nesvidomo

Читала вчора отак🎀

наївне

спочатку до мого ока
впала маленька пилинка
потім мені до штанів
прилип круглий репях
згодом звідкись в руці
опинилась твоя рука
а блискітки з тіней для повік
відбились тобі на щоках
накрохмалений комір сорочки
замастився блиском для губ
зникли усі хвилювання й страхи
застудився здоровий глузд
захотілось малювати сердечка
в усіх можливих блокнотах
зранку встається так легко,
ніби щодня субота

нічого не проходить безслідно
тим паче, таке велике
йтиме супроти усього
обличчям до зустрічного вітру
топчись по мені, любове
хай лишатимуться сліди
бо коли ти, як кажуть, справжня
то від них і не болить

найбагатші люди у світі
посміхаються незнайомцям
до найбагатших людей у світі
тягнуться малюки
найбагатшим людям у світі
тепло й від зимового сонця
найбагатші люди у світі
насправді — це я і ти

ми сміємось на повні груди
наче нас хтось лоскотав
хапаємось за животи,
падаємо на ламінат
від сміху в нас ллються сльози
і плутаються слова
так можуть найбагатші люди у світі
тобто, саме як ти і я

ми нічого не встигли
в нас усе горить у руках
скоріше покличте друзів
посмажимо картоплю й батат
ми усюди спізнились
нам, мабуть, випишуть штраф
але якщо ти кудись спізнився
то було, куди поспішав

у цього хліба
хрустка скоринка
в яблука
кругле тіло
а вино
бордового кольору
звечора не скінчилось

молоко це
ще трохи тепле
в кукурудзи
парна кількість зернят
полуниця
пускає пагони
картопля висаджена
в рівномірно прокопаний ряд

кава ця
з плямами бензину
цукор
розсипався на столі
печиво
крихтами вʼїлось у вуса
дим
щільно й затхло стоїть

щоки ці
зсередини пошматовані
губи
покусані і сухі
підборіддя
із саднами знизу
під очима
синьо-зеленуваті синці

плечі ці
згорблені серпом
руки
вільно висять
долоні
шорсткі і зморщені
пальці
не зігнути в кулак

вікна ці
поплямовані скотчем
сонце
світить рівно в анфас
кухня
з напівтонами радости
ранок —
римований кіно-пейзаж

🥱🛌☀️

nesvidomo pinned «🌊раджу читати під suspirium🌊 яким крижаним не було би море на суші завжди холодніше вода поглинає всі звуки допоки не лишиться тиша вода поглинає все світло допоки не дзвенітиме темрява вода поглинає усе і викидає до найближчого берега треба дуже…»

🌊раджу читати під suspirium🌊

яким крижаним не було би море
на суші завжди холодніше
вода поглинає всі звуки
допоки не лишиться тиша
вода поглинає все світло
допоки не дзвенітиме темрява
вода поглинає усе
і викидає до найближчого берега

треба дуже старатися
щоб потонути у морі
бо хто ж його так розізлить
аби зробитись вдосталь суворим
і підняти штормові хвилі
чи потягнути до дна
де не було ще ніколи людей
навіть на підводних човнах

там живуть чудернацькі створіння
з ліхтариками на чолі
вони бачать зовсім погано
але знають, куди плисти
вони ніколи не бачили світла
бо в частини взагалі немає очей
ці істоти не губили ключі
і не створювали табличку в ексель

там кришталева тиша
і непролазна пітьма
коли заплющити очі
картинка така ж, як була

але сьогодні море ніхто не дратує
і на березі вітру нема
тому ставши на пальці ніг
можна дістати до дна
хвилі лагідно оминули
кожну скелю і маяк

скоро на шкірі білявим мереживом
висохне солона вода

рано чи пізно
усі митці почнуть продавати туфлі
треба ж за щось друкувати вірші
які так усім шкрябають душу
треба за щось купити гітару
виявляється, вона коштує грошей
а пісню твою збережуть в телеграмі
вона ж бо така хороша
мистецтво для всіх
і мистецтво для кожного
ви усі молодці
але це нічого не коштує
ти ж бо митець
така в тебе доля
дай частину себе
усі візьмуть, на здоровʼя!
ти корова на фермі
експлуатований раб
хоча в тебе кредит
вдома крапає дах
а ти співаєш пісні
і пишеш свої римовані тексти
якщо обираєш бути артистом
готуйся продати останні мешти

якщо одного дня всі помруть
і лишаться хіба кістки
ними відбиватимуть ритм
найбільш живучі
тобто — митці:)

любові моєї
стане на всіх
беріть
ріжте її
наче хліб
трісніть скоринку
відламайте окраєць
зробіть бутерброд
посмажте зі смальцем
я випечу ще
не соромтесь
куштуйте
я не вмію зробити
ні пиріг і ні штрудель
хліб цей
простий і трохи прісний
його без нічого
не захочеться їсти

можна
змочити його водою
посипати цукром —
й хоч десерт не до столу
можна зробити з нього сухарик
подавати із пивом
з дешевих броварень
а можна
намастити маслом вершковим
з шинкою
й сиром —
бутерброди у школу

це все дуже прісно
і зрозуміло
беріть-но цей хліб
беріть-но це тіло
беріть цю любов
беріть
що хотіли

я випечу ще
невелике це діло

Якщо ви запитаєте мене, чи люблю я поезію, то я відповім «так»

Але якщо вам буде цікаво in deeper level, то вбийте мене, перемеліть на шматочки, закопайте, посадіть туди дерево, хай воно виросте велике-велике — от тоді зрубайте, зробіть з нього папір і надрукуйте на ньому якусь хорошу збірку віршів

Не витирай ноги, коли йтимеш до мене додому
Цей бруд не дарма до тебе прилип
Ми його змішаємо навпіл з картоном
Поставимо стіни,
поміж — гулятиме свист

І сміття не лишай на звалищі
Набʼємо ним ортопедичний матрац
Підемо шукати піддони
Для ліжка потрібен каркас

З наших листів я зроблю найдорожчі фіранки
З них з часом можуть вигоріти слова
Ніхто не прокидатиметься о восьмій чи сьомій ранку
Бо сонце не вийде — вікон нема

На стелі павуків і пилюку поглинув грибок
Світло вимкнули, нема ні опалення, ні води
Але в нас шафа сьогодні тріснула від книжок
І зранку приходили в гості сусідські коти

Друзі, швиденько добиваємо збір і я публікую новий віршик🩷

ЗАПОВІДЬ 11 // не зроби випадкової рими у тексті прозовому

пророцтво збулось
«не зроби випадкової рими»
не вбий, не вкради, не зрадь
не зроби випадкової рими
не відбери у дитини мʼяч
не образь друга свого
не проходь повз розпачливий плач
не наступи на котячів хвіст
не влаштовуй в кімнаті срач
не проїдься в автобусі зайцем
не забудь, як грати у квач
не топчи бабусину клумбу
проти ближнього не діяч
не вкради чужу запальничку
не одвернись, отримавши лящ
не бігай по церкві в неділю
не клацни поличкою хрящ
не зроби кумира собі
не ховайся з обличчям у плащ

не створи випадкової рими
риму випадкову пробач


📝Оля Духота, Микита Солоід, Кирило Черкаський

діти ростуть
і ти зустрічаєш своїх перших учнів на кирилівській

ти теж ростеш
і заколюєш першу зморшку ботоксом

діти ростуть
«вибачте, а у вас часом не буде запальнички»

ти теж ростеш
«ні, даруйте, я не палю, запитайте в мого товариша»

діти ростуть
вони пишуть свої перші серцеворозтрощені вірші

ти теж ростеш
шукаєш, чим би розбити серце, аби написати новий текст

діти ростуть
вони набивають у підвалах свої перші тату

ти теж ростеш
у твоїх перших тату вже почав плисти контур

діти ростуть
знають, ким будуть, коли стануть дорослими

я теж росту
ніяк не дочекаюсь, коли виросту

Яке цікаве життя
добре, що воно одне
було би їх два
либонь щось би сильно змінилось

але хто його зна?

від такої кількості краси
в мене б не витримали очі
а від кількості любові — розірвалось би серце
я би встигла зробити
усе, що хочу
застрелити трампа
привітатися з меркель

пробігти марафон
завести чорну собаку
продати слона
і купити аляску

побувати в мумбаях повчитись в сорбоні влаштувати повстання проти смартфонів обрати ім'я обійняти терориста змінити назву для місяця січня поцілувати г`ю гранта у дев'яностих до землі відростити волосся
побудувати у києві ще п'ять мостів поплавати голяка в кожному з морів

я б зробила усе
якби знала
що хочу
зрозуміти це
мабуть
життя буде вдосталь

здається
ніби від мого «я»
лишилося тільки «й»
і загубилася голосна

цікаво
як трапилось так
вони ж були разом
абсолютно усе життя

так само
якби від голови
серед ночі
відрізали половину лиця

так само
якби з грудей
серед натовпу
вирвали два ребра

так само
якби моїй кішці
наступив би
хтось на хвоста

так само
якби в бабусі
забрали рецепт
холодця

так само
якби у світі
повністю зникла
прісна вода

так само
якби у квітів
не лишилось би
жодного пелюстка

так само
якби у неба
ніколи б ще раз
не почалася гроза

так само
якби у сонця
виснажились запаси
тепла

так само
якби у Франції
випили останню
пляшку вина

так само
якби в музиці
зникла б
мінорна ля

так само
якби з поезії
стерли б усі
любовні слова

так само
якби в математиків
забрали би
цифру 2

так само
якби не торкнулась
мене
ніколи твоя рука

але добре
що в мене є моя «й»
їй пасуватиме
будь-яка голосна

літо 2024

завтра я прокинусь стамбульським котом
з красивими довгими вусами
я спатиму в блакитній мечеті
і грітиму наїдене пузо

завтра я прокинусь ліонським жирафом
у величезному зоопарку
на мене усі дивитимуться
і робитимуть фотографії

завтра я прокинусь неаполітанською чайкою
в мене буде строкате тіло
я поцуплю сережки у мандрівниці
аби ними прикрасити крила

завтра я прокинусь каннською рибою
і житиму в лазуровому морі
і думатиму про одвічне:
коли я прокинусь з тобою?

вірш в маршрутці о 8:15 в пт за 10 хв (майже)

в мене забагато дурнуватих думок
я не думаю за себе
я думаю за двох
а іноді за трьох і за десятьох
я в кожному слові шукаю підвох

я бачила більше ніж варто бачити
бо кожна дрібничка має своє значення
кожне слово має синонім
кожна пряма врешті решт промінь
кожен промінь врешті решт відрізок
як ми з каменя зробили телевізор

чому я постійно настільки весела
чи не порізався той, хто біжить по лезу
чи доживу я до літа чи можливо до осені
чи не забагато займаю я простору

я маю трильйони думок на секунду
ловлю їх за хвости, закручую в мотузку
вʼяжу з них вузли — міцні й довговічні
і все одно не згадаю, що було в січні
не знаю що в липні і тим паче у вересні
я просто наглухо загублений телепень
я трохи направду загрюканий дверями
я тихо насупився злякавшись темряви
я просто наглухо загублений телепень

Я хочу завести нових друзів
Я хочу завести нового кота
Я хочу змінити колір волосся
Я хочу змінити імʼя
Я хочу викинути усі речі
Я хочу викинути компʼютер з вікна
Я хочу переїхати в інше місто
Я хочу змінити імʼя
Я хочу забути усіх коханих
Я хочу забути усі свята
Я хочу звільнитись з роботи
Я хочу змінити імʼя
Я хочу стерти відбитки пальців
Я хочу стерти ненаписане у листах
Я хочу розчинитись в повітрі
Я хочу змінити імʼя
Я хочу втікти уночі
Я хочу втікти і ховатись в лісах
Я хочу розмалювати обличчя
Я хочу змінити імʼя
Я хочу збирати гербарій
Я хочу збирати нектар у квітках
Я хочу стати лісовою бджолою
Я хочу змінити імʼя
Я хочу нове тіло і голос
Я хочу нове життя
Я хочу усіх забути
Я хочу змінити імʼя

☀️збір закрили

Реально, жодних віршів, поки збір не закриємо

Друзяки, нумо так: ви закриваєте збір (там якісь 3к лишилось), а я кидаю новий віршик🌷🎀

https://send.monobank.ua/jar/W1oJbsyPc

колись мені було 12 років
і це було дивовижно добре
хотілося лише сирних чипсів
і завтра не йти до школи
хотілось грати у клеш рояль
і аби мама не сварила за гармидер у шафі
а тато за розбитий екран і невигуляну собаку

але колись дівчинка
якій я висипав тирсу на голову
назвала мене притрушеним ідіотом
і дала ляпаса якось не зовсім по-доброму
наступного дня я приніс шоколадку
у якості щирого вибачення
мою улюблену, молочну з фундуком
а вона навіть не подивилась

я тоді дуже образився
зачинився в туалеті і плакав
ніяк не доходило
чим не вгодила їй шоколадка
вже не хотілося грати в клеш рояль
і тих згаданих сирних чипсів
бо виявилось, в мене є серце
а отже — було, що бити


далі буде