— Я хотіла подякувати тобі за те, що ти зробив сьогодні. Ти не злякався і захистив мене, хоча міг не робити цього.
— Будь-хто на моєму місці вчинив би так само.
— Не будь таким скромним, — прошепотіла я з усмішкою. – Це не у твоєму стилі.
— Ну… Я вирішив трішки відійти від свого стилю, — Влас усміхнувся мені у відповідь.
— Це було так сміливо та героїчно з твого боку.
— Припини перебільшувати.
— Я серйозно. Просто раніше ніхто ніколи не заступався за мене. Я справді вражена і хочу щиро подякувати тобі.
— Гаразд, – погодився Влас. — Твої подяки прийняті. Це все, що ти хотіла?
Я замовкла, не зводячи погляду з його обличчя. Він здався мені таким красивим, таким магнетично привабливим.
— Ні, — тихо прошепотіла.
— Забула сказати, що ненавидиш мене? – пожартував він і чомусь нахилився ближче до мене.
— Так, – усміхнулася я. — Я дуже сильно ненавиджу тебе…