Багненко про війну і Херсон

Як ми вчимося? Зрозумілий і якісний нон-фікшн від Лабораторії.

У мене зараз 3 паралельні навчання по психології + ЛітОсвіта + аспірантура, де я пишу дисертацію (ця історія ще на 3 роки).
З одного боку, я трохи психанув з навчанням. (Добре, що воно розтягнуте в році і тижні і кожен день можу зосереджувати увагу на чомусь одному.)
З іншого боку, я зараз працюю в шпиталі і тому практичні знання + взаємодія з практиками зараз на вагу золота.
І я чітко знаю, навіщо я плачу цю ціну.

Але я вирішив розібратись, як ефективніше навчатись.
І також як працює мозок і чому ми втрачаємо здатність вивчати довгі матеріали.
Отут трохи писав про це.

Ось ця книга на мій погляд - дуже глибоко розкриває, як саме мозок навчається.
4 основні стовпи навчання:
1. Увага
2. Активне залучення
3. Корекція помилок
4. Консолідація - аналіз і переробка даних

Книга написана зрозумілою мовою з купою досліджень. Це добротний нон-фікнш.
Поки що я ще в процесі, хоча більше половини пройдено. Але ця книжка точно піде в скарбничку класного нон-фікшена (він по хештегу #НонФікшн)
А які книги ви знаєте по покращенню процесу навчання і ефективності?
#Відгук #НонФікшн
@BagnenkoText

💼 Валізи людей, відправлених в Освенцим. Польща, 1969 рік

@ObodrenieHistoryWorld

При згоді мале зростає, при сварках велике розпадається.

Гай Саллюстий Крісп
@AncientPhilosophers

Звільнені з полону. Головна помилка і що не варто робити

Я обіцяв написати про роботу зі звільненими з полону. Не скажу, що маю великий досвід, але вже консультую, спілкуюсь деякі речі вже бачу і хочу їх розділити. Бо це допоможе багатьом з нас взаємодіяти.

По-перше. В полоні можуть бути не тільки військові, але й цивільні.
І це не той досвід - про який людина буде говорити.
В Херсоні це називалось: “Забрати на підвал”
В моєму оточенні з Херсону близько 10 людей, які потрапляли на підвал. Хтось провів 6 днів, а хтось і сильно більше.
І це дуже травматичний досвід. На все життя.

І ви ніколи не знаєте про людину, з якою спілкуєтесь - чи є у неї цей досвід. Це дуже важливо розуміти.
Бо у мене навіть в останній приїзд в Херсон в розмові з однією близькою людиною - виявилось, що вона була в цьому короткотерміновому полоні під час окупації і це дуже травматичний досвід


Головна помилка в спілкуванні і взаємодії - це жаліти їх.
Коли ти жалієш його - ти показуєш, що його досвід не вартий поваги.
Як сказав один: Як мамка носились зі мною.

“Ох ти ж бідний нещасний. Як же тобі не пощастило.”

Він вже пройшов це.
Він вже справився.
І він не потребує вашої жалості.

Ми сиділи на груповій терапії. І близько години обговорювлаи тільки цю тему.

Дуже важка тема для них. Дуже.

І знаєте, що найдивніше.
Я все це знав.
І прямо на зустрічі в якусь хвилину відчув, що сам досить стриманий і відчуваю потяг до того, щоб жаліти їх.
Звісно, я цього не робив.

Але це перша реакція на дуже травмуючий досвід.
Відчувати, що я це не переживав. А ти переживав. І бажання підтримати без розуміння іншої людини.

Але наша робота пройшла досить добре, бо я усвідомлював цю крайність і не пішов туди.

Друга крайність - це абсолютна і тотальна героїзація.

Що вони потребують - дати їм спокій від зайвої уваги і водночас підтримувати і допомагати, коли вони самі це озвучують.


Так, тут не дуже зрозуміла ця грань.

І це питання я задав. Де грань?
Відповідь одного мені дала багато ясності.
Він сказав мені:
“У кожного з нас ця грань всередині. Але ключове - це не жаліти, і не робити з мене супергероя. “


Ось це, мабуть і є відповідь.
Не жаліти, не робити супергероя. Бути підтримкою.
І шукати ту грань, яка є у всередині конкретної людини, з якою ти спілкуєшся прямо зараз.


Є також загальні поради, які важливо додати в цей пост. Пишу це, щоб ви могли зберегти і використовувати в подальшому.

Що ще не варто робити?
❌ Не варто запитувати про травматичний досвід просто так, з цікавості. Будь-який ваш інтерес до історії має бути суто професійним, а не особистим.
❌ Без дозволу не торкатись до людини, чіпати особисті речі, обіймати
❌ Не варто різко змінювати плани без попередження
❌ Не можна проявляти контроль та обмежувати автономію людини, що пережила полон. В будь-якому випадку завжди потрібно
❌ Не знецінювати досвід полону (“Нічого страшного”, “Забудь”).

На фото - квітка, яку мені подарувала звільнена з полону жінка, яка перебувала в нашому шпиталі. Вона робила такі в полоні, тільки з хліба. І зараз продовжує робити, каже, що це найбільше заспокоює.
Фото розміщено з її дозвілу.

В наступному пості хочу написати, що варто робити. І як треба взаємодіяти зі звільненими з полону.
Якщо це цікаво - поставте + або напишіть щось в коментарях.

І також прошу про репост, бо дуже важливо, щоб якомога більше людей розуміли як взаємодіяти з тими хто пережив полон і тортури.
(в пості використані матеріали брошюри “Особливсті роботи з паціентам, які пережили полон та тортури”)
@BagnenkoPsy

Посадив у дворі самшит.

Це дуже відновлює і оновлює всередині якісь глибинні сенси. Догляд за деревами і кущами.

З одної сторони, чесно кажучи, відчуваю якусь втому від поганих новин. Вислуховування важких історій від військових я сприймаю спокійно, опрацьовую але іноді нагрібає.
З другої — є розуміння, що тепер це мій дім, Київ. Як би я не скучив за моїм домом Херсоном, але тепер новий дім тут. І я хочу покращувати його.
І з третьої — тугу за земляними роботами.
Все дитинство на дачі, з посадкою дерев і кущів, поливом і ухаживанієм за деревами. Вставали о 6 ранку з дідусем і йшли на полив. О 9 вже закінчували і повертались назад, де бабуся готувала велику сковорідку смаженої картопельки з салом, огірочками, свіжим хлібом і простою водою з помпи.

Всі ці думки зібрав докупи, закупив самшит і сьогодні одразу після закінчення навчання висадив.

P.S. А ще просто хочеться покращувати цей світ. Попри все.
@bagnenkoDaily

План перемоги
План стійкості
План потужності
План витривалості
План міцності
План упертості
План завзятості
План запеклості
План наполегливості
План невблаганності
План нездоланності
План непохитності
План рішучості
План незламності
План відважності
План могутності
План твердості
План непереможності
План витримки
План безстрашності
План незворушності
План незборимості
План всемогутності
План всеперемоги
План блискавичності
План громовержця
План титанічності
План непереборності
План всевладності
План верховенства
План владарювання
План тріумфальності
План вселенської величі
План абсолютного панування
План божественної могутності
План космічної сили
План незбагненної всемогутності

Всі ці плану у нас попереду!

@bagnenkoDaily

Ніч і ранок 17 листопада в Україні
@bagnenkoDaily

Поговоримо про довгі книги.

Я останнім часом побачив по собі, що дуже важко йдуть великі книги.
Відчуваю швидку втрату концентрації.

Досліджував це питання, читав книги по увазі і зрозумів, що причиною тут є дешевий дофамін. Коли я отримую швидке задоволення (завдяки соцмережам найчастіше).

Зараз почав довгий експеримент. Відмова від дешевого дофаміну поступова і бачу результат.

«Щиголь» — це мій експеримент на довге читання, я писав раніше. 800 сторінок. І за останній тиждень відчутний прорив, вже майже на половині.

Але питання не в цьому, хочу це обговорити.
Бачу, що мозок потроху звикає до довгих текстів знов і концентрація — це як навичка.

Поділіться, як у вас з читанням великих книг і довгих текстів? Який у вас досвід і що допомагає?
@bagnenkoText

Кавуни в Херсоні.
Це було в кінці жовтня.
І це неймовірно!

@bagnenkoDaily

Договір. Процес роботи над рукописом і виданням.

Мене дуже мотивує новий формат взаємодії і роботи над книгою.

Я писав раніше, що у мене є рукопис і є усна домовленість з видавництвом.
І тепер ми почали нову взаємодію - щотижневі зустрічі. Я про них попросив
Я працюю тиждень над тим, що ми обговорили.
По суті, всі мої питання і нерозуміння я можу обтесати разом з редакторкою.

А також сьогодні ми вже підписали той договір.
Тепер вже можу сказати з ким взаємодію - це видавництво «Відкриття» і Наталя Васильєва, вона і авторка і редакторка.
Назва видавництва якраз про те, що вони співпрацюють з авторами, які можуть стати відкриттям. Вірю, що моя книга буде такою.

Мій спосіб роботи, який вже добре зарекомендував себе:
✅ Щоранку пишу
✅ Щочетверга обговорюю з редакторкою
✅ Виношу все, що турбує і ми обговорюємо.

Обговорили плани — до весни 2025 вже все доредагувати, внести корективи, пройти коректуру, верстку, дизайн і видати. Якраз на Книжковий Арсенал :)
Наполегливості і цілеспрямованості мені не займати.
Побажайте нам трохи удачі, щоб встигнути, бо рік тому з блекаутами і відключеннями всі строки сильно поламались.

Ну і пишіть, що саме цікаво у виданні книги. Буду трохи корегувати мої думки щочетвергові з урахуванням ваших побажань.

А якщо просто цікаво — поставте 🔥
#ЩоденникАвтора
@bagnenkoText

Це Сергій, діючий військовослужбовецсь з яким ми працювали останній місяць моєї роботи в шпиталі. Вчора він виписувався і я дуже радий, що ми встигли закупити книги і я вчора подарував йому одну.
Він дозволив зробити фото.

Я тепер маю невеликий запас книг і можу спокійно подарувати тим, хто хоче і потребує знань і інформації.

Я обираю тих хлопців, які хочуть читати і вивчати.
Сергій якраз такий. Він інтенсивно працює над собою, над реакціями і готовий навчати побратимів в ппд, куди повертається.


І також я хочу подякувати, бо ви допомогли зібрати на книги для військових.
Також окрема подяка видавництву Наш Формат, бо трохи книг і вони подарували і зробили знижку на закупку інших.
Також в коментарях відео від зав.відділенням з подякою за книги і чек.

Ну і банка знов пуста. На ліки потреба знов є. Буду вдячний за ваші 50-150 грн, на наступному тижні знов закуповуємо ліки. Загальна потреба 5000 грн.
Банка внизу. І тут: https://send.monobank.ua/jar/8kmjS9aJsr


Дякую всім.
Такі невеликі деталі дуже важливі, бо хлопці відчувають турботу саме через це. БО це не дрібниці - це показує хлопцям, що вони цінні і про них турбуються. Книга - лиш інструмент турботи.

@bagnenkoPsy

Квітка і полон. Хроніки військового шпиталю.

Це я робила в полоні. Хочете і вам зроблю?
— Так, давайте, мені буде приємно.
– Хочете розкажу, як ми це робили?
– Так, звісно
– Ми з хліба робили пластилін. Бо хліб там ніякий. Він жахливий, липне і з піском.
Ми з нього робили пластилін і з ниє квіти.
А фарбували знаєте як?
– Як?
– Зубною пастою.
З волосся, яке випадає робили кисточку.
І потім розфарбовували.
Брали зеленку у тих, хто там за медицину відповадв. І фарбували ніжку троянди в зелений.

І от я зараз тут, вже звільнилась з полону, але це дуже мене відновлює. Продовжую робити ці квіти. Тут вже все у мене є — і навіть пластилін гарний.
Це найкраще, що мене відновлює.

Я і вам таку квітку зроблю.
— Дякую. Це приємно.
— Я можу хоч 15 штук за день зробити.

***
Працюю зі звільненими з полону.
Це люди, які пройшли найважче, але зберегли гідність і силу. Сталеві люди.
Багато поваги. Хочу написати про взаємодію з ними, що варто і що не варто, якщо цікаво - напишіть, будь ласка, або поставте + в коментарях.

(Ця історія розміщена з дозволу. Ця людина дозволила поділитись, щоб якомога більше людей розуміли, що полон - це важко, але звільнення можливе.)

@bagnenkoPsy

Людство. Оптимістична історія - книга для поглиблення історичних знань і дискусій.

Ця книга від видавництва «Лабораторія» йшла повільно.
Ця книга викликає багато дискусій.

Але я все ж раджу її.

Чи є людство злим чи добрим?
Ось основне питання, на яке автор шукає відповідь.

✅ По суті, є 2 погляди на людину з науковоїх сторони - до чого тягнеться людина, до добра чи до зла. Ці 2 погляди найкраще відображають 2 мислителя.
Англієць Томас Гоббс написав трактат “Левіафан” в 1651 році і вважав, що людина схильна до зла. І лише громадянське суспільство має силу врятувати нас від наших злих інстинктів.
Є Жан-Жак Руссо і ціла низка його трактатів. Він вважав, що в глибині душі ми всі є хороші.
Їх погляди протилежні. Вони ніколи не перетинались, бо Руссо народився через 33 роки після смерті Гоббса.
Але їх погляди і досі притягають інтелектуалів світу.


✅ Автор бере поодинокі випадки добрих проявів.
Він хоче вірити, що людство є добрим.
Він знаходить ці підтвердження. На війні. Коли на війні американські солдати не стріляли в японських, бо не хотіли. І коли в Громадянську війну в США більшість мушкетів заряджались, але солдати не стріляли.
Він знаходить інакший приклад історії “Повелителя мух” Уільяма Голдінга, де 6 хлопців потрапили на острів і не повбивали одне одного, а жили разом.

✅ Але те, що я бачу - це скоріше він знаходить випадки, які мають підтверджувати його думку.
Автор прочитав трактати Стівена Пінкера.
Але у мене є трохи відчуття, що він дуже хоче довести свою думку і спростовує багато з тих фактів, які є.
Наприклад, що розкопки ранніх людей не є достатнім аргументом.

✅ Після Стенфордського тюремного експерименту, після Голокосту, після тисячолість воєн і остаточно - після підступної війни росії проти України і знищення мирних жителів - стверджувати, що людина є доброю за природою доволі складно.

те, шо творить росія вже 3й рік - обстрілюючи мирні міста ракетами і шахедами, обстрілюючи мій рідний Херсон щодня з усього (артилерія, міномети, фпв дрони і навіть танки по цивільному населенню) - все це не можна пояснити тим, що людство добре, просто їх заставляють стріляти.


✅ У людини є добра сторона.
Але тінь, зло, яке людина носить в собі - для мене доведений факт.
Особливо, коли я бачу те, що творить так звана недокраїна росія в моїй Україні, що робилось в моєму Херсоні.

✅ Моє глибоке переконання, яке не похитнула ця книга, що людина тягнеться до добра, але має тінь, злу сторону, вітхозавітньою мовою - гріховну, науковою і психологічною - тіньову.

Це не є остаточним і фінальним вироком людині. Це просто факт про нашу сутність.


Ця книга - дискусія.
Раджу читати її не для того, щоб впевнитись в тому, що ви праві.
А для поглиблення власних знань - для розширення знань і світогляду.

Мені дуже сподобалось, як автор перелопатив тонни літератури і простою мовою це доніс до нас.
А що ви думаєте про людство?
І як вам відгуки на нон-фікшн, бо у мене нон-фікшна у вивченні і дослідження зараз сильно більше загалом.
#відгук
@BagnenkoText

Як проживати втрату дому і минулого? Ностальгія за домом. Нова норма. Добре, що ти тут. Випуск 37

Це мабуть один з найвадливіших випусків мого подкасту.
Як справлятись з ностальгією по дому?
Як жити, коли твій дім далеко і це нова норма життя.

В розмові з землячкою і херсонкою Машою Мороз ми говорили саме про дім. І про ностальгію за домом.

Мій дім - Херсон - деокупований 11 листопада 2022 року.
Я якраз повернувся з Херсону з волонтерської поїздки і був переповнений всім побаченим і історіями людей, які там живуть і працюють.
Це відео ми записали в кінці жовтня і я відчував таку купу радості, щастя і суму одночасно, що це було дуже правильно поговоити про це.

✅ Про ризик життя і прогулянки по найріднішим вулицям життя
✅ Про те, як жити з ностальгією
✅ Про те, як відновлювати ідентичність, коли ти багато втратив.
✅ Про любов до рідного міста і дому
✅ Що змінилось після того, як ти втратив безпечний дім

І саме сьогодні, 11 листопада, я вирішив викласти це відео.
В день визволення Херсона.

Запрошую до перегляду.

https://youtu.be/-Ddd8ZQvO7k

І напишіть в коментарях, як ви справляєтесь з цим досвідом, якщо ви теж проживали втрату дому і ностальгію за домом?
Це буде терапевтично для всіх

@bagnenkoText

Найщасливіший день.

11 листопада 2022!
День, коли звільнили Херсон.
День, коли я зміг вперше за дууже довгий час розслабитись, бо зрозумів, що мама, бабуся, батько — живі, попри всі жахи окупації.

День, коли я танцював і співав на Майдані з херсонцями допізна.

День, який я ніколи не забуду.
Як тільки відкрили вʼїзд — я поїхав в Херсон, танцював на площі Свободу і в той же день вивіз близьких з міста.

Вітаю всіх херсонців! Вітаю всіх українців! Неймовірне свято!

Сьогодні в шпиталі у себе вітав всіх, бо для мене це одне з ключових свят року!
І на душі радісно!

@BagnenkoDaily

Книготерапія для душі

Сьогодні хронічний стрес - це те, що дуже шкідливо в договстроковій перспективі для здоров’я.
Я про це пишу на своєму психологічному каналі, кажу військовим і близьким.

І одна з речей, яка дуже допомагає - це оточувати себе тим, що діє терапевтично.
Для мене це книги і книжкові канали


Хочу порадити вам канал Любові, людини, яка неймовірно цікаво пише про книги.

Вона навіть канал так терапевтично назвала: Книготерапія

Тут ви знайдете:
⁃ відгуки на книги. Їх багато і це прекрасно
⁃ новини книжкового світу
⁃ цікаві відео про книги і книжкові екранізації
⁃ інформацію про знижки

Загалом - я люблю людей, для яких книга частина життя - вони читають і переповнені книгами, думками про книги і роздумами про прочитане.
Любов - саме людина, яка живе книгами.
Тому я читаю її канал.

А ще читання книжкових каналів справді діє терапевтично. І я оточую себе такими каналами.

І вам раджу

https://t.me/knygoterapiia