منشورات 𝐁𝐨𝐨𝐤𝐬_𝐊.𝐑.💋 على Telegram

Зазвичай ви задаєте мені різні питання, але сьогодні зроблю такий інтерактив навпаки😉 Залишу вам декілька питань, а ви відповідайте в коментарях🤗

1. З якої книги розпочалося ваше знайомство з моєю творчістю?
2. Яка пара зачепила вас найбільше, а яка найменше?
3. Яка книга подобається найбільше, а яка найменше?
4. Яка книга викликала найбільше емоцій?
5. Яку книгу готові завжди перечитувати?
6. Про яку пару хотіли б додаткову бонусну історію?

Нова глава уже на сайті🌸🥰чекаю ваших вражень🫶🏻

— Дивись, що у мене є! — Єва простягнула мені свою руку, затиснуту в кулак.

— Що там? — поцікавилася я та присіла біля неї.

Вона розкрила свою долоню, і я побачила невеличку білу мушлю.

— Вау! – я щиро усміхнулася.

— Це тобі.

— Справді? Єво, це дуже приємний подарунок.

Я обережно взяла мушлю та покрутила її у своїх пальцях.

— Нам тепер треба знайти й тобі таку саму.

— Їх тут багато, — Єва опустила голову вниз. — Ми можемо зробити собі браслетики.

Я потягнулася до її голівоньки та лагідно провела долонею по волоссю дівчинки. Вона повернула свою голову до мене та уважно подивилася мені в очі.

— Таміло, а ти тепер будеш моєю мамою? — спитала дівчинка.

Усередині все обірвалося. Я завмерла, моя долоня зависла над її головою. Очі защипало від непролитих сліз, і я часто покліпала, щоб відігнати їх.

— Я б хотіла цього, — тихо додала Єва. — Можу я називати тебе мамою?

Продовження❤️‍🔥

— Ну дивись! – Влас випрямився, щоб здаватися більш серйозним. Він показав руками на себе. – Ти ненавидиш мене. Я тобі страшенно не подобаюся, і ти за будь-якої нагоди шукаєш у мені недоліки. Тобі не подобається абсолютно нічого в мені, але це не означає, що усе дійсно так. Можливо, не для всіх мій запах здаватиметься різким. І явно не всі вважають мене придурком.

— Я вважаю, — сказала я очевидне.

— Я знаю. Не здивуюся, якщо ти навіть так записала мене у своїх контактах в телефоні.

— Ну… Майже. Ти записаний як «М.С».

– Оу! Це цікаво. — Влас злегка схилив голову вбік, примруживши очі.

— Розшифровується як «Мудак Самозакоханий», – пояснила я.

– Справді? А я думав, що це «Містер Сексуальність».

Я підняла обидві брови від легкого здивування, а тоді розреготалася.

– З усіх кого я знаю, ти єдиний хлопець з таким величезним его. Серйозно, Власе, звідки стільки самозакоханості? Ти, мабуть, щоранку цілуєш себе в дзеркало.

— Ну чому ж тільки зранку? — здивувався він. — Я роблю це постійно.

Там таааака глава на вас чекає😍🌸

— Ого! — вигукнула вона. — Де це ти знайшов?

— Зірвав отам, – я кивнув головою вбік високого паркана.

— Ти з глузду зʼїхав? — прошипіла Таміла. — Це, напевно, чиєсь подвірʼя!

Я знизав плечима та засміявся. Вона ще декілька секунд подивувалася, а тоді так само засміялася.

— Можливо, зʼїхав? — тихо пробурмотів і підняв руку до її голови. — Я не знаю. Дозволиш?

— Що ти збираєшся робити? — спитала Таміла, але цього разу відверто зацікавлено.

Я обережно заправив частину волосся їй за вухо, а тоді всунув туди квітку. На диво, та невеличка гілочка ідеально заплуталася у її білявих пасмах.

– Вау! – сказав я, розглядаючи обличчя дівчини. – Тобі дуже личить.

— Справді? — Таміла усміхнулася мені своєю чарівною усмішкою.

— Звісно. Думаю, нема у світі чогось, що тобі б не личило. Ти надзвичайно вродлива, Таміло. Просто… – я ковзнув поглядом по її тілу, намагаюсь не витріщатися так відкрито, а тоді пошепки додав: – Ідеальна.

Давно не було, тому починаємо вечір спойлерів🎊🔥

Як завжди, запитуйте у коментарях усе, що вас цікавить про подальші події у книгах в процесі чи майбутні новинки, а я постараюся максимально чесно відповісти🥰

Про новинку теж не забуваю😍 На вас чекає нова глава❤️‍🔥

— Ти зібралася летіти на Кубу в шубі?

А коли його очі зупинилися на моїх тепленьких чобітках, то він насупився, звівши густі темні брови.

— Там зараз тридцять градусів. Сподіваюся, ти не додумалася кинути у валізу лижний костюм, – буркнув хлопець.

– Ох, я забула його вдома! — я вдавано посміхнулася йому своєю найкращою усмішкою. — Але не хвилюйся, я взяла з собою спокусливе червоне бікіні. Це підходить?

Він запитально підняв одну брову, а кутики його губ нахабно смикнулися вгору. Хлопець знову провів своїм поглядом моє тіло, але цього разу більш оцінювально.

— Уже пізно, а у нас дві пересадки, — заговорила я серйозним тоном. — Я не хочу мерзнути.

— Ну… Це твоє рішення, — зрештою здався він. Влас озирнувся довкола. — Думаю, нам час уже іти. Буде краще, якщо якнайшвидше сядемо на свої місця. Не хочеться, щоб хтось з фанатів помітив мене.

– Хтось з твоїх фанатів? – перепитала я та провела поглядом усю залу. — Щось не помітила тут дзеркал.

Обіцяне продовження вже на сайті🫶🏻🥰

— Як почуваєшся? — спитав він у мене.

— Добре, – відповіла я та швидко озирнулася довкола. — Мені подобається. Будинок невеликий, але дуже затишний та просторий. Тут здається комфортно.

— Я не бачив сенсу обирати щось розкішне лише для нас з Євою, — пояснив Платон. — Тобто, тоді я ще не був упевнений, що ти погодишся полетіти з нами. Але я справді радий, що ти тут. Не буду запитувати, що змусило тебе передумати.

— Я теж рада, що приїхала сюди. Думаю… – я опустила погляд униз, відчуваючи неприємний клубок у горлі. — Думаю, що мені давно уже варто було це зробити.

— Що саме? — перепитав Платон.

— Дозволити собі зблизитися з кимось, — уточнила я та підійшла трохи ближче до нього. – Знаєш, я стільки часу уникала людей, боячись, що вони скривдять мене. Здавалося, що усі хочуть завдати болю. Але це не так! Не всі… Точно не всі хочуть, щоб я страждала…

Сьогодні невелика, але дуже цікавенька глава з інтригою❤️‍🔥 Сподіваюся, усі вже почали читати цю запальну новинку🫶🏻

— Чому б нам просто не купити пісню? — спитала я, піднявши очі на чоловіків. — Ми б відзняли усе за тиждень. Я навіть готова створити сценарій, щоб це виглядало так, ніби Влас самостійно написав.

— Ні! – категорично відмовився він, мало не спопеливши мене своїм поглядом.

— А чому ні? – я нахилилася ближче до нього. — Багато артистів купують пісні.

Він так само нахилився до мене. Я примружила очі, стискаючи в руці ручку, а Влас помітно напружився.

— Не тоді, коли з цього збираються зробити шоу, – крізь зуби процідив він. — Це може вплинути на мою репутацію, коли одного дня автор пісні почне висвітлювати свої права.

— Ми можемо укласти контракт про нерозголошення, — запропонувала я, ледь схиливши голову вбік.

— Усі контракти мають терміни, Ангеліно. Рано чи пізно про це можуть дізнатися. Я не хочу ризикувати своєю карʼєрою, бо ти боїшся відповідальності…

Якби ви раптом питали, де я беру натхнення✨

Останнім часом насправді моя активність трохи знизилася, тому я пішла витягувати себе з переддепресійного стану😅 Дуже люблю малювати, навіть якщо у мене це виходить якось так(не дуже?)🤔🙈 Завжди хотіла займатися цим, вчитися, ходити в художню школу…

Прикро, що у дитинстві в мене це не вийшло, а з часом мій запал згас, хоча інколи він виривався, коли я у гуртожитку вечорами собі щось малювала (не тільки географічні карти😂)🖌️

Але ніколи не пізно займатися тим, що вам подобається. І навіть якщо у вас це виходить неідеально, навіть якщо вас хтось покритикує, навіть якщо це не буде вашою основною діяльністю. Просто робіть для душі те, що вам до вподоби🥰

*така собі хвилинка мотивації від мене🫶🏻

Продовження уже чекає на ваші прочитання🥰🥹

— Ти мав рацію, коли говорив, що мені треба побороти свої страхи. Просто інколи здається, що це надто складно й узагалі неможливо. Знаєш, мені подобалося ховатися. — Таміла знизала плечима. — Біль — це найбільш живучий паразит. Коли ти довгий час тримаєш його у собі, то він приживається, стає частинкою тебе. Ти починаєш звикати до нього, наче у тебе ніколи й не було того спокійного життя без болю та страждань. Гадаю, я нарешті готова визнати, що хочу позбутися того, що стільки років мучило мене та буквально тримало в заручниках.

— Це сміливе рішення, — прошепотів я і нахилився ближче до неї. — Ти дуже сильна, Таміло. Це вражає.

— Я ніколи не хотіла бути такою, — тихо сказала вона, посміхнувшись крізь сльози. — Ніколи не хотіла проходити через те, що пройшла. І точно ніколи не хотіла вражати тебе саме цим. Просто так сталося, а мені не залишилося нічого, як прийняти всю ситуацію.

— Не всім вистачить духу боротися зі своїми травмами.

— Не у всіх є ти…