KGB files

Гукасов, підпис якого на документі: https://nkvd.memo.ru/index.php/%D0%93%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B5%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87

Ось тут є документи, до яких він причетний http://resource.history.org.ua/item/0008466

Ну і з героєм моєї майбутньої книжки (завершую) в 49му в Німеччині працювали і КІ, і МГБ, і розібратися, як все координувалося, неможливо.

Маловідома сторінка історії радянських спецслужб - створений в 1947-му Комітет інформації. Тоді розформували Перше головне управління МГБ та ГРУ Генштабу, а їхні функції (політична та воєнна розвідка відповідно) передали КІ. Ну й людей попереводили. Першим головою КІ став Молотов.

Я не сильно розбирався, як то все працювало, але враження, що вийшов вінегрет. Адже, якщо не помиляюся, перші управління МГБ у республіках лишилися, а, скажімо, в Берліні одночасно працювали КІ та Апарат уповноваженого МГБ СРСР. Есперимент вийшов невдалий, у 49-му в КІ забрали воєнну розвідку, в 51-му - політичну.

Про німецького фізика Фрідріха Гоутерманса, який працював у Харкові та був арештований 1937-го у “справі УФТІ”. ГДА СБУ.

До речі, згадується його співпраця в Британії з Electric & Music Industries, тобто EMI, відомої насамперед завдяки музичному лейблу.

Після пакту Молотова-Ріббентропа Гоутерманса передали Німеччині, де його в 1940-му звільнили.

В Лук’янівській тюрмі він познайомився з істориком Костянтином Штеппою, агентом ГПУ-НКВД, пізніше колаборантом та агентом гітлерівських спецслужб (пишуть також про роботу на ЦРУ в 50-х, але не перевіряв).

Після війни вони написали та видали (під псевдонімами) книгу “Чистка в Росії”. Там зокрема є розділ про сексотів. Значну частину інформації в ньому Штеппа наводить із посиланням на якогось агента НКВД Коваленка, який нібито сидів із ним в тюрмі. Хоча насправді це можуть бути спостереження самого Штеппи (він у книзі не пише, що був завербований).

Календар прийому агентури одним із відділів НКВД УРСР, 1938.
Місця прийому - "Гранд-Готель" на Хрещатику (не зберігся) та кілька конспіративних квартир.
Що було на Мерінгівській (нині Заньковецької; цікаво, що чекісти використовують стару назву - офіційно на той час це була вулиця Фірдоусі), 6/6, незрозуміло - можна було подумати, що конспіративна квартира, але всі інші вони підписують "консквартира".
ГДА СБУ.

2/2

Щоб не світити в суді імена деяких пов'язаних людей, яких тоді розробляли, справу передали особливій нараді. Яка, не вчитуючись, просто дала обом по 5 років "як соціально-небезпечному елементу".  

Складається враження, що порушення службової таємниці Перкіним дійсно було. Але не тому, що він був антирадянськи налаштований і тому займався шкідництвом (з тим самих мотивів він ще й нібито "засмічував баластом агентурний апарат"). А просто через недбалість. Думаю, комусь би таке пробачили, але коли в тебе, чекіста, є репресовані родичі...

Про що тоді думала і чого хотіла Катерина, я не знаю.

Обох потім, за Хрущова, реабілітували. На відміну від бататьох жертв Перкіна - не посмeртно.

Цей сюжет, хоч і дуже опосередковано, пов'язаний з Віктором Петровим, тому теж буде в "Агенті з ведмедиком". Там взагалі буде чимало детальних історій інших людей.

Фото: ГДА СБУ

Фрагмент документу з попереднього посту поза контекстом виглядає кумедно, але загалом історія непроста.

Та жінка - Катерина Іванова-Перкіна-Якушева. Донька розстрляного в 1937-му херсонського українського діяча Терентія Якушева, його ім'я тепер носить вулиця в Херсоні. За версією слідства - сама переконана націоналістка, як і батько.

Чоловік - співробітник НКВД Петро Перкін.

Обо арештували в 1938-му. Звинувачення доволі нестандартне: Перкін приймав агентів у себе вдома на очах дружини (вона розуміла, хто це приходить), розповідав їй службові секрети, а вона розповідала знайомим-антирадянщикам. Взагалі Катерина "зізналася", що вийшла за Перкіна тільки для того, щоб він її та соратників "прикривав".

1/2

Як втримати чоловіка, який хоче розлучитися. Зі свідчень арештованого чекіста, 1939.

ГДА СБУ.

"Тижісторик" у виконанні чекіста Соломона Брука. Перша репліка - Сергія Єфремова. Справа СВУ, 1929. ГДА СБУ.

Брука розcтрiляють у 1938-му, Єфремов помре в тюрмі у 1939-му.

Розмови та анекдот про Тичину від Максима Рильського.
Уфа, 1942.

ГДА СБУ.

Характеристика співробітника.

ГДА СБУ. Знайшов Роман Скакун.

Якийсь закордонний агент ГПУ мав псевдонім "Триста".
Ну або "Зоо".

ГДА СЗРУ.

З дискусії радянської емісарки та українського емігранта, Західна Німеччина, початок 50-х. Перша намагається переконати другого повернутися в СРСР, але явно поступається інтелектом та красномовством і періодично ховається за комуністичними гаслами та ідеологічними кліше.

Емігант каже: я невдовзі в Америку їду, бо в Європі незабаром Третя світова, атомні бомби на голову посипляться.
А вона йому: які атомні бомби, коли такий успіх має збір підписів під Стокгольмським зверненням?

ГДА СЗРУ.

НКВД чемно "просить" "прибути для переговорів". 1936.

Ще цікаво, що НКВД, а не НКВС на україномовному бланку (а взагалі на той момент вже в принципі майже не було бланків українською).

ГДА СЗРУ.

Колеги зробили фільм про Биківню
https://www.youtube.com/watch?v=3FC0UO-Bsbo

1951 рік. Петро Панч у розмові з Олександром Копиленком (агент "Макаров") переказує чутки, ніби їхній старий знайомий Григорій Епік зараз в Америці.
Насправді 14 років тому Епік був рoзcтpіляний у Сандармосі.

ГДА СЗРУ.

Справа СВУ. На таких аркушах написані додаткові свідчення вченого Володимира Дурдуківського.
ГДА СБУ.
Йому тоді дали 8 років, але згодом помилували через стан здоров'я, знову арештували в 1937-му, наступного року стратили.

Андрій Ковальов уточнює:
Це поховальна молитва, яка читається над домовиною і вкладається у руки покійника. Мабуть десь чекісти цілу пачку конфіскували і використовували для чорновиків.

Фантазія чекістів у вигадуванні назв справ.
Бомба-выжидающие та Казаки-распространители.
ГДА СБУ.

І в повному розмірі

Частина 7

Частина 6

Наш підписник спитав про роман Івана Білика "Меч Арея" - чи правда, що він був заборонений та вилучений.
Правда.

ГДА СБУ.

Поведінка львівських туристів за кордоном.

ГДА СБУ. Знайшов Роман Скакун.

Курс російської літератури в псевдонімах агентів.
ГДА СБУ.

Хитрість КГБ: зустрітися з об'єктом розробки так, що інші побачили, і подумали, що він агент.
Кінець 70-х.
Судячи з контексту, таке могли застосовувати і в справі "Блок".

ГДА СБУ. Знайшов Роман Скакун.

Агент "Ополон"!

ГДА СБУ.

Ще трохи документів до старого посту.

ГДА СБУ.

А чим відрізняються "колебания" та "шатания от генеральной линии партии"?

ГДА СБУ.

Історик Роман Скакун пише, що "Январский" - це Віталій Коротич.

ГДА СЗРУ, ГДА СБУ.

Як чекісти 30-х називали фальсифікацію справ (коли деяких почали за це карати): "липогонство", "натяжка материала".

Як агенти, яких зловили на вигадуванні донесень, називали це: "намул", "преувеличение".

Частина 2.

А взагалі, якщо хочете більше зізнань арештованих співробітників НКВД, то є велика збірка "Відлуння Великого терору".

І збірка статей "Чекисты на скамье подсудимых".

Ви просили більше матеріалів на кшталт попередніх. Ось.

Контекст: влітку 1937-го, після падіння екс-наркома Балицького, починаються арешти його колишніх підлеглих. У секретно-політичному відділі беруть групу співробітників, яких звинувачують у тому, чим вони дійсно займалися - у фальсифікації справ. Але подають все так, ніби у НКВД була "контрреволюційна організація", яка спеціально влаштовувала репресії проти чесних громадян. Таке собі "шкідництво".

Григоренко, автор цієї заяви - один із небагатьох фігурантів, хто в результаті вижив (і навіть повернувся в НКВД).

ГДА СБУ.

2/2

Про роботу МГБ під час приїзду до Києва в 1947-му майбутнього нобелівського лауреата Джона Стейнбека та легенди світової фотографії Роберта Капи (ви напевно бачили його знімки) я колись писав, знайшовши в архіві пару коротких узагальнюючих записок. Десь мала б бути присвячена тому візиту окрема справа з розлогими донесеннями агентів, зведеннями зовнішнього спостереження, знімками прихованою камерою, можливо, розшифровкою прослушки. Але в архіві СБУ її не знайшлося - думаю, це той випадок, коли справа радше за все в Москві (якщо не знищили) - адже саме там починався і завершився їхній тур. Ну що ж, лаконічні записки - теж непогано.

Цей сюжет я включив у книгу “Архіви КГБ. Невигадані історії”. У 2021-му, незадовго до того, як здавати видавництву Vivat рукопис, отримав у архіві СБУ справу агента “Стріли” (Юрія Смолича) - і там знайшлися його донесення про Стейнбека та Капу. Письменник був одним із учасників вечері в гостях у Олександра Корнійчука, на яку запросили американців. Книга приросла новими деталями.

І ось тепер в іншій справі - заява до МГБ Анатолія Кирильчука, завідувача гаражу Українського товариства культурного зв'язку з закордоном (навколоконторської організації, яка відповідала за подібних важливих гостей), який, виходить, також виконував обов’язки водія.
Капа, як пише Кирильчук, ходив на Аскольдову могилу, знімав мости, берег Дніпра та завод (який потім купить Петро Порошенко).

У селах на Київщині американцям створили картинку колгоспного раю, але фотограф примудрився назнімати погано вдягнених дітей та родину, яка купалася в одній мисці.

Усмішку викликає опис Кирильчуком камери американця, об’єктив якої може наводити фокус. Шпигунська техніка!

Від першої особи наведені деталі, які потрапили до записок: Стейнбек цікавиться колгоспним врожаєм, і обидва, як здалося, розуміли російську.

Бонус - "непристойна" поведінка наших представників, зокрема Рильського з Малишком.
Якщо будуть друкувати п’ятий наклад “Архівів КГБ” - додам ці деталі.

Нагадаю, ви можете купити книгу з підписом автора: https://secure.wayforpay.com/button/b97257b742659

Здається, протягом року я був достатньо чемним, адже Миколай у співпраці з ГДА СБУ приніс цікаву справу агента з невідомим раніше документом про Стейнбека і Капу.

Якщо питаєш в архіву про справу людини, за якою стежили (це я так спрощено формулюю, щоб не поринати в термінологію), або справу агента - велика ймовірність, що нічого не знайдуть (такі справи масово знищували, це окрема болюча тема). Але завжди є шанси, що окремі документи лежать десь у папках, присвячених іншим людям. І рано чи пізно на них можна натрапити.

1/2

Як ніхто, розумію історика Миколу Неоновича Петровського - не витримую довго в залах, де закриті вікна і, якщо холодна пора, на повну працюють батареї.
Але якщо це 38 рік, і ти під таким приводом не приходиш на захід з нагоди річниці революції - то як мінімум опинишся в донесенні агента.

Хоча Оглоблин із Ястребовим ризикують ще більше, взагалі не подбавши про відмазку.

ПС: той листопад був насичений подіями, згодом втече нарком внутрішніх справ УРСР Успенський, лишивши записку "Піду втоплюся у річці глибокій".

Бажан та Кіров.

Про Асада (старшого).

https://szru.gov.ua/history/stories/ne-dopustyty-vytoku-za-kordon-vidomostei-pro-holod-v-ukraini

При чому операцію проведено у День чекіста!

Буквально майже "КГБ надзюрив у під'їзді".

"У під’їздах будинків, що займають оунівські центри й окремі націоналісти в Західній Німеччині, практикувати оброблення сходів і стін спеціальною смердючою рідиною для того, щоб у німців, які мешкають поруч, створювати неприязні почуття до емігрантів".

"20 грудня 1959 року нами через агента «Рафаель» проведено заходи з розливання смердючої рідини в м. Мюнхені за відомою Вам адресою: Цеппелінштрассе, 67. Ця акція викликала невдоволення серед німців – мешканців цього будинку, внаслідок чого ними винесено рішення про необхідність вжиття заходів із виселення з будинку української емігрантської організації."

З нової статті Олександра Скрипника.
Документ: ГДА СЗРУ.

Сьогодні день народження Остапа Вишні.

Його випадок - вкрай рідкісний, якщо не унікальний: збереглися цілих три його справи, створені ОГПУ-НКВД: слідча (зараз у ЦДАГОУ), справа-формуляр (тобто те, що про нього доповідали агенти) та особова справа агента "018" (ці дві - у ГДА СБУ).

Товариство, хто у Харкові? Є нагода розвіртуалитися)))

У рамках циклу історичних лекцій “Як подолати Росію: спитай історика” 15 листопада в ЄрміловЦентрі відбудеться перегляд документального фільму “Київські файли” (Нідерланди, 2023) спільно з DOCUDAYS UA, а також лекція “Секс, шпигуни та інші секрети КГБ” Володимира Бірчака, історика, редактора "Історичної правди", заступника директора Архіву СБУ (2014-2016), а нині сержанта бригади “Хартія”.

Фільм, який цього вечора побачать харків’яни, занурює в час, коли приватні життя людей пронизувала параноя радянського режиму, і показує, як на них впливала ця маніакальна недовіра. Історії героїв нагадують нам про важливість прозорості, відповідальності за злочини та захисту прав особистості.

Історик Володимир Бірчак, який був історичним консультантом фільму, розповість про те, як документальна стрічка створювалась.

На завершення розповість:

що ж знаходиться у цих архівах, наскільки великий їх масив та як шукати інформацію про себе чи своїх родичів.

Ми на нашому благодійному аукціоні розігруємо набір із 10 книжок Андрія Кокотюхи з автографами.

Лотерея триватиме до вечора 15 листопада.

Збираємо на систему РЕБ, яка рятуватиме наших саперів від дронів.
Долучайтеся.

Квиток - 150 гривень або $5.
Посилання зі умови тут: https://www.facebook.com/share/p/GfVrcsvNsZmJ96Cq/

Грузинські меньшовики та вірменські дашнаки, пов'язані з Францією, Англією та Іраном, хотіли потруїти делегатів з'їзду КП(б)У в ресторані "Динамо".
1938.

Що було далі, не знаю.

ГДА СБУ.

Цікава розповідь про те, якими іноді бували відносини в управліннях КГБ на місцях. Харківські чекісти "повстали" проти начальника.

У книзі ім'я не названо, але це Петро Фещенко, який керував КГБ на Харківщині з 1961го по 1974й. Після цього ще трохи очолював УМВД. Суддя, який судив Василя Стуса - його тезка.

На роки Фещенка припала відома нині історія зі знайденими рештками вбитих польських військовополонених.

А згадує про "бунт" контррозвідник Альберт Диченко (Діченко).

Текст із книги "Борис Шульженко. Особистість і час: Документи, спогади, матеріали" (АДЕФ-Україна, 2006).

Радянський розвідник (довго працював під виглядом дипломата), викривач українських націоналістів, друг письменників та вчених, полковник Валентин Цуркан.

Про дещо на каналі було, можна шукати за прізвищем.

ГДА СБУ.

Нічого дивного та нелогічного в таких випадках немає, але все одно щоразу звертаю увагу.

1950 рік, МГБ знадобилися певні документи 30-х. У яких згадується такий собі М.Бойчук (той самий). Прізвище чекістам нічого не говорить, просять архів зробити довідку. Але там без імені та року народження нічим допомогти не можуть - скільки їх, тих М.Бойчуків. Якихось 13-15 років тому у цього ж відомства (яке мало іншу назву) художник Бойчук проходив як один із найнебезпечніших ватажків націоналістів-тeрoриcтiв. Але в тих умовах 13-15 рокв - це "кілька життів тому", і не так багато співробітників згадають що самого Бойчука, що Грушевського, який сфабрикував його справу, за що був рoзcтpiляний через кілька місяців після самого художника.

До речі, митцям у повоєнні роки все ще могли закидати "бойчукізм", а ті, якщо були молоді, не розуміли, що це таке (принаймні так мені розповідав покійний Володимир Мельниченко про них із Адою Рибачук).

ГДА СЗРУ.

Колись вже писав, що професійний вбивця та диверсант, ікона нинішніх колаборантів Судоплатов після тюрми займався перекладами з української (принаймні дві книги Дмитра Міщенка, які вийшли у московській "Дитячій літературі").
Але переклади з каракалпакської?
Чи це таки якийсь тезка (у випадку з українськими перекладами - точно не тезка)?

Естетика 20-х на обкладинці справи ГПУ.
З логотипом Держвидавництва.
(думаю, такі у різних установах були, ну і в чекістів зокрема)

ГДА СБУ.

«Хай живе бойова співдружність ЧК і МДБ [НДР]».

Торт на прийомі на участю голови Штазі Еріха Мільке та генералів КГБ. НДР, початок 70х.

Чекістська мова часів українізації.
"Склад кубла".
Табличка, складена зі слів агента.

ГДА СЗРУ.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/zagadka-ubivstva-iaroslava-galana/

Сьогодні 130 років з дня народження одного з найзагадковіших українських авторів минулого століття — Віктора Петрова (Домонтовича). З цієї нагоди тримайте анонс 💚

«Агент із ведмедиком» — так називатиметься книжка, яка вийде у Vivat наступного року. Її зараз пише історик Едуард Андрющенко, якого ви можете знати за попередньою працею — «Архіви КГБ. Невигадані історії».

Цього разу все теж обертається навколо розсекречених архівних справ. А де, як не в них, шукати відповіді на питання, які хвилюють не лише дослідників, а й читачів «Доктора Серафікуса» та «Дівчини з ведмедиком»? Всі, хто хоч трохи цікавився біографією письменника та вченого, знають, що він співпрацював з радянськими спецслужбами. Але конкретних, підтверджених документами фактів ніхто не знав — більше було легенд і чуток, іноді напівфантастичних. І ось нарешті історію Віктора Петрова можна побачити майже без «білих плям».

Але майбутня книжка — не тільки про Петрова. Автор розкаже і про людей навколо нього — видатних науковців та письменників, агентів, об’єктів розробки, жертв репресій та співробітників спецслужб.

📖 А також нагадуємо, що в серії української класики можна насолоджуватися книжкою «Доктор Серафікус»

Як ви, можливо, вже знаєте, я пишу другу книгу.
Звісно, на основі справ НКВД-МГБ-КГБ.
Той, хто вгадає головного персонажа, отримає її в подарунок, коли вийде.
Ті, хто вже знає, участі в розіграші не беруть.

Товариство, я до Вас знову з проханням про допомогу.

Мій вірний і чемний побратим, котрого я називаю "Ікс" захворів і потребує лікування. Давно він вже плакався на проблеми із ходовою (окрім іншого, потребує заміни амортизаторів та супортів), а до того ж під час крайньої поїздки камінь перебив паливну магістраль і він ледве довіз мене до місця служби.

"Ікс" дуже хороший, майже рік (від минулої осені) чемно терпів всі незгоди єбєнів, але ось розхворівся і окрім іншого потребує ще ряд лікувальних та оздоровчих процедур.

Ціна питання = 12-15 тис. грн. (це із транспортуванням його евакуатором із єбєнів до Дніпра та ремонтом).

Прохання до усіх небайдужих допомогти поставити цього звіра знову на ноги, вірніше на колеса.

Зі своєї сторони обіцяю за кожен донат більше ніж 500 грн. тут появиться допис із цікавими архівними артефактами.

картка Моно: 5375 4141 0873 3352

Наперед дуже вдячний за допомогу.

Пост Євгена Лакінського у фб: У книзі «Архіви КГБ», Едуард Андрющенко зокрема розповідає про чоловіка, який, у 1980-ті, намагався підірвати пасажирський літак аби вбити свою дружину щоб мати змогу спокійно жити з коханкою. На щастя, вибуховий пристрій не спрацював.

Що цікаво: аналогічна історія сталася у Квебеці, у 1949 році. Мешканець міста Квебек мав складні стосунки з дружиною, завів 17-річну коханку і намагався дати з усім цим раду. Отже посадив дружину на пасажирський літак до Бе-Комо (Baie-Comeau) і подбав щоб інша людина поклала бомбу в багажне відділення.

Але сталося несподіване: літак затримався на кілька хвилин і, замість вибухнути над річкою Сен-Лоран, вибухнув десь понад лісами, де рятувальники знайшли його залишки зі слідами вибухівки.

«Героя», разом з двома співучасниками, засудили до страти і повісили.
Праворуч — документальна книжка яка оповідає цю історію.

У "Локальної історії" вийшов спецпроєкт "Сандармох" про розстріл 1111 в'язнів соловецьких таборів, серед яких понад 200 — українці.

Зараз на слуху прізвища Миколи Куліша і Валер'яна Підмогильного, Миколи Зерова і Гео Шкурупія, Леся Курбаса і Валер'яна Поліщука, яких убили НКВС-івці саме в урочищі Сандармох.

Проте цей проєкт пішов іншою дорогою, і розказує історії 5 представників різних сфер:
▪️ засновника української географії Степана Рудницького,
▪️ письменника й перекладача Мирослава Ірчана,
▪️ прем'єр-міністра УНР і засновника УАПЦ Володимира Чехівського,
▪️ літературного критика Антіна Крушельницького
▪️ письменника Олексу Слісаренка.

Також там окремі сторінки про те, як у СРСР проводився великий терор загалом, і окрема хроніка розстрілів у Сандармосі.

Мені візуально проєкт дуже подобається, а особливо, що принаймні половину імен авторів я знаю: Ярина Цимбал, Ростислав Семків, Юрій Шаповал. Окремо подобається те, що взяли вже не тих людей, про яких чують з кожної праски і яких міфологізують турбопатріоти, а й людей, які менш відомі, але не менш цінні для України.

З текстами проєкту поки глибоко не ознайомлювався, тому сказати поки нічого не можу. Можливо, напишу свою думку, як прочитаю.

Наробив вам трохи скрінів, щоб ви точно клікнули й подивилися.

Проєкт дивитися/читати тут: https://sandarmoh.localhistory.org.ua

"Якому Бекету могло би наснитися, що в анкеті професора Макаренка невідомий грамотій впише: "под следствием 1924 р. по 1928 р. в привешение власти, неправельно расходованье сум".

Який Кафка міг би вигадати, що справу археолога зі світовим ім'ям розслідуватиме оперуповноважений на прізвище Спіноза."

https://www.pravda.com.ua/articles/2024/10/11/7479155/

Складена МГБ схема пересування українського генерала Миколи Капустянського (він же об'єкт "Качан") в Мюнхені. На початку 1950-х чекісти планували замах на нього.

Стаття Олександра Скрипника з деталями запланованої операції: https://www.istpravda.com.ua/articles/2022/02/18/160951/

ГДА СЗРУ.

Один із провідних борців з українським націоналізмом на Львівщині у 50-70-х - Анатолій Киричук. Уродженець Вінничини. Починав у роки війни як контролер відділення військової цензури особливого відділу НКВД 53-ї Середньо-Азійської армії (читав солдатські листи?). Дослужився до полковника КГБ, керував зокрема 5-м ("ідеологічним") відділом обласного управління (1967-1979, до пенсії). Дотичний, серед іншого, до операції "Бумеранг". Поки Богдан Сташинський готувався до виконання зрозуміло яких завдань, Киричук тримав на котнролі виплату грошей його батьку на Львівщині. Їздив у відрядження за кордон, у Польщу переважно. Закінчив (вже під час служби) юрфак Львівського університету, а коли треба було - вдавав із себе тамтешнього професора. Характеристики позитивні, але тричі (і молодим, і полковником) отримував догани за перебування п'яним на службі (у молодості додавалася ще й "безцільна стрілянина").

ГДА СБУ.

Чому для 1500-ліття Києва свого часу обрали саме кінець травня (і врешті решт на ці ж дати став припадати День Києва), ніде не пояснюється. А чи не ростуть ноги з фестивалю "Київська весна", який влада свого часу започаткувала на противагу дисидентським зборам біля пам'ятника Шевченку в день перепоховання?