chyzanna

Мене просили зробити сторітел про те, що надлишкова вага це про бажання значущості/важливості.

Якщо в вас є така потреба, то подумайте та напишіть - чому вона в вас є і для чого вам це?

Тільки чесно 🙏

Коли ми купуємо новий айфон, ми ставимося до нього з особливою обережністю. Носимо акуратно, кладемо так, щоб не залишити жодної подряпини.

Я завжди тримаю свою відеокамеру дуже міцно, дбаю про неї якнайретельніше: здуваю пил із об’єктива, одягаю ремінець, коли переношу. Адже знаю — вона крихка і не витримає падіння.

Але коли ми нападаємо на себе, злимося, засуджуємо себе, ми забуваємо про власну тендітність.

У момент внутрішнього нападу людина ідентифікує себе з тією, яка, нібито, хоче собі добра. Вона вірить, що повчає себе і намагається виправити "заради власного блага".

Та ніхто в цей момент не думає про те, як руйнується тендітне й справжнє "Я" від постійного тиску.

На ефірі «Знайомство з собою» я розповім, як зменшити ці напади і які в них наслідки для тіла.

Зараз тривають останні дні знижки.
Зареєструватися можна за посиланням!

«Щоб мало їла, мало спала, але була ПРОДУКТИВНОЮ та ЗДОРОВОЮ!»

Сьогодні зранку, роблячи зарядку, я замислилась наскільки «логічно» ми діємо по відношенню до власного тіла (Реального Я).

Нам необхідно, щоб ми на себе нападали, примушували себе бути ідеальними, звинувачували за косяки, але щоб були при цьому ЕМОЦІЙНО СТАБІЛЬНІ!

Нам необхідно, щоб ми поменше їли (заради худоби, або як мені - щоб менше часу на це витрачати), але щоб при цьому були ЗДОРОВІ!

Щоб мало спали, бо хочеться ввечері подивитись серіал, а зранку встати пораніше (бо це ж круто), але щоб при цьому були ПРОДУКТИВНІ.

___

Іноді, коли я нападаю на себе за непродуктивність, я взагалі не враховую як часто я ігнорую власні потреби у ві сні та в їжі, як мінімум. А ще: як часто я себе за щось сварю.

Це як придбати автомобіль, не доглядати за ним, заливати в нього найдешевше топливо, постійно використовувати його на максимальних швидкостях, бити його чимось важким,

але щоб при цьому він залишався гарним та довго прослужив.

Так не буває…

На ютуб вийшло нове відео, де я беру інтервʼю в дівчини, якій в 9 років діагностували ожиріння.

Зараз вона має регулярний завищений апетит, і під час розмови ми трохи подосліджували тему її ваги та харчування.

Подивитись можна за посиланням

Щоб перестати на себе нападати - необхідно щоб зʼявилась цінність власного життя та розуміння наслідків аутоагресії.

Я бачу це по собі. Без усвідомлення цих двох аспектів припинити напади на себе неможливо.

Людина, котра нападає на себе впевнена, що хоче собі кращого. Хоче себе змінити, виправити, зробити висновки, стати іншою (більш розумною, більш успішною).

В реальності ж, людина з великою кількістю аутоагресії просто себе вбиває.

«Я тебе бʼю, тому що люблю. Вбила - тому що занадто сильно любила».
Коли тебе постійно хтось гнобить, сил на життя стає не більше, а менше. Мізки починають працювати не активніше, а навпаки більш повільно (через постійний стрес). Енергії/творчості/ідей на те, щоб більше заробляти стає не більше, а менше.

Чому не можна кричати на дітей? Тому що тоді, мізки всі сили витрачають на виживання, а не на розвиток когнітивних навичок. Те саме відбувається і з дорослою особистістю.

Ну ви просто уявіть, як ви будете себе відчувати, якщо будете жити з людиною, котра постійно буде вас сварити та звинувачувати (включно з тим, що ви якось не так пожартували, занадто гучно посміялись, недостатньо смачно приготували їжу… і т.д.)? Як ви будете себе відчувати через місяць, рік, два, десять, двадцять років? Як надовго вас вистачить?

Щоб на себе не нападати - необхідно бачити себе чесно, бачити правду про себе. А як її побачити та не відвернутись від себе - будемо розбиратись на прямому ефірі 2 грудня.

Детальніше ➡️ https://chyzanna.wayforpay.shop

Що таке контакт з собою?

Це коли думки про себе відповідають реальності. Тобто, що я думаю про себе і ким я є - це одне і те саме.

Війна же з собою починається, коли між думками про себе та мною реальною відбувається великий розрив.

Наприклад, коли ми розбираємо з клієнтами їх напади на себе протягом декількох місяців, а вони все одно вважають себе добрими людьми.

І чим більший цей розрив - тим більше ненависті формується до Реального Я (та до свого тіла).

Тобто по суті, в людини накопичуються нестерпні почуття всередині (провина, сором, агресія), а вона причину цих почуттів бачить у власному відображенні в дзеркалі.

Тобто я вважаю, що я добра, хороша та я себе люблю. А всю правду зберігає в собі тіло. І мені здається, що відразу я відчуваю до тіла, а насправді - до всієї тієї правди, котру воно в собі несе.

Якщо не контактувати з правдою в собі - вага, зазвичай, тільки росте. Тому що, щось має повідомляти вам про те, як ви відчуваєте себе насправді.

Познайомитись з собою пропоную на платному прямому ефірі, котрий буде включати наступні теми:

- як повернути контакт з собою та власним тілом
- як перестати відчувати відразу до себе/сором/агресію/провину
- як формується почуття недостатньості (я недостатньо хороша/гарна/успішна)
- як перестати залежати від реакції оточуючих

Вартість: 1000 грн до 20 листопада, далі дорожче
Дата: 2 грудня о 20.30 по Україні
Посилання на оплату: https://chyzanna.wayforpay.shop

Після успішної оплати - має відкритись посилання на канал ефіру. Напишіть мені @chyzanna, якщо не отримаєте доступ.

Щоб втратити контакт з тілом, не відчувати його потреби, не розрізняти голод/ситість, не розпізнавати власні емоції необхідно втратити контакт з Реальним Я.

Реальне Я - це і є тіло. І розриваючи контакт з першим, розвивається контакт з другим.

Якщо в вас немає контакту з Реальним Я, то можна сказати, що ви живете з незнайомцем. Незнайомцем, котрий вам постійно заважає:
- заважає худнути
- заважає бути успішною
- заважає досягати цілей та мрій
- заважає будувати стосунки

Тобто ви впевнені, що ви хороша, правильна, ідеальна, успішна, а ось це щось, що живе з вами та переїдає/говорить несмішні жарти/робить помилки/ліниться/не встигає робити всі заплановані справи на день ПСУЄ АБСОЛЮТНО ВСЕ.

І ось це щось ви сварите, злитесь на нього, боретесь, нападаєте, соромитесь, звинувачуєте, тобто стараєтесь з усих сил, а воно все не міняється і продовжує лише заважати.

А тепер уявіть себе на іншому місці. Ви та, котра начебто постійно недоречна, постійно заважає, на яку постійно оруть, сварять, звинувачують та яку соромляться. Як ви себе будете почувати? Чи буде вам хотітись їсти/пити/курити, щоб хоч якось собі допомогти? Хоч якось зробити собі легше.

Ось і уявіть як ви себе почуваєте з такою відірваністю від себе. Постійно покинута та «побита».

2 грудня о 20.30 по Києву я проведу платний прямий ефір «Знайомство з собою».

Деталі по оплаті будуть пізніше 👍

Поки що, можете написати які питання вас цікавлять на цю тему?

Я собі придумала, що я хочу встати в суботу раніше, щоб посидіти самій, поки всі сплять, почитати книгу.

Коли дзвонить будильник, я не хочу вставати, проте я все так само хочу посидіти на самоті з книгою.

І ось в мене відбувається боротьба з собою. Вимкнути будильник та лежати далі, або вставати.

І я питаю себе: «якщо я хочу встати та почитати, і це МОЄ бажання, то хто тоді хоче спати далі?

Спати далі хоче тіло. Тіло ще не прокинулось до кінця, і потребує поспати довше.

Як казав Фрейд (здається він 😁): усі конфлікти це конфлікти свідомого та несвідомого, або тіла та розуму.

І цю схему можна примінити на будь що:

🔹Тіло потребує переїсти, тому що аналізує ваш стан, як небезпечний. Наприклад, забагато кортизолу. Відповідно тіло вас і «несе» на кухню.

🔸Свідомість, котра вчора придумала схуднути до нового року, відповідно бунтує.

І ось ці конфлікти і закінчуються самозвинуваченням та самокритикою: «навіщо ж я їла, якщо я вирішила схуднути?»

Тобто людину в цьому випадку хвилює тільки її бажання, і зовсім не хвилює те, чому її тіло прагне їсти.

Так само, люди собі ставлять якісь цілі, пишуть плани на день, АБСОЛЮТНО забиваючи на власне тіло.

Власне тіло - це і є Реальне Я.

І якщо не враховувати його, то особистість буде знаходитись в ПОСТІЙНОМУ конфлікті з собою.

Люди так і кажуть:
- «хвороби заважає мені досягати цілей»
- «голод відволікає мене від роботи»
- «втома заважає мені робити проекти так швидко, як я запланувала»
- «переїдання заважають мені схуднути»

По кількості конфліктів людини з самою собою можна визначити наскільки вона далеко від Реального я (свого тіла).

Люди приходять з запитом змінити себе, виправити, дізнатись «що робити», щоб стати іншою.

В той час як треба не змінювати себе, а ПІЗНАВАТИ себе.

1) Одна справа, якщо дівчина приходить з запитом позбутись РХП, бо вона відчуває за нього сором та ненависть до себе тієї, в якої воно є.

2) Інша справа, коли людина хоче зрозуміти ЧОМУ в неї РХП та що його провокує

Шанс, щось змінити в першої дуже маленькі, бо уся енергія йде на ненависть до себе. Тобто, РХП і зʼявилось як результат ненависті до себе, а людина тепер стала ненавидіти себе ще більше. І ще хоче, щоб вона під гнітом цієї жорстокості мала сили щось змінювати. А так не буває. (Це як бити дитину та орати на неї все її дитинство і сподіватись, що з неї виросте успішна та продуктивна людина, а не алкаш).

Шанс змінити щось в другої сильно вищі, тому що людина себе в данному випадку не змінює, вона себе пізнає.

__

Вам легше буде мінятись, якщо хтось підійде та скаже: «Я тебе таку ненавиджу, тому тобі треба змінитись, щоб я на тебе більше не орав».

Або: «Я хочу зрозуміти чому тобі настільки погано та допомогти тобі з цим розібратись».

В другому аж навіть крила розкриваються, правда?

Ось а ми чомусь ненависть до себе сприймаємо як любов до себе та турботу. А по факту, людина просто знищує своє Реальне Я, буквально вбиває себе власною агресією, і хоче щоб в неї залишались ресурси ставати краще.

Детальніше тему самопізнання будемо розбирати на платному прямому ефірі. Всі деталі надам пізніше.

Готую платний прямий ефір для вас про знайомство з собою.

Питання до вас:

1) Якщо ви порівнюєте себе з іншими, то для чого?

2) Якщо вам треба бути краще за інших, то для чого?

Чи будете ви ображатись або злитись на психічно хвору людину за те, що вона себе поводить як психічно хвора людина?

Ні? А чому тоді ми ображаємось/злимось на своїх батьків (близьких, друзів, себе), якщо психічні розлади або психологічні труднощі це також частина їх життя.

Про це і багато іншого в новому YouTube відео.

*попереджаю: може бути боляче 😬

Щоб не реагувати на критику інших, на їх реакцію на тебе, треба розуміти як, взагалі, влаштований зараз світ.

Ми забагато очікуємо від людей.

В людях доволі мало доброти, проте багато злості та агресії.

Нещодавно я натрапила на цитату, в якої дуже багато суті:

«Багато ваших проблем би вирішилось, якби ви оцінювали вчинки не як відношення людини до вас, а як демонстрацію її стосунків з самою собою».

Коли ви знаєте, що в бутилці залишилось 3 краплі води💧, ви ж не будете очікувати, що звідти виллється цілий літр.

От коли ви знаєте, що в людях 3 краплі любові, ви не станете очікувати, що при зустрічі з вами, з них поллється цілий океан 🌊

Але щоб так чесно бачити людей (майже наскрізь) треба спочатку чесно побачити СЕБЕ.

А то ми зображаємо з себе добрих, люблячих себе та рідних, а потім дивуємось ЯК ЦЕ світ такий жорстокий і всі хочуть зробити тобі якусь каку.

А коли ти сам знаєш скільки в тобі злоби, то тоді ти свій серед своїх. Нікого ти тоді не боїшся.

Дайте знати плюсиком ➕ в коментарях, якщо бажаєте платний прямий ефір або мінікурс на тему знайомства з собою.

Гарного понеділка і чесності з самими собою ❤️‍🩹

chyzanna pinned «Якщо бути в реальності, то можна, навіть, подякувати собі. Я буває нападаю на себе за те, що мало роблю, мало працюю і так далі. А потім згадую кількість своєї жорстокості до себе і думаю: «а я ще нічого». Я, насправді, багато чого роблю, враховуючи кількість…»

Якщо бути в реальності, то можна, навіть, подякувати собі.

Я буває нападаю на себе за те, що мало роблю, мало працюю і так далі.

А потім згадую кількість своєї жорстокості до себе і думаю: «а я ще нічого». Я, насправді, багато чого роблю, враховуючи кількість криків, котрі доводиться вислуховувати за день.

Ви можете себе приймати, можете не приймати, ви від цього не змінитесь.

Ви можете, навіть, ненавидіти себе, бути жорстокою, від цього ви також не змінитесь.

Цікаво, що іноді люди, навіть, намагаються, чесно намагаються прийняти себе або свою вагу. Але тільки для того, щоб ця вага почала знижуватись:

«Я ж якщо прийму себе, я тоді почну худнути?»

Чому питання «як прийняти себе» ставить тільки людина, котра не в контакті з собою, я розповіла в новому відео на YouTube.

Бояться інших ті, котрі самі агресивні (але самі від себе це добре приховують).

Можливо ви помічали, що ті, котрі перед іншими хорошенькі та підлаштовуються під них (бояться)

Вони ж стають дуже жорсткі та агресивні, коли поруч той, кого можна не боятись.

Наприклад, жінка боїться свого чоловіка і вся така хороша перед ним, потім йде та кричить на свою маму або дитину.

Або, якщо таких інших, на яких можна зірватись нема - то завжди є ти сам та твоє тіло. Вони то точно нікуди не дінуться. Бий, ори, обзивай скільки влізе.

Коли ти в контакті з власною агресією, тоді вже не так страшно. Тоді чоловік, котрий кричить, сприймається як свій, рідний, котрий розмовляє моєю ж мовою.

А не як монстр.

Якщо хтось приходить на консультацію і каже, що боїться інших людей, - значить настав час підіймати з глибин і показувати людині її власну агресивність і жорстокість по відношенню до себе та інших.

Можна причиною свого стану «погано» вважати власне тіло.

Можна його соромитись, ненавидіти його, злитись, мучити голодовками та підрахунками калорій в надії, що коли воно буде гарним, то стане краще.

Можна карати його тренуваннями, обзивати нехорошими словами.

Можна ігнорувати його. Проходити повз дзеркала та вітрини магазинів.

Можна робити це місяцями, роками та десятиліттями.

Можна на якийсь час відчувати полегшення від того, що в тебе «вийшло» перемогти власне тіло та власне бажання переїдати.

А можна причину свого «погано» побачити в собі. А точніше: в своїх очікуваннях від себе, від світу, в зацикленості на собі, власному егоцентризмі, агресії, ненависті до себе та до інших.

І тоді не доведеться хейтити своє бідне тіло.

Як працювати з аутоагресією та ненавистю до себе я розповідала на міні-курсі.

«Якщо я себе прийму - я тоді, взагалі, нічого робити не буду».

Насправді, людина хоче сказати: «я зараз щось роблю тільки тому що вірю, що потім за це щось отримаю».

Уявіть, ви йдете по ДУЖЕ великій пустелі, і знаєте, що коли пройдете її, вам за це дадуть мільйон доларів. Мотивації ОГО-ГО.

Якщо вам скажуть «нічого тобі потім за це не буде», то і мотивація йти, одразу ж, втрачається.

Ось і людина, якщо в неї відібрати фантазію, що коли вона стане ідеальною, то вона за це щось отримає, і сказати, що доведеться жити з такою, як вона є, то і мотивації щось робити для себе - більше нема.

Хоча її і не було. Коли людина щось робить дійсно для себе, а не заради якоїсь вигоди в майбутньому, ця мотивація регулярна і постійна:
«Мені по пустелі йти все життя. Це довго і важко, але йти необхідно все одно».

Ось так, хтось планує походити в тренажерний зал 2 місяці перед літом, щоб потім збирати на собі увагу друзів та колег, а хтось ходить в зал все життя, бо так треба.
Якщо першому сказати: «ніякої уваги та компліментів тобі за це ніхто не дасть», то мотивації ходити туди більше не буде.

*фрагмент майбутнього відео на YouTube «Вам НЕ ТРЕБА приймати себе»

Те саме і з думкою «треба переїсти».

Це МОЄ бажання переїсти, МОЯ потреба. Але ця потреба (як я вже сказала в аудіо) - це симптом мого РХП.