chyzanna

«Якщо я себе прийму - я тоді, взагалі, нічого робити не буду».

Насправді, людина хоче сказати: «я зараз щось роблю тільки тому що вірю, що потім за це щось отримаю».

Уявіть, ви йдете по ДУЖЕ великій пустелі, і знаєте, що коли пройдете її, вам за це дадуть мільйон доларів. Мотивації ОГО-ГО.

Якщо вам скажуть «нічого тобі потім за це не буде», то і мотивація йти, одразу ж, втрачається.

Ось і людина, якщо в неї відібрати фантазію, що коли вона стане ідеальною, то вона за це щось отримає, і сказати, що доведеться жити з такою, як вона є, то і мотивації щось робити для себе - більше нема.

Хоча її і не було. Коли людина щось робить дійсно для себе, а не заради якоїсь вигоди в майбутньому, ця мотивація регулярна і постійна:
«Мені по пустелі йти все життя. Це довго і важко, але йти необхідно все одно».

Ось так, хтось планує походити в тренажерний зал 2 місяці перед літом, щоб потім збирати на собі увагу друзів та колег, а хтось ходить в зал все життя, бо так треба.
Якщо першому сказати: «ніякої уваги та компліментів тобі за це ніхто не дасть», то мотивації ходити туди більше не буде.

*фрагмент майбутнього відео на YouTube «Вам НЕ ТРЕБА приймати себе»

Те саме і з думкою «треба переїсти».

Це МОЄ бажання переїсти, МОЯ потреба. Але ця потреба (як я вже сказала в аудіо) - це симптом мого РХП.

🔉⬇️⬇️⬇️

Давайте подумаємо як перестати відчувати себе поганим та сепаруватись від батьків.

Та і не тільки. Сепаруватись від усіх людей.

*Продовження попередньої публікації.

Що означає відсутність сепарації? Це означає, що я не сприймаю себе як окрему від інших та їх дій. І коли хтось говорить до мене грубо або критикує, наприклад, то я відчуваю себе поганою.

Це і є зливання з іншою людиною. Я не окремо від світу, я і є весь світ.

Тобто під відсутністю сепарації ми маємо на увазі, що ми незалежні від інших та їх реакції на нас. «Я хочу, щоб інші реагували на мене добре, і тоді я відчуватиму себе хорошою».

Для того, щоб сепаруватись від людей необхідно мати контакт з собою.
Для того, щоб сепаруватись від батьків необхідно мати контакт з собою.
Для того, щоб бути незалежною від інших, не мати на дії інших емоційної реакції необхідно мати контакт з собою.

Що таке контакт з собою? Контакт з собою, це коли я усвідомлюю хто я/ усвідомлюю своє Реальне Я. Простіше: це коли я памʼятаю про усі СВОЇ аспекти.

Наприклад, щоб реагувати на мамину жертовність необхідно забути про свою. Забути про всі випадки, коли ти сам в позиції жертви.

Щоб реагувати на чужу злість, необхідно повністю забути про свою власну. А для когось не те, що забути, а взагалі повністю ігнорувати.

Щоб реагувати на чужі образи, необхідно забувати, що ти сам можеш ображатись і іноді робиш це дуже по-дитячому.

Ті люди, котрі вважають, що вони краще своїх батьків, або що вони краще за інших, котрі емоційно реагують/дратуються на інших - НІЧОГО майже про себе не памʼятають. Точніше, памʼятають все тільки хороше.

В відео про контакт з собою я вже казала, що якщо ти думаєш, що ти зайка, а навколо тебе сірі вовки, то жити буде страшно.

Коли ж памʼятаєш, що ти сам ще той вовк, то будучи вовком серед вовків майже нічого тобі вже не загрожує.

⬇️

В психології прийнято вважати, що на те, якою буде людина впливає її дитинство.

Безумовно. Але це формулювання не до кінця відображає суть.

Я зустрічала різних людей, котрих били в дитинстві. На одних це повпливало дуже сильно, на інших майже не повпливало.

І знаєте яка є значна відмінність?

Перші сприймають це як власну поганість.

Другі - відокремлені від своїх батьків і усвідомлюють, що батьки їх били, бо В БАТЬКІВ були проблеми.

Тобто перші несуть відчуття поганості, другі - ні, бо сприймають себе окремо (сепаровано) від власних батьків.

Можна сказати, що якщо ми не відчуваємо себе окремо від інших - все, що вони нам роблять, ми беремо собі.

Наприклад, коли на вас хтось кричить в неадекваті, то погано має бути тій людині. А якщо ви зациклені на собі і сприймаєте все на свій рахунок, то погано буде вам!

Це зрозуміло?

Клієнтка каже мені: «я постійно відчуваю себе поганою, я постійно для себе погана».

На що я відповідаю: «але це дійсно так і є!»

Коли у вас є уявлення про себе якусь іншу/кращу/ідеальну, то ЛОГІЧНО, що та ви, реальна та жива, котра є - буде ПОГАНОЮ.

Якщо я сама зараз придумаю собі, якою я маю бути, я також ОДРАЗУ Ж, стану для себе поганою.

Якщо я почну уявляти, що я маю заробляти більше, маю мати авто, маю мати квартиру, маю мати більше підписників, маю мати іншого партнера - я ТУТ ЖЕ стану для себе поганою.

Щоб не бути поганою - треба щоб в психіці не було раскола: є я ідеальна та я реальна.

Коли є тільки ви, ви ОДНА, ви не можете бути поганою для себе чи хорошою, любити себе чи ненавидіти, в вас немає НІЯКОГО відношення до себе, бо є ТІЛЬКИ ВИ.

Щоб оцінювати себе та ненавидіти, необхідно, щоб в психиці був образ мене ідеальної, в порівнянні з яким я реальна 👎👎👎

Те, що могло раніше показати мою справжню особистість - це моя постава.

Я ходила скрючена, згорблена, наче я в з 12 років тягаю мішки з картоплею на спині.

Я завжди грала впевнену та комунікабельну особистість. Єдиним, що демонструвало те, як я відчуваю себе насправді, була моя спина. Вона максимально демонструвала мою справжню закритість, зажатість, невпевненість і купу страхів.

Але не заважала мені грати впевнену людину. Помітити те, як я відчуваю себе всередині спираючись на те, як виглядає моя спина, міг мабуть тільки якийсь психосоматолог, котрих на той момент не існувало. Всі інші люди вірили в мою впевненість, а дехто, навіть, заздрив.

Єдиним, що завадило розігравати цей спектакль стала моя вага. Вага зробила неможливим продовжувати демонструвати себе як впевнену та комунікабельну. Вага змушувала закриватись вдома та відмовлятись від зустрічей заради тренувань.

Ось тут стало явним, хто є хто насправді. Вага не зробила мене невпевненою, вона показала мене справжньою і відкупорила все, що сиділо всередині глибоко непоміченим.

Цікаво, що саме набір ваги змусив мене помітити свої проблеми та звернутись до психолога. Сидячі на роботі я відкрила статтю хвороб Луїзи Хей і дізналась, що надлишкова вага - це про страхи. Я спитала себе чого я боюсь? І відповідь була очевидною - людей. Я боюсь людей. Я боюсь спілкування з ними.

І тільки розпакував ці всі страхи і перестав грати ту, ким я не є - стали налагоджуватись стосунки з їжею і відповідно вага.

Зі спиною доводиться працювати досі…

Нове відео “Неконтакт з собою, як причина внутрішньої порожнечі» вже на YouTube.

Ми засуджуємо, критикуємо, кидаємо каміння гніву в інших, наче самі чисті та бездоганні. Але цей гнів – лише тінь, яку ми кидаємо на інших, намагаючись сховати свою власну. І коли ми відмовляємось визнати, що всі ці недоліки – наші, у душі залишається порожнеча.

Вона тягнеться всередині, тому що кожен раз, відштовхуючи свої власні аспекти, ми відторгаємо частини себе. І доки ми не зберемо всі частини себе, наш внутрішній світ залишатиметься уламковим і неповним, вічно шукаючи себе в інших.

Посилання на відео - https://youtu.be/juir7ggMZe8?si=8xwnTcRc8pJsAAA1

«До РХП в мене було все нормально. Все пішло не так коли я набрала.»

РХП не зʼявляється у тих людей, в яких «все було нормально». К РХП все йшло.

РХП підіймає ті почуття, котрі і так були. Воно посилює те, що вже і так було, щоб людина це НАРЕШТІ помітила і почала щось робити.

Ви можете чути як людині соромно за своє тіло, але якщо попросити позгадувати, то виявиться, що їй було соромно за себе ще до набору ваги.

Ви можете чути, що людина невпевнена в собі і бояться спілкуватись з людьми через свою вагу. Але якщо попросити позгадувати, то виявиться, що так було завжди.

Ви можете чути, що людина не будує стосунки через свою вагу. Але якщо попросити позгадувати, то виявиться, що і до появи надлишкової ваги був страх стосунків і небажання в них вступати.

Ви можете чути, що вага заважає самореалізовуватись. Але якщо попросити людину позгадувати, то виявиться, що вона боялась проявлятись (реалізовуватись) і до появи надлишкової ваги. І до надлишкової ваги був страх помилитись, облажатись, і отримати негативну реакцію в свою сторону.

РХП нічого не відбирає і не ламає життя. РХП та надлишкова вага тільки посилюють те, що і так було, роблячи це все більш помітним для особистості.

Коли людина забуває, що ці всі нестерпні почуття і проблеми були І ДО РХП, то тоді вона і розповідає собі басні про те, як круто все буде, коли вона схудне. Як її всі перестануть критикувати. Як щасливо вона заживе.

*P.S. Велика вирогідність, що якби ви не набрали вагу, то ви б свій внутрішній світ і те як вам погано так і не помітили б.

1) Що каже Коля:

«Мені не подобається, коли ти береш мій павербанк і не кладеш його на місце»

Що чує зациклена на собі Оля:

«Ти погана!»

2) Що каже Коля:

«Я не хочу сьогодні займатись сексом, я втомився».

Що чує зациклена на собі Оля:

«Я не хочу тебе, бо ти жирна»

Контакт з собою (контакт з Реальним Я) - це не контакт з чимось прекрасним та чудовим.

Це контакт з ПОГАНИМ (умовно) в собі.

Люди, котрі не памʼятають про власну злість та жорстокість - бачать жорстокими інших і бояться ЇХ.

Люди, котрі забувають про власні маніпуляції та обман - будуть емоційно реагувати на усіх людей, котрі брешуть та маніпулюють.

Якщо ви хочете не боятись інших, і не реагувати на них емоційно - достатньо памʼятати про своє 💩.

А не роздавати його всім навколо.

А то ми злість віддали партнеру, жертовність - мамі, маніпулятивність - сестрі, а потім: «Ой, а яка ж я? А хто я така? Відчуваю якусь пустоту».

На цю тему скоро вийде відео на моєму ютуб.

Щоб емоційно сепаруватись від батьків, треба не зрозуміти, що ти інший.

А зрозуміти, що ти такий самий.

*якщо в вас цей текст викликає емоції - значить ви точно не сепаровані

Я, можливо, банальну річ скажу, але:

«страху в спілкуванні стає менше, коли ти добрий до інших.»

Люди про себе це часто не знають, або забувають, але, насправді, більшість людей боїться не чужої злості, а своєї власної.

Багато людей бояться не інших, а того як вони самі проявляться при інших. А точніше того - що вони почнуть потім на себе за це нападати.

Більшість приховує власну злість, навіть від самого себе. Ця злість потім проскакує в жартах, коментарях, в сарказмі. І людині потім за себе соромно, вона потім на себе нападає.

Тому і постійний страх в спілкуванні. Страх не інших, страх, що знову проявиться той я, котрого я так добре від себе приховую.

Чим більше ви придумуєте про себе, коли ви наодинці з собою - тим більше потім страху викриття та сорому поруч з іншими.

- Раніше я була худа, і в мене було все нормально і не було РХП

- Не було нормально, бо РХП би не зʼявилось.

Іноді, на консультаціях, зустрічаю дівчат, котрі явно намагаються бути для мене хорошими, справити якесь враження, сподобатись. В них багато напруги, і мало спокою. Не важко здогадатись, що так само вони себе відчувають поруч і з іншими людьми.

Я чітко вже бачу звʼязок напруга = РХП. При цьому вони кажуть, що до того, як вони набрали, все було нормально і проблема почалась саме через тіло.

І ніхто не бачить, що саме через їх кількість напруги і переживань РХП і зʼявилось. Не через тіло. Те, що в тілі зʼявилась надлишкова вага це вже наслідок дисгармонії в стосунках з тілом.

Тому важливо не обманювати. В першу чергу себе.

Не було нормально. Було погано. Просто в якийсь момент ваше тіло та психіка перестали справлятись з такою напругою власноруч (знадобилась допомога РХП).

РХП взяв на себе роль рятівника. А люди його сприймають як ворога. Хоча справжній ворог - це ви самі собі.

Ваші стосунки з РХП (коли в вашій голові звучить його голос, що вам треба бути краще, схуднути, менше їсти, що ви якась не така, неправильна) - це відображення ваших стосунків з собою.

Якщо вивести власну ненависть до себе в свідомість, велика вирогідність, що потреба ненавидіти себе за допомогою РХП відпаде.

Ми часто боїмось спілкування з іншими. Якщо поділити цей страх на складові, то у багатьох людей більшу частину займатиме страх викликати негативні емоції (образити/засмутити/розізлити).

Як перестати цього боятись - розповіла в аудіо.

1) в вас має не бути наміру образити
2) ви самі маєте навчитись не ображатись, та не реагувати критично на чиїсь дії та слова

Інтервʼю з РХП-терапевтом Валерієм Патоничем все доступно для перегляду тут 🔥

Питання, які встигли розглянути:

- чи вважається РХП суіцидальною поведінкою?
- що таке РХП, насправді. І як воно допомагає людині?
- чому РХП це про обман себе та оточуючих?
- чому люди кажуть «якщо я схудну - я стану щасливою»?

«РХП - це дуже повільний суіцид»

«Замість того, щоб прокачувати свою особистість, людина з компульсивним типом її зраджує і будує НОВУ особистість. Вона свої життєві зміни повʼязує зі зміною тіла».

«Тіло часто викликає сором та злість, бо це проекція. Таким чином, тіло може допомагати проживати негативні почуття, які я не можу усвідомити і прожити в стосунках».

«В розладі харчової поведінки і їх стосунках з іншими людьми дуже багато обману».

«Заїдання - це спосіб ЗНЕЧУЛИТИ свої почуття завдяки їжі, щоб мати можливість їх прожити. Але вони таким чином не проживаються, а залишаються в тілі. І чим більше таких почуттів в тілі - тим більше необхідний для цього контейнер (розмір тіла)»

Уривки з інтервʼю з Валерієм Патоничем. Скоро вийде повне відео на моєму Ютуб.

А поки запрошую вас подивитись моє нове відео «6 можливих причин ЧОМУ у вас досі РХП»

За посиланням

Хто не в курсі, я брала інтервʼю у лікаря психіатра/психотерапевта та засновника центру лікування РХП (в якого я сама навчалась) - у Валерія Патонича.

Сподіваюсь, що там ви знайдете відповідь на деякі свої питання і зрозумієте тему РХП ще глибше.

Відео вийде на моєму YouTube після 16 вересня (з 2 по 16 вересня я в відпустці) ❤️