[☧]ЛЗУТ.

Браття й сестри!

Війна триває, а з нею триває й експансія (в геометричній проґресії) важливости дронів та головного засобу проти них - РЕБ систем; а відповідно, покращення систем радіо-електронної боротьби напряму корелює зі збереженням життів представників інституту східного лицарства, українських воїнів та просто наших захисників - 115-ї бриґади ЗСУ.

Ця банка була відкрита представниками бриґади якраз для покращення (збільшення частот до діяпазону 400–1200) однієї з РЕБ систем на озброєнні.

Війна досі триває, від неї досі залежать усі тисячолітні починання нашої Нації.

Покажіть вірність Богові через вірність своїм ближнім та конвертуйте свій праведний гнів у донації для Воїнства.

Реквізити на покращення РЕБ-у для 115-ї бриґади:

🔗💸Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/59J9i8iSxh

💳💸Номер картки банки: 4441 1111 2979 7928

💸 Paypal: [email protected]

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:
[email protected]
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:
@AnghartaBot

«Падіння Заходу»

–•–
У текстах Донцова розкривається напружена поліфонія ідей, у якій циклічність історичного процесу стикається з есхатологічним передбаченням, а західна цивілізація - у своїх демонічних метаморфозах - виступає водночас як простір апостазії та втраченої сакральности. В сій роботі протиставлено два Заходи: один, занурений у хаос матеріяльного утилітаризму, інший - архетипний, що зберігає у своїх надрах світло християнської традиції. Дана критика хаосу, розгорнута через різку демаркацію між традицією і сучасністю, сполучається з трагічним усвідомленням двоїстости культурного коду. Сакральність - наш порятунок, що вислизає, а лібералізм - маніфестація антропольогічної катастрофи. Ідеял матеріяльної - деструкція внутрішнього «я» людини, її горизонтальна топольогія руйнує вертикаль духу, захоплюючи особистість у хаос вульгарного еґоїзму.
–•–
Автор - Ігор Загребельний.

Сторінки - 5.

Дата публікації - 2014р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Етика каст та суспільств»

–•–
Суспільство - єдина смертна по плоті на цій землі субстанція, де кожен елемент виконує свою функцію. Справедливість - велична геометрія, в якій права й обов'язки врівноважуються не в егоїстичному й антионтольогічному сенсі, а в суворій симетрії соціяльности в клясах. Людина, будучи транзитною формою, входить у вузол у нескінченній мережі детермінізму, де вона знаходить місце для себе і державної гармонії. Етична справедливість у тексті набуває обрисів майже есхатологічного явища. Вона (етична справедливість) вимагає не тільки віддачі, а й жертви, де сильний перебирає на себе тягар управління, а слабкий знаходить сенс через служіння. Така влада зі служінням зобов'язані вести до ідеялу, який стоїть на подібній гієрархії, а ця гієрархія проповідується Святими Отцями християнської Цекрви, і проповідується не формою рабства, а формою «свого місця в організмі». Ця діялектика стає свого роду формою онтольогічної відповідальности.
–•–
Автор - Валеріян Горбачевський.

Сторінки - 9.

Дата публікації - 1959р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Метакриза та дезінтеґрація соціяльного суспільства.»

–•–
Ця робота являє собою аналітичну спробу осмислити феномен метакризи як комплексного стану соціяльної та культурної дезінтеґрації, що відображає кризу ідентичностей і систем цінностей за умов прискореної трансформації суспільства. Це перетин фільозофської антропольогії з соціологією. Ключова увага приділяється концептам постгуманістичної фільозофії, метафізики хаосу і нелінійної соціології, що використовуються для опису нового типу антропольогічних станів, які виникають у результаті ерозії клясичних катеґорій модерну. Генон припускає, що традиційні моделі об'єктивности та солідарности більше не здатні слугувати підставами для когерентного соціяльного буття, тобто суб'єктивізму у своїй ідеольогії, адже глобалізовані структури символічного обміну створюють умови для радикальної площинности людських стосунків, позбавлених осьової вертикалі. Робота має контекстуально зумовлений характер, пропонуючи аналітичну гіпотезу, а не нормативну модель. Викладені тут тези не являють собою остаточної позиції нашого ідеялізму, але спрямовані на стимулювання критичної рефлексії. Це — не декларація, а інструмент для проблематизації.
–•–
Автор - Рене Генон.

Сторінки - ×.

Дата публікації - 1927р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Введення в хаос революції»

–•–
Де Местр, крізь фрагментарні віддзеркалення, постає у всеохопній ідеї осмислення незбагненного; подібности до сутінкової свідомости, що, звертаючись до свого першопочатку, губить власний лик у лабіринтах безкінечного. Автор говорить не до багатьох, а до небагатьох — до тих, хто ще зберіг у собі ядро Вищого, до тих, хто готовий підкорити себе і свій світ незворотному порядку, що не визнає слабкости і страху. У кожному реченні — боротьба: боротьба проти революції, проти животіння, проти самообману. Це гімн еліті, гімн тим, хто піднімається над масою, щоб стати гідними нести в собі сенс істинної революції. Революція — це чума, що несе із собою знищення всього, що було збудовано руками справжніх творців історії. Вона вириває з коренем порядок, розкидає його, як пил перед вітром, і натомість залишає тільки руїни. Люди, які підтримують революцію, не є творцями — вони руйнівники. Вони не будують храмів, а палять їх, вони не садять зерно, а зривають незрілий плід, аби голодувати завтра. Держави і цивілізації не зводяться в актах хаосу. Вони народжуються крізь залізну дисципліну, крізь жертовність і кров тих, хто розуміє: сила порядку — це єдиний стрижень, здатний тримати світ. Революція, що несе на світ або анархію, або республіку (одне иншому не заважає), забуває, що великого у тому нічого не існує.
–•–
Автор - Жозеф де Местр.

Сторінки - 14.

Дата публікації - 1829р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Зречення не як знищення права»

–•–
Монархія, у своєму найглибшому сенсі, є актом метафізичної орґанізації, що перевищує обмеження історії та персональних виборів. Зречення від влади, зречення від трону — це не кінець, це тільки трансформація того, що вже існує в метафізичній сфері. Це зміна форми, а не зміна змісту, адже вища істина, що існує у державному устрої, не підлягає забуттю чи знищенню. Навпаки, зречення є лише моментом переходу, в якому влада, як сутність, залишається, але набуває нової форми через духовну спадкоємність, що позначає нові горизонти для державної ідентичности. І навіть коли зовнішні умови диктують инші стратеґії, цей процес завжди обертається до фундаментальної природи монархії, яка має своє коріння в онтольогії людської цивілізації.
–•–
Автор - Микита Шевченко.

Сторінки - 4.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

« Новий національний "Ерос". »

—•—
Те, чого бракує українській ідеї, це "цілком новий дух". Наша мандрівка по пустелі ще не скінчилася тому, що були в нас тисячі воль замість однієї, і сотки туманних, замість однієї, яскравої думки, що лучила б усіх в одну цілість. Бо що є нація, коли не скупчення мільйонів воль довкола образу спільного ідеалу? Ідеалу панування певної етнічної групи над територією, яку вона одержала в спадщині по батьках і яку хоче залишити своїм дітям. Переклад наших підсвідомих хотінь на ясну мову понять, так означує Фіхте спосіб кристалізації всякої ідеї. З тих двох частин складається українська ідея. З ясно сформульованої мети, з образу ідеалу, до якого стремить національна воля, з самої волі, і з чуттєвої сторони, з національного "еросу", "емотивности" (Барес). 3 почування, що є мотивом діяння, і з думки, що надає почуванню означену форму (Спенсер).
—•—
Автор - Дмитро Донцов.

Сторінки - 7.

Дата публікації - 1926р.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ спільно зі [☧]ᏗЗᎩᎢ

Ідеологія - це сама в собі дія.

Браття й сестри!

Наша спільнота - це нова школа українського монархізму, з дуже обмеженим ресурсом, яка з рукою Господа Бога нарешті змогла продовжити справу попередніх гетьманських поколінь та її особисту ціль.

Ми анонсуємо випуск обмеженого тиража збірки статтей "Ангарти" - "Онтологія абсолютизму".

Більша частина з них не виходила на публіку до того, їх покликання–закласти підвалини всьому ідеологічному тілові, над конструюванням якого ми невтомно працювали останні місяці.

Скоро на Ваших полицях.

Мир Вам!

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:
[email protected]
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@AnghartaBot

«Держава духу»

–•–
Коли Держава діє із Божим Законом, тоді народ здобуває правдиву свободу, а не ілюзію її, не свободу від, але свободу для: для служіння, для творення, для спільного блага. Ся праця є вираженням глибокої переконаности, що Українська Держава знала свою есенційну основу у світоглядних контурах віри Христової. Це не є питанням тільки духовної необхідности, але й метафізичної аксіоми, адже лишень через синтез державної ідеї та християнської догматики можливе подолання хаосу. На тлі ідейної поляризації між Центральною Радою, яка прагнула відокремлення релігії від суспільного життя, Директорією, що бачила релігію як приватну справу, що не повинна диктувати правил суспільному буттю, та Гетьманською Державою, яка проголосила православ’я провідною силою Держави — викристалізовується унікальний український шлях. Що є державність, коли її позбавити духовного сенсу? Гетьман, молячись у соборі Святої Софії, віддавав свою честь Богові, Державі, народу й українській традиції, яка зберігала свою національну спадщину крізь століття.
–•–
Автор - Петро Солуха.

Сторінки - 18.

Дата публікації - 1973р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Онтольогія монархічної Держави»

–•–
Уся повнота влади належить Богові, бо лише Він, як джерело всього, має силу і право впорядковувати творіння. Влада, як явище, в своїй суті є прагненням до упорядкування і панування, проте вона за природою своїєю потребує межі, яка вказує на її істинне призначення. Коли ж людина, спираючись лише на свої сили, намагається привласнити владу як абсолют, вона неминуче зводить її до саморуйнування, бо людська душа обтяжена тлінністю і пристрастями. Там, де влада позбавлена орієнтиру на вищу реальність, вона стає слугою гордині і знаряддям хаосу. Саме тому людська влада, щоб уникнути розпаду, повинна визнавати своє походження від Абсолюту й тримати орієнтир на небесний порядок. У концепті божого помазання правитель отримує свою владу не як особисте право, а як священний обов’язок, що спонукає його до служіння законам Божим, а не людським примхам. Без цієї вищої санкції влада стає свавільною і схильною до абсолютизму, який перетворюється на деспотизм, коли в ньому зникає Божа присутність.
–•–
Автор - Ангарта.

Сторінки - 5.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Українська боротьба»

–•–
Український народ мусить знайти своє дзеркало. Чи буде це дзеркало чистим, чи зіпсутим чужими впливами — це питання не часу, але вічності. Війна — це знак, який ми мусимо тримати в голові, щоб не загубити себе. І доктрина наша має бути мов клинок, викуваний з історії, очищений від паразитських чужинських впливів і загартований у полум'ї нашого духу. Лише сильна, дисциплінована, згуртована Держава здатна утвердитися у світі. Ми маємо обов'язок бути готовими захищати своє. І ця готовність має бути не лише зброєю в руках, а світоглядом, що об'єднує всіх, хто живе під синьо-жовтим прапором. Народ, який не зрозуміє цього, приречений стати полем для чужих битв, а не суб'єктом власної історії; «Народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром буде змушений годувати чужу» — Наполеон Бонапарт. Тому наша військова доктрина повинна бути не лише технічним планом, а сакральним знанням, здатним єднати часи: минуле, в якому ми боролися за свободу, майбутнє, в якому ми її утвердимо і теперішнє, де нам доводиться ще раз ставати зі зброєю проти московського скота.
–•–
Автор - Михайло Колодзінський.

Сторінки - 9.

Дата публікації - 1940р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ ᴄᴨіᴧьнᴏ ɜ [☧] Пᴇᴩɯий Пᴀнциᴩний

«Парадокс роздріблености»

–•–
Єдність, що містить у собі весь задум буття, є основою всякої речі, бо поза нею всяка множина обертається на небуття, а дробовість втрачає сенс, не утримуючись у самій собі. Парадокс роздроблености полягає в тому, що вона, будучи явищем розрізнености, вказує на необхідність і неминучість з'єднувального початку, без якого дробовість стає безмовною тінню, нездатною до буття. Єдність перевершує дробовість не як щось, що протистоїть їй, але як істина, що відкриває справжню сутність відмінностей, які поза єдиним законом скочуються в хаос, ба більше, бо хаос теж має апрофолоігзм, що хоч і всерівно повертається у хаосний цикл, але не завжди безсенсовий. Тому прагнення до з'єднання речей і людей, до відновлення гармонії в собі і зовні є не просто чеснота, але шлях до самої основи життя. Саме у природній єдности, що з'єднує невидиме з видимим, розум з річчю, ціле з частиною, знаходиться вище благо, недоступне роздроблености, бо роз'єднане нездатне до повноти. Думка завжди перебуває цілісною в розмаїтті виразів, асвіт знаходить свою досконалість лише в нероздільній, але й незлитій єдности, звідки і розкривається справжня природа всякого сущого.
–•–
Автор - Микита Шевченко.

Сторінки - 6.

Дата публікації - 2024.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Стяг «Спас Нерукотворний»

Розмір : 100см×60см

Ціна : 600 грн

Друк : односторонній

Кишеня для флагштока : є

Інструкція для замовлення

Arch. Michael shop

«Корони та престоли: критика та баталія.»

–•–
Існує найвищий порядок буття, який глибоко вплетений у тканину нашого існування, що перебуває у постійній тязі до Світла. Єдиний принцип, що стоїть над людським розумінням і заперечує лінійний рух часу, є принцип влади як умови самої сутности світу. У правителі, у спадкоємности та в монархії ми бачимо весь глибокий, незмінний принцип, що проростає крізь історію та тримає її на гранях Не бесного й земного. Ми бачимо цілковите тяжіння до джерела абсолюту. Кожен порив до відокремлення завжди зрештою приводить до ще більшого прагнення до повернення до єдиного, і це є відгоміном вищого порядку, втіленого у правителі. "Даний для царства, даний від Бога нам монарх (Послання до Римлян 13:1-2), царювати він повинен серед смертних во плоті, але безсмертних во Христі, виконуючи обов'язок перед Богом".
–•–
Автор - Микита Шевченко.

Сторінки - 8.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Браття й сестри!

Всі ми знаємо і віримо, що має настати час, коли розмовам та теоремам єднання прийде кінець, але постане воїстину міцна та єдина стихія, яка маніфестуватиме себе з повною достойністю.

15 листопада. Золотоверхий Київ, Михайлівська площа.

Марш обєднаних гетьманських дружин по Столиці.

Вдихніть знову в місто Архянгола життя, скаране на горло содомітами та іншими видами демократів. Прийди. Маршируй.

Мир Вам!

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ 🌟 🇺🇦
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи: @AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: @A_Rtuur

«Розклад безкастових суспільств»

–•–
В ім'я Господа, Який створив світ з мудрістю, даючи йому лад та порядок, щоб кожна частина творіння виконувала свою роль. Народи, як і людські душі, мають своє місце в цьому Божому устрої, і коли цей порядок порушується, настає руїна. Народи, без встановлених каст та гієрархії, що відкидають Божий порядок, схожі на дерева без коріння. Вони не мають твердої основи і, через це, легко піддаються бурям і руйнуванню. Безкастові народи, що не визнають чіткої гієрархії, призводять до того, що їхня спільнота розпадається, а кожен індивід прагне вирішувати своє питання за своїм бажанням, не слухаючи мудрости тих, хто має керувати. Ось бо як тіло має голову, що править ним, і серце, що його живить, так і народам потрібно мати тих, хто стоїть на сторожі істинної правди та чеснот. Тому нехай будемо як паства у стадові праведному, що віддана пастиреві, який веде їх праведними шляхами. Бо де немає пастиря, там розбредаються овечки, кожна у свій бік, і попадають у лапи вовків та в ями темряви. Нехай же возлюбимо порядок, що від Бога, і слухаємо тих, кому Бог доручив наставляти нас, щоб уникнути руїни та зберегти мир, бо руїна приходить до тих, хто не має єдности, а єдність – це дар Святого Духа, даний усім народам для спасіння.
–•–
Автор - Дмитро Донцов.

Сторінки - 18.

Дата публікації - 1941.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Вірність в давні віки: рід, побратимство, нація.»

Сьомого листопада представник Віснику "Ангарта" провів лекцію для членів ГО "Правого Сектору" в Івано-Франківську, на тему пам'яті Української давнини.

Неодмінно зачепивши також і аспекти перспектив української монархії, як органічного принципу влади, який гарантує виконання головних ідей українських рухів впродовж усього часу, а саме: самостійництво, експансія, порядок.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur

«Цезар Август" у "Новій науці" Віко: Монархія як засіб від демократії»

–•–
Монархія — принцип, який врівноважує надмірности людського «я». Самоусвідомлений та впертий індивідуалізм руйнує людське єднання, вбиває почуття причетности, змушує людину зникати в безмежности власних егоїстичних прагнень. Цезар Авґуст, постать, яку Віко обирає для ілюстрації свого аргументу — це не просто імператор, не просто символ імперії, а приклад сили, яка врівноважує людське прагнення до хаосу. Він є втіленням вимоги божественного Провидіння, що несе за собою беззаперечний порядок, в якому індивід змушений скоритися задля більшого блага. Монархічна мета — поворот від егоцентризму до побожности, від роздробленої свідомости до зосереджености на одному центральному принципі. І коли демократія, за Віко, вироджується у власний антипод, монархія залишається як остання можливість для збереження порядку і повернення до джерел людяности.
–•–
Автор - Ганса Блом, Джон Крістіан Лорсен, Луїзи Сімонетті.

Сторінки - 15.

Дата публікації - 2007.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Націонал-Консервативний часопис європоцентричного характеру, традиціоналістично-клерикальний журнал ХХ століття.
 
Christus-Rex, присвячений націонал-консервативним ідеям, європейській культурній спадщині, традиційним цінностям та ролі Церкви.
 
- Статті: Політичний і культурний аналіз подій ХХ століття крізь призму правого ревізіонізму.
 
  - Цитати та уривки: Вислови і фрагменти праць великих діячів, таких як Леон Дегрелль, Ернст Юнгер, Барон фон Штрасенбург та інших.
 
  - Книжковий архів: Збірник книг про традиціоналізм, націоналізм і клерикалізм.
 
  - Військові мемуари: Спогади військових діячів про національні подвиги.
 
  - Переклади статей: Важливі переклади інтелектуальних матеріалів з різних правих джерел.
 
  - Інший контент: Філософські роздуми та уривки з рідкісних текстів.

Для тих, хто підтримує цінності Старої Європи, культурний авангард античності і середньовіччя. Цікавиться історією, філософією, духовністю та культурною спадщиною старої і вільної Європи, вільної від матеріалістичного кон'юнктуривізму і прогресивного кар'єризму!

Долучайтеся:

✝️ https://t.me/ImperiumRex 🤌

✝️ https://t.me/ImperiumRex 🤌

✝️ https://t.me/ImperiumRex 🤌

« Про те, що всі королі були батьками родин. »

—•—
Якщо послух батькам безпосередньо належить за природним законом, а покора князям - за посередництвом гуманної постанови, то яка причина, щоб закони природи поступалися місцем законам людським? Як ми бачимо, влада Батька над своєю дитиною поступається місцем і підпорядковується владі Судді. Якщо ми порівняємо природні права Батька з правами Короля, то побачимо, що вони єдині, без жодної різниці, а лише в широті або обсязі: як Батько над однією сім'єю, так і Король, як Батько над багатьма сім'ями, поширює свою турботу на збереження, годування, одягання, научання і захист всієї Співдружности. Його війна, його мир, його суди і всі акти його суверенітету спрямовані лише на те, щоб зберегти і роздати кожному підлеглому і нижчому Батькові, а також їхнім дітям їхні права і привілеї; так що всі обовязки Короля зводяться до універсальної батьківської турботи про його народ.
—•—
Автор - Роберт Філмер.

Сторінки - 8.

Дата випуску - 1680р.

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ спільно зі [☧]ᏗЗᎩᎢ

«На п'єдесталі думки: гієрархія»

–•–
Метафізична основа цієї роботи зосереджується на тому, як гієрархія, відображаючи сутність Бога, стає канавою, через яку виливається божественна благодать. Кожен член Церкви, від верховного пастиря до найменшого слуги, має своє призначення в цій божественній симфонії спільного блага. Святитель Іоанн Златоуст наголошує на природности гєрархії, яка існує у всіх аспектах творіння, вказуючи на те, що кожна істота має своє місце у божественному пляні. Це вчення відзначає важливість служіння і відповідальности, яка лежить на вищих шарах, котрі, за словами святого Авґустина, мають діяти як слуги Бога. Ставимо на перше місце - принцип Церкви. Тут, у святих переданнях Апостолів, закладена мудрість, що вказує на священний шлях, яким слід іти, аби зрозуміти божественну гієрархію, що пронизує як духовний, так і соціяльний порядок.
–•–
Автор - Микита Шевченко.

Сторінки - 7.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Межі порожніх ідей»

–•–
Чи варто слідувати за обіцянками «свободи для всіх» і «влади для кожного», якщо, як показують часи, такий шлях веде до безладу і роздроблення? Там, де влада поділена на безліч рук, не можна очікувати єдности й сили; де кожен недосвідчений обирає свій шлях. Дух епохи, що веде нас до занепаду, потребує нових рятівних рук, як і руки Шарля Морраса у Франції, що прагнули відродити силу нації. Чи можемо ми відродити цю велику ідею? Чи здатні ми, споглядаючи на минуле, черпати натхнення для майбутнього? Нехай ця робота стане закликом до боротьби, свідченням незламности перед лицем безвідповідальности і розпаду. Не бійтеся вивести на світло темряву, що ховається за оболонками політичних концепцій. Коли ми ставимо запитання про справжню суть Держави, ми не можемо оминути концепцію абсолютної справедливости, що повинна панувати над усіма законами.
–•–
Автор - Шарль Моррас.

Сторінки - 11.

Дата публікації - 1937р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Витоки сенсу роялізму»

–•–
У питанні єдности — єдности політичної, стоїть питання пред до його вирішення. Єдність — рух до перемоги усіх низьких ідеялів, задля здобуття вищих ідеялів; Роялізм — це не просто прихильність до королівської влади, рояілзм — це відданість вищому ідеялу єдности. І єдність здобувається формально, не в пляні згуртованости влади або децентралізації!! Тільки в сильній та могутній владі, до якої йдуть шляхетні роялісти. Демократія, занурена в постійні спроби знайти компроміс між протилежностями, затьмарює розуміння єдиного й непорушного. Лише монархія, обґрунтована в Божественному авторитеті, може дарувати своєму народу відчуття істинного шляху, що може вести тільки у верх. Монархія — це передвічна аксіома, з метафізичною сутністю, неприступною перед імпульсами хаосу. Монархія — це не вибір, а єдине і остаточне призначення, де влада короля не розчиняється в голосах, а є вічним світлом, що освітлює шлях Держави в абсолюті з Ладом єдиного Бога Христа.
–•–
Автор - Юрій Шатковський. Микита Шевченко.

Сторінки - 3.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Монізм у королівській владі»

–•–
Апофеоз праведної монархічної ідеї — твір, що спалахує на захист сакральности монаршої влади. У Роберта Філмера — це тверде слово серед демократичного туманну. У ідеях ґеніяльного пана вирує непримиренна боротьба за істинну природу авторитету, яка висловлена крізь могутність. Розмірковуючи над природою людського існування, робота закликає до повернення до справжньої величи. Тут зустрічаються гоббсівська концепція абсолютної влади. Як сказав Філмер: «... Я люблю будівлю Гоббса, а водночас не люблю його фундамент...». Справжня ідея не може бути побудована виключно на людському страху й інтересах. Королівська влада є не суспільний договір, а божественний закон, природний.
–•–
Автор - Роберт Філмер.

Сторінки - 11.

Дата публікації - 1652р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Абсолют Єдиного»

–•–
У цій праці піднімається одна з фундаментальних тем — абсолютність і незмінність Бога, який виявляється у двох ключових образах: ЯХВЕ, Бог Старого Завіту та Ісус Христос, Месія і Цар Нового Завіту. У центрі дискурсу — непорушність тези про те, що Христос не є просто пророком чи моральним учителем, а є втіленням самого ЯХВЕ, Господа, який створив і панує над усією реальністю. Тут досліджується тісна, хоч і часто забута, лінія тяглости між Царем Ізраїля і Царем усього сущого, Яким є Христос. Кожен акт божественного втручання, кожен прояв Божого промислу в історії людства — це прояв однієї й тієї ж сутності, що зібрана в особистости Христа. Його жертва і воскресіння не тільки виправдовують людство, але й остаточно підтверджують Його верховенство над усім світом.
–•–
Автор - Барт Ерман.

Сторінки - 13.

Дата публікації -2016 р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Душа міста»

–•–
В умовах сучасности, коли урбанізація сформувала нову соціяльну парадигму, Освальд Шпенґлер представляє погляд на феномен міста. У цій роботі, що є логічним продовженням його культурно-фільозофських роздумів з праці «Занепад Европи», Шпенґлер розглядає місто як центр цивілізаційного занепаду через зневагу до свого буття — села, баченого крізь призму европейського традиціоналізму. Він спостерігає за глибинними змінами, що торкаються не лише політики чи економіки, але й душі европейської людини, яка втрачає зв'язок із природним порядком буття. Місто стає символом кінця культури і переходу до цивілізації, де людська екзистенція підкорена механічному ритму життя. Цей текст, перекладений для українського читача, дарує можливість відчути гостру актуальність Шпенґлерової думки в сучасному світі, де питання кризи культури стають дедалі більш значущими.

–•–
Автор - Освальд Шпенґлер.

Сторінки - 14.

Дата публікації - 1918р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Криза европейської культури й Україна»

–•–
Донцов зриває маски з сучасного світу, що задихається у своєму духовному розпаді. Перед нашими очима постає Европа, ослаблена хворобою рівности й безбожництва — Европа, що здала свої святині на розтерзання натовпу, подібно до того, як Франція віддала себе на розп’яття революційним демагогам. Україна, йдучи цим шляхом, повинна повернутися на роздоріжжя й піти до праведности. Лише шлях відмови від чужих, ліберальних ідей може зберегти Україну від занепаду, якого зазнала Европа. Сьогодні, як ніколи раніше, національна еліта має взяти на себе відповідальність за відновлення державного ладу, що ґрунтується на християнській правді й вічних принципах традиції.
–•–
Автор - Дмитро Донцов.

Сторінки - 37.

Дата публікації - 1941р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Загальні революції. Занепад мистецтв та моралі»

–•–
Тисячолітній порядок речей, що стоїть на стовпах традиції та непорушної гієрархії, нині похитнувся, розірваний дикими ідеями так званої "революції". Смертельна отрута цих бунтівних умів просочила основи европейського та світового суспільства, розчиняючи його у хаосі та безладі. На кожному кроці вони виголошують брехливі гасла , тоді як насправді — це лиш марна спроба підмінити божественний закон людським свавіллям. Бональд влучно викриває цей обман у своїй праці. Республіканізм, який проголошує люд джерелом усієї влади, невблаганно веде до знецінення божественного авторитету. Коли людське волевиявлення ставиться вище Божого закону, наслідки неминучі — у серцях людей народжується атеїзм. Люди, що зводять на престол власні бажання та примхи, відкидають вічну істину, яка дана нам через Христа. Вони більше не визнають своєї залежності від вищої сили, вважаючи, що можуть керувати своїм життям та суспільством, не покладаючись на Бога. Ми всі є дітьми Христа, і лише через Нього можемо досягти спасіння.
–•–
Автор - Луї Габрієль Амбруаз де Бональд.

Сторінки - 4.

Дата публікації - 1796р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot‌‌

«Campus Martius»

–•–
Література — не лише збірник слів і думок. Література — дзеркало духу нації, меч, що веде її до висот або зрадливо відчиняє ворота руїни. Історія свідчить, що вона формувала цілі народи, вирощувала героїв та приводила до падіння цивілізацій. Англія, Франція — країни, де літературне слово стало зброєю і шляхом для національної самосвідомости й думливих переворотів. Література або будує, або нищить, бо в ній закладено вибір: стати джерелом світла чи посіяти темряву. І цей вибір завжди за тими, хто її творить і читає. Чи згадувати про роль літератури в усвідомленні свого «я» — раси, будівничу роль слов'янських літератур для своїх народів? Чи мало говорять імена Шевченка, Караджича, Міцкевича? Так само роль літератури в запровадженню упадку власної духової раси є велика. «Література без відпорности, без гордости, без віри в вищість своєї раси — відчиняє кордони для чужих духових орґанізмів, відчиняє шляхи для хаосу незсинтезованого почуття». Але як впливає література на національну самосвідомість? Як вона може бути зброєю або зрадою? Варто, врешті-решт почитати цю роздумливу й фільозофську працю Юрія Липи.
–•–
Автор - Юрій Липа.

Сторінки - 12.

Дата публікації - 1934р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot‌‌

«Парадигма божественности»

–•–
Завданням цієї праці — вихід за межі звичних катеґорій. У даній роботі досліджується тонка тканина істин, що визрівають у взаємодії абсолютного й обмеженого, трансцендентного й втіленого. Концептуальний аналіз глибинного зв’язку між божественністю та її проявами в людській історії; про Христологію Апостола Св. Павла, що викликає не лише запитання, але й утворює простір для нових інтерпретацій. Модель божественности досліджує не стільки очевидні теольоґічні тези, скільки невидимі імпульси, що ведуть від онтольоґії до нескінченности.
–•–
Автор - Кріс Бруно, Джон Лі, Томас Шрайнер.

Сторінки - 16.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Браття й сестри!

—•—
Вже рідній 115-й бриґаді потрібна Ваша допомога. Загальна потреба - 3 FPV дрони.

Частини виконують тяжкі завдання на Донецькому та Курському напрямках, де потреба у вочах в небі - надзвичайна, й залишатися до неї байдужим не можна.

Конвертуй праведний гнів у донації на Воїнство!
—•—

Ціль: 60 000 ₴

💸Посилання на банку:
Тиць*

💸Номер картки банки:
5375 4112 2295 7263

💸Paypal: [email protected]

«Томасіанська традиція і теорія абсолютної монархії. Частина II»

–•–
Томасіанська традиція завжди мала одну мету: обґрунтувати непорушний порядок речей, де король — буття метафізичної єдности світобудови, носій сакрального принципу, вкоріненого в божественній необхідности. Абсолютна монархія в цій концепції — шлях до відновлення світу, втраченого в хаосі, вона реорґанізовує буття, надає сенсу існуванню індивідів і їх місцю в гієрархії. Таким чином, томасіанська традиція виводить абсолютну монархію з рівня політики до рівня метафізики, де влада — це більше, ніж управління; це вічний архетип порядку, що структурує не тільки державу, але й саме буття.
–•–
Автор - Вільям Говард Грінліф.

Сторінки - 7.

Дата публікації - 1964р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

Браття й сестри!

Цього тижня Вісник "Ангарта" завітає з лекторськими читаннями для дружнього козацького руху.

Тема читань - Український монархізм та Козакія. Підніматимуться теми нерозривности традиції явищ та спільної духовности, яку варто плекати, як запоруку здійснення спільного Походу На Схід.

Подія відбуватиметься на каналі "Січова Братія".

Запрошуємо усих українських монархістів, які дорожать великодержавністю власної Батькивщини та козацьких братчиків завітати.

–4 Жовтня(П'ятниця)
–20:00 за Києвом

Миру Вам!

[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Ꮯічᴏʙᴀ Бᴩᴀᴛія

[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur

«Томасіанська традиція і теорія абсолютної монархії. Частина I»

–•–
Томасіанська традиція завжди мала одну мету: обґрунтувати непорушний порядок речей, де король — буття метафізичної єдности світобудови, носій сакрального принципу, вкоріненого в божественній необхідности. Абсолютна монархія в цій концепції — шлях до відновлення світу, втраченого в хаосі, вона реорґанізовує буття, надає сенсу існуванню індивідів і їх місцю в гієрархії. Таким чином, томасіанська традиція виводить абсолютну монархію з рівня політики до рівня метафізики, де влада — це більше, ніж управління; це вічний архетип порядку, що структурує не тільки державу, але й саме буття.
–•–
Автор - Вільям Говард Грінліф.

Сторінки - 7.

Дата публікації - 1964р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Діялоги про епістемолоґію монархії й руки Господа»

–•–
З самого початку існування людства, питання про джерело влади та її правомірність постає як основоположне для побудови суспільства. Чи є влада результатом людських угод, чи закорінена вона в чомусь більшому, метафізичному? Перед вами діялог між двома мислителями: одним — християнином та переконаним монархістом, який відстоює абсолютистську систему, иншим — анонімним співрозмовником, нині — абсолютистом. У діялозі постає питання про те, чи дійсно влада короля, що панує над народом, є лише наслідком людської волі або ж має божественне походження. Чи може земний володар бути лише пішаками історичних і соціяльних обставин, чи все ж таки він поставлений на трон самою рукою Бога?
–•–
Автор - Микита Шевченко.

Сторінки - 4.

Дата публікації - 2024р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Буття»

–•–
Великий і святобливий труд святого Томи Аквінського являє собою глибоке дослідження фундаментальних засад онтольоґії у християнстві. В своєму пошуку відповіді на питання про походження сущого, автор виводить доктрину, згідно з якою Бог не просто створює буття, але є єдиною та самодостатньою причиною, з якої витікає вся форма існування. Існування, яке стає можливим лише через акт вічного творіння з абсолютної порожнечі. Творіння з нічого — це не просто чудо чи акт милости, це буттєва необхідність, оскільки жодне з матеріяльних створінь не може стати причиною свого існування. Лише Бог, як Абсолютне Буття, здатен творити, і Його творча сила не знає посередників. Цей твір веде нас до розуміння, що сутність речей у світі — це не їхня природа, але їхня постійна залежність від Творця. Буття стає розкриттям незбагненного задуму, в якому кожна річ несе в собі відблиск того вічного та непізнаваного Світла, яке одночасно є причиною всього, що є, і тим, що стоїть поза межами сущого.
–•–
Автор - Тома Аквінський.

Сторінки - 22.

Дата публікації - 1264р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Судження про конституцію»

–•–
Що божественного у конституції? Королівська-абсолютна влада, на відміну від конституції є подарована суверенну Христом; це ми знаємо зі Святого Письма та роздумів наших ґеніяльних та славетних праотців: Жак Бенінь Боссюе, Данте Аліґ'єрі, Роберт Філмер. «Людина може змінити все у сфері своєї діяльності, але вона нічого не створює, такий її закон, як фізично, так і морально.» — саме так мовляв ще один прабатько Жозеф Д'Местр. Представляємо, перед Вами переклад роздумів про конституції від Жозефа Д'Местра.
–•–
Автор - Жозеф де Местр.

Сторінки - 11.

Дата публікації - 1829р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Україна та Центральна Азія»

–•–
Під славетними прапорами волі, у цій праці осягається бачення Михайла Колодзінського щодо майбутньої величи України, втіленої через експансію в Центральну Азію та неминучий військовий конфлікт із ворожою Московією. Крізь призму мілітаристичних теорій та роздумів, Україна повинна розширити свої межі аж до Сходу, що подібно до колишніх імперій, і це не тільки Волга та Каспій.. Колодзінський, не визнаючи жодної слабкости або страху перед численними ворогами, ставить собі за мету викласти нову стратеґію війни, засновану на невідворотному наступі. Одна лише перемога, здобута мечем, може звести рідну Україну на вершини слави, де вона стане господинею Східних степів і повелителькою Европи.
–•–
Автор - Михайло Колодзінський.

Сторінки - 11.

Дата публікації - 1940р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Якою є контрреволюція»

–•–
Революціонери постійно проводять спроби революцій, що мають на меті не просто змінити структури держав, але й піддати ревізії моральні, духовні та соціяльні засади, що віками були основою людського буття. «Революція та Контрреволюція» Плініо Корреа де Олівейра — відповідь на ці виклики з точки зору повноцінно-адекватної людини. Ця праця є закликом до пробудження совісти, до дії в ім'я відновлення Господнього порядку. Сьогодні, коли суспільство стикається з новими викликами глобалізованого світу, де традиційні християнські цінности все більше піддаються випробуванню, ми повинні пробудути у собі контрреволюціонера, во ім'я Господа та блага нашої Держави.
–•–
Автор - Плініо Корреа де Олівейра.

Сторінки - 8.

Дата публікації - 1960р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot

«Єдина Гетьманська Платформа»


Україна, окутана зараз огнем доленосної війни, а до нині розтерзана власними ж силами, цілі віки безнастанно ждала на врозуміння її синів та дочок у ідею. Не трактат, проґраму, чи надто, научно виведену концепцію. Але ідею. Психологічну, таку, що несла б в єдній руці щит, а в другій меч, на захист Святого та його розширення, на відмиття єгипетської ганьби.
Позбавлена рідних святинь та земель, що нині розкидані від Тмутарокані до Вітебська, вона довго мріяла почати свою Реконкісту. В ликові еспанських конкістадорів чи італійських іредентистів зараз виступає наше Воїнство. В підтримку йому та Святиням його боротьби, творчі сили нації, в дружбі та поєднанні з військовими, промовляючи духом младшого покоління ознаменує нашим прагненням справедливий суд Української Реконкісти.
Вона бере собі на озброєння усі уроки та засади кращих дітей Рідної Сторони і виголошує своїм праведним гнівом вічну заповідь.

»Зі щиᴛᴏʍ, ᴀбᴏ нᴀ щиᴛі!«
»Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь«

«Страждання та теольогія»

–•–
У часи, коли роздуми над сутністю людських страждань та їх співвідношенням із Божественною добротою перебувають у серці інтелектуального дебату, К. С. Льюїс звертається до цієї складної теми з винятковою проникливістю та систематичністю. Ця праця є спробою з’ясувати, яким чином страждання, яке впродовж віків мучило людські душі, може бути узгоджене з концепцією доброго і всесильного Господа. Його аналітичний підхід, сплетений з купою фільозовських арґуметів на цю тему, надає цій книзі важливе місце серед клясичних праць з теольогії та фільозофії, пропонуючи нові перспективи для розуміння найбільших викликів, що постають перед духом людським.
–•–
Автор - Клайв Стейплз Льюїс.

Сторінки - 20.

Дата публікації - 1947р.

[☧] ᏗЗᎩᎢ
[☧] Зʙᴏᴩᴏᴛній ɜʙ'яɜᴏᴋ: @lzutua_bot