ми із тобою звʼязані.
власне, наш переплетений міцелій —
нитки спільного боледосвіду.
вдосвіта й до ночі ненависна робота
щодна та сама пластинка
годинник тіктак-тіктак, тікток-тікток
а чи була б ти моєю сієстою?
— у тебе нова рана? зробити репост?
забезпечу її розмноження (с)порами
хай усі долучаються до культу страждань.
а чи була б ти моєю опорою…?
ми із тобою звʼязані.
ми із тобою розбиті вази із
зівʼялими квітами почуттів
ми із тобою жахливо прекрасні
а чи була б ти моєю людиною-пластиром?
— якщо ти такий слабкий
чому досі стоїш на цих тоненьких ніжках?
я росту завдяки сльозодощу
купаюся в ньому
пʼю через трубочку кров
що крапає з меча
яким я згаряча рубаю своє минуле.
мовчки знімаєш капелюшок
сорочку спідничку… літає одежа
нічого говорити та все ж
розвʼяжи мені язика а не свій тугий корсет
що душить нас обох
поговоримо про дитинство, травми,
рамки картин та обмеження,
межі дозволеного, твої дурні соцмережі,
зрештою хоча б про твої дурні вірші.
знову цілуєш зопалу
— тихше, тихше…
у прогнозі для серця сьогодні опади…
хіба так важко говорити?
ми із тобою звʼязані
чи лише наші руки?