Рівне. Голос Церкви @golostserkvy Channel on Telegram

Рівне. Голос Церкви

@golostserkvy

ресурс Рівненської єпархії УПЦ

Рівне. Голос Церкви (Ukrainian)

Рівне. Голос Церкви - це канал, який присвячений діяльності Рівненської єпархії УПЦ. Тут ви знайдете актуальні новини, події, та оголошення, пов'язані з життям церкви у Рівному. Цей ресурс створений для всіх, хто цікавиться духовними питаннями і хоче бути в курсі всіх подій, які відбуваються в Рівненській єпархії УПЦ. Запрошуємо всіх бажаючих приєднатися до нашого каналу, щоб дізнаватися першими про всі важливі події та новини церковного життя у Рівному.

Рівне. Голос Церкви

11 Feb, 09:20

🇺🇦В УСТІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ ЗАХИСНИКОМ СЕРГІЄМ ГНЕСЕМ

В Усті 10 лютого в останню дорогу провели полеглого 40-річного військового Сергія Вікторовича ГНЕСЯ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Соборний чин відспівування відбувся у домівці хресного батька захисника. Очолив чин похорону благочинний І-го Корецького благочиння протоієрей Андрій ДЯЧЕК у співслужінні протоієрея Володимира ЗІНЬКОВА та духовенства.

Рідні, друзі, військовослужбовці та громадськість вшанували пам’ять молодого воїна, який віддав своє життя за незалежність України.
Родом Сергій ГНЕСЬ із Маріуполя, після окупації міста був змушений залишити рідний дім. До останнього подиху він боронив Батьківщину. 29 січня 2025 року на Курському напрямку він віддав своє життя, залишаючись вірним військовій присязі та своєму народу.

Вічний спочинок захисник знайшов на місцевому кладовищі. Поховали його з військовими почестями.

Щирі співчуття родині та близьким… Неможливо знайти слова втіхи, загоїти біль та гіркоту від втрати найдорожчої людини. 

Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою…

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/v-usti-poproshchalysya-iz-zahyblym-zakhysnykom-serhiyem-hnesem/
121
Рівне. Голос Церкви

11 Feb, 05:30

🌿11 ЛЮТОГО -СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ІГНАТІЯ БОГОНОСЦЯ

Святий Ігнатій Богоносець має особливе значення для нас, тому що він близько спілкувався з апостолами, безпосередньо від них чув християнське вчення і був свідком поширення та розвитку перших християнських громад. У своїх семи листах він відобразив для нас апостольську епоху.

Святий Ігнатій народився в Сирії в останні роки життя Спасителя. Його життєпис оповідає, що він був тим юнаком, якого Господь узяв на руки і сказав: «Якщо не звернетеся і не будете як діти, не ввійдете до Царства Небесного» (Мт.18:3). Богоносцем він названий тому, що, міцно люблячи Господа, він ніби носив Його у своєму серці. Він був учнем апостола та євангеліста Іоанна Богослова. З послання святого Ігнатія до мирян видно, що він був особливо близький до апостола Петра і супроводжував його в деяких його апостольських подорожах. Незадовго до руйнування Єрусалиму в 72 році помер Євод, один із сімдесяти учнів Христових, і його наступником на Антіохійській кафедрі (у столиці Сирії) став Ігнатій.

Святий Ігнатій керував Антіохійською церквою протягом 40 років (67–107 рр.). В особливому видінні він удостоївся побачити небесне богослужіння і почути Ангельський спів. За зразком Ангельського світу він ввів на богослужіннях антифонний спів, у якому два хори чергуються і ніби перегукуються. Цей спів із Сирії швидко поширився у ранній Церкві.

107 року під час походу проти вірмен імператор Траян проходив через Антіохію. Йому доповіли, що святитель Ігнатій сповідує Христа, вчить зневажати багатство, зберігати невинність і не приносити жертву римським богам. Імператор викликав святителя і зажадав, щоб він припинив свою проповідь про Христа. Старець відмовився. Тоді його в кайданах послали до Риму, де на втіху народу його віддали на розтерзання звірам у Колізеї. Дорогою до Риму він написав сім послань, які збереглися до наших днів. У своїх посланнях святий Ігнатій просить християн не намагатися врятувати його від смерті: «Благаю вас, не чиніть мені любові. Залишіть мене бути їжею звірів, щоб через них досягти Бога. Я – пшениця Божа. Нехай змелють мене зуби звірів, так стану чистим хлібом Христовим». Почувши мужність святителя, Траян припинив гоніння на християн. Мощі його були перенесені в Антіохію, а згодом повернуті до Риму і покладені в церкві в ім’я священномученика Климента, папи Римського.

У своєму посланні до Ефесян святий Ігнатій писав: «Зберігайте віру і любов, показуйте себе християнами. Віра і любов є початок і кінець життя. Віра – початок, а любов – кінець, обидві ж у поєднанні є справа Божа. Все інше, що стосується чесноти від них, відбувається. Ніхто, хто сповідує віру, не грішить, і ніхто, хто здобув, не ненавидить».

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/11/11-lyutoho-svyashchennomuchenyka-ihnatiya-bohonostsya-2/
407
Рівне. Голос Церкви

10 Feb, 20:38

❗️ЗАВТРА ВІДБУДЕТЬСЯ ЗАСІДАННЯ ПО СПРАВІ ВЛ. АРСЕНІЯ

11 лютого відбудеться чергове судове засідання у процесі проти намісника Святогірської Лаври митр. Арсенія.

Прес-служба обителі повідомляє, що о 13:00 у Слов’янському міськрайонному суді відбудеться чергове підготовче засідання у справі архієрея.

Братія закликає до молитов за владику!

Ганебний процес знущань, який побудовано на брехні та ненависті до владики Арсенія триває.
577
Рівне. Голос Церкви

10 Feb, 15:28

❗️ЗАПРОШУЄМО У ПАЛОМНИЦТВО НА СВЯТУ ЗЕМЛЮ

З 16 по 20 квітня 2025 року з благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена запрошуємо вас у паломництво до Святої Землі, щоб разом відзначити Світле Христове Воскресіння. Це унікальна можливість пройти шляхами, якими ходив Спаситель, відчути благодать святих місць та стати свідком Чуда сходження Благодатного Вогню.

Вирушаючи у паломництво до Святої Землі, ми не просто залишаємо буденність позаду; ми відкриваємо серце для глибокої духовної подорожі, прагнучи зустріти Бога там, де Його благодать засяяла з особливою повнотою.  

Це паломництво — можливість пройти шляхами, якими ходив Спаситель, відчути благодать місць, де відбувалися найважливіші події нашої віри, і зміцнити свій духовний зв’язок із Господом.

Ми відвідаємо Єрихон — найдавніше місто світу, піднімемося на Гору Спокуси, де Христос провів сорок днів у пості та молитві, зануримося у води ріки Йордан у місці хрещення Ісуса. У Віфлеємі вклонимося місцю народження Спасителя та помолимося перед чудотворною іконою Божої Матері «Віфлеємська».

У Велику Суботу разом зустрінемо Благодатний Вогонь біля Яффських воріт, а опівночі візьмемо участь у Пасхальному богослужінні на Гробі Господньому. На завершення паломництва піднімемося на Єлеонську гору, місце Вознесіння Господнього, та відвідаємо Гефсиманський сад.

Приєднуйтесь до нас у цій незабутній мандрівці, щоб разом пережити глибоке духовне оновлення та відчути присутність Бога у кожному кроці на Святій Землі.

Усі деталі можна з‘ясувати за номером телефону: 0967671938 м. Валентина Ілліна


На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/zaproshuyemo-u-palomnytstvo-na-svyatu-zemlyu/
755
Рівне. Голос Церкви

10 Feb, 14:22

🙏Архієпископ Пимен наголосив на величі подвигу новомучеників та сповідників ХХ століття, які віддали своє життя за віру в Христа. Він підкреслив, що ці святі, проливши свою кров за Кров Христову, стали вічними причасниками Божими у Царстві Небесному. Владика закликав вірян не втратити насіння віри, посіяне сповідниками, а виростити його та отримати Божественний врожай.

Ці слова архієпископа Пимена пролунали під час його проповіді, у Неділю про митаря та фарисея, де він розповів про подвиг новомучеників та сповідників ХХ століття.
713
Рівне. Голос Церкви

10 Feb, 12:32

✅ПРО ДУХОВНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ГОВОРИЛИ У ЗДОЛБУНІВСЬКОМУ БЛАГОЧИННІ

9 лютого 2025 року, у Михайлівському храмі села Здовбиця відбувся круглий стіл викладачів недільних шкіл Здолбунівського благочиння. Захід відбувається вдруге. Близько тридцяти священників та мирян зібралися, щоб поділитися досвідом у духовному вихованні дітей та обговорити подальший розвиток недільних шкіл. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

До участі в круглому столі було запрошено керівника відділу по роботі з недільними школами Рівненської єпархії УПЦ, протоієрея Іоана Дячука, який запропонував нові ідеї та рекомендації для вдосконалення роботи. Під час зустрічі учасники проаналізували результати роботи відділу в минулому році та окреслили плани на наступний період.

За словами прот. Олександра Карпюка, у Здолбунівському благочинні функціонує 21 недільна школа, де займається 240 дітей. За 2024 рік було проведено низку заходів, серед яких:
 • круглий стіл викладачів недільних шкіл,
 • конкурс малюнків до свята Благовіщення,
 • перший Пасхальний гала-концерт недільних шкіл,
 • дитячий табір «Анголятко»,
 • олімпіада недільних шкіл.

“Круглий стіл став ще одним важливим кроком у розвитку духовної освіти та виховання майбутнього нашої Церкви”, – зауважив прот. Василь Начев, благочинний Здолбунівського благочиння.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/pro-dukhovne-vykhovannya-ditey-hovoryly-u-zdolbunivskomu-blahochynni/
655
Рівне. Голос Церкви

10 Feb, 12:07

🇺🇦У РАДИВИЛОВІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ЗЕМНУ ДОРОГУ ВОЇНА БОРИСА ТУШАКОВСЬКОГО

У Радивилові відбувся чин похорону загиблого Героя, 43-річного солдата Збройних Сил України Бориса Олександровича Тушаковського, який був прихожанином, півчим хору Олександра-Невського храму. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

9 лютого 2025 року в Олександро-Невському храмі м. Радивилова священники УПЦ здійснили чин похорону над загиблим воїном Борисом Тушаковським. За словами настоятеля храму о. Вячеслава Демчука, Борис був відповідальним і сумлінним християнином, активним учасником церковного хору та християнських паломництв. Його любов до хресних ходів, зокрема з Кам’янець-Подільського на Почаїв, свідчила про глибоку віру та духовність. Духовна громада висловила скорботу за доброю, світлою людиною, добрим чоловіком і батьком, чиє місце в серцях близьких і друзів назавжди залишиться незмінним.

Борис Олександрвич був призваний на військову службу у березні 2022 року, відзначився на фронті як стрілець стрілецького відділення стрілецького батальйону. Воїн загинув 2 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Приморське Запорізької області.
У осиротілій родині Героя залишилися дружина Наталія Павлівна, двоє малолітніх донечок віком 6 та 4 роки, а також старший брат.

Щирі співчуття родині… Воїну Борису вічна памʼять та шана…

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/u-radyvylovi-provely-v-ostannyu-zemnu-dorohu-voyina-borysa-tushakovskoho/
623
Рівне. Голос Церкви

10 Feb, 05:15

Преподобний Єфрем Сирін був великим учителем покаяння. Прощення гріхів у таїнстві Покаяння, на його вчення, це зовнішнє виправдання, не забуття гріхів, а повне знищення їх. Сльози покаяння змивають та спалюють гріх. І ще вони живуть, перетворюють гріховне єство, дають силу “ходити шляхом заповідей Господніх“, зміцнюючись надією на Бога. У вогненній купелі Покаяння, писав преподобний, “сам себе переплавляєш ти, грішник, сам себе воскресаєш із мертвих”.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/10/10-lyutoho-prepodobnoho-yefrema-syrina-3/
674
Рівне. Голос Церкви

10 Feb, 05:15

🌿10 ЛЮТОГО – ПРЕПОДОБНОГО ЄФРЕМА СИРІНА

Преподобний Єфрем Сирін, вчитель покаяння, народився на початку IV століття (рік його народження точно невідомий) у місті Нізібії (Месопотамії) у християнській родині бідних землеробів. Батьки виховали сина у благочесті. Але, вирізняючись з дитинства запальним, дратівливим характером, він у юності часто сварився, робив необдумані вчинки, навіть сумнівався в Божому Промислі, доки не отримав від Господа напоумлення, що направило його на шлях покаяння і спасіння. Якось його несправедливо звинуватили в крадіжці овець і посадили до в’язниці. У ній він почув уві сні голос, що закликав його до покаяння та виправлення життя. 

У Єфремі прокинулося глибоке покаяння. Юнак пішов у гори і став пустельником. Такий рід християнського подвижництва був запроваджений у Нізібії учнем преподобного Антонія Великого єгипетським пустельником Євгеном.

Серед пустельників особливо виділявся знаменитий аскет, проповідник християнства та викривач аріан єпископ Низібійської Церкви святий Яків (пам’ять 13 січня). Преподобний Єфрем став одним із його учнів. Під благодатним керівництвом святителя преподобний Єфрем набув християнської лагідності, смиренності, покірності Промислу Божого, що дає силу покірно переносити різні спокуси. Святитель Яків знав високі достоїнства свого учня і використав їх на благо Церкви – доручав йому читати проповіді, навчати дітей у училищі, взяв його із собою на І Вселенський Собор у Нікеї (325 р.). Преподобний Єфрем 14 років був у послуху у святителя Якова до його смерті.

Після взяття Нізібії персами у 363 році преподобний Єфрем залишив пустелю та оселився в монастирі поблизу міста Едеси. Тут він побачив багато великих подвижників, які проводили життя в молитвах та псалмоспівах. Печери були їхнім єдиним притулком, харчувалися вони одними рослинами. Особливо він зблизився з подвижником Іуліаном (пам’ять 18 жовтня), який був із ним одного покаяного духу. Преподобний Єфрем поєднував з подвижницькими працями невпинне вивчення Слова Божого, почерпаючи в ньому для своєї душі розчулення та мудрість. Господь дав йому дар вчительства, до нього почали приходити люди, які чекали почути його настанови, які особливо діяли на душі тому, що він починав їх з викриття себе. Преподобний і усно, і письмово навчав усіх покаянню, вірі та благочестю, викривав аріанську брехню, яка тоді хвилювала християнське суспільство. Язичники, слухаючи проповіді преподобного, зверталися до християнства.

Чимало попрацював він і в тлумаченні Святого Письма – поясненні П’ятикнижжя Мойсея. Ним написано багато молитов і піснеспівів, які збагатили церковне Богослужіння. Відомі молитви до Пресвятої Трійці, Сина Божого, Пресвятої Богородиці. Він написав для своєї Церкви піснеспіви на дні двонадесятих Господніх свят (Різдво Христове, Хрещення), Воскресіння, похоронні піснеспіви. Його покаяна молитва “Господи і Владико живота мого…” читається великим постом і закликає християн до духовного оновлення. Церква з давніх-давен високо цінувала праці преподобного Єфрема: його творіння читалися в деяких церквах на зборах вірних після Святого Письма. І тепер за Статутом Церкви деякі його повчання належить читати в дні посту. 

Між пророками святий Давид, переважно, псалмоспівець; між святими отцями Церкви преподобний Єфрем Сирін – переважно молитовник. Духовне дослідження зробила його наставником ченців та помічником єдесських пастирів. Преподобний Єфрем писав по-сирійськи, але його твори дуже рано були перекладені грецькою та вірменською мовами, а з грецької – латинською та слов’янською.
У численних творах преподобного зустрічаються цілісні картини життя сирійських подвижників, чільне місце у якій посідала молитва, а потім праця загальна на братню користь, послух. Погляди сенс життя в усіх сирійських аскетів були однакові. Кінцевою метою своїх подвигів ченці вважали Богоспілкування та вселення Божественної благодаті в душу подвижника, справжнє життя було для них часом плачу, посту та праць.

Запорука обожнювання в нас – Хрещення Христове, головний двигун життя християнського – покаяння.
734
Рівне. Голос Церкви

09 Feb, 05:01

🌿9 ЛЮТОГО – ПЕРЕНЕСЕННЯ МОЩЕЙ ІОАННА ЗЛАТОУСТА


Святитель Іоанн Златоуст, архієпископ Константинопольський – один із трьох вселенських святителів, серед яких Василій Великий та Григорій Богослов. 
Народився в Антіохії прибл. 347 року, у сім’ї воєначальника. Його батько Секунд помер невдовзі після народження сина; мати, Анфуса, не стала виходити заміж і віддала всі сили вихованню Іоанна. Юнак навчався у найкращих філософів і риторів, рано звернувся до поглибленого вивчення Святого Письма та молитовного споглядання. 
Святитель Мелетій, єпископ Антіохійський (пам’ять 12 лютого), котрий полюбив Іоана як сина, наставив його у вірі і в 367 році хрестив. Через три роки святий Іоанн був поставлений у читця. Після того, як святитель Мелетій був відправлений на заслання імператором Валентом, у 372 році, святий Іоанн спільно з Феодором (згодом – єпископом Мопсуєстським) навчався у досвідчених наставників подвижницького життя, пресвітерів Флавіана та Діодора Тарсійського. 

Коли померла мати святого Іоанна, він прийняв чернецтво, яке називав «істинною філософією». Незабаром святого Іоана вважали за гідного кандидата для заняття єпископської кафедри. Однак він із смирення ухилився від архієрейського сану. У цей час святий Іоанн написав «Шість слів про священство», велике творіння православного пастирського богослов’я. Чотири роки провів святий у працях пустельницького проживання, написавши «Проти тих, хто озброюється на тих, що шукають чернецтво» і «Порівняння влади, багатства і переваг царських з істинною і християнською любов’ю чернечого життя». Два роки святий дотримувався повної безмовності, перебуваючи в самотній печері. Для відновлення здоров’я святий Іоан мав повернутися до Антіохії. У 381 році єпископ Мелетій Антіохійський присвятив його диякону. Наступні роки були присвячені створенню нових богословських творінь: “Про провидіння”, “Книга про дівство”, “До молодої вдови” (два слова), “Книга про святого Вавіла і проти Юліана та язичників”.

У 386 році святий Іоанн був хиротонізований єпископом Антіохійським Флавіаном у пресвітера. На нього поклали обов’язок проповідувати Слово Боже. Святий Іоан виявився блискучим проповідником і за рідкісний дар богонатхненного слова отримав від пастви найменування «Златоуст». Дванадцять років святий при збігу народу, зазвичай двічі на тиждень, а іноді щодня, проповідував у храмі, потрясаючи серця слухачів.
У пастирській ревнощі про найкраще засвоєння християнами Святого Письма святий Іоан звернувся до герменевтики – науки про тлумачення Слова Божого. Він написав тлумачення на багато книг Святого Письма (Буття, Псалтир, Євангелія від Матвія та Іоанна, Послання апостола Павла) і безліч бесід на окремі біблійні тексти, а також повчання на свята, на похвалу святих і слова апологетичні (проти аномеїв і ). Святий Іоан як пресвітер ревно виконував заповідь піклування про бідних: при ньому Антіохійська Церква живила щодня до 3000 дів та вдів, крім ув’язнених, мандрівників і хворих. Слава чудового пастиря та проповідника зростала.

У 397 році, після смерті Константинопольського архієпископа Нектарія, святий Іоанн Златоуст був викликаний з Антіохії для поставлення на Константинопольську кафедру. У столиці святий архіпастир не міг проповідувати так часто, як в Антіохії. Безліч справ чекало на рішення святителя, він почав з головного – з духовного вдосконалення священства. І тут найкращим прикладом був він сам. Кошти, що призначалися для архієпископа, святий звернув на утримання кількох лікарень та двох готелів для паломників. Архипастир задовольнявся мізерною їжею, відмовлявся від запрошення на обіди. Ревнощі святителя до утвердження християнської віри поширювалася на жителів Константинополя, Фракію, включаючи слов’ян, Малу Азію і Понтійську область. Ним було поставлено єпископа для Церкви, яка перебувала в Криму. Святий Іоанн направляв ревних місіонерів до Фінікії, Персії, до скіфів, писав послання до Сирії, щоб повернути Церкви маркіонітів, і досяг цього.
780
Рівне. Голос Церкви

09 Feb, 05:01

Багато праць поклав святитель на влаштування благолепного богослужіння: склав чин літургії, ввів антифонний спів за всеношною, написав кілька молитов чину єлеосвячення. 
Розбещеність імператорського двору, знайшла в особі святителя неприємного викривача. Коли імператриця Євдоксія, дружина імператора Аркадія (395–408), розпорядилася про конфіскацію власності у вдови та дітей опального вельможі, святий став на їхній захист. Горда імператриця не поступилася і причаїла гнів на архіпастиря. Ненависть Євдоксії до святителя розгорілася з новою силою, коли недоброзичливці сказали їй, ніби святитель у своєму повчанні про суєтних жінок мав на увазі її. Суд, складений з ієрархів, які справедливо викривались раніше Златоустом, ухвалив скинути святого Іоана і за образу імператриці стратити. Імператор Аркадій замінив страту вигнанням. Біля храму юрмився збуджений народ, який вирішив захищати свого пастиря. Святитель, щоб уникнути хвилювань, сам віддав себе до рук влади. Тієї ж ночі в Константинополі стався землетрус. Перелякана Євдоксія просила імператора терміново повернути святого і негайно надіслала листа вигнаному пастирю, благаючи його повернутися. Але вже за два місяці новий донос пробудив гнів Євдоксії. У березні 404 року відбувся неправедний собор, який ухвалив вигнати святого Іоанна. Після видалення його зі столиці пожежа звернула в попіл будівлю сенату, були спустошливі набіги варварів, а в жовтні 404 року померла Євдоксія. Навіть язичники бачили у цих подіях Небесне покарання за неправедне засудження угодника Божого.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/08/9-lyutoho-perenesennya-moshchey-ioanna-zlatousta-2/
795
Рівне. Голос Церкви

08 Feb, 17:42

🙏Це єдиний піснеспів, що поєднує період підготовки до Великого посту та сам Піст. Він з’являється з початком співу Пісної Тріоді в Неділю про митаря і фарисея.

Ми чуємо його на кожній недільній всеношній (вечірньому богослужінні в суботу ввечері) аж до 5-ї неділі Великого посту, присвяченої преподобній Марії Єгипетській. Таким чином, протягом періоду Пісної Тріоді «Покаяння отверзи ми двері…» звучить, як правило, 9 разів.

На відео: хор храму на честь Великомученика Георгія Побідоносця м. Дубно
882
Рівне. Голос Церкви

08 Feb, 15:37

📣ПРОПОВІДЬ У НЕДІЛЮ ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Дорогі брати і сестри!
Сьогодні Церква відкриває перед нами шлях підготовки до Великого посту. Ми вступаємо у благодатний час духовного пробудження, і першою настановою, яку дає нам Господь, є притча про митаря і фарисея.

“Двоє чоловіків увійшли в храм помолитися: один був фарисей, а другий – митар” (Лк. 18:10).
На перший погляд, фарисей – це людина, яка чинить праведно: постить, дає милостиню, дотримується закону. Митар же – грішник, який стягує податки і часто зловживає владою. Але погляньмо глибше: фарисей стоїть перед Богом не в молитві, а у самозвеличенні. Він дякує не за Божу милість, а за власну “праведність”, і навіть порівнює себе з іншими, принижуючи їх: “Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди…” (Лк. 18:11).

А митар? Він не сміє підняти очей до неба, лише б’є себе в груди і промовляє: “Боже, будь милостивий до мене, грішного!” (Лк. 18:13). І саме ця коротка, але щира молитва відкриває йому двері до Царства Небесного.

Що вчить нас ця притча?
По-перше, вона показує, що спасіння приходить через смирення, а не через гордість. Фарисей вважав себе гідним Божої нагороди, але його молитва була без любові та покаяння. Митар, усвідомлюючи свою гріховність, шукав Божої милості і отримав її.

По-друге, ця притча застерігає нас від зовнішнього благочестя без внутрішнього очищення. Фарисей виконував закон, але серцем був далекий від Бога. Христос нагадує нам, що важливі не лише добрі вчинки, а й стан душі, з яким ми їх робимо.

По-третє, митар вчить нас справжньої молитви. Його слова – це початок найвідомішої покаянної молитви: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”. Саме така молитва має бути в нашому серці – проста, щира, сповнена смирення.

Сьогодні Господь нагадує нам, що початок духовного оновлення – це усвідомлення своєї немочі та прагнення Божої допомоги. Великий піст ще не розпочався, але Церква вже закликає нас переглянути своє життя, очистити серце від гордості, марнославства та осуду.

Запитаймо себе: чи не схожі ми на фарисея у своїх думках і вчинках? Чи не вважаємо себе кращими за інших? Чи не виправдовуємо свої помилки, але судимо чужі?

Нехай молитва митаря стане і нашою молитвою: “Боже, будь милостивий до мене, грішного!”. І нехай Господь дарує нам смирення, щоб, вступаючи в передпостовий період, ми зробили перший крок до справжнього духовного оновлення.

Амінь.

Автор: прот. Олександр Іллін, 
настоятель Різдва – Богородичного храму с. Кургани

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/08/propovid-u-nedilyu-pro-mytarya-i-faryseya/
789
Рівне. Голос Церкви

08 Feb, 15:20

🙏На вечірній напередодні Неділі про митаря та фарисея вперше за богослужінням використовується Пісна Тріодь. Стихіра, яку Ви дивитесь на відео, - перший богослужбовий текст цієї книги.

"Не помо‌лимся фарисе‌йски, бра‌тие: и‌бо вознося‌й себе‌ смири‌тся. Смири‌м себе‌ пред Бо‌гом, мыта‌рски поще‌нием зову‌ще: очи‌сти ны, Бо‌же, гре‌шныя".

Відео: матушка Ксенія Касянчик
785
Рівне. Голос Церкви

08 Feb, 06:13

🌿8 ЛЮТОГО – ПРЕПОДОБНОГО ФЕОДОРА СТУДИТА

Народився у 758 р. у Константинополі, здобув широку та різнобічну освіту. Глибоко вивчивши Святе Письмо, святий Феодор успішно протистояв єретикам-іконоборцям у диспутах про православну віру. Прийнявши чернецтво, трудився у влаштованій його дядьком Платоном обителі Сакудіон (недалеко від гори Олімп у Віфінії), у якій пізніше став настоятелем, подаючи своїм життям високий приклад чесноти. У 796 р. за ревнощі про збереження церковних правил і викриття беззаконня імператора Костянтина VI Багрянородного після жорстоких мук був засланий на ув’язнення до Солуні.

У царювання імператриці Ірини преподобний був повернутий із заслання та отримав в управління запустілий Студійський монастир. Незабаром до обителі зібралося до тисячі ченців. Для управління монастирем преподобний Феодор склав загальножительний статут чернечого життя, який отримав назву Студійського, а блаженний настоятель – найменування Студита (бл. 1065 цей статут був прийнятий преподобним Феодосієм в Печерському монастирі і звідси поширився по всіх православних обителях ). Преподобний написав чимало душпастирських книг, похвальні слова на Господні та Богородичні свята, багато канонів та трипіснців.

За імператорів Никифора I (802–811 рр.) та Лева Вірменина (813–820 рр.) св. Феодор багато постраждав за іконопочитання і зазнав ув’язнення спочатку в Іллірії, у фортеці Метопа, а потім в Анатолії, у Боніті. Після смерті Лева Вірменина преподобний Феодор, звільнений із ув’язнення, оселився у Херсонесі (Віфінія).
Незважаючи на тяжку недугу, він щодня звершував Божественну літургію і повчав братію. Тут він мирно помер у 826 р. У той же час преподобному Іларіону Далматському (пам’ять 6/19 червня) була відкрита Господом блаженна смерть угодника Божого. Він побачив, як засяяло світло небесне, почувся Ангельський спів і голос: «Це душа преподобного Феодора, що постраждав навіть до крові за святі ікони, відходить до Господа».

У 845 р. мощі преподобного Феодора було перенесено до Студійського монастиря. Його брат, преподобний Йосип, єпископ Солунський також постраждав від іконоборців і помер 830 р. у Студійському монастирі, де спочивають мощі його.
Преподобний Феодор як за життя, так і по кончині, зробив багато чудес. Ті, хто закликав ім’я його позбавлялися пожеж, нападу диких звірів, отримували зцілення від різних недуг.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/08/8-lyutoho-prepodobnoho-feodora-studyta-3/
893
Рівне. Голос Церкви

07 Feb, 05:47

🌿7 ЛЮТОГО – СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА

Святий Григорій Богослов (326-389 рр.) був сином Григорія (згодом єпископа Назіанського) і Нонни, жінки високих моральних правил. Ще до народження сина вона обіцяла присвятити його Богу і доклала всіх зусиль, щоб схилити його волю на служіння Господу. Виховання, дане йому матір’ю, святитель Григорій вважав правильним та важливим у своєму житті. 

При визначних здібностях св. Григорій здобув чудову освіту: він навчався в школах Кесарії Палестинської, де була багата бібліотека, зібрана мучеником Памфілом, в Олександрії, де вивчав твори Орігена, і, нарешті, в Афінах, де особливо зблизився зі св. Василем Великим, з яким знайомий був дещо раніше і дружбу з яким вважав кориснішою за найвищу школу. Святі друзі в Афінах мали одну кімнату, один спосіб життя; їм були знайомі лише дві дороги: одна вела до Божого храму, інша – в училище. У Афінах св. Григорій познайомився з Юліаном на прізвисько «Відступник», який, ставши імператором, зрікся християнства і намагався відродити язичництво в Римській імперії (361–363 рр.) і залишив живе зображення цього злого і підступного ворога Церкви. У віці 26 років св. Григорій прийняв Хрещення.

Після повернення на батьківщину св. Григорій довгий час ухилявся від будь-якої громадської посади. Роздуми про Бога, молитва, читання слова Божого, писання натхненних слів і пісні та служіння старим батькам – були його заняттям. Якийсь час він провів з другом своїм Василем у його пустелі і цей час вважав найщасливішим у житті. Батько його, який був уже єпископом, потребуючи помічника, викликав його з Васильової пустелі в Назіанз, висвятив на пресвітера. Цей сан так налякав Григорія тяжкістю пов’язаних з ним обов’язків, що він пішов на самоту, у пустелю. Заспокоївши там хвилювання духу, він повернувся до отця і прийняв на себе священиче служіння, втішаючись, що він, служачи Богу, допомагає і похилому батькові в його турботах про паству.

Тим часом друг його, Василь Великий, уже досяг високого сану архієпископа. Бажаючи мати відданого та освіченого помічника в управлінні великою областю, св. Василь запропонував Григорію місце головного протопресвітера при своїй кафедрі, але св. Григорій ухилився від ухвалення цієї почесної та впливової посади. 
Через деякий час після цього відбулося посвячення Григорія на єпископа міста Сасима за таємною угодою архієпископа Василя з батьком Григорія. Бачачи в цьому волю Божу, він прийняв священне висвячення, але відмовився від прийняття самої посади і як співправитель (вікарій) продовжував служити своєму батькові та пастві назіанській. 
У 374 році помер старий батько Григорія, а за ним – і мати його. Святий Григорій продовжував деякий час працю отця з управління Назіанзькою церквою, але сильно захворів. Одужавши, він пішов у відокремлену обитель, де у пості та молитві пробув близько трьох років.

Але великий світильник не міг сховатися в чернечій келії. Обраний православними єпископами і мирянами на престол архієпископа в Константинополі, він прибув туди в епоху найсильнішого панування аріан, коли ними були захоплені всі храми в столиці. Св. Григорій зупинився у будинку своїх знайомих. Одну з кімнат перетворив у храм, назвавши її “Анастасією”, що означає “воскресіння”, з надією, що тут воскресне православ’я, і почав проповідувати. 

Аріани засипали його глумом і лайкою, кидали в нього камінням, підсилали до нього таємних убивць. Але народ дізнався про свого істинного пастиря і став тіснитися до його кафедри, як залізо липне до магніту (за словами св. Григорія). Сильним своїм словом, прикладом свого життя і душпастирською старанністю він перемагав ворогів Церкви. Люди величезно стікалися з усіх кінців послухати його натхненні проповіді. Слухачі хвилювалися біля його кафедри подібно до бурхливого моря, голосно висловлювали знаки схвалення оплесками і вигуками, а скорописці увічнювали його слова. Щодня тисячі людей з єресі поверталися до Православної Церкви.

Нарешті, вже після царювання православного імператора Феодосія (379–395 рр.) затяті аріани були вигнані з храмів столиці.
970
Рівне. Голос Церкви

07 Feb, 05:47

Коли виявилася брехня Македонія (Македоній заперечував Божество Святого Духа), святий Григорій боровся проти неї та брав живу участь у засіданнях Другого Вселенського Собору. Здійснивши свій подвиг, він відмовився від Константинопольської кафедри, сказавши: «Прощавай, кафедро, – це завидна та небезпечна висота!» Святий Григорій пішов у рідне селище Аріанз, поблизу Назіанза, і тут у суворих аскетичних подвигах провів останні роки свого життя.
Мощі святителя Григорія Богослова знаходяться у селі Неа Карвалі у церкві Святого Григорія. Це місце розташоване неподалік міста Кавали в грецькій провінції Македонія.

За свої чудові богословські твори св. Григорій отримав від Церкви почесне найменування Богослова і вселенського вчителя, а за здатність проникати думкою до найглибших таємниць віри і висловлювати незбагненні її істини з прозорою ясністю та суворою точністю Церква в одній з молитов називає його найвищим розумом. Проповіді його насичені такою поезією, що багато фраз з них були використані (св. Іоанном Дамаскіним та іншими) для святкових піснеспівів. Нетлінні частки мощів св. Григорія досі чудово пахнуть.

У Константинополі довго відбувалися суперечки про те, кому з трьох святителів слід віддавати перевагу. Одна частина людей звеличувала святителя Василія (пам’ять 1 січня), інша стояла за Григорія Богослова (пам’ять 25 січня), третя шанувала святителя Іоанна Златоуста (пам’ять 13 листопада).
Від цього серед християн відбулися церковні розбрати: одні називали себе василіанами, інші – григоріанами, треті – іоаннітами.
За Божою волею в 1084 році митрополиту Євхаїтському Іоанну з’явилися три святителі і, оголосивши, що вони рівні перед Богом, наказали припинити суперечки і встановити спільний день святкування їхньої пам’яті.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/06/7-lyutoho-svyatytelya-hryhoriya-bohoslova-3/
1,064
Рівне. Голос Церкви

06 Feb, 15:30

❗️ Прот. Василь Начев на своїй особистій сторінці у Фейсбук написав про інформаційні вкиди та неправдиві матеріали про УПЦ, яких останнім часом знову побільшало у соціальних мережах:

«⚡️Я людина віруюча, в прикмети не вірю, але … прикмети є всякі).

☝️Великий піст ще не розпочався, а Церква нас вже повідомляє про нього та закликає вступити в підготовчий період.

🙏За декілька днів вже перша підготовча неділя. Саме підготування до посту триватиме протягом чотирьох неділь, в які читатимуться євангельські читання присвячені для нашого покаяння.
Православні в цей період мають можливість належно підготовитися до посту. Як фізично так і духовно.

🌿І саме в цей період збуваються прикмети, які мають властивість підтверджуватися вже близько десяти років.

☘️Цей раз не став винятком. Останніми днями, стабільно як і кожного року, в соціальних мережах прослідковується підігрівання церковної теми. Від того і прикмета- тільки ближче до посту і в сам піст, мова одна-церква. Не помітили?

🤔Правда, ніхто не аналізує новин, посилаються на сумнівні джерела, закриті профілі в ФБ чи розслідування зовсім далеких від церкви журналістів, що роблять медійний ефект церкви, як винуватця всіх бід.

☘️Так з року в рік, створюється класична ситуація про переддень грандіозного шухеру. От і не вір після цього в прикмети).

☝️Але ми спробуємо від цього відмежовуватися, бо насправді ми на передодні підготовчих неділь до Великого посту.»
1,104
Рівне. Голос Церкви

06 Feb, 12:46

🙏У БОГОЯВЛЕНСЬКОМУ СОБОРІ ОСТРОГА ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ЗЕМНУ ДОРОГУ МАТУШКУ ЛАРИСУ БАЩУК.

6 лютого 2025 року у Богоявленському соборі м. Острог відбулося відспівування матушки Лариси БАЩУК, яка все своє життя присвятила служінню Церкві та була регентом церковного хору. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Чин похорону очолив благочинний протоієрей Олександр Максимюк у співслужінні численного духовенства та за присутності багатьох прихожан, які прийшли віддати останню шану матушці Ларисі.На прощанні був присутній намісник Межиріцького монастиря архімандрит Феодор разом із братією монастиря, які своїм співом прикрасили заупокійне богослужіння.

Секретар Рівненської єпархії УПЦ, протоієрей Віктор Земляний, на своїй особистій сторінці у Фейсбук зазначив: “Людина, яка стала епохою для православного Острога. Дякуємо матушці Ларисі за невтомну працю. Царство Небесне.”

Матушка Лариса БАЩУК залишила глибокий слід у серцях багатьох вірян. Її відданість служінню та любов до церковного співу надихали громаду протягом багатьох років. 50 років несла матушка служіння регента. Під її керівництвом церковний хор досягав високого рівня майстерності, додаючи особливої духовної глибини до богослужінь.

Її життя було яскравим прикладом самовідданості та любові до Бога і ближніх. Вона завжди знаходила час для кожного, хто потребував підтримки чи поради, і її мудрість та доброта залишаться в пам’яті всіх, хто її знав.

Архієпископ Рівненський та Острозький Пимен висловлює щирі співчуття родині Бащуків з приводу втрати матері.

Вічна і світла пам’ять дорогій матушці Ларисі.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/06/u-bohoyavlenskomu-sobori-ostroha-provely-v-ostannyu-zemnu-dorohu-matushku-larysu-trepachuk/
1,189
Рівне. Голос Церкви

06 Feb, 07:17

🇺🇦У СЕСТРЯТИНІ ПОПРОЩАЛИСЬ ІЗ ВОЇНОМ ЮРІЄМ КУРИЛОМ

У Сестрятині попрощалися із загиблим воїном Юрієм Курилом. Юрію було лише 27 років, він був добрим воїном, хорошим сином та вірним прихожанином Української Православної Церкви. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

4 лютого 2025 року у Миколаївському храмі села Сестрятин Дубенського району відбулося прощання із загиблим воїном Юрієм Ігоровичем Курилом, 1997 року народження. Чин поховання очолив благочинний Радивилівського округу протоієрей Вячеслав Демчук у співслужінні собору священників.

Молодший сержант, командир відділення керованого мінування Юрій Курило загинув 30 січня внаслідок ворожого артилерійського обстрілу в Часовому Яру, виконуючи бойове завдання. Йому було лише 27 років…

Юрій до останнього подиху залишався вірним присязі, Батьківщині та своїм побратимам. Він не раз відмовлявся від відпустки, кажучи: «Якщо ми відступимо, то вони наступлять». Так само щиро та віддано він любив свою Церкву і бажав, щоб його поховали там, де його хрестили — в Українській Православній Церкві.
Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, побратими та односельчани. Вони запам’ятають його як світлу, мужню і віддану людину.

Царство Небесне і вічна пам’ять воїну Юрію…

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/02/06/u-sestryatyni-poproshchalys-iz-voyinom-yuriyem-kurylom/
969
Рівне. Голос Церкви

31 Jan, 04:52

#словоархіпастиря
🌿Архієпископ Рівненський та Острозький Пимен записав звернення з Гори Синай

Під час паломництва на Святу Гору Синай архієпископ Рівненський та Острозький Пимен записав відеозвернення, у якому наголосив на великому духовному значенні цього місця для кожного християнина.

Владика підкреслив, що підйом на Синай – це не просто фізичний шлях, а насамперед духовна праця, наповнена молитвою. Кожен паломник ніс у своєму серці прохання до Бога, а на вершині, під час Божественної літургії, особливі молитви були піднесені за мир та спокій в Україні.

Гора Синай – місце, де Господь явив Себе, місце зустрічі людини з Богом. І саме з цією вірою паломники здійснили свій підйом, освячуючи кожен крок молитвою та довірою до Всевишнього.
1,484
Рівне. Голос Церкви

31 Jan, 04:36

🌿🏔️⛰️Підйом на Святу Гору Синай паломників Рівненської єпархії УПЦ.

30 січня 2025 року паломники Рівненської єпархії УПЦ на чолі з архієпископом Рівненським та Острозьким Пименом піднялися на Святу Гору Синай – місце, де Господь явив Себе Мойсею та дав Десять Заповідей.

Перед початком підйому владика Пимен благословив паломників. Дорога вела вгору в нічний час – так піднімаються більшість мандрівників, адже вдень єгипетська спека не дозволяє долати цей шлях.

Паломників супроводжували троє бедуїнів, які показували дорогу. 7 кілометрів підйому, понад 4 години шляху… Особливим випробуванням стали останні 750 сходинок, які ведуть просто до вершини. Кожен йшов зі своєю молитвою – за близьких, за Україну, за воїнів, за тих, хто просив про молитву.

На вершині, у храмі Преображення Господнього, відбулася Божественна літургія. Без урочистостей, без гучних слів – просто молитва, Причастя, тиша, в якій відчувалася святість місця.

Гора Синай – це більше, ніж висота, яку треба подолати. Це зустріч із Богом у тиші серця, у змучених кроках, у молитві, яка ніколи не буває марною.
383
Рівне. Голос Церкви

31 Jan, 04:28

❄️ 31 СІЧНЯ – СВЯТИТЕЛЯ АФАНАСІЯ ВЕЛИКОГО, АРХІЄПИСКОПА ОЛЕКСАНДРІЙСЬКОГО

Святитель Афанасій народився в Олександрії; мати його, подібно до Анни, яка привела сина свого Самуїла до храму Господнього (1Цар.1:28), так само привела його до св. Олександра, патріарха Олександрійського, і віддала в храм на служіння Богу. І він став при храмі проводити своє життя, ревно виконуючи Божі заповіді.

У 319 р. патріарх висвятив його у диякона Олександрійської Церкви. Вже тим часом святитель Афанасій почав писати твори. Майбутній святитель бачив, що немає у новачках, котрі прийшли до Церкви Христової ревнощів, немає у них істинного благочестя, багато хто з них шукав слави для себе, пустословив, марнословив і всі язичницькі звичаї, які були раніше у них, переносили в християнське життя. З’явився якийсь Арій, який хулив Христа, принижував Матір Божу і обурював народ, навчаючи народ домагатися честі, слави, проникати і до Церкви, досягати священства і навіть архієрейства. І багато хто його слухав і ставав послідовниками цієї єресі – аріанами. І ця брехня так поширилася, що мало не накрила всю Церкву – велика була сварка. У 325 р. святитель Афанасій був на Нікейському Соборі, де виступав проти Арія.

У 326 р., після смерті патріарха Олександра, святителя Афанасія було обрано на Олександрійську кафедру. Будучи єпископом об’їжджав церкви, багато виступав, боровся проти аріан, писав, викривав їх, і повстали проти нього всі неправдиві християни і стали на нього наклепи зводити. Тоді царював Костянтин Великий (306–337 рр.), він вважався покровителем Церкви Христової. Він добре розумів військову стратегію, дипломатію, державні справи, але справ церковних та проповіді Євангелія не знав, тому вагався між аріанством та Православ’ям.
Користуючись добротою і простотою імператора, єретики оточили все його двір, проникли на всі посади і почали нашіптувати єресі та неправди та вводити у розколи. Вони звинувачували архієпископа Афанасія, що він погана людина, що він не слухається царя, стягує податки окремо від царської скарбниці і робить погані справи, що він і чародій, злочинець і блудник. Імператор бачив велику суперечку, ворожнечу, намагався зупинити, але бували такі часи, що могла відкритися війна, тоді він запропонував святителю Афанасію на якийсь час піти кудись. І більшу частину свого довгого правління святитель провів у вигнанні, тоді нерідко він користувався підтримкою ченців, був у дружбі з обома отцями чернецтва – святими преподобними Антонієм та Пахомієм.

46 років святитель Афанасій був єпископом міста Олександрії і багато разів виганяли його з кафедри, а він повертався назад, тому що аріани, які називають себе християнами, які вірують у Євангеліє, шукали, вигадували провину, щоб засудити і завдати смерті святителю. А Господь, проголошуючи Євангеліє, не проповідував убивати ворогів своїх; ці ж лиходії вдало прийняли Хрещення, християнство і вірували без благочестя.

Особливо намагалися єретики і злі люди звинуватити святого Афанасія в тому, що він не слухає наказів імператора, не звертає уваги на його розпорядження, не приймаючи Арія в церковне спілкування, що він чаклун і чарівник, самі будучи явними чарівниками.

Тим часом злісна ненависть противників Афанасія так зросла, що до однієї брехні вони доклали ще нову: підкупили одну безсоромну жінку звести наклеп на святителя Афанасія, що він вчинив з нею беззаконня. Коли розпочався суд, судді сіли на своїх місцях і наклепники постали, було введено і цю жінку. З плачем довго скаржилася вона на святителя, якого ніколи не бачила і навіть не знала, який він на вигляд. Усі слухали здивовано. А вона й не хотіла знати благочестя євангельського, радіючи, що їй багато грошей дали.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/30/31-sichnya-svyatytelya-afanasiya-velykoho-arkhiyepyskopa-oleksandriyskoho-3/
404
Рівне. Голос Церкви

29 Jan, 18:37

🇺🇦У ДУБНІ ВІДСПІВАЛИ ЗАГИБЛОГО ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДРА БАГІНСЬКОГО

29 січня 2025 року у Георгіївському храмі м. Дубно відбулося відспівування полеглого військовослужбовця Олександра Володимировича Багінського (1983–2025). Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Воїн загинув 21 січня внаслідок поранення, отриманого під час виконання бойового завдання на Курському напрямку.
Заупокійне богослужіння звершили священнослужителі Першого та Другого Дубенських благочинь.

Олександра Багінського поховали у рідному селі Іваннє, де проживають його батьки.

Вічна пам’ять Герою! Щирі співчуття рідним і близьким.
Нехай Господь упокоїть його душу у Своїх оселях, де немає ні болю, ні страждання, а лише вічний мир.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/29/u-dubni-vidspivaly-zahybloho-zakhysnyka-ukrayiny-oleksandra-bahinskoho/
748
Рівне. Голос Церкви

29 Jan, 05:34

❄️29 СІЧНЯ – ПОКЛОНІННЯ ЧЕСНИМ ВЕРИГАМ АПОСТОЛА ПЕТРА
Первинне значення слова “вериги” – тюремні кайдани, ланцюги. Вериги – знаряддя релігійного самокатування, залізні або мідні ланцюги, кільця, кайдани, які носили подвижники з метою “умертвіння плоті”.

Близько 42 року, під час гоніння на Єрусалимську Церкву, за проповідь про Христа Спасителя ревний проповідник Євангелія Апостол Петро за повелінням іудейського царя Ірода Агріппи був ув’язнений та скутий двома залізними ланцюгами. Вериги на апостола Петра були покладені тюремниками не для приборкання тіла, як це робили подвижники, а для приборкання його духу.
Як розповідається в книзі Діянь апостольських, пізно вночі, напередодні суду над Петром, коли варта спала, в темницю прийшов Ангел, посланий Богом, розбудив його і вивів з темниці. За переказами, залізні ланцюги самі впали з рук апостола Петра, який негайно після виходу з в’язниці відправився для проповіді Слова Божого в інші країни і не повертався до Єрусалиму.
Чутки про чудесне звільнення Петра, негайно поширились Єрусалимом. Учні апостола взяли вериги святого в’язня і з повагою зберігали їх, як коштовність і святиню. Одержимі різними хворобами віряни, отримували від вериг зцілення, як від хусток і рушників, що були на тілі апостола Петра. Відомо, що головні пов’язки і хустки святого апостола Петра зцілювали хвороби і виганяли нечистих духів, тому що були просякнуті його потом. Таку ж дію мали вериги святого Петра, які колись щільно охоплювали його тіло.

Вериги святого апостола Петра зберігалися в Єрусалимі до патріарха Ювеналія, який подарував їх Євдокії, дружині імператора Феодосія Молодшого, а вона в 437 і 439 роках перенесла їх з Єрусалима до Царгорода. Одну веригу Євдокія послала до Риму своїй дочці Євдоксії, яка побудувала храм в ім’я апостола Петра і поклала в ньому веригу. У Римі були також й інші вериги в яких перебував апостол перед своєю смертю за імператора Нерона.

29 січня за юліанським календарем вериги апостола Петра виносять щорічно на поклоніння народу.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/28/29-sichnya-pokloninnya-chesnym-veryham-apostola-petra-2/
766
Рівне. Голос Церкви

28 Jan, 15:45

📌ЧИ МОЖЕ СВЯЩЕННИК БРАТИ ДО РУК ЗБРОЮ? РОЗДУМИ ПРО «ВʼЯЗНІВ СОВІСТІ»


Священник — це перш за все пастир, покликаний вести людей до миру, злагоди та духовного спасіння. Його служіння ґрунтується на любові до Бога і ближнього, на прощенні та примиренні. Але що стається, коли обставини змушують людину, яка посвятила своє життя Богу, взяти до рук зброю?

Війна — це випробування, що перевіряє кожного на міцність, віру та моральну стійкість. Для священника це випробування подвійне, адже він несе відповідальність не тільки за своє життя, а й за душі тих, кого він наставляє. Коли пастир залишає свій хрест і бере зброю, він опиняється у важкому духовному конфлікті.

Священник, який вирішив узяти до рук зброю, ризикує стати “в’язнем совісті”. Він більше не лише служитель Божий, а й воїн, чиї дії можуть йти врозріз із заповіддю “Не убий”. У його серці може з’явитися роздвоєність: чи залишається він тим, хто закликає до миру, коли сам бере участь у насильстві?

Церква закликає священників залишатися посередниками між Богом і людьми, навіть у найважчі часи. Їхнє покликання — підтримувати, зцілювати, молитися за перемогу правди й життя. У духовній боротьбі важливо пам’ятати, що сила молитви та віри часто перевершує силу зброї.

Однак цей вибір — не про засудження чи критику, а про глибокий внутрішній діалог із совістю. Кожен священник, який опинився перед таким вибором, має запитати себе: чи можу я зберегти мир у своїй душі, виконуючи те, чого вимагає війна?
Зброя — це шлях насильства, який завжди залишає рани, і не лише на тілі, а й на серці. Справжня сила священника — у слові, молитві, прикладі любові навіть у найтемніші часи. Лише через це він залишається світлом для своєї громади, а не в’язнем совісті.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/28/chy-mozhe-svyashchennyk-braty-do-ruk-zbroyu-rozdumy-pro-v-yazniv-sovisti/
811
Рівне. Голос Церкви

28 Jan, 12:27

🥰ПАРАФІЯ СЕЛА ЗОРЯ ПІДТРИМАЛА ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ

Різдвяний час – це період добра, милосердя та турботи про ближніх. Михайлівська парафія села Зоря Рівненської єпархії Української Православної Церкви долучилася до підтримки наших воїнів, які боронять рідну землю. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ. 

З благословіння  настоятеля  Михайлівського  храму селища Зоря, протоієрея Валерія Капітанюка, у дні святкових богослужінь було зібрано 10 000 гривень. Зібрані кошти передали парафіянці Галині Миколаївні Ювчик, яка спрямувала їх на підтримку 92-ї окремої механізованої бригади, що діє на Харківському напрямку. Ці гроші стануть частиною важливої справи – придбання автомобіля для потреб бійців.

Об’єднання парафіян у спільній благодійній ініціативі стало яскравим свідченням віри, єдності та вдячності тим, хто захищає наше мирне небо.

“Нехай Господь благословить наших воїнів, зміцнить їхні сили та дарує довгоочікуваний мир Україні. Ми молимося за них і продовжуємо допомагати”, – зазначив настоятель храму.
Щиро дякуємо всім, хто долучився до цієї благородної справи. Ваші добрі справи – це потужна підтримка для наших героїв.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/27/parafiya-sela-zorya-pidtrymala-zakhysnykiv-ukrayiny/
781
Рівне. Голос Церкви

28 Jan, 12:23

🌿28 СІЧНЯ -ПРЕПОДОБНОГО ПАВЛА ФІВЕЙСЬКОГО, ЄГИПЕТСЬКОГО САМІТНИКА

Преподобний Павло вважається основоположником православного чернецтва.
Преподобний Павло Фівейський народився в Єгипті, у місті Фіваїді. Залишившись сиротою, він багато зазнав від свого корисливого родича через батьківську спадщину. Під час гонінь Декія (249–251) на християн, святий Павло, дізнавшись про підступний задум віддати його до рук гонителів, залишив місто і пішов у пустелю.

Оселившись у печері біля підніжжя гори, преподобний Павло, нікому не відомий, прожив у ній 91 рік, невпинно молячись Богу вдень і вночі. Харчувався він фініками та хлібом, який приносив йому ворон, одягом із пальмового листя ховався від холоду та спеки. По волі Божій, вже незадовго до смерті преподобного Павла, Бог відкрив про нього преподобному Антонію Великому (пам’ять 17 січня), який також трудився у Фіваїдській пустелі. 

Одного разу святому Антонію прийшла думка, що навряд чи є інший такий пустельник, як він, і тоді він почув голос: “Антоній, є раб Божий, який досконаліший за тебе і раніше за тебе оселився тут у пустелі. Іди в глибину її і знайдеш його”. Антоній пішов і знайшов печеру святого Павла. Виклавши Антонію урок смирення, преподобний Павло вийшов йому назустріч. Старці назвали одне одного на ім’я, обнялися і довго розмовляли. Під час бесіди прилетів ворон і приніс обом хліб. Преподобний Павло відкрив преподобному Антонію наближення своєї кончини і заповідав поховати його. 

Преставився святий Павло під час молитви, стоячи навколішки. Преподобний Антоній бачив, як його свята душа в оточенні Ангелів, пророків та апостолів сягала Бога. Два леви прибігли з пустелі і кігтями викопали могилу. Преподобний Антоній поховав святого старця і, взявши його одяг з пальмового листя, пішов у свою обитель. Одяг цей преподобний Антоній зберігав як найбільшу святиню і одягав лише двічі на рік – на Великдень та П’ятидесятницю. Помер преподобний Павло Фівейський у 341 році, коли йому було 113 років. Він не заснував жодної обителі, але невдовзі після його смерті з’явилося багато наслідувачів його життя і покрили пустелю мешканцями.

Преподобний Павло вважається отцем православного чернецтва.
У XII столітті тіло святого Павла за волею імператора Мануїла (1143–1180) було перенесено до Царгорода і покладено в Перивлептську обитель Пресвятої Богородиці. Згодом воно було перенесено до Венеції і, нарешті, до Угорщини до Офеї; частина глави його знаходиться у Римі.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/27/28-sichnya-prepodobnoho-pavla-fiveyskoho-yehypetskoho-samitnyka-3/
782
Рівне. Голос Церкви

27 Jan, 10:38

🩸ВІРЯНИ ТА СВЯЩЕННИКИ РІВНЕНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ ЗНОВУ СТАЛИ ДОНОРАМИ

Священники та віряни Рівненської єпархії УПЦ здали кров для онкохворих діток. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ. 

У післясвятковий період, сповнений духом милосердя та добрих справ, священники та віряни Рівненської єпархії  стали донорами крові для онкохворих дітей.

Зібравшись у центрі здачі крові, вони поділилися частинкою себе заради життя та здоров’я наймолодших пацієнтів, які потребують допомоги. Ця ініціатива стала прикладом того, як віра, любов до ближнього та спільна праця здатні змінювати життя людей на краще.

“Милосердя — це основа нашої віри, і допомога тим, хто цього потребує, є її живим виявом. Нехай ці краплі крові принесуть полегшення і здоров’я дітям, які борються за своє життя,” — відзначили учасники акції.

Рівненська єпархія висловлює щиру подяку всім, хто долучився до цієї важливої справи, та наголошує на необхідності продовжувати підтримувати такі ініціативи. Кожен донор — це шанс на життя!

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/27/viryany-ta-svyashchennyky-rivnenskoyi-yeparkhiyi-upts-znovu-staly-donoramy/
1,613
Рівне. Голос Церкви

27 Jan, 06:24

❄️27 СІЧНЯ – НІНИ, ПРОСВІТИТЕЛЬКИ ГРУЗІЇ

Свята рівноапостольна Ніна, просвітительниця Грузії, народилася близько 280 року в місті Коластри, в Каппадокії, де було багато грузинських поселень. Її батько Завулон доводився родичем святому великомученику Георгію. Він походив із знатного роду, син благочестивих батьків, користувався прихильністю імператора Максиміана (284 – 305). Перебуваючи на військовій службі в імператора, Завулон, як християнин, сприяв звільненню полонених галлів, які прийняли християнство. Мати святої Ніни Сусанна була сестрою Єрусалимського Патріарха Ювеналія.

Дванадцятирічною свята Ніна прийшла в Єрусалим разом із батьками у яких була єдиною дочкою. За їх обопільною згодою та з благословення Патріарха Єрусалимського, Завулон присвятив своє життя служінню Богові в пустелях Йорданських, Сусанна була поставлена діаконисою при храмі Гробу Господнього, а виховання святої Ніни було доручено благочестивій стариці Ніанфорі. Свята Ніна проявила слухняність і старанність та через два роки, за допомогою благодаті Божої, твердо звикла виконувати правила віри і вправно читала Священне Писання.

Одного разу, коли вона, плачучи, співпереживала євангелісту, який описував розп’яття Христа Спасителя, думка її зупинилася на долі Хітона Господнього (Ін. 19, 23 – 24). На питання святої Ніни, де він перебуває, стариця Ніанфора пояснила, що Хітон Господній, за переказами, віднесений Мцхетским рабином Елеазаром в Іверію (Грузію), іменовану Уділом Божої Матері. Сама Пречиста Діва під час Свого земного життя була покликана апостольським жеребом до просвіти Грузії, але Ангел Господній, з’явившись Їй, передрік, що Грузія стане Її земним Уділом згодом, при кінці часів, і Промисел Божий уготував Їй апостольське служіння на Афоні.
Дізнавшись від стариці Ніанфори, що Грузія ще не просвічена світлом християнства, свята Ніна денно і нощно молилася Пресвятій Богородиці, щоб сподобив її побачити Грузію, зверненою до Господа, і допоміг знайти Хітон Господній.

Цариця Небесна почула молитви юної праведниці. Одного разу, коли свята Ніна спочивала після довгих молитов, Пречиста Діва з’явилася їй уві сні і, вручивши хрест, сплетений із виноградної лози, сказала: «Візьми цей хрест, він буде тобі щитом і огорожею проти всіх видимих та невидимих ворогів. Іди в країну Іверську, звіщай там Євангеліє Господа Ісуса Христа та знайдеш благодать у Нього: Я ж буду тобі покровителька».

Прокинувшись, свята Ніна побачила у своїх руках хрест (нині зберігається в особливому кіоті в Тбіліському Сіонському кафедральному соборі), зраділа і, прийшовши до свого дядька, Патріарха Єрусалимського, розповіла про видіння. Патріарх Єрусалимський благословив юну діву на подвиг апостольського служіння.

Дорогою до Грузії свята Ніна чудесним чином уникла мученицької смерті від вірменського царя Тирідата, що зазнали її супутниці – царівна Рипсімія і її наставниця Гаіанія. Укріплена видінням Господнього Ангела, який з’явився в перший раз із кадилом, а в другий – із сувоєм в руці, свята Ніна продовжила свій шлях і з’явилася в Грузію в 319 році. Слава про неї незабаром поширилася в околицях Мцхети, де вона трудилася, бо проповідь її супроводжувалася багатьма знаменнями. У день преславного Преображення Господнього по молитві святої Ніни, під час язичницького жертвопринесення, що звершували жерці у присутності царя Міріана і численного народу, були скинуті з високої гори ідоли – Армазі, Гаці і Гаім. Це явище супроводжувалося сильною бурею.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/26/27-sichnya-niny-prosvitytelky-hruziyi-2/
1,229
Рівне. Голос Церкви

26 Jan, 14:57

🌿🫶ПІД ЧАС БЛАГОДІЙНОЇ ЯРМАРКИ У КВАСИЛОВІ ЗІБРАЛИ 38 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ ДЛЯ ОНКОХВОРИХ ДІТЕЙ

Відбулася благодійна акція у Петропавлівській парафії УПА Квасилова: колядки, ярмарок та допомога онкохворим дітям. Під час заходу зібрали 38. 100 грн. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

26 січня 2025 року на території Петропавлівської парафії у селищі Квасилів відбулася тепла та зворушлива благодійна акція на підтримку онкохворих дітей. Подія об’єднала мешканців селища, які долучилися до доброчинності.

Захід розпочався у храмі з Божественної літургії. Після молитви парафіяни стали свідками справжнього святкового дійства: дитячий та юнацький колективи, а також приходський хор старшого покоління виконали традиційні колядки, створюючи атмосферу радості та єдності.

Після завершення концертної частини всі присутні зібралися на території храму, де на великих столах розгорнулася святкова ярмарка. Гостей пригощали солодощами, бутербродами, ароматною ухою та глінтвейном. Усі охочі могли не лише скуштувати смачні страви, але й зробити свій внесок у спільну добру справу. Вдалося зібрати 38, 100 гривень.

Організатор акції, протоієрей Василь, настоятель Петропавлівської церкви та благочинний Здолбунівського благочиння, наголосив на важливості таких ініціатив.

“Це не лише спосіб зібрати кошти на підтримку онкохворих дітей, але й можливість об’єднати людей навколо милосердя та співчуття,” – зазначив священник.

Захід завершився теплими посмішками, словами вдячності та розумінням, що навіть невеликий внесок кожного здатен змінити чиєсь життя на краще.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/26/pid-chas-blahodiynoyi-yarmarky-u-kvasylovi-zibraly-38-tysyach-hryven-dlya-onkokhvorykh-ditey/
1,160
Рівне. Голос Церкви

26 Jan, 08:14

⚖️Заарештовано чергового борця з УПЦ, який, як вважає прокуратура, прикидався волонтером.

Печерський суд Києва відправив під варту міського голову Ірпеня Олександра Маркушина, який причетний до низки захоплень храмів Української Православної Церкви у Київській області. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на suspilne.media.

Справа Маркушина пов’язана із його виїздом за кордон з 24 серпня по 30 серпня 2022 року. Міський голова Ірпеня нібито їхав в Італію за допомогою військовим. Втім, за даними прокурора, він не надав ніяких документів, що підтверджують волонтерську діяльність за кордоном.

Суд обрав Маркушину запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 березня 2025 року з можливістю внести заставу 30 млн гривень. Також до цієї дати його відсторонили від роботи.
835
Рівне. Голос Церкви

26 Jan, 07:08

❄️26 СІЧНЯ-МУЧЕНИКІВ ЄРМІЛА І СТРАТОНІКА

У царювання Лікінія, безбожного і вельми ревного ідолопоклонника, всім християнам загрожувала болісна смерть. Їх розшукували по всіх країнах, містах та селищах. І кожен, хто, знайшовши християнина, доносив про нього цареві, входив через те милосердя до нього і удостоювався великої почесті. Тому всі, з догоди цареві, почали розшукувати і переслідувати християн.
Одного разу, коли Лікіній сидів на троні і провадив суд, один воїн підійшов до нього і сказав: – Є тут християнин на ім’я Єрміл, який має серед християн сан диякона; давно вже служачи Христові, він сміється з наших богів і з тебе, царю, і не хоче знати тебе.
Почувши це, цар наказав знайти і схопити Єрмила. Святий молився, підносячи руки до Господа, свого Бога, коли прийшли до нього послані від царя. Дізнавшись, що його беруть на суд і муку за Христа, він зрадів та звеселився, і пішов за воїнами не як насильно ведений, але з бадьорою поспішністю, ніби йшов для здобуття почестей. Сповнений благородної мужності, постав він перед царем. Побачивши його, Лікіній спитав:

– Скажи нам, чи ти християнин, як ми чули про тебе? – Я, – відповів Єрміл, – не лише вільно визнаю себе християнином, але заявляю, що я освячений невидимим Богом і постаю перед Ним у сані диякона. — Будь дияконом, тобто служителем, і наших богів, — сказав цар. На цю пропозицію царя мученик з презирством відповів:
– Мені здається, царю, – ти або глухий, або божевільний. Я сказав тобі, що служу невидимому Богу, а не тим вашим ідолам, які, побачивши себе, самі нічого не бачать і не розуміють, що значить бути дияконом. У спокусі ти шануєш їх за богів, тим часом як вони є бездушними і глухими каменями та деревами, виробами рук людських, які більше заслуговують на те, щоб з них сміялися, аніж поклонялися їм. Цар не міг більше чути вільних промов мученика і наказав бити його по ланітах особливими мідними знаряддями, заздалегідь приготованими для муки, і при цьому примовляти:

-Не будь, Єрміле, зухвалий мовою, шануй царя, принеси жертву богам і позбав себе від муки. Святий же, здавалося, не тільки не відчував жодного болю під час найсильніших побоїв, а ще й сміявся з безсилля мучителя. Потім, піднявши голос, він голосно сказав цареві;
-Безліч ран приймеш ти сам і страшну руку Божу пізнаєш на собі за те, що, залишивши свого Творця, звертаєшся до глухих і німих богів, особливо ж – за те, що й інших, наче заздривши їхньому спасінню, хочеш насильно призвести до такої ж смерті. Після цього цар наказав відвести святого Єрміла на три дні до в’язниці, розраховуючи, що він одумається і покається у своїй сміливості. Мученик же дорогою співав: – «Господь за мене – не злякаюся: що зробить мені людина» (Пс.117:6). «На Бога надіюсь, не боюся; що зробить мені тіло” (Пс.55:5).
При вході ж у в’язницю він співав:
– «Пастир Ізраїлю! Послухай; Який водить, як овець, Йосипа, що сидить на Херувимах, яви Себе, і прийди врятувати нас» (Пс.79:2–3). І Господь не забув раба Свого, але послав на втіху та зміцнення його Ангола, який, явившись, сказав йому: – Єрміле! Будь мужній, кажи, не змовкай і не бійся, бо скоро ти здобудеш перемогу над задумами мучителя і отримаєш за страждання пресвятий вінець згори.
Так Бог, озброївши Свого воїна на подвиг, оперезав його силою, зміцнив руки його на боротьбу і дав м’язам його, ніби мідний лук і щит спасіння.
-Амін, амінь, Єрміле! Через три дні ти позбавишся цих мук і отримаєш велику нагороду за свої страждання.  Цей голос надав мученикові велику мужність і силу, а на мучителів навів великий страх і трепет; вони впали на землю і нічого робити не могли. Прийшов у трепет і цар, однак, не хотів визнати сили Божої. За його наказом Святого мученика знову відвели до в’язниці. Сторожем в’язничним, якому було доручено стерегти мученика, був Стратонік. Він був таємним християнином та другом святого Єрмила. Серце його журилося побачивши страждань мученика, але в той же час він радів у душі його мужності і твердості, тільки не наважувався сам піти на такі страждання.
841
Рівне. Голос Церкви

26 Jan, 07:08

Входячи до в’язниці, Святий Єрміл співав: – «Господь – світло моє і спасіння моє: кого мені боятися? Господь міцність життя мого: кого мені боятися? (Пс.26:1) Небесне світло осяяло його, і знову почувся голос, який закликав мужньо переносити страждання і обіцяв кінець їх після трьох днів. Вранці другого дня цар знову покликав святого на судилище. Він з’явився перед ним зі світлим обличчям, веселим поглядом і радістю в серці. Мучитель, хитаючи головою і сміючись з мученика, сказав:
За три дні цар знову зажадав Єрміла на суд і сказав йому:
— Чи ти розкаявся і чи згоден принести жертви богам, щоб звільнитися від майбутніх мук? Чи ти все ще одержимий безумством і сам готуєш собі смерть?
Воїн Христов на славу Господа, що зміцнив його, мужньо відповідав на це:
– Царю! Я вже сказав тобі раз, і тобі слід було б задовольнятися моїми першими словами і більше не питати мене. У мене є Бог Небесний; Ним Одним я живу, готовий принести себе самого в жертву, і від Нього чекаю отримати велику допомогу собі.
— Подивлюся я, чи допоможе тобі Живущий на небі, — сказав цар, і одразу наказав шести сильним і жорстоким воїнам розтягнути його на землі і нещадно бити.
Святий терпляче терпів муку, – ніби били не його, – і так молився Богові:
-“Господи Боже мій! Заради мене Ти зазнав ран і побоїв при Понтійському Пілаті; зміцни мене Сам у моїх стражданнях за Тебе, пошли мені силу перенести ці муки, щоб через участь у стражданнях Твоїх стати мені гідним бути учасником вічної слави Твоєї.” Коли Святий молився так, раптом почувся голос із неба, що говорив:
-Відповідай нам, – яку користь принесла тобі похмура в’язниця? Чи переконали тебе перенесені страждання підкоритися царському закону і віддати богам честь, що їм належить? Чи треба буде вигадувати ще муки проти затятості твого серця?
-Похмура темниця, – відповів мученик, – просвітила мене; на душі в мене спокійно, радісно і світло, що дає мені добру надію на отримання майбутньої нагороди; і я дуже дивуюсь, чому нітрохи не розсіюється темрява, в яку ти занурений і яка приховує істину від твоїх душевних очей. Коли Святий викривав таким чином оману царя, Лікіній вигукнув:

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/25/26-sichnya-muchenykiv-yermila-i-stratonika-3/
833
Рівне. Голос Церкви

25 Jan, 13:14

🫶АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ПЕРЕДАВ КОШТИ НА ЛІКУВАННЯ АДЕЛІНИ АНДРІЄВСЬКОЇ

Архієпископ Рівненський та Острозький передав кошти на лікування 4-річної Аделіни Андрієвської. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Архієпископ Рівненський та Острозький передав кошти на лікування 4-річної Аделіни Андрієвської, яка бореться з важким захворюванням. Гроші були зібрані під час благодійного концерту «Світло Різдва: з теплом у серці».

Пожертву було передано через батька дівчинки. У знак духовної підтримки архієпископ подарував родині ікону святителя Спиридона Триміфутського та висловив слова благословіння й підтримки.

Владика побажав, щоб святитель Спиридон разом із усіма небесними силами захищали маленьку Аделіну та допомогли їй якнайшвидше одужати.
«Молитовно бажаю, щоб Господь дарував зцілення вашій дитині, а любов і підтримка людей зігрівала ваше серце», — зазначив архієпископ.

Благодійний концерт “Світло Різдва: з теплом у серці” ставодним свідченням того, як спільні зусилля громади, Церкви та небайдужих людей можуть змінити життя на краще, даруючи надію й підтримку тим, хто її потребує.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/25/arkhiyepyskop-pymen-peredav-koshty-na-likuvannya-adeliny-andriyevskoyi/
1,056
Рівне. Голос Церкви

21 Jan, 06:08

❄️21 СІЧНЯ – ПАМ‘ЯТЬ ПРЕПОДОБНОГО ГЕОРГІЯ ХОЗЕВІТА


Преподобний Георгій Хозевіт народився на острові Кіпр у сім’ї, що відрізнялася благочестям. Старший брат його, Іраклід, ще за життя батьків пішов до святого міста Єрусалим. Вклонившись тут місцям, освяченим стопами і кров’ю Господа Ісуса, він пішов потім у Йорданську долину та оселився в Лаврі, званій Коломанова, прийнявши чернецтво. Святий же Георгій залишався в батьків, виховуючись у благочесті та страху Божому.

Коли померли батьки Георгія, осиротілий отрок з усім маєтком, що залишився від батьків його, прийнятий був під опіку родичів. Прийомний батько так полюбив його, що хотів видати за нього свою єдинорідну дочку. Але святий, не хотів обтяжувати себе мирською суєтою, і не бажаючи співжиття з дружиною, піщов до іншого родича свого, який був ігуменом монастиря. Про місцезнаходження Георгія стало відомо прийомному батьку, який бажав мати лагідного юнака своїм сином; він прийшов до ігумена, у якого ховався Георгій, та почав вимагати, щоб той повернув йому юнака. Дізнавшись про це, Георгій таємно покинув той монастир і, сівши на корабель, що відпливав, відправився з Кіпру в святий град Єрусалим. 

Вклонившись святим місцям, він спустився в Йорданську долину і прийшов до свого брата в Лавру Коломана. Той же, бачачи його ще молодим і безбородим, за заповідями святих отець не захотів тримати його в Лаврі, доки він не обросте бородою, але привів до обителі Пресвятої Владичиці нашої, званої Хузива, передав тамтешньому ігумену. Тут Святий Георгій убраний був у чернечий одяг, вступив на шлях подвижництва. 

Працюючи на славу Божу і для спасіння своєї душі, він особливо вправлявся у смиренні та послуху. Бог прославив Свого угодника і нагородив його даром чудотворення. І вся братія чимало дивувалася, бачачи таку досконалість і таку відвагу до Бога в юному ченцеві. Святий же, побоюючись спокус порожньої слави цього світу, таємно вийшов з обителі і знову прибув до свого брата в Лавру.
Оселившись тут, він зайняв разом з братом так звану Стару Церкву, і тут вони перебували в молитві, богомислії та пустельних працях. Брати не готували гарячої їжі, за винятком тих днів, коли до них приходив хтось.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/21/21-sichnya-pam-yat-prepodobnoho-heorhiya-khozevita-3/
580
Рівне. Голос Церкви

20 Jan, 14:35

📣 Прийом керуючого єпархією
24 січня, у пʼятницю, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
702
Рівне. Голос Церкви

20 Jan, 11:59

#словоархіпастиря в день святого Богоявлення
738
Рівне. Голос Церкви

20 Jan, 05:23

🕊️💦20 СІЧНЯ – СОБОР СВЯТОГО ІОАННА ПРЕДТЕЧІ, ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО
Пророк Іоанн Хреститель – після Діви Марії найбільший шанований святий. На його честь встановлено ряд свят: 6 жовтня – зачаття, 7 липня – різдво, 11 вересня – усікновення глави, 20 січня – Собор Іоанна Хрестителя у зв’язку зі святом Водохреща, 9 березня – перше і друге віднайдення глави, 7 червня – третє віднайдення його глави, 25 жовтня – свято перенесення його правої руки із Мальти до Гатчини (за новим стилем).

На другий день Богоявлення Церква з найперших часів здійснює святкування Собору чесного і славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, особливо ушановуючи того, хто послужив таїнству Божественного Хрещення і поклав свою руку на главу Владики.

Одразу після свята Хрещення Господнього соборно шанується і прославляється співами Хреститель. Саме ж слово «собор» означає, що народ збирається до церкви для здійснення богослужіння на честь і похвалу великого Предтечі і Хрестителя Іоанна. Такий собор, хоча відбувався і відбувається у всіх храмах всесвіту, але з особливою урочистістю відбувається в церквах, освячених в ім’я Хрестителя, як це було колись у храмі його Йордану, де він хрестив Христа, і в Севастії, де він був похований, і в Антіохії, куди була спочатку принесена права його рука святим євангелістом Лукою, і в Царгороді, куди згодом та ж свята рука була перенесена з Антіохії, і де особливо урочисто відзначається собор Хрестителя. Так, як рука його була перенесена в саме Навечір’я святого Богоявлення, коли відбувається освячення води: здавалося що тоді сам Хреститель прибув невидимо на освячення води, і велика радість була царям і всьому народові. Тому з великим торжеством звершувався собор Хрестителя на другий день Богоявлення Господнього і продовжує святкуватися так само і у наш час. 

ПРО ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАННА
Пророк Іоанн Хреститель був сином священника Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида). Жили його батьки поблизу Хеврона (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Спасителя. Як оповідає євангеліст Лука, Архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина. І ось у благочестивого подружжя, яке до похилого віку не мало дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах.
Милістю Божою він уникнув смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іоанн виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям – постом і молитвою. Він носив грубий одяг, перев‘язаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (вид сарани). Він залишився пустельником доти, поки Господь закликав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.

Підкоряючись цьому покликанню, пророк Іоанн з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До річки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іоанн, проповідуючи покаяння і хрещення на відпущення гріхів.
Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж отримати зовнішнє омивання, люди повинні морально очиститися, і таким чином приготувати себе до прийняття Євангелія. Звичайно, хрещення Іоанна не було ще благодатним таїнством християнського Хрещення. Сенс його полягав у духовному приготуванні до прийняття майбутнього Хрещення водою і Святим Духом.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/19/20-sichnya-sobor-svyatoho-ioanna-predtechi-khrestytelya-hospodnoho-2/
835
Рівне. Голос Церкви

19 Jan, 15:10

💦🕊️Православна молодь Гощанщини вітаю усіх з Хрещенням Господа і Спаса нашого Ісуса Христа
805
Рівне. Голос Церкви

19 Jan, 14:27

🎵🕊️Колядує парафія УПЦ с. Великий Житин
804
Рівне. Голос Церкви

19 Jan, 12:08

🕊️💦Ой на річці на Йордані …
Виконують сестри Георгіївського подворʼя Рівного
5,332
Рівне. Голос Церкви

19 Jan, 11:26

🕊️БОГОЯВЛЕНСЬКЕ БОГОСЛУЖІННЯ У МЕЖИРІЦЬКОМУ МОНАСТИРІ

Богоявленське богослужіння у Свято-Троїцькому Межиріцькому чоловічому монастирі очолив архієпископ Пимен. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

19 січня, у день святого Богоявлення та Хрещення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен звершив Божественну літургію у Свято-Троїцькому Межиріцькому чоловічому монастирі. Владиці співслужили намісник обителі архімандрит Федор(Мельничук) із братією та клірики єпархії.

На богослужінні зібралося багато вірян, які в молитві прославляли Бога та величну подію Хрещення Господнього. Під час проповіді архієпископ Пимен наголосив:

«Сьогодні ми стаємо свідками великої Тайни, коли Сам Христос приходить до Йордану, щоб освятити води і все творіння. Це свято — нагадування про те, що кожен із нас покликаний до духовного очищення і оновлення. Як вода є джерелом життя, так Божа благодать стає джерелом спасіння для наших душ».

Після літургії владика звершив чин Великого освячення води, під час якого всі присутні змогли набрати освяченої води, що є символом духовної чистоти та благословіння.
Цей день став особливим для всіх, хто молився у стінах древньої обителі, адже Богоявлення нагадує нам про єдність із Богом і велику радість, яку приносить Його благодать.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/19/bohoyavlenske-bohosluzhinnya-u-mezhyritskomu-monastyri/
824
Рівне. Голос Церкви

19 Jan, 06:03

🕊️«Во Иордане крещающуся Тебе, Господи, Троическое явися поклонение: Родителев бо глас свидетельствоваше Тебе, возлюбленнаго Тя Сына именуя, и Дух в виде голубине, извествоваше словесе утверждение. Явлейся Христе Боже, и мир просвещей, слава Тебе».

Тропар виконують сестри Георгіївського подворʼя Рівного
1,977
Рівне. Голос Церкви

19 Jan, 05:57

🕊️СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ. ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Свято Хрещення Господнього, або Богоявлення, одне з найдавніших у християнській традиції. Хрещення Господнє як святкова подія згадується вже в “Апостольських постановах і правилах”. Воно відзначається 19 січня і присвячене події, коли Ісус Христос прийняв хрещення у водах річки Йордан від Іоанна Предтечі.

Цей день називають Богоявленням, адже під час хрещення Спасителя відбулося явлення Пресвятої Трійці: голос Бога-Отця пролунав із небес, засвідчивши: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайте», Син Божий стояв у водах Йордану, а Святий Дух зійшов у вигляді голуба.

Подія хрещення має глибокий духовний сенс. Ісус, не маючи гріха, вступає у води, освячуючи їх і все творіння. Це початок Його публічного служіння та звершення спасительного плану Божого. Христос приймає хрещення не для Себе, а для нас, показуючи приклад смирення та єднання з Отцем Небесним.

Після Свого Хрещення Спаситель пішов у пустелю для приготування до служіння людям – відкритої проповіді Євангелія.

Свято Хрещення Господнього також називають Йорданом через традицію освячення води. Цього дня вода стає особливою, наповненою Божою благодаттю, здатною зцілювати душу і тіло. Звідси бере початок Велике освячення води, яке звершується у храмах та на відкритих водоймах.
Хрещення Господнє нагадує нам про наше власне хрещення – момент духовного народження і вступу до Божої родини. Цей день закликає нас до очищення, покаяння і оновлення душі, щоб, як освячені води Йордану, ми стали гідними носіями Божої благодаті.

Хай свято Богоявлення наповнить ваші серця світлом, миром і радістю, а освячена вода стане джерелом сили й благословення для кожної християнської родини!

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/19/svyate-bohoyavlennya-khreshchennya-hospoda-i-spasa-nashoho-isusa-khrysta/
923
Рівне. Голос Церкви

18 Jan, 12:56

🙏🫶Це відео нам надіслала Різдва-Богородична парафія УПЦ села Заріцьк. У цьому мальовничому селі вже кілька місяців, як у храмі богослужіння звершують почергово, але це не заважає людям збиратися на молитву.

Подивіться, скільки тут дітей, скільки радості та щирості! Маленькі парафіяни своїм співом і участю в житті храму наповнюють його теплом і світлом, свідчачи про те, віра жива.

Різдво Христове завжди приносить благодатну радість, і ця парафія є прекрасним прикладом того, як святкувати його з відкритим серцем.
821
Рівне. Голос Церкви

18 Jan, 09:26

💦Архієпископ Пимен освячує воду у Надвечірʼя Богоявлення.
903
Рівне. Голос Церкви

18 Jan, 09:19

💦АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ЗВЕРШИВ ЛІТУРГІЮ У НАДВЕЧІР‘Я БОГОЯВЛЕННЯ

Архієпископ Пимен звершив Божественну літургію та освячення води у Воскресенському соборі Рівного. Про це повідомляє пресслужба Рівнеської єпархії УПЦ.

18 січня 2025 року, напередодні свята Богоявлення, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив Божественну літургію у Воскресенському кафедральному соборі міста Рівного. Його Високопреосвященству співслужили клірики собору.

Після завершення Літургії архієрей звершив чин Великого освячення води. На богослужінні були присутні численні віряни, які разом молилися за духовне очищення та прийняли благословіння через святу воду.

Після освячення архієпископ Пимен звернувся до всіх присутніх зі словом:
“Дорогі брати і сестри, сьогодні ми переживаємо особливу мить Божої благодаті. Велике освячення води нагадує нам про ту спасительну подію, коли Господь Ісус Христос освятив води Йордану для очищення людства. Нехай ця свята вода стане джерелом сили, зцілення і благословіння для кожного з вас. Пам’ятайте, що через віру, молитву і святі Таїнства ми наближаємося до Бога, Який завжди поряд, щоб підтримати нас у випробуваннях і наповнити серця миром. Хай Господь дарує вашому дому радість, здоров’я і духовний мир!”

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/18/arkhiyepyskop-pymen-zvershyv-liturhiyu-u-nadvechir-ya-bohoyavlennya/
812
Рівне. Голос Церкви

18 Jan, 07:55

❗️АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИТЬ ПАЛОМНИЦТВО ДО ЄГИПТУ

Запршуємо у велике палмництво до Єгипту!
Архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолить паломництво до святинь Єгипту за маршрутом: ШАРМ ЕЛЬ ШЕЙХ – СІНАЙ – КАЇР – АРАВІЙСЬКА ПУСТЕЛЯ – ШАРМ ЕЛЬ ШЕЙХ.

📅 Дати подорожі: 27 січня – 5 лютого 2025 року.
💼 Програма включає:
 • Підйом на гору Сінай та Літургію на вершині.
 • Відвідання монастиря великомучениці Катерини та його святинь.
 • Святині Каїру, включаючи християнський квартал та мощі апостола Марка.
 • Монастирі Павла Фівейського й Антонія Великого з їхніми унікальними духовними спадщинами.
 • Відпочинок на Червоному морі.
 • Екскурсії до пірамід Гізи та інших історичних місць.

📍 Початок паломництва:
 • Виліт групи: 27.01 о 22:30 в аеропорту Кишинева (Молдова).
🌟 Паломництво об’єднає духовну молитву, знайомство з християнською спадщиною Єгипту та відпочинок у дивовижних куточках Близького Сходу.
Долучайтеся до паломництва разом із архієпископом Пименом!

☝️телефон для довідок: 0967671938

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/18/arkhiyepyskop-pymen-ocholyt-palomnytstvo-do-yehyptu/
765
Рівне. Голос Церкви

18 Jan, 07:13

🫶ІОАННО-БОГОСЛОВСЬКА ПАРАФІЯ С.ДЕМИДІВКА ЗАВЕЗЛА ПОДАРУНКИ У РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЦЕНТР

Настоятель Іоанно-Богословського храму селища Демидівка привітав вихованців центру реабілітації з Різдвяними святами. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

16 січня 2025 року настоятель Іоанно-Богословського храму УПЦ селища Демидівка прот. Василій Іванейко відвідав Волинський обласний центр реабілітації дітей з інвалідністю.

Священик зустрівся з вихователями та дітьми однієї з виховних груп, привітав їх із Різдвяними святами та передав солодкі подарунки. Працівники закладу запевнили, що подарунки будуть розподілені між дітьми, які потребують особливої уваги, й висловили щиру подяку за проявлену турботу та пам’ять.

Ця ініціатива стала ще одним прикладом служіння Церкви тим, хто потребує любові й уваги, особливо в часі Різдвяних свят.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/18/ioanno-bohoslovska-parafiya-s-demydivka-zavezla-podarunky-u-reabilitatsiynyy-tsentr/
703
Рівне. Голос Церкви

18 Jan, 07:11

🇺🇦У БОГОЯВЛЕНСЬКОМУ СОБОРІ ОСТРОГА ПОПРОЩАЛИСЬ З ВОЇНОМ ОЛЕКСІЄМ МАРТИНЮКОМ

У Богоявленському соборі попрощалися з воїном Олексієм Мартинюком. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У Богоявленському соборі відбувся чин похорону Героя України — Олексія Мартинюка. Очолив відспівування благочинний Острозького благочиння прот.Олександр Максимюк у співслужінні священників. Воїн, якому назавжди залишиться 38 років, мужньо віддав своє життя за свободу та незалежність Батьківщини.

Олексій мав бойове поранення, але попри це повернувся на передову, демонструючи незламність і відвагу. За свою службу він був нагороджений орденом «За мужність», що свідчить про його героїчний внесок у захист України.

Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, побратими та небайдужі мешканці громади. У храмі лунали молитви за спокій душі воїна, а слова підтримки для близьких стали проявом єдності й співчуття.

Олексій Мартинюк залишиться в пам’яті як справжній герой, приклад мужності й самопожертви заради майбутнього своєї країни.
Вічна пам’ять і слава…

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/18/u-bohoyavlenskomu-sobori-ostroha-poproshchalys-z-voyinom-oleksandrom-martynyukom/
631
Рівне. Голос Церкви

18 Jan, 06:08

❄️18 СІЧНЯ – НАДВЕЧІР‘Я ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЬОГО


Пісний день.
Слово “надвечір’я” означає переддень церковної урочистості, друга назва цього дня — святвечір пов’язана з народною традицією варити у цей вечір кутю та узвар. 
Хрещенський святвечір – найдавніший одноденний піст, виник приблизно в III столітті одночасно з появою свята Богоявлення, яке на ранній стадії являло собою поєднане святкування Різдва Христового та Богоявлення. Цей пісний день був аналогом передпасхального посту, який наприкінці ІІ – на початку ІІІ століття тривав два дні або 40 годин.

Зважаючи на важливість події, що відбулася наступного дня в житті Ісуса Христа, Церква встановила піст. Саме звідси і пішла традиція варити кутю, яка не є обов’язковою, але настільки зручною, що увійшла до традиції. Зрозуміло, в наші дні не у всіх є така можливість, але піст дотриматися все ж таки необхідно: «Так бо окормляємі Божою Благодаттю, лихоємства свободимося», каже нам Типікон. Під лихоємством розуміється все, що їсть понад потреби і нехай мірилом тут буде кожному його совість.

Міру посту віруючі визначають індивідуально, під силу та благословення духовника. Цього дня, як і в Різдвяний святвечір, не їдять до виносу свічки після Літургії вранці або до першого причастя водохресної води.
На святвечір, після літургії у храмах відбувається велике освячення води. Водоосвячення називається великим за особливою урочистістю обряду, пройнятого спогадом євангельської події, яка стала не тільки першообразом таємничого обмивання гріхів, а й дійсним освяченням самого єства води через занурення в неї Бога в тілі. Вода ця називається Агіасмою або просто водохресною водою. Під впливом Єрусалимського статуту, з 11–12 століття водоосвячення відбувається двічі — у святвечір Водохреще, і, безпосередньо, на свято Богоявлення. Освячення в обидва дні відбувається однаковим чином, тому вода, освячена в ці дні, нічим не відрізняється.
Є благочестива традиція кропити в цей день водохресною водою своє житло зі співом тропаря Богоявлення. Хрещенську воду весь рік вживають натщесерце в невеликих кількостях, зазвичай разом зі шматочком просфори « силу, здоров’я підкріплює, хвороби зцілює, демонів проганяє і всі ворожі наклепи відвертає – ми можемо отримати від Бога».

При цьому читається молитва: 
«Господи Боже мій, нехай буде дар Твій святий і свята Твоя вода на залишення гріхів моїх, на просвіту мого розуму, на зміцнення душевних і тілесних сил моїх, на здоров’я душі і тіла мого, на підкорення пристрастей і немочі моєї, по безмежному милосерді Твоєму молитвами Пречистої Твоєї Матері та всіх святих Твоїх. Амінь». 

При недугах або нападах злих сил пити воду можна та потрібно, не вагаючись, будь-коли.
Особливою властивістю святої води є те, що, додана навіть у невелику кількість звичайної води, вона проявляє благодатні властивості, тому в разі нестачі святої води її можна розбавити простою.

Не можна забувати, що освячена вода — це церковна святиня, з якою зіткнулася Божа благодать, і яка вимагає до себе благоговійного ставлення. За благоговійного відношення свята вода не псується багато років. Зберігати її слід в окремому місці, краще поряд із домашнім іконостасом.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/18/18-sichnya-nadvechir-ya-khreshchennya-hospodnoho-3/
806
Рівне. Голос Церкви

17 Jan, 18:54

❄️АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ЗВЕРШИВ ЧИТАННЯ ТРИПІСНЦЯ

Архієпископ Пимен звершив читання Трипіснця напередодні Богоявлення. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ

17 січня, напередодні свята Богоявлення, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив богослужіння у Воскресенському кафедральному соборі міста Рівного. Під час служби було звершено читання Трипіснця — особливого молитовного чину, що виконується перед великими святами.

Читання Трипісця наповнене духовною глибиною та є складових підготовки до свята Богоявлення.
Служба відбулася у молитві та благоговінні, об’єднавши численних вірян у передчутті світлого свята.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/17/arkhiyepyskop-pymen-zvershyv-chytannya-trypisntsya/
749
Рівне. Голос Церкви

17 Jan, 15:59

❄️АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ЗВЕРШИВ ЧИТАННЯ ЦАРСЬКИХ ЧАСІВ

17 січня 2025 року, у Воскресенському кафедральному соборі м. Рівного, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен звершив читання Царських часів. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Ця давня богослужбова традиція, яка здійснюється напередодні великих свят, є особливим моментом для молитовного зосередження та духовного приготування до свята.

Під час читання Царських часів були виголошені пророчі уривки, послання апостолів та Євангельські читання, які розкривають суть події, що відзначатиме Церква. У своїх молитвах віряни з особливим благоговінням просили Божої милості, миру та благословення для кожного.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/17/arkhiyepyskop-pymen-zvershyv-chytannya-tsarskykh-chasiv/
762
Рівне. Голос Церкви

11 Jan, 11:56

🙏Лос-Анджелес у вогні: трагедія, яка змушує задуматися

Світ зараз приголомшений новинами про масштабні пожежі, які охопили величезні території в Лос-Анджелесі. Горять будинки, ліси, гинуть рослини і тварини. Люди втрачають своє майно, а найстрашніше — своїх близьких. Це лихо не може залишити байдужим нікого. Гіркота втрат та співчуття до постраждалих об’єднує мільйони людей.

Дивлячись на цю катастрофу, важко не заплакати. Але водночас ця трагедія спонукає до роздумів. Адже ми, християни, знаємо, що у всьому є духовна причина. Останнім часом Лос-Анджелес дедалі більше віддаляється від Бога. На церемонії вручення престижних нагород, зокрема «Золотого глобусу», не було згадано про Божу присутність. Навпаки, іменем Господнім жартували, використовували Його ім’я в зневажливому контексті.

Чи не стають подібні події дзвінком для всіх нас? Бог любить кожного, але Він також нагадує: ми не можемо ігнорувати Його заповіді. Як і колись у біблійній історії, так і зараз Він закликає нас до покаяння та повернення до віри.

Молімося за Лос-Анджелес і за всіх, хто постраждав у цих страшних пожежах. Молімося, щоб люди змогли побачити в цьому події заклик до духовного пробудження, повернення до Творця. Адже лише у Ньому — справжній мир і спасіння.
465
Рівне. Голос Церкви

11 Jan, 10:31

❄️🎄Христос Народився! Колядує хор Іллінського храму м. Дубно.
488
Рівне. Голос Церкви

11 Jan, 05:51

❄️11 СІЧНЯ – МУЧЕНИКІВ 14 000 НЕМОВЛЯТ, ІРОДОМ У ВІФЛЕЄМІ ВБИТИХ

11 січня Свята Церква вшановує пам’ять 14 тисяч невинно вбитих младенців, які постраждали за Христа від руки царя Ірода. Цей день нагадує нам про трагічні події, описані в Євангелії від Матфея (Мф. 2:16-18), коли заздрість і жорстокість земного владики стали причиною страшного злочину.

Дізнавшись від мудреців про народження Царя Юдейського, Ірод, побоюючись втратити свою владу, наказав убити всіх немовлят чоловічої статі у Віфлеємі та його околицях віком до двох років. Цей жахливий вчинок мав на меті знищити Месію, проте Боже провидіння захистило Ісуса – Йосиф і Марія втекли з Немовлям до Єгипту.

Загибель невинних дітей стала символом великої скорботи, але водночас і торжества Божого задуму. Вони, не знаючи земного життя, стали першими мучениками за Христа.

Цей день нагадує про вартість істинної віри та боротьби між добром і злом. Невинні младенці, постраждавши безвинно, явили світу приклад чистоти й святості. Церква називає їх “квітами мучеництва”, адже вони стали першими, хто віддав своє життя за Спасителя.

У цей день в православних храмах звершуються Божественні Літургії та молитви за душі невинно вбитих младенців. Віряни згадують про дітей, які постраждали за віру, та моляться за сучасних дітей, просячи для них Божого захисту, здоров’я та благословення.
Церква також закликає замислитися над питаннями цінності людського життя та відповідальності за кожне дароване Богом дитя. Пам’ять про віфлеємських младенців спонукає нас переосмислити свою любов до ближнього, захист дітей і підтримку сімей.

День пам’яті невинно вбитих младенців – це нагадування про велич Божого плану і про те, як навіть через скорботу і втрати Господь веде нас до спасіння. Нехай цей день стане для нас нагодою задуматися про важливість захисту кожного людського життя та вшанувати тих, хто став першим свідченням віри у Спасителя.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/11/11-sichnya-muchenykiv-14-000-nemovlyat-irodom-u-vifleyemi-vbytykh/
608
Рівне. Голос Церкви

10 Jan, 18:29

❄️🎄Колядує хор храму на честь Преподобного Амфілохія Почаївського.м.Радивилів
678
Рівне. Голос Церкви

10 Jan, 12:39

❄️БОГОСЛУЖІННЯ В ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ “СКОРОПОСЛУШНИЦЯ”
720
Рівне. Голос Церкви

10 Jan, 12:39

❄️🎄БОГОСЛУЖІННЯ В ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ “СКОРОПОСЛУШНИЦЯ”

10 січня 2025 року, у день пам’яті принесення ікони Божої Матері “Скоропослушниця”, e Георгіївському храмі відбулася святкова Божественна Літургія. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Богослужіння очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен у співслужінні духовенства обителі. На Літургії підносились молитви за мир в Україні, за благословіння українському народу та за захисників нашої землі.

Після завершення Літургії архієпископ Пимен разом із духовенством звершив чин славлення перед шанованою іконою Божої Матері “Скоропослушниця”. Владика звернувся до вірян зі словом проповіді, розповівши історію цього святого образу та наголосивши на силі молитви до Богородиці.

«Ми називаємо Її Скоропослушницею, але як Вона має нас почути, якщо ми не звертаємось до Неї? Молитва – це не просто вимога, а щире спілкування. У метушні життя ми повинні знаходити час для молитви, залишаючи суєту та відволікання, навіть гаджети, які часто крадуть цей час», – сказав архієпископ.

Владика закликав кожного знаходити у своєму серці місце для Бога, що дарує мир, любов і здатність бачити у ближньому образ Божий.

Свято вшанування ікони “Скоропослушниця” зібрало у храмі численних вірян, які спільно молилися перед чудотворним образом, довіряючи свої потреби, радості та скорботи Богородиці.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/10/bohosluzhinnya-v-den-vshanuvannya-ikony-bozhoyi-materi-skoroposlushnytsya/
676
Рівне. Голос Церкви

10 Jan, 12:27

❄️🎄З Різдвом Христовим вас вітає хор Різдва- Богородичного храму с.Садове.
650
Рівне. Голос Церкви

10 Jan, 06:51

❄️🎄Колядує хор Пантелиймонівської церкви Рівного.
713
Рівне. Голос Церкви

10 Jan, 06:29

Було кинуто до в’язниці намісника Італії Дорофея, Мардонія, Мігдонія диякона та кілька сановників. Єпископ Анфім зміцнював їх, посилаючи до них послання. Одне з послань було перехоплено у диякона Феофіла. Домагаючись дізнатися про єпископа, його катували, але святий мученик витримав усі муки, не відкривши нічого. Тоді разом із ним стратили і тих, до кого звертався єпископ у посланні.

Коли свята Домна повернулася до міста, вона довго плакала на згарищі, шкодуючи, що не спромоглася померти зі своїми сестрами. Потім пішла на берег моря. У цей час рибалки витягли сітками з води тіла мучеників Індіса, Горгонія та Петра. Все ще одягнена в чоловічий одяг, свята Домна допомагала рибалкам тягнути сіті, і вони залишили їй тіла мучеників. З благоговінням дивилася вона на святі останки; особливо її тішило, що вона побачила тіло свого духовного друга – мученика Індіса. І після поховання вона не відходила від дорогих її серцю могил, щодня роблячи перед ними кадіння. Коли імператору розповіли про невідомого юнака, який шанує могили страчених християн, той наказав відрубати цьому юнакові голову. Разом із Домною був страчений і святий мученик Євфимій.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/09/10-sichnya-muchenykiv-20-000-kotri-u-tserkvi-nikomidii-buly-spaleni-2/
696
Рівне. Голос Церкви

10 Jan, 06:29

❄️10 СІЧНЯ – МУЧЕНИКІВ 20 000, КОТРІ У ЦЕРКВІ НІКОМІДІІ БУЛИ СПАЛЕНІ


20 000 мучеників у Нікомідії в церкві спалені та інших, котрі там. поза церквою, потерпілі: Глікерій, пресвітер, Мученик Зінон, священномученик Феофіл, диякон, мученики Дорофей, Мардоній, священномученик Міконій, преподобномучениця Агафія, ігуменія, мучениці Домна діва та Феофілу та інші.

На початку IV століття імператор Максиміан (284–305) наказав руйнувати християнські храми, спалювати богослужбові книги та позбавляти всіх християн цивільних прав та посад. У цей час єпископом міста Нікомідії був святий Кирило, який проповіддю і життям сприяв поширенню християнської віри, тому багато сановників імператора були таємними християнами.

У палаці імператора жила язичницька жриця Домна. Без Максиміана вона прочитала Діяння апостолів і Послання апостола Павла. Серце її спалахнуло бажанням познайомитися з християнським вченням. За сприяння якоїсь юної християнки, Домна таємно прийшла до єпископа Кирила у супроводі вірного слуги, євнуха Індіса. Святий Кирило оголосив їх, а потім обоє прийняли Святе Хрещення. Домна почала допомагати бідним: вона роздала свої коштовності з допомогою Індіса, роздавала і їжу з царської трапези. Дізнавшись про незвичайний спосіб життя Домни та Індіса, начальник євнухів, який завідував царським столом, ув’язнив обох і морив їх голодом, але вони отримували підкріплення від Ангелів і не постраждали. Щоб більше не жити разом із язичниками, свята Домна прикинулася шаленою. Тоді її та Індіса вигнали з палацу, і вона оселилася у дівочому монастирі біля ігуменії Агафії. Незабаром ігуменя одягла її в чоловічий одяг, обстригла волосся і відпустила з монастиря.

Тим часом імператор повернувся і наказав всюди шукати колишню жрицю Домну. Споряджені для цього воїни досягли обителі та розорили її. Сестри були кинуті до в’язниці, віддані на муки та наругу, але жодна з них не зазнала осквернення. Віддана до публічного дому, свята Феофіла з допомогою Ангела Господнього і там зберегла цноту: Ангел вивів її з блудилища. Одного разу імператор влаштував на міській площі жертвопринесення язичницьким богам. Коли почалося окроплення натовпу кров’ю жертовних тварин, християни почали йти з майдану. Бачачи це, імператор розгнівався, але не дав волі своїм почуттям, бо раптово захиталася земля. Через деякий час Максиміан увійшов до церкви і наказав зректися Христа; за відмову він обіцяв спалити церкву та умертвити християн.

Християнський пресвітер Глікерій відповів йому, що християни ніколи не зречуться своєї віри, хоч би які муки їм загрожували. Стримуючи гнів, цар вийшов із церкви, а через деякий час велів привести пресвітера Глікерія на суд. Кати катували мученика, який не переставав молитися і закликати Ім’я Господа. Не маючи сил схилити святого Глікерія до зречення, Максиміан наказав його спалити.

У свято Різдва Христового 302 року, коли в Нікомідійській соборній церкві зібралося близько 20 000 християн, імператор послав до храму глашатая, який передав його наказ усім християнам вийти з церкви і принести жертву ідолам, інакше він погрожував спалити храм разом з тими, хто молиться. Однак усі присутні вклонитися ідолам відмовилися. Поки мучителі готувалися підпалити церкву, єпископ Анфім (пам’ять 3 вересня) хрестив усіх оголошених і всіх причастив Святих Тайн. Усі 20 000 молячись, померли у вогні. Серед них знаходилися ігуменя Агафія і свята Феофіла, що дивом врятувалася з притону. Єпископу Анфіму вдалося втекти.

Максиміан вважав, що він знищив усіх християн Нікомідії, але незабаром дізнався, що їх ще багато, що всі вони, як і раніше, сповідують свою віру і готові померти за Христа. Імператор задумав із ними розправитися. За його наказом схопили полководця Зінона, який всенародно викрив царя за безбожність і жорстокість. Зінон був жорстоко побитий і, нарешті, обезголовлений. Посадили у в’язницю євнуха Індіса, ідольського жерця, за відмову брати участь у язичницькому святкуванні.
Тим часом свята Домна ховалась у печері та харчувалася рослинами. Гоніння на християн продовжувалося.
703
Рівне. Голос Церкви

09 Jan, 18:17

❄️🎄Колядує дитячо-юнацький хор Різдва-Богородичного храму с.Стара Миколаївка перше Дубенське благочиння.
769
Рівне. Голос Церкви

09 Jan, 16:15

🎄❄️ З Різдвом Христовим вас вітають парафіяни храму на честь святих Жінок-Мироносиць с.Ремель.
791
Рівне. Голос Церкви

09 Jan, 15:41

🎄🎵У РІВНЕНСЬКІЙ ЄПАРХІЇ УПЦ ВІДБУДЕТЬСЯ БЛАГОДІЙНИЙ КОНЦЕРТ

Рівненська єпархія Української Православної Церкви з благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена організовує благодійний концерт «Світло Різдва: з теплом у серці» для підтримки онкохворих дітей.

🗓 Дата: 12 січня 2025 року
📍 Місце проведення: МБК «Текстильник», м. Рівне
⏰ Початок концерту: 17.30
💳 Квитки: Благодійні, вартість – 200 грн

Запрошуємо вас стати частиною цієї доброї справи, підтримати тих, хто цього найбільше потребує, і насолодитися святковою атмосферою Різдва.

Кожна гривня зібрана на концерті буде спрямована на допомогу дітям, які борються з онкологією. Ваша участь — це не лише підтримка фінансова, але й величезна моральна підтримка для цих сімей.

Дякуємо, що ви з нами! Разом ми можемо змінювати світ на краще.

Бронювання квитків за номером: 0967671938

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/09/u-rivnenskiy-yeparkhiyi-upts-vidbudetsya-blahodiynyy-kontsert/
762
Рівне. Голос Церкви

09 Jan, 12:36

🎄❄️Молодіжний хор ВОСКРЕСЕНСЬКОЇ церкви м. Острог колядує.
751
Рівне. Голос Церкви

09 Jan, 12:20

🫶ЮНІ ПАРАФІЯНИ УПЦ с. МАЙКІВ КОЛЯДУВАЛИ ДЛЯ ДОПОМОГИ ЗСУ


Юні парафіяни храму Параскевської церкви с. Майків зібрали 12 300 грн для українських воїнів. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У світлі радісного Різдва Христового молодь села Майків, парафіяни Параскевського храму , організували святкову коляду для збору допомоги нашим захисникам.

Завдяки старанням Бабюка Богдана, Паламарчука Іллі, Калюжної Наталії та Андрієвської Олени вдалося зібрати 12 300 грн. Ця сума стане внеском у підтримку тих, хто боронить нашу країну.

Щиро дякуємо юним колядникам за їхню ініціативу та всім жителям Майкова й гостям, які відгукнулися на добру справу. Нехай новонароджений Христос обдарує вас усіх миром, здоров’ям і благословінням!

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/09/yuni-parafiyany-upts-s-maykiv-kolyaduvaly-dlya-dopomohy-zsu/
778
Рівне. Голос Церкви

09 Jan, 10:21

❄️🎄З Різдвом Христовим вас вітає Миколаївський храм села Шубків.
739
Рівне. Голос Церкви

09 Jan, 09:32

🌲🎁 8 січня для мешканців відділення стаціонарного догляду Корецького територіального центру колядували настоятель протоієрей Віктор ГОМОН та хористи храму Святителя Іоанна Златоуста с.Крилів.

Щира подяка усім, хто творить добро! Нехай воно повернеться до вас сторицею!
751
Рівне. Голос Церкви

04 Jan, 15:40

☝️ Не по-людські і не по-християнські захищати злочин, і було б непробачним гріхом виправдовувати чийсь злочин тому, що той, хто вчинив його, походить з народу, до якого належимо ми самі.

Любов до власного народу, яка була б сліпа до неправди та злочинів, не є любов'ю. Справжня любов до власного народу означає, що є в ній місце і для будь-якого іншого народу.

Ми всі люди, народ Божий, хто живе тут, і якщо будемо людьми, то тісно нам не буде. А якщо будемо нелюдями, то нам завжди буде тісно, навіть якщо нас двоє залишиться на всій землі...

З боку нас, християн, не може бути схвалена війна, яка була б загарбницькою, де б зневажали ми чужу свободу і забирали чуже майно. А захищати свою свободу, свою віру, свої будинки, це наш обов'язок.

Я не знаю, чи так важливо для св. апостолів, хто з них сидітиме поруч з Іудою, а хто не буде, проте знаю, що для них було важливо, хто стане Іудою, а хто ні. Принцип цей має бути важливим і для мене, і для Вас, а з ким поряд ми сидітимемо в трамваї, тролейбусі або літаку, у нас не завжди є можливість вибирати. Але ким ми будемо самі, людьми чи нелюдями, це залежить від кожного з нас. Ми зобов'язані і в найважчій ситуації чинити як люди, і немає того інтересу, ні національного, ні особистого, який міг би послужити для нас приводом поводитися як нелюди.
Ми не обирали ні країну, де народимося, ні народ, у якому народимося, ні час, у якому народимося, але обираємо одне: бути людьми чи нелюдями.

Патріарх Сербський Павел.
551
Рівне. Голос Церкви

04 Jan, 06:41

💪🇺🇦РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ ПЕРЕДАЛА СТАРЛІНК ДЛЯ 156 -ГО БАТАЛЬЙОНУ

Рівненська єпархія УПЦ передала Старлінк для 156-го батальйону матеріального забезпечення. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Рівненська єпархія Української Православної Церкви, з благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена, за підтримки соціального відділу єпархії та благодійників, передала портативний супутниковий інтернет Starlink для 156-го батальйону матеріального забезпечення (БМЗ).

Передача відбулася через протоієрея Андрія Ступницького, який несе службу кухаря у цьому батальйоні. Така допомога є надзвичайно важливою для забезпечення якісного зв’язку і підтримки координації між військовими.

Рівненська єпархія продовжує молитовно підтримувати українських військових та надавати їм необхідну допомогу, аби сприяти їхній стійкості та наближенню перемоги.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/04/rivnenska-yeparkhiya-upts-peredala-starlink-dlya-156-ho-batalyonu/
658
Рівне. Голос Церкви

04 Jan, 05:47

❄️4 СІЧНЯ – ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ АНАСТАСІЇ УЗОРІШИТЕЛЬКИ


Свята великомучениця Анастасія Узорішителька († бл. 304) постраждала під час правління римського імператора Діоклетіана (284 — 305). Народилася в Римі, в сім’ї сенатора Претекстата. Батько її був язичником, мати Фавста — таємною християнкою, яка доручила виховання маленької дівчинки відомому своєю вченістю святому Хрисогону († бл. 304 р.; пам’ять 22 грудня). Хрисогон навчав Анастасію Священному Писанню і виконанню Закону Божого. Після закінчення навчання про Анастасію говорили як про мудру і прекрасну дівчину. Після смерті матері, не прислухаючись до бажань дочки, батько видав її заміж за язичника Помплія. Щоб не порушити обітницю дівоцтва і уникнути подружнього ложа, Анастасія постійно посилалася на невиліковну хворобу і зберігала чистоту.

У темницях Риму в той час перебувало багато ув’язнених християн. Одягнувши жебрацьку одіж, свята таємно відвідувала в’язнів, — умивала і годувала хворих, нездатних рухатися, перев’язувала рани, втішала усіх, хто потребував допомоги. Її вчитель і наставник два роки томився в ув’язненні.

Зустрічаючись із ним, вона дивувалася і захоплювалася його довготерпінням і відданістю Спасителю. Чоловік святої Анастасії, Помплій, дізнавшись про її діяльність, жорстоко побив її, помістив в окремій кімнаті і біля дверей поставив варту. Свята сумувала, що позбулася можливості допомагати християнам. Після смерті батька Анастасії Помплій, щоб заволодіти багатою спадщиною, постійно катував дружину. Свята писала своєму вчителеві:

«Чоловік мій … томить мене як противницю його язичницької віри в настільки тяжкому ув’язненні, що мені нічого не залишається, як тільки, віддавши дух Господу, впасти мертвою». 
У відповідному листі святий Хрисогон втішав мученицю:
«Світлу завжди передує тьма, і після хвороби часто повертається здоров’я, і після смерті обіцяно нам життя». 

І передбачив швидку смерть її чоловіка. Через деякий час Помплія призначили послом до перського царя. По дорозі до Персії він потонув під час раптової бурі.

Тепер свята Анастасія знову могла відвідувати ув’язнених у темницях християн, отриманий спадок вона витрачала на одяг, їжу і ліки для хворих. Святого Хрисогона відправили в Аквилею (місто у Верхній Італії) на суд до імператора Діоклетіана, — Анастасія пішла за своїм учителем. Тіло святого Хрисогона після його мученицької кончини по Божественного одкровенню було сховано пресвітером Зоїлу. Через 30 днів після смерті святої Хрисогон з’явився Зоїлу і передбачив близьку кончину трьох юних християнок, що жили неподалік, — Агапії, Хіонії та Ірини († 304; пам’ять 16 квітня). І повелів послати до них святу Анастасію. Таке видіння було і святій Анастасії. Вона пішла до пресвітера, помолилась біля мощей святого Хрисогона, потім у духовній бесіді укріпила мужність трьох дів перед майбутніми їх тортурами. Після кончини мучениць вона сама поховала їх тіла.

Свята Анастасія стала мандрувати, щоб скрізь, де тільки можна, служити християнам, котрі були ув’язнені в темницях. Так вона отримала дар лікування. Трудами і словами розради свята Анастасія полегшувала ув’язнення багатьох людей, піклуванням про тіла і душі стражденних визволяла їх від уз відчаю, страху і безпорадності, тому й отримала ймення — Узорішителька. У Македонії свята познайомилася з молодою вдовою-християнкою Феодотією, яка допомагала їй у благочестивих трудах.

Невдовзі стало відомо, що Анастасія — християнка, її взяли під варту і відвели до імператора Діоклетіана. Розпитавши Анастасію, Диоклетіан дізнався, що вона всі свої кошти витратила на допомогу нужденним, а золоті, срібні та мідні статуетки переплавила на монети і годувала багатьох голодних, одягала нагих, допомагала немічним. Імператор наказав відвести святу до верховного жерця Ульпіана, щоб той схилив її до жертви язичницьким богам або віддав на жорстоку страту. Жрець запропонував святій Анастасії зробити вибір між багатими дарами і знаряддями тортур, покладеними з двох сторін біля неї.
Свята, не вагаючись, вказала на знаряддя тортур:
598
Рівне. Голос Церкви

04 Jan, 05:47

«Оточена цими предметами, я стану прекраснішою і угоднішою жаданому Нареченому моєму — Христу…» 

Перш, ніж піддати святу Анастасію тортурам, Ульпіан вирішив осквернити її. Але, як тільки доторкнувся до неї, осліп, страшний біль стиснула йому голову, і через деякий час він помер. Свята Анастасія опинилася на волі і разом з Феодотією продовжувала служити в’язням. Незабаром свята Феодотія і троє її синів сподобилися мученицької кончини від руки анфіпата (начальника області) Нікітія в їх рідному місті Нікеї († бл. 304; пам’ять 29 липня і 22 грудня).
Святу Анастасію вдруге ув’язнили і 60 днів морили голодом. Щоночі мученицю відвідувала свята Феодотія і зміцнювала її в терпеливості. Бачачи, що голод не заподіяв святій шкоди, ігемон
Іллірій наказав утопити її разом із засудженими злочинцями, серед яких був і переслідуваний за віру християн Евтіхіан († бл. 304; пам’ять 22 грудня). Воїни посадили в’язнів на корабель і вийшли у відкрите море. Далеко від берега вони пересіли в човен, а в кораблі зробили кілька пробоїн, щоб він затонув. Судно стало занурюватися у воду, але в’язні побачили мученицю Феодотію, яка кермувала кораблем і вела його до берега. 120 осіб, уражені таким дивом, увірували в Христа — святі Анастасія та Евтіхіан тут же охрестили їх. Дізнавшись про все, ігемон наказав стратити всіх новохрещених. Святу Анастасію розтягнули над багаттям між чотирма стовпами. Тіло святої залишилося неушкодженим, — поховала його благочестива християнка Аполлінарія. По закінченні гонінь вона побудувала над труною святої великомучениці Анастасії церкву.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/03/4-sichnya-velykomuchenytsi-anastasiyi-uzorishytelky/
594
Рівне. Голос Церкви

03 Jan, 06:11

❄️3 СІЧНЯ – ІУЛІАНІЇ НІКОМІДІЙСЬКОЇ, ДІВА

Мучениця Іуліа́нія, дочка багатих язичників, народилася в місті Нікомідії (у Малій Азії) у 286-му році. У дев’ятирічному віці отець Іуліанії, Африкан, заручив її знатному та багатому юнакові Елевсію, синові придворного вельможі. Через малоліття обох шлюб було відкладено до повноліття. За ці роки Іуліанія дізналася про християнську віру, повірила та хрестилася. Єлевсій же просунувся цивільною службою і став правителем Нікомідії. Коли наблизився час шлюбу, Іуліанія почала розповідати своєму нареченому-язичнику про християнську віру і вмовляти хреститися. Коли Єлевсій відмовився, то Іуліанія відмовилася від шлюбу з ним.

Грубий і неприборканий у гніві Африкан, дізнавшись, що дочка приєдналася до секти християн, що зневажається, і відмовила такому завидному нареченому, сильно розгнівався на неї і почав її бити. Іуліанія ж говорила батькові: “Христа шаную, Христа люблю, і мук за Нього не боюся”.

Тоді Африкан віддав свою дочку на суд самому Єлевсію. Зачарований красою своєї колишньої нареченої, Єлевсій спочатку ласкаво умовляв її відмовитися від Христа і вийти за нього заміж. Потім, бачачи її твердість, почав загрожувати їй різними тортурами. Але ні обіцянки мирських благ, ні страх смерті не могли змусити Іуліанію зректися Христа. 

Діву жорстоко били, після чого кинули до в’язниці. Тут на Іуліанію чекало нове випробування: диявол з’явився їй у вигляді світлого ангела і став переконувати її виявити розсудливість та піти на компроміс. Здогадавшись про те, що з нею говорить ворог роду людського, Іуліанія помолилася Богові- диявол із соромом зник.
Бачачи твердість Христової мучениці і чудеса, що відбувалися під час її тортур, багато жителів Нікомідії увірували в Христа. Усіх їх обезголовили. Після цього стратили і святу Іуліанію, якій виповнилося 18 років. Це сталося 304-го року.

Мучениця Іуліанія вважається покровителькою цноти та чистоти. Частинки її мощей зберігаються у багатьох храмах.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/02/3-sichnya-iulianiyi-nikomidiyskoyi-diva-3/
739
Рівне. Голос Церкви

02 Jan, 12:57

☝️Незважаючи на спроби зменшити або знівелювати статистику вірян Української Православної Церкви, кадри з Почаївської лаври свідчать про протилежне. Масова присутність паломників підтверджує, що УПЦ є живим організмом, насиченим вірянами, який продовжує розвиватися та об’єднувати людей у спільній вірі та молитві.
710
Рівне. Голос Церкви

02 Jan, 07:29

🎄АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ПРОЧИТАВ ПЕРШИЙ РІЗДВЯНИЙ ТРИПІСНЕЦЬ

Архієпископ Рівненський та Острозький звершив особливе Різдвяне молитовне служіння у Георгіївському подвір’ї Рівного. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У святковій атмосфері владика вперше цього року прочитав Різдвяний трипіснець, що відкриває духовний шлях до великої події народження Спасителя.

Це читання супроводжували сестри подвір’я, сповнюючи храм благоговійним співом і створюючи атмосферу молитовної єдності. Спільна молитва стала джерелом натхнення для всіх присутніх, нагадуючи про духовну глибину Різдвяного посту та радість майбутнього свята.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/02/arkhiyepyskop-pymen-prochytav-pershyy-rizdvyanyy-trypisnets/
780
Рівне. Голос Церкви

02 Jan, 05:46

❄️2 СІЧНЯ – СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ІГНАТІЯ БОГОНОСЦЯ

Святий Ігнатій Богоносець має особливе значення для нас, тому що він близько спілкувався з апостолами, безпосередньо від них чув християнське вчення і був свідком поширення та розвитку перших християнських громад. У своїх семи листах він відобразив для нас апостольську епоху.

Святий Ігнатій народився в Сирії в останні роки життя Спасителя. Його життєпис оповідає, що він був тим юнаком, якого Господь узяв на руки і сказав: «Якщо не звернете і не будете як діти, не ввійдете до Царства Небесного» (Мт.18:3). Богоносцем він названий тому, що, міцно люблячи Господа, він ніби носив Його у своєму серці. Він був учнем апостола та євангеліста Іоанна Богослова. З послання святого Ігнатія до мирнян видно, що він був особливо близький до апостола Петра і супроводжував його в деяких його апостольських подорожах. Незадовго до руйнування Єрусалиму в 72 році помер Євод, один із сімдесяти учнів Христових, і його наступником на Антіохійській кафедрі (у столиці Сирії) став Ігнатій.

Святий Ігнатій керував Антіохійською церквою впродовж 40 років (67–107 рр.). В особливому видінні він удостоївся побачити небесне богослужіння і почути Ангельський спів. За зразком Ангельського світу він ввів на богослужіннях антифонний спів, у якому два хори чергуються і ніби перегукуються. Цей спів із Сирії швидко поширився у ранній Церкві.

107 року під час походу проти вірмен імператор Траян проходив через Антіохію. Йому доповіли, що святитель Ігнатій сповідує Христа, вчить зневажати багатство, зберігати невинність і не приносити жертву римським богам. Імператор викликав святителя і зажадав, щоб він припинив свою проповідь про Христа. Старець відмовився. Тоді його в кайданах послали до Риму, де на втіху народу його віддали на розтерзання звірам у Колізеї. 
Дорогою до Риму він написав сім послань, які збереглися до наших днів. У своїх посланнях святий Ігнатій просить християн не намагатися врятувати його від смерті: 

«Благаю вас, не чиніть мені передчасної любові. Залишіть мене бути їжею звірів, щоб через них досягти Бога. Я – пшениця Божа. Нехай змелють мене зуби звірів, та стану чистим хлібом Христовим». 

Почувши мужність святителя, Траян припинив гоніння на християн. Мощі його були перенесені в Антіохію, а згодом повернуті до Риму і покладені в церкві в ім’я священномученика Климента, папи Римського.
У своєму посланні до Ефесян святий Ігнатій писав: 
«Зберігайте віру і любов та показуйте себе християнами. Віра і любов є початок та кінець життя. Віра – початок, а любов – кінець, обидві ж у поєднанні є справа Божа. Все інше, що стосується чеснот, є похідними від них. Ніхто, хто сповідує віру, не грішить, і ніхто, хто здобув, не ненавидить».

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/01/2-sichnya-svyashchennomuchenyka-ihnatiya-bohonostsya-3/
872
Рівне. Голос Церкви

01 Jan, 14:37

💪ВІРЯНИ УПЦ СЕЛА ЗОРІ ПРИГОТУВАЛИ РІЗДВЯНІ СМАКОЛИКИ ДЛЯ ВОЇНІВ ЗСУ

ПрихожаниМихайлівського храму села Зоря приготували різдвяні смаколики для воїнів ЗСУ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

30 грудня 2024 року біля Михайлівського храму села Зоря Рівненського благочиння відбулася благодійна акція, присвячена підтримці українських військових. Парафіяни храму об’єдналися для приготування різдвяних страв, які будуть передані захисникам України.

У рамках акції було приготовано:
 • 168 літрів вареників і котлет;
 • 11 літрів салату з буряка;
 • 22 коробки пирогів;
 • 5 кілограмів сала;
 • 11 літрів жиру;
 • 3 літри варення.

Ці продукти разом із теплими словами підтримки та молитвами будуть доставлені на передову священниками-волонтерами Рівненської єпархії.

Під час заходу панувала атмосфера молитви та вдячності. Організатори акції наголосили, що їхні старання — це не лише матеріальна допомога, а й духовна підтримка для тих, хто сьогодні захищає мир і свободу України.
Рівненська єпархія УПЦ висловлює щиру подяку всім, хто долучився до цієї благородної справи. Нехай Господь укріплює наш народ і дарує мир Україні.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/01/viryany-upts-sela-zori-pryhotuvaly-rizdvyani-smakolyky-dlya-voyiniv-zsu/
1,185
Рівне. Голос Церкви

01 Jan, 14:21

#словоархіпастиря
872
Рівне. Голос Церкви

01 Jan, 08:39

❄️🎄АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ НІЧНУ ЛІТУРГІЮ У ГЕОРГІЇВСЬКОМУ ПОДВОР‘Ї

АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ У ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ МУЧЕНИКА ВОНІФАТІЯ, ПРЕПОДОБНОГО АМФІЛОХІЯ ТА ПРИНЕСЕННЯ ІКОНИ ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ГЕОРГІЯ. ПРО ЦЕ ПОВІДОМЛЯЄ ПРЕССЛУЖБА РІВНЕНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ.

1 січня 2025 року, у день пам’яті мученика Воніфатія, преподобного Амфілохія Почаївського та шанування ікони великомученика Георгія Побідоносця, яка цього дня була урочисто принесена в обитель, у Георгіївському храмі Георгіївського подвор‘Ї Рівного відбулася святкова Божественна літургія.

Богослужіння очолив керуючий Рівненською єпархією архієпископ Пимен у співслужінні благочинного центрального Рівненського благочиння протоієрея Михаїла Жаровського, кліриків обителі та запрошеного духовенства.

Під час Літургії підносилися особливі молитви за мир в Україні, за здоров’я українських воїнів та всіх, хто потерпає від війни. Також були виголошені заупокійні молитви за полеглих захисників України, невинно убієнних під час війни та всіх спочилих православних християн.

На завершення Літургії архієпископ Пимен звершив чин славління перед іконами мученика Воніфатія, преподобного Амфілохія та великомученика Георгія Побідоносця. У своєму слові владика закликав усіх до любові, милосердя та взаємопідтримки, наголошуючи на важливості духовного єднання у цей непростий час.

Присутні віряни мали можливість приклонитися до святих образів і взяти участь у спільній молитві, з якою розпочали Новий рік, сповнений надії та віри в перемогу добра.

На сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/01/arkhiyepyskop-pymen-ocholyv-nichnu-liturhiyu-u-heorhiyivskomu-podvor-yi/
856
Рівне. Голос Церкви

01 Jan, 07:18

❄️1 СІЧНЯ – ПРЕПОДОБНОГО АМФІЛОХІЯ ПОЧАЇВСЬКОГО

Преподобний Амфілохій Почаївський народився 10 грудня / 27 листопада 1894 року в селі Мала Іловиця (нині Шумський район Тернопільської області). Батьки – Варнава та Анна Головатюки – назвали хлопчика Яковом. У дитинстві Яків допомагав батькові, який робив колеса, колодки, сани, а також був хорошим костоправом.

У 1912 році Яків був призваний до царської армії, де виконував обов’язки фельдшера. Під час бойових дій допомагав виносити поранених товаришів із поля бою, потрапив у полон, був відправлений німцями в Альпи, де три роки працював у фермера. У 1919 році Якову вдалося втекти; повернувшись у рідне село, він став займатися звичною селянської роботою, допомагав і хворим, які зверталися за допомогою.

У 1925 році Яків був прийнятий послушником в Почаївську Лавру. Працьовито і смиренно молодий чернець виконував покладений на нього послух: робив сани, колеса, співав на кліросі.

8 липня 1932 року, з благословення митрополита Варшавського і всієї Польщі Діонісія, Яків був пострижений у чернецтво з ім’ям Йосиф.
21 вересня 1933 висвячений єпископом Антонієм у сан ієродиякона, 27 вересня 1936 року – у сан ієромонаха.

Виконуючи різні роботи і послухи в Лаврі, отець Йосип лікував хворих, особливо прославився як костоправ. До нього везли стражденних зі всієї округи, потік хворих не припинявся ні вдень, ні вночі. Щоб не створювати незручностей для братії, отець Йосип, з благословення намісника Лаври, перебрався у маленький будиночок на монастирському кладовищі, де прожив близько 20 років. Кожен день до нього приходили хворі люди, які жадали зцілення – хто тілесного, хто духовного.

У кінці 50-х років почалися хрущовські гоніння на Церкву. У країні масово закривали монастирі і храми, а самих монахів за безпідставними обвинуваченнями, виганяли, виселяли, відправляли додому без права повертатися. Восени 1962 року, завдяки безстрашності старця, монахам вдалося відстояти Троїцький собор: “Біля дверей церкви з десяток міліціонерів зі своїм начальником стоять, старець несподівано вихопив у начальника ключі, передав молодому наміснику Августину і закликав місцевих жителів захищати храм. Селяни, озброївшись жердинами, кинулися на міліціонерів”.

Троїцький собор відстояли, але через кілька днів старця вночі відвезли на “чорному вороні” в психіатричну лікарню. Його помістили в палату для найбільш
“буйних” душевнохворих. Йому вводили ліки, від яких розпухало все тіло і тріскалася шкіра. Його численні духовні чада просили про звільнення старця, але безрезультатно. Це стало можливо тільки завдяки зусиллям дочки Сталіна, Світлани Аллілуєвої, яку старець ранніше зцілив від душевної хвороби.
Після звільнення батюшка повернувся в рідне село і поселився у свого племінника, де продовжував служити, звершуючи водосвятні молебні та зцілюючи людей. Дізнавшись, де знаходиться старець, почали з’їжджатися стражденні. Представники місцевої влади, стурбовані напливом хворих людей у село, стали налаштовувати родичів проти старця, один із них, піддавшись умовлянням, відвіз старця за село до боліт, жорстоко побив і кинув у воду. Духовні чада знайшли і відвезли вмираючого священика в Почаївську Лавру, де його в ту ж ніч постригли в схиму з ім’ям Амфілохій, на честь святителя Амфілохія Іпонійського. З милості Божої, схимонах Амфілохій видужав.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/01/1-sichnya-prepodobnoho-amfilokhiya-pochayivskoho-2/
942
Рівне. Голос Церкви

31 Dec, 18:05

🙏Ублажаем тя, преподобне отче наш Амфилохие, и чтим святую память твою, наставниче монахов и собеседниче ангелов.
883
Рівне. Голос Церкви

31 Dec, 18:02

❄️АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ У ВОСКРЕСЕНСЬКОМУ КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ

Напередодні дня вшанування преподобного Амфілохія Почаївського архієпископ Пимен очолив всенічне бдіння у Воскресенському кафедральному соборі Рівному. Про це повідомляя песслужба Рівненської єпархії УПЦ.

31 грудня 2024 року, напередодні дня пам’яті преподобного Амфілохія Почаївського, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив всенічне бдіння у Воскресенському кафедральному соборі м. Рівного.

Його Високопреосвященству співслужили клірики собору. Богослужіння проходило у молитовній атмосфері, зібравши численних парафіян та гостей храму.

Під час полієлею були прочитані стихири, які звеличують подвиги святого, а особливо його дар зцілення та духовного наставництва.

Преподобний Амфілохій, якого Церква вшановує 1 січня, є одним із найбільших подвижників XX століття. Його життя є свідченням невичерпної благодаті Божої, яка дається кожному, хто ревно служить Господу.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/31/arkhiyepyskop-pymen-ocholyv-vsenichne-bdinnya-u-voskresenskomu-kafedralnomu-sobori/
852
Рівне. Голос Церкви

31 Dec, 14:23

🎄ВІТАННЯ АРХІЄПИСКОПА ПИМЕНА З НОВИМ РОКОМ

Дорогі брати і сестри!

Сердечно вітаю вас із Новим роком! Нехай Господь укріпить усіх нас у вірі, надії та любові, даруючи мир нашій землі та спокій нашим серцям.

Новий рік — це завжди час роздумів і сподівань. Ми з вдячністю оглядаємося на пройдений шлях, дякуючи Богу за всі благословення, які отримали, навіть у складних обставинах. Це також час молитовного прохання, щоб у майбутньому Господь укріпив нас у наших трудах, оберігав і благословив на добрі справи.

У цей час особливо хочеться побажати вам духовної радості, міцного здоров’я, мудрості в прийнятті рішень і любові до ближнього. Нехай у ваших домівках панують мир, злагода та взаємопідтримка.

Молімося за припинення війни, за нашу країну та за спасіння кожної душі. Нехай новий рік стане часом духовного зростання, щирої молитви і ще більшої любові до Бога та один до одного.
З архіпастирським благословінням,

+Пимен,
Архієпископ Рівненський та Острозький
995
Рівне. Голос Церкви

31 Dec, 05:36

🌿31 ГРУДНЯ – МУЧЕНИКА СЕВАСТІАНА І ДРУЖИНИ ЙОГО


Святий мученик Севастіан народився в місті Нарбоні (Галлія), а освіту здобув у Медіолані. При імператорах-співправителях Діоклітіані та Максиміані (284-305) він обіймав посаду начальника палацової варти. Святий Севастіан користувався авторитетом і любов’ю у воїнів і придворних, бо був людиною хороброю, сповненою премудрості, правдивою у словах, справедливою у суді, завбачливою у порадах, вірною на службі й у всіх дорученнях. Будучи сам таємним християнином, святий багато допомагав братам по вірі. Заточені в темницю брати-християни Маркеллін і Марк, які спочатку твердо сповідували істинну віру, під впливом слізних умовлянь своїх батьків-язичників (батька Транквілліна і матері Маркії), дружин і дітей похитнулися у своєму намірі постраждати за Христа. Святий Севастіан прийшов до царського скарбникохранителя, в домі якого утримували в ув’язненні Маркелліна і Марка, і виголосив натхненну проповідь.

“Доблесні воїни Христові! Не кидайте прапора ваших перемог заради жіночих сліз і не давайте ослаблення поваленому під ваші ноги ворогові, щоб він, отримавши знову силу, не розпочав із вами боротьбу. Піднесіть же над земними пристрастями славну хоругву вашого подвигу. Якби ті, кого ви бачите, що плачуть, знали, що є інше життя – безсмертне і безболісне, в якому панує безперервна радість, то неодмінно побажали б увійти в нього з вами і, нехтуючи тимчасовим життям, намагалися б отримати вічне. Хто не хоче бути служителем вічного життя, той і це тимчасове життя занапастить марно”.

Святий Севастіан переконав братів іти на мученицький подвиг. Промова його вразила всіх присутніх. Вони побачили, що обличчя святого сяє, як у Ангела, сім Ангелів, що з’явилися, зодягли його у світлий одяг, а Прекрасний Юнак благословив проповідника і сказав: “Ти завжди будеш зі Мною”. Дружина царського казнохранителя Нікострата, Зоя, яка 6 років тому втратила дар мови, припала до ніг святого Севастіана і знаками просила зцілити її. Святий осінив жінку хресним знаменням, – вона негайно ж заговорила і прославила Господа Ісуса Христа і сказала, що бачила Ангела з розгорнутою книгою, з якої святий Севастіан читав свою проповідь. Тоді всі присутні увірували в Спасителя світу. Нікострат зняв кайдани з Маркелліна і Марка та запропонував їм сховатися, але брати відмовилися.

Марк сказав: “Нехай мучать наші тіла будь-якими муками; вони можуть вбити тіло, але душу, що воїнствує за віру, перемогти не в силах”. Нікострат і його дружина просили Хрещення. Святий Севастіан порадив Нікострату влаштувати так, щоб Хрещення відбулося над якомога більшою кількістю людей. Тоді Нікострат попросив начальника в’язниць Риму, Клавдія, надіслати до нього в дім усіх ув’язнених. Розмовляючи з в’язнями, Севастіан переконався, що всі вони гідні Хрещення, і покликав пресвітера Полікарпа, який приготував їх до таїнства оголошувальним словом, наказав їм постити, призначивши звершення таїнства на вечір.

У цей час Клавдій сповістив Нікострата, що його викликає римський єпарх Агрестій Хроматій для пояснення, з якої причини в його будинку зібрані в’язні. Нікострат розповів Клавдію про зцілення своєї дружини, і той привів до святого Севастіана своїх хворих синів, Симфоріана і Фелікса. Увечері священник Полікарп хрестив Транквілліна, його рідних і друзів, Нікострата і його сім’ю, Клавдія і його синів, а також 16 засуджених в’язнів. Загалом новохрещених було 64 людини.

Поставши перед єпархом Хроматиєм, Нікострат розповів йому, як святий Севастіан навернув їх до християнської віри та багатьох зцілив від хвороб. Слова Нікострата переконали єпарха. Він закликав до себе святого Севастіана і пресвітера Полікарпа, просвітився від них і увірував у Христа. Разом із Хроматієм прийняли Святе Хрещення його син Тивуртій і всі домочадці. Кількість новопросвітлених зросла до 1400 осіб. За порадою християн Хроматій залишив посаду єпарха. У цей час єпископом Риму був святий Гаїй (згодом папа римський, з 283 по 296 рік; пам’ять його 11 серпня). Святитель благословив Хроматія, щоб він поїхав у свої маєтки на півдні Італії разом із пресвітером Полікарпом.
633
Рівне. Голос Церкви

31 Dec, 05:36

Християни, які були не в силах іти на мучеництво, поїхали з ними. Священник Полікарп був посланий для утвердження новонавернених у вірі та здійснення Таїнств. Син Хроматія, Тивуртій, бажав прийняти мучеництво і залишився в Римі при святому Севастіані. Залишилися також посвячений святителем Гаїєм у сан пресвітера Транквіллін, Маркеллін і Марк, посвячені в диякони, Нікострат, дружина його Зоя і брат Касторій, Клавдій, син його Симфоріан і брат Вікторін. Вони збиралися в палаці імператора у таємного християнина, сановника Кастула, але незабаром для них настав час постраждати за віру.

Першою язичники схопили святу Зою, яка молилася біля гробниці апостола Петра. На суді вона мужньо сповідувала віру в Христа і спочила, повішена за волосся над гниючими покидьками; тіло її кинули в річку Тибр. З’явившись у видінні святому Севастіану, вона повідомила про свою смерть. Після неї постраждав пресвітер Транквіллін: його язичники побили камінням біля гробниці святого апостола Петра, а тіло його також кинули в Тибр. Святих Нікострата, Касторія, Клавдія, Вікторіна і Симфоріана схопили на березі річки, коли вони відшукували тіла мучеників. Їх привели до єпарха, і святі відмовилися виконати його веління – принести жертву ідолам. Тоді святим мученикам прив’язали каміння на шиї і втопили в морі. Святого Тивуртія зрадив лжехристиянин Торкват. Не домігшись зречення від Христа, суддя велів поставити юного Тивуртія на розпечене вугілля, але Господь зберіг його: Тивуртій ходив по вугіллю, яке горіло, не відчуваючи жару. Мучителі обезголовили святого Тивуртія. Невідомий християнин поховав святого.

Торкват видав також святих дияконів Маркелліна і Марка та сановника Кастула. Після катувань Кастула кинули в рів і живого засипали землею, а Маркелліну і Марку прибило ноги до пенька. Вони простояли всю ніч у молитві, а вранці їх пронизали списами.
Останнім був узятий на муки святий Севастіан. Його допитував особисто імператор Діоклітіан і, переконавшись у непохитності святого мученика, наказав відвести його за місто, прив’язати до дерева і пронизати стрілами. Дружина сановника Кастула, Ірина, прийшла вночі, щоб поховати святого Севастіана, але знайшла його живим і принесла у свій дім. Святий Севастіан незабаром вилікувався від ран. Християни вмовляли його піти з Риму, але він відмовився. Підійшовши до язичницького храму, святий побачив імператорів, які прямували туди, і публічно викрив їх у нечесті.

Діоклітіан наказав відвести святого мученика на іподром і стратити. Святого Севастіана вбили, а тіло його кинули в сміттєвий рів. Святий мученик у сонному видінні з’явився християнці Лукіні і повелів їй взяти тіло та поховати в катакомбах. Благочестива християнка з честю поховала тіло святого.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/30/31-hrudnya-muchenyka-sevastiana-i-druzhyny-yoho-2/
885
Рівне. Голос Церкви

30 Dec, 14:35

🥰У РАДИВИЛІВСЬКОМУ БЛАГОЧИННІ ВІДБУЛАСЯ ОЛІМПІАДА “ЗНАВЦІ БІБЛІЇ”

У Введенському храмі м. Радивилів відбулася олімпіада «Знавці Біблії» серед вихованців недільних шкіл. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

29 грудня 2024 року у Введенському храмі м. Радивилів пройшла олімпіада «Знавці Біблії» серед вихованців недільних шкіл Радивилівського благочиння. Захід відбувся з благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена.

Участь в олімпіаді взяли 32 дитини віком від 7 до 15 років із чотирьох недільних шкіл благочиння.
Розпочався захід із вітального слова керівника недільних шкіл благочиння, протодиякона Даниїла Андреєва. Він розповів про умови олімпіади, критерії оцінювання та після молитви «Царю Небесний» запросив дітей до виконання завдань.

Олімпіадні питання включали тестові завдання та розгорнуті відповіді, що перевіряли знання Святого Письма.

Переможцями стали:
 • Старша вікова група: Железняк Уляна Романівна (недільна школа при Свято-Троїцькому молитовному будинку с. Перенятин).
 • Молодша група: Тацій Арсен Юрійович (недільна школа при Введенській церкві м. Радивилів).
Під час перевірки робіт учасники мали змогу поспілкуватися з духовенством, поласувати частуваннями та зігрітися гарячим чаєм.

Переможці отримали право представляти своє благочиння на єпархіальній олімпіаді. Усіх учасників було нагороджено церковними грамотами та солодкими подарунками.
Протодиякон Даниїл висловив вдячність педагогам недільних шкіл за їхню працю та наголосив на важливості виховання майбутнього покоління у дусі християнських цінностей.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/30/u-radyvylivskomu-blahochynni-vidbulasya-olimpiada-znavtsi-bibliyi/
729
Рівне. Голос Церкви

30 Dec, 06:13

🌿30 ГРУДНЯ – ПРОРОКА ДАНИЇЛА І ТРЬОХ ОТРОКІВ: АНАНІЇ, АЗАРІЇ, МИСАЇЛА
Святий пророк Даниїл був одним зі знатних юнаків, які були депортовані у Вавилон царем Навуходоносором.
Даниїл і три його однолітки, яких звали Ананія, Мисаїл та Азарія, жили і виховувалися при царському дворі, де вони отримали нові імена – Валтасар, Седрах, Мисах та Авденаго. У столиці молоді люди навчалися грамоті і місцевій мові, але дотримувалися єврейського закона і традицій.

Даниїл і його товариші повинні були їсти їжу з царського столу, але з міркувань благочестя, вони відмовилися і вирішили приймати лише овочі та воду. Незважаючи на це, молоді люди були красивіші та повніші тих, хто не гребував харчуватися з рук царя.
За зберігання віри в Єдиного Бога Даниїл отримав дар передбачення і тлумачення снів.

Одного разу Навуходоносор побачив сон, який вразив його, але прокинувшись він забув, що йому снилося. Всі мудреці виявилися безсилі, і лише Даниїл зміг не тільки нагадати царю зміст сну, але й розтлумачити його зміст.
Після того, що сталося, цар оцінив мудрість святого пророка Даниїла і поставив його головним серед мудреців Вавилонської імперії.
Незабаром цар наказує поставити величезну статую з власним зображенням. Всі без винятку повинні були покланяться цьому ідолу і віддавати йому божеські почесті.

За відмову, друзів святого пророка Данила кинули в палаючу піч. Але святі отроки не згоріли, а ходили посеред вогню і оспівували славу Божу. Ангел Божий, який прийшов їм на допомогу, охолодив полум’я, і молоді люди залишилися неушкодженими. Побачивши це, цар підніс їх у своїй країні і прославив Бога.
Наступним на царському престолі після Навуходоносора став його син Валтасар.
Цар скликає бенкет і наказує за столом використовувати священні посудини, які були вивезені з єрусалимського храму. У самий розпал застілля в повітрі з’явилася кисть руки, яка написала загадкову фразу: «…мене, мене, текел, упарсін».

Знову ніхто з придворних мудреців не зміг пояснити сенс видіння, окрім Даниїла, який передбачив падіння Вавилонського царства.
Після вбивства Валтасара запанував перський цар Дарій.
За нової влади Даниїл став правителем однієї з трьох сатрапій. Дарій бачив його розум і планував поставити його правителем всього царства.
Придворні бачили добре відношення нового царя до Даниїла, тому із заздрості вони почали плести інтриги, бажаючи підставити пророка перед государем.

Вони переконали царя видати указ, який би забороняв всім, крім самого царя, протягом тридцяти днів звертатися з проханням до якихось богів або людини.
Після того, як Даниїла викрили в тому, що він молився Богу, тим самим порушивши царський указ, Дарій був змушений кинути його в рів з левами.

Коли наступного дня цар побачив, що Даниїл живий і леви його не роздерли, він наказав, щоб усі піддані тремтіли перед Богом, якому молився Даниїл. Також Дарій наказав кинути обвинувачів до ями з левами.
Про останні роки життя святого пророка відомо небагато. Переказ говорить, що він помер у Вавилоні в глибокій старості і перед смертю зробив безліч чудес.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/29/30-hrudnya-proroka-danyyila-i-trokh-otrokiv-ananiyi-azariyi-mysayila-3/
794
Рівне. Голос Церкви

29 Dec, 16:29

#словоархіпастиря
800
Рівне. Голос Церкви

29 Dec, 13:01

🌺Архієпископ ПИМЕН ОЧОЛИВ НЕДІЛЬНЕ БОГОСЛУЖІННЯ У ВОСКРЕСЕНСЬКОМУ КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ РІВНОГО

Архієпископ Пимен очолив недільне Богослужіння у Воскрсесенському кафедральному соборі Рівного. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У 27-му неділю по П’ятидесятниці, 29 грудня 2024 року, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив Божественну літургію у Воскресенському кафедральному соборі міста Рівного. Владиці співслужили клірики собору, а на богослужіння зібралося багато вірян.

Під час проповіді архієпископ Пимен звернув увагу на євангельське читання дня — притчу про звану вечерю. Він підкреслив, що ця притча є нагадуванням про Божий заклик до спасіння, який відкритий для кожного.

«Господь кличе нас на Свою трапезу любові — до Причастя, яке є початком Небесного Царства. Але ми часто відмовляємося через земні турботи, немов би вони важливіші за вічне. “Багато покликаних, та мало обраних” (Мф. 22:14), — ці слова нагадують нам, що для участі у Божій трапезі потрібне наше смирення та щира віра», — зазначив владика.

На завершення архієпископ Пимен подякував усім, хто прийшов на спільну молитву, і побажав вірянам зростання у вірі та любові до Бога.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/29/ariyepyskop-pymen-ocholyv-nedilne-bohosluzhinnya-u-voskresenskomu-kafedralnomu-sobori-rivnoho/
855
Рівне. Голос Церкви

29 Dec, 05:35

🌿29 ГРУДНЯ – ПРОРОКА АГГЕЯ

Святий пророк Аггей походив з коліна Левіїна і народився в Вавилонському полоні. Ще в юнацькому віці він повернувся з Вавилону до Єрусалиму і пророкував зі святим пророком Захарією тридцять шість років. Обидва вони жили за 500 років до втілення Христового. 

Святий Аггей був сучасником побудови другого Єрусалимського храму, спорудженого на місці першого – Соломонового. Будівництво цього храму було здійснено після повернення з полону Вавилонського Зоровавеля, правителя юдеїв, відпущених на батьківщину царем персидським Кіром. Спорудження храму було пов’язане з великими труднощами, бо цьому перешкоджали Самаряни, участь яких у побудові храму було відхилено юдеями, які бажали зберегти чистоту і недоторканність богослужіння від усього нечистого, язичницького. 

Самаряни підкупили начальників деяких перських областей, і ті зводили наклеп на Юдеїв перед двором Перським. Але головною перешкодою до успішної споруди храму було те, що колишня гаряча старанність юдеїв охолола. Вони спрямували свою діяльність на інше, зайнялися будовою та окрасою власних будинків, вважаючи, що ще не настав час будувати дім Божий, надавали вони й інші приводи для виправдання своєї безтурботності.

І ось у цей час Господь посилає до Юдеїв пророка Аггея з викриттям і погрозами, а також обіцянням вищої допомоги і славним пророцтвом про перевагу та велич другого храму перед першим. За допомогою Божою і за сприяння пророків Аггея і Захарії, Зоровавель подолав підступи ворогів і бездіяльність Юдеїв, і храм, розпочатий у 520 р. до Р. Хр., був закінчений у 516 р., шосте літо правління царя перського Дарія. 

«Руки Зоровавеля, – сказав Господь, – поклали основу дому цьому; Його руки і закінчать його, і дізнаєшся, що Господь Саваоф послав Мене до вас» (Зах. 4:9).
Пророк Аггей виголошує чотири промови, які стосуються спорудження храму. У них пророк збуджує юдеїв до будівництва, викриває їх безтурботність та недбальства про дім Божий, вказує на безуспішність у інших справах, безпліддя землі та інші покарання Божі; він корив їх також безпекою будови, запевняв про присутність та заступництво Боже в цій справі, величчю та перевагою нового храму, необхідністю його для них та обіцянням їм благословення Божого за виконання волі Господа. 

Велично зображує пророк майбутню славу цього храму: «Так говорить Господь Саваоф: ще раз, і це буде скоро, Я потрясу небо і землю, море і сушу, і потрясу всі народи, і прийде Бажаний усіма народами, і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваоф. Моє срібло та Моє золото, говорить Господь Саваоф. Слава цього останнього храму буде більша, ніж колишнього, говорить Господь Саваоф; і на цьому місці Я дам мир» (Аг.2:6–10).

І ще було слово Господнє до пророка:
“Скажи Зоровавелю, правителю Юдеї: потрясу Я небо та землю; І скину престоли царств, і винищу силу царств язичницьких, перекину колісниці тих, що сидять на них, і будуть скинуті коні та їхні вершники, один мечем другого. Того дня, говорить Господь Саваоф, Я візьму тебе, Зоровавель, сину Салафіїлів, раб Мій, говорить Господь, і буду тримати тебе як печатку, бо Я вибрав тебе, говорить Господь Саваоф» (Агг.2:21–24).

По смерті своїй, святий Аггей з честю був похований поблизу трун священників, бо походив із священничого роду. Був він чоловіком, досконалим у чесноті, і, як славний і великий пророк, був любимий та шанованим усіма. Ім’я його, в перекладі з єврейської мови означає свято або святкує.
Зображується святий Аггей старцем із благообразним обличчям, обрамленим круглою бородою.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/28/29-hrudnya-proroka-ahheya-3/
838
Рівне. Голос Церкви

28 Dec, 16:53

😥Колядка — це про Христа, а не про шоу: куди котиться світ?

Минулого Різдва співачка Тіна Кароль вразила особисто мене своїм “еротичним” виконанням колядки, сидячи на стільці. Цьогоріч інша артистка, Кола, вирішила додати драйву, танцюючи під святу пісню. Це не просто творча інтерпретація — це знецінення сенсу.

Колядка — це не про шоу, не про епатаж і не про сценічні експерименти. Це пісня, яка прославляє народження Христа, несе глибокий духовний зміст і нагадує нам про подію, яка змінила історію світу. Під колядку не танцюють, не виставляють себе, не шукають овацій. Це молитва в пісні, звернена до Бога, а не до глядача.

Світ справді зійшов з розуму, коли святі речі стають частиною шоу-бізнесу, а головна увага приділяється не змісту, а формі. Нам потрібне повернення до істинних цінностей, до поваги й трепету перед тим, що є святим. Колядка — це про Христа, а не про драйв чи особистий піар.
775
Рівне. Голос Церкви

28 Dec, 14:17

🇺🇦У ПОКРОВСЬКОМУ ХРАМІ С. ХОТИН ВІДБУЛАСЯ ЗАУПОКІЙНА СЛУЖБА ЗА ВОЇНОМ РОМАНОМ ЄФРЕМЕНКОМ


27 грудня 2024 року в Покровському храмі села Хотин Радивилівського благочиння була звершена заупокійна служба за спокій душі воїна Єфременка Романа Анатолійовича, 1987 року народження. Богослужіння очолив протоієрей Святослав Варнава у співслужінні собору священників.

Роман Анатолійович народився в Луганській області, у Попаснянському районі. Більшу частину свого життя працював шахтарем. У 2020 році він вступив на військову службу за контрактом, проходячи службу в різних військових частинах.

Останнім часом виконував обов’язки водія-кулеметника механізованого взводу на Запорізькому напрямку.

У кінці літа 2022 року, після окупації міста Попасна, родина воїна переїхала до села Хотин Дубенського району. На жаль,  Роман Єфременко помер від серцевої недостатності.
Рідний брат покійного також військовий, і з вересня 2023 року рахується безвісти зниклим.
У Романа залишилися дружина, маленька донечка та батьки.

Вічна пам’ять і вічний спокій душі воїна Романа.

Церква, громада села та всі, хто знав його, моляться за упокій його душі та за мир і силу для його рідних.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/28/u-pokrovskomu-khrami-s-khotyn-vidbulasya-zaupokiyna-sluzhba-za-voyinom-romanom-yefremenkom/
844
Рівне. Голос Церкви

28 Dec, 12:14

🥰У Скиту святої праведної Анни с. Онишківці авктино відбувається підготовка до Різдва Христового - сестри напекли ягнят.

Згадка про Агнця Божого є центральною у Євангелії, адже Христос став жертвою за гріхи світу. У монастирях цей символ почали відтворювати через випічку, щоб передати віруючим суть жертовної любові Спасителя.
887
Рівне. Голос Церкви

28 Dec, 11:08

🥰У РІВНЕНСЬКОМУ ПІВДЕННОМУ БЛАГОЧИННІ ВІДБУЛАСЯ ОЛІМПІАДА “ЗНАВЦІ БІБЛІЇ”

27 грудня 2024 року в Успенському храмі м. Рівне відбулася олімпіада «Знавці Біблії» серед вихованців недільних шкіл Рівненського південного благочиння. Захід пройшов з благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Учасниками олімпіади стали 10 дітей віком від 8 до 15 років із п’яти недільних шкіл благочиння.
Розпочався захід із вітального слова благочинного, протоієрея Валерія Капітанюка. Він розповів про умови олімпіади, критерії оцінювання та разом із духовенством і дітьми звершив молитву на початок доброї справи.
Завдання, підготовлені протоієреєм Валерієм та матушкою Людмилою Капітанюками, включали 57 запитань зі Старого та Нового Завітів.

Під час перевірки робіт діти мали змогу поспілкуватися з духовенством, поласувати смаколиками та зігрітися гарячим чаєм.
Переможцями олімпіади стали:
 • У старшій віковій групі: Котяй Марія Сергіївна (недільна школа при Успенському храмі м. Рівне).
 • У молодшій групі: Ковальчук Віра Миколаївна (недільна школа при Свято-Михайлівському храмі с. Зоря).

Переможці отримали право представляти своє благочиння на єпархіальній олімпіаді.
Підсумовуючи захід, протоієрей Валерій подякував священнослужителям і педагогам за працю з дітьми, наголосивши на важливості виховання майбутнього покоління Церкви. Усіх учасників та їхніх керівників було нагороджено церковними грамотами та солодкими подарунками.

Бажаємо переможцям успіхів у подальших випробуваннях!

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/28/u-rivnenskomu-pivdennomu-blahochynni-vidbulasya-olimpiada-znavtsi-bibliyi/
808
Рівне. Голос Церкви

28 Dec, 05:44

🌿28 ГРУДНЯ – СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ЕЛЕВФЕРІЯ ТА МАТЕРІ ЙОГО АНФІЇ

Єлевферій зазнав катувань, за якими спостерігав місцевий правитель Хорібус. Побачивши, що святий залишився неушкодженим після занурення в киплячу олію, тортур на розпеченій залізній решітці і перебування в печі, що палає, правитель теж прийняв християнство. Єпископ Єлевферій, центуріон Фелікс, правитель Хорібус та ще кілька людей, звернених Єлевферієм, були обезголовлені. Мати єпископа Анфія стояла над тілом сина у молитві. Її схопили і також відтяли їй голову. Це сталося 120 року від Різдва Христового. Вважають, що святі мощі матері та сина перевезли до Авлону його послідовники.

Частка мощей священномученика Єлевферія є ще в італійському містечку Реаті, де зазвичай проживала велика грецька громада; а церковка Успіння в Неа Іонії в Афінах – це основне місце, куди прочани з усього православного Сходу приїжджають поклонитися цьому Святому. Кажуть, що в Авлоні (нині албанське містечко Влорі) також досі перебуває частка його мощей, і що й досі відбуваються чудеса молитвами святого. На жаль, місцезнаходження мощів мучениці Анфії невідоме.

Коли у дванадцятому столітті французькі загарбники перетворили Парфенон, колишній собор Богоматері Атеніотиса, на католицький храм, одна маленька церква на честь святого Єлевферія була освячена як Православний собор Афін і продовжувала виконувати цю функцію, служби тривали і за турків. Крім іншого, у цій церкві відбулося посвячення в сан єпископа святителя Діонісія із Закінфа. Вона все ще стоїть на цьому місці, хоч і здається крихітною порівняно з “Митрополією” — митрополицьким собором, збудованим у ХІХ столітті, в якому перебувають мощі святої Філофеї Афінської та патріарха Григорія V.

Святі Єлевферій та Анфія вважаються покровителями вагітних жінок та породіль. До того ж, святому Єлевферію моляться за полонених, і обом цим святим — за захист від втручання бісівських сил. Ім’я Єлевферій означає “свобода”, і тому йому молилися борці за незалежність за часів грецького повстання та православні грецької Церкви в Албанії під гнітом комуністичного атеїзму.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/27/28-hrudnya-svyashchennomuchenyka-elevferiya-ta-materi-yoho-anfiyi-3/
779
Рівне. Голос Церкви

27 Dec, 15:01

🚨СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІ МОЖУТЬ ОТРИМАТИ “БРОНЬ” ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ

Уряд дозволив бронювати священників від мобілізації. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ з посиланням на Кабмін.

Кабінет Міністрів України вніс зміни до Порядку бронювання військовозобов’язаних під час мобілізації та воєнного часу, дозволивши бронювати священнослужителів. Відповідні положення затверджено постановою №1498 від 26 грудня 2024 року.

Згідно з постановою, бронювання поширюється на священнослужителів за переліком посад, який затверджується Державною службою з етнополітики та свободи совісті.

Крім того, для релігійних організацій скасовано обмеження щодо середньої заробітної плати, яке становить 20 тисяч гривень для інших установ, що бронюють своїх працівників.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/27/svyashchennosluzhyteli-mozhut-otrymaty-bron-vid-mobilizatsiyi/
1,037
Рівне. Голос Церкви

27 Dec, 10:08

🥰У ПЕРШОМУ КОРЕЦЬКОМУ БЛАГОЧИННІ ВІДБУЛАСЯ ОЛІМПІАДА «ЗНАВЦІ БІБЛІЇ


З благословіння архієпископа Рівненського та Острозького ПИМЕНА 26 грудня у Георгіївському храмі м.Корця відбулася олімпіада «Знавці Біблії» серед вихованців недільних шкіл І-го Корецького благочиння. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У заході взяли участь 11 дітей віком 9-14 років з п’яти недільних шкіл.
Спочатку настоятель храму, благочинний протоієрей Андрій ДЯЧЕК звершив молебень на початок доброї справи. 
Завдання олімпіади, які підготував настоятель Сергіївського храму ієрей Ярослав ХОЛОДНИЦЬКИЙ, включали 31 питання зі Старого та Нового Завітів.

Поки тривала перевірка робіт, учасники заходу мали змогу поласувати смаколиками. Також з духовенством та Олександрою ВОРОЩУК говорили про духовний зміст та традиції Святого Вечора.
Всі учасники продемонстрували гарні знання Слова Божого.

Переможцем олімпіади став Роман ГОЛУБКА з недільної школи при Космо-Даміанівському храмі с.Нового Корця, який згодом візьме участь у єпархіальній олімпіаді. Друге місце посіла Тетяна ГОЛУБКА (теж з недільної школи при Космо-Даміанівському храмі с.Нового Корця), третє – Марія СКИБА з недільної школи при Свято-Георгіївському храмі м.Корця.

Підсумовуючи олімпіаду, благочинний І-го Корецького благочиння протоієрей Андрій ДЯЧЕК подякував за активну участь та нагородив учасників церковними грамотами та солодкими подарунками.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/27/u-pershomu-koretskomu-blahochynni-vidbulasya-olimpiada-znavtsi-bibliyi/
857
Рівне. Голос Церкви

27 Dec, 06:18

📣У РІВНЕНСЬКІЙ ЄПАРХІЇ УПЦ ВІДБУЛИСЯ ЗБОРИ ДУХОВЕНСТВА

У Рівненській єпархії відбулися підсумкові збори для священнослужителів усіх благочинь єпархії. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Цього тижня у всіх благочиннях Рівненської єпархії УПЦ відбулися підсумкові збори священнослужителів. Очолював збори духовенства архієпископ Рівненський та Острозький Пимен, у Радивилівському та Дубнівському благочиннях провів збори секретар єпархії, прот. Віктор Земляний.

Під час зборів було розглянуто низку важливих питань, пов’язаних із життєдіяльністю церкви. Зокрема, обговорювали підсумки діяльності за рік, дисциплінарні питання та актуальні виклики, які постають перед парафіями. Учасники мали можливість поділитися досвідом, висловити свої пропозиції та отримати благословіння від архієрея на майбутні труди.

Архієпископ Пимен у своєму зверненні наголосив на важливості духовного служіння у непрості часи для України, закликавши духовенство до єдності, посиленої молитви та відповідального ставлення до своїх обов’язків.

Збори стали платформою для обговорення нагальних питань і підготовки до нового року служіння, що сприятиме подальшому розвитку церковного життя єпархії.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/27/u-rivnenskiy-yeparkhiyi-upts-vidbulysya-zbory-dukhovenstva/
839
Рівне. Голос Церкви

27 Dec, 05:40

🌿27 ГРУДНЯ – МУЧЕНИКІВ ФІЛІМОНА, АПОЛОНІЯ, АРІАНА, ФЕОТИХА

Святі мученики Філімон, Аполоній, Аріан і Феотих постраждали за віру в Єгипті, в м. Антино, за часів імператора Діоклітіана (284–305). 
Святий Аріан до свого навернення у Христову віру був гонителем християн, у тому числі мучеників Аполонія та Філімона. Спочатку мученик Аполоній, злякавшись майбутніх страждань, упросив музиканта-язичника Філімона переодягтися в його одяг і принести за нього жертву ідолам. Але несподівано святий Філімон сповідав себе перед язичниками християнином.

Святий Аполоній покаявся і також сповідав Христа. Після катувань обидва мученики були страчені. Їхній мучитель Аріан, зціливши своє поранене око прахом, узятим від могили Філімона, покаявся, звернувся до християнської віри і хрестився з усім будинком та охоронцями. 

За любов до Христа вони добровільно пішли на муки і загинули. Серед охоронців старшим був мученик Феотих, який згадується разом з іншими святими. Мученики Філімон та Аполоній померли 16 березня 286 р., а мученики Аріан та Феотих – 4 березня 287 року.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/26/27-hrudnya-muchenykiv-filimona-apoloniya-ariana-feotykha-3/
791
Рівне. Голос Церкви

26 Dec, 17:04

🥰У ЗДОЛБУНІВСЬКОМУ БЛАГОЧИННІ ПРОВЕЛИ ОЛІМПІАДИ ДЛЯ ДІТЕЙ НЕДІЛЬНИХ ШКІЛ

На Здолбунівщині відбулися олімпіади для вихованців недільних шкіл. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

26 грудня 2024 року, з благословіння архієпископа Рівненського і Острозького Пимена, на території Свято-Троїцького Дерманського жіночого монастиря відбулися олімпіади серед учнів недільних шкіл Здолбунівського благочиння.
Участь у заході взяли 43 вихованці з різних парафій. 30 дітей змагалися в олімпіаді «Знавці Біблії», а 13 – у новій для благочиння олімпіаді «Закон Божий».

Змагання проходили за чітко встановленими правилами. Учасники відповідали на запитання та писали твори, за кожну відповідь отримуючи бали. Підготовкою олімпіад займався керівник відділу роботи з недільними школами, протоієрей Олександр Карпюк.

Після завершення конкурсу для всіх учасників організували трапезу та екскурсію святинями монастиря, під час якої діти мали змогу вклонитися мощам святителя Ієрофея, єпископа Острозького.

Переможцями у першій категорії «Знавців Біблії» стала Нечидюк Марія (Квасилів), у другій – Сисак Вікторія (Здолбунів). Вони отримали можливість представляти благочиння на єпархіальній олімпіаді.
В олімпіаді «Закон Божий» перше місце здобув Мельник Антон (Глинськ), друге – Бовталюк Тетяна (Мізоч), третє – Пилипчук Анастасія (Здолбунів). Переможців нагородили грошовими преміями, грамотами та солодкими подарунками.

Благочинний Здолбунівського округу, протоієрей Василій Начев, подякував усім за участь і теплий прийом обителі, передавши благословення від архієпископа Пимена.

Захід став важливою подією для молоді, надихнувши її на поглиблення знань Святого Письма та укріплення у вірі. На завершення всі учасники зробили спільне фото на згадку.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/26/u-zdolbunivskomu-blahochynni-provely-olimpiady-dlya-ditey-nedilnykh-shkil/
826
Рівне. Голос Церкви

26 Dec, 17:03

🥰У РІВНЕНСЬКОМУ ПІВНІЧНОМУ БЛАГОЧИННІ ПРОВЕЛИ ОЛІМПІАДУ ДЛЯ НЕДІЛЬНИХ ШКІЛ

У Рівненській єпрахії відбулася олімпіади “Знавці Біблії” для вихованців недільних шкіл. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

24 грудня 2024 року в Іоанно-Богословській парафії села Бармаки пройшла олімпіада “Знавці Біблії”. Участь у заході взяли діти з різних парафій благочиння, які відвідують недільні школи при храмах.

Олімпіада розпочалася з молитви, після чого учасників розділили на дві вікові групи: молодшу та старшу. Кожен з учасників отримав завдання, які перевіряли їх знання Святого Письма.

Оцінювання робіт очолив благочинний Рівненського Північного благочиння архімандрит Василь (Ващик) разом зі священиками, які виступили у ролі журі.
За результатами олімпіади, переможцями у старшій віковій групі стала Тижук Марія, 13 років, а у молодшій групі – Вероніка Ткачук, 8 років.

На завершення архімандрит Василь подякував дітям за їхні старання, а також нагородив усіх учасників грамотами та солодкими подарунками. Подібні заходи не лише сприяють поглибленню знань Святого Письма, а й об’єднують дітей у спільній духовній праці.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/26/u-rivnenskomu-pivnichnomu-blahochynni-provely-olimpiadu-dlya-nedilnykh-shkil/
803
Рівне. Голос Церкви

24 Dec, 13:20

🇺🇦У СЕЛІ ВЕРБА ПРОВЕЛИ У ВІЧНІСТЬ ВОЇНА ВАДИМА БРУШКО

Вербська громада попрощалась із воїном, жителем села Верби Вадимом Брушко, котрий загинув у бою, захищаючи Україну. Відспівали загиблого священники Української Православної Церкви. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

24 грудня 2024 року у Свято-Троїцькій церкві села Верба Дубенського благочиння здійснили чин поховання воїна Вадима Брушко.

Воїну Василю Брушко був 41 рік. Захисник України прийняв свою останню битву 18 грудня 2024 р. у населеному пункті Константинопольське Донецької області.

Вічна пам’ять, шана Герою…

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/24/u-seli-verba-provely-u-vichnist-voyina-vadyma-brushko/
181
Рівне. Голос Церкви

24 Dec, 10:58

📣Прийом керуючого єпархією
27 грудня, у пʼятницю, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенство та мирян, початок о 10.00.
351
Рівне. Голос Церкви

24 Dec, 08:35

☝️Прот. Василь Начев :

«Та облиште ви того Усика в спокої. Хороший спортсмен, набив морду іншому. Вірить в Бога не вірить, вам яка різниця. Зрадив, не зрадив. Згрішив, не згрішив. То його особисте, йому перед Богом говорити.

За дві неділі Різдво Христове. Постите? Душу від своїх гріхів в сповіді вже очистили?

А до пів ночі , проти неділі, в неті просидіти, накричатися, в церкву не піти, то нічого? Навіть в монастирях молилися, щоб наш натовк лице не нашому. Брєд повний. Проте Усик грішний, а ми ні).

В таких випадках один отець любить нагадувати про акафіст « Прибавлення розуму».

І до речі, невже статус нашої церкви залежить від боксера, лижника, гонщика, співака?

Не печальтеся)) Для православних любителів боксу пораджу, перемагати на рингу життя свій особистий гріх, нокаутувати навічно. Памʼятайте! Рефері в нас серйозний, рахує не лише до десяти».

Взято зі сторінки Фейсбук
503
Рівне. Голос Церкви

24 Dec, 07:41

🌿24 ГРУДНЯ – ПРЕПОДОБНОГО ДАНИЇЛА СТОВПНИКА

Преподобний Данило Стовпник народився в селі Віфара, поблизу міста Самосати в Месопотамії. Мати його Марфа довго була безплідною і в молитвах дала обітницю, якщо народиться дитина, присвятити її Господу. Молитва була почута, і Марфа незабаром народила сина, який до 5 років ріс без імені. 

Батьки хлопчика хотіли, щоб народжений з благовоління Божого також від Бога отримав би ім’я. Вони привели сина в монастир, що знаходився поблизу, і звернулися до ігумена. Ігумен велів подати одну з богослужбових книг, – і навмання розгорнувши її, знайшов у ній слова пророка Даниїла (пам’ять 17 грудня). Так отрок отримав ім’я. Батьки просили, щоб хлопчик залишився в монастирі, але ігумен не прийняв його, бо той був ще дуже малий. У 12 років, нікому не кажучи, отрок пішов із дому в монастир.

Батьки зраділи, коли дізналися, де перебуває син, і прийшли в монастир. Побачивши, що він ще ходить у мирському одязі, вони благали ігумена постригти його в Ангельський чин. У недільний день ігумен виконав їхнє прохання, але заборонив їм часто відвідувати сина. Братія обителі дивувалася подвигам ченця.

Одного разу разом з ігуменом монастиря Даниїл відвідав святого Симеона Стовпника (пам’ять 1 вересня), який напророкував юному ченцю, що і він здійснить подвиг стовпництва. Преподобний Даниїл продовжив подвижницьке життя в затворі. 

Коли у видінні йому було вказано місце нового подвигу, він пішов у Фракійську пустелю разом із двома учнями, де вони добудували стовп, на якому преподобний Даниїл провів 33 роки. До стовпа сходилися люди, нещасні та хворі – всі отримували від преподобного Даниїла допомогу та зцілення. Молитв святого подвижника просили візантійські імператори. Із численних передбачень преподобного найбільш значним було пророцтво про сильну пожежу в Константинополі. Преподобний Даниїл мав ще й дар благодатного слова. Він наставляв багатьох на шлях виправлення життя.

Преподобний помер у віці 80-ти років (бл. 489-490 рр.).

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/23/24-hrudnya-prepodobnoho-danyyila-stovpnyka-2/
515
Рівне. Голос Церкви

23 Dec, 17:01

☝️ЧИ ДОПУСТИМА КРЕМАЦІЯ ДЛЯ ПРАВОСЛАВНИХ ХРИСТИЯН?

У Рівному понад три місяці доступна комплексна послуга кремації. Її запровадили в місцевому комунальному підприємстві “Спецкомбінат — ритуальна служба”. Про це пишуть місцеві ЗМІ, на тему цієї новини дискутують у суспільстві по різному: хтось підтримує, а хтось реагує негативно. Священник Рівненської єпархії УПЦ розповів чи допустима  кремація для православних християн. 

Питання кремації в сучасному світі стає все актуальнішим. Для православних християн традиційно прийнятним способом поховання залишається захоронення тіла в землю. Це підкріплюється не лише біблійними вказівками, але й багатовіковою практикою Церкви.

Православне розуміння смерті тісно пов’язане з надією на воскресіння. Поховання тіла в землю символізує засівання зерна, яке проросте у вічності:

“Так само і воскресіння мертвих: сіється в тлінні — воскресає в нетлінні; сіється в безчесті — воскресає в славі; сіється в немочі — воскресає в силі” (1 Кор. 15:42-43)», 

«Тіло, як храм Святого Духа , заслуговує на шанобливе ставлення навіть після смерті. Практика поховання відображає смиренне прийняття Божого плану: “Бо ти прах і до праху повернешся” (Бут. 3:19)» – коментує новину про крематорій секретар Рівненської єпархії УПЦ, прот. Віктор Земляний. 

Чому Церква не підтримує кремацію? 
1 . Порушення символізму воскресіння. Захоронення в землю відображає очікування майбутнього життя, як про це говорить апостол Павло.
2. Традиція Церкви. З апостольських часів поховання тіл у землю було невід’ємною частиною християнської культури.
3. Повага до тіла. Спалення тіла може сприйматися як відмова від сакральності, що властива християнському баченню людини.

«Православна Церква в особливих випадках допускає кремацію, якщо немає іншої можливості для поховання. Наприклад, у країнах, де поховання в землю заборонене законом. Та у випадках, коли сім’я не має іншого виходу через економічні чи інші складнощі» – зауважує отець Віктор. 

Для православних християн важливо зберігати зв’язок із церковною традицією, але в кожному конкретному випадку слід зважати на обставини. Ключовим залишається не форма поховання, а стан душі людини перед Богом. Якщо виникають сумніви, завжди варто порадитися зі священником.

“Церква не засуджує людей, які через певні обставини обирають кремацію, однак ми завжди закликаємо пам’ятати про традиції. Важливо не лише те, як ми прощаємося з тілом, але і як ми жили. Бог милосердний і дивиться не на зовнішні обставини, а на серце людини. Тому якщо обставини не дозволяють поховання, моліться за покійного і просіть поради у священика. Головне — залишатися вірними Христу і Церкві» , – підсумовує секретар єпархії.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/23/chy-dopustyma-krematsiya-dlya-pravoslavnykh-khrystyyan/
707
Рівне. Голос Церкви

23 Dec, 12:59

💪 РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ ПЕРЕДАЛА Starlink ДЛЯ ОКРЕМОГО БАТАЛЬЙОНУ РЕБ 305

Рівненська єпархія УПЦ придбала та передала Starlink для окремого батальйону РЕБ 305. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Рівненська єпархія Української Православної Церкви продовжує активно підтримувати українських військових. У межах благодійної ініціативи для окремого батальйону радіоелектронної боротьби (РЕБ) 305 було передано систему Starlink, яка забезпечує стабільний зв’язок у складних умовах бойових дій.

Starlink передав архієпископ Рівненський та Острозький Пимен через свого іпподиякона Артемія. У Артемія брат Назар є воїном цього батальйону, саме на його прохання було придбано систему зв‘язку.

Кошти на придбання Starlink зібрав соціальний відділ єпархії під час благодійної акції “Під Покровом Богородиці”.

Церква молиться за захисників України та продовжує надавати їм необхідну допомогу. Нехай Господь благословляє наших воїнів, даруючи їм силу, мудрість і захист у їхній нелегкій справі!

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/23/rivnenska-yeparkhiya-upts-peredala-starlink-dlya-okremoho-batalyonu-reb-305/
734
Рівне. Голос Церкви

23 Dec, 08:11

🌿23 ГРУДНЯ – МУЧЕНИКІВ МІНИ, ЄРМОГЕНА, ЕВГРАФА

Святі мученики Міна, Єрмоген та Евграф постраждали за віру в Христа за імператора Максиміна (305–313).

Святий Міна був посланий імператором з Афін до Олександрії для придушення смут, що виникли між християнами та язичниками. Маючи дар красномовства, Міна відкрито став проповідувати християнську віру і звернув до Христа багатьох язичників.

Дізнавшись про це, Максимін направив до Олександрії єпарха Єрмогена для суду над святим, а також наказав очистити місто від християн. Єрмоген, хоч і був язичником, але відрізнявся побожністю. Вражений довготерпінням святого Міни під час катувань і його чудовим зціленням після страшних тортур, він сам увірував у Істинного Бога. Тоді Максимін сам прибув до Олександрії. Але ні вражаюча стійкість при катуваннях, яким були піддані святі Міна і Єрмоген, ні чудеса, явлені Богом у ті дні в місті, не пом’якшили імператора, але ще більш запекли його.

Імператор власноруч порубав святого Евграфа, а святим мученикам Міні та Єрмогену наказав відрубати голови.

Мощі святих мучеників, кинуті в залізному ящику в морі, були згодом знайдені (17 лютого) і перенесені до Константинополя. Імператор Юстиніан збудував храм в ім’я святого мученика Міни Олександрійського. Святий Йосип Піснописець (пам’ять 4 квітня) склав канон на честь святих мучеників.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/22/23-hrudnya-muchenykiv-miny-yermohena-evhrafa-3/
734
Рівне. Голос Церкви

22 Dec, 13:41

🌿22 грудня, у день зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив Літургію у Воскресенському кафедральному соборі Рівного.
819
Рівне. Голос Церкви

22 Dec, 12:14

🇺🇦У ХРАМІ КАЗАНСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ СЕЛА КОЗИН РАДИВИЛІВСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ ПОПРОЩАЛИСЯ З ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ МИКОЛОЮ САВЧУКОМ

У храмі Казанської ікони Божої Матері села Козин Радивилівського благочиння попрощалися з полеглим воїном Миколою Савчуком. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ. 

21 грудня 2024 року у храмі Казанської ікони Божої Матері села Козин Радивилівського благочиння відбувся чин поховання воїна Миколи Савчука. Богослужіння очолив благочинний Радивилівського округу протоієрей Вячеслав Демчук у співслужінні собору священників.

Микола Давидович Савчук, 1971 року народження, був призваний на військову службу по мобілізації 30 серпня 2024 року. Він виконував обов’язки оператора першого відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами. Життя воїна обірвалося 14 грудня 2024 року.

Церковна громада, родина, побратими та односельці провели Миколу Савчука в останню путь з молитвами за упокій його душі.
Вічна пам’ять захиснику України. Нехай Господь упокоїть його душу в оселях праведників.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/22/u-khrami-kazanskoyi-ikony-bozhoyi-materi-sela-kozyn-radyvylivskoho-blahochynnya-poproshchalysya-z-polehlym-voyinom-mykoloyu-savchukom/
830
Рівне. Голос Церкви

22 Dec, 06:36

🌿22 ГРУДНЯ – ЗАЧАТТЯ ПРАВЕДНОЮ АННОЮ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою дочкою священника Матфана з Віфлеєма, який походив з коліна Левіїного. Вона вийшла заміж за святого Іоакима, який був родом з Галлії. 

Довго свята Анна була безплідною, але після 20 років, за полум’яними молитвам святого подружжя, Ангел Господній звістив їм про Зачаття Дочки, Яку благословлятиме весь рід людський. Зачаття святої Анни відбулося в Єрусалимі, де і народилася Пресвята Діва Марія. 
Більшість ікон, присвячених Зачаттю святою Анною, зображують Пресвяту Діву, Яка топче ногами змія. Внизу ікони, по боках її, святі Іоаким та Анна зображуються зазвичай із молитовно піднятими доверху руками.

Очі їх  також спрямовані вгору і споглядають Божу Матір, Яка ніби парить у повітрі з розпростертими долонями. Під Її стопами зображено кулю, обвиту змієм, що означає диявола, який в особі занепалих прабатьків прагне підкорити своїй владі весь всесвіт. 
Існують також ікони, на яких свята Анна тримає на лівій руці Пресвяту Діву в дитячому віці. На обличчі святої Анни зображено особливе благоговіння. 

Здавна це свято особливо шанували вагітні жінки.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/21/22-hrudnya-zachattya-pravednoyu-annoyu-presvyatoyi-bohorodytsi-3/
829
Рівне. Голос Церкви

21 Dec, 05:59

🌿21 ГРУДНЯ – ПРЕПОДОБНОГО ПОТАПІЯ

Преподобний Потапій народився 380 року в єгипетському місті Фіви. Його батько був правителем області, вихідцем із відомої в Єгипті родини, лікарем та філософом за освітою. Він та його дружина відрізнялися справжнім благочестям. Вони спонукали сина вивчати Писання, особливо Євангеліє. Коли він став старшим, батьки запросили з Олександрії знаменитих наставників, для навчання хлопчика природничих наук: математики, філософії та риторики.

Навчаючись, Потапій прийшов до усвідомлення того, наскільки все у світі неміцне і минуще, і тому його все більше тягло до подвижницького життя. Вчення Климента (223 р.) та Орігена (253 р.) та історія духовної боротьби, яку вони вели, сповнили його серце благоговінням і покаянням, так само як і житття святителя Афанасія (373 р.) та преподобного Антонія Великого (356 р.). ), які були майже його сучасниками.. Бажаючи уподібнитися до них, він часто йшов із міста в пустелю, де жило безліч подвижників. У них він навчився вникати у внутрішнє життя та рухи душі.

До нас дійшла розповідь про один епізод з підліткових років Святого, в якому молодик на ім’я Аммон упав з високої скелі разом зі своїм верблюдом. Обидва зазнали травм. Тринадцятирічний юнак Потапій натрапив на них у пустелі і доглядав молодика до світанку, поки батьки і слуги, вийшовши на пошуки хлопчика, не знайшли їх. Потапій врятував своїми молитвами Аммона, який помер би інакше від отриманих травм. За ніч зцілився і верблюд. Аммон згодом розповідав, що бачив сліпуче світло – невідома сила зігріла і повернула вмираючого до життя. Аммон, ставши відданим товаришем Святого, багато років служив йому.

Через деякий час батько відвіз Потапія до Олександрії, до знаменитої катехизаторської школи. Тут на Потапія вплинув сліпий вчитель на ім’я Дідім, від спілкування з яким його бажання слідувати шляхом мудрості і чесноти посилилося. Це був той Дідім, якому преподобний Антоній Великий сказав: 

“Не скорби про те, що ти позбавлений тілесних очей. Вони гарні тільки для мух та комарів. Тобі ж слід радіти, що маєш очі душі, що твоїм внутрішнім поглядам відкрилася Божественна небесна краса”.
На той час, коли Потапій закінчив навчання в Олександрії і повернувся до Фіви, його батько вже помер. Тоді Потапій дізнався, що тепер йому належить зайняти посаду керівника фінансами своєї провінції. Юнак не хотів приймати це призначення і почав благати матір відпустити його в пустелю, де він міг би вести життя подвижника. Вона, мабуть, дала йому на це благословення, оскільки Потапій вирушив прямо в монастир Тавеннісі, центр чернецтва у Фіваїді, і там присвятив себе молитві і посту. Десять років він трудився там, вивчаючи Святе Письмо і житія святих, і незабаром став відомий усьому Єгипту як вчений чоловік і чудотворець. Коли чутка про його вченість і чесноти досягла інших країн, з Фів до нього надіслали делегацію з проханням дати згоду на посвячення в сан єпископа, але Потапій за смиренням відмовився. Боячись впасти в гордість, він таємно пішов із монастиря в далеку пустелю.

Епідемія чуми
Поки Потапій був у пустелі, місто Фіви вразила страшна епідемія чуми. Багато жителів міста загинуло. Ті, що залишилися, були в жаху і, знаючи про благодатну силу молитов Потапія, просили його врятувати їх від цього лиха. Однак Потапій не хотів іти до міста, де його славили б як знаменитого чудотворця, і відповів твердою відмовою. Вночі він таємно з’явився в місто, босоніж, одягнений у латану накидку, яку носили тоді анахорети. Він входив, ніким не впізнаний, у будинки, де були хворі, і тихо молився разом з ними, зцілюючи багатьох. Коли чума відступила, люди почали шукати посланого ним від Бога лікаря, але його ніде не було: він залишив місто так само тихо, як прийшов. Тоді жителі міста зрозуміли, що це був син їхньої рідної землі, чернець Потапій.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/20/21-hrudnya-prepodobnoho-potapiya-3/
940
Рівне. Голос Церкви

20 Dec, 07:21

🌿20 ГРУДНЯ – СВЯТИТЕЛЯ АМВРОСІЯ МЕДІОЛАНСЬКОГО

Святий Амвросій народився в 340 році в Північній Італії в багатій та знатній римській родині. Здобувши прекрасну юридичну освіту, він швидко піднявся і з 370 році обійняв посаду консульського префекта (правителя) провінцій Лігурії та Емілії. Якось у Медіолані (сучасному Мілані), головному місті Лігурії, відбувалися вибори єпископа, і між православними та аріанами точилися гарячі суперечки. Амвросій з’явився до храму для порядку, і раптом якийсь голос, ніби дитячий, пролунав: «Амвросій – єпископ!» 

Народ і сам імператор Валентин побачили у цьому Боже обрання. Даремно Амвросій, що був тоді ще серед оголошених, що готуються до Хрещення, відмовлявся і навіть втік з Мілана. Він змушений був погодитися на одностайне обрання, прийняв Хрещення і протягом восьми днів пройшов усі церковні ступені та був посвячений на єпископа (374 р.).
Насамперед після посвяти він роздав бідним своє майно. Потім став старанно вивчати Святе Письмо і творіння отців Східної Церкви. Тільки після цього він виступив на терені єпископської діяльності.

Святий Амвросій мужньо боровся проти аріанської єресі, якою опікувалася імператриця Юстина. На згадку про перемогу над аріанством він склав гімн «Тобі Бога хвалимо», який досі співається на подячних молебнях. На його наполегливе прохання викреслено з імператорського титулу язичницьке звання верховного священника (pontifex maximus), жерці та ідольські капища були позбавлені державного утримання, було погашено так званий священний вогонь весталок і винесено з сенату статую Перемоги.

Святий Амвросій явив зразок пастирської твердості, коли зважився не допустити до храму імператора Феодосія, після кривавого побиття ним фессалонікійців, що збурилися проти нього. 
Амвросій сказав імператору: «Людина, яка пролила стільки крові, не може бути у храмі Бога світу». Імператор заперечив: «І Давид згрішив, але не втратив милість Божу». На що Амвросій відповів: «Ти наслідував Давида у злочині, наслідуй же його й у каятті», і наклав на нього єпитимію для примирення з Богом і Церквою.

У 387 р. під впливом його проповідей увірував і прийняв Хрещення блаженний Августин, який згодом став єпископом і найбільшим богословом Західної Церкви.

Останні роки життя Амвросій провів у постійній молитві, спокійно і радісно чекаючи на свою кончину, яка настала у 397 році. Святий Амвросій вшановується серед найбільших богословів і отців Церкви. Він відомий також як реформатор церковного співу: він запровадив розмірний такт, правильні ритми та різноманітні мелодії у співі. Багато текстів пісень він запозичив у святого Єфрема Сиріна та в Іларія, але й сам написав близько 30 гімнів.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/19/20-hrudnya-svyatytelya-amvrosiya-mediolanskoho-3/
1,026
Рівне. Голос Церкви

19 Dec, 16:19

🌺АРХІЄПИСКОП РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ПИМЕН ОЧОЛИВ БОГОСЛУЖІННЯ НА ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО У ГОРОДОЦЬКОМУ ЖІНОЧОМУ МОНАСТИРІ

Архієпископ Рівненський і Острозький Пимен очолив богослужіння на престольне свято у Городоцькому жіночому монастирі. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ. 

19 грудня 2024 року, у день пам’яті святителя Миколая Чудотворця, архієпископ Рівненський і Острозький Пимен звершив Божественну літургію у Миколаївському жіночому монастирі села Городок.

На святковому богослужінні разом із владикою молилися клірики обителі та духовенство, що прибуло для спільної молитви. Ігуменя Михаїла, настоятелька монастиря, із сестрами також взяли участь у святкуванні.

Під час літургії, після читання Святого Євангелія, архієпископ Пимен виголосив проповідь, у якій розповів про життя, подвиги та заступництво святителя Миколая, наголошуючи на його жертовності, милосерді та любові до ближніх.

Після завершення літургії відбувся урочистий хресний хід навколо монастиря, під час якого підносилися молитви до святого Миколая за мир, злагоду та процвітання Церкви і народу.

Свято стало джерелом духовної радості для всіх, хто цього дня прибув до монастиря, аби разом вознести молитви до великого угодника Божого.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/19/arkhiyepyskop-rivnenskyy-i-ostrozkyy-pymen-ocholyv-bohosluzhinnya-na-prestolne-svyato-u-horodotskomu-zhinochomu-monastyri/
1,155
Рівне. Голос Церкви

19 Dec, 08:11

🌺У ВІЛІЇ ПОПРОЩАЛИСЯ З ВОЇНОМ МИКОЛОЮ БІЛОУСОМ

17 грудня 2024 року в селі Вілія колишнього Острозького району відбулося прощання з з сержантом Білоусом Миколою Володимировичем, який віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ. 

Чин відспівування воїна Миколи Білоуса відбувся у Параскевському храмі села Вілія. Богослужіння очолив благочинний  Острозького благочиння, протоієрей Олександр Максимюк, у співслужінні численного духовенства та за участі великої кількості парафіян, односельців і побратимів.

Микола Білоус народився 27 лютого 1971 року в селі Вілія. У 1978 році пішов у перший клас місцевої школи, яку закінчив у 1986 році. Подальше навчання продовжив в Острозькому професійно-технічному училищі № 28, де отримав фах тракториста-машиніста. Після служби в Радянській армії (1989-1991), де обіймав посаду командира танка, він працював трактористом, а згодом — у будівельній бригаді.

У період із 2015 по 2016 рік Микола Білоус брав участь в антитерористичній операції в місті Маріуполь, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. За вірну службу він був нагороджений орденом «За вірність народу України», медалями «За вірність Українському народу I та II ступенів» та відзнакою «За оборону Маріуполя».

У липні 2022 року Микола був мобілізований до Збройних Сил України. Він служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила, виконуючи бойові завдання на Херсонщині, Луганщині та Донеччині.

13 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання у місті Часів Яр Бахмутського району Донецької області, сержант Микола Білоус загинув. Спочатку вважався зниклим безвісти, але 14 грудня його загибель була підтверджена. Герою було 53 роки.
Вічна памʼять Герою…

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/19/u-viliyi-poproshchalysya-z-heroyem-ukrayiny-mykoloyu-bilousom/
1,269
Рівне. Голос Церкви

19 Dec, 05:07

🌺Святкові вітання линуть від дітей школи Закону Божого при храмі святого благовірного кн. Олександра Невського м. Радивилів
957
Рівне. Голос Церкви

19 Dec, 05:02

🌺19 ГРУДНЯ – СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ, АРХІЄПИСКОПА МИР ЛІКІЙСЬКОГО ЧУДОТВОРЦЯ. ЖИТТЯ СВЯТОГО. ІСТОРІЇ ЙОГО ЧУДЕС

Св. Миколай Мирлікійський Чудотворець народився близько 260 р. у лікійському місті Патара. У стародавніх життєписах його зазвичай плутали з Миколою Пінарським (Сіонським) через схожі подробиці життєписів святих: обидва родом з Лікії, архієпископи, шановані святителі. Ці збіги призвели до помилки, що існувала багато століть, адже в історії церкви був лише один святитель Микола Чудотворець.
За національністю святитель Микола найбільше був близький до асимільованих лікійців – так називається народність, яка населяла південний захід Малої Азії до І ст., розмовляла своєю мовою та мала власну писемність. Ассимільовані лікійці були частково греками, частково персами.

Відомо, дядько святителя Миколи, єпископ Микола Патарський, поставив його в читця, а потім звів у сан священника, зробивши його своїм помічником і доручивши йому говорити повчання пастві.
Початок священного служіння святителя Миколи відносять до правління римських імператорів Діоклетіана та Максиміана. У 303 році Діоклетіан видав едикт, який узаконив систематичне переслідування християн по всій імперії. У важкий для Церкви Христової час гоніння архіпастир Лікійської Церкви з безстрашністю підтримував у вірі свою паству, голосно і відкрито проповідуючи Боже ім’я. За це він зазнав переслідування і разом з багатьма іншими християнами був ув’язнений. Тут він провів чимало часу, терпляче переносячи голод, спрагу і тісноту, не допускаючи навіть думки про зречення Ісуса Христа. У в’язниці святитель не переставав піклуватися про ув’язнених разом з ним християн.

Завдяки його керівництву, багато ув’язнених були твердими в Христовій вірі до кінця. 
Святитель Миколай «мученик готовністю своєю» був збережений під час Діоклетіанового гоніння, тому що його життя ще потрібне було для подальшого прославлення імені Божого.
Після смерті гонителя християн, імператора Галерія християнські громади стали розвиватися. Св. Миколай боровся з язичництвом, зокрема йому приписують руйнацію храму Артеміди Елевтери у Мирі. До цього періоду належить єпископство свт. Миколи в Мирі (Мир Лікійські). Міра (грец. Μύρα) – місто в конфедерації стародавньої Лікії, яке розташовувалося біля моря, на річці Андрак, біля гирла якої була гавань Андріаке. Тут архієпископ Миколай проповідував аж до самої смерті.

Він також ревно захищав християнську віру від єресей, насамперед аріанства. Згідно з пізнім переказом, свт. Микола навіть дав ляпас своєму опоненту Арію. Проте доказів боротьби Миколи та Арія, суду над Миколою немає у житії написаному Симеоном Метафрастом у X столітті, але у ньому наголошується, що св. Миколай був на Нікейському соборі і «рішуче повстав проти єресі Арія». У православному літописі життя святого опис ляпаса з’являється лише наприкінці XVII століття, митрополит Димитрій Ростовський описав це у тексті Мінеї 6 грудня.
Свт. Миколай відомий як захисник обвинувачених, який часто рятує їх від долі невинно засуджених, молитовник за моряків та інших мандрівників. Так, згідно з життям, він врятував трьох константинопольських воєначальників або стратилатів (воєвод). Стратилат (грец. στρατηλάτης) – грецький термін, що позначає воєначальника, пізніше став також почесним титулом у Візантійській імперії.
Свт. Микола мирно помер 335 р. (у деяких джерелах смерть святителя датована 345 р.), доживши до старості. Мощі святого перебували у Мир Лікійських, але більша їх частина була викрадена жителями італійського міста Бар у 1087 р., які розраховували, що їх ніхто не звинуватить у викраденні святині у східних християн, оскільки Мири заполонили турки. Фрагменти мощів, що залишилися, жителі Мир переховали, але в 1099–1101 роках. вони були викрадені венеціанцями та доставлені до Венеції.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/18/19-hrudnya-svyatytelya-mykolaya-arkhiyepyskopa-myr-likiyskoho-chudotvortsya-zhyttya-svyatoho-istoriyi-yoho-chudes-2/
1,130
Рівне. Голос Церкви

19 Dec, 04:59

🌺ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ НАПЕРЕДОДНІ ДНЯ ПАМʼЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ

18 грудня 2024 року, напередодні дня пам’яті святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських чудотворця, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен очолив Всенічне бдіння у Георгіївському подворʼї Рівного.

Його Високопреосвященству співслужили клірики монастиря, а також прибуле духовенство.

Під час полієлею був урочисто прочитаний акафіст святителю Миколаю. Молитва в цей вечір стала справжнім джерелом духовної радості та натхнення для всіх присутніх, які звершували свої прохання до великого угодника Божого.

Нехай за молитвами святителя Миколая Господь дарує мир, любов і благословення кожній родині!
1,255
Рівне. Голос Церкви

05 Dec, 05:54

🌿5 ГРУДНЯ – МУЧЕНИЦІ КІКІЛІЇ тА МУЧЕНИКІВ ВАЛЕРІАНА, ТИВУРТІЯ, МАКСИМА РИМСЬКИХ

Свята мучениця Кікілія була римлянкою з багатого і знатного роду. Вона з юності сприйняла християнську віру і старанно молилася, допомагала нужденним, під багатим одягом приховувала волосяницю. Батьки вирішили видати Кікілію заміж за знатного язичника Валеріана. Свята не наважилася перечити волі батьків, але зі сльозами молилася Богові, щоб її наречений увірував у Христа, а вона зберегла б незайманість. Свята вмовила нареченого піти з нею до єпископа Урбана, який переховувався від гонінь у печері біля Аппієвої дороги. Настанови мудрого старця проникли в душу Валеріана, і він увірував у Христа та навернув у християнство і свого брата Тивуртія. Брати роздали частину свого маєтку бідним, доглядали за хворими, ховали християн, закатованих гонителями.

Правитель Аммах, дізнавшись про це, наказав схопити братів і привести на суд. Він зажадав, щоб святі відреклися від Христа і принесли жертви язичницьким богам. Брати відмовилися. Тоді мучеників стали нещадно бити батогами. Святий Валеріан під тортурами переконував християн не лякатися мук, але твердо стояти за Христа.

Правитель, бажаючи уникнути впливу святого проповідника на народ, наказав вивести мучеників за межі міста і там стратити. Загоном воїнів, які супроводжували мучеників на страту, командував Максим. Його вразила мужність святих. Він запитав, чому вони не бояться смерті. Святі брати відповіли, що вони залишають тимчасове життя заради життя вічного. Максим захотів докладно дізнатися вчення християн. Він привів святих Валеріана і Тівуртія у свій будинок і всю ніч слухав їхню бесіду. Дізнавшись про це, свята Кікілія прийшла до Максима зі священником, і він з усією родиною прийняв Святе Хрещення.

Коли наступного дня мучеників Валеріана і Тивуртія обезголовили, святий Максим всенародно сповідував, що він бачив, як їхні святі душі сходили до Небес. За це сповідання святий мученик Максим був забитий батогами до смерті(† 230).
Правитель хотів заволодіти маєтком страчених, але, дізнавшись, що свята Кікілія вже роздала все майно, що залишилося, жебракам і своєю проповіддю навернула до християнства 400 осіб, наказав стратити її. Три дні її морили жаром і димом у розпеченій лазні, але благодать Божа зберігала її. Тоді її вирішили обезголовити. Кат вдарив мечем святу, але лише поранив її. Свята мучениця страждала ще три дні в повній свідомості, утверджуючи у вірі оточуючих, і померла з молитвою на устах.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/04/5-hrudnya-muchenytsi-kikiliyi-ta-muchenykiv-valeriana-tyvurtiya-maksyma-rymskykh-2/
145
Рівне. Голос Церкви

04 Dec, 18:09

🙏🎄❄️Свято Введення Богородиці у храм знаменує собою не лише пам’ять про особливу подію з життя Пресвятої Діви Марії, а й початок духовного приготування до великого торжества Різдва Христового. У цей день у храмах вперше звучить різдвяна катавасія «Христос Рождається, славіте!», яка стає провісницею великої радості – приходу у світ Спасителя.

Катавасія – це особливий вид церковного співу, який виконується на завершення кожної пісні канону і об’єднує їх в одну хвалебну молитву. Текст різдвяної катавасії переповнений тріумфом і прославленням.

Ці слова нагадують нам про прихід Бога у світ у плоті людській, Його бажання бути поруч із кожною людиною. Катавасія закликає всіх — і небесне, і земне творіння — об’єднатися в прославленні та вдячності за диво Різдва.


На відео : сестри Георгіївського подворʼя Рівного

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/04/vpershe-na-svyato-vvedennya-u-khram-bohorrodytsi-zvuchyt-rizdvyana-katavasiya/
550
Рівне. Голос Церкви

04 Dec, 08:45

🙏Величаем Тя, Пресвятая Дево, богоизбранная Отроковице, и чтим еже в храм Господень вхождение Твое.

Всенічне бдіння напередодні свята Введення Богородиці у храм у Георгіївському подворʼї Рівного.
741
Рівне. Голос Церкви

04 Dec, 04:53

🌹4 ГРУДНЯ – ВВЕДЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ і ПРІСНОДІВИ МАРІЇ У ХРАМ

Говорячи про свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, варто згадати, що про нього не сказано в канонічних Євангеліях. Уперше про цю подію повідомляється в апокрифах – наприклад, у грецькому Протоєвангелії Якова, що датується II століттям. Важливо зазначити, що усне Передання Церкви, на підставі якого складалися апокрифічні тексти, є також частиною Божественного Одкровення.

Основою свята стала розповідь про те, як Пресвяту Діву Марію привели до храму Єрусалима праведні Іоаким і Анна.
У цього благочестивого подружжя довгий час не було дітей, і подружжя пообіцяло віддати дитя, якщо воно народиться, на служіння Богові. Благання Іоакима й Анни були почуті – після п’ятдесяти років спільного життя в них народилася дочка. Нарекли Її Марією. У перекладі з єврейської це ім’я означає “пані”, “надія”. У майбутньому Вона стане Пані та Надією всіх людей, які вірують у Христа…

По лінії батька Пресвята Богородиця походила з роду царя Давида, а по материнській лінії – з роду первосвященника Аарона. Так справдилися старозавітні передбачення про появу на світ Ісуса Христа, згідно з якими Спаситель мав одночасно стати нащадком і царського, і священницького родів.
Після того, як Марія з’явилася на світ, праведні Іоаким і Анна принесли подячні жертви і дали ще одну клятву – доки вони не приведуть свою доньку до храму Божого, Вона не ходитиме по землі…

Переказ свідчить: коли Марії виповнилося три роки, батько і мати підвели Її до храму. Щоб піднятися, Їй потрібно було подолати високі сходи в п’ятнадцять сходинок. Маленька Марія самостійно, без будь-чиєї підтримки, зійшла по них, і первосвященник Захарія (батько Іоанна Хрестителя) вийшов до Неї.
Марію ввели у святая святих. Це сталося з Божого благовоління, адже туди мав право входити тільки один первосвященник і лише один раз на рік. Марії ж було дозволено увійти туди, оскільки Вона мала стати Матір’ю Спасителя. У богослужбових текстах Діву Марію порівнюють з одухотворенним кивотом Божим.
Так Марія залишилася жити при храмі. Тут Вона трудилася і здобула освіту. Разом з іншими ученицями Вона вивчала Святе Письмо, а також навчалася прядіння і шиття, виготовляючи одяг для священників. Так тривало, поки Вона не досягла дванадцяти років.

Після певного терміну Марії належало вийти заміж. Але Вона висловила бажання зберегти непорочність перед Господом. Саме тоді й було вирішено, що в Марії буде опікун. Іоакима та Анни до того моменту вже не було в живих. Зрештою було кинуто особливий жереб, і Марія заручилася з теслею Йосипом, який був уже в похилому віці і належав до роду царя Давида. Цим завершується розповідь про основну суть свята. 

Як же вийшло, що подію Введення в храм Пресвятої Богородиці занесено до числа великих дванадцяти свят християнської Церкви? Думка дослідників така, що виникнення цього свята безпосередньо пов’язане з часом царювання Юстиніана I. Саме за його наказом 543 року на місці перетвореної на руїни церкви в Єрусалимі було зведено величезний собор на честь Пресвятої Діви Марії. Його будівництвом було відзначено подію Введення в храм Богоматері.

З VIII століття про свято Введення коротко згадується в окремих календарях, а патріарх Константинопольський Генріх I написав про нього дві бесіди. З цього випливає, що до VIII століття став формуватися звичай відзначати подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. У XI столітті свято Введення стає відомим усім християнам Близького Сходу. Раз і назавжди в число великих дванадцяти свят воно увійшло вже після XIV століття.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/03/4-hrudnya-vvedennya-presvyatoyi-bohorodytsi-i-prisnodivy-mariyi-u-khram-2/
829
Рівне. Голос Церкви

03 Dec, 19:26

🌹Тропар свята
Днесь благоволения Божия предображение, и человеков спасения проповедание: в храме Божии ясно Дева является и Христа всем предвозвещает. Той и мы велегласно возопиим: Радуйся, смотрения Зиждителева исполнение.

🪻Виконують сестри Георгіївського подворʼя Рівного
3,312
Рівне. Голос Церкви

03 Dec, 18:06

🔔ПРОПОВІДЬ. ВВЕДЕННЯ БОГОРДИЦІ У ХРАМ

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Нині Церква Христова святкує подію Введення у храм Пресвятої Діви Марії. Це свято є надзвичайно важливим, адже воно розповідає нам неймовірну історію маленької дівчинки, яка була віддана на служіння Богу.

Батьки Богородиці – Іоаким і Анна, до народження їхньої донечки, дуже довго не могли мати дитини. Вони молилися до Господа, просячи дарувати їм немовля, покладалися на волю Божу й чекали Його ласки. Також вони дали обіцянку Богові, що, якщо в них народиться дитина, вони обов’язково віддадуть її на служіння Богу. З плином часу в Іоакима й Анни народилася донечка – Марія.

Коли Богородиці виповнилося три роки, її батьки виконали свою обіцянку перед Богом і віддали її на служіння в Єрусалимський храм. Це відбувалося урочисто: зібралися родичі, ровесниці Діви Марії; батьки вдягнули її в найкращі одежі. По дорозі до храму всі присутні співали духовні пісні, а Діва Марія разом із ровесницями йшла із запаленими свічками.

Біля Єрусалимського храму трирічну Діву Марію зустрічали священники на чолі з первосвященником. Іоаким і Анна поставили доньку на першу сходинку храму, а далі Марія самостійно піднялася по решті великих сходинок. Загалом їх було п’ятнадцять, що відповідало кількості псалмів, які співали священники при вході до храму. Перед дверима святині Богородицю зустрів і благословив первосвященник Захарія. Він не лише ввів її до храму, але й у Святая Святих – найсвятіше місце храму, куди лише раз на рік заходив первосвященник, і куди жінкам узагалі було заборонено входити. Те, що Марія удостоїлася такої честі, свідчило про її велике призначення – стати Богородицею.
Ця історія має багато цікавих деталей. Звернімо увагу на ревність маленької дівчинки, яка без сторонньої допомоги цілеспрямовано піднімалася довгими сходами, що свідчило про її жагу до Богопізнання. Святитель Лука Кримський зауважує, що, оскільки Марія з трьох років постійно перебувала у храмі в молитві й дихала кадильним ладаном, таке духовне виховання потрібне і нашим дітям. Проте, ми часто захоплюємося високими прикладами, але забуваємо їх наслідувати.

У день цього свята ми маємо замислитися над тим, до чого нас кличе Господь – до Святая Святих. Так, ми осквернені; наші розуми отуманені; наші серця нечисті; наше життя порочне й негідне Бога. Але для нас усіх доступне покаяння, яке може очистити й підготувати нас до входу у Святая Святих.

Також перед нами постає величний приклад Іоакима й Анни, які, виконуючи Божу заповідь, віддали єдину дитину на служіння Богу. Вони підтвердили слова Господа: «Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф. 10:37). Ми теж повинні правильно розставляти свої життєві орієнтири. Наші діти – це наше майбутнє, і саме від нас залежить, чи будуть вони узгоджувати своє життя з Євангелієм, чи зможуть наслідувати приклад жертовності.
Будемо просити Господа Ісуса Христа, щоб Він дав нам розум і сили для виховання наших дітей, а також звертатися до Пресвятої Богородиці, щоб Вона допомогла нам привести їх до храму Божого, доєднати до благодаті, поставити на шлях, що веде до спасіння, до Царства Небесного.

Амінь.
Автор: протоієрей Юрій Бондар,
настоятель Введенської церкви м. Радивилів

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/03/propovid-vvedennya-bohordytsi-u-khram/
795
Рівне. Голос Церкви

03 Dec, 10:38

🌿СВЯТІ ОТЦІ ПРО ПІСТ

Святі отці навчали, що сенс посту — це не лише утримання від їжі, а передусім очищення душі й повернення до Бога. Різдвяний піст — це шлях, який нагадує про подорож пастухів і мудреців до Вифлеєму: ми, як і вони, маємо приготувати дари для Новонародженого Христа, але ці дари — наші очищені серця.

Святитель Іоанн Златоуст нагадував:
“Не їсти м’яса й пити вино — це ще не піст. Справжній піст — це уникати гріха, відкинути заздрість, образу, осуд і ворожнечу.”

Преподобний Серафим Саровський навчав, що піст — це “жертва любові”, і закликав постити з радістю:
“Постячись, не будь похмурим, але радій, бо ти готуєш душу для вмістилища Святого Духа.”

Святі отці також наголошували, що піст — це час оновлення відносин із ближніми. Преподобний Єфрем Сирін казав:
“Ти утримуєшся від їжі, але чи годуєш голодного? Ти не їси до вечора, але чи не сваришся до ночі? Ти не вживаєш м’яса, але чи не з’їдаєш ближнього?”

Різдвяний піст менш суворий, ніж Великий, але його духовна суть глибока. Ми, подібно до мудреців, покликані нести до Христа не зовнішні дари, а чисте серце, добрі справи й молитву. Пам’ятаймо: піст без молитви — це лише дієта, але піст із любов’ю до Бога і ближнього — це шлях до святості.

Як писав преподобний Амвросій Оптинський:
“Піст — це не голод, а подвиг. Це час, коли душа може наблизитися до Небесного Вифлеєму й знайти Христа.”

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/03/svyati-ottsi-pro-pist/
785
Рівне. Голос Церкви

03 Dec, 09:10

🇺🇦У ТРОЇЦЬКОМУ ХРАМІ СЕЛА ДЕРМАНЬ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ТАРАСІЄМ ГУКОМ

30 листопада 2024 року собором священників Здолбунівського благочиння було звершено чин поховання українського воїна Гука Тарасія Володимировича. Очолив чин настоятель Троїцького храму с. Дермань-2 протоієрей Юрій Линка. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Молодший сержант Гук Тарасій Володимирович народився 26 квітня 1974 року. Проживав у селі Дермань-1. Був активним парафіянином Троїцького храму села Дермань-2, багато допомагав у господарстві сестрам Дерманського жіночого монастиря.

Молодший сержант Гук Тарасій Володимирович загинув 21 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Бахмутського району на Донеччині. Сиротами залишилися дружина, діти, онуки.

Молимося, щоб Милосердний Господь упокоїв душу новопреставленого убієнного воїна Тарасія в оселях праведних, де святі перебувають. Вічна пам’ять та Царство Небесне воїну Тарасію!

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/03/u-troyitskomu-khrami-sela-derman-poproshchalysya-iz-zakhysnykom-ukrayiny-tarasiyem-hukom/
751
Рівне. Голос Церкви

03 Dec, 05:27

🌿3 ГРУДНЯ -ПРЕПОДОБНОГО ГРИГОРІЯ ДЕКАПОЛИТА

Народився Григорій в Іринополі в Десятиградії (по-грецьки Декаполь) у благочестивій християнській сім’ї від батьків — Сергія та Марти. Восьмирічним віддали його книжному навчанню, і він добре вивчив Божественне Писання, ходячи дбало на моління до церкви. Коли ж досяг дорослого віку, захотіли батьки його з’єднати у шлюбі; він же потай утік, став іноком, чинив подвиг постом та стримністю, молитвами та всеношними стояннями, обкладаючи себе всілякими трудами жорстокого життя.

Він добре вивчив Слово Боже і довірив свій розум Богу. Пішовши в монастир, він з благословення настоятеля, оселився в самотній печері в глибокій стрімкій розколині. Тут преподобний Григорій переживав велике занепокоєння від демонів, які всіляко озлобляли та спокушали його, намагаючись вигнати з печери. 

Григорій мав велику сміливість та віру у Господа і, згідно з ім’ям своїм, був пильним, так що ворог і уві сні не міг діяти на його уяву та помисли.

Якось уночі йому з’явився у видінні Ангел Господній, який вручив святому полум’яний меч для поразки всієї сили бісівської і для відсікання від Церкви єретичних мудрувань, а від серця – гріховних пристрастей. Досягши чистоти серцевої, преподобний Григорій удостоївся чути Ангельський спів на славу Святої Трійці, – таку милість йому явив Бог через Ангелів. 

Для протидії єресі іконоборства преподобний Григорій покинув монастир і вирушив до Константинополя. Святий зберіг чистоту православ’я і в словах, і в справах, багато міст очистив від скверни іконоборства, переконуючи навіть кров пролити за святі ікони. Його учнями були Йосип іконописець і преподобний Іван. 

Поживши якийсь час на Олімпійській горі, де трапилося йому вельми розболітися – видужав, зійшов з гори і в Солунь дістався, а звідтіля знову до Візантії повернувся. Святого Симеона-ісповідника, який був зачинений у темниці заради святих ікон, знайшов і бесідував з ним достатньо. Відтак дійшов і до блаженної кончини своєї і, багато помолившись помер (бл. 842). Нетлінні мощі його перебувають у Румунії.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/02/3-hrudnya-prepodobnoho-hryhoriya-dekapolyta-2/
825
Рівне. Голос Церкви

02 Dec, 13:22

🚨Прийом керуючого єпархією
3 грудня, у вівторок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
843
Рівне. Голос Церкви

02 Dec, 10:09

🙏РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ РАЗОМ З БЛАГОДІЙНИКАМИ ВІДРЕМОНТУВАЛА БУДИНОК ДЛЯ ВДОВИ ТА ДІТЕЙ СВЯЩЕННИКА

Рівненська єпархія УПЦ разом з благодійниками допомогла вдові та дітям покійного священника отримати новий дім. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У селі Милятин Рівненська єпархія УПЦ завершила благодійний проєкт із будівництва нового будинку для матушки Тетяни та її трьох дітей.

Після передчасної смерті отця Сергія, якому було лише 32 роки, його сім’я опинилася в складних життєвих обставинах. Священник усе своє життя присвятив служінню Богові та людям, дбаючи про храм і церковний будинок, але власного житла так і не мав. Незадовго до смерті він придбав стару, занедбану дерев’яну хату, яка була непридатна для проживання.

Після смерті о. Сергія представники ПЦУ, які захопили храм, вимагали виселення вдови з дітьми із церковного будинку, що був відновлений руками покійного священника.

“З благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пімена Рівненська єпархія взялася за благодійну справу — збудувати комфортне та придатне для проживання житло для сім’ї покійного батюшки. Завдяки спільним зусиллям духовенства, парафіян, благодійників та мецената Андрія Васильовича Біби будинок було зведено та облаштовано «під ключ»”, – розповідає секретар Рівненської єпархії УПЦ, прот. Віктор Земляний.

Рівненська єпархія УПЦ, родина матушки Тетяни щиро дякують всім небайдужим людям, які долучилися до цієї милосердної справи в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Спільними зусиллями вдова та діти отця Сергія отримали новий дім і можливість жити гідно.


На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/02/rivnenska-yeparkhiya-upts-razom-z-blahodiynykamy-vidremontuvala-budynok-dlya-vdovy-ta-ditey-svyashchennyka/
874
Рівне. Голос Церкви

02 Dec, 08:05

‼️ПРОПОВІДЬ. ПРО ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВА

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Усі блаженства є великою настановою для нас. Візьмемо одне з них, яке наголошує на чистоті нашого серця: “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”.

Якщо взяти брудний посуд, налити туди єлей і запалити лампадку, вона не горітиме, бо посуд забруднений. Щоб лампадка горіла, потрібно очистити посуд від бруду. Так само і наше серце – лише очистивши його сльозами і глибоким покаянням, ми зможемо впустити туди Христа.

Неможливо служити двом господарям, як сказано в святому Євангелії. Не можна бути одночасно грішною і праведною людиною. Гріх завжди тяготить душу й тіло. Тіло страждає за гріхи, і це підтверджується Святим Євангелієм. Христос може жити в нашому серці й тілі лише тоді, коли ми приймемо Його з чистим серцем.

Сьогодні ми чули святе Євангеліє про десять блаженств. У Нагорній проповіді Господь Ісус Христос відкрив нам шлях до спасіння, показав, як ми можемо досягти Царства Небесного. У блаженствах Спаситель застерігає нас від гріха, від Божого гніву та адських мук за нерадиве життя. Протягом усього Свого земного життя Господь показував дорогу до вічності – як у проповідях, так і у чудесах, які приводили людей до спасіння.

Сотні й тисячі людей йшли за Ним, прагнучи не лише зцілення від хвороб, але й почути проповідь про Царство Боже. І, слухаючи Його, люди отримували і зцілення, і духовне просвітлення.

Відкриваючи святу тайну про блаженства, Господь показує, як нам увійти до Царства Божого з чистими намірами. Він закликає: “Шукайте ж спершу Царства Божого, і все інше додасться вам”.
Кожне з блаженств веде нас до спасіння. Господь кличе нас до Себе, бо гріх руйнує людину й віддаляє її від Бога. Лише ті, хто переслідуваний за правду Божу, отримають Царство Небесне. Тільки ті, хто пішов за Христом, хто взяв свій хрест і ніс його до кінця, назвуться синами Божими. Лише ті, хто полюбив Христа, не зрікся святої віри й залишився з Господом, перебуватимуть із Ним вічно.

Амінь.
Автор: протоієрей Валерій Янцевич,
настоятель Георгіївської церкви с. Іващуки

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/01/propovid-pro-zapovidi-blazhenstva/
703
Рівне. Голос Церкви

02 Dec, 05:59

🌿2 ГРУДНЯ – ПРОРОКА ВІД 12 АВДІЯ

Святий пророк Авдій був родом із села Віфарама, поблизу Сіхема; він служив при дворі царів Ізраїльських і був домоправителем у царя Ахава. Від юності своєї він був вельми богобоязливий, і коли весь Ізраїль відступив від Бога і став поклонятися Ваалу, він таємно служив Єдиному Справжньому Богові батьків своїх, що врятував Ізраїль від Єгипту і провів його через Чорне море суходолом. 

Коли беззаконна Єзавель винищувала всіх пророків Господніх, Авдій взяв сто пророків, сховав їх по п’ятдесят в двох печерах і годував їх хлібом та водою під час голоду, що був за днів пророка Іллі. Одного разу Ахав покликав Авдія і сказав йому:
– Піди по землі до всіх джерел водних і до всіх потоків на землі, чи не знайдемо ми десь трави, щоб прогодувати коней і коней, щоб не втратити худобу.

І розділили вони між собою землю, щоб обійти її: Ахав особливо пішов однією дорогою, а Авдій особливо пішов іншою дорогою. Коли Авдій йшов дорогою, назустріч йому показався Ілля. Він упізнав його, і впав на обличчя своє, і сказав:
– Чи це ти, пане мій Ілля?
Той сказав йому:

– Я, піди та скажи пану твоєму: Ілія тут.
Він сказав:
– Чим я завинив, що ти віддаєш раба твого в руки Ахава, щоб убити мене? Живий Господь Бог твій! Немає жодного народу й царства, куди б не посилав государ мій шукати тебе; і коли йому казали, що тебе немає, він брав клятву з того царства й народу, що не могли відшукати тебе. А ти тепер кажеш: піди, скажи пану твоєму: Ілля тут. Коли я піду від тебе, тоді Дух Господній забере тебе, не знаю куди; і, якщо я піду повідомити Ахава, і він не знайде тебе, то він уб’є мене, а раб твій богобоязливий від юності своєї. Хіба не сказано господареві моєму, що я зробив, коли Єзавель вбивала Господніх пророків, як я переховував сто чоловік пророків Господніх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, і харчував їх хлібом і водою? А ти тепер кажеш: піди, скажи пану твоєму: Ілля тут. Він уб’є мене.
І сказав Ілля:
– Живий Господь Саваоф, перед яким я стою! Сьогодні я покажуся йому.

І пішов Авдій назустріч Ахаву і доніс йому про Іллю. І коли Ахав побачив Іллю, пророк Божий викрив його в омані і потім створив велике чудо: звів вогонь з неба на жертви і воду, як пишеться про те в 3 книзі Царств. Бачачи це, Авдій радів всемогутній силі Бога свого, і розпалювався любов’ю до Нього, і горів ревнощами за Нього, і старанніше служив Йому, виконуючи заповідь Його. Потім, коли помер Ахав і царство Ізраїльське після нього прийняв син його Охозія, Авдій ніс військову службу. За свідченням св. Дорофея і блаженного Ієроніма, він був один із трьох п’ятидесятників, посланих Охозією до пророка Іллі, з яких двох спалив вогонь, що впав із неба за словом пророка, а третього, який і був Авдій, помилували: він приступив із покорою до св. пророка Іллі, благав його й казав йому: “Чоловік Божий! Нехай не буде зневажена душа моя і душа рабів твоїх – цих п’ятдесяти – перед очима твоїми”.

Тому й пощадив його Ілля і, вставши, пішов із ним до царя. Відтоді Авдій залишив царську службу, і пішов за святим пророком Ілією, і отримав духа пророцтва, як той, що зберіг і живив пророків Господніх, і сам пішов за пророком. Після смерті він був похований разом зі своїми предками.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/02/2-hrudnya-proroka-vid-12-avdiya-2/
772
Рівне. Голос Церкви

01 Dec, 07:29

1 ГРУДНЯ – МУЧЕНИКА ПЛАТОНА

Святий мученик Платон, брат святого мученика Антіоха лікаря (пам’ять 29 липня), народився в місті Анкірі в Галатії у благочестивій родині. Ще юнаком він залишив будинок і ходив містами, натхненно проповідуючи Слово Боже язичникам, дивуючи слухачів переконливістю та красою своїх промов, глибоким знанням еллінської вченості.

За проповідь його схопили і привели до храму Зевса на суд до правителя Агрипіну. Суддя спочатку намагався лестощами схилити святого до зречення Христа. Він запевняв юнака, що той міг би зрівнятися розумом з найбільшим філософом Платоном, якби поклонявся язичницьким богам. На це святий Платон відповів, що мудрість філософа, хоч і велика, але минуща і обмежена, а справжня, вічна і безмежна мудрість полягає в євангельському вченні. 

Тоді суддя обіцяв у нагороду за зречення віддати йому за дружину красуню дочку, а у разі відмови погрожував мукою та смертю. Святий Платон відповів, що обирає смерть тимчасову заради вічного життя. Терпіння правителя вичерпалось, і він наказав нещадно бити мученика, а потім відправити до в’язниці.
Коли святого Платона вели до в‘язниці, він звернувся до народу, що зібрався біля храму, закликаючи всіх не відступати від християнської віри. Через сім днів мученика Платона знову привели на суд Агрипіна до храму Зевса, де вже були заготовлені знаряддя тортур: котли з кип‘ятком, розпечене залізо, гострі гаки.

Суддя запропонував мученикові вибір: принести жертву богам чи випробувати собі дію цих знарядь. Святий знову твердо відмовився вклонитися ідолам, і після катувань його кинули до в’язниці і тримали там без їжі та води 18 днів. Але бачачи, що це не похитнуло мученика, йому запропонували за життя і свободу лише вимовити ” великий бог Аполлон ” . “Не хочу згрішити і словом”, – відповів мученик. За наказом Агрипіна святого мученика Платона обезголовили († 302 або 306).

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/30/1-hrudnya-muchenyka-platona-3/
941
Рівне. Голос Церкви

30 Nov, 19:44

❗️За час повномасштабної війни в Україні зруйновано або пошкоджено 317 релігійних об’єктів УПЦ.

За даними ГО «Майстерня Академічного релігієзнавства» з 24 лютого 2022 року по 24 листопада 2024 року внаслідок російської агресії зруйновано 604 релігійні будівлі, з них 317 - храми та споруди Української Православної Церкви. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на фейсбук-сторінку громадської організації.

У статистиці «Майстерні Академічного релігієзнавства» наводяться також дані щодо споруд інших релігійних організацій. Так, разом із 317-ма зруйнованими або пошкодженими внаслідок повномасштабного російського вторгнення релігійними будівлями УПЦ також зазнали руйнування: 168 протестантських об'єктів, 56 - ПЦУ, 20 - УГКЦ та РКЦ, 16 - юдейських та 8 - мусульманських.
835
Рівне. Голос Церкви

30 Nov, 16:17

🌿ПРОПОВІДЬ. ПРО НЕРОЗУМНОГО БАГАЧА

Сьогодні у воскресному євангельському читанні Господь знайомить нас з багатим чоловіком. Своїм життям він не вписав себе в книгу життя вічного, тому Господь так і називає його- багач, без імені. Посеред людей він розумний, успішний, упевнений у собі, усе чим володіє, на його думку, належить лише йому.
Щедро вродила нива, і цього року по-особливому щедро. Чоловік вирішив зруйнувати старі засіки та збудувати нові, щоб забезпечити себе на багато років безтурботного життя. “Їж, пий, веселися”, — сказав він собі. Але Бог відповів йому: “Нерозумний, цієї ночі душу твою заберуть у тебе, кому ж дістанеться те, що ти заготовив?”

Людина приходить у цей світ. У дитячих руках немає ні золота, ні інших цінностей. І покидаючи світ, нічого з собою забрати не може.
Отці Церкви навчали, що “любов до багатства не притаманна людині від природи, а виникає як спотворене прагнення людини до вічного життя”. Не багатство є злом, а любов до накопичення грошей. Одне — грошолюб, інше — заможний. Грошолюб, навіть маючи багато, завжди у всьому має потребу, тому не може бути по-справжньому заможним. Грошолюб — це сторож свого майна, а не його власник. Він раб, а не володар.
Святитель Іоан Златоуст

Одного разу до старця прийшов бідний чоловік і запитав:
— Чому багаті бачать лише себе, а бідних не помічають?
Старець відповів:
— Підійди до вікна. Що ти там бачиш?
— Бачу дерева, будинки, людей.
— А тепер підійди до дзеркала. Що ти бачиш?
— Себе.
— Ось тобі відповідь, — сказав старець. — І там скло, і тут скло, але трішки срібла, і бачиш лише себе.
Це мудрість людська. А Господь хоче, щоб ми побачили Його. Не лише себе чи ближніх, а Його.
“Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”.

Тому всі зусилля ми повинні спрямовувати до такої зустрічі з Ним — щодня, від юності до глибокої старості.
“Нехай у вашому домі зберігається не золото, а те, що дорожче від усіх багатств — милосердя і чоловіколюбність. Це дає нам сміливість перед Богом, а золото допомагає дияволу впливати на нас. Озбройся проти нього своєю працею, а все багатство складай у небі. Нехай небо, а не скриня чи дім, зберігають твоє золото”.
Святитель Іоан Златоуст
Митрополит Антоній Сурозький закликає:
“Спішіть робити добро, спішіть жити так, щоб, коли б не застала нас смерть, вона застала нас у момент торжества життя”.
“Прийміть, їжте, це є тіло Моє…”
Ці слова звернені до кожної потребуючої та спраглої душі, яка шукає Бога. Прийти і насолодитися вічним життям, вічною радістю, яку приготував для всіх вірних люблячий Господь.

Їсти, пити, веселитися — про це мріяв багач. Але зосередженість на тимчасовому і тлінному змусила його пройти повз вічність. Він не захотів почути найважливіші слова життя:
“Пийте від неї всі: це є кров Моя нового завіту, за вас і багатьох пролита на відпущення гріхів”.
Амінь.

Автор: протоієрей Вячеслав Демчук,
настоятель Олександро-Невської церкви м. Радивилів.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/30/propovid-pro-nerozumnoho-bahacha/
1,087
Рівне. Голос Церкви

30 Nov, 06:00

🌿30 ЛИСТОПАДА – ГРИГОРІЯ ЧУДОТВОРЦЯ, ЄПИСКОПА НЕОКЕСАРІЙСЬКОГО

Святитель Григорій Чудотворець, єпископ Неокесарійський, народився у місті Неокесарії (північ Малої Азії) у язичницькій родині. Здобувши прекрасну освіту, він з юності прагнув Істини, але мислителі давнини не могли вгамувати його спраги пізнання. Істина відкрилася йому лише у Святому Євангелії, і юнак став християнином.

Для продовження освіти святий Григорій вирушив до Олександрії, знаменитого тоді центру язичницької та християнської вченості. Допитливе юнацтво стікалося до Олександрійського училища, де викладав пресвітер Оріген, знаменитий вчитель, який мав величезну силу розуму і глибину знань. Святий Григорій став учнем пресвітера Орігена.

Згодом святитель так писав про свого наставника: «Ця людина отримала від Бога найбільший дар – бути перекладачем слова Бога до людей, розуміти Слово Боже, як Бог Сам його вживав, і пояснювати його людям, як вони можуть зрозуміти». Вісім років навчався святий Григорій у пресвітера Орігена і прийняв від нього хрещення.

Подвижницьке життя святого Григорія, цнотливість, чистота викликали заздрість у самовпевнених і гріхолюбивих однолітків – язичників, і вони вирішили обмовити святого Григорія. Якось, коли він розмовляв з учителями на площі, до нього підійшла відома в місті блудниця і почала вимагати плати за нібито скоєний з нею гріх. Спочатку святий Григорій лагідно заперечив їй, що вона помиляється. Проте блудниця не вгамувалася. Тоді він попросив друга дати їй гроші. Як тільки блудниця взяла в руки неправедну винагороду, вона відразу ж впала на землю в нападі біснування, а потім зізналася в обмані. Святий Григорій звершив над нею молитву – біс залишив її. Повернувшись до Неокесарії, святий відмовився від діяльності у світі, до якої його наполегливо схиляли впливові співгромадяни. Він пішов у пустелю, де в пості та молитві здобував високу духовну досконалість і благодатні дари прозорливості та пророцтва. Святий Григорій полюбив пустельне проживання і хотів залишитися на самоті до кінця своїх днів, однак Господь судив інакше.

Єпископ Каппадокійського міста Амасії, Цедім, дізнавшись про подвижницьке життя святого Григорія, вирішив поставити його єпископом Неокесарійським. Провидячи, святий почав ховатися від посланців єпископа, яким було доручено розшукати його. Тоді єпископ Федим висвятив святого в єпископа Неокесарійського заочно, просячи Господа, щоб Він Сам висвітлив незвичайну хіротонію. Святий Григорій сприйняв таку надзвичайну подію як вияв волі Божої і не наважився опиратися. 

Цей епізод із життя святого Григорія описав святитель Григорій Ніський (пам’ять 10 січня). Він також повідомляє, що вищий священний сан святий Григорій Неокесарійський сприйняв тільки після вчинення над ним усіх священнодійств єпископом Редимом Амасійським. Святий Григорій перед хіротонією, під час якої потрібно було вимовити Символ віри, палко і старанно молився, просячи Бога і Божу Матір відкрити йому справжній образ поклоніння Пресвятій Трійці. Під час молитви йому з’явилася Пречиста Діва Марія, що сяє, як сонце, з апостолом Іоанном Богословом, одягненим в архієрейський одяг. За наказом Богородиці, апостол Іоан навчив святого, як гідно і праведно слід сповідувати Пресвяту Трійці. Святий Григорій записав усе, що відкрив йому апостол Іоан Богослов. Таємничий Символ віри, записаний святителем Григорієм Неокесарійським, – велике Божественне Одкровення в історії Церкви. На ньому засноване вчення про Святу Трійцю у православному Богослов’ї. Надалі воно було розкрито святими отцями Церкви Василем Великим, Григорієм Богословом, Григорієм Ніським. Символ святого Григорія Неокесарійського було розглянуто та схвалено Першим Вселенським Собором (325 р.), який підтвердив його неминуще значення для Православ’я. 

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/29/30-lystopada-hryhoriya-chudotvortsya-yepyskopa-neokesariyskoho-3/
993
Рівне. Голос Церкви

29 Nov, 16:36

🇺🇦 У СЕЛІ ЧУДНИЦЯ ПОПРОЩАЛИСЬ З ВОЇНОМ ВАСИЛЕМ ФЕДЧУКОМ

Гощанська громада попрощалася з воїном Василем Федчуком. Чин похорону звершили священники УПЦ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

28 листопада 2024 року у селі Чудниця відбулося поховання воїна Василя Миколайовича Федчука. Попрощатися з Героєм зібралися рідні, друзі, односельчани та побратими. Чин похорону у храмі святої великомучениці Параскеви села Чудниця очолив настоятель парафії протоієрей Іоанн Ярощук.

У своїй проповіді священник закликав громаду не лише молитися за спокій душі загиблого воїна, а й зберігати його пам’ять у серцях, наслідуючи приклад жертовної любові до ближнього та Батьківщини.

Василь Федчуком народився 24 серпня 1984 року в селі Чудниця. Після навчання у Воскодавській загальноосвітній школі та Вищому професійному училищі №24 у місті Корець він присвятив своє життя роботі, родині та улюбленому заняттю – риболовлі.

На початку травня 2023 року, за покликом серця, Василь став на захист України. У складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила він служив водієм відділення інженерної техніки. На жаль, 24 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку, життя Василя обірвалося…

Вічна пам’ять воїну Василю…

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/29/u-seli-chudnytsya-poproshchalys-z-voyinom-vasylem-fedorchukom
1,193
Рівне. Голос Церкви

29 Nov, 05:47

🌿29 ЛИСТОПАДА – АПОСТОЛА ТА ЄВАНГЕЛІСТА МАТФЕЯ

Був апостолом із дванадцяти. До навернення до Христа Матфей служив митарем, збирачем податей для Риму. Почувши голос Іісуса Христа: “Іди за Мною” (Мф. 9:9) він залишив свою посаду і пішов за Спасителем. Сприйнявши благодатні дари Духа Святого, апостол Матфей спочатку проповідував у Палестині. Перед відходом на проповідь у далекі країни на прохання іудеїв, які залишалися в Єрусалимі, апостол написав Євангеліє. 

У низці книг Нового Завіту Євангеліє від Матфеє стоїть першим. Написане воно було єврейською мовою. Промови і діяння Спасителя Матфей викладає відповідно трьом сторонам служіння Христа: як Пророка і Законодавця, Царя над світом невидимим і видимим, а також Первосвященника, Який приносить Жертву за гріхи всіх людей.

Святий апостол Матфей обійшов із благовістям Сирію, Мідію, Персію і Парфію, закінчивши свої проповідницькі труди мученицькою кончиною в Ефіопії. Країна ця була населена племенами канібалів із брутальними звичаями і віруваннями. Святий апостол Матфей своєю проповіддю навернув кількох ідолопоклонників до віри в Христа, заснував Церкву і побудував храм у місті Мірмени, поставив у ній єпископом свого супутника на ім’я Платон. 
Коли апостол старанно молив Бога про навернення ефіопів, під час молитви з’явився йому Сам Господь в образі юнака і, давши жезл, повелів поставити його біля дверей храму. Господь сказав, що з цього жезла виросте дерево і буде приносити плоди, а від кореня його буде витікати джерело води. Омившись у воді і скуштувавши плодів, ефіопи змінять свою дику вдачу, стануть добрими і лагідними. 

Коли апостол ніс жезл до храму, то зустрів на шляху дружину і сина правителя цієї країни Фулвіана, одержимих нечистим духом. Святий апостол іменем Іісуса Христа зцілив їх. Це чудо навернуло до Господа ще безліч язичників. Але володар не хотів, щоб його піддані стали християнами і перестали поклонятися язичницьким богам. Він звинуватив апостола в чаклунстві й наказав стратити його. 

Святого Матфея поклали обличчям донизу, засипали хмизом і підпалили. Коли багаття розгорілося, то всі побачили, що вогонь не шкодить святому Матфею. Тоді Фулвіан наказав додати хмизу в багаття, обливши його смолою і поставивши навколо дванадцять ідолів. Але полум’я розтопило ідолів і обпалило Фулвіана. Переляканий ефіоп звернувся до святого з благанням про пощаду, і за молитвою апостола полум’я вляглося. Тіло святого апостола залишилося неушкодженим, і він відійшов до Господа.

Правитель Фулвіан гірко розкаявся у скоєному, але сумнівів своїх не залишив. Він велів покласти тіло святого Матфея в залізну труну і кинути в море. При цьому Фулвіан сказав, що якщо Бог Матфеїв збереже тіло апостола у воді, як зберіг його у вогні, то слід поклонятися цьому Єдиному Істинному Богу. Тієї ж ночі до єпископа Платона в сонному видінні з’явився апостол Матфей і повелів йому йти з кліром на берег моря і знайти там його тіло. Прийшов на берег і Фулвіан зі своєю свитою. Винесену хвилею труну було з честю перенесено в храм, побудований апостолом.

Тоді Фулвіан попросив у Матфея прощення, після чого єпископ Платон хрестив його з ім’ям Матфей, яке дав йому за велінням Божим. Фулвіан згодом прийняв єпископство і продовжив справу просвіти свого народу.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/28/29-lystopada-apostola-ta-yevanhelista-matfeya-2/
1,151
Рівне. Голос Церкви

28 Nov, 16:05

❄️🙏Різдвяний піст 2024 року.

28 листопада розпочинається Різдвяний піст, який триватиме до 7 січня – Різдва Христового.

Історія «Малої» Чотиридесятниці
Встановлення Різдвяного посту має корені з давніх часів християнства. Перші згадки про нього ми можемо знайти у творах святого Амвросія Медіоланського, Філастрія, блаженного Августина, датованих четвертим століттям. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.
Спочатку він тривав всього лиш сім днів (у деяких християн – більше), але в 1166 році Константинопольський патріарх Лука Хрисоверг встановив дотримуватися Різдвяного посту сорок днів. На те була причина: свято Різдва Христового за своїм значенням у справі нашого спасіння не поступається святу Воскресіння Христового, тож шлях підготовки до нього має нести певне символічне значення.
Про історію встановлення одного з чотирьох багатоденних постів календарного року, його сенс і правила, а також про те, як у цей період бути з нецерковними святами, читайте докладніше.
820
Рівне. Голос Церкви

28 Nov, 05:30

З усіх усюд сюди стікались прочани. Милосердю старця не було меж.
У своєму монастирі він влаштував шпиталь, притулок для бідних. Роки минали в трудах, молитві і милосерді. У 1794 році старець перестав особисто займатися перекладами. 15 листопада (за стариим стилем)цього ж року після тривалої хвороби, не вказавши на наступника, і, тим самим, віддавши все у руки Божі, преподобний Паїсій причастився Святих Таїн і відійшов до Господа, проживши 72 роки. Був похований у Нямецькому монастирі в соборному храмі Вознесіння Господнього.

Перу Паїсія Величковського належить багато перекладів творів отців Церкви. Серед них «Добротолюбіє» — багатотомне видання, своєрідна енциклопедія аскетизму, в якій зібрано твори 38 авторів християнського Сходу III — X ст. Його переклади з грецької на російську мову святоотцівських творінь довго були єдиними в російській літературі, читалися всюди: «Добротолюбіє», твори Ісаака Сиріна, Феодора Студита, преподобного Варсонофія, Григорія Палами, преподобного Максима Сповідника, святителя Іоанна Златоуста та багато іншого. У 1988 році преподобного старця було канонізовано.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/27/28-lystopada-prepodobnoho-payisiya-velychkovskoho-3/
1,180
Рівне. Голос Церкви

28 Nov, 05:30

🌿28 ЛИСТОПАДА – ПРЕПОДОБНОГО ПАЇСІЯ ВЕЛИЧКОВСЬКОГО

Преподобний Паїсій Величковський – правнук Івана Величковського, українського поета і драматурга XVII ст., вихідця з галицької православної шляхти. Народився у 1722 році у Полтаві в сім’ї священника. Під час навчання у Києво-Могилянській академії зацікавився чернечим життям.
Сімнадцятирічним юнаком вступив до Любецького монастиря, згодом переселився у скит Трейстени (Молдова), звідти – в скит Керкул, що відрізнявся особливим аскетизмом чернечого життя. У 1741 році прийняв постриг з ім’ям Платон. Повернувшись до Києва, працював гравером у майстернях і друкарні Києво-Печерської Лаври. Мандрував по монастирях України й Молдавії. Із 1746 року перебував на горі Афон, де заснував скит святого Іллі.

У 1758 році, у 36-річному віці, його було рукопокладено з ім’ям Паїсій. У 1763 році молдавський володар наполегливо запрошує преподобного Паїсія переселитися у Валахію, щоб налагодити там чернече життя. Величковський стає настоятелем Свято-Духівського монастиря Драгомирни, де подвизалося 64 ченці, за три роки число братії потроїлося.
Отець Паїсій керував обителлю за уставом Афонської гори, в основі якого був принцип добровільного беззастережного послуху, підпорядкування учня волі старця як у вчинках, так і в думках, керування його повчаннями як голосом Божим, розумна молитва і читання книг у поєднанні із фізичною працею та соціальним служінням. Монахи співали на два кліроси: правий — церковнослов’янською мовою, лівий — молдавською; мали і своє господарство, працювали у полі. Кожен вечір старець обходив келії, опікуючись духовним життям братії. Якщо хтось із ченців сердився один на одного, то авва загадував читати Молитву Господню, допоки гнів не припиниться: «Сонце нехай не зайде в гніві вашому», — постійно повторював отець Паїсій слова апостола Павла.

«Вперше у житті я побачив на власні очі втілену і нелицемірну святість. Мене вразило його обличчя, світле і бліде, без крапельки крові, велика біла борода, блискуча як срібло. Його слова були лагідними і цілковито щирими. Він справляв враження людини, яка повністю зреклася своєї плоті», – так описував старця один із паломників-греків.
Після російсько-турецької війни (1774 р.) територія монастиря відійшла до католицької Австрії. Преподобний Паїсій, який уже прийняв схиму, повів братію – 350 монахів – у Секульський монастир Усікновення глави Іоанна Предтечі. Налагодивши побут у колись бідній обителі, ігумен, разом із частиною братії, за наказом господаря Молдови Григорія Гики і митрополита Гавриїла, у 1779 році переселяється в Нямецький монастир.

Побут монахів у Нямецькому монастирі преподобний Паїсій влаштував за принципом Драгомирни і Секула – спільне проживання, розумна молитва, вивчення, переклад й виправлення книг Святих Отців, звернення при цьому до грецьких оригіналів, щоденне (вранці та ввечері) сповідання помислів духівникам.
У духовному сходженні преподобний Паїсій розрізняв два ступені: діяння й бачення і, відповідно до них, — два види внутрішньої молитви: діяльну й умоглядну. Перша є початком духовного сходження, а друга — його завершенням. Братія преподобного постійно примножувалася, серед ченців були представники більш ніж 10 національностей; до 1790 року їх число зросло до 10 тисяч. Це була найбагатолюдніша обитель Православної Церкви. У 1790 році преподобного Паїсія було возведено у сан архімандрита. Він продовжив опікуватись обителлю Секул та навколишніми монастирями і скитами.

Упродовж часу свого подвизання в молдавських монастирях авва Паїсій вчив братію розумній молитві, продовжуючи шлях преподобного Григорія Синаїта, святителя Григорія Палами і преподобного Ніла Сорського. Святитель наводив численні докази та свідчення святоотцівського шанування розумної (діяльної) молитви «Господи Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мене!», яка є, водночас, і молінням, і сповіданням віри. «Розумно-сердечна молитва – для досвідчених, для середніх – спів, тобто звичайні церковні пісні, для новонавернених – послух і праця», – повчав старець.

Слава про отця Паїсія і його обитель розійшлася далеко поміж православних країн.
1,001
Рівне. Голос Церкви

27 Nov, 17:23

🇺🇦У СЕЛІ ДРУЖБА ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ЗЕМНУ ДОРОГУ ВОЇНА ДМИТРА КРАВЧУКА

У Свято-Успенському храмі села Дружба відспівали загиблого морського піхотинця, вірянина УПЦ, Дмитра Кравчука. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У Свято-Успенському храмі села Дружба Радивилівського благочиння відбулася заупокійна служба за воїном Дмитром Кравчуком, який віддав життя за Україну. Богослужіння очолив благочинний Радивилівського округу протоієрей В’ячеслав Демчук у співслужінні собору священників.

Кравчук Дмитро Анатолійович (13.09.1996 – 19.11.2024 рр.) народився у селі Новоукраїнське Дубенського району. Він був активним прихожанином Свято-Успенського храму села Дранча.
До лав Збройних Сил України матрос Дмитро Кравчук був призваний 4 квітня 2022 року. Служив навідником у відділенні морської піхоти.

Герой загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Богоявленка Донецької області.

Дмитро Кравчук залишив по собі батьків, двох братів (один із них також захищає Україну в лавах ЗСУ) та сестру.

Щирі співчуття родині загиблого… Вічна пам’ять Герою!

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/27/u-seli-druzhba-provely-v-ostannyu-zemnu-dorohu-voyina-dmytra-kravchuka/
1,043
Рівне. Голос Церкви

27 Nov, 07:31

🔔 А це Хорів вчора, домовий храм на честь Паїсія Святогорця . Маленькі дзвонарі закликають вірян до храму.
1,152
Рівне. Голос Церкви

27 Nov, 07:28

🌿27 ЛИСТОПАДА – АПОСТОЛА ФИЛИПА

Святий апостол Филип, уродженець міста Віфсаїди (Галілея), був знавцем Святого Письма і, правильно розуміючи сенс старозавітних пророцтв, чекав на прихід Месії. На заклик Спасителя (Ів.1:43) він пішов за Ним. Про апостола Филипа кілька разів йдеться у Святому Євангелії: він привів до Христа апостола Натанаїла (Ів.1: 46); його Господь запитав, скільки потрібно грошей на купівлю хліба 5-ти тисячам людей (Ів.6:7); він привів еллінів, які хотіли побачити Христа (Ін.12:21-22); нарешті, він під час Таємної Вечері питав Христа про Бога Отця (Ів.14:8).

Після Вознесіння Господа апостол Филип проповідував Слово Боже у Галілеї, супроводжуючи проповідь чудесами. Він воскресив немовля, яке померло на руках у матері. З Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед юдеїв, що переселилися туди. Деякі з них повідомили в Єрусалим про проповідь апостола, і тоді з Єрусалиму в Елладу прибули книжники на чолі з первосвященником для звинувачення апостола Филипа. Апостол викрив брехню первосвященника, який говорив, що учні Христові викрали і приховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили воїнів варти, що розпустили ці чутки. Коли ж юдейський первосвященник та його супутники стали хулити Господа і накинулися на апостола Филипа, вони раптом засліпли. По молитві апостола всі прозріли, і, бачачи це диво, багато хто увірував у Христа. Апостол Филип поставив їм єпископа на ім’ям Наркісс (причетний до 70 апостолів).

З Еллади апостол Филип вирушив до Парфи, а потім до міста Азот, де зцілив хворі очі дочки місцевого жителя Нікокліда, який прийняв його до своєї оселі і потім хрестився з усім сімейством.
З Азота апостол Филип вирушив до Ієраполя Сирійського, де, підбурювані фарисеями, юдеї підпалили дім Іра, що прийняв до себе Филипа, а апостола хотіли вбити. Але, бачачи чудеса, здійснені апостолом: зцілення висохлої руки начальника міста Аристарха, що хотів ударити апостола, а також воскресіння померлого юнака, – розкаялися, і багато хто прийняв Святе Хрещення. Поставивши Іра єпископом до Ієраполя, апостол пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію, усюди проповідуючи Євангеліє і переносячи страждання. Його і сестру Маріамну, яка його супроводжувала, побивали камінням, заточували в темниці, виганяли з селищ.

Потім апостол прибув до Фригії, в місто Ієраполь Фригійський, де було багато язичницьких храмів, у тому числі храм, присвячений зміям, де мешкала величезна єхидна. Апостол Филип силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох укушених зміями. Серед зцілених була дружина правителя міста Анфіпата, яка прийняла християнство. Дізнавшись про це, правитель Анфіпат наказав схопити Филипа, його сестру і апостола Варфоломія, що прийшов з ними. За наказам жерців храму єхидні, Анфіпат велів розіп’яти святих апостолів Филипа та Варфоломія. У цей час почався землетрус – і всіх присутніх на судилищі засипало землею. Апостол Филип, що висів на хресті біля храму єхідні, молився за спасіння тих, хто розіп’яв його, від наслідків землетрусу. Бачачи те, що відбувалося, народ увірував у Христа і почав вимагати зняття з хреста апостолів. Апостол Варфоломій, знятий з хреста, був ще живий і, отримавши визволення, хрестив усіх, хто увірував, і поставив їм єпископа.
Апостол Филип, молитвами якого всі, крім Анфіпата та жерців, залишилися живими, помер на хресті.

Сестра його Маріамна поховала його тіло. Потім, разом з апостолом Варфоломієм, попрямувала з проповіддю до Вірменії, де апостол Варфоломій був розіп’ятий (пам’ять 11 червня), Маріамна ж проповідувала до своєї смерті в Лікаонії (пам’ять 17 лютого). Чесна глава апостола Филипа знаходиться у Хрестовоздвиженському соборі села Омодос на Кіпрі.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/26/27-lystopada-apostola-fylypa-3/
1,086
Рівне. Голос Церкви

26 Nov, 17:39

🌲ПРО РІДВЯНИЙ ПІСТ

Як старозавітні праотці й праведники чекали та готувалися до приходу Спасителя протягом п’яти з половиною тисяч років, так і Свята Церква встановила п’ять з половиною тижнів посту, щоб ми, очистивши свою душу й тіло, стали гідними зустрічі великого дня Різдва Христового.

Закликаючи нас до посту, Церква також спонукає до ревної молитви. Щоб ця молитва була щирою, задумаймося над наступним: заради кого Єдинородний Син Божий залишає небо й народжується у вертепі, де перебували тварини? Чому Він лежить не в колисці, як інші немовлята, а в яслах? Для кого так принижує Себе Господь, перед Яким трепещуть усі небесні сили? Заради нас, грішних, бо ми дорогі Йому, і Він любить нас Своєю Божественною любов’ю. Але через життєву суєту ми часто не здатні відкрити своє серце для благодаті й любові Божої.

Апостол Павло дає нам образ: ми подібні до в’янучих гілочок, які прищеплені, рана до рани, до животворящого дерева, яким є Христос. Ми прищеплені, але скільки живоносного соку зможе проникнути у судини гілочки, залежить від того, наскільки вона відкрита й готова прийняти його. Для цього необхідно готувати себе постом не тільки тілесним, а й духовним. Тілесний піст має свої періоди та закінчення, але духовний піст має бути безперервним і тривати до завершення нашого земного життя, коли ми зодягнемося в нетління і безсмертя.

Якщо хочемо постити постом істинним, залишмо разом із їжею всяку ненависть, заздрість, відкиньмо тілесні похоті, які шкодять нашій душі. Якщо прагнемо, щоб піст був угодний Господу, не забуваймо прикрашати свою душу справами милосердя, щоб з радістю зустріти народженого Христа Спасителя, відчуваючи ту радість, яку мала Пресвята Богородиця, і разом з Нею вигукнути:

“Величає душа моя Господа, і зрадів дух мій у Бозі, Спасі моєму” (Лк. 1:46-47).
Амінь.
Автор: прот. Ростислав Голубовський

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/26/propovid-ridvyanyy-pist/
1,076
Рівне. Голос Церкви

26 Nov, 13:12

🌺АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ ЛІТУРГІЮ У ПЕТРО-ПАВЛІВСЬКОМУ ХРАМІ РІВНОГО

У день пам’яті святителя Іоанна Златоустого, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен звершив Божественну літургію у Петро-Павлівському храмі м. Рівного. Його Високопреосвященству співслужили клірики Рівненської єпархії. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Під час богослужіння підносилися молитви за мир у нашій країні, за єдність православних християн і за духовне укріплення віруючих. Особлива увага була звернена на спадщину святителя Іоанна Златоустого, чиї слова і вчення є джерелом натхнення для православних християн у всі часи.

У проповіді владика Пимен підкреслив велич подвигу святителя, його незламність перед труднощами та мудрість, яка досі навчає любити Бога і ближніх понад усе.

Петро-Павлівський храм цього дня наповнився молитовним піднесенням, яке об’єднало парафіян та духовенство у спільному прославленні святителя і подяці Господу.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/26/arkhiyepyskop-pymen-ocholyv-liturhiyu-u-petro-pavlivskomu-khrami-rivnoho/
1,168
Рівне. Голос Церкви

26 Nov, 05:18

🌿26 ЛИСТОПАДА – СВЯТИТЕЛЯ ІОАННА ЗЛАТОУСТА

Великий учитель Церкви Христової святитель Іоанн Златоуст народився в Антіохії близько 347 року в сім’ї воєначальника Секунда. Мати святого Іоанна, Анфуса, що залишилася в двадцять років вдовою, віддала всі сили на виховання сина в християнському благочесті.

Юнак навчався у кращих філософів і риторів і отримав хорошу світську освіту. Вивчаючи еллінську мудрість, майбутній Святитель уникав розкоші і спокус світського життя. Він ретельно і глибоко вивчав Святе Письмо і кидався до молитовного споглядання. Святитель Мелетій, єпископ Антіохійський (пам’ять 12 лютого), наставив його у вірі і в 367 році хрестив.

Через три роки святий Іоанн був поставлений у читця. Після того, як святитель Мелетій був відправлений на заслання, Іван навчався у досвідчених наставників подвижницького життя – пресвітерів Флавіана і Діодора Тарсійского.
По смерті матері він, роздавши майно, прийняв чернецтво, яке називав «істинною філософією», і разом з другом Василієм пішов у пустелю, уникаючи призначення на єпископську кафедру. У той час святий Іоанн написав «Шість слів про священство». Чотири роки провів святий в працях пустельницького проживання. Одного разу під час молитви Іоанну з’явилися святі апостоли Іоанн Богослов і Петро. Апостол Іоанн Богослов передав подвижнику сувій і сказав: «Візьми цей сувій. Я – Іоанн, як сидів при столі на Таємній Вечері на персях Господа і від Нього почерпнувшего Божественні одкровення. Господь дарує і тобі знання глибини Премудрості, щоб ти наситив людей вченням Христовим і своїми устами загородив уста єретиків ».

Апостол Петро передав ключі святому Іоанну зі словами: «Господь і тобі передає ключі Церков, щоб, кого ти зв’яжеш, той був пов’язаний, а кого дозволиш – дозволено». Святі Апостоли передбачили майбутньому великому вчителю Церкви, що він після великих трудів і скорбот успадковує Царство Боже.
У тому ж монастирі святої Іоанн написав твір «Порівняння ченця з царем», пройняті високим уявленням про гідність чернечого звання. Два роки святий дотримувався повне безмовність, перебуваючи у відокремленій печері. Для відновлення здоров’я Іоанн повернувся в Антіохію. У 381 році святитель Антіохійський Мелетій висвятив його на диякона.
«Не може сховатися місто, що стоїть на верху гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить всім .., » (Мф.5:14-15) – сказав Господь. Майбутній світильник не втече від досвідченого погляду Антіохійського єпископа Флавіана, і в 386 році він висвятив святого Іоанна в пресвітера, з покладенням обов’язку проповідувати Слово Боже. Святий Іоанн виявився здатним проповідником. Його ревнощі до сповіщення Слова Божого винагороджувалася любов’ю пастви до слухання і читання його повчань. Дивовижне красномовство богодухновения проповідника, займисті душі, приваблювало до нього людей усіх станів і вікових груп, не тільки православних християн, а й єретиків, і навіть язичників. З вуст святого Іоанна виливалася така благодать, що все слухали не могли насититися насолодою його слів. Багато записували його проповіді і давали іншим для читання. Всі жадали почути його слово, і тому на його проповіді приходило багато народу.
Деякі називали його устами Божими і Христовими, інші – Сладкоглаголівим або Медоточивим, а одна проста жінка назвала його Златоустом. З того часу всі почали називати його так за рідкісний дар богодухновения слова.

Дванадцять років святий, зазвичай двічі в тиждень, а іноді – щодня, проповідував у храмі.
У пастирській ревності про найкраще засвоєння християнами Священного Писання святий Іоанн звертався до тлумачення Слова Божого. Серед його екзегетичних творінь – тлумачення на багато книг Святого Письма (Буття, Псалтир, Євангелія від Матвія і від Іоанна, Послання апостола Павла) і безліч бесід на окремі тексти Біблії, а також повчання на свята, в похвалу святих і апологетичні слова (проти аномеїв , іудействующих і язичників).

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/25/26-lystopada-svyatytelya-ioanna-zlatousta-2/
1,107
Рівне. Голос Церкви

22 Nov, 05:30

🌺ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ НАПЕРЕДОДНІ ДНЯ ВШАНУВАННЯ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ «СКОРОПОСЛУШНИЦЯ»

21 листопада 2024 року, у переддень вшанування ікони Божої Матері «Скоропослушниця» і святителя Нектарія Егінського, у Георгіївському подворʼї було звершено Всенічне бдіння.

Очолив святкове богослужіння архієпископ Рівненський та Острозький Пимен. Ієрарху співслужили клірики обителі та духовенство Рівненського благочиння.

На полієлейній частині богослужіння було прочитано акафіст перед чтимим образом Божої Матері «Скоропослушниця».

Нагадуємо, завтра 22 листопада, Божественна літургія архієрейським чином буде завершуватися о 8.00.
381
Рівне. Голос Церкви

22 Nov, 05:01

🌿22 ЛИСТОПАДА – ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ “СКОРОПОСЛУШНИЦЯ»

Ікона Божої Матері, що називається “Скоропослушниця” – древній чудотворний образ, знаходиться на Святій Горі Афон, у монастирі Дохіар. Монастирське передання відносить час її написання до Х століття, на час життя настоятеля обителі святого Неофіта. 

У 1664 році трапезничий Ніл, проходячи в нічний час у трапезну із запаленою лучиною, почув від образу Богородиці, що висів над дверима, голос, що закликає його надалі тут не ходити і не коптити ікону. Монах подумав, що це жарт якогось брата, знехтував знаменням і продовжував ходити в трапезну з копченою лучиною.

Раптом він осліп. У гіркому каятті молився Ніл перед іконою Божої Матері, благаючи про прощення. І знову почув чудесний голос, що сповіщав про прощення і повернення зору і наказав сповістити для всієї братії:

«З цього часу іменуватиметься ця ікона Моя Скоропослушницею, тому що швидку всім, хто припадає до неї, буду виявляти милість і виконання прохань”. 
Після цього ченці збудували навпроти ікони каплицю. Перед образом повісили незгасиму лампаду і влаштували позолочене поклінне місце. Завдяки багатьом чудесам, які через Свою ікону здійснювала Богородиця, поклінне місце наповнилося приношеннями.
Влітку 1996 року чудотворна ікона Скоропослушниця приготувала несподіване благословення як для насельників обителі, так і для всіх православних християн. За іконою, на якій був срібний позолочений оклад, реставратор Антоній Глінос виявив настінний розпис 1563 року, тобто саму чудотворну ікону.

З того часу більш пізня ікона в срібному окладі була поміщена окремо в цій же каплиці. Тепер монахи і паломники мають можливість благоговійно поклонятися тій самій чудотворній іконі «Скоропослушниця».
Пресвята Богородиця виконала і тепер виконує Свою обіцянку – виявляє швидку допомогу та втіху всім, хто з вірою до Неї припадає.
Через цю ікону Пресвята Богородиця здійснювала безліч зцілень: дарувала сліпим зір, зцілювала від біснування, визволяла з полону, позбавляла від корабельної аварії.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/21/22-lystopada-ikony-bozhoyi-materi-skoroposlushnytsya-2/
402
Рівне. Голос Церкви

21 Nov, 18:42

🌺На завершення святкового дня сміливий, щирий та безпосередній дитячий спів «Отче наш»

#УПЦ_це_ми
611
Рівне. Голос Церкви

21 Nov, 16:03

💪СЕРГІЇВСЬКА ПАРАФІЯ КОРЦЯ ПЕРЕДАЛА КОШТИ ПРИКОРДОННИКАМ ДЛЯ КУПІВЛІ АВТО

Сергіївська парафія міста Корець активно долучилася до допомоги Збройним Силам України. Спільними зусиллями віряни передали 22 500 грн на придбання автомобіля для І-ї застави Могилів-Подільського прикордонного загону. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Прикордонний загін, якому Сергіївська парафія передала кошти, виконує бойові завдання на Сумському напрямку. Командиром підрозділу є син парафіян храму — Віталій Куцмус.

Як розповів настоятель храму, кошти були зібрані під час кількох благодійних ініціатив: 11 500 грн отримали завдяки ярмарку до свята Покрови Пресвятої Богородиці “Під Покровом Богородиці”, 11 000 грн зібрано через сторінки храму в соціальних мережах.

Отець Ярослав Холодницький висловив вдячність усім, хто долучився до цієї важливої справи, наголосивши на значенні молитви і матеріальної допомоги:

“Справа Церкви Христової, членами якої ми з вами є, – це молитва. Особливо важлива молитва за мир та наших мужніх українських захисників у сьогоденні. Але не менш важливою є й допомога, яку ми спрямовуємо на потреби ЗСУ. Адже всі ми разом прагнемо миру та перемоги.”

Сергіївська парафія продовжує молитися за захисників України та активно підтримувати їх у боротьбі за свободу нашої держави.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/21/serhiyivska-parafiya-kortsya-peredala-koshty-prykordonnykam-dlya-kupivli-avto/
668
Рівне. Голос Церкви

21 Nov, 13:27

🙏Молитва Ангелу

Виконує хор сестер Георгіївського подворʼя Рівного
695
Рівне. Голос Церкви

21 Nov, 08:40

🌺Престольне свято у Воскресенському кафедральному соборі Рівного

21 листопада, у день вшанування Собору Архістратига Михаїла та всіх Небесних Сил безплотних, у Воскресенському кафедральному соборі м. Рівного відбулося святкове богослужіння з нагоди престольного свята.

Божественну літургію очолив секретар Рівненської єпархії, протоієрей Віктор Земляний, у співслужінні кліриків собору. Особливо урочисто богослужіння прикрасили два хори: архієрейський камерний хор “Воскресіння” та парафіяльний хор собору, які виконували святкові піснеспіви.

За літургією лунали щирі молитви за українських воїнів, які віддано захищають нашу Батьківщину, а також за мир і єдність в Україні.

У храмі молилася велика кількість вірян, які прийшли, аби спільною молитвою віддати шану Небесним Силам та просити їхнього заступництва.
713
Рівне. Голос Церкви

17 Nov, 17:10

🙏Акафіст АРХИСТРАТИГУ Михаїлу

17 листопада у Воскресенському кафедральному соборі Рівного звершили акафіст архистратигу Михаїлу. Очолив службу секретар Рівненської єпархії УПЦ, прот. Віктор Земляний.
595
Рівне. Голос Церкви

17 Nov, 15:42

🕯️У ГЕОРГІЇВСЬКІЙ ПАРАФІЇ КОРЦЯ ДІТИ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ ВИГОТОВЛЯЮТЬ ОКОПНІ СВІЧКИ

При Георгіївському храмі м.Корця діє недільна школа у якій діти не лише вивчають Слово Боже, а й допомагають українським захисникам зігрітися, виготовляючи окопні свічки. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

16 листопада 2024 року діти недільної школи при Георгіївській парафії УПЦ м. Корця на чолі з отцем Андрієм виготовили понад 50 окопних свічок різного об’єму, які незабаром відправлять українським військовим на передову. Минулого місяця малі та юні вихованці передали нашим захисникам 29 окопних свічок.

«Серед вихованців недільної школи є діти, рідні яких воювали або зараз на фронті захищають нашу країну від ворога, тож у них особлива мотивація – зігріти своїх рідних. Ці свічки не просто вогники в темряві, вони – символ підтримки та вдячності. Хай вони зігрівають наших воїнів, а нам нагадують про значущість допомоги, яку кожен з нас може надати в складні моменти», – говорить отець Андрій.

Цікаві заняття та бесіди для дітей недільної школи проводить настоятель та благочинний І-го Корецького благочиння протоієрей Андрій ДЯЧЕК з допомогою матушки Олени.

У школі діти не тільки вивчають Слово Боже, а й долучаються до корисних справ, зокрема виготовляють окопні свічки. Робити свічки діти навчилися ще минулого року, відтоді це заняття не полишають. Свічки, виготовлені дітьми, зігрівали наших захисників на різних напрямках, адже на фронт їх передавали неодноразово.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/16/u-heorhiyivskiy-parafiyi-kortsya-dity-nedilnoyi-shkoly-vyhotovlyayut-okopni-svichky/
664
Рівне. Голос Церкви

17 Nov, 11:34

‼️Прийом керуючого єпархією
18 листопада, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
720
Рівне. Голос Церкви

17 Nov, 04:40

🌿17 ЛИСТОПАДА – ПРЕПОДОБНОГО ІОАННИКІЯ ВЕЛИКОГО

Преподобний Іоанникій Великий народився у Віфінії в 752 р. у селищі Марікаті. Батьки його були бідні й не могли дати йому навіть початкової освіти. З дитинства він мав пасти домашню худобу – єдине надбання родини. Любов до Бога і молитва цілком володіли душею отрока Іоанникія. Часто, осінивши отару хресним знаменням, він ішов у відокремлене місце і цілий день молився, і ні злодій, ні звір не наближалися до його отари.

За наказом імператора Лева IV (775-780) численні посли збирали по містах і селищах найкращих юнаків країни на військову службу. До імператорського війська був прийнятий і юнак Іоанникій. Він заслужив своєю доброю вдачею любов товаришів, але як хоробрий воїн був страшний ворогам.

Прослужив святий Іоанникій в імператорському війську 6 років. Був не раз нагороджений своїми начальниками та імператором. Але військова служба обтяжувала його, душа жадала подвигів і усамітнення. І Господь покликав Свого раба до Себе на служіння.
Преподобний Іоанникій, відрікаючись від світу, мав намір відразу піти в пустелю. Однак за порадою досвідчених у чернечому житті старців він ще два роки прожив у монастирі. Тут святий звикав до чернечого послуху, до чернечих статутів і правил, навчився грамоти, вивчив напам’ять тридцять псалмів Давида. Після цього за навіюванням Божим преподобний пішов у пустелю.

Три роки пробув він у глибокій самоті, лише раз на місяць пастух приносив йому трохи хліба і води. День і ніч проводив подвижник у молитвах і співі псалмів. Після кожного вірша псалмоспівця преподобний Іоанникій творив молитву, яку в дещо зміненому вигляді зберігає Православна Церква й донині: “Надія моя – Отець, притулок мій – Христос, покров мій – Дух Святий”. Випадково зустрівши своїх колишніх товаришів по військовій службі, святий залишив пустелю і пішов у Контурійські гори.
Лише через 12 років подвижницького життя пустельник прийняв чернечий постриг. Три роки після постригу провів святий у затворі, обплутаний веригами, після чого вирушив у Хелідон до великого посника Георгія (пам’ять 21 лютого). Подвижники прожили разом три роки. За цей час преподобний Іоанникій вивчив весь Псалтир. Досягнувши глибокої старості, святий Іоанникій оселився в Антідієвій обителі та пробув там у затворі до своєї кончини.

70 років провів у подвигах преподобний Іоанникій і досяг високої духовної досконалості. З милості Божої святий здобув дар пророцтва, як свідчив учень його Пахомій. Преподобний старець під час молитви піднімався над землею. Одного разу перейшов річку, що розлилася в повінь. Святий міг сам ставати невидимим для людей і робити невидимими інших: так, одного разу преподобний вивів із в’язниці полонених греків на очах у численної варти. Отрута і вогонь, якими хотіли знищити святого заздрісники, не завдавали йому шкоди, хижі звірі не чіпали його. Відомо, що він звільнив острів Фас від безліч змій. Преподобний Іоанникій також врятував юну черницю, готову покинути монастир заради заміжжя; він узяв на себе пристрасть, що мучила дівчину, а сам постом і молитвою знищив ворожий напад. Святий відійшов до Господа 4 листопада 846 року у віці 94-х років.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/16/17-lystopada-prepodobnoho-ioannykiya-velykoho-2/
853
Рівне. Голос Церкви

16 Nov, 15:24

🌸ПРОПОВІДЬ. ЗЦІЛЕННЯ ДОЧКИ ІАЇРА

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа.

Сьогоднішнє євангельське читання говорить нам про найголовніше — про віру. В ньому розповідається про те, як до Господа нашого Ісуса Христа прийшов начальник синагоги, якого звали Іаїр. Він був у відчаї — дочка його була при смерті. По дорозі до дому Іаїра до Спасителя наблизилася жінка, яка страждала від тяжкої хвороби — кровотечі. 

По дорозі до дому Іаїра до Спасителя наблизилася жінка, яка страждала від тяжкої хвороби — кровотечі. Порушуючи старозавітний закон, вона доторкнулася до одягу Спасителя, сказавши сама собі: “Якщо доторкнуся — виздоровію”.
“Хто доторкнувся до Мене?” — спитав Христос. Жінка зрозуміла, що не вийшло залишитися непоміченою, і розповіла все. У відповідь почула: “Дочко, віра твоя спасла тебе”.

Далі, за текстом Євангелія, приходять люди з дому Іаїра і кажуть йому: “Дочка твоя померла”.Начальник синагоги у відчаї відмовляється від допомоги Христа, але Господь підкріплює його, кажучи: “Не бійся, тільки віруй”. Христос приходить до дому, де промовляє слова: “Дівчино, тобі говорю, встань”. І вона встає. Їй дали їсти, і всі дивувалися чуду.

Сьогоднішнє Євангеліє говорить про віру, яка дає можливість Богу входити в наше життя. Слова Господа: “Не бійся, тільки віруй” звернені не лише до Іаїра, а й до кожного з нас.

Що таке віра? Апостол Павло каже: “Віра є впевненість у невидимому”. Саме цієї впевненості в Бога і Його допомогу нам часто не вистачає. Господь каже: “Без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15:5). Віра в Господа є те, що спасає нас. Тільки тоді, коли ми віруємо, відкриваючи своє серце для зустрічі з Богом, Господь наближається до нас.

Без віри людина спастися не може. Віра відкриває двері до всіх чудес. У Євангелії ми часто чуємо: “Віра твоя спасла тебе”. Віра відкриває двері для всякого Божого дару. Треба зрозуміти: якщо загубити віру, то не спасешся. Протягом життя люди втрачають багато, але найголовніше — не втратити віру.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/16/propovid-ztsilennya-dochky-iayira/
795
Рівне. Голос Церкви

16 Nov, 06:37

🌿16 ЛИСТОПАДА – МУЧЕНИКА ЄПИСКОПА АКЕПСИМА, ПРЕСВІТЕРА ІОСИФА, ДИЯКОНА АЇФАЛА

Єпископ Акепсим очолював християнську Церкву в перському місті Наессоні. Паства палко любила святителя за його подвижницьке життя і невтомні пастирські труди. Цар Сапор наказав розшукувати і страчувати християнське духовенство, був схоплений і єпископ Акепсим, на той час вісімдесятирічний старець. 

Єпископа привели в місто Арбелу, де він постав перед судом Ардаха – жерця бога сонця. Святий старець відмовився принести жертву перським богам. За це його жорстоко побили й ув’язнили в темницю, куди наступного дня після важких тортур кинули сімдесятирічного пресвітера Іосифа та диякона Аїфала. 

Три роки святих тримали в кайданах, мучили голодом, спрагою. До храму бога вогню, що знаходився недалеко від Арбели, прибув цар Сапор, який побажав бачити трьох святих мучеників. Виснажені, вкриті гнійними виразками, святі постали перед царем і на його вимоги знову твердо відмовилися поклонитися язичницьким богам, сповідуючи віру в Христа. 

Святому єпископу Акепсиму відтяли голову, а пресвітера і диякона відправили в місто і там побили камінням. Страта пресвітера Іосифа тривала кілька годин. Біля місця страти було поставлено варту, щоб християни не взяли тіла святого мученика. На четверту ніч над містом пронісся сильний буревій, блискавка вбила варту, вітер розметав каміння, – і тіло святого Іосифа зникло. Диякона Аїфала відвели в селище Патріас і там побили камінням. Християни таємно поховали його тіло, на могилі святого виросло дерево, плоди якого приносили зцілення.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/15/16-lystopada-muchenyka-yepyskopa-akepsyma-presvitera-iosyfa-dyyakona-ayifala-2/
794
Рівне. Голос Церкви

15 Nov, 06:46

🇺🇦РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ ПРИБАЛА ПАЛЬНЕ ДЛЯ МЕДИЧНОЇ РОТИ

Рівненська єпархія УПЦ придбала 100 літрів дизельного пального для евакуаційного відділення медичної роти. Медики записали відеоподяку. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Пальне для медиків придбав та передав соціальний відділ Рівненської єпархії. Медична рота, яка потребувала пального, займається евакуацією поранених воїнів із Курахівського напрямку. З проханням про допомогу у закупівлі палива звернулась представниця підрозділу.

“Ця допомога стала можливою, завдяки благодійній акції “ПІД ПОКРОВОМ БОГОРОДИЦІ”, яку провели у нашій єпархії, – зазначає керівник соціального відділу, прот. Петро Перетятко. – Внесок є частиною підтримки військових медиків та сприяння їхній оперативній діяльності на передовій”.

Рівненська єпархія УПЦ продовжує надавати допомогу українським захисникам, а також закликає всіх небайдужих долучитися до підтримки оборонців, які борються за мир і спокій в Україні.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/14/rivnenska-yeparkhiya-upts-prybala-palne-dlya-medychnoyi-roty/
810
Рівне. Голос Церкви

15 Nov, 05:35

🌿15 ЛИСТОПАДА – МУЧЕНИКІВ АКІНДИНА, ПІГАСІЯ, АФОНІЯ, ЕЛПІДИФОРА, АНЕМПОДИСТА

Акіндін, Пігасій, Анемподист, придворні перського царя Сапора II (310-381), були таємними християнами. Коли цар розпочав гоніння на християн, заздрісники донесли йому на них. Викликані на суд до царя святі мученики безбоязно сповідали свою віру у Святу Трійцю. Цар наказав бити їх батогами. Двічі змінювалися стомлені кати, а святі мученики не здали ні крику, ні стогону. Навіть цар не витримав напруження і знепритомнів. Усі вважали його померлим, але святі закликали до Бога – цар прийшов до тями.

Прокинувшись, Сапор звинуватив святих у чаклунстві і звелів повісити святих мучеників над багаттям, щоб задушити їх димом. Молитвами святих вогонь погас, мотузки, якими вони були пов’язані, розпалися. Коли цар запитав їх, як це сталося, святі мученики розповіли йому про Христа, який творить такі чудеса.
Осліплений люттю, цар почав хулити Ім’я Господнє. Тоді святі виголосили: “Нехай будуть безголосні твої уста”, – і цар онімів.

Збожеволівши від страху та люті, він намагався жестами наказати, щоб відвели святих мучеників до в’язниці. Усі довкола не могли його зрозуміти, і він почав біснуватись: зірвав із себе мантію, рвав на собі волосся, бив себе по обличчю. Святий Акіндин пожалкував його і Ім’ям Господа визволив його від німоти. Але й цього разу цар усе пояснив чаклунством і продовжував мучити святих. Їх поклали на залізні ґрати та розпалили під ними вогонь. Святі почали молитися. Несподівано пішов дощ і погасив вогонь. Бачачи чудеса, що відбувалися молитвами святих мучеників, багато хто увірував у Христа і сповідав свою віру. Святі прославили Бога і покликали тих, хто повірив прийняти Хрещення дощем, посланим на них.

Один з катів, Аффоній, всенародно вибачався у святих мучеників за заподіяні їм страждання і мужньо пішов на страту за Христа. Вельможа Елпідіфор і мати царя також сповідали віру в Єдиного Істинного Бога. Цар, бачачи як зростає число християн і як муки святих Акіндіна, Пігасія та Анемподиста зміцнюють християнську віру, оголосив народу, що святим мученикам Акіндіну і Пігасію, Анемподисту і з ними Елпідіфору будуть відрубані голови, але тіла їх можуть бути взяті християнами. Коли святих мучеників вели за міські стіни до місця страти, величезний натовп супроводжував їх, прославляючи Христа. За наказом царя воїни знищили всіх християн (до 7000), що йшли у процесії. Разом з іншими був убитий і Елпідіфор. Акіндін, Пігасій, Анемподист разом із матір’ю царя були спалені наступного дня. Християни, що таємно прийшли вночі до місця страти святих, знайшли неушкоджені вогнем тіла святих мучеників і з честю поховали їх.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/14/15-lystopada-muchenykiv-akindyna-pihasiya-afoniya-elpidyfora-anempodysta-3/
839
Рівне. Голос Церкви

14 Nov, 06:17

🌿14 ЛИСТОПАДА – СВЯТИХ БЕЗСРІБНИКІВ ТА ЧУДОТВОРЦІВ КОСМИ І ДАМІАНА

Святі безсрібники Косма та Даміан були рідні брати. Батьківщина їхня – Асія. Так у давнину називалася частина Малої Азії. Ні час їхнього народження, ні час смерті невідомий. Безсумнівно лише те, що вони жили пізніше IV століття.  Так треба думати, по-перше, тому, що в першій половині V століття, за імператора Феодосії молодшого, у їх честь побудували святі храми, по-друге, тому, що копти, що відокремилися від православ’я з часів Халкідонського собору (431 р.) , визнають їх у лику святих, тоді як святих, що жили після цього часу, вони не приймають.

Батько їхній був грек і язичник, мати – християнка, на ім’я Феодотія. У ранніх літах вони втратили свого батька. Мати ретельно займалась  вихованням дітей, вона ревно виконувала християнський закон; відмовившись від усіх радощів життя, вона лише дбала, щоб догодити Господу. Словом, була істинною вдовицею, яку вихваляє апостол Павло: істинна вдовиця відокремлена, надіється на Бога і перебуває в молитвах та моліннях день і ніч (1Тим.5:5).Тому Свята Церква зарахувала її до лику святих, назвала преподобною. 

З самого дитинства мати  намагалася навчити дітей страху  Божого, любові до чесноти. А коли діти стали дорослішати, вона дала їх у навчання грамоті до якогось богобоязливого чоловіка. Тут, звичайно, головною наукою було Божественне Письмо, але в той же час вони, керовані любов’ю до людства, вивчали лікарську науку, дізнавалися лікувальні властивості трав і рослин.

Господь благословив їхній добрий намір і дарував їм особливу благодать – дар зцілень і чудотворень. Хвороби припинялися, коли починали лікувати Косма та Даміан. До них потоком стали йти безліч хворих. Сліпі, кульгаві, розслаблені, біснуваті оточували чудотворців. Але святі цим не обтяжувались. Мало того, щоб бути доступними  для хворих, вони самі шукали їх, для цього переходили з міста в місто та всім хворим, без різниці статі та віку, звання , подавали зцілення.

І це робили вони не для того, щоб збагатитися чи прославитися, але з найчистішою, найвищою метою – служити страждаючим заради Бога, любов до Бога висловити в любові до ближніх. Тому вони ні від кого ніколи не приймали жодної нагороди за свою працю, жодних навіть знаків подяки за власні благодіяння. Вони твердо знали і вірно зберегли заповідь Спасителя: ті, що хворі зцілюйте, прокажені очищайте, мертві воскрешайте, біси виганяйте (Мт.10:8).

Даремно вони отримали благодать від Бога, даремно і роздавали її. За це безкорисливе служіння людству, що страждає, за ці чудесні зцілення хвороб  Свята Церква величає їх безсрібниками і чудотворцями.

Але не на людей тільки сягала лікарська сила святих лікарів. Вони не забували і безсловесних тварин. Праведник милує душі худоби, говорить слово Боже (Прип.12:10). Вірні цій заповіді, вони ходили по домівках, пустелях, лісах, самі шукали хворих тварин та подавали їм лікування. Вдячні тварини відчували їхні благодіяння, знали своїх благодійників, тому коли Косма і Даміан з’являлися в пустелях, тварини ходили за ними цілими стадами.

Якось трапилося їм зайти в одне пустельне місце. Тут вони знайшли ледь живого верблюда. Сюди загнав і розбив його диявол; святі зглянулися на тварину, зцілили – відпустили здорового. 
У таких справах милосердя пройшло все життя святих безсрібників. Брати ніколи не розлучалися один з одним, разом молилися, разом ходили, разом лікували. 
Все своє життя зберігали вони обітницю:  ні від кого нічого не брати, і тільки на кінець життя одному з них Господь попустив порушити його.

На той час була деяка дружина, іменем Паладія. Кілька років страждаючи на тяжку хворобу, не одержуючи полегшення ні від якихось лікарів, відчуваючи вже наближення смерті, вона раптом почула про святих лікарів, які зцілюють усілякі хвороби. З вірою в чудодійну їх силу вона послала просити їх до себе. Святі виконали її прохання, і, як тільки увійшли до її дому, хвора отримала зцілення та стала цілком здоровою. На подяку за зцілення вона готова була віддати їм увесь свій маєток, пропонувала багаті подарунки, але святі нічого не приймали.
905
Рівне. Голос Церкви

14 Nov, 06:17

Тоді вона придумала засіб хоча б одного з них просити прийняти від неї нікчемний дар.

Взявши три яйця, вона таємно прийшла до святого Даміана і заклинала його іменем Божим взяти від неї ці три яйця в ім’я Святої Трійці. Даміан довго відмовлявся, але заради клятви дружини, заради імені Божого, поступився її проханням.
Косма про це дізнався, вельми засмутився і тоді ж зробив заповіт, щоб після їхнього смерті  не думали разом з ним тіло Даміана ховати, який порушив обітницю Господу, який узяв винагороду за зцілення. 

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/14/14-lystopada-svyatykh-bezsribnykiv-ta-chudotvortsiv-kosmy-i-damiana-3/
991
Рівне. Голос Церкви

13 Nov, 10:01

🇺🇦У КОРИСТІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАГИБЛИМ ВОЇНОМ ЕДУАРДОМ ФОРСЮКОМ

Ще однієї непоправної втрати зазнала Кореччина: 3 жовтня  при виконанні бойового завдання загинув Едуард Ярославович ФОРСЮК, 1971 року народження. Востаннє додому Герой прибув 11 листопада. Спочатку із загиблим прощалися у Корці, а згодом – у його рідному селі. Чин похорону воїна звершили священники УПЦ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Чин похорону відбувся у храмі Димитрія Солунського с.Користь. Заупокійне Богослужіння звершив благочинний ІІ-го Корецького благочиння, настоятель протоієрей Миколай ШЕВЧУК у співслужінні духовенства.

Військовий народився і виріс у селі Користь, де також працював на м’ясопереробному підприємстві. Він був люблячим батьком трьох доньок, двоє з яких наразі працюють у Польщі, а менша навчається у Рівному.

Під час служби в армії він проявив себе як відданий патріот, готовий до самопожертви заради мирного майбутнього своєї країни.
Поховали воїна на сільському кладовищі з військовими почестями.

У цей важкий час низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю захисника. Щирі співчуття рідним та близьким загиблого. Вічна пам’ять та Царство Небесне воїну Едуарду…

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/13/u-korysti-poproshchalysya-iz-zahyblym-voyinom-eduardom-forsyukom/
1,021
Рівне. Голос Церкви

13 Nov, 06:01

🌿13 ЛИСТОПАДА – ПРЕПОДОБНИХ СПИРИДОНА ТА НИКОДИМА, ПРОСФОРНИКІВ ПЕЧЕРСЬКИХ

Блаженний Спиридон, який походив не з міста, але з одного селища, був зовсім простий щодо хитрості книжної і невіглас на словах, але мав розум духовний і мав справи богоугодні. Також Спиридон мав страх Божий, який є початком премудрості. Маючи в серці своєму Бога, прийшов він до Печерського монастиря і приступив до суворого чернечого життя.

Не знаючи грамоти, він почав вчитися читати книги, хоча був немолодий літами. І вивчив він напам’ять весь Псалтир, і міцно трудився во спасінні душі своєї, безперестанку співаючи Псалтир впродовж дня і вночі. Пимен, який був тоді ігуменом, постник, бачачи, що Спиридон чоловік смиренний. і працелюбний, постійно старанний в молитві та пості, в усьому непорочний, доручив йому богоприємний послух — пекти хліби, принесені до Божественної літургії, на Таїнство хліба Христового, тобто просфори. Блаженний же Спиридон, старанно працюючи в пекарні, не відмінив свого подвигу і труда духовного, але доручену йому роботу виконував з усяким благоговінням і страхом Божим.

 «Труд рук його — було чисте і непорочне приготування жертви, принесеної ієреєм; плід же вуст його, який він приносив, — була жертва постійної хвали Богу » ( Євреям 13:15). Коли він рубав дрова або місив тісто, мав на устах своїх псалми Давида, щоб, за звичаєм своїм, щодня пройти увесь Псалтир, що він і виконував.
Одного разу цей блаженний, роблячи звичайну свою роботу, розвів вогонь, щоб пекти просфори, і від полум’я, яке вирвалося, загорівся дах келії. Тоді блаженний, взявши мантію свою, закрив нею отвір печі і, зав’язавши рукава волосяниці своєї, побіг з нею до колодязя, наповнив її водою і, поспішно повертаючись з водою, кликав братію, щоб допомогли йому гасити. Браття, прибігши, побачила дивну річ: мантія, якою блаженний закрив отвір печі, не згоріла, і вода, якою погасили пожежу келії, не витекла з волосяниці. І прославили голосно Бога.

Був у блаженного Спиридона помічник — один брат Никодим, який у всьому мав з ним однодумність і єдиний норов, в молитві і у труді.
Обидва вони ревно і по-Божому послужили в справі випікання просфор тридцять років, чисто і непорочно здійснюючи свою справу і, коли упокоїлись, в доброму сповіданні насичуються слави Божої, яку бачать вже більше не під виглядом пропонованого хліба, але ликом до лику.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/13/13-lystopada-prepodobnykh-spyrydona-ta-nykodyma-prosfornykiv-pecherskykh-2/
1,245
Рівне. Голос Церкви

12 Nov, 05:06

🌿12 ЛИСТОПАДА -ПРЕПОДОБНОЇ ЄВТРОПІЇ ХЕРСОНСЬКОЇ

Преподобна Євтропія, в миру Катерина Леонтіївна Ісаєнкова, народилася 24 листопада 1863 року в селищі Біла Криниця Херсонської губернії в сім’ї Леонтія й Агафії.

У 12 років була взята на виховання жіночою чернечою громадою в Олешківській Слободі Таврійської губернії. У громаді сестер Катерина осягала грамоту й рукоділля, одночасно навчаючись молитві й читанню Слова Божого. Незабаром громада отримала статус Успенського гуртожительного монастиря, Катерина прийняла чернечий постриг із ім’ям на честь св. мучениці Євтропії Олександрійської. Її чернечим послухом було читання й спів на кліросі. Після революції монастир скасували, храми закрили, черниць розігнали.

Монахиня Євтропія, як і багато інших насельниць обителі, поїхала в Херсон, де оселилася в районі Кіндійських хуторів (нині п. Кіндійка), недалеко від храму Різдва Богородиці. Це місце було обрано невипадково. За Дніпром були улюблені матінкою Олешки, на той час перейменовані в Цюрупинськ.

Матінка заробляла тим, що шила ковдри. Постійно ходила в храм, де молилися й інші черниці Олешківського монастиря. У 1938 році храм закрили, після чого черниці збиралися в приватному будинку. Сестри дбали одна про одну й підтримували одна одну, чим могли.

Під час війни в Херсоні стали відкривати раніше закриті храми. У 1941 році відкрили і Кіндійську церкву. Кілька років матінка жила в приміщенні, що було в огорожі храму. Але, бажаючи більшої самоти, вона незабаром перебирається в невеликий будиночок, розташований недалеко від Кіндійської церкви. Поки були сили, вона співала й читала на кліросі. Коли стала немічною, сиділа на лавочці біля хору й молилася. Вона ніколи не пропускала богослужіння.

Жила вона в невеликій тимчасовій споруді. Житло було просте, мазана хатка – одна кімната і коридорчик. До матінки приходило багато людей, які почули про її прозорливість і сподівалися на силу її молитви, двір завжди був наповнений людьми. Матінка приймала всіх у себе в кімнаті, сидячи на маленькій лавочці біля свого ліжка. Але ніхто ніколи не бачив, щоб матінка лежала на ліжку, навіть якщо була хвора. За словами очевидців, біля неї завжди лежала чурочка. Коли матінка втомлювалася, вона клала чурочку на ліжко, й сидячи на лавці, клала голову на чурочку. Численні відвідувачі везли їй гостинці. Але вона звикла задовольнятися просфорами й святою водою. Тому приношення вона роздавала бідним, незаможним, або ж людям, які дали їй дах.

Духовні чада свідчили, що на ногах матінка носила вериги. В її руках завжди було Євангеліє, яке вона постійно читала. Іноді вона направляла своїх чад до отця Йосипа (прп. Амфілохія Почаївського), з яким також спілкувалася. Перебуваючи на спокої в Херсоні, сповідник віри архієпископ Іоанн (Лавриненко) також спілкувався з матінкою Євтропією.

Матінка Євтропія передбачила свою кончину, прощаючись з тими, кого знала. Померла 29 березня 1968 року, у віці 105 років. Відспівували матінку в Кіндійській церкві Різдва Пресвятої Богородиці при величезному скупченні вірян. Поховали на Кіндійському кладовищі. На її могилі багато хто отримував для себе благодатну допомогу і зцілення.

12 листопада 2009 року були знайдені мощі черниці Євтропії, які були перенесені в Свято-Духівський кафедральний собор міста Херсона, де вони перебувають і понині.
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 23 грудня 2010 року черниця Євтропія зарахована до лику місцевошанованих святих Херсонської єпархії. 9 серпня 2011 року в Свято-Духовському кафедральному соборі Херсона відбулася канонізація преподобної Євтропії Херсонської.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/11/12-lystopada-prepodobnoyi-yevtropiyi-khersonskoyi-3/
1,184
Рівне. Голос Церкви

11 Nov, 04:55

🌿11 ЛИСТОПАДА – ПРЕПОДОБНОМУЧЕНИЦІ АНАСТАСІЇ РИМЛЯНКИ

Свята Анастасія Римлянка стала сиротою у віці трьох років. Виховувалася вона у монастирі поблизу Риму, в якому і прийняла чернецтво. Ігуменя монастиря виховала Анастасію у гарячій вірі, у страху Божому і послуху. За імператора Декія (249-251 рр.) Анастасії виповнилося 21 рік. Вона була дуже вродливою, і багато відомих римлян просили її руки, але Анастасія всім відмовляла, бажаючи залишитися невістою Христовою.

У той час імператор Декій розпочав жорстокі гоніння на християн. Язичники витягнули святу Анастасію з монастиря і привели до правителя міста. Вони звинувачували її у тому, що вона не тільки зневажає відомих і багатих женихів, але шанує за Бога розіп’ятого Христа.

Військовий начальник Пров повелів їй принести жертву ідолам, але Анастасія відмовилася відректися від Христа. Пров, побачивши її молодість і красу, намагався спочатку лестощами спокусити її і змусити відректися від віри Хрістової: 

«Навіщо ти губиш свої роки, позбавляючись насолоди? Яка користь з того, щоб віддавати себе на муки і смерть заради Розіп’ятого? Поклонися нашим богам, будеш мати благородного чоловіка, житимеш у славі і честі». 

Але свята твердо відповіла: «Мій чоловік, моє багатство, життя і моя радість – Господь мій Ісус Христос, і страхом мук ти не відлучиш мене від Господа!»

Тоді її піддали жахливим, нелюдським мукам та знущанням. Свята, будучи окривавленою, почала знемагати і попросила води. Якийсь чоловік на ім’я Кирил, що був присутній при її муках, зглянувся і напоїв її водою. Тортури продовжили, і святій Анастасії відрізали язик, яким вона безперестанно славила Бога. Після страшних тортур святу преподобномученицю обезголовили. Вирішивши, що Кирил, який дав води мучениці, є таємним християнином, кати схопили його і також стратили.
Тіло святої Анастасії було викинуте за місто на з’їдання диким звірам, але Бог не допустив знущання над святими останками. Ігуменя Софія, сповіщена Господом, знайшла тіло преподобномучениці і з двома помічниками-християнами поховала його.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/10/11-lystopada-prepodobnomuchenytsi-anastasiyi-rymlyanky-2/
1,205
Рівне. Голос Церкви

10 Nov, 15:36

🌿Після зборів, на яких частина громади села Сіянці підтримала перехід до ПЦУ, отець Василь подякував своїм парафіянам за їхню вірність, обійнявши кожного на знак вдячності за роки підтримки й спільного служіння.
910
Рівне. Голос Церкви

10 Nov, 15:24

⚡️СЕЛО СІЯНЦІ: РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА ЗАЛИШИЛАСЬ ВІРНОЮ УКРАЇНСЬКІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ ПОПРИ СПРОБУ ЗМІНИ ПІДПОРЯДКУВАННЯ

Релігійна громада Георгіївського храму села Сіянці залишилася вірною Українській Православній Церкві попри спробу змінити підпорядкування. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

10 листопада 2024 року в селі Сіянці Острозького благочиння відбулися збори громади, де піднімалося питання про зміну підпорядкування місцевого храму. Збори пройшли у місцевому клубі. Релігійна громада, яка довгі роки перебувала у складі Української Православної Церкви та священника Василія Гончарука, розділилася у поглядах на майбутнє своєї парафії.

За підсумками зборів 117 осіб висловилися за перехід до ПЦУ, тоді як 32 парафіян вирішили залишитися вірними Українській Православній Церкві. Настоятель Георгіївської церкви прот. Василь Гончарук, який багато років служив і дбав про храм разом із громадою УПЦ, залишився разом із тими, хто продовжує відстоювати свою віру. Після зборів о.Василій висловив подяку всім за багаторічну підтримку та особливу вдячність тим, хто залишився з ним у цій непростій ситуації.

Відразу після зборів прихильники ПЦУ прийшли до храму та опечатали його, що стало несподіванкою для релігійної громади УПЦ, яка продовжує віддано берегти свої духовні традиції.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/10/selo-siyantsi-relihiyna-hromada-zalyshylas-virnoyu-ukrayinskiy-pravoslavniy-tserkvi-popry-sprobu-zminy-pidporyadkuvannya/
896
Рівне. Голос Церкви

10 Nov, 15:00

‼️Прийом керуючого єпархією
11 листопада, у понеділок , архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
841
Рівне. Голос Церкви

10 Nov, 05:47

🌿10 ЛИСТОПАДА – ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ПАРАСКЕВИ П‘ЯТНИЦІ

Великомучениця Параскева народилася у місті Іконії у Малій Азії. Батьки її особливо поважали п’ятницю, день, коли на Хресті постраждав Господь Ісус Христос. На честь цього дня вони і свою дочку назвали П’ятницею (грецькою Параскева).

Вона рано осиротіла. Досягши повноліття, Параскева прийняла обітницю дівства і дбала про поширення віри Христової серед язичників.
У 300 році прийшов до міста воєначальник імператора Діоклетіана, якому було доручено винищити християн. Параскева відмовилася принести жертву ідолам і за це була піддана катуванням. Її повісили на дереві й терзали тіло залізними цвяхами, а потім зірвали шкіру до кісток та ледве живу кинули в темницю. Бог не залишив святу страждальницю та зцілив її. Злий мучитель не зрозумів цього дива та продовжував катувати святу Параскеву, наказавши повісити на дереві і палити її смолоскипами.
Згодом Параскеві відтяли мечем голову. Християни поховали тіло святої Параскеви. Від мощів великомучениці подавалися зцілення хворим.

У православних християн свята на честь Параскеви П’ятниці з давніх-давен користувалася особливою любов’ю. Їй присвячували храми та придорожні каплиці (П’ятниці); вважали її за покровительку полів та худоби. У її пам’яті люди приносили до храму плоди для освячення. Свята Параскева вважається цілителькою душевних та тілесних недуг, хранителькою сімейного благополуччя та щастя. Зображують її на іконах суворою подвижницею, високою, з променистим вінцем на голові.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/09/10-lystopada-velykomuchenytsi-paraskevy-p-yatnytsi-3/
1,010
Рівне. Голос Церкви

09 Nov, 18:31

ua/2024/11/09/propovid-nedilya-20-ta-pislya-p-yatydesyatnytsi/
1,040
Рівне. Голос Церкви

09 Nov, 18:31

‼️ПРОПОВІДЬ. НЕДІЛЯ 20-ТА ПІСЛЯ П‘ЯТИДЕСЯТНИЦІ

«І благав Його весь народ з околиць Гадаринських відійти від них, бо великий страх огорнув їх. Він, увійшовши в човен, вернувся.»
(Лк. 8:37)

Одного разу Ісус прийшов у місцевість, відому як Гадарин. На березі озера Йому зустрівся чоловік, життя якого було повністю зруйноване демонічними силами. Цей нещасний блукав серед гробів, одягнений у лахміття, і видавав жахливі крики. Він був у такому стані, що люди боялися наближатися до нього.

Побачивши Ісуса, чоловік упав перед Ним на коліна і благав, щоб Той не мучив його: «Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Молю Тебе – не муч мене». Ісус запитав: “Як тебе звати?” А той відповів: “Легіон”, бо в ньому жило безліч демонів. Ісус, сповнений співчуття, наказав нечистому духу вийти з цього чоловіка. Демон, який володів чоловіком, просив дозволу переселитися у велике стадо свиней, що паслося неподалік. Ісус погодився. Негайно демони залишили чоловіка, ввійшли в свиней, і стадо кинулося з гори в озеро і потонуло. Пастухи, побачивши те, що сталося, побігли розповісти про це в місто.

Мешканці Гадари, прибувши на місце події, побачили, що чоловік, який колись був біснуватим, тепер сидів біля ніг Ісуса, одягнений і при своєму розумі. Ті, хто бачив чоловіка до зцілення, були вражені зміною, яка з ним відбулася. Вони розповідали іншим про те, як Ісус визволив його від демонів. Однак замість подяки жителі Гадари, охоплені страхом, просили Ісуса піти. Вони віддали перевагу своїм страхам перед чудом, яке відбулося на їхніх очах. Тільки зцілений чоловік, сповнений вдячності, прагнув залишитися з Ісусом. Він благав Ісуса дозволити йому піти з Ним, але Ісус сказав йому повернутися до свого дому і розповісти всім, що Господь зробив для нього.

Ісус увійшов у човен і відплив. Тим часом зцілений чоловік з радістю виконав прохання Ісуса і пішов проповідувати по всьому місту про те велике диво, яке сталося з ним. Ісус проявив велике милосердя до зціленого чоловіка, незважаючи на його стан. Це нагадує нам, що Бог любить кожну людину, незалежно від її минулого. Ісус прийшов, щоб спасти грішників, а не засуджувати їх.

Незважаючи на очевидне чудо зцілення, жителі Гадари відреагували на нього страхом і відторгненням. Чому? Можливо, вони боялися невідомого, або ж їх більше турбувала втрата матеріальних благ, ніж духовне зцілення. Адже вирощування свиней було для них основним джерелом доходу, і за законом Мойсея це було заборонено. Вони боялися, що Господь викриє всі їхні таємні гріхи і покарає ще гірше — відбере в них ще й інші незаконні джерела достатку. І жодна людина не захотіла покаятися, побачивши це все, а навпаки – хочуть, щоб Господь їх залишив. Вони просять Його всією громадою залишити їхній край не тому, що вважають себе недостойними такої милості, а через те, що переживали, щоб не зазнати нових втрат у своєму житті. Їхнє серце було більше прив’язане до земних благ, ніж до Бога. Ця історія є нагадуванням про те, що навіть перед обличчям очевидних доказів Божої сили люди часто обирають світське замість духовного. Ісус прийшов, щоб зцілити не лише тіла, але й душі. Проте не всі готові прийняти Його любов і прощення.

Саме в таких обставинах нам варто замислитися: чи відповідають наші вчинки Божим заповідям? Чи не змінили ми свої цілі, забувши про головне – любов до Бога і ближнього? Невдачі часто призводять до розчарування. У такі моменти сучасна людина схожа на давніх гадарян. Скаржачись на долю, вона віддаляється від Бога. Не звертаючись до Нього з молитвою, не сподіваючись на Божу допомогу, такі люди ще більше віддаляють себе від Небесного Отця.

Тому давайте пам’ятати: Бог все бачить і готовий допомогти, але тільки якщо ми самі не виганяємо Його зі свого життя думками і вчинками.

Ця історія залишається актуальною і сьогодні. Ми часто стикаємося з ситуаціями, коли боїмося змін або віддаємо перевагу матеріальним благам перед духовними цінностями. Ця історія закликає нас замислитися над своїми пріоритетами і зробити вибір на користь віри і любові до Бога.

Автор: прот. Петро Набочук

На сайті: https://rivne.church.
987
Рівне. Голос Церкви

09 Nov, 05:04

🌿9 ЛИСТОПАДА – ПРЕПОДОБНОГО НЕСТОРА ЛІТОПИСЦЯ


Преподобний Нестор Літописець був родом із Києва. Про точну дату народження, про подробиці його дитинства та юнацтва нам нічого не відомо. Є підстави вважати, що Нестор народився 50-х роках XI століття.

У сімнадцятирічному віці Нестор, бажаючи пов’язати своє життя з чернечим діянням, з’явився до двох блаженних отців: преподобного Антонія (засновника руського чернецтва) і преподобного Феодосія. Вбачаючи в подвижниках святих Божих праведників, він смиренно просив їх не виганяти його геть, а дозволити йому перебувати при них у послуху.

У цей час Антоній жив у відокремленій печері, у священній безмовності, догоджаючи Богу невпинною сердечною молитвою. Феодосій займався влаштуванням чернечої обителі. Промислом Божим Нестор залишився біля преподобних отців.

Ще до посвяти в чернецтво він виявляв перед ними готовність жити суворим чернечим життям. Незважаючи на юність і численні труднощі, пов’язані з неміччю плоті, Нестор виявляв духовним наставникам твердість у бажанні слідувати рятівним шляхом.
Через них він освячувався і просвічувався як через два великі Божі світильники. Він ревно й покірно виконував призначені йому послухи, привчаючись до смиренності, лагідності, серцевої молитви та вільних злиднів. Відчував до наставників найщирішу повагу і любов, всяке слово він виконував покірно, з радістю та довірою.

Після блаженної кончини Антонія (1073) і Феодосія (1074), він і сам ніби помер для світу.
Від ігумена Печерської обителі, преподобного Стефана, Нестор прийняв ангельський образ, а невдовзі його звели до сану ієродиякона.

Іноки Печерського монастиря славилися багатьма чеснотами. Бажаючи наслідувати Христа, вони охоче чинили найважчі щоденні подвиги. Хтось харчувався тільки сирою чи вареною травою, хтось трудився у молитовному правилі, хтось у земних поклонах. Усіх їх поєднувало те, що вони одностайно перебували у вірі, надії, любові, як і належить братам Православного монастиря.
Прийнявши ангельський образ, Нестор уподібнився до безтілесних небесних служителів: з ще більшою ревнощами став догоджати Богу послухом і молитвою, став збільшувати в собі християнські чесноти. При цьому він нелицемірно вважав себе грішником, недостойним Божих дарів.

Займаючись аскетичним діянням і досвідом пізнаючи Божественну доброту, Нестор не заперечував значимість теоретичних знань. Він цінував богоугодні книги як скарбницю Істини, алегорично порівнював їх з річками, що наповнюють всесвіт. Вважається, що особливим його послухом було складання літописів.

Так, у 80-х роках XI століття він записав життя свого духовного вчителя, Феодосія Печерського. Але, мабуть, найвизначнішим творчим працею Нестора Літописця стала історія становлення Русі . Вважають, що він завершив цей твір до 1112-1113 року.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/08/9-lystopada-prepodobnoho-nestora-litopystsya-3/
999
Рівне. Голос Церкви

25 Oct, 05:40

🌿25 ЖОВТНЯ – ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ ЙМЕНОВАНОЇ “ЄРУСАЛИМСЬКА”

Єрусалимська ікона Божої Матері за переказами написана святим апостолом Лукою через 15 років після Вознесіння Господа, в Гефсиманії.

У 463 році, за візантійського імператора Лева Великого ця ікона з Єрусалиму була принесена до Царгорода і стояла в церкві Богоматері, званої “Пігії”, що означає “Джерело”. За імператора Іраклія (575–641 рр.) місто взяли облогою скіфи, проте врятувала його від захоплення саме молитва всього міста перед цим святим образом. На згадку про це диво, ікону перенесли в один з головних храмів Візантії – Влахернську церкву, де вона і зберігалася протягом майже трьох століть.

У 988 році ікона була принесена в Корсунь (сучасний Херсонес) – старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). Ікона була подарована Київському князю Володимиру, який заволодів містом, прийняв там християнство і одружився з донькою візантійського імператора. Коли рівноапостольний князь повертався до Києва, то привіз святі ікони та інші церковні реліквії.

А вже коли новгородці прийняли християнство, то святий Володимир відправив їм цей образ Богородиці. У 1571 році ікона опинилась у Москві. Під час
навали Наполеона в 1812 році оригінал зник, а згодом дивовижним чином знову опинився в Єрусалимі – в храмі Гробниці Пресвятої Богородиці. Святий образ і донині зберігається там.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/24/25-zhovtnya-ikony-bozhoyi-materi-ymenovanoyi-yerusalymska-2/
553
Рівне. Голос Церкви

24 Oct, 13:49

Архієпископ Рівненський і Острозький Пимен та працівники єпархіального управління висловлюють щирі співчуття керівнику інформаційного відділу Рівненської єпархії Ілліній Валентині з приводу смерті мами.

Молимося щоб Господь з праведними упокоїв душу новопреставленоі Галини.
760
Рівне. Голос Церкви

24 Oct, 05:10

🌿24 ЖОВТНЯ – ПРЕПОДОБНОГО ФЕОФАНА НАЧЕРТАННОГО, ТВОРЦЯ КАНОНІВ

Преподобний Феофан народився від доброчесних батьків, що жили в Палестині і любили приймати подорожніх, мав він брата Феодора, котрий після страждання за святі ікони названий був Начертанним. Дбанням батьків Феофан із братом Феодором пізнав усілякі книжні премудрості, і були вони вправні філософи: розуміли світу цього непостійність та марноту, що минає образ його. 

Покинувши все, прийшли до лаври святого Сави і прийняли чернече життя. Брати перебували пості, в молитвах і в усіх чеснотах. Феофан був рукопокладений через його досконале життя у пресвітера. 

Настало в той час безбожне іконоборство. Багато тих, що шанували святі ікони, були гонимі та мучені, тоді й премудрі вчителі й захисники Православ’я були послані від Єрусалимського патріарха до царя Лева, вірменина, щоб викрити його злочестя. 
Брати, прийшовши, стали перед лицем богопротивника царя і дерзновенно викрили його злочестя. Цар наказав ув‘язнити Феофана та Феодора, брати вельми постраждали і не тільки від того одного царя, але й від інших, які були після нього, від Михайла Балби і від Феофіла, всілякі муки перетерпіли, рани й темниці, голод, спрагу, гоніння і на обличчях накреслення, і ув’язнення, і численні біди. 

Були брати – монахи гонимі й мучені через іконоборців вродовж двадцяти літ, і мучені, почавши від літа вісімсот сімнадцятого аж до вісімсот сорок другого, і в тих бідах святий Феодор помер. Звершуємо пам’ять його грудня у 27 день. Феофан же дочекався церковного примирення, Михайло, син Феофілів, прийнявши скіпетри Грецького царства, із матір’ю своєю Феодорою вніс святі ікони у Божу церкву і, поклонившись їм, усіх святих із ув’язнення звільнив і вельми пошанував. Тоді й Феофан святий звільнений був і поставлений митрополитом Никейської церкви за рукоположенням патріарха Мефодія, котрий знищив христоборчу єресь. 

Святий Феофан склав урочистого канона на честь святих ікон. Згодом численні канони й писання корисні Церкві Христовій залишив після себе преподобний Феофан, від тутешнього життя перейшов до Господа і після багатьох трудів поселився у небесному покої.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/23/24-zhovtnya-prepodobnoho-feofana-nachertannoho-tvortsya-kanoniv-2/
780
Рівне. Голос Церкви

23 Oct, 11:17

🌸АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ БОГОСЛУЖІННЯ У ХРАМІ ВСІХ ВОЛИНСЬКИХ СВЯТИХ РІВНОГО

В одному з найбільших храмів Рівного, який названо на честь Всіх святих землі Волинської, відзначили престольне свято. Святкове богослужіння очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен.

23 жовтня 2024 у храмі Всіх святих землі Волинської м. Рівного відбулася урочиста Божественна Літургія з нагоди престольного свята. Літургію очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен. Його Високопреосвященству співслужили настоятель храму та благочинний Рівненського Центрального благочиння прот. Михаїл Жаровський, благочинний Корецького благочиння прот. Андрій Дячек, духовенство єпархії.
Престольне свято зібрало численних вірян, храм був наповнений благоговійною атмосферою, а присутні возносили свої молитви заступникам Волинської землі.

Це свято має особливе значення для жителів Волині, адже нагадує про величну духовну спадщину регіону та його святих заступників. Архієпископ Пимен у своїй проповіді закликав до молитви за мир, здоров’я та єдність.

У своїй проповіді владика наголосив на образі світильників, що не ставляться під спудом, а мають світити всім навколо.
“Святі землі Волинської подібні до тих світильників — своїм життям і вірою вони освітлювали шлях для інших, не ховалися у темряві, а несли світло Христове, яке і сьогодні продовжує сяяти через їхні молитви та приклад”, – сказав архіпастир.

Архієпископ зауважив, що кожен із нас також покликаний бути світильником у цьому світі, не ховатися від викликів та труднощів, а, як святі, сміливо йти шляхом праведності, служити ближнім і тримати своє серце відкритим для Божої благодаті.

Особливо зворушливою була присутність численних дітей у храмі. Вони з радістю та щирістю приступили до Святого Причастя, приймаючи Тіло і Кров Христові з дитячою довірою та вірою. Їхня участь у Таїнствах створила атмосферу надії на духовне відродження майбутніх поколінь.

На завершення свята архієрей подякував духовенству та усім пристунім за щирі молитви та закликав до особливої молитви за множення народу українського. Він наголосив, що у часи випробувань, коли Україна стикається з викликами війни, важливо молитися не лише за мир, а й за духовне відродження, єдність та зміцнення кожної української родини.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/23/arkhiyepyskop-pymen-ocholyv-bohosluzhinnya-u-khrami-vsikh-volynskykh-svyatykh-rivnoho/
803
Рівне. Голос Церкви

23 Oct, 08:27

🥰У храмі Всіх волинських святих сьогодні зібралося багато дітей, які з радісними та чистими серцями приступили до Святого Причастя. Маленькі віряни з дитячою простотою та довірою приймали Тіло і Кров Христові, укріплюючись у вірі та Божій любові.
742
Рівне. Голос Церкви

23 Oct, 07:58

🙏Верую
Ствердно та голосно, піднесено і натхненно у храмі Всіх волинських святих лунало «Вірую». Цей урочистий момент об’єднав усіх присутніх в єдиній молитві, коли кожне слово символу віри набувало особливої сили. Віряни, духовенство разом проголошували віру в єдиного Бога, утверджуючи свою вірність християнським істинам.
700
Рівне. Голос Церкви

23 Oct, 07:20

🌸У своїй проповіді архієпископ Пимен наголосив на образі світильників, що не ставляться під спудом, а мають світити всім навколо. Він підкреслив, що святі землі Волинської подібні до тих світильників — своїм життям і вірою вони освітлювали шлях для інших, не ховалися у темряві, а несли світло Христове, яке і сьогодні продовжує сяяти через їхні молитви та приклад.

Архієпископ зауважив, що кожен із нас також покликаний бути світильником у цьому світі, не ховатися від викликів та труднощів, а, як святі, сміливо йти шляхом праведності, служити ближнім і тримати своє серце відкритим для Божої благодаті.
704
Рівне. Голос Церкви

23 Oct, 07:00

🥰Будьте як діти
3,578
Рівне. Голос Церкви

23 Oct, 06:53

🌸Свято на честь Всіх Волинських Святих має особливе значення для всіх волинян, адже воно нагадує про духовну спадщину регіону та його святих заступників.
695
Рівне. Голос Церкви

23 Oct, 03:30

🌿23 ЖОВТНЯ – СОБОР ВСІХ ВОЛИНСЬКИХ СВЯТИХ

Святкування відбувається в спогад про визволення Почаївської лаври з уніатського полону та повернення в Православ’я 10 жовтня 1831 р .

 Історія Православ’я на Волині багата іменами святих: святителів, князів, преподобних, праведних. Це св. блгв. Ярополк, князь Володимиро-Волинський (1086 р.; див. 22 Листопада / 5 грудня), прп. Стефан Печерський, єпископ Волинський (1094 р., див 27 квітня/10 травня), св. Амфілохій, єпископ Волинський, Печерський чудотворець (1122 р.; див. 10 /23 жовтня), прп. Федір, в чернецтві Феодосій, князь Острозький (1460 р.; див. 11 /24 серпня), св. прав. діва Іуліанія, княжна Ольшанська (1546 р.; див. 6 /19 липня), прп. Іов, у схимі Іоан, ігумен Почаївський (1651 р.; див. 28 серпня/10 вересня) і св. прмч. Макарій, архімандрит Овруцький (1678 р.; див. 7/20 жовтня). З цих святих прп. Іов та Амфілохій спочивають на Волині, в лаврі Почаївської; та окрім цього, за переказами, прп. Стефан похований при своїй кафедрі, у Володимирі -Волинському. З інших святих угодників свт. прп. Федір, наприклад, покояться в Києві в Дальніх печерах; там же , як відомо, спочивають і останки святої і блаженної Іуліанії Ольшанської.

 До Собору Волинських святих насамперед треба віднести св. Ольгу (+ 969 р. ), яка так відома утихомиренням древлян, що жили, як нині відомо, в межах Волинської землі. За сим слідують: св. рівноапостольний князь Володимир, просвітитель Волині і засновник багатьох її міст і храмів; прп. Микола Святоша, кн. Чернігівський, який в 1099 р. був князем Луцького уділу на Волині, і окрім цього в різні часи княжив у Дорогобужі, Пересопниці (сучасна Рівненська обл.) і в інших місцях древньої Волинської землі. І дуже багато інших відвідували Волинь або для «нагляду і проповіді», або займалися влаштуванням Православної Церкви на Валині в смутні часи католицько-уніатського переслідування.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/22/23-zhovtnya-sobor-vsikh-volynskykh-svyatykh-3/
192
Рівне. Голос Церкви

22 Oct, 19:02

🌸А це Всенічне бдіння напередодні престольного свята храму Всіх Волинських святих Рівного
478
Рівне. Голос Церкви

22 Oct, 18:58

🙏Велича́ем ва́с, все святы́е зе́мли Волы́нския, и чтим память вашу, вы бо молите о нас Христа, Бога нашего.
477
Рівне. Голос Церкви

22 Oct, 18:45

🌸АРХІЄПИСКОП ПИМЕН МОЛИВСЯ У КАФЕДРАЛЬНОМУ СОБОРІ ЛУЦЬКА

Архієпископ Пимен взяв участь у святковому Всенічному бдінні напередодні дня памʼяті Всіх Святих землі Волинської в кафедральному соборі Луцька. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

22 жовтня 2024 року, напередодні дня пам’яті собору Всіх Святих землі Волинської, в кафедральному соборі м. Луцьк відбулося урочисте Всенічне бдіння. На запрошення митрополита Волинського і Луцького Нафанаїла архієпископ Рівненський та Острозький Пимен взяв участь у святковому Богослужінні.

Всенічна в цей день об’єднала численних вірян та священників, які зібралися для спільної молитви з нагоди престольного свята.

На святі : https://rivne.church.ua/2024/10/22/arkhiyepyskop-pymen-molyvsya-u-kafedralnomu-sobori-lutska/
502
Рівне. Голос Церкви

22 Oct, 12:49

🙏ВІДІЙШОВ ДО ГОСПОДА НАСЕЛЬНИК МЕЖИРІЦЬКОГО МОНАСТИРЯ СХОМОНАХА НЕСТОР

21 жовтня 2024 року на 87-му році життя мирно відійшов до Господа схимонах Нестор (Павлюк), насельник Свято-Троїцького Межиріцького чоловічого монастиря. Відспівали схимонаха у рідній обителі. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

22 жовтня 2024 року у Свято-Троїцькій Межиріцькій обителі звершили чин похорону схиархимандрита Нестора (Павюка). Заупокійне богослужіння очолив намісник монастиря архімандрит Феодор (Мельничук) у співслужінні братії обителі, благочинного Острозького благочиння прот. Олександра Максимюка.

Павлюк Андрій Юхимович народився 12 грудня 1937 року в селі Козлин, Рівненського району. Ще в юності, під час паломництва до Свято-Троїцько-Сергієвої лаври, отримав благословення від старця на самітницький спосіб життя. Не будучи постриженим у ченці, він вже жив за монашими правилами, вивчив на пам’ять увесь Псалтир і постійно його читав.

Отець Арсеній (його чернече ім’я) багато паломникував, відвідував святі місця Грузії та Нового Афону (Абхазія), де зустрічався з благодатними старцями. Часто навідував старця прот. Миколая (Гур’янова) на острові Заліт.

У 1991 році, після відновлення Межиріцького монастиря, прийняв там монаший постриг і взяв ім’я Арсеній.

Отець Арсеній був духовним наставником для багатьох, до нього приїздили духовні чада з усієї України. Він ревно ніс послухи ключника, привратника і екскурсовода, вкладаючи великі зусилля у відновлення монастиря. 

«Бо коли ми живемо, для Господа живемо; і коли вмираємо, для Господа вмираємо: і чи живемо, і чи вмираємо — ми Господні» (Рим. 14:8).

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/22/vidiyshov-do-hospoda-naselnyk-mezhyritskoho-monastyrya-skhyarkhimandryt-nestor/
695
Рівне. Голос Церкви

22 Oct, 04:33

🙏 На 86 році життя відійшов до Господа схимонах Нестор, насельник Свято - Троїцького Межиріцького чоловічого монастиря.

Нехай Господь прийме душу новопреставленного у своїх небесних обителях та упокоїть зі святими …
821
Рівне. Голос Церкви

22 Oct, 04:29

🌿22 ЖОВТНЯ – ПРАВЕДНОГО ПРАОТЦЯ АВРААМА І ЙОГО ПЛЕМІННИКА ЛОТА


Після змішування Богом мов у Вавилоні люди, розділившись на багато народів, люди забули істинного Бога і стали поклонятися ідолам.

Тоді Господь сказав до Аврама: «Вийди із землі твоєї. З тебе вийде великий народ, і Я благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє». З вірою і покорою прийнявши повеління Боже, Аврам вийшов з Ура Халдейського і зі своєю дружиною Сарою і племінником Лотом оселився в землі Ханаанській.
Незабаром Лот відокремився від Аврама, але місто, де він оселився, було захоплене ворогами, і Лот потрапив у полон. Аврам озброїв своїх рабів, розбив їх і звільнив Лота. Коли Аврам повертався з перемогою, назустріч йому вийшли царі. Мелхиседек, цар Салимський, священник Бога Всевышняго, виніс хліб і вино і благословив Аврама. Сам Господь був з Аврамом і уклав з ним завіт, сказавши: «Подивися на небо і порахуй зірки, якщо тільки можеш, стільки в тебе буде нащадків».
Коли Авраму виповнилося 99 років, Господь з’явився йому і сказав: «Я – Бог Всемогутній; ходи перед Лицем Моїм, і будь непорочний: і Я поставлю завіт Мій з тобою і дам тобі численне потомство. Тепер ти не будеш називатися Аврамом, але нехай буде тобі ім’я Авраам; бо Я зроблю тебе батьком багатьох народів. Дружині ж твоїй хай буде ім’я Сарра. І народить тобі сина, і ім’я йому буде Ісаак».

Біля діброви Мамре, де оселився Авраам, йому з’явився Господь під виглядом трьох мандрівників, прообраз Пресвятої Трійці. Прийнявши з почестями і щедро пригостивши гостей, Авраам знайшов благовоління Боже. Один з гостей сказав: «На наступний рік, коли я знову в цей час буду в тебе, у дружини твоєї буде син». Було відкрито Авраамові і про намір Господа погубити жителів міст Содому і Гоморри, які погрузли в гріхах. Авраам виклопотав позбавлення від кари своєму племінниу Лоту, який жив праведним життям у Содомі.
У будинок Лота прийшли два Ангели у вигляді мандрівників. Содомляни стали вимагати видачі їх. Тоді Ангели вразили содомлян сліпотою, а Лоту і його родичам звеліли йти з міста в гори. «Рятуй свою душу, не оглядайся назад», – сказали вони.

Після їхньго відходу Содом і Гоморра були вражені вогнем і сіркою з неба, і вся країна та перетворилася в солоне озеро, сьогодні Мертве море. Дружина Лота не виконала веління Ангела. Обернувшись назад, вона перетворилася в соляний стовп.
Коли Авраамові виповнилося сто років, Сара народила йому сина Ісаака. Тоді Авраам наказав своїй служниці Агарі, від якої в нього був син Ісмаіл, покинути будинок.

Люблячи Авраама, Господь зробив від Ісмаїла численні аравійські народи. І ось після багатьох років життя Господь посилає Авраамові останнє випробування, яке перевершує сили звичайної людини. Випробовуючи віру Авраама, Бог сказав йому: «Візьми сина твого єдиного, якого ти любиш, Ісаака, і піди в землю Моріа і там принеси його в жертву на одній із тих гір, яку Я тобі покажу». Незважаючи на великий сум, Авраам послухався волі Господньої і прийшов із сином на гору Моріа. Він розклав багаття. І сказав Ісак до Авраама: «Батько мій! Ось вогонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?» Авраам відповів: «Бог нагледить ягня Собі, сину мій». Зв’язавши Ісаака, Авраам поклав його на жертовник і взявши ніж, простягнув свою руку, щоб заколоти його. Але в цей момент він почув голос Божий: «Авраам! Не піднімай руки на отрока, бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога, і не пожалів сина свого єдиного, для Мене». Авраам розв’язав Ісака, і, побачивши барана, який заплутався в кущах, приніс його в жертву.

Через кілька років померла Сарра, і Авраам вступив у новий шлюб з Хеттурою, від якої мав ще шістьох синів. Проживши сто сімдесят п’ять років, Авраам мирно віддав дух свій Господу Богу. Від нього, як родоначальника народу Юдейського, народився Сам Христос, і всі істинно віруючі в Христа називаються синами Авраама.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/21/22-zhovtnya-pravednoho-praottsya-avraama-i-yoho-pleminnyka-lota-2/
793
Рівне. Голос Церкви

21 Oct, 05:24

🌿21 ЖОВТНЯ – ПРЕПОДОБНОГО ОЛЕКСІЯ КАРПАТОРУСЬКОГО


Олександр Кабалюк, який згодом і нарікся преподобного Олексієм Карпаторуським, народився 12 вересня 1877 року в селі Ясіня в Марамороші — східній частині Карпатської Русі, в родині селян. Набожні батьки назвали сина на честь благовірного князя Олександра Невського. З дитинства він читав багато літератури, прагнув знань про віру.
Відслуживши в армії, Олександр зважився пов’язати своє життя з Церквою. Він пішов до прозорливого старця Бескидського монастиря, який порадив йому присвятити себе служінню Богу. У себе на батьківщині Олександр Кабалюк, після смерті батька вже ставши заможним господарем, якось познайомився з чоловіком, який прийшов з Почаєва до Карпатської Русі продавати духовну літературу. Він і розповів Олександру про Православну віру, про святині Православ’я та зокрема про Почаївську Лавру. І юнак набув бажання побувати там, відразу ж відправившись із цим чоловіком до Почаєва; потім відвідав Київ, де пізнав красу православного богослужіння. Тут він познайомився з ченцями Печерської Лаври і розповів їм про нелегке становище русинського населення в Карпатах, знемагав під важким австро-угорським гнітом.

Забезпечений тут богослужбовими і духовно-повчальними книгами, він став пробиратися потайки через дрімучі карпатські ліси; всі отримані книги приніс на батьківщину. Познайомившись з історією і довідавшись, що унія обманом була нав’язана русинському народу, і бачачи, як уніатське духовенство на кожному кроці експлуатує зубожіле селянське населення, юнак Олександр вирішив присвятити себе духовному служінню і діяти як місіонер, сподіваючись, що тоді він зможе успішніше впливати на віруючих, щоб вони скинули з себе ярмо і повернулися в свою прадідівську віру, віру Православну.
Однак на місіонерську діяльність влада відповіла тим, що в районах православного руху жандарми зграями робили облави, били людей до крові і піддавали арешту всіх, у кого виявляли православну літературу. Та гоніння не тільки не відлякали юнака, але ще більш зміцнили у вірі і бажав істинно і православно слідувати за Христом. Для того щоб набратися духовного досвіду, тоді ще  Олександр Кабалюк здійснює паломництва до Єрусалиму і на Святу Гору Афон, де в 1908 році настоятель Свято-Пантелеймонівського монастиря архімандрит Мисаїл благословляє Олександра іконою Пресвятої Богородиці «Акафістна» зі словами: «Прийміть від мене цю ікону Божої Матері і відвезіть її в свій край як благословення святої Афонської Гори».

У 1909 році він вступає на навчання до Яблочинського чоловічого монастиря. Про ці події на Афоні була видана брошура, в якій приводився короткий нарис з історії поширення Православ’я на Закарпатті та страждання русинів під угорським і католицьким гнітом.

25 березня 1910 року, з благословення єпископа Холмського Євлогія, архімандрит Серафим звершив постриг Олександра Кабалюка, майбутнього Христового сповідника, в малу схиму з нареченням імені Олексія в честь Олексія, чоловіка Божого. 11 липня 1910 року послідувало висвячення в ієродиякона; 15 серпня, в день Успіння Божої Матері, — в ієромонахи. Після цього він починає нести послух, що стає справою всього його життя: служити священником у Закарпатті.

На сайті:  https://rivne.church.ua/2024/10/20/21-zhovtnya-prepodobnoho-oleksiya-karpatoruskoho-2/
843
Рівне. Голос Церкви

20 Oct, 10:33

🌺АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ОЧОЛИВ ЛІТУРГІЮ У ХРАМІ ПРОРОКА ІЛЛІ м. ДУБНО

20 жовтня 2024 року, у 17-ту неділю після П’ятидесятниці, в день пам’яті преподобного Сергія Послушливого, Печерського, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен звершив Божественну літургію в храмі святого пророка Божого Іллі в місті Дубно. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Під час Літургії підносилися особливі прохання за мир в Україні, за захист від ворога та за допомогу нужденним. Архієрей також звернувся з молитвою за всіх полеглих воїнів і мирних жителів, невинно вбитих у час війни в Україні.

Після завершення Літургії архієпископ Пимен виголосив проповідь, у якій розтлумачив уривок з недільного Євангелія про воскресіння сина наїнської вдови (Лк. 7:11-17). Владика підкреслив важливість цього чуда для кожного християнина, звертаючи увагу на безмежне милосердя Христа.

“Цей уривок нагадує нам про Боже милосердя і співчуття. Як Христос сказав вдові: ‘Не плач’, так Він звертається і до нас у скорботах нашого життя. Господь приходить, аби повернути нам надію, навіть коли здається, що все втрачено”, — зазначив архієпископ Пимен у своїй проповіді.

Він також наголосив, що це воскресіння є символом майбутнього воскресіння всіх віруючих, яке ми очікуємо у славі Божій. Архієпископ закликав усіх зберігати віру і молитись за тих, хто страждає, підтримуючи ближніх у добрі та милосерді.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/20/arkhiyepyskop-pymen-ocholyv-liturhiyu-u-khrami-proroka-illi-m-dubno/
848
Рівне. Голос Церкви

20 Oct, 10:18

🥰У ВОСКРЕСЕНСЬКОМУ ХРАМІ ОСТРОГА ВІДБУВСЯ БЛАГОДІЙНИЙ ЯРМАРОК НА ПІДТРИМКУ ЗСУ

13 200 гривень зібрали віряни УПЦ м. Острог під час благдійного ярмарку “Під Покровом Богородиці. Про це повідмоляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

20 жовтня 2024 року, у Воскресенському храмі Острога відбулася благодійна акція, спрямована на підтримку української армії. Під час акції вдалося зібрати 13 200 гривень.

Парафіяни храму, діти та молодь недільної школи активно долучилися до заходу, приносячи свої пожертви і духовно підтримуючи один одного в молитві. Настоятель храму прот. Віктор Земляний висловив вдячність усім, хто взяв участь у цій добрій справі, зазначивши, що такий внесок є не лише матеріальною допомогою, але й виразом любові та милосердя, до якого закликає Покров Пресвятої Богородиці.

Зібрані кошти будуть спрямовані на допомогу Збройних сил України.

Нагадаємо, що благодійну акцію “Під Покровом Богородиці” ініціював соціальний відділ Рівненської єпархії УПЦ. За період проведення до неї доличились десятки парафій та зібрали близько 200 тисяч гривень для допомоги ЗСУ.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/20/u-voskresenskomu-khrami-ostroha-vidbuvsya-blahodiynyy-yarmarok-na-pidtrymku-zsu/
817
Рівне. Голос Церкви

20 Oct, 09:07

‼️Прийом керуючого єпархією
21 жовтня, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.
780
Рівне. Голос Церкви

20 Oct, 04:44

🌿20 ЖОВТНЯ – МУЧЕНИЦІ ПЕЛАГІЇ ТАРСІЙСЬКОЇ, ДІВИ

Пелагія була донькою знатних язичників, та пішла за християнами, увірувала в Іісуса Христа й забажала прийняти святе Хрещення. Дівчина берегла чистоту душі своєї і тіла, бо мала єдиного Нареченого – Сина Божого. Заради Нього відмовила усиновленому наступнику імператора Діоклетіана, який покохав дівчину й хотів узяти її за дружину.

Із презирством відкинула обіцянки й умовляння правителя, що теж захопився красою Пелагії, і була жорстоко покарана.

«Не потрібно мені твого царського, суєтного і тимчасового вінця, бо в Господа мого у Небесному Царстві для мене уготовані три нетлінних вінця. Перший за віру, бо я увірувала всім серцем моїм в Бога Істинного; другий за чистоту, бо я вручила Йому моє дівоцтво; третій за мучеництво, бо я хочу прийняти за Нього всяку муку й покласти душу мою заради моєї любові до Нього».

Пелагія повсякчас молилася Господу, щоб Він дав їй можливість зустрітися з єпископом Тарсійським Клиноном, який на той час переховувався від гонінь в горах. Він міг звершити над нею таїнство Хрещення. І от мрія дівчини збулася. Дорогою до своєї годувальниці в гущавині лісу свята побачила перед собою єпископа Клинона.

Його молитва мала таку силу, що із землі забило джерело. Діва зайшла в нього чисту воду, аби стати рабою Господньою. По тому вона причастилася Святих Дарів. Велика радість сповнила душу Пелагії, ніби вона піднялася над землею і її не тримає тягар буденності. Любов до Господа та слова вдячності рвалися з її грудей до Неба.

Віра в милість Божу, жертовність життя Іісуса переродили Пелагію: раніше вона була гордовитою та величною, тепер же стала смиренною та лагідною; хто знав її балакучою, нині бачив перед собою мовчазну дівчину; любов до вишуканих страв змінилася постом та утриманням; колись вона не уявляла життя без розваг, веселощів, віднині її постійно супроводжувала молитва, спілкування із Всевишнім. За Нього й пішла на муки.

Мати святої сама віддала її на суд, бо боялася гніву імператора. Діоклетіан, злісний гонитель християн, готовий був помилувати красуню Пелагію, та вона не зреклася Христа. Оголивши своє невинне тіло, дівчина спокійно увійшла до розжареної печі. І сталося чудо – вона вмить розтеклася миром, що наповнило пахощами всі вулиці й площі. Кістки святої залишилися неушкодженими. Їх, за наказом імператора, викинули за місто. Чотири лева, що прийшли з пустелі, оберігали святі мощі від диких звірів та птахів. Згодом єпископ Клинон поховав останки мучениці.

За імператора Костянтина на тому місці, де мощі святої знайшли свій останній притулок, було зведено храм. Непохитність віри, любові до Господа дали дівчині вищі блага і життя вічне. Її приклад надихає, укріплює, дає сили встояти перед щоденними спокусами, зберегти в душі хоча б краплину світла й тепла.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/19/20-zhovtnya-muchenytsi-pelahiyi-tarsiyskoyi-divy-2/
850
Рівне. Голос Церкви

19 Oct, 16:21

🇺🇦У СЕЛІ НЕМИРІВКА ПРОВЕЛИ У ВІЧНІСТЬ ВОЇНА СЕРГІЯ ЗАБРІДНЬОГО

У селі Немирівки попрощались із Захисником України Сергієм Забрінім. Чин похорону звершили священники УПЦ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

16 жовтня 2024 року від важкої хвороби зупинилось серце 35-річного військовослужбовця Сергія Забріднього із села Немирівка Радивилівського благочиння. Чин поховання воїна звершили Покровському храмі його рідного села. Службу очолив благочинний Радивилівського округу протоієрей Вячеслав Демчук.

ЗАБРІДНІЙ СЕРГІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ (18.09.1989 – 16.10.2024 р.р.) був призваний до Збройних Сил України по мобілізації в березні 2024 року.

Щире співчуття рідним та близьким військовослужбовця.
Вічна пам‘ять та шана Герою…

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/19/u-seli-nemyrivka-provely-u-vichnist-voyina-serhiya-zabridnoho/
812
Рівне. Голос Церкви

19 Oct, 12:18

‼️ПРОПОВІДЬ. ВОСКРЕСІННЯ СИНА НАЇНСЬКОЇ ВДОВИ

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Дорогі брати та сестри! Ми тільки-но почули євангельську розповідь про воскресіння сина вдови з міста Наїна. Розповідь досить коротка. Євангеліст Лука буквально кількома словами передає всю глибину горя цієї жінки, яка ховає свого сина.

Христос зустрічає похоронну процесію: «А з міста виходили люди, які ховали єдиного сина, що помер, у жінки, яка була вдова». Вона ховає все, що в неї залишалося – вона вже поховала чоловіка, і тепер ховає свого сина. По суті, вона прощається з усім, що тримало її у цьому світі. Усі зв’язки розриваються, і більше в неї нікого не залишилося.

І ось Христос зупиняється, торкається нош, на яких лежав померлий, і повертає життя цьому юнакові. Він повертає його матері, а разом із воскрешеним сином до життя повертається і сама вдова.
Люди, які стали свідками цього дива, з жахом, страхом і здивуванням вигукують: «Бог відвідав народ свій!». І справді, сам факт воскресіння мертвого викликав і викликає у людей жах, трепет і нерозуміння, оскільки це порушує звичний порядок речей.
Це велике диво, яке вражає нашу уяву, але, як часто буває в Євангелії, справжнє диво приховане десь глибше.
Сьогоднішнє Євангеліє розповідає не лише про воскресіння, а й про ще одне чудо, яке можна виразити лише двома словами: «Христос зглянувся над жінкою і сказав їй: “Не плач”».

Бог відвідує свій народ не тільки як Той, Хто воскресає мертвих. Він приходить до нас як Той, Хто співчуває своїм людям. Серце Христове, що відображає Божественну любов Отця, сповнене милосердя — і в цьому полягає справжнє диво.
Ми нечасто бачимо воскресіння мертвих або миттєві зцілення тяжкохворих. Але часто ми стаємо свідками того, як благодать і милість Божа торкаються людського серця. Ми бачимо, як Божа милість стосується наших сердець, поранених, занурених у страх, сумніви й зневіру, — і в цьому справжнє диво.

Бог є Той, Хто може торкнутися серця кожної людини, незалежно від того, в якому мороці, гріху чи падінні ми перебуваємо. Христос діє як Той, Хто відкриває нам любляче серце Небесного Батька, і в цьому полягає унікальна Божественна радість сьогоднішнього Євангелія. Це та радість, якою ми маємо жити у цьому світі.
Амінь.

Автор: прот. Андрій Декер,
настоятель Варварівського храму с. Рачин Дубенського благочиння

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/19/propovid-voskresinnya-syna-nayinskoyi-vdovy/
853
Рівне. Голос Церкви

19 Oct, 05:51

🌿20 ТОНН ДОПОМОГИ ДЛЯ СВЯТОГІРСЬКОЇ ЛАВРИ ВІД ВІРЯН УПЦ РІВНЕНЩИНИ: СПРАВА ЛЮБОВІ ТА МИЛОСЕРДЯ

За ініціативи Рівненської єпархії УПЦ було зібрано та доставлено 20 тонн гуманітарної допомоги до Успенської Святогірської лаври. Вантаж, зібраний за короткий термін, містив продукти харчування, засоби гігієни та фінансову підтримку. В акції взяли участь віряни Здолбунівського та Корецького благочинь. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Віряни Рівненської єпархії УПЦ зібрали 20 тонн гуманітарної допомоги для Успенської Святогірської лаври. Вантаж був доставлений до обителі 17 жовтня і складався з продуктів харчування (картопля, буряк, капуста, борошно, консервація, цукор) та засобів особистої гігієни. Організацією збору допомоги займався соціальний відділ при Рівненській єпархії.

Архієпископ Рівненський і Острозький Пимен підкреслив важливість цієї акції як вияву християнської любові та милосердя. Він нагадав про слова Христа: «Бо я голодував, і ви нагодували мене; спраглий був, і ви напоїли мене; мандрівником був, і ви прийняли мене»(Мт. 25:35). За його словами, така підтримка є невід’ємною частиною духовного життя, особливо в складні часи.

Організаційними питаннями збору та доставки гуманітарного вантажу займалися протоієрей Петро Перетятко, керівник соціального відділу єпархії та благичинні: о Василь Начев, благочинний Здолбунівського благочиння та о.Андрій Дячек, благочинний Корецького благочиння, який супроводжував вантаж разом із отцем Олександром Єгоровим.
Протоієрей Василь Начев, благочинний Здолбунівського благочиння, відзначив активну участь своїх парафіян у допомозі Лаврі: «Наші віряни завжди охоче відгукуються на заклики про допомогу, і ця акція стала черговим доказом християнського милосердя», — зазначив він, підкресливши важливість слів Спасителя: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мт. 5:7).

Протоієрей Андрій Дячек, який супроводжував гуманітарний вантаж до Святогірської лаври, поділився враженнями від поїздки: «Дорога була нелегкою, але сповненою радості, бо ми знали, що веземо життєво необхідну допомогу тим, хто її потребує найбільше. Це величезна підтримка для насельників лаври та місцевих жителів, і ми раді, що можемо долучитися до цієї благородної справи». Він також висловив впевненість, що доставлений вантаж стане великою підмогою для ченців та мирян, що мешкають у Святих Горах.

Завдяки сприянню Благодійного Фонду народного депутата Юрія Бойка «Кришталеве джерело», вантаж був успішно доставлений до Святих Гір.

Ця допомога не лише підтримує насельників Святогірської лаври та біженців, що знайшли тут прихисток, але й забезпечує жителів навколишніх сіл, постраждалих від війни. Архієпископ Пимен завершив, закликаючи до подальшої солідарності: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, хто не має» (Лк. 3:11).

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/19/20-tonn-dopomohy-dlya-svyatohirskoyi-lavry-vid-viryan-upts-rivnenshchyny-sprava-lyubovi-ta-myloserdya/
879
Рівне. Голос Церкви

19 Oct, 04:41

🌿19 ЖОВТНЯ – СВЯТОГО АПОСТОЛА ФОМИ

Святий апостол Фома був родом із галілейського міста Панеади і займався рибальством. Почувши благовістя Іісуса Христа, він усе залишив і пішов за Ним. Апостол Фома входить до числа Дванадцяти святих апостолів, 12 учнів Спасителя.

За свідченням Священного Писання, святий апостол не повірив розповідям інших учнів про Воскресіння Іісуса Христа. На восьмий день після Воскресіння Господь з’явився апостолу Фомі і показав Свої рани. “Господь мій і Бог мій!” – вигукнув святий апостол. 

“Фома, який був колись слабкішим за інших апостолів у вірі, – каже святитель Іоанн Златоуст, – став по благодаті Божій мужнішим, ревнішим і невтомнішим за інших. Він обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, “не злякавшись сповіщати Слово Боже народам диким”. 

За Церковним Переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол закарбував мученицькою смертю. За навернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора (Меліпура) святий апостол був ув’язнений у в’язницю, зазнав катувань і пронизаний п’ятьма списами, відійшов до Господа. 

Частини мощей святого апостола Фоми є в Індії, Угорщині та на Афоні. На початок XXI століття частина чесної глави апостола зберігалася в монастирі Іоанна Богослова на Патмосі, Греція. З ім’ям апостола Фоми пов’язана Аравійська (або Арапетська) ікона Божої Матері (6 вересня).

Апостолу Фомі моляться у разі невір’я, яке турбує душу, як тому, хто сам пройшов цей тяжкий стан.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/19/19-zhovtnya-svyatoho-apostola-fomy-2/
904
Рівне. Голос Церкви

18 Oct, 04:43

🌿18 ЖОВТНЯ – ПРЕПОДОБНОГО МАТФЕЯ ПЕЧЕРСЬКОГО, ЧУДОТВОРЦЯ

Блаженний отець Матфей Печерський не тільки ім’ям мав першого євангеліста, але, як тому було дано бачити Ефіопську країну і викривати її в невірі, так і цей блаженний, перебував в іночестві в Печерському святому монастирі, в дні святих первоначальників святої обителі. За великі свої подвиги отримав від Бога обдарування — бачити ясно обличчя підземних ефіопів, бісів, викривати їх потаємні підступи і відкривати на велику користь тим, хто спасається.

Блаженний старець, стоячи один раз в церкві на своєму місці і охопивши поглядом всю братію, яка стояла і співала, побачив біса, який обходив їх в образі воїна; він на краях риз своїх носив липкі квіти, і кладучи на квітку щось зле, кидав її на кого-небудь. І якщо квітка прилипала до кого-небудь із співаючої братії, в тому після малого стояння слабшала увага і, знайшовши собі який-небудь привід, він виходив із церкви і йшов до своєї келії, де спав, не повертаючись більше до церкви на спів. Якщо ж кидав на кого, але квітка не приставала, той стояв міцно на співі, поки не відспівували утреню, і тоді відправлявся в свою келію. Бачивши це, старець розповів про те братії, і всі остерігалися виходити із церкви.

У цього старця був звичай останнім виходити із церкви після утрені, коли братія розходилася по келіях. Одного разу він вийшов і сів під церковним билом, бажаючи трохи заснути, тому що келія його була далеко від церкви. І він побачив, що великий натовп йде від монастирських воріт і, придивившись, побачив одного біса, що з гордістю сидить на свині, і безліч інших, що йдуть навколо нього. І запитав їх старець: «Куди ви йдете?» Біс, що сидить на свині, відповідав: «За Михайлом Тоболковичем». Старець же, осінивши себе хрестом, пішов до своєї келії — вже був світанок дня — і, зрозумівши видіння, сказав учневі своєму: «Піди запитай, чи в келії Михайло». Той пішов запитати, і йому відповідали: «Сьогодні після утрені він вийшов за монастирську огорожу».

Старець повідав видіння ігумену і найстаршій братії. Закликавши брата, ігумен запитав брата про його поведінку і, наставивши його словом повчання, відпустив його в
келію. Преподобний же Матфей, будучи прозорливий, і іншу братію з любов’ю навчав сидіти в келії, постійно згадувати Бога і молитися за свої гріхи.

При цьому преподобному Матфею преставився блаженний ігумен Феодосій, і Стефан став ігуменом на його місце, а після Стефана — Никон. При Никоні було Матфею таке видіння. Одного разу, стоячи за утренею, він підняв очі, бажаючи бачити ігумена, блаженного Никона, і побачив віслюка, що стояв на ігуменському місці; він зрозумів, що ігумен не прийшов до утрені, і розповів йому про те. Ігумен, прийнявши це одкровення як покарання, багато каявся, і з тих пір, відкладаючи не тільки лінощі, а й будь-яку необхідну монастирську справу, намагався перш за всіх приходити до церкви, так що після цього напоумлення він швидше досяг блаженної святості.

Також і багатьох інших видінь удостоївся цей блаженний старець і розповідав їх на користь братії. Досягнувши доброї старості, він почив у Бозі в доброму сповіданні; його чесні мощі лежать нетлінно в печері зі святими отцями, а сам він молиться за нас.
«Послання» Печерського ченця Полікарпа до свого ігумена Акиндина згадує також про участь преподобного Матфея з іншими подвижниками в зціленні св. Никити, який самовільно пішов в затвор і став жертвою бісівського зваблення, але згодом, виправившись, стяжав великі доброчесності і удостоївся бути єпископом Новгородським.
Мощі преподобного Матфея спочивають в Ближніх печерах, на картах яких вони відзначаються з 1638 року. З невідомої причини карти Ближніх печер 1638 і 1661 років вказують мощі преподобного Матфея двічі, в обох випадках називаючи подвижника володарем дару прозорливості.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/18/18-zhovtnya-prepodobnoho-matfeya-pecherskoho-chudotvortsya-2/
1,008
Рівне. Голос Церкви

17 Oct, 14:24

🙏АРХІЄПИСКОП ПИМЕН ЗДІЙСНИВ ЗАКЛАДКУ ХРАМУ У СТАРОМУ КОРЦІ

У Варварівському скиту с. Старий Корець буде домовий храм на честь святителя Луки Войно-Ясенецького. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

17 жовтня 2024 року архієпископ Рівненський і Острозький Пимен здійснив закладку домого храму на честь святого Луки Войно-Ясенецького у Варварівському скиту с. Старий Корець. Настоятелем цього скиту є архімандрит Михаїл Зущенко.

“Це значна подія для місцевої православної громади, адже святий Лука Войно-Ясенецький, відомий своїми подвигами як лікар і духовний наставник, є шанованим святим, особливо серед тих, хто служить у медицині та військовій сфері”, – розповів архієпископ Пимен.

Закладка храму у такий непростий час означає, що є прагнення зберігати православні традиції серед населення.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/17/arkhiyepyskop-pymen-zdiysnyv-zakladku-khramu-u-staromu-kortsi/
1,048
Рівне. Голос Церкви

17 Oct, 06:07

🥰У РІВНЕСЬКІЙ ЄПАРХІЇ ПРОДОВЖУЮТЬ ПРОВОДИТИ БЛАГОДІЙНІ ЗАХОДИ НА ПІДТРИМКУ ЗСУ
З благословіння керуючого Рівненської єпархією архієпископа Рівненського та Острозького Пимена у Рівненській єпархії УПЦ проходить благодійні ярмарки “Під Покровом Богородиці”. Ініціює акцію соціальний відділ при єпархії. Цими днями благодійні заходи пройшли у Корці, Рівному та с. Студянка Дубенського благочиння. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

🌸У Георгіївському храмі м.Корця  відбувся благодійний ярмарок «Під Покровом Богородиці». Захід організували з метою підтримати українських військових. Приготували різноманітні смаколики прихожани храму, а також вихованці недільної школи, які й реалізовували продукці.
Вдалося зібрати 18 970 гривень.

🌿У Борисо-Глібській парафії м.Рівне відбувся благодійний ярмарок. За словами настоятеля, прот. Павля Ляшека, найбільше потрудилися діти.  Зібрали 9 350 гривень на потреби української армії.

🌸Віярни Миколаївського храму с.Студянка Дубенського благочиння теж організували на подвір‘ї храму благодійний ярмарок. Вдалося зібрати 11 250 гривень для ЗСУ.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/17/u-rivneskiy-yeparkhiyi-prodovzhuyut-provodyty-blahodiyni-zakhody-na-pidtrymku-zsu/
1,237
Рівне. Голос Церкви

17 Oct, 04:28

🌿17 ЖОВТНЯ – МУЧЕНИЦІ ДОМНИНИ І ЇЇ ДОНЬОК ВЕРОНІКИ ТА ПРОСКУДІЇ

Мучениця Домнина та дочки її Вероніка (Віринея) та Проскудія (Просдока) жили у місті Антіохії у Сирії. За царювання імператора Діоклетіана, вони постраждали за Христа в 304 році.

Про їхній подвиг розповідає Євсевій Кесарійський:
“Була в Антіохії якась свята і дивна за своєю душевною чеснотою жінка, відома красою, багатством, родовитістю та доброю про себе славою. Двох своїх дочок виховала вона в правилах істинної віри; були вони у розквіті юності та краси. 
Часи були непростими, тому родина була змушена переховуватись. Злісні заздрісники з усіх сил намагалися вистежити їх. Дізнавшись, що мати з доньками живуть в іншій країні, їх хитрістю викликали в Антіохію, там вони потрапили в пастку, розставлену воїнами. 

Мати, бачачи у безвихідне становище стала готувати себе та дітей. Розповіла дочкам, які випробовування готують їм люди; найстрашнішою була загроза продажу їх у розпусний будинк. Вона сказала дочкам, що зрадити свою душу, віддавши її у рабство демонам страшніше за будь-яку смерть та гірше за всяку загибель. Мати запропонувала єдиний вихід – втеча до Господа. 

Дочки утвердилися в цій думці, пристойно огорнулися своїми плащами, на півдорозі попросили у варти дозволу відійти трохи вбік і кинулися в річку, що протікала поруч.”

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/16/17-zhovtnya-muchenytsi-domnyny-i-yiyi-donok-veroniky-ta-proskudiyi-2/
955
Рівне. Голос Церкви

16 Oct, 06:26

🥰У РІВНЕНСЬКОМУ ПІВДЕННОМУ БЛАГОЧИННІ ВІДБУЛИСЯ ЗАХОДИ НА ПІДТРИМКУ ЗСУ

“Під Покровом Пресвятої Богородиці” у Рівненському Південному благочинні пройшли низка заходів, присвячених підтримці наших захисників та захисниць. Віряни, парафії та недільні школи об’єдналися, щоб допомогти нашим воїнам, які мужньо боронять Україну. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

В рамках заходів були проведені благодійні ярмарки, концерти недільних шкіл та парафіяльних хорів. Також у храмах звершувалися молебні за здоров’я та силу наших захисників і захисниць.

Завдяки спільним зусиллям вдалося зібрати значну суму — 92 000 гривень, гроші підуть на потреби Збройних Сил України.
Благочинний Рівненського Південного округу, прот. Валерій Капітанюк, висловив подяку всім, хто долучився до цієї важливої справи, та наголосив на необхідності продовжувати підтримку наших воїнів, молячись за їхнє здоров’я та перемогу України.

Віримо, що спільними зусиллями ми наближаємо нашу перемогу!

🌸Михайлівський храм с. Зоря на благодійному ярмарку – концерті зібрав 25.000 тис. грн.
🌿У Свято – Троїцькій парафії с.Колоденка зібрали – 20.000 грн. на підтримку ЗСУ.
🌸Іоанно- Богословський храм с. Біла Криниця зібрав. 5.000 грн. для украхнських воїнів.
🌿Різдва – Богородичний храм с. Ясениничі організував та провів благодвйний захід на якому віряни УПЦ пожертвували 15.000 грн. для ЗСУ.
🌸Успенський храм м. Рівне під ачс благодійного заходу зібрав 9.500 грн.

У Рівненському Південному благочинні повідомляють, що парафії, які не проводили благодійних заходів, ве одно долучилися до акції і пожертвували гроші на потреби української армії.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/16/u-rivnenskomu-pivdennomu-blahochynni-vidbulysya-zakhody-na-pidtrymku-zsu/
1,088
Рівне. Голос Церкви

16 Oct, 04:22

🌿16 ЖОВТНЯ – СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА ДІОНІСІЯ АРЕОПАГІТА, ПРЕСВІТЕРА ПАРИЗЬКОГО РУСТИКА, ДИЯКОНА ЕЛЕФЕРІЯ

Священномучеників Діонісія Ареопагіта, єпископа Афінського, пресвітера Рустика і диякона Елевферія вбито в Галлійській Лютеції (давня назва Парижа) 96 року (за іншими даними – 110 року), під час гонінь за часів імператора Доміціана (81-96). Святий Діонісій жив у місті Афіни. Там же виховувався і здобув класичну еллінську освіту. Потім вирушив до Єгипту, де в місті Іліополі вивчав астрономію. Разом із другом Аполлофоном він був свідком сонячного затемнення в момент розп’яття на Хресті Господа Ісуса Христа. “Це або Бог, Творець усього світу, страждає, або цей світ видимий закінчується”, – сказав тоді Діонісій. В Афінах, куди він повернувся з Єгипту, його обрали членом ареопагу (верховного афінського суду).

Коли святий апостол Павло проповідував в афінському ареопазі, Діонісій прийняв це спасительне благовістя і став християнином. Протягом трьох років Діонісій був сподвижником святого апостола Павла в проповіді Слова Божого. Згодом апостол Павло поставив його єпископом міста Афін. У 57 році святий Діонісій був присутній при похованні Пресвятої Богородиці.
Ще за життя Матері Божої Діонісій Ареопагіт, який спеціально приїжджав до Єрусалима з Афін, щоб побачити Богоматір, писав своєму вчителеві апостолу Павлу: “Засвідчую Богом, що, крім Самого Бога, немає нічого у всесвіті, в такій мірі сповненого Божественної сили і благодаті.

Ніхто з людей не може осягнути своїм розумом те, що я бачив. Сповідую перед Богом: коли я Іоанном був приведений перед обличчям Пресвятої Діви, я пережив невимовне почуття. Переді мною заблищало якесь Божественне сяйво. Воно осяяло мій дух. Я відчував пахощі невимовних ароматів і був сповнений такого захвату, що ні тіло моє немічне, ні дух не могли перенести цих знамень і зачатків вічного блаженства і Небесної слави. Від Її благодаті знемогло моє серце, знеміг мій дух. Якби в мене не були в пам’яті твої настанови, я б вважав Її справжнім Богом. Не можна собі й уявити більшого блаженства, ніж те, яке я тоді відчув”.

Після смерті апостола Павла, бажаючи продовжити його справу, святитель Діонісій вирушив із проповіддю в західні країни, супроводжуваний пресвітером Рустиком і дияконом Елевферієм. Багатьох він навернув до Христа в Римі, а потім у Німеччині, Іспанії. У Галлії, під час переслідування християн язичницькою владою, всіх трьох сповідників схопили і кинули в темницю. Вночі святий Діонісій звершив Божественну літургію у співслужінні Ангелів Божих. На ранок мучеників було обезголовлено. Святий Діонісій узяв свою главу, пройшов із нею до храму і тільки там упав мертвий. Благочестива жінка Катулла поховала останки мученика.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/16/16-zhovtnya-svyashchennomuchenyka-dionisiya-areopahita-presvitera-paryzkoho-rustyka-dyyakona-eleferiya-2/
1,125
Рівне. Голос Церкви

15 Oct, 16:55

🙏СПОЧИВ У БОЗІ ОТЕЦЬ МИКОЛАЙ МОРОЗ

14 жовтня 2024 року на 86-му році життя спочив у Бозі протоієрей Миколай Мороз, уродженець села Дермань-І. Все його життя було присвячене служінню Господу, своїй родині та пастві.

Відспівування протоієрея Миколая відбулося у Свято-Троїцькому храмі села Дермань. Чин похорону очолив благочинний Здолбунівського благочиння прот. Василь Начев у співслужіння кліриків благочиння.
Прот. Миколай Мороз залишив по собі не лише родину, але й велику духовну спадщину, яка назавжди залишиться в серцях його парафіян.

Народившись 14 вересня 1939 року в простій селянській родині, він ще з юних років долучився до духовного життя — вже з 7-го класу співав у церковному хорі. Після закінчення восьмирічної школи та роботи в колгоспі, в 1974 році розпочав свій шлях церковного служіння, будучи призначеним псаломщиком у Хрестовоздвиженський храм села Спасів. Того ж року, 12 серпня, він був рукоположений в сан диякона архієпископом Даміаном, а вже в 1983 році отримав священиче служіння.

Протягом свого довгого служіння, протоієрей Миколай був настоятелем у кількох храмах Здолбунівського району, зокрема Різдво-Богородичного храму в селі Білашів, де прослужив понад десятиліття. Завершив своє активне служіння в Свято-Троїцькому Дерманському монастирі.

Протягом своєї духовної праці протоієрей Миколай був нагороджений усіма можливими церковними відзнаками за віддане та безкорисливе служіння. До останніх днів він залишався вірним своєму покликанню, служив у місцевих храмах, коли дозволяло здоров’я, та співав у церковному хорі.

Зі святими упокой, Господи, душу прот. Миколая ….

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/15/spochyv-u-bozi-otets-mykolay-moroz/
1,156
Рівне. Голос Церкви

15 Oct, 11:44

🥰60 000 ГРН ДЛЯ ЗСУ ЗІБРАЛИ ВІРЯНИ УПЦ РІВНЕНСЬКОГО ПІВНІЧНОГО БЛАГОЧИННЯ

У Рівненській єпархії проходить благодійна акція “Під Покровом Богородиці”. У ній беруть участь різні парафії, організовуючи ярмарки, де реалізують домашню випічку. Вторговані гроші віряни передають на потреби Збройних Сил України. Рівненське Північне благочиння ярмаркувало у с. Бармаки, с. Великий Олексин, с. Олександрія, с. Великий Житин, с. Малий Житин, Новоукраїнка, с. Ходоси та с. Гориньград. Вдалося зібрати 60 000 грн. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

🌸З благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена і за ініціативи соціального відділу єпарії благодійний ярмарок відбувся в Іоанно-Богословській парафії с.Бармаки. зібрали 8000 грн.
🌿Різдва-Богородична парафія с.Великий Олексин теж ярмаркувала та зібрала 13.100 грн. на потреби української армії.
🌸Космо-Даміанівська парафія с.Олександрія  під час ярмарку вторгувала 2 810 грн.
🌿Михайлівська парафія с.Великий Житин зібрала 7 670 грн.
🌸Також у ярмарку брали участь : Свято-Троїцька парафія с. Гориньград ( 2 500 грн.), Кирило-Мефодіївська парафія с.Малий Житин (1 300 грн.), парафія святого апостола Андрія Первозванного с.Ходоси ( 1 000 грн.).
🌿Провела масштабний ярмарок парафія на честь Казанської ікони Божої Матері с.Новоукраїнка  та зібрала 11 510 грн.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/15/60-000-hrn-dlya-zsu-zibraly-viryany-upts-rivnenskoho-pivnichnoho-blahochynnya/
1,111
Рівне. Голос Церкви

15 Oct, 10:40

‼️Прийом керуючого єпархією
16 жовтня , у середу, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00 .
995
Рівне. Голос Церкви

15 Oct, 04:36

🌿15 ЖОВТНЯ – СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА КИПРІАНА, МУЧЕНИЦЬ ІУСТИНИ ТА ФЕОКТИСТИ

У 3 столітті за царювання римського імператора Декія жив в Антіохії язичницький мудрець, знаменитий волхв Кипріан. Він умилостивив жертвами самого князя темряви, віддав йому у владу всього себе, і той дав йому в служіння полк бісів і обіцяв поставити князем після виходу з тіла. Багато хто звертався до нього у своїх потребах, і він допомагав їм бісівською силою. Звернувся до нього одного разу юнак на ім’я Аглаїд, син багатих і знатних батьків. Одного разу побачив він дівчину Іустину і був вражений її красою, і став відтоді шукати її прихильності й любові, вона ж відповідала йому відмовою: “Наречений мій – Христос; Йому я служу і заради Нього зберігаю мою чистоту”.

Озброївшись таємними знаннями і закликавши на допомогу нечистих духів, Кипріан тричі посилав їх спокусити Іустину. Вони навіювали їй погані думки, розпалювали в ній тілесну пристрасть, спокушали улесливими й лукавими промовами, але Іустина перемагала їх постом, молитвою і хресним знаменням. Осоромлені й залякані хрестом Господнім, вони втекли з ганьбою. Розлютився тоді Кипріан і став мстити Іустині за свою ганьбу. Він наслав мор і виразки на дім Іустини і на все місто, як колись диявол на праведного Іова. Вона ж старанно молилася, і бісівська мана припинилася. Після такої зміни люди стали прославляти Христа, а Кипріан, прозрівши, зрікся справ диявола, висповідав усе місцевому єпископу Анфиму, віддав йому на спалення всі свої книги й благав здійснити над ним Святе Хрещення.

Він цілком змінив своє життя, через сім днів після хрещення його поставили на читця, через двадцять днів – на іподиякона, через тридцять – на диякона, а через рік висвятили на ієрея. Незабаром він був поставлений єпископом і в цьому сані проводив таке святе життя, що зрівнявся з багатьма великими святими.
Під час гонінь на християн за часів імператора Діоклетіана Кипріяна та Іустину оббрехали, посадили до в’язниці, потім веліли повісити святого і стругати йому тіло, а Іустині – бити по вустах і очах. Після цього їх кинули в казан, але киплячий казан не заподіяв їм жодної шкоди. Зрештою їх засудили на усічення мечем.
Бачачи невинну смерть мучеників, воїн Феоктист оголосив себе християнином і був страчений разом із ними.

Священномученика Кипріана, святу мученицю Іустину і святого мученика Феоктиста вбили в Нікомідії 304 року.
Мощі святих перебувають на Кіпрі, в селі Меніко (20 км від Нікосії), у храмі, присвяченому святим. З 13 століття (з 1268 року), після падіння Антіохії, мощі були переправлені на Кіпр і сховані в маленькій каплиці.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/10/15/15-zhovtnya-svyashchennomuchenyka-kypriana-muchenyts-iustyny-ta-feoktysty-2/
1,152
Рівне. Голос Церкви

14 Oct, 16:10

💙Привітання Блаженнішого Митрополита Онуфрія зі святом після богослужіння у Покровському монастирі.
954

2,530

subscribers

4,616

photos

1,401

videos
Best Similar Channel
СПЖ - новости Православия Telegram Channel
СПЖ - новости Православия
26,876 subscribers
@pravoslavie
Українська Православна Церква Telegram Channel
Українська Православна Церква
23,148 subscribers
@upc_news
ИСИХАСТ Telegram Channel
ИСИХАСТ
16,915 subscribers
@petrgolik
Жизнерадостный Архидиакон Андрей Пальчук Telegram Channel
Жизнерадостный Архидиакон Андрей Пальчук
14,187 subscribers
@postnoemenypalchuk
Святогорская Лавра Telegram Channel
Святогорская Лавра
13,411 subscribers
@svlavra
Перший Козацький Telegram Channel
Перший Козацький
11,342 subscribers
@kozaktv1
Митрополит Амвросий Telegram Channel
Митрополит Амвросий
10,775 subscribers
@archbishopambrose
МИРЯНИ Telegram Channel
МИРЯНИ
9,563 subscribers
@miryany
LION оптовий KURS - ОБМІН ВАЛЮТ Telegram Channel
LION оптовий KURS - ОБМІН ВАЛЮТ
9,193 subscribers
@rivne_lion_kurs_opt
Правблог Telegram Channel
Правблог
8,692 subscribers
@pravblog1
Random Similar Channel
Тетяна Царук. У пошуках істини Telegram Channel
Тетяна Царук. У пошуках істини
1,978 subscribers
@tsaruk_upc
Діалог.ТУТ Telegram Channel
Діалог.ТУТ
3,946 subscribers
@dialogtut
Ужгород Православный Собор УПЦ Telegram Channel
Ужгород Православный Собор УПЦ
1,523 subscribers
@ungsobor
Non possumus non loqui (канал Вахтанга Кипшидзе) Telegram Channel
Non possumus non loqui (канал Вахтанга Кипшидзе)
2,316 subscribers
@angry_opposum
протоиерей Игорь Рябко Telegram Channel
протоиерей Игорь Рябко
2,918 subscribers
@kerigma_orthodox
Благословенный Кавказ Telegram Channel
Благословенный Кавказ
3,764 subscribers
@blagokavkaz
Хмельницька єпархія УПЦ Telegram Channel
Хмельницька єпархія УПЦ
1,812 subscribers
@khm_upc
Адвокат Микита Чекман Telegram Channel
Адвокат Микита Чекман
2,610 subscribers
@nikita_chekman
Анастасия Дмитрук Telegram Channel
Анастасия Дмитрук
2,598 subscribers
@dmytruk_anastasiia
Пилигрим Telegram Channel
Пилигрим
1,330 subscribers
@orthodox_pilgrim

2025 All Right Reserved

Disclaimer: The content displayed on this website is solely provided by the respective Telegram channels. We hold no ownership or responsibility for the content shared by these channels.