для господарських робіт або обміняти на своїх побратимів, які перебували в полоні у ворогів. Знатних чи заможних осіб залишали під вартою, поки за них не виплатять викуп. Іноді полонених продавали на рабських ринках, особливо якщо це були османи чи татари – для яких такий обмін був звичним. Відомо також, що деякі полонені залишалися серед козаків, приймали їхній спосіб життя та навіть долучалися до козацького війська.

Водночас і самі козаки нерідко потрапляли в полон. Османи та татари забирали козаків до своїх галер, де вони змушені були працювати веслярами, часто до виснаження і смерті. У рабстві їх змушували виконувати важку фізичну роботу, а іноді намагалися переконати перейти в іслам. Проте козаки завжди прагнули втекти, і багато хто таки зумів повернутися додому. Відомий випадок з Семеном Палієм, який побував у полоні, але зрештою зумів повернутися і продовжити боротьбу.

У сучасній війні між Україною та росією ситуація з полоненими є не менш драматичною. Українські військові, потрапляючи в полон до росіян, зазнають жахливих умов утримання, фізичних і психологічних знущань. Згідно зі звітами міжнародних організацій, українських полонених змушують перебувати у тісних приміщеннях без належного харчування чи медичної допомоги. Зафіксовані численні випадки катувань, серед яких побиття, електрошок, і навіть страти. Один із найстрашніших прикладів – масові катування та вбивства в колонії в Оленівці у 2022 році, де загинули десятки українських полонених.

Це контрастує з тим, як українська сторона ставиться до полонених росіян. Їм надається медична допомога, забезпечується доступ до їжі, а також зберігаються основні права. Полонені утримуються відповідно до міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевських конвенцій. Українці показують, що навіть у жорстоких умовах війни людяність залишається їхньою рисою, яка відрізняє їх від агресора.

Ця тема болюче нагадує про те, як змінюються часи, але не змінюються методи ворога, що прагне придушити свободу. Козаки боролися за свою землю і гідність, так само як нинішні захисники України, які сьогодні є сучасними нащадками славної козацької традиції.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

11 Jan, 17:05


https://www.youtube.com/watch?v=yYNnyFX4o4M

Я витягнути пораненого з поля боя. Сучасність.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

11 Jan, 13:02


Як запорожці рятували своїх поранених із поля бою 🚑💪🔥

У козацькому війську завжди панував дух побратимства, і це стосувалося не лише спільної боротьби, але й піклування про поранених. Той, хто брав до рук шаблю й рушницю, міг бути впевнений, що в разі поранення його побратими зроблять усе можливе, щоб витягти його з поля бою, навіть ціною власного життя.

Відповідальність за порятунок поранених лягала на плечі спеціальних загонів козаків, яких називали «товариші-ратівники» або просто «ратівники». Ці люди були добре треновані, мали коней і знали місцевість як свої п’ять пальців. Крім того, їм допомагали молодші козаки, які ще не мали достатньо бойового досвіду, а також місцеві селяни, які часто долучалися до козаків у походах.

Під час битви такі загони зазвичай розташовувалися позаду основної лінії бою або збоку, аби швидко дістатися до поранених. Їхня задача полягала не лише в тому, щоб вивезти пораненого, але й зробити це так, щоб не наражати на небезпеку інших козаків.

Для евакуації використовували спеціальні дерев’яні ноші або, якщо дозволяли обставини, пораненого клали на кінську спину. Тих, хто міг рухатися, підтримували під руки й швидко відводили з місця бою. Коли поле бою було небезпечним для пішої евакуації, рятівники застосовували коней, прикриваючись щитами або закріпленими на возах дерев’яними щитами – імпровізованими укриттями.

Козаки використовували дим від багать або гарматних пострілів, щоб приховати свої дії. Це дозволяло їм уникати обстрілів ворога. Часто рятувальна група працювала вночі, коли бойові дії стихали.

Після евакуації пораненого доставляли до польового лазарету, який облаштовували в безпечному місці – зазвичай у лісі, яру або на острові. Лазарет являв собою намети чи землянки, де працювали травники та знахарі. Вони зналися на лікуванні травами, зупинці кровотечі, виготовленні знеболювальних настоїв із маку та хмелю.

Козаки накладали пов’язки з чистої тканини, щоб уникнути зараження. У важких випадках, коли поранення було загрозливим для життя, лікарі ампутували пошкоджені кінцівки за допомогою грубих, але ефективних інструментів.

Поранених, які одужували, відправляли в тил для відновлення сил. Там вони або долучалися до гарнізонів, охороняли запаси та майно, або, якщо стан здоров’я дозволяв, поверталися в стрій. Тих, хто не міг більше воювати, громада забезпечувала їжею й одягом. Бувало й так, що поранені, які втратили працездатність, ставали оповідачами чи вчителями для молодих козаків.

Традиції порятунку побратимів, започатковані запорозькими козаками, живуть і нині. У сучасній російсько-українській війні евакуацією поранених займаються медичні евакуаційні групи. Сьогодні це добре підготовлені парамедики, які використовують броньовані автомобілі та сучасне обладнання. Водночас, як і в часи козаків, ключову роль відіграє швидкість евакуації, надання першої допомоги та командна робота.

Українські воїни, як і їхні предки, часто ризикують власним життям, щоб врятувати побратима. Нерідко для евакуації застосовуються дрони, що дозволяють визначити безпечні маршрути або навіть доставляти медичні засоби до поранених. І все ж, попри технологічний прогрес, основний принцип лишається незмінним: «Своїх не залишаємо».

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

11 Jan, 07:02


Антон Шевчук своє псевдо – «Растішка» – отримав завдяки своїй кремезній статурі ще під час Революції Гідності.

За фахом він був лікарем. У травні 2014 року вступив до лав 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», служив у районі Дебальцевого. Очолюючи медичну роту 59-ї бригади та евакуаційно-сортувальне відділення, врятував багато побратимів.

Під час перших трьох років на фронті двічі отримував поранення, зокрема важке ушкодження хребта. Проте щоразу повертався до побратимів. Згодом отримав звання «капітан медичної служби».

«Растішка» захищав країну й під час повномасштабного вторгнення.

У 2023 році очолив медичну службу 82-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.

У березні 2024 року військовий лікар відсвяткував весілля, узявши за дружину кохану Лілію.

В останні місяці служив керівником евакуаційного відділення медичної роти у 153 бригаді. Захисник поліг на фронті у жовтні 2024 року.

Історії українських козаків.

31 Dec, 17:10


https://www.youtube.com/watch?v=uQATtSCOMFA

Про народну козацьку медицину

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

31 Dec, 13:01


Козацьке лікування та профілактика захворювань.⚔️🌿🚑☀️

Козаки, будучи воїнами, чиє життя проходило у постійних походах та битвах, мали розроблену систему лікування та профілактики захворювань, яка спиралася на досвід народної медицини, природні засоби та власну винахідливість. Вони не лише долали хвороби, але й запобігали їм, розуміючи важливість міцного здоров’я для виживання та успіху в бою.

Методи лікування серед козаків охоплювали широкий спектр засобів. У польових умовах, при пораненнях або переломах, козаки застосовували імпровізовані шини, виготовлені з дерева чи кісток. Рани обробляли сумішшю попелу, землі та слини, яка мала антисептичний ефект. Для глибших порізів та ран використовували компреси зі свіжої риби або так званий «риб’ячий клей», який виготовляли з луски щук чи окунів із додаванням подорожника. Такі засоби не лише запобігали інфекціям, але й пришвидшували загоєння. При опіках та сильних ранах застосовували витяжки з трав, таких як звіробій та подорожник, які накладали на уражені ділянки.

Фітотерапія займала центральне місце в медицині козаків. Наприклад, настої з аїру використовували для загоєння ран, а кропива допомагала при кровотечах та очищенні нирок і печінки. Для лікування суглобів та ревматизму широко застосовували березовий сік і компреси. При хворобах шлунка або малярії вживали відвари з осики. Також популярними були збори з полину, чебрецю, м’яти та звіробою, які козаки використовували для зняття запалень, зниження температури чи заспокоєння нервів. До тютюну в люльках часто додавали ці трави, що лікували бронхіти, астму і навіть покращували зір.

Козаки були винахідливими у використанні довколишніх ресурсів. В умовах походів, коли доводилося пити болотну воду, вони спочатку ковтали вугілля з багаття, що слугувало природним абсорбентом. Для боротьби з лихоманкою змішували горілку з гарматним порохом. Від отруєнь або судом козаки нерідко клалися на подушку з полину, що допомагало зняти біль та заспокоїти організм.

Профілактика захворювань була не менш важливою. Козаки дотримувалися строгого режиму дня, прокидаючись на світанку, що гармонізувало їхні біоритми з природою. Вони практикували масаж стоп, прогулюючись босоніж по росі або піску, що стимулювало енергетичні точки на ступнях. Ранкове купання в річках чи озерах завершувалося так званими «зеленими ваннами», коли вони лежали в траві, вбираючи її цілющі властивості. Протягом літа босоніж ходили навіть під час походів, що забезпечувало масаж та зміцнювало імунітет.

Зимові походи вимагали спеціальних методів профілактики. Козаки тричі на день вживали гарячу юшку з пива, заправлену олією та перцем, що зберігало тепло та запобігало простудам. У лазнях з дерезовими віниками вони очищали тіло від токсинів і покращували кровообіг. Для захисту від паразитів використовували риб’ячий жир та дьоготь.

Чистота також була одним із основних принципів козацького здоров’я. Всі відходи пересипали вапном, щоб уникнути розповсюдження інфекцій, а їжу готували лише свіжою, не залишаючи залишків на зберігання. Козацький напій узвар, приготований з вербових гілок, липового цвіту та калини, був потужним засобом для підняття тонусу, зняття втоми та боротьби зі стресом.

Медицина козаків, хоч і базувалася на народних методах, була добре організованою та адаптованою до екстремальних умов їхнього життя. Шпиталі, розташовані в монастирях, часто забезпечували глибокий симбіоз медицини та духовності. Лікування супроводжувалося молитвами, що, на думку козаків, підсилювало його ефективність. На жаль, багато секретів козацької медицини було втрачено після ліквідації Січі, але ті знання, що дійшли до нас, свідчать про високу культуру здоров’я та виживання цих воїнів.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

30 Dec, 17:02


https://www.youtube.com/watch?v=9Q0XNWUuvW4

Про адміністративний устрій Запорізької Січі.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

30 Dec, 13:01


Прикордонна служба у козаків⚔️🔥💪

Прикордонна служба в українських козаків відігравала важливу роль у забезпеченні безпеки та захисту кордонів. Форми і методи цієї діяльності еволюціонували залежно від історичних обставин і загроз. З особливою увагою до деталей розглянемо її основні аспекти.

На теренах Гетьманщини часів Богдана Хмельницького прикордонна служба здійснювалася шляхом виставлення сторожових постів. Уздовж кордонів облаштовувалися форпости, які складалися з дерев’яних хат із стайнями для коней і маяків із смолених бочок. Для охорони небезпечних ділянок кордонів розташовувалися козацькі полки чи їхні підрозділи. У прикордонних містах діяли залоги, а за потреби гетьмани проводили військові рейди для нейтралізації загроз. Наприклад, улітку 1655 року 34 човни з 2 тисячами козаків блокували Керченську затоку, тимчасово підпорядкувавши собі Кримське узбережжя.

На Запорозькій Січі прикордонна служба мала свою специфіку. Військові виставляли бекети (застави), що забезпечували постійний контроль за територією. Уздовж лівого берега Дніпра від річки Орелі до Кінських Вод будували радути — форти, що розташовувалися на відстані 10–30 верст один від одного. У кожній радуті перебувало близько 50 козаків зі стайнями для коней.

Запорожці також використовували сигналізаційні засоби: фігури, могили, димові маяки. У разі потреби організовувалися карантинні застави, а до Криму вирушали розвідувальні загони.

Прикордонна варта складалася з водних і сухопутних команд, залежно від місцевості. Вартові патрулювали кордони навіть взимку, що підтверджують реєстри зимової дислокації.

Козаки Нової Січі активно займалися будівництвом укріплень. Так, у XVIII столітті були створені численні редути, фортеці та інші оборонні споруди. Наприклад, вздовж Української лінії, спорудженої у 1731–1735 роках, було зведено 409 редутів і 16 фортець. Фортеці слугували не лише оборонними пунктами, але й місцями для спостереження та передавання сигналів.

Основними завданнями прикордонної служби були:

-охорона від раптових нападів татар та інших кочівників;
-запобігання контрабанді;
-боротьба з проникненням шпигунів;
-протидія поширенню епідемій;
-контроль за бродяжництвом і пересуванням "біглих людей".
Усі ці заходи дозволяли підтримувати стабільність і безпеку на південних кордонах.

Прикордонна служба козаків була не просто сукупністю військових заходів, а цілою системою, що поєднувала фортифікаційні споруди, мобільні загони, інфраструктуру сигналізації та регулярні роз’їзди. Завдяки їй запорожці і гетьманські козаки залишалися важливим елементом захисту українських земель, демонструючи виняткову організацію та військову майстерність.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

30 Dec, 07:00


🕯9:00 – хвилина мовчання

Ігор Шастун жив у Маріуполі. У жовтні 2011 року розпочав службу в Президентському полку. За рік повернувся в Маріуполь. Працював обрубувачем гарячого металу у фасонно-сталеливарному цеху комбінату ім. Ілліча. У 2015 році, коли на підприємстві проходила мобілізація, пішов служити у 23-й загін морської охорони. Був командиром прикордонного катера.

Був спокійним і розсудливим. Захоплювався полюванням, любив проводити час за кермом. Обожнював свого маленького сина і був для нього найкращим батьком.

На початку 2021-го Ігор перевівся до «Азову». З початком повномасштабного вторгнення боронив Маріуполь.

1 квітня 2022 року старший сержант Ігор Шастун загинув від удару російської авіабомби в місті Маріуполі. Захиснику було 29 років.

Історії українських козаків.

29 Dec, 17:02


https://www.youtube.com/watch?v=6ZO1FEppj3Y

Відео про золото Полуботка.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

29 Dec, 13:00


#цей_день_в_історії ⚔️🔥💪

29 грудня 1724 року у казематах Петропавлівської фортеці помер Павло Полуботок – наказний гетьман Лівобережної України.

Майбутній гетьман походив із заможного козацько-старшинського роду з Чернігівщини. Його батько, Леонтій Полуботок, був генеральним осавулом у гетьманському уряді Івана Самойловича.

Павло Полуботок народився близько 1660 року. Отримав ґрунтовну домашню освіту, яку доповнив навчанням у Києво-Могилянській академії. Одруження на небозі тодішнього гетьмана Єфимії Самойловичевій сприяло його стрімкому кар’єрному зростанню. Він швидко отримав звання значного військового товариша, яке надавалося старшинам у відставці чи найближчому резерву. Полуботки почали активно скуповувати землі на Чернігівщині та в Переяславському полку, розвиваючи там численні промисли: гути, рудні, поташні буди, а також виробництво скла. Діяльність родини викликала скарги від місцевих козаків. Вони звинувачували Полуботка навіть у готовності використовувати кістки покійних для збільшення виробництва поташу.

Попри напружені стосунки з Іваном Мазепою, у 1705 році гетьман призначив Павла Полуботка Чернігівським полковником. Під час Північної війни він не підтримав виступ Мазепи проти Петра I. У листопаді 1708 року, на Глухівській елекційній раді, Полуботок сподівався стати гетьманом. Більшість козаків підтримували його кандидатуру, але вирішальне слово залишалося за Петром І, який затвердив гетьманом Івана Скоропадського. Цар недовірливо ставився до Полуботка, вважаючи його «хитрим, здатним дорівнятися до Мазепи». Натомість Полуботок отримав значні маєтки, зокрема землі, які раніше належали Івану Мазепі та Пилипу Орлику.

Згодом Полуботок став одним із найбагатших магнатів Лівобережної України, володіючи понад трьома тисячами селянських дворів. Його маєтки були розкидані по всьому Лівобережжю, а «двори з хоромами» вражали своєю розкішшю.

Гетьман мав велику бібліотеку, колекціонував ікони, картини, зброю та предмети декоративного мистецтва. Він активно жертвував кошти на будівництво церков, особливо підтримуючи Вознесенський храм у Чернігові, поруч із яким була його садиба. Полуботок також цікавився історією і створив «Хроничку» — записи, що охоплювали період з 1452 по 1715 рік. Цю працю пізніше доопрацював його зять Яків Маркович.

У 1722 році Полуботок став наказним гетьманом, хоча його повноваження були значно обмежені Малоросійською колегією. Він намагався реформувати судочинство, впровадивши колегіальний розгляд справ. Крім того, добивався нових гетьманських виборів, щоб зберегти автономію Гетьманщини. Проте його конфлікт із президентом Малоросійської колегії Степаном Вельяміновим призвів до арешту гетьмана.

26 листопада 1723 року Павла Полуботка було звинувачено на основі вилучених документів. Протягом року він зазнавав допитів. Справу передали на розгляд Вищого суду, але до процесу не дійшло — 29 грудня 1724 року Полуботок помер у Петропавлівській фортеці. Через місяць помер і Петро I.

Історик Микола Костомаров зазначав, що у другій половині XIX століття портрет Павла Полуботка був поширений у селянських хатах Лівобережжя. Також існувала легенда про його промову перед Петром I: «Знаю, що мене, за московським звичаєм, чекають кайдани… Але я промовляю від імені своєї Вітчизни і готовий до смерті, аби не бачити розорення мого рідного краю».

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

28 Dec, 17:01


https://www.youtube.com/watch?v=gU69bGvn4G8

Відео про козацьке самоврядування.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

28 Dec, 13:00


Головний сержант козацького підрозділу. 💪⚔️🔥

У козацькому підрозділі, таким як сотня, курінь або полк, функції сучасного головного сержанта могли б виконувати представники козацької старшини, зокрема сотники, або десятники. Найбільш підходящим званням для аналога головного сержанта можна було б вважати курінного або полкового сотника, залежно від рівня підрозділу. Вони відповідали за організацію внутрішнього порядку, бойову підготовку, дисципліну та координацію дій підлеглих.

Козацький головний сержант, якби така посада офіційно існувала, займався б низкою завдань, важливих для ефективного функціонування підрозділу. Передусім, він відповідав би за дисципліну серед козаків. Подібно до сотника, ця особа мала б стежити за дотриманням наказів старшини, організовувати роботу підлеглих та контролювати виконання їхніх завдань. У межах бойової підготовки головний сержант забезпечував би навчання козаків користуванню зброєю, тактиці та основам колективної роботи в бою. Його обов’язки включали б і тренування молодих козаків, які щойно вступили до підрозділу.

Важливою частиною функціоналу було б також забезпечення підрозділу всім необхідним. У козацькій сотні чи курені головний сержант (або ж сотник), контролював би стан зброї, спорядження, харчів і коней, що були критично важливими для боєздатності підрозділу. Крім того, він би виконував обов’язки посередника між командиром (наприклад, полковником чи курінним отаманом) та рядовими козаками, передаючи накази та координуючи їх виконання.

Головний сержант мав би значний авторитет серед козаків завдяки своєму досвіду, знанням і лідерським якостям. Під час походів він стежив би за дотриманням дисципліни, організовував табірний побут і забезпечував порядок у розташуванні. У бойових умовах ця особа допомагала б командиру в управлінні підрозділом, координуючи дії різних частин і контролюючи виконання стратегічних завдань.

Якщо проводити аналогії з сучасними Збройними Силами України, головний сержант козацького підрозділу виконував би функції наставника, організатора і контролера. Його роль об’єднувала б елементи лідерства, бойової підготовки та адміністративної роботи, що робило б його незамінним для підтримки боєздатності та згуртованості козацької громади.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

27 Dec, 17:00


https://www.youtube.com/watch?v=90qHwm8oxSo

Цікаві факти про Богдана Хмельницького.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

27 Dec, 13:01


#цей_день_в_історії

Богдан-Зиновій Хмельницький
⚔️🔥💪

Майбутній гетьман України та один із найвидатніших діячів в історії українського народу, народився 27 грудня 1595 року в родині дрібного шляхтича Михайла Хмельницького у містечку Суботів, неподалік від Чигирина. Його батько служив сотником реєстрового козацтва і був активним учасником воєнних кампаній Речі Посполитої, що сприяло формуванню у молодого Богдана військових здібностей та розуміння геополітичних процесів того часу. Родина Хмельницьких мала козацько-шляхетське коріння, що забезпечувало певний соціальний статус і вплив.

З раннього віку Богдан отримав освіту в єзуїтському колегіумі у Львові, де вивчив латину, польську, а також засвоїв основи риторики та правознавства. Володіння кількома мовами та знання європейських культур зробили його непересічним політичним діячем. Проте вирішальне значення для становлення Богдана як воїна і лідера мав його військовий досвід. У 1620 році він разом із батьком брав участь у битві під Цецорою, яка завершилася поразкою Речі Посполитої. Михайло загинув у бою, а сам Богдан потрапив у татарський полон, де провів два роки. Повернення з полону стало для нього переломним моментом, після якого він почав активно займатися козацькими справами.

Хмельницький відіграв ключову роль у Національно-визвольній війні 1648–1657 років, яка стала поворотним етапом в історії України. Його метою було здобуття незалежності українського народу від польської шляхти та створення власної держави. Початок війни відзначився великими перемогами козаків під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями, що підняли моральний дух народу та сприяли об’єднанню різних верств суспільства. Хмельницький показав себе не лише талановитим полководцем, а й далекоглядним дипломатом, укладаючи союзи з кримськими татарами, Московським царством та Османською імперією.

1654 року в місті Переяславі Хмельницький уклав угоду з Московським царством, яка мала забезпечити військову підтримку у боротьбі з Польщею. Проте ця угода згодом стала причиною втрати незалежності України, оскільки Москва поступово посилила контроль над козацькою державою. Богдан прагнув створити автономну українську державу, яка б поєднувала сильну військову організацію та дипломатичну самостійність.

Хмельницький залишається символом боротьби за волю українського народу, а його діяльність стала основою формування української державності. Він помер 27 липня 1657 року, залишивши після себе як досягнення, так і складні виклики для наступників. Його внесок у формування української нації є неоціненним.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

26 Dec, 17:02


https://www.youtube.com/watch?v=MFIdlgKAzQM

Відео про Петра Дорошенко.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

26 Dec, 13:00


Гетьмани Дорошенки.⚔️⛵️🔥

Серед гетьманських родів України Дорошенки займають визначне місце. Цей рід дав двох видатних гетьманів, а багато його представників займали важливі посади в адміністрації Гетьманщини. У наступні століття окремі члени роду стали відомими інтелектуалами, що зробили вагомий внесок у розвиток української культури та науки.

Основоположником роду був Михайло Дорошенко, полковник реєстрового козацтва за гетьмана Петра Сагайдачного. Він брав участь у Хотинській війні 1621 року та військових кампаніях проти Москви, підтримуючи польського короля Зигмунта ІІІ і Владислава Вази. У 1625 році його обрали гетьманом реєстрових козаків. У 1626 році він спільно з Стефаном Хмелевським переміг татар під Білою Церквою. Михайло загинув у 1628 році біля Кафе (сучасна Феодосія), підтримуючи кримського хана Мухаммеда-Гірея ІІІ у битві з турками.

Рід розділився на дві гілки: старшу (від Дорофія) і молодшу (від Никона). Дорофій Дорошенко за часів Хмельниччини був полковником і виконував дипломатичні доручення Богдана Хмельницького, отримав шляхетство в 1650 році. Його син Петро Дорошенко (1627–1698) став видатним гетьманом. Його брати Андрій і Григорій також були наказними гетьманами та військовими діячами. Молодший брат Антоній став ігуменом Чигиринського монастиря.

Петро Дорошенко зміцнив становище роду завдяки родинним зв’язкам з Хмельницькими та іншими полковниками. Після падіння Чигирина він із братами оселився на Лівобережжі, отримавши маєтки в Чернігівському полку.

Молодша гілка роду, що носила прізвище Никонових, переселилася до Янпільської сотні. Василь Никонов був сотником Янпільської сотні у 1689 році. Ця лінія перервалася по чоловічій лінії на правнуках Никона, але залишила спадщину через заповіт Лук’яна Дорошенка (1781), який передав своє ім’я та маєтки небожам.

Серед видатних нащадків — Петро Якович Дорошенко (1858–1919), земський діяч і міністр культури за гетьмана Скоропадського, який працював над створенням університетів і бібліотек. Він трагічно загинув у 1919 році, розстріляний більшовиками.

Його небіж Дмитро Дорошенко (1882–1951) став видатним істориком, політиком і міністром закордонних справ Української Держави. Після революції емігрував, продовжуючи наукову й політичну діяльність. У своїх спогадах він критично оцінював українське політичне життя, підкреслюючи людські слабкості перед владою.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

26 Dec, 07:01


Життя 59-річного Володимира Верещагіна відібрав російський удар по місту Глухів на Сумщині. 18 листопада 2024 року ворожий безпілотник влучив у гуртожиток медичного закладу, де він тимчасово проживав з дружиною і мамою. Мати Володимира теж загинула.

Володимир Верещагін був родом із села Суходіл Сумської області. Здобув фах електрика. Працював у рідному селі. Після служби в армії одружився.

Із дружиною Оленою виховували сина Ігоря і доньку Дарину. Останнім часом подружжя займалося домашнім господарством: вирощували картоплю, розводили корів.

З початку повномасштабного вторгнення Володимир брав участь у нічному патрулюванні, яке організували односельці. Часто ворог обстрілював село, пошкоджуючи лінії електропередач. Та, як згадують односельці, вони завжди знали, що світло скоро з'явиться: «Бо є Верещагін».

Володимир лагодив лінії електропередач навіть у найскладніших умовах. Разом із рідними допомагав також українським захисникам.

Історії українських козаків.

25 Dec, 17:00


https://www.youtube.com/watch?v=hGH_j8hVd20

Як козаки святкували Різдво.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

25 Dec, 13:05


Як святкували Різдво та Новий рік у козацькій Україні 💡☃️🔥

У козацькій Україні зимові свята, зокрема Різдво та Новий рік, вирізнялися пишністю й особливим колоритом, відображаючи дух часу та традиції. Різдво Христове було не лише великим церковним святом, а й важливою хронологічною віхою, яка відзначалася у християнському світі ще з XIV століття. З часом традиції святкування набули барокової розкоші, особливо на гетьманських дворах.

У гетьманській столиці, спершу в Батурині, а згодом у Глухові, Різдво збирало численних гостей – від духовенства до російського генералітету. Звичними були урочисті вітання гетьмана з дарунками: екзотичними фруктами, винами, коштовними речами. Особливу роль відігравали Генеральна військова канцелярія та музиканти, які забезпечували святкову атмосферу ораціями та мелодіями.

Новомодними забавами XVIII століття стали феєрверки та салюти, що їх влаштовувала Генеральна артилерія. Залпи гармат супроводжували святкування Різдва, Водохреща й інших урочистостей. Ці видовища демонстрували міць і мистецтво козацьких майстрів.

Меню святкових столів відображало соціальний статус господарів. На посполитих столах з’являлася традиційна кутя та здобні калачі, а в старшинських світлицях домінували м’ясні страви, дичина, екзотичні напої й десерти з рідкісних інгредієнтів. Особливо популярними були настоянки з фруктів та спецій, які урізноманітнювали смак.

Цікаво, що напередодні свят козацька старшина нерідко вирішувала державні справи. Під час зимових урочистостей обговорювали кадрові призначення, податкову політику чи військові питання.

Зимові святкування нерідко тривали кілька днів, закінчуючись гучними бенкетами. Попри розважальний характер, вони мали чітко організований протокол, що поєднував релігійні, державні й суспільні аспекти. Такі святкування яскраво відображали барокову культуру, де надмірне частування й вакхічні веселощі вважалися ознакою життєрадісності та здорової вдачі.

Життя у козацькій Україні було сповнене контрастів: від урочистої молитви до гучного застілля. Проте ці традиції закарбувалися у пам’яті як яскраві й багатогранні елементи української культури.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

25 Nov, 17:01


https://www.youtube.com/watch?v=QU6NCnNLa34

Відео про козацьких джур.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

25 Nov, 13:02


Навчання та виховання дітей на Запорозькій Січі. 🔥⚔️💪

На території Запорозької Січі функціонувала унікальна освітньо-виховна система, яка була представлена Січовою школою. Вона мала два відділи: один готував юнаків для духовного служіння, наприклад, на посади паламарів та дияконів, а інший забезпечував освіту сиріт, хрещеників козацької старшини та інших дітей. Загалом у першому відділі навчалося близько 30 учнів, а у другому — приблизно 50.

У школі навчали грамоти, співу та військовій справі. Військові дисципліни включали вміння стріляти з рушниці, володіти шаблею та списом, а також навчали верховій їзді. С. Сірополко, досліджуючи цю систему, зазначав: "Молодиків учили молитися, сидіти на коні як реп'ях, рубати шаблею, стріляти з рушниці й колоти списом".

Кожної весни на Січ могли прибути юнаки, які бажали стати козаками. Їх приймав кошовий отаман, організовуючи випробування, що перевіряли фізичну силу, сміливість, кмітливість та вміння орієнтуватися на місцевості. Хоча точних правил відбору не було, однією з вимог було вміння перепливати Дніпрові пороги проти течії.

До війська записували лише тих, кому виповнилося 18 років. Перед тим молодь проходила довгий етап навчання як джури — помічники досвідчених козаків. Після участі у першому бою юнаки отримували статус повноправних козаків.

Січова школа підпорядковувалася козацькій старшині. Окрім навчання володіння вогнепальною та холодною зброєю, учнів навчали правити човном, плавати, веслувати та маскуватися. У школах практикували рухливі ігри, які моделювали бойові дії: наступ, оборону, змагання на силу та спритність. Змагання з веслування через бурхливий Дніпро, пірнання за люлькою та інші випробування сприяли фізичному загартуванню.

Венеціанський мандрівник Альберто Віміт порівнював виховання на Січі зі спартанським, наголошуючи на його суворості. Козаки також проводили спеціальні тренування з імітації боїв та вдосконалювали навички побудови таборів, риття шанців тощо.

Освітній процес на Січі спрямовувався на розвиток не лише фізичних, а й психологічних якостей: уважності, спостережливості, пам’яті, уяви, кмітливості та дотепності. Ці риси особливо цінувалися серед козаків. Суворий розпорядок дня, дисципліна та атмосфера взаємної поваги формували емоційну врівноваженість, мужність, витримку та відповідальність. Контроль за вихованцями здійснювали досвідчені козаки, шкільні наставники та отамани, яких обирали демократичним шляхом.

Освіченість козаків відігравала важливу роль у підготовці Війська Запорозького. До початку XVII століття грамотність серед козаків значно зросла, і вже до кінця першої чверті століття кількість освічених переважала кількість неграмотних. Західноєвропейські армії, де освіта була менш поширеною, покладалися на муштру й покарання, тоді як у козаків процес підготовки базувався на свідомому розумінні своїх обов’язків.

Петро Сагайдачний впровадив добре організовану систему підготовки молоді, яка враховувала досвід війн та поєднувала навчання, виховання і фізичне загартування. До 18 років молодий козак вже вмів стріляти, володіти шаблею, колоти списом та був готовий до участі у бойових кампаніях. Ця комплексна система підготовки дозволяла швидко поповнювати втрати та забезпечувала військові успіхи.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

25 Nov, 07:01


🕯9:00 – хвилина мовчання

Артем Іванішин народився в місті Вінниця. Здобув освіту за спеціальністю «Менеджмент». Працював помічником депутата Вінницької міської ради, брав активну участь у громадському житті. Обіймав посаду керівника молодіжного відділу Вінницької ГО «Гідність нації», був членом Вінницької молодіжної ради.

Під час повномасштабної війни боронив країну у лавах Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Служив у штурмовому полку «Цунамі».

14 лютого 2024 року поблизу села Григорівка Донецької області поліцейський Артем Іванішин, з позивним Депутат, загинув. Воїн отримав смертельні поранення внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Йому назавжди залишилося 23 роки.

Історії українських козаків.

24 Nov, 18:30


https://www.youtube.com/watch?v=h14zWmYwWu4

Відео про Остафія Дашкевича.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

24 Nov, 16:15


Підготовка до морського походу у козаків. Гійом де Боплан.⛵️⛵️⛵️

Коли вони вирішують іти війною на татар, аби помститися їм за грабежі і наскоки, то вибирають осінню пору.

Для цього відправляють на Запоріжжя усе необхідне для бойових дій і походу, для спорудження човнів. А потім збирається п’ять чи шість тисяч міцних, добре озброєних козаків і прямує на Запоріжжя будувати човни.

За півмісяця шістдесятеро з них зведе один човен. Отак за два — три тижні мають 80 — 100 готових човнів такої форми, як я описав; в один човен сідає від 50 до 70 козаків. Кожен козак озброєний двома рушницями, шаблею.

А на кожному човні є також чотири-шість фальконетів, необхідна для походу живність.

Одягнені козаки в сорочки й шаровари, ще мають змінний одяг із благенькою свитою та шапкою; беруть шість фунтів пороху, достатню кількість свинцю, ядра для гармат. Так виглядає плавучий козацький табір на Чорному морі, який не боїться штурмувати найбільш укріплені міста анатолійського берега.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

24 Nov, 11:15


Остафій Дашкевич: організатор козацького війська ⚔️🔥💪

На початку XVI століття Дашкевич зібрав групи розпорошених людей, що ховалися від татарських набігів на Дніпровських островах, і повернув їх на єдину військову силу. Він встановив для них однакове озброєння — шаблю та вогнепальну зброю, а також поділив на всі та полки з відповідними командирами. Острів Хортиця було обрано головним укріпленням, яке мало перекрити шлях татарам на українські землі.

Дашкевич організував козацькі зимівники, зокрема в Чигирині, який став головною базою зберігання зброї та спорядження. Крім того, козаки засновували слободи на наданих королівських землях у Черкасах і Каневі. Завдяки цьому вони розширили свою присутність уздовж усього Дніпра.

На сеймі в 1533 році Остафій Дашкевич виступив із проектом створення постійної варти на Дніпровських островах. Він пропонував утримувати 2000 козаків, які б охороняли переправляти та виконувати патрулювання. Для цього планувалося побудувати укріплення та забезпечити військову провіанту. Проте ця ідея не була підтримана королем.

Не отримавши офіційної підтримки, Дашкевич за власну ініціативу продовжував організовувати загони козаків для боротьби з татарами. Улітку вони базувалися на Дніпровських островах, а взимку частина прийшла на домівки, а інша залишилася у зимівників, зокрема в Чечерську та Кричіві.

1511 року рішенням сейму було відкрито кінну варту чисельністю 4000 осіб для охорони кордонів. Остафія Дашкевича обрали кошовим отаманом. Король Сигізмунд І Старий надав козакам землі між річками Кінська вода, Самара, Кальміус і Бог, які стали базою для їхніх поселень і військових таборів.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

23 Nov, 18:30


https://www.youtube.com/watch?v=qS52qeKsCW4

Великий знаток історії з росії.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

23 Nov, 16:15


Кара за злочини у козаків.💪🔥⚔️

Було, як деякий харцизяка попаде в руки запорожців, то суд йому короткий був.

За кражу платив той курінь, до якого належав злодій, а за грабунок і смертовбивство карали смертю. Було чотири кари.

Перша кара — шибениця. Стояли ті шибениці у кожній паланці, на перехрестках і по великих шляхах. Осудженого було підвезуть верхи під шибеницю, накинуть йому на шию сільце та й шмагонуть коня нагайкою, то він вискочить, а осуджений і повисне. Вішали й догори ногами, і за ребро крюком, то він так і мотається на шибениці, поки кістки його не порозсипаються в приклад і на страх іншим; і вже ніхто трупа його зняти не посміє, бо за це теж повинен смертної кари.

Друга кара — гостра паля, дерев’яний стовп заввишки два сажні, а наверх того стовпа залізний спис в два аршини завдовжки. То осудженого на той спис настромлять так, що він виткнеться йому аж у потилицю, на піваршина вище голови; і сидить той труп на списі доти, поки викорениться, як та в’ялена риба, — так що як повіє вітер, то кістки крутяться і торохтять, неначе той млинок, поки не попадають на землю.

Третя кара — киї запорозькі, паліччя не дуже довгі, неначе бичі для ціпів, з дубини або з другого твердого дерева. Осудженого прикують до стовпа на майдані, наставлять біля нього в кінвах усяких потрав, трунків: горілки, меду, пива, браги, і принесуть кілька оберемків київ, та й покладуть біля стовпа. Нагодують і почастують осудженого, а там дадуть покуштувати й київ. Хто не йде,— вип’є корячок горілки або пива, вчистить осудженого києм та й приговорює:
— От тобі, сучому синові, щоб знав, як красти і розбивати, бо ми всі куренем за тебе, злодія, платим!
Отак він і стоїть прикутий до стовпа, поки його до смерті не заб’ють.

Четверта кара — заслання в Сибір, як і теперечки в московщині й у нас.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

21 Nov, 11:15


Як козаки чепурилися (з розповіді старого запорожця).💇‍♂️

–Вони голови брили: обриє та ще й милом намаже, щоб добре волосся росло; одну тілько чуприну кидали на голові, довгу таку, з аршин, мабуть, довжини, та черну та кучиряву. Заправе її замота за ліве вухо разів два або й три, та й повісе так вона й висе аж до самого плеча, та так і живе за вухом. Якби піймав за ню то було б за що подержати. То все на вихвалку! А як уже дуже довга виросте тоді замота її сперше за ліве вухо, а потім проведе поза затилком, перекине на праве та так і ходе.

Бороди теж брили, тільки одні вуса зоставляли і кохали їх довгі-предовгі. Оце як нахвабрить їх як начернить та як розчеше гребешиком так хоть він і старий буде, а вийде такій козарлюга, шо тілько хить! Довгенні вуса кохали! Інчій візьме їх обома руками підніме вгору та позаклада аж за вуха, а вони ще й нище вух звисають. Отакі-то вони вусарі були! Положим де в яких маленькі вуса були: так у якого волос росте, але вуса вони дуже любили.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

21 Nov, 07:01


Сергій Павліченко з дитинства захоплювався історією України, географією та літературою. Після закінчення школи пішов до армії, а згодом поїхав до Києва, де разом із однодумцями створив братство «Трахтемирівський кут» («Щире Братство»). Учасники братства заснували краєзнавчий курінь, подорожували Україною та збирали етнографічні артефакти.

Згодом Сергій почав майструвати бандури, кобзи, ліри, торбани, гуслі, гудки та інші інструменти. Постійно вдосконалював свої знання, для нього було важливим, щоб його інструменти видавали найкращий звук.

Сам кобзарював лише вдома, коли відчував натхнення, адже передусім захоплювався майструванням. Його улюбленою піснею була «Гей, була в мене коняка».

Із початком повномасштабного вторгнення Сергій став на захист України. Загинув 5 вересня 2024 року на Донеччині. 8 листопада Сергію мало б виповнитися 56 років.

🔻Історію Сергія Павліченка читайте у тексті

🔻Більше історій про кобзарів, які загинули на фронті, читайте у спецпроєкті Меморіалу «Сила ідентичності».

Історії українських козаків.

20 Nov, 18:31


https://www.youtube.com/watch?v=msQEqYc5ddc&t=2778s

Цікавезне відео про види козакччини на території України. Лекція історика, воїна ЗСУ Олександра Алфьорова.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

20 Nov, 16:15


#цей_день_в_історії

20 листопада 1568 р.
- видання універсалу Великого князя Литовського й Польського короля Сигізмунда II Августа про початок набору козаків на військову службу.

В універсалі відзначалося : «...при замках наших знайдеться вам служба наша, за яку жалування кожний з вас від нас отримає».

Через чотири роки, влітку 1572 р., монарх Речі Посполитої вивів «козаків, які на службі нашій» з-під юрисдикції урядників королівських та шляхетських замків Корони Польської, підпорядковуючи їх напряму великому коронному гетьману та воєводі Руського воєводства Ю. Язловецькому, що мав свій родинний маєток у Бучачі на Тернопільщині. У королівському привілейному листі це аргументувалося тим, що «вони [козаки] від воєвод, старост українних і ворогів наших великі незручності й кривди собі зробили, щоб Його Милість з влади і присуду усіх їх вивів і під справу свою гетьманську взяв…».

Отак польський король почав брати під свій контроль ту силу вольності, що зародилася в пониззях Дніпра. Та, на щастя, не всі козаки були під королем, багато інших заснували Січ Запорозьку.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

20 Nov, 11:15


Сигізмунд II Август (1520–1572) – останній король Польщі та великий князь Литовський з династії Ягеллонів, правив у період складних політичних трансформацій Центрально-Східної Європи. Його правління ознаменувалося укладенням Люблінської унії 1569 року, що об’єднала Королівство Польське та Велике князівство Литовське в Річ Посполиту.

Він активно сприяв зміцненню центральної влади, реформам у військовій та адміністративній сферах, зокрема почав набирати козаків на державну службу. Особисте життя монарха, зокрема конфлікти щодо шлюбів, викликало значну увагу сучасників. Його смерть без спадкоємців завершила епоху Ягеллонів.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

19 Nov, 18:30


https://www.youtube.com/watch?v=O9-oaM6TDbk

Відео про надлюдську силу волі. Це друга частина. Перша в описі цього відео.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

19 Nov, 16:15


Цікаві деталі про Хотинську битву.🇺🇦🇵🇱🗡
Хотинська битва – одна з найзапекліших та найкривавіших війн у Східній Європі початку 17-го століття. Бої під Хотином йшли з 2 по 29 вересня 1621 року.

Турки привели 160 тис війська.
Польсько-литовське військо – біля 32 тис воїнів, козацько-татарське – біля 47 тис. воїнів.

До Хотинської битви залишалися лічені дні. До Хотина вже підійшли татарські загони, а козаків усе не було. Польсько-литовські війська на чолі з великим гетьманом литовським Яном-Каролем Ходкевичем вже почали добряче хвилюватися, бо розуміли, що без запорозької армії їм буде непереливки.

Петро Конашевич-Сагайдачний не міг сидіти склавши руки, тож вирушив на пошуки запорожців. Уночі він із наданим йому збройним супроводом налетів на передові турецькі підрозділи. Відбулася сутичка, внаслідок якої його загін був розбитий. Поранений Сагайдачний, щоби врятуватися, кинувся в чагарники і без коня блукав близько доби. Нарешті вийшов із лісу на берег Дністра, де натрапив на козацький табір.

У таборі панувало сум’яття: тодішній гетьман Яків Бородавка наробив чимало помилок в управлінні військом. Козаки були цим дуже незадоволені. Коли прибув Сагайдачний – стомлений, закривавлений, – його перев’язали і поставили на бочку перед усім товариством. Отак, стоячи перед запорозьким військом, він доповів про те, як з’їздив до Варшави і що козакам пообіцяв король. А Сигізмунд ІІІ, звісно, пообіцяв "золоті гори", тільки би заручитися підтримкою козаків. Після почутого у таборі Петра Сагайдачного обрали гетьманом. Проте отримана у сутичці вогнепальна рана, яку вчасно не обробили, і стала, вочевидь, фатальною для Сагайдачного.

Попри перешкоди, козаки зуміли прибути на поле бою швидше за турків. Якщо поляки почали укріплюватися під Хотином ще з 8 серпня, то козацьке військо підійшло в останній момент – після полудня 1 вересня. Тож вони не мали часу зміцнити свої бойові позиції як слід.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

10 Nov, 18:30


https://www.youtube.com/watch?v=U4xB4SH4YC8

Відео про вплив катерини ІІ на розвиток та історію України.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

10 Nov, 16:15


#цей_день_в_історії

Облога Білої Церкви у вересні-листопаді 1702 року.
🏰⚔️🔥💪👍

Під час козацького повстання Семена Палія в 1702–1704 роках козаки виступили проти влади Речі Посполитої на Правобережжі. Козацькі загони, очолювані полковником Семеном Палієм, мали сильну підтримку серед місцевого населення, і його популярність швидко зростала. Це непокоїло уряд Речі Посполитої, який занепокоївся, що Палій може спробувати повторити шлях Богдана Хмельницького.

Щоб придушити повстання, влада Речі Посполитої направила чотиритисячний загін з артилерією, однак Палій здобув перемогу над цим військом. Це стало повним розривом з Річчю Посполитою. Утримання влади для Речі Посполитої на цій території залежало від контролю над укріпленою фортецею в Білій Церкві. На початку вересня 1702 року війська повстанців взяли фортецю в облогу, де знаходився добре озброєний польський гарнізон.

Спроба Речі Посполитої зняти облогу завершилася поразкою біля Бердичева, що додало козакам сил у боротьбі. Після прибуття основних повстанських загонів з-під Бердичева до Білої Церкви облога стала інтенсивнішою. Нарешті, після семи тижнів боротьби, 10 листопада 1702 року козаки захопили Білу Церкву. Вони отримали як трофеї 28 гармат, значні запаси пороху та інше військове спорядження.

Палій переніс свою резиденцію з Фастова до Білої Церкви. Звідти гетьман Правобережжя Самусь вирушив до Немирова на Поділлі, ще однієї важливої фортеці, яку він згодом також захопив. Повстання поширилося по всій території, нагадуючи масовий рух за часів Хмельницького. Козацькі ватажки сповістили московський уряд про свої перемоги, звільнення Правобережжя та висловили бажання перейти під владу московського царя.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

10 Nov, 11:15


#цей_день_в_історії

Цього дня, 260 років тому, на теренах України було остаточно ліквідовано Гетьманство.
👎💔🔥⚔️

Імператриця катерина II почала планомірно нищити українське гетьманство, яке було системою автономного управління на українських землях, що зберігалася від часів Хмельницького. Коли вона прийшла до влади, на посаді гетьмана був Кирило Розумовський, якого підтримувала частина старшини. катерина спочатку не чіпала гетьманства, адже Розумовський був лояльним до російської влади, але поступово усвідомила, що навіть обмежена автономія може становити загрозу для її централізаторських амбіцій.

У 1764 році катерині стало відомо, що в Глухові старшина козацького війська розглядала питання повернення виборної системи обрання гетьмана, що було б кроком до відновлення незалежності гетьманщини. Козаки також обговорювали потребу встановити митний кордон між Україною та росією, повернути українські землі, які на той час відійшли під контроль росії, та вивести московські війська з українських міст. Ці прагнення катерина сприйняла як вияв непокори. Вона боялася, що збереження гетьманства підтримає ідеї свободи і призведе до незалежності України від російської імперії.

катерина II прийняла рішення про ліквідацію гетьманства, але не хотіла робити це відкрито, побоюючись спротиву української старшини та народу. Тому вона вимагала від Кирила Розумовського, щоб він сам відмовився від гетьманства. катерина тиснула на нього, стверджуючи, що так буде краще для нього особисто і для України, але насправді хотіла зміцнити свою владу та усунути будь-яку можливість відновлення української державності. У листопаді 1764 року Розумовський змушений був зректися посади гетьмана за наказом катерини, що офіційно завершило епоху українського гетьманства.

катерина не зупинилася на цьому. Щоб остаточно знищити основи української автономії, вона спрямувала свою увагу на Запорозьку Січ, яка залишалася важливим символом української свободи. Січ мала власну систему самоврядування і незалежність від імперських законів, що дуже дратувало катерину. У 1775 році вона віддала наказ знищити січ, і російські війська під командуванням генерала текелія оточили козацькі укріплення. Січ була захоплена, її будівлі зруйновані, а частина козаків була змушена емігрувати за Дунай або прийняти російське підданство. Зруйнування Запорозької Січі стало остаточним ударом по українському прагненню до незалежності.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

09 Nov, 18:30


https://www.youtube.com/watch?v=ak6v2FRN_xs

Цікаве відео про виникнення Січі.

Поділися постом та не забудь про👍

Історії українських козаків.

09 Nov, 16:15


“Українці більш великодушні, більш одверті, більш ввічливі, більш гостинні і мають більший торговельний хист, ніж росіяни. Вони – українці – являють живий доказ перемоги свободи над людьми, що народилися в неволі“ (французький автор Ш. Л. Лесюр, 1813 рік).

Поділися постом та не забудь про👍

Історії українських козаків.

09 Nov, 11:15


Буданівський замок розташовується в селі Буданів Тернопільської області.

Історія замку налічує кілька століть. Перша згадка про нього зустрічається 1575, коли він був спалений татарами.

Спочатку замок був дерев`яним. Вже на початку 17 століття після руйнування і численних перебудов його відбудували заново з каменю у формі трапеції. За всю свою історію замок неодноразово руйнували і захоплювали.

З 1765 року, коли село і замок перейшли у володіння роду Потоцьких, спорудження знову відновили. З однієї стіни укріплень був побудований костел. У 1846 році на основі замку був створений жіночий монастир.

За радянської влади з 1945 по 1950 роки в замку було розміщено медичний заклад. З 1990 року почалося відновлення костелу, коли його віддали православній громаді. До нашого часу від замку залишилися частини стін і костел. Лікарня досі займає частину території замку, оскільки її нікуди перенести.

Поділися постом та не забудь про👍

Історії українських козаків.

08 Nov, 18:31


https://www.youtube.com/watch?v=1ePKWPRg19g

Відео про Дике поле, яке стало Слобожанщиною.

Поділися постом та не забудь про👍

Історії українських козаків.

08 Nov, 16:15


Слобожанщина - частина Дикого Поля.🔥💪⚔️

Слобожанщина – це історична область, що охоплює частину сучасної України (Харківська, Сумська області) і частину росії. Перші поселення на цих територіях належали скіфам, сарматам та іншим стародавнім народам, але з XIII століття вони стали Диким Полем, пусткою, де кочували татари. Після визвольної війни середини XVII століття українці, тікаючи від польсько-литовського гніту, почали масово переселятися на схід. На Слобожанщині заснували свої поселення козацькі полки — Харківський, Охтирський, Сумський, Ізюмський. Козаки не тільки захищали ці землі від набігів, але й перетворили їх на квітучі поселення з розвинутим господарством.

Поділися постом та не забудь про👍

Історії українських козаків.

08 Nov, 11:15


Дике Поле — традиційна назва чорноморських степів у XVI—XVII вв. У вузькому розумінні — історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів між середньою і нижньою течією Дністра на заході, нижньою течією Дону і Сіверським Дінцем на сході, від лівої притоки Дніпра — Самари і верхів'їв приток Південного Бугу — Синюхи та Інгулу на півночі, до Чорного і Азовського морів та Криму на півдні.

У широкому розумінні — назва всього Великого Євразійського Степу, який також називали Великою Скіфією в часи античності чи Великою Тартарією в часи середньовіччя.

Ото, що виділене жовтим кольором - то і було Дике Поле. Це пів України зараз. І весь цей степ спочатку обороняли, а потім і заселили українці, що працею своєю перетворили його на квітучий край.

Поділися постом та не забудь про👍

Історії українських козаків.

07 Nov, 18:30


https://www.youtube.com/watch?v=upWBqlvhOeI

Ще один погляд на бороду кошового Петра Конашевича-Сагайдачного.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

07 Nov, 16:15


Один із поглядів на причину зображення Сагайдачного з бородою.🔥💪⚔️

Петро Конашевич-Сагайдачний, відомий козацький отаман і гетьман, на більшості портретів зображений із бородою, і це має свої історичні та символічні пояснення. На відміну від багатьох інших козаків, котрі зберігали традицію гладко виголеного обличчя з оселедцем, Сагайдачний був відомий як видатний політичний і військовий діяч, тісно пов'язаний із православною церквою. Він не лише очолював козацьке військо, але й активно захищав і підтримував інтереси православної релігії в умовах значного тиску з боку католицької влади Речі Посполитої.

Борода на його портретах могла відображати саме цей зв’язок із духовністю, адже серед тогочасних православних діячів, як і серед духовенства, було прийнято носити бороду як ознаку релігійного покликання та поваги до традицій.

Інше пояснення стосується символічного значення образу Сагайдачного як старшого та мудрішого лідера. Борода здавна вважалася символом зрілості, авторитету та мудрості, а тому її зображення на портретах могло підкреслювати саме ці риси Сагайдачного. В його випадку це важливо, бо він був не тільки войовничим отаманом, але й обережним, стратегічно мислячим політиком, що об'єднував козацьку верхівку навколо ідей національного та релігійного відродження.

Можливо, і художники, які створювали портрети Сагайдачного, прагнули показати його як видатну історичну постать і духовного захисника України. Борода стала символом його особливого становища серед козаків, адже він поєднував у собі риси воїна та інтелектуального, освіченого лідера.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

07 Nov, 11:15


Чому козаки не носили бороди? 🔥💪⚔️

Козаки вважали бороду не зовсім відповідною їхньому образу. Насправді, у Запорізькій Січі бороду майже ніколи не носили, оскільки цей елемент вигляду асоціювався або з московськими стрільцями, або з чернецтвом, які сповідували аскетичний спосіб життя.

Козаки ж, навпаки, прагнули підкреслити свою індивідуальність, силу, войовничий дух і незалежність, що проявлялося й у стилі їхнього одягу та зачісок. На Січі було прийнято носити гладко виголене обличчя з вусами та оселедцем – довгим пасмом волосся, яке звисало з маківки.

Оселедець вважався ознакою хоробрості і певною мірою викликав страх у ворогів: існувало переконання, що козаки з оселедцями вільні та непокірні. Традиція виголювати бороду й носити вуса, імовірно, була ще й практичним вибором – на війні або в походах легше було доглядати за короткою зачіскою та гладко виголеним обличчям. З часом цей стиль став своєрідним маркером козацької ідентичності.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

06 Nov, 18:30


https://uahistory.co/video/ukraine100x3/73.html

Відео про Берестейську унію 1596 року.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

06 Nov, 16:15


Виникнення УГКЦ.⛪️⛪️⛪️

Берестейська унія 1596 року стала основою для створення сучасної Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Унія, що об’єднала частину православних єпископів із Римською католицькою церквою, поставила за мету захист православної традиції, зберігаючи вірність Папі Римському. Підтримана єпископами Іпатієм Потієм і Кирилом Терлецьким, унія викликала спротив серед частини населення, що вбачало в ній загрозу православ'ю.

УГКЦ зберегла візантійський обряд і стала важливим духовним осередком в Україні, особливо в Галичині. Протягом століть УГКЦ відігравала вагому роль у житті українців, зберігаючи національні та культурні традиції під різними режимами, зокрема під час заборон і переслідувань у Радянському Союзі. Лише у 1989 році її офіційно визнали на території України.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

06 Nov, 11:15


Берестейська унія 1596 року📜✒️⛪️

Була угодою, яка прагнула об'єднати православну та католицьку церкви на території Речі Посполитої під зверхністю Папи Римського. З ініціативи польської влади та за підтримки римського папи, унія мала на меті послабити вплив православної церкви, асимілювати українців та білорусів у католицьку культуру та забезпечити більший контроль над релігійною спільнотою.

Православні єпископи Кирило Терлецький і Іпатій Потій стали основними прихильниками унії, вбачаючи в ній можливість збереження релігійних прав і певного автономного статусу. Однак, більшість православного духовенства, козаків та простого люду негативно сприйняли цю угоду, вбачаючи в ній загрозу своїй вірі та традиціям. Це спричинило гострий конфлікт і розкол у суспільстві, який тривав століттями, а також дало поштовх для боротьби козаків за захист православ’я та культурної ідентичності українців.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

05 Nov, 18:31


https://www.youtube.com/watch?v=_YqcUhEFtNs

Відео про війну Лободи та Наливайка проти поляків.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

05 Nov, 16:15


Лобода і Наливайко. Продовження. «Оповiдання про славне Вiйсько Запорозьке Низове». 🔥💪⚔️

Доки козаки були захопленi боротьбою з бусурманами i все ще не розумiли свого обов'язку обстоювати права українського народу вiд полякiв, король польський Жигмонт III дбав про те, як би зовсiм знищити i козакiв, i навiть усю українську нацiю. Вiн якраз розпочав здiйснювати те сполучення, або унiю грецької вiри з латинською, що вигадав римський папа Климент. Пригнобленi за православну вiру й улещенi всiлякими обiцянками православнi єпископи: луцький - Кирило Терлецький та волинський - Iпатiй Потiй - прийняли унiю i стали висвячувати унiатських попiв, лишаючи православних українцiв без церков.

Одночасно з тим король перестав брати на державну службу православну українську шляхту; отже, українське панство, щоб мати посаду, почало й собi переходити в унiю, а часто й прямо до католицтва. Змiна вiри вiдiрвала українську шляхту вiд мiщанства та селян i викликала з їхнього боку ворожнечу до свого ж панства.

Лишившись без помочi освiченої шляхти, українськi мiщани й селяни все-таки мiцно трималися православної вiри та, обурюючись на гнiт, повставали й, переходячи в козаки, розпалювали ненависть помiж козацтвом до католицької вiри, польського та свого споляченого шляхетства.

Повернувшись iз Цiсарщини з 2000 козакiв, Наливайко наприкiнцi року 1595 пiд впливом народних хвилювань, викликаних утисками православної вiри, став зi зброєю на її оборону. Довiдавшись, що єпископ луцький Кирило Терлецький якраз поїхав у Рим до папи висвячуватись, Наливайко прийшов iз козаками в Луцьк, понiвечив i пограбував майно вiдступника, взяв iз мiста викуп i, нагнавши страху на всiх унiатiв, рушив далi, на Бiлу Русь.

Вiйсько в Наливайка швидко зростало. Зброєю вiн захопив Слуцьк i, забравши там 12 гармат, 80 гакiвниць та 700 рушниць, змiцнив свої лави та й подався далi, на Бобруйськ i Могилiв, i, здобувши їх, поруйнував костьоли, передав унiатськi церкви православним, розiгнав панiв, сплюндрував їхнє добро; до того ж, ще змусив обоє мiст платити викуп.

Тим часом з наказу короля проти Наливайка вийшов коронний гетьман литовський князь Радзивiл iз чималим вiйськом, а саме, з 14 000 литовцiв i 4000 татар. Дiзнавшись про це, козацький ватажок вивiв своє вiйсько з Могилева на зручну для бою мiсцевiсть i там дав армiї короля таку вiдсiч, що Радзивiл не наважився вдруге на нього нападати.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

26 Oct, 15:15


Григір Орлик – старший син Пилипа Орлика.🔥💪⚔️

Молодий, з лоском вдягнений чоловік, поспіхом вийшов із королівського палацу. Усмішка прикрашала його вродливе обличчя. На таку щедрість короля навіть він не розраховував. Григір швидко сховав під плащ невеличкий мішечок, в якому знаходився коштовний діамант - дарунок самого Людовика ХV.

Таку коштовну річ треба було заслужити. І він заслужив. Саме Григір Орлик наприкінці літа 1733 року таємно доставив із Парижа до Варшави Станіслава Лещинського, якого французький двір пророкував на королівський трон у Польщі. Зрештою, 12 вересня Лещинського було вдруге проголошено королем Речі Посполитої.

Григір Орлик здобув слави найвидатнішого шпигуна ХVІІІ століття. Доля не раз усміхалася йому. Він став найуспішнішим серед дітей Пилипа Орлика та Ганни Герцик. І хоча Григорій був старшим хлопчиком у родині, йому судилося пережити багатьох своїх братів та сестер.

Історії українських козаків👍

Історії українських козаків.

26 Oct, 10:15


Ганна Павлівна Герцик (29 липня 1683 — померла не раніше 24 січня 1752).❤️👨‍👩‍👧‍👦💋

Дружина гетьмана Пилипа Орлика.

Походила зі козацької старшини Герциків, які мали єврейське коріння. Донька Павла Герцика, полтавського полковника й генерального осавула, та його дружини Ірини Яблонської.

У 1698 році вийшла заміж за писаря полтавського полку Пилипа Орлика. Цей шлюб посприяв кар'єрі Орлика: Ганна принесла йому в посаг села на Стародубщині, Чернігівщині й Полтавщині, що дало змогу йому стати заможним «державцем».

Підтримувала політичні погляди чоловіка щодо відокремлення від московського царства. Після виступу Мазепи проти Петра I у 1708 році та програної шведами та українцями Полтавської битви у 1709 році Орлики були вимушені емігрувати, разом з Мазепою та козацькою старшиною. У вигнанні чоловіка Ганни було обрано гетьманом Війська Запорізького. Ганна до 1711 року вже народила трьох синів, один з яких був хрещеником шведського короля Карла XII (Якова), а інший — Івана Мазепи (Григора).

Саме гетьманша у вигнанні взяла на себе більшість відповідальності за дітей, поки Пилип їздив по всій Європі в пошуках міжнародної підтримки для звільнення України та об'єднання двох її частин. Ганна була для гетьмана справжнім тилом в Османській імперії, Швеції, Німеччині.

У Швеції на острові Рюген Ганна народила доньку Марію. Тут, в Крістіянстаді, Ганна Орлик залишалась з сім'єю довгий час. 11 жовтня 1720 року Орлики залишили Швецію. Шлях Ганни спочатку стелився до Ганноверу, потім до Вроцлаву, де вона разом з дітьми переховувалася у монастирі від московських шпигунів. У 1721 році раптово помер син Яків. Деякий час разом з доньками Варварою та Марією мешкала у Станиславові.

Вела листування з німецькими князями, польськими магнатами та шведськими королями, намагаючись допомагати у справах спочатку чоловікові, згодом синові Григору. У 1747 році шведський король Фредерік I призначив їй невелику пенсію. Про дату та місце смерті невідомо.

Історії українських козаків👍

Історії українських козаків.

25 Oct, 17:31


https://maysterni.com/publication.php?id=161416

Дума про Фоку Покотила.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

25 Oct, 15:15


Іван Свирговський 🔥💪⚔️

Визначний український військовий діяч XVI століття, походив із шляхетного роду на Поділлі. Свирговський відзначився в численних битвах проти кримських татар, зокрема в обороні південноукраїнських земель.

Він став відомим завдяки своїй активній участі в боротьбі з османським впливом на Молдову. У 1574 році очолив сухопутні війська козацького загону, які підтримували господаря Молдови Івона у боротьбі проти Османської імперії. Відомий своїми успішними походами та тактичними нововведеннями в козацькому військовому мистецтві.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

25 Oct, 10:15


Кошовий отаман Фока Покотило.⛵️🔥💪⚔️

1574 року, морський похід визволяти Самійла Кішку, очолив кошовий отаман Війська Запорожського Фока Покотило.

В той же час з сухопутним військом на допомогу господарю Молдови Івоні скинути турецьке ярмо вирушив гетьман Іван Свірговський.

Тож перед козацькою ескадрою Покотила стояло ще одне завдання – не допустити турецький флот до участі в Молдовській кампанії.

За цим задумом, Фока Покотило здійснив рейд турецькими придунайськими містами – Ізмаїлі, Кілії і Білгороду. Спільними діями з суші та моря козаки разом з молдованами успішно розгромили турецькі й татарські війська.

Одночасний виступ козаків морем і сушею, за єдиним задумом досягти єдиної мети, є історичним у процесі розвитку козацького військового мистецтва. Він свідчить про значний ріст козацької тактики.

І не випадково, що ця блискуча перемога козаків у Молдові водночас лишила Осяйну Порту цілої підневільної країни. Таким розвитком подій був надзвичайно збентежений сам султан Селім. Тож для порятунку престижу Порти він вимушений був направити в Молдову величезну 200-тисячну армію, а в Чорне море – турецький флот. Такої сили козаки з молдованами витримати не могли.

Польща і Литва зі страхом спостерігали за подіями в Молдові і ціпеніли від жаху великого турецького походу. Але козаки вважали за велику ганьбу покинути молдован у лиху годину.

Флотилія Фоки Покотила зійшлася в бою з турецьким флотом у гирлі Дунаю, а козацько-молдовські сухопутні війська – з турецьким військом під стінами Кілії.

Бій був жорстокий, ніхто не хотів поступатися. Всі до одного козаки загинули лицарською смертю, виявивши відчайдушну хоробрість в боротьбі за віру Христову православну, показали Європі союзну вірність і зневагу до ворогів.

Героїчною смертю в морському бою загинув і відважний флотоводець Фока Покотило. Його прах хорониться десь у гирлі Дунаю. Два роки він самостійно проводив блискучі морські походи і покрив запорозькі хоругви великою славою, зміцнив силу і авторитет козацького флоту України. Для боротьби з козацькою ескадрою Фоки Покотила турки вперше в своїй історії знарядили цілий флот.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

24 Oct, 17:30


https://www.youtube.com/watch?v=DQMdNu-rHFE

Відео про Івана Сулиму.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

24 Oct, 15:15


Морські походи Івана Сулими.⛵️🔥💪⚔️

У свої перші морські походи Іван Сулима ходив з Самійлом Кішкою ще достатньо молодим козаком. Особливо вабило його море, морські походи. Досить швидко талановитий козак вибився в чільні старшини, став на один рівень мало не з Петром Сагайдачним. В одному з походів у бою з турецькою ескадрою, десь близько 1605 року, у чайку Сулими вцілили турецькі гармати. Турецькі моряки повитягали козаків з води і тут же прикували до весел своєї військової галери.

Неволя галерного бранця продовжувалася для Сулими довгих 15 років. Перед його очима постійно стояв приклад визволення з 26-річної неволі-каторги Самійла Кішки, тож Сулима духу не втрачав і затявся вирватися на волю при першому зручному випадку. Такий випадок трапився йому лише через 15 років.

В той час турецький флот воював з Венецією, тож Сулима з галерою був на війні. За однією з найпоширеніших версій, Іванові Сулимі якимось дивом вдалося звільнитися з кайданів та звільнити від пут своїх побратимів по неволі. Звільнившись посеред ночі, колишнім бранцям вдалося захопити бойову галеру разом з її екіпажем в 300 чоловік яничар. Сулима, прикувавши яничар до весел, наказав гребти до берегів Італії. Уміло уникнувши бою як з турецькими, так і з італійськими кораблями, Сулима пришвартувався в Римі.

У «вічному місті» обідраний, напівголий екіпаж Сулими справив надзвичайне враження, а коли досі не бачені моряки невідомо якого флоту вишикували на пристані ще й 300 відбірних яничарів, закутих у кайдани, то й зовсім викликали сенсацію. Подивитися на це видовище збіглося мало не все місто.

Чутка про надзвичайну подію дійшла і до Папи Римського Павла V Боргеза, який побажав особисто подивитися на відважного командира незвичайної галери, що Божою ласкою вирвалася з бусурманської неволі.

За визначні походи в Крим й Туреччину проти татар та турок, одержав від папи Павла V золоту медаль з папським портретом.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

24 Oct, 10:15


Зруйнована козаками фортеця Кодак. 🔥💪⚔️

Фортецю Кодак на Дніпрі в 1635 році зруйнував гетьман запорожців Іван Сулима. Під його керівництвом козаки здійснили нічний напад на фортецю, захопивши її зненацька і знищивши гарнізон, що складався з німецьких найманців.

Це була одна з найвідоміших операцій козаків проти польської влади, яка викликала серйозний резонанс у Речі Посполитій.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

23 Oct, 17:30


https://www.youtube.com/watch?v=m661lmrAYKY

Цікаве про життя Богдана Хмельницького.

Поділися постом та не забуть про👍

Історії українських козаків.

23 Oct, 15:15


Хмельницький та іслам 🕌🕌🕌

У хроніці «Таріх-і Іслам Герай хан» (1651) придворного кримського літописця Мехмеда Сенаї вперше повідомлялося про намір Хмельницького прийняти іслам.

Османський літописець XVII ст. Мустафа Наїма в літописі під назвою «Справи північні» повідомляє, що, прибувши до ханського палацу, Хмельницький приватно повідомив Ісляму Ґераєві, що вони з ханом — єдиновірці:
«Потому ханові про свої справи звістивши, зустрівся з ним; коли ж хан не повірив, звершив із ним вечірній намаз — відтак голосом співочим високошанований Коран прочитав; отоді хан довірився».

В книзі «Збірка турецьких літописів», що вийшла друком у Варшаві 1824 року, польський історик Осип Сенковський навів гравюру, на якій зображений спільний намаз Хмельницького та хана Ісляма Ґерая III.


Достеменно не відомо про цю сторінку життя Богдана Хмельницького. Занадто мало документів, щоб підтвердити цей факт.

Поділися постом та не забуть про👍