Якщо вам треба почати психотерапевтичну практику:
1. Як ми розуміємо, для нас ніхто не створив «робочі місця». Поважаючий себе центр не візьме початківця, а якщо візьме то буде віддавати вам ті запити, де люди хочуть за малі гроші ходити та знецінювати що їм нічого не допомагає. Тому - в якості «робочого місця» можна використовувати платформи. В них є плюси:
- до вас звертаються
- вам роблять виплати
- вас видно
В них є мінуси:
- чим менше працюєш тим вища комісія, вона може сягати до половини заробітку (мінімальна - 25%)
- ви знаходитесь серед початківців, які можуть цілком бути нулячими, без особистої терапії, з сумнівною супервізією, чиї цінності вірування і переконання можуть сильно різнитись з вашими, і по таким людям на яких натрапили клієнти, часто формується певне ставлення до всієї платформи
- вас можуть не обирати (все як в житті)
- вашу анкету можуть не показувати користувачам в числі перших (теж, все як в житті)
2. Ставте реальну адекватну своїм знанням ціну. І не соромтесь казати що ви початківець та нещодавно в професії. Дослідіть свої трансферентні характеристики (який можна на вас сформувати перенос) і виходячи з цього, зрозумійте, хто ваша цільова аудиторія. І які запити ви стягуєте, а які ні.
Якщо ви ставите зависоку (не по ринку, а для себе) ціну - ви будете думати як би так порватись навпіл але відпрацювати і щось клієнту дати едаке, проте, це ніколи не йде на користь.
3. В свої соціальні мережі треба написати про свою діяльність. Прям заповнити оці анкети фб типу освіта місце роботи і тд. І бажано написати пост, де ви прикладете свою актуальну фотографію, напишете з якого року ви вчились, де, які ваші цінності, з чим ви можете/хочете працювати, онлайн чи офлайн, яке місто і район якщо офлайн, які умови запису, де можна з вами зв‘язатись. Важливо написати (люди роблять те що їм кажуть ефективніше, ніж якщо не казати прохання) - зробіть репост будь ласка, підтримайте мене коментарем, це важливо для мого самопросування.
4. Так, і богом забутий твітер і тредс - створені для того, щоб це монетизувати, а не щоб хтось палав в коментарях до політичних висерів. Туди можна за умови що в вас написано хто ви і чим заробляєте - створювати ланцюжки діалогів (які вам не обов‘язково навіть читати, просто хай воно горить) - наприклад питання «чи татуювання у психолога на обличчі вас відлякне як клієнта?» і хай заходять шукають в вас татуювання. Головне всі соцмережі пов‘язати між собою (можна створити робочі акаунти, якщо інста це особисте) і щоб люди переходили. Від продажу їм свого часу вас відділяє три «доторки» - лайкнути, перейти на сторінку, перейти в іншу соцмережу. Вважайте це вже хороша конверсія, і хтось з них запишеться.
5. Не варто використовувати особистий досвід психотерапії в реальному часі - як продающий контент. Ділитись особистим можна як кейсом, що вже завершений. Все таки, віддамо дань психоаналітикам з яких все починалось - коли ви tabula rasa для клієнта, сформувати стійкий перенос набагато простіше. А початківцю досить складно з переносом, який пов‘язаний з реальною особистою історією. До того ж, це як годувати гостей своїм м‘ясом: постійно треба вивертатись навиворіт, щоб догодити.
6. Якщо ви вирішите будувати особисту практику через блог (що я вважаю зовсім не обов‘язковим, насправді) то пам‘ятайте що люди приходять в інтернет не щоб читати складне, а здебільшого щоб хліба і видовищ, тому доведеться знімати смішне, та розбавляти це психологією, а не навпаки. Самотні мікросторінки де тексти про історію теорій особистості швидко вичерпують самі себе, бо нема відгуку аудиторії.