Про назву УПА
В абсолютній більшості документів УПА її назва пишеться як “Українська ПовстанЧа Армія”. Саме цей варіант використовують деякі сучасні дослідники і по-своєму вони праві. Проте за вимогами правопису правильно писати “Українська ПовстанСЬКа Армія” і саме з таким написанням УПА увійшла і в історію, і в народну пам’ять.
Правильний варіант утвердився в еміграції, зокрема, завдяки першим працям про УПА авторства Миколи Лебедя (1946) та Петра Мірчука (1953).
Очевидно, що на популяризацію правильного написання вплинули громадсько-політичні діячі, письменники, науковці та редактори з Наддніпрянщини, а також – вказівки керівництва ОУН Західних окраїн українських земель (ЗОУЗ, т.зв. Закерзоння – українські землі, які з 1944 увійшли до складу Польщі). Зокрема в березні 1947 підпільник за псевдонімом “Правд” (ймовірно, це крайовий провідник Ярослав Старух) писав до “Василя”, працівника нелегального видавництва “Перемога”: “В тексті треба було писати «Повстанська», а не «Повстанча»”.
Відповідно, в останніх статтях і брошурах Ярослава Старуха, виданих підпіллям в 1946–1947 (“До братнього чеського і словацького народів”, “Новітні варвари”, “Вибори в СССР”) всюди вживається виключно варіант “Повстанська”.
Значна частина повстанців із Закерзоння, які діяли під керівництвом Я.Старуха, у 1947–1948 перейшли рейдом у Західну Європу, куди принесли і традицію вживання назви “Українська Повстанська Армія”.
Зараз також відомо, що в перші місяці 1943 ОУН самостійників-державників (так тоді називалася організація, яка увійшла в історію під назвою “бандерівців”) планувала назвати формовані нею збройні відділи (загони) Українською Визвольною Армією (УВА).
В квітні 1943 на нараді крайового проводу ОУН Північно-західних українських земель (ПЗУЗ, охоплювали Волинь і Полісся) і крайового військового штабу для військових відділів прийнято назву “Українська Повстанча Армія”, перебравши тодішню назву іншої формації, якою командував Тарас Боровець-“Бульба”.
Командиром УПА став крайовий військовий референт Василь Івахів-“Сом”, після загибелі якого 13 травня 1943 командування перебрав Дмитро Клячківський-“Клим Савур”. Від назви УВА відмовилися, оскільки від березня того ж року українські підрозділи в складі німецької армії почали використовувати назву “Українське визвольне військо” (УВВ).
Перша відозва до українців під назвою УПА датована 20 травня 1943. Впродовж літа партизанські загони Бульби-Боровця (а це всього кілька сотень) були роззброєні, а їх вояки включені до УПА
Загалом термін “повстанська армія” відповідав характеру військової формації. Концепція збройного повстання була базовою в ОУН від її створення в 1929, а підготовка до нього була важливою складовою діяльності організації та вишколу її членства.
Керівництво ОУН планувало використати назву УПА під час протипольського повстання на початку Другої світової війни. Повстання й справді розпочалося у вересні 1939, проте після вступу в війну СССР було згорнуте. Можна лише згадати, що найбільших масштабів воно досягло на Бережанщині під командуванням окружного провідника ОУН Григорія Ґоляша, який тоді користувався псевдонімом “Тарас Бульба”.
Назву цю керівництво ОУН взяло, очевидно, із традиції визвольних змагань 1917–1921, коли кілька формацій носили назву “повстанська армія” (напр., під командуванням ген. Юрка Тютюнника в Другому зимовому поході Армії УНР в жовтні–листопаді 1921).