🌻147 років тому, у грудні, на Поділлі народився Микола Леонтович. Велика постать, людина високого таланту і автор обробки всесвітньо відомого Щедрика. Талановитий українець, якого вбили чекісти.
Його називають «Українським Бахом» за величезний внесок у розвиток хорової музики.
Микола Леонтович з’явився на світ у селі Монастирок (зараз Немирівського району Вінницької області) в родині священника.
Початкову музичну освіту здобув від батьків. Тато, Дмитро Федорович, грав на скрипці, гітарі, віолончелі, контрабасі, керував хором семінаристів. Мама, Марія Йосипівна, любила співати і прищепила синові любов до української народної пісні.
У неповні 15 років він закінчив Шаргородське початкове духовне училище і вступив до Подільської духовної семінарії у губернському центрі – Кам’янці-Подільському. Тут він навчився грати на скрипці, фортепіано, духових інструментах, вивчав теорію музики, хоровий спів, займався музичною обробкою народних пісень.
Після закінчення семінарії викладав церковний спів, музику, чистописання, арифметику у школах на Поділлі, видав дві збірки «Пісень з Поділля». Одружився з Клавдією Ферапонтівною Жовткевич – українською інтелігенткою з Волині.
📌1904 року родина Леонтовичів переїхала на Донбас, на станцію Гришине (нині Покровськ Донецької області), де Микола Дмитрович викладав співи і музику, а також організував капелу робітників-залізничників. Та згодом під тиском влади, яка закидала йому участь у революційних подіях 1905–1907 років, був змушений повернутися на рідне Поділля.
Із осені 1908 він працював у Тульчинській жіночій єпархіальній школі. Очолив місцеве відділення товариства «Просвіта». Це був час його творчої зрілості, коли композитор написав такі хорові шедеври, як «Коза», «Ой сивая зозуленька», «Женчичок-бренчичок», «Піють півні», «Козака несуть», «Праля».
1914 випустив хорову обробку народного «Щедрика», яку розпочав ще на Донбасі. А на Різдво 1917 її вперше виконав хор Олександра Кошиця у Київському університеті Святого Володимира.
Згодом хор неодноразово виступав із «Щедриком» за океаном. Пісня стала настільки популярною, що американський композитор українського походження Пітер Вільховський (Peter Wilhousky) написав до неї англійський текст.
Ця версія під назвою «Carol of the Bells» і нині є однією з найпопулярніших різдвяних пісень у світі. Її можна почути у фільмах «Сам удома» і «Міцний горішок 2», сатиричних мультсеріалах «Сімпсони», «Південний Парк», «Гріфіни», у рекламах.
Отже, український «Щедрик» відомий у всьому світі як Carol of the Bells, який є міжнародним різдвяним хітом, був написаний на Донбасі! Автор обробки «Щедрика», український композитор Микола Леонтович написав першу версію майбутнього хіта у Покровську, в своїй музичній школі.
За сприяння Стеценка на зламі 1918–1919 років він із родиною переселився до Києва. За участі Леонтовича у Києві постала перша українська національна хорова капела і народна консерваторія. Та коли місто ненадовго опинилося під контролем білогвардійців, які переслідували українських діячів, Леонтович був змушений переховуватися. В листопаді 1919 він пішки, в літньому пальто, змарнілий і застуджений повернувся до Тульчина.
В останні роки життя Микола Леонтович працював над своїм першим великим симфонічним твором – народно-фантастичною оперою у трьох діях «На русалчин Великдень». Опера так і залишилася недописаною – через півстоліття її завершив та інструментував для сучасного симфонічного оркестру композитор Мирослав Скорик.
Видатний композитор не міг більше витримувати життя в Україні під радянською окупацією. Він зумів зібрати кошти і придбати квитки для виїзду за кордон, але не судилося. Рано вранці 23 січня 1921, коли Леонтович гостював у батька в селі Марківка (нині Теплицького району Вінницької області), його застрелив із гвинтівки чекістський агент Афанасій Грищенко, який на додачу ще й пограбував оселю.
Його вбила радянська влада, тоталітарна система, московити, рососійське бидло, яке вже кілька століть нищить наш цвіт нації, наших митців, нашу мову, наші традиції, нашу культуру.
🌾Підписатися 🌾
