https://youtube.com/shorts/tgYZwRPGPds?si=__MOo3FY-XZ_zBLS
1274 року Візантійський імператор Михайло VIII Палеолог уклав союз з Римо-Католицькою Церквою у французькому місті Ліоні. На цей крок імператор пішов з політичних міркувань, оскільки на той час Візантії погрожував Сицилійський король Карл Анжуйський, турки-османи та інші вороги, і він сподівався на допомогу Папи. Ліонська унія вимагала від православних християн визнання авторитету Папи Римського, використання Філіокве (католицьке доповнення про виходження Святого Духа та від Сина) у Символі віри та ін. Константинопольський Патріарх Йосип не погодився з цими умовами та був повалений. Проти унії виступили чернечі та миряни як у самій Візантії, так і в інших країнах, засуджуючи імператора за зраду Православ'я у політичних інтересах.
У 1275 році в Константинополі було здійснено Літургію, на якій Римського єпископа згадали як «Верховного понтифіка Апостольської церкви та Вселенського Папу». Сестра правителя казала, що краще б імперія її брата загинула, ніж православна віра втратила б свою чистоту, подібно до того, як на початку століття при взятті Константинополя багато хто здався хрестоносцям, але не відмовився від своєї віри.
Серед тих, хто не визнав унії, було двадцять шість монахів Зографського монастиря на святій Афонській горі, які неухильно трималися святоотцівського вчення і засуджували тих, хто прийняв католицьке вчення. Тому вони зазнали переслідування з боку імператора та уніатського патріарха Іоанна Векка. Для придушення всілякої протидії унії на Афонську гору було направлено війська.
Тоді ж біля Зографа подвизався якийсь старець, який кілька разів на день читав акафіст перед Богородичним образом. Одного разу йому з'явилася Сама Пречиста і повідомила про солдатів, що наближаються до монастиря посланих імператором. Божа Мати наказала старцеві піти в монастир і попередити ченців, щоб духовно сильні з них готувалися до мучеництва, а неготові – покинули обитель.
Після цього звістки більшість братії залишила обитель, у якій залишилося лише двадцять шість ченців. Коли військові прийшли на гору, щоб забезпечити виконання імператорського указу, зографські ченці зачинилися у своєму монастирі. З вежі вони викривали тих, хто прийняв унію, і називали їх беззаконниками та єретиками, а лестощі та вмовляння латинян та їхніх грецьких союзників, які хотіли схилити до прийняття унії, не мали результату – святі не похитнулися у своїй вірі. Тоді обитель було спалено разом із насельниками, які прийняли мученицьку смерть. Це сталося у період між 1274-1284 роками.
Їхні імена: ігумен Хома, Варсонофій, Кирило, Міхей, Симон, Іларіон, Яків, Йов, Кіпріан, Сава, Яків, Мартініан, Косма, Сергій, Мена, Іоасаф, Іоаннік, Павло, Антоній, Євфимій, Дометіан, Парфеній четверо мирян.