На роздоріжжі історій | Юлія Нагорнюк

Там прилетіло ще кілька анонімних запитань про письмо, відповім на них завтра, але поки що хочу дати загальний дисклеймер: лише ви знаєте, що правильно для вашої історії. Лише ви можете визначити, який підхід вам підійде, тому слухайте різні поради і методом проб і помилок вчіться пробувати і помилятись знаходьте свій шлях.

Поки пораджу кілька ресурсів, які можуть допомогти:
Влад Сторітелер
Подкаст "Пішли писати"
Лекції Сандерсона (англ)

Можете в коментарях поділитися ресурсами, які для вас були корисними 👇

На етапі планування я запитую себе: куди взагалі йде ця історія? Які цілі в персонажів, чи досягнуть вони їх, як зміняться в процесі?
Тобто я від початку вже знаю кінцівку — можливо, без особливих деталей, схематичну, але хоч якусь.

Як любителька короткої прози, можу порадити попрактикуватись на оповіданнях: пропишіть завершену коротку історію з чіткою кінцівкою, а не просто шматок, вирваний з більшого тексту. Навчіться закінчувати оповідання, а тоді проверніть те ж саме в більшому масштабі з романом.

Обговорюємо відкриття «Сенсу» в Івано-Франківську

1. Залежить від того, садівник ви чи архітектор.
Мені працювати за планом набагато легше, бо я так менше переписую під час редагування і завжди знаю, куди рухатись.

2. Якщо ідея не така і світ не такий, може братися за інший рукопис з цією новою ідеєю?
Старий текст можна відкласти і потім повернутися до нього, глянути свіжим поглядом.
І взагалі іноді варто вимкнути самокритичність та дати комусь поглянути на ваш текст збоку, щоб зрозуміти, чи не прискіпуєтесь ви дарма до себе.

1. Усе гаразд, я просто рада, що ви пишете 🫶

2. Цей тейк звучить дивно від людини, яка побудувала блог на ідеях для письма, але: ідеї — далеко не головне.
Особисто я між добре виконаною банальною ідеєю і погано виконаною унікальною вибрала б першу. Швидше за все, усі теми і ідеї хтось уже раніше втілював, а тому, якщо у вас душа лежить до певного сюжету чи тропів — плюньте і пишіть те, чого вам хочеться.

Якщо все ж турбує другосортність власних ідей, спробуйте поглянути на них з іншого боку, в іншому жанрі, з точки зору когось несподіваного.
Зрештою, читайте схожі твори і аналізуйте, які елементи ви можете втілити краще у своєму рукописі.

1. Максимум — нотатки в телефоні чи блокнот. У мене дуже хороша пам’ять, тому детальне прописування купи речей — зазвичай марна трата часу, бо я тими схемами і планами потім не користуюсь.

2. Знайдіть стимул — той, який підходить вам. Можливо, домовтеся з людиною, яка теж пише, обмінюватися розділами. Або пообіцяйте купити собі щось як нагороду. Чи просто поставте будильник на десять хвилин і попишіть цей час (це ж небагато) , а потім подивіться, чи буде охота писати далі.
Немає ніякої універсальної поради — пробуйте різне, обов’язоково знайдете свій підхід

3. Ні, не користуюсь

4. Я розумію, як це буває — мій шлях теж був довгий. Зараз жартую, що мене так довго не приймали, бо моє видавництво на той момент ще не відкрилось.
Іноді справа не в якості надісланого тексту — ваш рукопис може просто не підпадати під портфель тощо.
Випустіть емоції, попроклинайте все на світі (не публічно), але не зупиняйтесь. Знаходьте те, що буде заохочувати вас рухатися. У вас обов’язково все вийде!

1. По-перше, не зламала, а всього лиш загнала ріг-артефакт 👉👈
По-друге, це буде у флешбеках іншого роману (випереджаючи запитання: він ще нескоро побачить світ)

2. Писати лайно. Ви не навчитеся писати краще, якщо будете лише мріяти про це, а не вправлятися.
Пишіть — нехай по десять слів у день, нехай так страшно, що хочеться вимити собі очі з милом — але будь-яка практика — це краще, ніж не робити нічого.
Я теж зараз дивлюся на оповідання, які писала років сім тому, і думаю, де в мені бралося стільки пафосу, але це досвід, який допоміг мені зараз писати краще, ніж тоді

Так, звісно!
Ідеї я публікую для того, щоб їх втілювали. Тегати мене чи скидати лінки на роботи необовʼязково, але якщо вирішите — мені буде приємно

У мене настрій побалакати, а тому, якщо у вас раптом є якісь питання до мене (про блог, творчість чи щось інше), не стримуйтесь 👀

Для соромʼязливих можна анонімно: https://ngl.link/yulia.nahorniuk38600

Гляньте, яка в мене чудова інтервʼюерка була на «Книжковій країні»

Інтервʼю вийшло тут: https://www.instagram.com/p/DBYleWmI4FS/?igsh=MXc1bWFtcWRtbmNobQ

p.s. Не показуйте це фото Мінні, бо я завтра не прокинусь😱

За словами моєї терапевтки, моя проблема в тому, що мені потрібно писати більше фанфіків.
***
Звучить як фейк, але логіка насправді цікава? Як вона каже, одержимість новим фандомом викликає швидкий викид дофаміну, коли ми споживаємо весь пов’язаний контент — це просто й викликає звикання.
***
Але ми не отримуємо кориснішого «повільного дофаміну». Його ми отримуємо, коли РОБИМО речі, які вимагають зусиль і зрештою винагороджуються. Вона припустила, що написання фанфіків і малювання фанартів — це способи збалансувати швидкий дофамін від перегляду серіалу/прочитання фанфіка повільним дофаміном (докладанням зусиль). Мораль історії: ви маєте долучатися до творчості, яка стосується ваших улюблених речей, бо від цього почуватиметесь краще.
***
«сорян за паузу між оновленнями, мене змусила вернутися до цього терапевтка» не потрапить навіть у перший мільйон найбожевільніших авторських приміток на АО3

Це пасивно-агресивне нагадування іти писати. «Я пишу роман, а не фанфіки» — не виправдання. Ви творите власний фандом

Рубрика «Діалоги з татом»

Сказати «Юля, ти ж письменниця» — нудно, буденно, неоригінально 🥱

Сказати «Юля, ти ж провідний спеціаліст з буквочок» — свіжо, неочікувано, цікаво 👏

Відтепер прошу підписувати мене на афішах тільки так

Коментар до відео про «Дім грому»

Вибачте, будь ласка, що не відклала всі справи, не настрочила цілий роман (сарказм)

Я розумію, що по сюжету, який зацікавив, хочеться почитати побільше, але можливо не треба писати такі знецінюючі коментарі до текстів, які викладаються у вільний доступ?

Знаю, що не мала б так сильно реагувати на один зальотний коментар, але шо ж, на болючий мозоль наступили🙂‍↕️

Я хотіла б писати більше і мати більше вільного часу для втілення всіх ідей.
Тим часом — ідеї можна брати і втілювати по-своєму, ніхто не забороняє (не сарказм, я насправді буду рада, якщо ви це зробите)