Чим відрізняється «Ніби ми злодії» від «Таємна історія»?
Сідайте зручніше, це буде дуже великий посту. Дякую за цю ідею для посту і прекрасні пояснення Юлі Проліт, котру я б слухала на всіх платформах одразу.
✨Найпростіше, що я можу вам сказати, що «Ніби ми злодії» є прямою шекспірівською драмою, де авторка нам роздає ролі вже на початку через діалог персонажів про типажі.
✨Тим часом «Таємна історія» заснована на драмі давньогрецького театру. Давайте трошки розберемось що там відбувається.
✨Основи шекспірівської драми базуються на кількох ключових елементах, що роблять творчість Вільяма Шекспіра унікальною і важливою в історії світової літератури.
У багатьох шекспірівських драмах, особливо в трагедіях, злочини та моральна відповідальність відіграють важливу роль. Герої, як-от Макбет або Клавдій у «Гамлеті», здійснюють тяжкі злочини, такі як вбивство, і їхня провина стає ключовою рушійною силою сюжету. Вони почуваються «ніби злодії», які живуть у страху бути викритими і покараними.
Шекспір часто досліджував тему лицемірства і фальшивих масок, які носять люди в суспільстві. Наприклад, у «Річарді III» головний герой прикидається добропорядним, водночас плетучи змови і чинячи злочини. Це створює відчуття, що всі герої грають свої ролі в житті, «як злодії», приховуючи справжні наміри.
У деяких шекспірівських п’єсах, таких як «Юлій Цезар» або «Отелло», герої зраджують тих, кого вважають друзями чи наставниками. Ця зрада теж може трактуватися як «злочин», що руйнує відносини і приводить до трагічних наслідків. У цих п’єсах зрада часто супроводжується відчуттям, що персонажі діють «як злодії», приховуючи свою справжню природу.
«Ніби ми злодії» як вираз можна пов’язати з Шекспіром через його глибокі дослідження людської природи, зокрема тем злочину, провини, зради та соціальних масок, що є характерними для його драм.
✨Роман Донни Тартт «Таємна історія» можна вважати давньогрецькою драмою через його глибокий зв’язок із класичними темами, мотивами та структурними елементами античної трагедії.
Як і в давньогрецьких трагедіях, у «Таємній історії» центральною є тема падіння героїв через їхні фатальні помилки (грецькою «гамартія»). У романі студенти, захоплені ідеями античності та відчуттям своєї винятковості, поступово скочуються до злочину. Цей процес приводить до катастрофічних наслідків, нагадуючи трагічну долю античних героїв, таких як Едіп або Агамемнон.
Крім того, твір створює ефект катарсису, коли читач проходить через емоційне очищення, спостерігаючи за моральним падінням героїв та їхньою неминучою загибеллю, що типово для грецької трагедії.
Грецькі трагедії часто досліджують гібрис — надмірну гордість або амбіції, які призводять до загибелі героїв. У «Таємній історії» гібрис героїв проявляється в їхньому переконанні у власній інтелектуальній перевазі, у бажанні піднятися над звичайною мораллю, що врешті-решт і штовхає їх до злочину.
В античній драмі фатум (доля) грає ключову роль. Герої часто намагаються боротися з долею, але не можуть уникнути передбаченого шляху.
У давньогрецьких трагедіях хор часто виконував роль коментатора подій, висловлюючи моральні або філософські роздуми. В «Таємній історії» головний герой Річард, від імені якого ведеться розповідь, відіграє подібну роль: він коментує і оцінює події, що відбуваються, і глибоко рефлексує над їхніми причинами та наслідками.
«Таємна історія» є сучасною інтерпретацією давньогрецької драми, оскільки в ній присутні ключові елементи класичної трагедії — гібрис, фатум, моральне падіння, катарсис та вплив грецької філософії. Роман використовує ці теми, щоб досліджувати людську природу, амбіції та межі моралі, що робить його глибоко пов’язаним з античною традицією.
✨Це був дуже довгий, але сподіваюсь корисний пост. Що думаєте про це? І яка книга вам сподобалася більше?
