Сьогодні я святкую (фактично ні, бо згадав про це лише пару годин тому) двохріччя свого блогу. Відповідно, 2 роки тому я включив камеру і зняв свою першу розпаковку, підписавши “я не претендую на усі скарби буктокерського світу”, але я отримав свій скарб. Мій скарб – це ви!
Ви мене знаєте і я не пропущу нагоди написати великий текст з подяками Вам і багатьом людям, неначе я отримую якусь світову нагороду.
Я ніколи не думав, що можливо так. Знаєте, коли ти дивишся на усіх цих інфлюєнсірів ти ніколи навіть і не думаєш, що зможеш жити таке життя, коли твій інструмент певного впливу, думок, заробітку – твій телефон.
Я ніколи не думав, що це і правда стане моїм заробітком. Темою нашого наступного обговорення стане наскільки це маленький заробіток у порівнянні з іншими нішами, АЛЕ ТО ТАКЕ. Дівчата і хлопчики, копійка гривню бережи.
Я дякую вам! Багато хто з вас саме з того першого відео, багато хто лише нещодавно приєднався, але йому тут дуже подобається.
Хтось з вас з України, хтось з інших країн, хтось з Запоріжжя, хтось із Києва, НАС БЕЗЛІЧ! У нас у кожного різне життя, проте нас об’єднують книги, нас об’єднує любов до видавництв і величезна підтримка, яку ми їм відправляємо, знімаючи, пишучи про книжки.
Ви найкращі! Я ЗА ВАС ПОРВУ, ДРУЗІ! Я вас кришую
Рік тому Діма, у якого лише-лише стукнуло 10к підписників і менше мотивації знімати підійшов до своїх батьків і сказав: “ой, у мене сьогодні рік як я це все почав”. Стояла Мама, яка коментувала кожне моє відео, яка дивилась і хвалила кожне моє відео навіть якщо мені воно не подобалось і сказала: “значить я скажу батькові щоб подарував тобі книги! Це свято!”.
Сьогодні 24 листопада 2024 року. 11 місяців як немає найріднішої людини в моєму житті, яка коментувала кожне моє відео і через яку я боявся матюкнутись у кадрі.
Ви певно помітили мій ріст. Його помічаю і я, тому що сьогоднішнє відео в Тікток я монтував 2 години, знімав ще годину, а воно лише на 1:43. І десь, десь наверху, його певно бачить і моя Мама, але 11 місяців як я, на жаль, не можу почути як вона пишається мною.
Дякую блогу за це ком’юніті з блогерів, з якими я спілкуюсь кожен день і за те що подарував мені друзів.
Дякую друзям, за те що підтримують. Діма, який коментує кожне відео і каже як я виріс. Батько, який нічого не розуміє, що я говорю на відео, але “молодець, синок!”.
Дякую вам! Найкраще аудиторіє у світі, далі краще! Я обіцяю!
З величезною повагою до кожного, Діма Суперперсик, Книжковий світ Персика, Діма Персик і книги, Персиковий світ книг, і як я там ще підписаний.