[☧]ЛЗУТ.

«Парадокс роздріблености»

–•–
Єдність, що містить у собі весь задум буття, є основою всякої речі, бо поза нею всяка множина обертається на небуття, а дробовість втрачає сенс, не утримуючись у самій собі. Парадокс роздроблености полягає в тому, що вона, будучи явищем розрізнености, вказує на необхідність і неминучість з'єднувального початку, без якого дробовість стає безмовною тінню, нездатною до буття. Єдність перевершує дробовість не як щось, що протистоїть їй, але як істина, що відкриває справжню сутність відмінностей, які поза єдиним законом скочуються в хаос, ба більше, бо хаос теж має апрофолоігзм, що хоч і всерівно повертається у хаосний цикл, але не завжди безсенсовий. Тому прагнення до з'єднання речей і людей, до відновлення гармонії в собі і зовні є не просто чеснота, але шлях до самої основи життя. Саме у природній єдности, що з'єднує невидиме з видимим, розум з річчю, ціле з частиною, знаходиться вище благо, недоступне роздроблености, бо роз'єднане нездатне до повноти. Думка завжди перебуває цілісною в розмаїтті виразів, асвіт знаходить свою досконалість лише в нероздільній, але й незлитій єдности, звідки і розкривається справжня природа всякого сущого.
–•–
Автор - Микита Шевченко.

Сторінки - 6.

Дата публікації - 2024.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Корони та престоли: критика та баталія.»

–•–
Існує найвищий порядок буття, який глибоко вплетений у тканину нашого існування, що перебуває у постійній тязі до Світла. Єдиний принцип, що стоїть над людським розумінням і заперечує лінійний рух часу, є принцип влади як умови самої сутности світу. У правителі, у спадкоємности та в монархії ми бачимо весь глибокий, незмінний принцип, що проростає крізь історію та тримає її на гранях Не бесного й земного. Ми бачимо цілковите тяжіння до джерела абсолюту. Кожен порив до відокремлення завжди зрештою приводить до ще більшого прагнення до повернення до єдиного, і це є відгоміном вищого порядку, втіленого у правителі. "Даний для царства, даний від Бога нам монарх (Послання до Римлян 13:1-2), царювати він повинен серед смертних во плоті, але безсмертних во Христі, виконуючи обов'язок перед Богом".
–•–
Автор - Микита Шевченко.

Сторінки - 8.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Браття й сестри!

Всі ми знаємо і віримо, що має настати час, коли розмовам та теоремам єднання прийде кінець, але постане воїстину міцна та єдина стихія, яка маніфестуватиме себе з повною достойністю.

15 листопада. Золотоверхий Київ, Михайлівська площа.

Марш обєднаних гетьманських дружин по Столиці.

Вдихніть знову в місто Архянгола життя, скаране на горло содомітами та іншими видами демократів. Прийди. Маршируй.

Мир Вам!

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ 🌟 🇺🇦
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи: @AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: @A_Rtuur

«Розклад безкастових суспільств»

–•–
В ім'я Господа, Який створив світ з мудрістю, даючи йому лад та порядок, щоб кожна частина творіння виконувала свою роль. Народи, як і людські душі, мають своє місце в цьому Божому устрої, і коли цей порядок порушується, настає руїна. Народи, без встановлених каст та гієрархії, що відкидають Божий порядок, схожі на дерева без коріння. Вони не мають твердої основи і, через це, легко піддаються бурям і руйнуванню. Безкастові народи, що не визнають чіткої гієрархії, призводять до того, що їхня спільнота розпадається, а кожен індивід прагне вирішувати своє питання за своїм бажанням, не слухаючи мудрости тих, хто має керувати. Ось бо як тіло має голову, що править ним, і серце, що його живить, так і народам потрібно мати тих, хто стоїть на сторожі істинної правди та чеснот. Тому нехай будемо як паства у стадові праведному, що віддана пастиреві, який веде їх праведними шляхами. Бо де немає пастиря, там розбредаються овечки, кожна у свій бік, і попадають у лапи вовків та в ями темряви. Нехай же возлюбимо порядок, що від Бога, і слухаємо тих, кому Бог доручив наставляти нас, щоб уникнути руїни та зберегти мир, бо руїна приходить до тих, хто не має єдности, а єдність – це дар Святого Духа, даний усім народам для спасіння.
–•–
Автор - Дмитро Донцов.

Сторінки - 18.

Дата публікації - 1941.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Вірність в давні віки: рід, побратимство, нація.»

Сьомого листопада представник Віснику "Ангарта" провів лекцію для членів ГО "Правого Сектору" в Івано-Франківську, на тему пам'яті Української давнини.

Неодмінно зачепивши також і аспекти перспектив української монархії, як органічного принципу влади, який гарантує виконання головних ідей українських рухів впродовж усього часу, а саме: самостійництво, експансія, порядок.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur

«Цезар Август" у "Новій науці" Віко: Монархія як засіб від демократії»

–•–
Монархія — принцип, який врівноважує надмірности людського «я». Самоусвідомлений та впертий індивідуалізм руйнує людське єднання, вбиває почуття причетности, змушує людину зникати в безмежности власних егоїстичних прагнень. Цезар Авґуст, постать, яку Віко обирає для ілюстрації свого аргументу — це не просто імператор, не просто символ імперії, а приклад сили, яка врівноважує людське прагнення до хаосу. Він є втіленням вимоги божественного Провидіння, що несе за собою беззаперечний порядок, в якому індивід змушений скоритися задля більшого блага. Монархічна мета — поворот від егоцентризму до побожности, від роздробленої свідомости до зосереджености на одному центральному принципі. І коли демократія, за Віко, вироджується у власний антипод, монархія залишається як остання можливість для збереження порядку і повернення до джерел людяности.
–•–
Автор - Ганса Блом, Джон Крістіан Лорсен, Луїзи Сімонетті.

Сторінки - 15.

Дата публікації - 2007.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

« Про те, що всі королі були батьками родин. »

—•—
Якщо послух батькам безпосередньо належить за природним законом, а покора князям - за посередництвом гуманної постанови, то яка причина, щоб закони природи поступалися місцем законам людським? Як ми бачимо, влада Батька над своєю дитиною поступається місцем і підпорядковується владі Судді. Якщо ми порівняємо природні права Батька з правами Короля, то побачимо, що вони єдині, без жодної різниці, а лише в широті або обсязі: як Батько над однією сім'єю, так і Король, як Батько над багатьма сім'ями, поширює свою турботу на збереження, годування, одягання, научання і захист всієї Співдружности. Його війна, його мир, його суди і всі акти його суверенітету спрямовані лише на те, щоб зберегти і роздати кожному підлеглому і нижчому Батькові, а також їхнім дітям їхні права і привілеї; так що всі обовязки Короля зводяться до універсальної батьківської турботи про його народ.
—•—
Автор - Роберт Філмер.

Сторінки - 8.

Дата випуску - 1680р.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ спільно зі [☧]ᏗЗᎩᎢ

«На п'єдесталі думки: гієрархія»

–•–
Метафізична основа цієї роботи зосереджується на тому, як гієрархія, відображаючи сутність Бога, стає канавою, через яку виливається божественна благодать. Кожен член Церкви, від верховного пастиря до найменшого слуги, має своє призначення в цій божественній симфонії спільного блага. Святитель Іоанн Златоуст наголошує на природности гєрархії, яка існує у всіх аспектах творіння, вказуючи на те, що кожна істота має своє місце у божественному пляні. Це вчення відзначає важливість служіння і відповідальности, яка лежить на вищих шарах, котрі, за словами святого Авґустина, мають діяти як слуги Бога. Ставимо на перше місце - принцип Церкви. Тут, у святих переданнях Апостолів, закладена мудрість, що вказує на священний шлях, яким слід іти, аби зрозуміти божественну гієрархію, що пронизує як духовний, так і соціяльний порядок.
–•–
Автор - Микита Шевченко.

Сторінки - 7.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Межі порожніх ідей»

–•–
Чи варто слідувати за обіцянками «свободи для всіх» і «влади для кожного», якщо, як показують часи, такий шлях веде до безладу і роздроблення? Там, де влада поділена на безліч рук, не можна очікувати єдности й сили; де кожен недосвідчений обирає свій шлях. Дух епохи, що веде нас до занепаду, потребує нових рятівних рук, як і руки Шарля Морраса у Франції, що прагнули відродити силу нації. Чи можемо ми відродити цю велику ідею? Чи здатні ми, споглядаючи на минуле, черпати натхнення для майбутнього? Нехай ця робота стане закликом до боротьби, свідченням незламности перед лицем безвідповідальности і розпаду. Не бійтеся вивести на світло темряву, що ховається за оболонками політичних концепцій. Коли ми ставимо запитання про справжню суть Держави, ми не можемо оминути концепцію абсолютної справедливости, що повинна панувати над усіма законами.
–•–
Автор - Шарль Моррас.

Сторінки - 11.

Дата публікації - 1937р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Витоки сенсу роялізму»

–•–
У питанні єдности — єдности політичної, стоїть питання пред до його вирішення. Єдність — рух до перемоги усіх низьких ідеялів, задля здобуття вищих ідеялів; Роялізм — це не просто прихильність до королівської влади, рояілзм — це відданість вищому ідеялу єдности. І єдність здобувається формально, не в пляні згуртованости влади або децентралізації!! Тільки в сильній та могутній владі, до якої йдуть шляхетні роялісти. Демократія, занурена в постійні спроби знайти компроміс між протилежностями, затьмарює розуміння єдиного й непорушного. Лише монархія, обґрунтована в Божественному авторитеті, може дарувати своєму народу відчуття істинного шляху, що може вести тільки у верх. Монархія — це передвічна аксіома, з метафізичною сутністю, неприступною перед імпульсами хаосу. Монархія — це не вибір, а єдине і остаточне призначення, де влада короля не розчиняється в голосах, а є вічним світлом, що освітлює шлях Держави в абсолюті з Ладом єдиного Бога Христа.
–•–
Автор - Юрій Шатковський. Микита Шевченко.

Сторінки - 3.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Монізм у королівській владі»

–•–
Апофеоз праведної монархічної ідеї — твір, що спалахує на захист сакральности монаршої влади. У Роберта Філмера — це тверде слово серед демократичного туманну. У ідеях ґеніяльного пана вирує непримиренна боротьба за істинну природу авторитету, яка висловлена крізь могутність. Розмірковуючи над природою людського існування, робота закликає до повернення до справжньої величи. Тут зустрічаються гоббсівська концепція абсолютної влади. Як сказав Філмер: «... Я люблю будівлю Гоббса, а водночас не люблю його фундамент...». Справжня ідея не може бути побудована виключно на людському страху й інтересах. Королівська влада є не суспільний договір, а божественний закон, природний.
–•–
Автор - Роберт Філмер.

Сторінки - 11.

Дата публікації - 1652р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Абсолют Єдиного»

–•–
У цій праці піднімається одна з фундаментальних тем — абсолютність і незмінність Бога, який виявляється у двох ключових образах: ЯХВЕ, Бог Старого Завіту та Ісус Христос, Месія і Цар Нового Завіту. У центрі дискурсу — непорушність тези про те, що Христос не є просто пророком чи моральним учителем, а є втіленням самого ЯХВЕ, Господа, який створив і панує над усією реальністю. Тут досліджується тісна, хоч і часто забута, лінія тяглости між Царем Ізраїля і Царем усього сущого, Яким є Христос. Кожен акт божественного втручання, кожен прояв Божого промислу в історії людства — це прояв однієї й тієї ж сутності, що зібрана в особистости Христа. Його жертва і воскресіння не тільки виправдовують людство, але й остаточно підтверджують Його верховенство над усім світом.
–•–
Автор - Барт Ерман.

Сторінки - 13.

Дата публікації -2016 р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Душа міста»

–•–
В умовах сучасности, коли урбанізація сформувала нову соціяльну парадигму, Освальд Шпенґлер представляє погляд на феномен міста. У цій роботі, що є логічним продовженням його культурно-фільозофських роздумів з праці «Занепад Европи», Шпенґлер розглядає місто як центр цивілізаційного занепаду через зневагу до свого буття — села, баченого крізь призму европейського традиціоналізму. Він спостерігає за глибинними змінами, що торкаються не лише політики чи економіки, але й душі европейської людини, яка втрачає зв'язок із природним порядком буття. Місто стає символом кінця культури і переходу до цивілізації, де людська екзистенція підкорена механічному ритму життя. Цей текст, перекладений для українського читача, дарує можливість відчути гостру актуальність Шпенґлерової думки в сучасному світі, де питання кризи культури стають дедалі більш значущими.

–•–
Автор - Освальд Шпенґлер.

Сторінки - 14.

Дата публікації - 1918р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot