Канапа

Афіша «Українського театру» у Вінніпезі, 1963 рік.

Серп і футляр, атрибутовані музейниками як гуцульські, з колекції Етнографічного музею у Вроцлаві.

Основні типи револьверів та боєприпаси до них, що використовувались обома сторонами під час Громадянської війни в США.

Після поразки від османів у битві при Могачі (1526), військових потрясінь і розпаду держави в XVI ст. структура титулованої аристократії та рицарства Угорського королівства, а водночас і його геральдична система, зазнають кардинальних змін. У безперервних війнах із турками вигасають численні давні шляхетські родини. На зміну їм приходять тисячі нобілітованих – переважно із селян і міщан «Горішньої Угорщини», себто сучасних Словаччини та Закарпаття. Набувши шляхетство за військові заслуги, вони водночас отримували й нові герби, в яких зазвичай відображено було «чини славні та криваві» власників.

У численних гербових грамотах-наданнях XVI–XVII ст. цілковито домінують мілітарні сюжети. Годі полічити всі ті приклади зображень двобоїв із турками, відрубані шаблями чи насаджені на списи голови османів і татар, зранених, але непереможних християнських рицарів, левів і орлів зі зброєю та символами перемоги. Щодо мілітарної насиченості з угорською геральдикою посперечатися може хіба що козацька.

Країни та регіони Європи, де кельтська ідентичність і культура збереглися донині: Шотландія, Ірландія, Ґалісія, Корнвол, Північна Португалія, Бретань, Астурія, Вельс, Леон, о. Мен, Кантабрія.

Листівка з серії "Ukrainian Costumes - Українська народна ноша": молода з Сокальщини, видавництво "Базар", Філадельфія, США. 1950-ті роки.

Австралія початку ХХ століття на світлинах фотографа Гарольда Казно.

Гарольд Казно був сином фотографа і з дитинства захоплювався цим мистецтвом. Прославився на початку ХХ століття як фотограф Сіднея та околиць. Казно отримав визнання не лише в самій Австралії, але й в Англії, де виставлялися його роботи.

🇨🇿🇺🇦Похорон карпатських січовиків і чехословацьких вояків, які загинули в бою з польськими або ж угорськими диверсантами. Процесія з села Нижній Студений на Міжгірщині, кінець 1938 року.

Гельмут Краузе (псевдо “Маріян”) — німецький студент-медик, санітар Вермахту, який потрапив у совєтський полон. Навесні 1945 року Краузе перебував у таборі для німецьких військовополонених в селі Пикуличі поблизу Перемишля. Був звільнений під час нападу повстанців на табір.

Прийнятий до лав УПА. Став лікарем у сотні «Ударник-6» під командуванням Ярослава Коцьолка–“Крилача”. В липні 1947 року був захоплений в полон чехословацькими військовими під час рейду сотні до західної Німеччини.

У вересні 1947 року чехословаки видали німця з УПА соціалістичній Польщі, де його в травні 1948 року засудили на 15 років ув’язнення. Після звільнення у 1955 році Краузе виїхав до Західної Німеччини. Подальша доля не відома.

На світлині Гельмут Краузе стоїть другий ліворуч.

Оригінальна плита, під якою було поховано у Парижі Головного отамана Армії УНР Симона Петлюру. Потім коштом громади побудували надмогильний пам’ятник, який є дотепер, а історична плита була перевезена до Сполучених Штатів і тепер лежить на цвинтарі у Баунд Бруці.

Світлина Вахтанґа Кіпіані.

🏛 На початку 80-х років XIX століття маєток належав священику Василевському О. Згодом садибу придбав нащадок дворянського роду Іваницьких. За легендою сім'ї, у 1341 році Богдан з села Іваниці врятував князя Любарта з оточеного поляками Володимира-Волинського. За це чоловік отримав дворянське звання та взяв прізвище «Іваницький». Цей рід був внесений в VI та I частини родовідних книг Волинської, Київської, Мінської губерній.
🏛 Викладав латинь, церковно-слов`янську та російську мови в Києво-Софійському чоловічому духовному училищ

🏛 Вуличний фасад щедро прикрасили, змішавши елементи пізнього бароко та класицизму. На верхній частині будівлі знаходиться монограма з ініціалами власника «Е.І.» та рік перебудови садиби – 1894.
В часи Гетьманату у флігелі знаходився Департамент непрямих податків Міністерства фінансів, а безпосередньо сам маєток зайняв міністр фінансів Борис Матусевич. Також тут знаходиться товариство "Україна - світ" та редакція газети "Вісті з України".

Золотоворітська, 6А

Кульмінацією дівич-вечора був перший "посад" молодої пари.Заключним дійством на дівич-вечорі був перший «посад» молодих. Молодих саджали на кожух, що був перевернутий вовною догори, під кожухом насипали жито і гроші, що символізували добробут у майбутньому житті.

До середини XX ст. був поширений комплексний весільний обряд. Згодом дівич-вечір починає втрачати свою сакральну та морально-естетичну функцію.
Знання і досвід, якими володіли люди про весільні традиції, почали забуватися і припинили передаватися у спадок своїм наступникам. У XX ст. одна з основних традицій дівич-вечора – ритуальне заплітання коси молодій – почала поступово занепадати.

Картина Маковського "Дівич - вечір".

Садиба товариства швидкої допомоги.

🏥 Перша швидка з'явилась у Києві, навіть раніше, за інші міста в Російській імперії та Парижі. Архітектором будівлі є Йосип Зекцер, який помер у власній будівлі - де його не врятували, коли той потрапив під колеса трамваю. Тут були центральна міська санепідемстанція, прищеплювальний пункт, диспансер. Також свого часу тут працював видатний хірург Микола Амосов.

🏩 Фасад головного будинку стилізовано у формах венеційської готики. Дворові фасади мають ознаки стилю модерн: видовжені прямокутні прорізи з площинними перемичками й заповненням підвіконь, гранчасті виступи сходових кліток. Вікна стрілчасті та стилізовані під стрункі готичні прорізи, які завершуються рустованими арковими перемичками. Характерні рисунком бетонних рам: у круглих дахових віконцях - з мотивом трилисника, в стрілчастих вікнах третього поверху - у формі біфорія і трифорія з ажурним масверком, побудованим на основі кола.

Будівля має аварійний стан.Якою буде доля цієї будівлі - невідомо.

Київська картинна галарея

Музей було засновано у 1917, а для відвідувачів був відкритий у 1922 році, що складає частину колекції Терещенків. У 1936 музей зазнає кардинальних змін. Був відомий на ті часи історик Д.Горбачов, який за допомогою русифікації вирішив побудувати собі кар’єру. Так вийшло, що Д.Горбачов подав ініціативу до ЦК компартії України про те, щоб замінити назву музею на “Музей російського мистецтва. Там спочатку погодились, але сказали,що музей має бідну колекцію, на що було прийнято рішення взяти частину картин з Всеукраїнського історичного музею. У березні 2017 року КМДА ухвалила рішення про зміну назви музею на - “Київська картинна галарея”

Нині музей має у володінні бл.200 творів, що розташовані в 30 залах. Усе побудовано за хронологічним принципом - знайомство з києворуським іконописом, етапи розвитку живопису північно-східних князівств, твори передвижників, реалізм, модерн, символізм, соціалістичний реалізм.

Портрет імператриці Єлизавети. Антропов

Італійська майоліка епохи Відродження

Майоліка - є різновидом художніх деталей, що зіставляє важливу частину мистецтва Італійського відродження. Саме слово має походження із назви одного із Балеарських островів, що розташувались в західній частині Середземного моря і мав назву Мальорка або Майорка. Самі вироби виготовляють з білої або сірої глини, і покривалось не однією, а двома глазурями.
Перший етап був вкритий білою фарбою, що дозволяло нанести будь-який малюнок. Потім покривали прозорим шаром свинцевої глазурі, яка згодом оброблялась при 1000 температурі за Цельсієм.

Зазвичай майоліка викорстувалась для домашнього вжитку, аптек, архітектурні прикраси. У 1115 році були вивезені генуезцями, як військовий артефакт у боротьбі з піратами.
Найбільш популярними фабриками були Урбіно, Губбіо, Пезаро, Форлі, Каффаджоло.

В честь перемоги трампа)

https://music.youtube.com/watch?v=grOQ-lyljlg&si=X6rb9E_wYPUlARcO

Перший Консервативний 🇺🇦 – це унікальний проект, що покликаний об'єднати на одній платформі спільноти та рухи, що поділяють традиційні право-консервативні – україно-націоналістичні, християнські ✝️☦️ цінності.

Також платформа буде відкрита для публікацій охочих авторів, які поділяють нашу ідеологію!

ПІДПИСАТИСЬ🔥
ПІДПИСАТИСЬ🔥
ПІДПИСАТИСЬ🔥

Житловий будинок 1904 на Велика житомирська, 12

Будинок має чотири поверхи з напівпідвалами.Так як будинок цегляний, то для нього характерні різноманітні за формою віконні лиштви, підвіконні тяги та інші елементи. У 1941 - 43 роках тут на першому поверсі проживав Кричевський Василь - живописець, архітектор, художник театру і кіно.

У 1912—1913 керував майстернями килимів Ханенків у селі Геленівці Васильківського повіту Київської губернії.На замовлення відомого мецената-мільйонера Богдана Ханенка Василь Кричевський виконав картони (ескізи) килимів на теми українського народного мистецтва. Оленівська майстерня виткала ті килими для подружжя Ханенків.

Під час війни покинув Київ і виїхав спочатку до Львова, де був ректором Вищої образотворчої студії. Пізніше переїхав до Німеччини, 1949 року — на постійне місце проживання до Каракасу (Венесуела), де й помер 15 листопада 1952 року.Через деякий час відбулося перепоховання Митця на українському цвинтарі св. Андрія в м. Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США.

Совєтські чиновники вилучають зерно у селян. Новокрасне, Україна, 1932 рік.

Васильків Київської області,
Собор Антонія і Федодосія, збудований в 18-му столітті.

Архистратиг Михаїл на козацькому стязі часів гетьманування Івана Мазепи. Кінець XVII — початок XVIII століть. Шовк; шиття, гаптування, олія. Armymuseum, Стокгольм.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України опублікував відтворені з оригінальних негативів світлини Миколи Юнаківа. Імовірно, негативи, що відклалися в особовому фонді Івана Огієнка, були створені в 1919 році.

Микола Леонтійович Юнаків народився 6 грудня 1871 року в Чугуєві на Харківщині. З 1 червня 1918-го перебував на службі в українській армії. У 1919 році очолював штаб Головного Отамана військ УНР. Наприкінці того ж року був одиним із небагатьох, хто залишався поряд із Симоном Петлюрою. У 1920 році призначений військовим радником Української дипломатичної місії у Варшаві. Брав участь у переговорах із Ю. Пілсудським, підготовці Варшавського договору 1920 року. Очолював Військове міністерство УНР, Вищу військову раду УНР при Головному Отаманові. Був головою Військово-історичного товариства, опублікував низку військово-історичних праць.

🇦🇽🇩🇰🇫🇴🇮🇸🇫🇮🇳🇴🇸🇪Карта Північної Європи з прапорами, які містять скандинавський хрест.

Про назву УПА

В абсолютній більшості документів УПА її назва пишеться як “Українська ПовстанЧа Армія”. Саме цей варіант використовують деякі сучасні дослідники і по-своєму вони праві. Проте за вимогами правопису правильно писати “Українська ПовстанСЬКа Армія” і саме з таким написанням УПА увійшла і в історію, і в народну пам’ять.

Правильний варіант утвердився в еміграції, зокрема, завдяки першим працям про УПА авторства Миколи Лебедя (1946) та Петра Мірчука (1953).

Очевидно, що на популяризацію правильного написання вплинули громадсько-політичні діячі, письменники, науковці та редактори з Наддніпрянщини, а також – вказівки керівництва ОУН Західних окраїн українських земель (ЗОУЗ, т.зв. Закерзоння – українські землі, які з 1944 увійшли до складу Польщі). Зокрема в березні 1947 підпільник за псевдонімом “Правд” (ймовірно, це крайовий провідник Ярослав Старух) писав до “Василя”, працівника нелегального видавництва “Перемога”: “В тексті треба було писати «Повстанська», а не «Повстанча»”.

Відповідно, в останніх статтях і брошурах Ярослава Старуха, виданих підпіллям в 1946–1947 (“До братнього чеського і словацького народів”, “Новітні варвари”, “Вибори в СССР”) всюди вживається виключно варіант “Повстанська”.

Значна частина повстанців із Закерзоння, які діяли під керівництвом Я.Старуха, у 1947–1948 перейшли рейдом у Західну Європу, куди принесли і традицію вживання назви “Українська Повстанська Армія”.

Зараз також відомо, що в перші місяці 1943 ОУН самостійників-державників (так тоді називалася організація, яка увійшла в історію під назвою “бандерівців”) планувала назвати формовані нею збройні відділи (загони) Українською Визвольною Армією (УВА).

В квітні 1943 на нараді крайового проводу ОУН Північно-західних українських земель (ПЗУЗ, охоплювали Волинь і Полісся) і крайового військового штабу для військових відділів прийнято назву “Українська Повстанча Армія”, перебравши тодішню назву іншої формації, якою командував Тарас Боровець-“Бульба”.

Командиром УПА став крайовий військовий референт Василь Івахів-“Сом”, після загибелі якого 13 травня 1943 командування перебрав Дмитро Клячківський-“Клим Савур”. Від назви УВА відмовилися, оскільки від березня того ж року українські підрозділи в складі німецької армії почали використовувати назву “Українське визвольне військо” (УВВ).

Перша відозва до українців під назвою УПА датована 20 травня 1943. Впродовж літа партизанські загони Бульби-Боровця (а це всього кілька сотень) були роззброєні, а їх вояки включені до УПА

Загалом термін “повстанська армія” відповідав характеру військової формації. Концепція збройного повстання була базовою в ОУН від її створення в 1929, а підготовка до нього була важливою складовою діяльності організації та вишколу її членства.

Керівництво ОУН планувало використати назву УПА під час протипольського повстання на початку Другої світової війни. Повстання й справді розпочалося у вересні 1939, проте після вступу в війну СССР було згорнуте. Можна лише згадати, що найбільших масштабів воно досягло на Бережанщині під командуванням окружного провідника ОУН Григорія Ґоляша, який тоді користувався псевдонімом “Тарас Бульба”.

Назву цю керівництво ОУН взяло, очевидно, із традиції визвольних змагань 1917–1921, коли кілька формацій носили назву “повстанська армія” (напр., під командуванням ген. Юрка Тютюнника в Другому зимовому поході Армії УНР в жовтні–листопаді 1921).

Яків Гніздовський, 1961, Нью-Йорк—Філадельфія

Для порівняння берлінське видання 1929 року з обкладинкою Джона Гартфілда (Гельмута Герцфільда) — відомого дадаїста, антифашиста та піонера фотомонтажу. До речі, у 1931 році він жив в СРСР, потім повернувся до Німеччини, звідки згодом втік від есесів (буквально вистрибнув із балкону) в Чехословаччину, а після аншлюсу до Британії.

Логотип Товариства взаємних обезпечень на життя у Львові «Карпатія». Зі звіту Товариства за 1937 рік.

» Національна папка «

–•–
Презентуємо вам папку "Національна Папка" - символ єдності та українського духу. Це місце, де єднається віра у свою країну, воля до перемоги та пристрасна любов до нації.
У цій папці ви знайдете багато різноманітних каналів, що пропагують національну гордість, традиції та культуру.

–•–

Приєднуйтеся до спільноти "Національна Папка" та станьте частиною великого українського національного голосу, що лунає сьогодні й завжди!

Активісти гетьманського руху у Детройті, найімовірніше, 30-ті роки.

Світлина Вахтанґа Кіпіані.

Вхід до Києво-Печерської лаври в часи її буття антирелігійним музеєм, 30-ті роки.

Михайло Глущенко, 1930, Харків

Генріх Гіммлер розмовляє з місцевими мешканками. Селище Новинки біля Мінська, серпень 1941 року, світлина Вальтера Френтца.

Лікування багнюкою в Куяльнику, 1914 рік.

Мешканець закарпатського Мараморошу. Світлина з книжки Ореста Сабо A magyar oroszokról (Угорські русини), 1913 рік.

Персі Джон Делф Сміт (1882-1948), Марші смерті

Пекуче сонце. Апокаліпсис, Нормандія близько 1320-1330 років.

Троїцький собор другої половини XVIIІ століття у Новомосковську на Дніпропетровщині, 1951 рік.

Осип Дяків-“Горновий” — крайовий провідник ОУН на Львівщині, теоретик і організатор діяльності УПА, заступник голови Генерального секретаріату УГВР.

Меч ката з написом: «Коли я підійму цей меч, я бажаю, щоб цей бідний грішник отримав вічне життя». Німеччина, 1600-ті роки.

Статистика засуджених воєнними трибуналами військовослужбовців Червоної армії за 1940-1955 роки. На що звернути увагу: за 1941-1945 роки до страти засудили 217 080 червоноармійців.

Щоб уявляти порядок чисел — навесні 1944 року совєтська 47-ма армія, яка вела бої під Ковелем, нараховувала близько 70 000 вояків особового складу. Метафорично висловлюючись, сталінська військова юстиція знищила десь 3 таких армії.
Сучасні пропагандисти «подвигу радянського народу» про це воліють не згадувати.

» Національна папка «

–•–
Презентуємо вам папку "Національна Папка" - символ єдності та українського духу. Це місце, де єднається віра у свою країну, воля до перемоги та пристрасна любов до нації.
У цій папці ви знайдете багато різноманітних каналів, що пропагують національну гордість, традиції та культуру.

–•–

Приєднуйтеся до спільноти "Національна Папка" та станьте частиною великого українського національного голосу, що лунає сьогодні й завжди!

🌟 Виникнення та розвиток Retrowave музики 🌟

Привіт, ретро-ентузіасти! 🎶 Сьогодні ми зануримося в історію виникнення та розвитку жанру Retrowave. Цей музичний стиль, також відомий як Synthwave, Outrun або Futuresynth, черпає натхнення з електронної музики та поп-культури 1980-х років. Давайте розглянемо, як все починалося і як жанр еволюціонував до сьогоднішнього дня.


📜 Виникнення
Retrowave з’явився на початку 2000-х років як ностальгічний відгук на музику та естетику 80-х. Перші артисти, такі як Kavinsky та College, почали експериментувати з синтезаторами, створюючи музику, яка нагадувала саундтреки до фільмів та відеоігор того часу.

🚀 Розвиток
- 2000-ті роки: Жанр почав набирати популярність завдяки інтернету та платформам, таким як MySpace та YouTube. Артисти, як-то Mitch Murder та Miami Nights 1984, стали відомими завдяки своїм ретро-звучанням.
- 2010-ті роки: Вихід фільму “Drive” (2011) з саундтреком від Kavinsky значно підвищив популярність жанру. З’явилися нові артисти, такі як The Midnight, FM-84 та Gunship, які додали до жанру нові елементи та розширили його аудиторію.
- Сучасність: Retrowave продовжує розвиватися, інтегруючи нові технології та стилі. Жанр залишається популярним серед шанувальників ретро-культури та електронної музики.

🌐 Вплив
Retrowave не лише відродив інтерес до музики 80-х, але й вплинув на моду, дизайн та кіноіндустрію. Його естетика часто використовується в сучасних фільмах, серіалах та відеоіграх, створюючи унікальну атмосферу ностальгії та футуризму одночасно.

— це більше, ніж просто музика. Це цілий культурний рух, який об’єднує людей з різних куточків світу, які поділяють любов до естетики 80-х років.

🎧 Залишайтеся з нами, щоб дізнатися більше про Retrowave та інші цікаві теми!

Марія Болюх, зв’язкова УПА; Михайло Лис, вивезений на роботи до Німеччини; Микола Болюх, вояк УПА, смертельно поранений в Урмані. Село Біще, Бережанщина.

Лікування багнюкою в Куяльнику, 1914 рік.

Дмитро Васильович Лазарович (псевдо “Грушка”) — (1921, село Вижній Березів (нині Косівського району Івано-Франківської області) — 1945?). Член ОУН. Вояк «Нахтіґалю» та підстаршина 201-го батальйону шуцманшафту (1941-1942). Перейшов на нелегальне становище. Референт Служби безпеки Жаб’євського районного проводу ОУН (1945). Захоплений у полон тяжко пораненим військовими НКВС в 1945 році у селі Голови Жаб’євського (тепер Верховинського району). Перебував у Коломийській в’язниці. Подальша доля невідома.

Мешканець закарпатського Мараморошу. Світлина з книжки Ореста Сабо A magyar oroszokról (Угорські русини), 1913 рік.

Одні з останніх світлин Євгена Маланюка.