Олена Зеленська | Olena Zelenska

🦾 Як потиснути долоню людині, що має протез руки? Зазвичай співрозмовник сам ініціює відповідний жест, тож таке вітання є цілком природним і прийнятним. Але в протилежному випадку краще спитати дозволу: «Чи зручно вам потиснути руку?» Саме так, бо протез слід сприймати як звичайну частину тіла.

📒 Тонкощам коректної взаємодії з різними людьми, зокрема зі співрозмовниками, які мають один або кілька протезів, присвячений оновлений розділ «Довідника безбар’єрності». Він рекомендує не акцентувати на ампутації кінцівок, оскільки це може створити відчуття незручності.

Загалом ситуація, коли людина соромиться перебувати в громадських місцях після початку користування протезом, поширена. Допомогти у створенні атмосфери довіри та прийняття найкраще вдасться родині. Але навіть із близькими відкритий і щирий діалог може початися лише за взаємної готовності. Людина, яка користується протезом, не завжди здатна одразу говорити про свої емоції, і це слід поважати.

Буває й навпаки: людина з інвалідністю не тільки розповідає, а й жартує сама про себе. Такий чорний гумор може стати ефективним способом зняття напруги та допомогти легше переживати складні ситуації. Але важливо пам’ятати, що навіть у близьких стосунках гумор має межі.

🧒 І, мабуть, найбільш незручні запитання ставлять діти, часто надмірно голосно або в некоректних формулюваннях. Варто пояснити, що люди іноді втрачають кінцівки через складні обставини, але не стають від цього менш сильними чи значущими. Уникайте зайвих подробиць, які можуть налякати, але ніколи не залишайте питання дитини без відповіді.

Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику з сучасної етики взаємодії, створеному в межах моєї ініціативи.

Чи можемо ми нічого не відчувати? Адже інколи ситуація така складна, що хочеться вимкнути емоції зовсім.
Як стишити внутрішній монолог – голос, який постійно звучить у голові й від якого тривожно?
Чи можна навчитися керувати своїми почуттями, аби досягати потрібних цілей?

Про емоційний інтелект і те, як він допомагає людям стати стійкішими, розповів Марк Брекетт, професор, директор центру емоційного інтелекту Єльського університету. Він став гостем нового епізоду сезону «Наука стійкості» подкасту «Простими словами» від The Village Україна, що виходить у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

Експерт наголошує, що навички емоційного інтелекту – не щось, чого людина навчається в ранньому віці й потім використовує. Це щоденна праця над собою протягом усього життя. Як приклад він наводить набуте вміння сказати собі: «Агов, ти впораєшся з цим! Ці почуття не назавжди. Були справді паскудні дні. Були й хороші дні. Сьогодні паскудний. Завтра буде краще».

Конспект інтерв'ю тут: https://www.village.com.ua/village/life/podcast/358269-prostimy-slovami-4-ep20

Розмову можна прослухати на подкаст-платформах:
▫️ Apple Podcasts – https://bit.ly/3PhWzne
▫️ SoundCloud – https://bit.ly/3VWpu41
▫️ Spotify – https://bit.ly/49W9cOy
▫️ YouTube Music – https://bit.ly/49VVk6X
▫️ YouTube – https://www.youtube.com/watch?v=QN3QRNrDLXs
Дізнатися більше, як розвинути свою стійкість: https://howareu.com/

Зручно, коли текст афіші читається здалеку.
Комфортно, коли місце для паркування не треба шукати.
Безпечно, коли на локації є укриття.

Це свідчить про те, що організатори події завчасно продумали деталі та подбали про найважливіше – про людей. Зіпсувати враження від заходу може навіть мокра парасолька, якщо її нікуди подіти. Або сторінка, яку не розпізнав скринридер під час онлайн-конференції.

📒 Уникнути таких прикростей допоможуть готові інструменти перевірки на доступність – спеціальні чеклісти для онлайн- та офлайн-заходів, зібрані у Гайді безбар’єрних подій, що створений у межах ініціативи «Без бар'єрів».

Зокрема, серед важливих елементів безбар’єрного онлайн-івенту такі:

✔️контрастні кольори та чіткий шрифт;
✔️транскрипція аудіо;
✔️субтитри для відео або залучення перекладача жестовою мовою;
✔️альтернативні тексти для зображень та графіків.

Базові вимоги до проведення безбар’єрних офлайн-заходів:

✔️безпека гостей та учасників;
✔️доступна локація (пандуси, дверні отвори, вбиральні тощо);
✔️зонування (зони входу, реєстрації, очікування, відпочинку);
✔️навігація (напрямні знаки, тактильна навігація та шрифтом Брайля, мнемосхеми, голосові системи, персонал);
✔️інфраструктура для дітей.

Ці пункти будуть корисними як під час планування, так і на фінішному етапі: аби впевнитися, що ви точно нічого не забули та подбали про повагу до всіх гостей.

Повні чеклісти можна знайти наприкінці Гайда безбар’єрних подій, який нині доступний у двох форматах: у вигляді книги та як розділ «Довідника безбар’єрності».

Шість крапок, розташованих у два стовпчики (по три в кожному)

Офіційно визнана ЮНЕСКО мова, що життєво необхідна для спілкування. Легітимна – нарівні з усіма іншими мовами світу.

📖 Йдеться про абетку Брайля, розроблену французом Луїсом Брайлем, офіційний день якої сьогодні відзначають у світі.

Вже дві сотні років ця абетка не лише забезпечує людям із порушеннями зору можливість читати. Вона забезпечує можливість здобувати освіту, інтегруватись у суспільство, можливість побачити небачене, наприклад твори мистецтва.

Написи шрифтом Брайля в музеї дають незрячим людям змогу відвідувати виставки. Дублювання ним навігації – пересуватися містом. Революційні технології допомагають навіть «перекладати» шрифтом Брайля зображення за вікном авто – у реальному часі.

🫂 Дублювання інформації шрифтом Брайля – це про повагу до людей, про бажання створювати безбар’єрність навколо себе. Завжди наголошую на цьому під час розробки наших проєктів і зустрічей спільноти «Бізнеси без бар’єрів». Наприклад, «Довідник безбар’єрності» має версію, надруковану цим шрифтом. Навіть ілюстрації в ній з конгревним тисненням, щоб незрячі люди могли побачити їх на дотик.

В Україні щороку зростає кількість підручників зі шрифтом Брайля, з’являються поштові та банківські відділення, оснащені відповідною навігацією. Звичайно, поки що цих зусиль замало. Однак вони є, їх варто помічати та підсвічувати, бо своїм прикладом такі ініціативи надихають інших на створення безбарʼєрного простору.

💻 Наостанок хочу поділитися корисним, а саме унікальною онлайн-бібліотекою Braillem.com, яка допомагає незрячим і читачам із порушеннями зору вибирати й читати книжки, доступні шрифтом Брайля. Це безплатно, за замовлення книжки доставляють додому. А ще тут є курси з вивчення абетки Брайля для всіх, хто хоче опанувати унікальну мову – основну мову порозуміння зі світом для мільйонів людей.

🇺🇦 «Це не просто допомагає – це вже допомогло, і не тільки Україні», – так характеризує Президент роботу Саміту перших леді та джентльменів. Під час інтерв’ю для телемарафону у нас із Володимиром запитали про діяльність платформи та її вплив на політику країни.

Перші леді, як відомо, не політики. Наша м’яка сила – швидше про гуманітарний вимір, стосунки, взаємодію та взаєморозуміння.

Але коли країна обороняється від нападника, бореться за виживання, саме все це істотно доповнює та підсилює політику.

👉 Як відзначив Президент, наші відносини з Францією, США та багатьма іншими країнами зміцніли, зокрема, завдяки Саміту, тобто контакту між подружжями лідерів держав. І це не просто щорічні зустрічі в Києві (попри війну вони все одно регулярно відбуваються), а наша постійна співпраця та спільні проєкти.

🤝 Пишаюся, що за чотири роки існування започаткована в Україні міжнародна спільнота вже змінила роль перших леді та джентльменів світу на більш дієву й активну. Ми на практиці переконалися, як багато можемо зробити для наших країн, коли діємо разом. І в новому році запланували та зробимо ще більше.

Всі говорять про мир, але коли ми говоримо про справедливий мир – це сильна Україна. Це серйозні гарантії безпеки, недопущення того, що Путін знову прийде з агресією. Це дуже важливо. 

У нас – історичний шанс, тому що, я вважаю, багато років сміливі люди боролися за незалежність і її не дотиснули. Сьогодні ми можемо це зробити.

Спільне з @FirstLadyOfUkraine інтерв’ю телемарафону «Єдині новини». Про важливість єдності та спільної роботи заради України у новому році.

Наш 2024-й. Кожен його день здобутий нашими воїнами, усіма нашими людьми, кожним і кожною, хто захищає, хто працює, хто зміцнює й допомагає.

Праця і сміливість, людяність і принциповість цілого народу наповнювали цей рік. А ще – турбота, розвиток і любов, прагнення змінити реальність на краще попри все.

Ми, українці, знаємо, як це – не чекати, що принесе завтра, а виборювати кожен день і кожен рік свободи. І 2024-й став саме таким – здобутим і вільним. Ще одним кроком до справедливості, до чесного миру, до нашої перемоги, до життя без війни.

Сили нам усім у новому році, єдності, наснаги. З новим роком життя та свободи, з нашим роком!

@V_Zelenskiy_official

🎄 Вчора в Софії Київській відбулися завершальні покази різдвяної вистави «Говорять ті, що слухали вічність» від Фундації Олени Зеленської. Загалом за 10 днів безкоштовну виставу змогли побачити понад 4 тисячі дітей і дорослих.

Рада, що під час різдвяних свят нам із командою вдалося подарувати дітям трохи різдвяного дива, доповненого історією Київської Русі.

Виставу, задуману Фундацією, втілила талановита українська режисерка Олена Коляденко. Вона зуміла об’єднати магію свят із захопливим історичним минулим. Імерсивна історія «Говорять ті, що слухали вічність» стала містком між поколіннями, завдяки якому діти й дорослі за допомогою сучасних спецефектів відчули єднання з предками, їхніми звичаями та культурою.

👉 Фундація також організувала окремі групи для 1 тисячі дітей: із прийомних і великих прийомних родин Київщини, дітей військових, сиріт, дітей, які втратили батьків через війну, дітей полонених, дітей із порушеннями слуху тощо.

🤝 Надзвичайно вдячна всьому творчому колективу за створення цієї вистави, а також партнеру Фундації Sense Bank за можливість реалізувати цей неймовірний проєкт для дітей.

Для команди Фундації показ цієї вистави став першим масштабним культурним проєктом. Сподіваємося, що такі заходи стануть традицією. Наші діти мають із захопленням пізнавати історію України та цінувати її.

🎄 Під час різдвяних свят разом із командою Фундації провела теплу зустріч із вихованцями дитячого будинку з Чернівецької області, для якого Фундація стала ментором.

Протягом дня діти мали багато активностей у Києві, а на завершення – чаювання у Софії Київській. Тут обговорили з ними враження від поїздки. Було дуже щемко бачити емоції дітей, а від когось – почути про мрії.

🫂 Дуже хочеться, щоб жодна дитина в Україні, яка не має батьківського тепла, у ці святкові дні не була самотньою, а натомість відчувала підтримку дорослих.

🇭🇷 Все почалося 1899 року, коли вчитель із хорватської Крапини надіслав відомому палеонтологу й антропологу Драгутіну Гор’яновичу-Крамбергеру свої дивні знахідки, виявлені поблизу рідного міста.

Тепер на цьому місці – найсучасніший у Європі та світі музей неандертальців, бо вчитель знайшов стоянку цих давніх людей, що жили тут 130 тисяч років тому.

🔉 Незвичайне відчуття охоплює тут: шлях, який пройшли люди за сотні тисяч років своєї історії, вражає й обнадіює. Нині в Музеї крапинських неандертальців(Muzej krapinskih neandertalaca) запрацював україномовний аудіогід – українським відвідувачам експозиція, над якою, до речі, працювали художники з фільму «Володар перснів», буде доступнішою.

Наша мова зазвучала в одній зі світових колисок людства.
Українське слово продовжує ширитися ще й через книжкові полички.

🇺🇦 Загалом сотні українських книг передано до Публічної бібліотеки Вінніпега та Центральної бібліотеки Міссіссаги(Канада), бібліотеки Американського університету (Кіпр), бібліотеки Астана IT University (Казахстан), Бюро мови та літератури міста Муари (Бруней), бібліотеки університету Ла Сабана (Колумбія), бібліотеки Реформатської загальноосвітньої школи Juliana (Угорщина), Національної бібліотеки Азербайджану.

📚 Українських книжкових поличок, які несуть знання про Україну з першоджерел, уже 220 – це понад 55 тисяч книжок у 54 країнах і штаб-квартирі ЮНЕСКО.

🎧 Тим часом аудіогідів у наступному році побільшає (зараз їх 95 у 51 країні).
Дякую всім посольствам, консульствам, нашим дипломатам та активістам, які це втілюють.

Так українська мова й культура прокладають мости порозуміння між нашою країною та світом.

Наприкінці 2024-го хочу поділитися основними результатами роботи Фундації.

Для моєї команди це був рік нових викликів і водночас нових міжнародних партнерств. Завдяки підтримці донорів із понад 30 країн світу ми змогли реалізувати низку важливих проєктів у напрямах освіти, гуманітарної допомоги та охорони здоров’я.

💻 Дітям на прифронтових і деокупованих територіях ми передали тисячі девайсів для дистанційного навчання. А в школах, де безпекова ситуація дозволяє займатися очно, збудували захисні укриття. Щоб дітлахи розвивали спортивні таланти, комплексно відновили центральний стадіон у Гостомелі на Київщині, пошкоджений під час тимчасової окупації міста.

🦸Також за рік ми розширили мережу Шкіл Супергероїв для дітей на тривалому лікуванні. Одразу шість нових освітніх осередків з’явилися при дитячих лікарнях у Рівному, Одесі, Полтаві, Вінниці, Львові та Кривому Розі.

⛰Значну підтримку Фундація спрямувала на відновлення ментального здоров’я маленьких українців, профінансувавши відпочинок для дітей із великих прийомних родин в «Артек-Буковель» та для дітей із досвідом війни у кемпах від «Голоси дітей».

🏡 Фундація продовжила цьогоріч опікуватися великими прийомними родинами в Україні, надавши кожній другій із них усе необхідне для життя й побуту. Ми вже завершили першу чергу проєкту «Адреса дитинства», збудувавши для цих сімей 14 нових домівок, і розпочали другу: ключі від нової оселі напередодні Різдва отримала ще одна родина.

🚑 Також ми забезпечили служби «екстренки» 77 автомобілями швидкої допомоги. Щоб покращити роботу медичних установ, Фундація модернізувала бактеріологічну лабораторію в Центрі дитячої медицини Львова – для своєчасного діагностування важких захворювань. Крім того, збудувала нове приміщення для відділення фізичної реабілітації в опорній ізюмській лікарні на Харківщині у межах її комплексної відбудови.

Вдячна всім міжнародним партнерам і донорам Фундації, які були поруч упродовж цього року й підтримували наші проєкти.
Більше про результати за рік – на сайті Фундації.

💫 З Різдвом Христовим!

Цього року, в час, коли кожному з нас так потрібні тепло й надія, ми з Фундацією проводимо різдвяну виставу «Говорять ті, що слухали вічність». У соборі Святої Софії – святині, що пам’ятає тисячолітню історію, – оживає дух Київської Русі. Це особливе місце стало ідеальним простором для казки, у якій переплітаються традиції Різдва та наше величне минуле.

Реалізувати виставу, яку задумала Фундація, запросили талановиту режисерку Олену Коляденко. Вистава не лише про магію свята, а й про силу нашої історії, яка допомагає триматися навіть у найскладніші часи. Адже саме Різдво нагадує, що після темряви завжди настає світло, а віра й любов допомагають будувати краще майбутнє.

Вистава від Фундації триває. Уже 2 тисячі дітей та дорослих змогли відвідати її за ці дні. Окремо шоу подивилися групи з дітьми із прийомних і великих прийомних родин, діти, якими опікуються різні громадські організації.

🎄Нехай це Різдво наповнить ваші серця теплом, силою та впевненістю в тому, що разом ми здолаємо все. Миру, радості й надії вам і вашим родинам!

Виступила на підсумковому засіданні Ради безбар’єрності.

Вдячна кожному міністерству за активну включеність у роботу, що має конкретні результати.

Безбар’єрність – це не благодійність, не різдвяна акція й не виняток. Вона не для когось з особливими потребами чи фізичними обмеженнями. Безбар’єрність – це завжди про нас, про кожного українця та українку.

📍Вкотре наголосила на цьому у виступі на засіданні Ради безбар’єрності, що відбулося за участю широкого кола посадовців, громадськості, експертів, міжнародних партнерів. Підсумували зроблене за рік та, що важливіше, сфокусувалися на векторах подальшої роботи.

Опитування показують: запит на безбар’єрність безпрецедентний. А отже, маємо що робити як держава і як суспільство.

Унікальність оборони України в тому, що ми намагаємося при цьому розвиватись, не відкладаючи на «після війни». Бо надто цінуємо життя й розуміємо, що воно відбувається тут і зараз.

І суспільство відчуває так само. Цього року навесні в дослідженні ЮНІСЕФ 83 % українців уперше назвали безбар’єрність новою цінністю. А в другій хвилі дослідження, восени, цей показник становив уже 87 %!

📍Говорила про це під час підсумкового засідання Ради безбар’єрності під головуванням віцепрем’єр-міністра Олексія Кулеби.

👉 Для мене особисто важливі результати безбар’єрного року – те, що дедалі більше дітей з інвалідністю можуть навчатися разом з однолітками. Що послуги з реабілітації стають доступнішими й сучаснішими – це бачила в багатьох регіонах. Розширюються можливості для відкриття власної справи для людей з інвалідністю. Обнадіюють центри зайнятості, як-от тернопільський, який активно допомагає адаптуватися внутрішнім переселенцям із постраждалих громад, ЦНАПи, як-от рівненський, у якому продумані зручні умови абсолютно для всіх відвідувачів, інклюзивно-ресурсні центри, як той, що у Славутичі, де якісно працюють з дітками з особливими потребами.

У Львові була рада побачити, як можна якісно втілити послугу підтриманого проживання. У проєкті Українського католицького університету молоді люди із синдромом Дауна мають підтримку асистентів, які допомагають у побуті й соціалізації.

В Україні такі проєкти раніше втілювали переважно завдяки іноземній підтримці. Але в цьому році нарешті є Постанова уряду, за якою таке підтримане проживання громадам оплачуватимуть із держбюджету. Тож тепер виправдання «Немає грошей» неприпустиме. Громади мають створити гідні людські умови для всіх своїх жителів.

Як це робити, докладно пояснюють «Довідник безбар’єрності», «Альбом безбар’єрних рішень», «Гайд безбар’єрних подій», які постійно доповнюємо.

👩🏼‍⚕️ Нині чверть українців має проблеми зі здоров’ям, 27 % – хворих рідних, 22 % мають у сім’ях осіб з інвалідністю, 28 % – маленьких дітей. Це з того ж опитування ЮНІСЕФ, яке я вже цитувала.

Отже, щонайменше кожна четверта людина в країні має запит на безбар’єрність. Ось чому це не про когось іншого – це завжди про всіх нас.

Не лише професійні дипломати, а й кожен і кожна з нас нині амбасадори України у світі. Адже кожне наше слово, кожен вчинок може підтримати країну, якщо ми не мовчимо, не боїмося.

🇺🇦 Сьогодні вже вдруге на запрошення МЗС та міністра Андрія Сибіги взяла участь у заході «Почесний амбасадор – 2024. Воля до перемоги». На ньому нагороджують людей, які гідно представляють Україну в різних сферах, від економічної до спортивної та навіть кулінарної. Адже кожен прояв України зміцнює наші позиції та голос. (Ось чому, зокрема, одним із переможців у номінації «Цифрова дипломатія» став популярний у світі ігровий проєкт S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl.)

Мала честь вручити нагороду в царині експертної дипломатії надзвичайній людині – Наріману Джелялу. Професійний журналіст, він фактично єдиний із керівництва Меджлісу залишився в окупованому Криму попри постійні погрози російських спецслужб. І навіть із російського полону продовжував свідчити про утиски кримськотатарського народу.

Мало нагород, щоб вшанувати таку стійкість. Тому наш обов’язок – щоб, окрім українських студій, Глобальну коаліцію яких ми заснували цього року, у світі з’явилися кримськотатарські студії, які продовжили б справу пана Нарімана й доносили правду про окупований Крим світові.

Професійне вивчення України та Криму в різних країнах – це теж вид дипломатії, бо несе справжню обізнаність про нас, вільну від імперського нашарування та фейків.

✉️ З дозволу пана Джеляла процитувала один із листів дружині, якого він написав із в’язниці та який зворушує до сліз: «Іноді ми любимо лише надією. І зрештою, все, що в нас залишається, – любов і пов’язані з нею зобов’язання».

Все, що ми робимо з любов’ю, перемагає. Бо вона найпотужніший амбасадор.

🌨 Взимку, коли дні коротші, а погодні умови – не найкращі, важливо бути особливо пильними на дорозі в темний час доби. Коли ж до цього додаються відключення електроенергії та подекуди непрацюючі світлофори — це насправді критично важливе питання.

У Міністерстві охорони здоров’я зібрали поради для пішоходів, щоб уберегти себе та близьких.

🔦 Перший та найефективніший спосіб бути помітним для водіїв і уникнути небезпеки — носити одяг зі світловідбивними елементами. Вони відбивають світло фар автомобілів на значній відстані, даючи водіям більше часу для реакції. Вдягайте їх на верхній одяг, вішайте на сумки і рюкзаки собі та дітям (бажано – на висоті стегна).

📵 Додаткова пильність рятує життя. При виході з транспорту, на автобусних зупинках будьте обережними, особливо на слизьких дорогах. У темний час доби краще не використовувати навушники та загалом не відволікатися на телефон.

🚸 Особливо важливо дотримуватися правил дорожнього руху. Користуйтеся хідниками, а якщо їх немає – йдіть узбіччям дороги, рухаючись назустріч транспорту. Підсвічуйте собі шлях ліхтариком, якщо треба перейти дорогу у темряві, а перш ніж іти, переконайтеся, що водій вас побачив.

Розкажіть ці правила дітям, а найменших обов’язково супроводжуйте. Бути видимими в темряві означає зберегти свої здоров’я та життя, а також водіїв, що рухаються вам на зустріч.

🇮🇹 Пам’ятник цілому місту й жителям, які загинули разом із ним. Археологічний парк Помпеї (там, де було давньоримське місто, що його знищило виверження вулкана в 79 році н. е.) не той музей, який асоціюється зі словом «розвага». Бо це про загибель людей, хоч як давно вони жили.

Україні це особливо відгукується, бо нині не сліпа природа, а зла людська воля Росії нищить у нас цілі міста з людьми.

🎧 Відтепер в Археологічному парку Помпеї діє аудіогід українською – 94-й за ліком у проєкті з українізації світових пам’яток, який охопив уже 50 країн.

Це не лише про зручність для українців за кордоном. Це ще й про повагу до нашої мови – мови країни, яка протистоїть знищенню щодня.

Але диктатори все-таки не стихійне лихо. Їм можна й треба протистояти, що робить і доводить своїм прикладом Україна.

🇱🇹 Тим часом ще один аудіогід запрацював в іншій частині Європи – у Музеї церковної спадщини (Bažnytinio paveldo muziejus) у Вільнюсі.

Хотілося б, щоб українські відвідувачі, як і я, із захопленням дізнались історію порятунку старовинних скарбів литовської церкви, які напередодні Другої світової війни були замуровані в стіні й віднайдені лише в 1980-х роках. Це ще один доказ: національна спадщина не гине, а повертається народам, які її цінують. І жодні війни не завадять збереженню культури та пам’яті.

Тепер, коли Україна обороняє свої скарби – духовні та фізичні, – це дуже тішить і дає надію.

🇺🇦 Київ, Національний форум прав людей з інвалідністю. Понад 200 учасників, серед яких громадські й міжнародні організації, представники влади та бізнесу, зібралися, щоб обговорити, як Україні досягти європейських стандартів поваги та дотримання прав людей з інвалідністю.

У виступі акцентувала увагу на підході підтриманого проживання. За нього громада розробляє механізми підтримання, завдяки яким люди з інвалідністю можуть жити повноцінним життям, отримувати якісні послуги, власне, бути видимими для суспільства.

🤝 Тож вітаю головне напрацювання форуму – стратегічний документ, що визначає вісім основних кроків, які мають сприяти забезпеченню прав людей з інвалідністю в Україні наступного року. І сподіваюсь, усі учасники цього процесу – і держава, і громадянське суспільство, і громади – зроблять усе можливе, щоб їх запровадити.

Вчитися, зустрічатися з друзями, ходити в магазин, жити самостійно в окремому житлі – для людини на кріслі колісному, ще й із низкою непростих діагнозів, усе це можливо. Переконалась у цьому влітку, коли познайомилася в США з дівчиною Амандою. Відпустити доньку в самостійне життя було непростим рішенням для батьків, але воно стало можливим завдяки програмі підтриманого проживання, створеній для таких людей.

🇺🇸 Ми зустрічалися з представниками штату, влади містечка, у якому живе Аманда, місцевими громадськими організаціями. Нас цікавило, як це працює. Відповідь: такі програми реалізують лише зусиллями всієї громади. Бо задіяні не тільки кваліфіковані помічники, які допомагають адаптуватися. Головне – прийняття та сприяння всієї спільноти.

Українці з інвалідністю, які мешкають в інтернатах, мають таке саме право на гідне життя й соціалізацію, як і Аманда.

🗓 Говорила про це сьогодні, у Міжнародний день людей з інвалідністю, на Національному форумі прав людей з інвалідністю. Його співорганізатор – ГО «Ліга сильних» – саме дослідив готовність українського суспільства до змін.

41 % українців вважають, що їхні громади не готові до впровадження програм підтриманого проживання. Ще 75 % вважають, що головний виклик – брак фінансів.

📄 Однак уже є рішення Кабінету Міністрів розпочати фінансування послуги підтриманого проживання для людей старшого віку й людей з інвалідністю, які прибувають із територій, що постраждали від війни, у тилові громади.

🇪🇺 Нагадаю, що рівні можливості для всіх – умова для вступу в ЄС. А ще це просто людяно та правильно. А саме людяність Україна нині обороняє.

Ми не можемо допустити, щоб наші поранені захисники та захисниці потрапляли до інтернатних закладів. Ми не можемо заплющувати очі на те, що дорослі люди з інвалідністю живуть за парканами, у повній самотності.

🇺🇦 Все, що відбувається в країні, стосується всіх. Нам тут жити, хоч би чого там хотіла держава-терорист, незалежно від діагнозів, травм і випробувань. І жити щасливо.

🇺🇦🇻🇦 Українська книжкова поличка та цілих 8 українських аудіогідів з’явились у Ватикані. Передала сьогодні книжки для тамтешньої бібліотеки, а також мала змогу оглянути музеї Ватикану – уже з новими гідами. Дякую всім, хто долучився до реалізації цього, поза сумнівом, надважливого проєкту. Адже українська мова тепер звучить у місці, що зберігає мистецькі скарби. Дякую за це!

🇺🇦🇻🇦 Унікальна подія: даємо старт одночасно 8 українським аудіогідам! Таке в межах мого проєкту з українізації провідних пам’яток світу, який охопив уже 93 об’єкти в 50 країнах, дійсно вперше і стається в особливому місці – у музеях Ватикану, в одній із найбільших мистецьких колекцій світу, яку збирали упродовж століть понтифіки.

📍До комплексу музеїв належить, зокрема, Сикстинська капела та Папські апартаменти, розписані фресками Мікеланджело та Рафаеля. І сам аудіогід ватиканських музеїв вийшов унікальним. Це 8 екскурсійних маршрутів і 19 годин аудіотексту. А озвучили його артисти, голос яких точно рідний для більшості українських відвідувачів. До озвучування долучився й Посол Андрій Юраш. Окрема подяка Посольству України у Ватикані за реалізацію цього проєкту.

🎧 Робота з озвучування теж була непроста: її переривали повітряні тривоги та знеструмлення в Києві. Між розповідями про вічні цінності, про художників і мистецтво артистам та звуковикам доводилося бігти в бомбосховища. Страшний контраст, у якому зараз живе Україна.

Але ми втілюємо та продовжуємо цей проєкт для наших співвітчизників, які опинилися за кордоном на непростому шляху, і для самої нашої мови, бо вона має право звучати й бути почутою.

🤝 Дякую всім, хто хоче почути й чує Україну. Дякую Ватикану, нашому посольству, яке довго над цим працювало, і всім причетним. Нехай мистецтво, історія, культура, духовність звучать.

📚 Передала добірку книг до бібліотеки Ватикану. Вони сформують українську книжкову поличку, що допоможе глибше зрозуміти і нашу історію, і нашу сучасність.

Втілюємо та розвиваємо цей проєкт і для наших співвітчизників, які опинилися за кордоном на непростому біженському шляху, і для самої нашої мови, адже вона має право звучати й бути почутою.

🤝 Дякую всім, хто хоче почути та чує Україну. Дякую Ватикану, нашому Посольству, яке довго над цим працювало, і всім причетним. Нехай мистецтво, історія, культура, духовність звучать. А російські бомби нарешті замовкнуть назавжди.

🇸🇮 «Ніколи не припиняєш турбуватися про свою дитину. Але ми так само маємо не припиняти хвилюватися за інших дітей усюди», – сказав перший джентльмен Словенії Алеш Мусар під час четвертого Саміту перших леді та джентльменів у Києві цього вересня.

🤝 Дякую йому за цю позицію й за те, що вже другий рік підтримує розвиток платформи саміту, приїздить у деокуповані міста Київщини, сприяє проєктам, спрямованим на дітей і підлітків Донеччини, відвідує юних українців у релокованому до його країни луганському притулку.

📍Нині я з візитом у Словенії на запрошення Алеша Мусара. Завтра під час зустрічі гуманітарного фонду ITF Enhancing Human Security презентуватиму важливі проєкти для допомоги українським дітям, підліткам та їхнім родинам, які постраждали від війни.

🏥 До того ж разом із паном Мусаром ознайомимося з іще одним результатом діяльності Саміту перших леді та джентльменів – розвитком проєкту міжнародного медичного партнерства. Буде створено одразу три партнерства між словенськими та українськими клініками.

Про це розповім у наступних дописах, а поки дякую панові Мусару і дякую Словенії за допомогу та небайдужість!

🇸🇮 Розпочинаю візит до Словенії на запрошення першого джентльмена країни пана Алеша Мусара для участі в засіданні фонду Enhancing Human Security – гуманітарної організації, яку створив словенський уряд у 1998 році з метою відновлення та розвитку країн, що постраждали від конфліктів. Презентуватиму важливі проєкти щодо допомоги дітям, підліткам та їхнім родинам, які потерпають від війни.

📍Разом із першою віцепрем’єркою Юлією Свириденко зустрілися з президентським подружжям – Президенткою Республіки Словенія Наташею Пірц Мусар і першим джентльменом Алешем Мусаром – та подякували за послідовну допомогу з боку Словенії, яку отримує Україна протягом російського вторгнення. Від військової підтримки та участі в Саміті миру до відновлення нашої країни: Словенія оголосила про намір долучитися до відбудови, зокрема, Харківської області.

🇪🇺 Цінуємо тверду позицію Словенії щодо нашого членства в ЄС. Розраховуємо на підтримку в питанні вступу України до НАТО.
З теплом згадую візит пані Президентки до України в символічну для нас дату – у День Конституції, 28 червня 2024 року.

І ще один щирий емоційний момент назавжди залишиться між Україною та Словенією. Щоразу до роковин вторгнення на знак підтримки та солідарності з Україною Президентка Словенії записує відео, де співає українською мовою: цьогоріч це була пісня «Ой, у вишневому саду», торік – «Цвіте терен».

🤝 Це так по-людськи й так зворушливо. Дякую пані Президентці за дієвість і людяність.

🚗 У Львові запрацювала адаптована водійська школа, де можуть навчатися люди з порушеннями слуху та мовлення. Її відкрили у Львівському державному університеті внутрішніх справ у межах проєкту МВС «Автошколи для осіб з інвалідністю».

📍 За понад рік реалізації проєкту в Україні було відкрито сім таких шкіл на базі шести закладів вищої освіти МВС. Пройти навчання можна також у Києві, Одесі, Кропивницькому, Кривому Розі, Кам’янці-Подільському. А в Дніпрі, окрім керування легковиком, пропонують навчитися їздити на вантажівці та здобути категорію С1.

Загалом за цей час понад 100 випускників автошкіл із різними формами інвалідності успішно склали практичні іспити й отримали посвідчення водія. Утім у Львові послуга вперше адаптована для людей із порушеннями слуху та мовлення. Опанувати теорію та практику тут, окрім інструкторів, допомагає перекладач жестової мови.

👉 Вагомий аспект: перед стартом загального проєкту всі інструктори адаптованих автошкіл пройшли навчання, щоб опанувати навички безбар’єрної взаємодії. Адже важливе не лише фактичне порозуміння – важлива емпатія, знання тригерних тем тощо. Важливо, щоб інструктори бачили у своїх учнях насамперед людей, а не їхню інвалідність. Це і є основний принцип безбар’єрної комунікації.

Обрати найближчу із семи адаптованих автошкіл можна на сайті МВС 📲 https://driveability.mvs.gov.ua.

ℹ️ Проєкт «Автошколи для людей з інвалідністю» реалізує МВС України в межах моєї ініціативи «Без бар’єрів».

Коли щоночі дрони атакують українські міста, коли на ранок у новинах – перелік жертв і руйнувань, а сну не стає більше, дуже важливо стежити за своїм ресурсним станом. І робити все, що можливо в цих умовах, аби відновити внутрішню «батарейку».

👩‍💻 На порталі «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я є великий матеріал на цю тему. У ньому, зокрема, фахівці визначають п’ять пунктів, що допоможуть налагодити ресурсний стан.

📍Зверніть увагу на свої потреби. Мова не лише про базові фізичні, як-от їжа, достатня тривалість сну чи теплий дім. А й базові емоційні: у безпечній привʼязаності, автономії та визнанні, висловлюванні емоцій тощо.

📍Почніть виконувати ресурсні активності. Ресурсна активність – це певна справа, яка вам до душі та приносить енергію. Потрібно виділити час, аби вдумливо проаналізувати, що ж вас наповнює: це можуть бути навіть дрібнички. Однак, виписавши їх, можна завжди звертатися до переліку як до аптечки самодопомоги.

📍Проаналізуйте, на що йде ваша енергія. Протягом тижня спробуйте записувати, на що ви витрачали фізичні на ментальні ресурси.

📍Перегляньте свої пріоритети. Крок, який випливає з попереднього. Адже є речі, які виснажують наш організм, однак не мають для нас аж такої цінності. Тож можна від них відмовитися, коли «батарейка» на нулі.

📍Зверніться по допомогу. Ресурсний стан буває складно налагодити самостійно, тому не соромтеся звертатися до фахівців із ментального здоров’я. Ваш сімейний лікар, який пройшов навчання за програмою ВООЗ mhGAP, надасть базову психологічну допомогу, а також за потреби скерує до інших фахівців.

Пані Олені Риж 43 роки. Вона бойова медикиня та штурмовичка, хоча до повномасштабного вторгнення не мала жодного бойового досвіду: працювала в ресторанній сфері, подорожувала. Перші місяці великої війни пані Олена зосередилася на волонтерській діяльності, евакуювала людей з Ірпеня. Каже, саме тоді зрозуміла, що може й хоче робити більше.

💭 «Найскладніше – це не тільки фізична боротьба, а й психологічний тиск. На фронті я постійно стикаюся з викликами, які перевіряють мою стійкість. Кожен бій залишає слід у голові та серці. Я стараюся застосовувати практики корисного мислення. Це не про суто хороші думки, а про розуміння себе та свого стану, вміння не піддаватися паніці або страху», – розповідає Олена в «Щоденнику стійкості», проєкті, що стартував 25 жовтня разом із Радіодиктантом національної єдності.

У відвертій історії медикиня розповідає, що на передовій веде щоденник вдячності, у якому фіксує навіть найменші радості. Каже, це допомагає зберігати емоційний баланс і структурувати думки.

📝 «Наразі я також активно пишу, тому вирішила випустити свою книгу. Вона буде складатися з коротких історій про те, що мене підтримує, про мої “якорі”, які наповнюють мене енергією та допомагають відновитися. У мемуарах я ділюся тим, як, попри велику кількість темряви, можу знаходити світло», – ділиться Олена.

Її історію повністю, а також інші записи можна знайти на платформі «Щоденники стійкості». Це простір, до якого насправді корисно звертатися, коли потрібні натхнення й ресурс, щоб залишатися стійкими. Адже стійкість одного – стійкість мільйонів.

Спецпроєкт «Щоденники стійкості» реалізуємо разом із телерадіокомпанією «Суспільне Мовлення» й «Українським радіо» в межах комунікаційної кампанії «Ти як? Стійкість» Всеукраїнської програми ментального здоров’я.

🏠 Житло, збудоване за принципами безбар’єрності, спортивні зали, басейн і загальний простір для відпочинку, дитячий садок, початкова школа, що вже працює, та великий інноваційний освітній простір, який ще зводять, – таким є «Містечко Хансена». Його створили для внутрішніх переселенців, які втратили житло через російське вторгнення. А ще тут працює соціальна їдальня, яка щодня забезпечує безплатними гарячими обідами 300 жителів.

📍Відвідала сьогодні містечко разом із його засновником і партнером Фундації, американським меценатом Деллом Лоєм Хансеном. Вдячна за всі проєкти, які реалізуємо разом. І насамперед за те, що вони ґрунтуються на єдиному принципі – повазі до людської гідності. Містечко – ще один приклад такого підходу.

🇺🇦🇺🇸 Рада була зустрітися з Деллом Лоєм Хансеном, партнером Фундації, американським бізнесменом і благодійником, його донькою Міссі Мінс, а також з командою, яка втілює його проєкти в Україні.

📍Сьогодні разом із представниками Фундації побачила, як Делл Лой Хансен розбудовує на Київщині «Містечко Хансена» для тих, хто втратив дім через війну.

🏠 Містечко вже активно заселяється: тут проживає понад 300 родин ВПО, серед яких 9 великих прийомних із Донеччини, Луганщини, Херсонщини, Харківщини й інших областей.

З подружжям Хансенів я познайомилася цього літа під час візиту до штату Юта (США). Делл Лой Хансен був організатором благодійного заходу в Солт-Лейк-Сіті й став одним із донорів проєктів Фундації.

👉 Зокрема, завдяки внеску Делла Лоя Хансена ми масштабуємо другу чергу проєкту «Адреса дитинства»: розпочали зведення ще одного будинку для великої прийомної родини на Київщині.

🤝 Надзвичайно вдячна Деллу Лою Хансену за прагнення допомогти українцям, які залишилися без житла внаслідок повномасштабного вторгнення.

Щиро сподіваюся на розширення співпраці й подальшу підтримку України та проєктів Фундації.

👩🏼‍⚕️ Є таке твердження: половина (якщо не більше) успіху в лікуванні залежить від догляду, який надають медсестри й медбрати, – турботи та уваги до пацієнта.

Ця робота завжди була важлива. А зараз важить іще більше. Вона – частина оборони країни. У перші хвилини після російського бомбардування «Охматдиту» саме медпрацівники, зокрема медсестри, медбрати, лікарі, рятували дітей від наслідків атаки.

🇺🇦 Тому назва сьогоднішнього (уже четвертого) Осіннього медсестринського форуму, який відбувається у Львові, – «Медсестринство на захисті дитинства» – нині така багатозначна.

Медсестри та медбрати завжди захищали своїх маленьких пацієнтів від хвороб. Тепер стали на захист ще й від війни та її наслідків.

🫂 А вони, на жаль, не лише фізичні, а й ментальні. Зараз діти переживають стрес та відчувають тривожність так само, як дорослі (йдеться майже про 80 % українців). І саме медсестринству дуже важливо професійно розпізнати ці стани та вчасно надати допомогу, щоб вони не переросли у травматичний досвід на все життя.

📍Два місяці тому ми провели в Києві Саміт перших леді та джентльменів на ту ж тему, досліджуючи всі небезпеки для дітей – від воєнної до ментальних. До цього заходу ми ініціювали опитування в 15 країнах, і в усіх 75 % батьків сказали, що відчувають, що зараз діти в більшій небезпеці, ніж вони в часи свого дитинства. Ось таке відчуття тривожності панує сьогодні у світі, у такій невпевненості зростають діти.
Безумовно, російська агресія – одна з причин цього «вірусу небезпеки», який усіх заражає.

Тому всі, хто працює з дітьми зараз, – агенти майбутнього. Повернути дітям упевненість у житті, віру у власні сили – фізичні та моральні – значить створити краще завтра і для них, і для всієї країни.

👩‍💻 Гендерний розрив в оплаті праці в Україні на рівні 18,6 % – говорили про це, зокрема, на Українському жіночому конгресі. Це означає, що жінки працюють на шість із половиною років більше упродовж життя, щоб заробити таку саму суму, як і чоловіки.

👉 Мета уряду – знизити цей показник до 13,6 % до 2030 року. Вона закладена у Стратегії подолання гендерного розриву в оплаті праці.

Однак реалізація цієї мети можлива лише за однієї умови – якщо замість усіх голосів сумніву, що звучать у головах українських жінок, гучно лунатиме голос, який каже: «Звісно, зможеш».

👩‍💼 Зможеш бути будь-ким: лікаркою, водійкою, бійчинею, керівницею виробництва, очільницею міністерства. Можеш рятувати, захищати, змінювати. Можеш отримувати гідну оплату за свою роботу, поєднувати материнство та кар’єру. Жінки насправді можуть абсолютно все.

Про це – інформаційна кампанія «Звісно, зможеш!», яку реалізує ООН Жінки у партнерстві з Міністерством економіки України та офісом першої леді за фінансової підтримки уряду Швеції.

#ЗвісноЗможеш #РівнаОплатаПраці #ГендернаРівність #РівніМожливості

🍔 Понад дві третини українців мають нездорові харчові звички. Формуються ж вони переважно в дитинстві. Завдяки загальнонаціональному дослідженню STEPS 2019 ми вже у 2020 році знали:

📍69 % батьків усвідомлюють, що недостатньо знають про користь тих чи інших продуктів;
📍67 % школярів беруть із дому до школи нездорову їжу.

Саме тоді, чотири роки тому, я ініціювала, а держава підтримала реформу шкільного харчування – щоб в учнівських їдальнях стало не лише смачно, а й корисно. Щоб додалося сил навчатися, а правильні звички залишилися на все життя.

Тоді з’явилися чотири стратегічні мети реформи:

📍 ⁠упровадити якісне меню, а дітей навчити обирати корисну їжу;
📍 ⁠модернізувати харчоблоки;
📍 ⁠забезпечити для цього фінансовий ресурс – і державний, і громад;
📍 ⁠навчити (перевчити) кухарів та інші кадри.

Повномасштабний російський напад мало не зірвав те, над чим працювала ціла країна, – в усіх сферах життя.

Але пишаюся тим, що ми знайшли сили продовжувати реформу харчування. Відчули: зараз вона особливо потрібна, бо повноцінний обід у школі чи садочку фізично та морально підтримує цілі родини.

Так під російськими бомбами команда реформи й пішла далі:

✔️ ⁠внесено необхідні зміни до законодавства;
✔️ ⁠ухвалено Стратегію реформи на 2023–2027 роки та План заходів на 2024 рік;
✔️ ⁠триває модернізація, відновлення харчоблоків і будівництво цілих фабрик-кухонь (перша вже є в Бучі);
✔️ ⁠модернізуються кулінарні хаби та проводиться навчання кухарів у цій мережі;
✔️ ⁠запущено комунікаційну кампанію, щоб кожна людина більше знала про здорові харчові звички;
✔️ ⁠нині реформу, згідно з каскадним методом, уже на рівні громад упроваджують у кожній конкретній школі чи садочку.

🇺🇦 Тим часом Україна стала членом потужної міжнародної спільноти – Коаліції шкільного харчування. 12–13 листопада вперше прийматимемо в Києві захід Коаліції – Європейський регіональний саміт шкільного харчування. І нам буде чим поділитися, бо ніхто ще не робив таких перетворень під час оборони.

Якісне та збалансоване харчування важливе для всіх школярів світу, адже давно доведено: воно безпосередньо впливає на якість навчання, а отже – на перспективи учнів.

А правильно втілені програми харчування ще й підсилюють економіку країни – новими технологіями та постачанням.
Отже, кожен шкільний обід – це не лише про корисну їжу, це про розвиток і майбутнє, дитяче й наше спільне.

Взяла участь у восьмому Українському жіночому конгресі, тема якого: «Жіночий потенціал: нові ролі, нова якість».

🇺🇦 Вже традиційно маю честь виступати на Українському жіночому конгресі. Щороку він збирає урядовців, політиків, громадськість, бізнеси, медіа, аби формувати політики гендерної рівності.

Цьогоріч ішлося про жіночий потенціал. Про те, як випробування війни з бар’єра, що заважає йому реалізовуватися, перетворити на можливості. Про те, як допомогти одна одній побачити їх.

🤝 Вдячна всім доповідачам за натхненні виступи й досить конкретні, дієві пропозиції. Сподіваюсь, наступного року зберемося, аби – зокрема – обговорити результати.

📈 Ще більше нових бізнесів відкрили жінки за цей рік – уже 59 %.

Участь жінок у грантовій програмі «Власна справа» збільшилась до 48 %. Відповідно, і кількість переможниць у ній зросла!

Вже 22 % керівників наших дипломатичних місій – жінки. Це теж більше, ніж будь-коли.

За даними Міноборони, вже майже 20 % усіх добровольців – це жінки.

📍Тема цьогорічного, восьмого Українського жіночого конгресу, що триває сьогодні в Києві: «Жіночий потенціал: нові ролі, нова якість».

Попри війну цей потенціал невпинно зростає, і жінки постають у нових ролях і якостях. Одразу треба визнати: такий потенціал найчастіше має високу ціну. Лише за поточний рік я мала честь познайомитися з неймовірними жінками, зокрема вчительками, які пережили й переживають драматичні випробування.

Як-от Лариса Фесенко, яка пройшла 45 діб російського карцеру та після деокупації повернулась до рідної школи на Харківщині. Або Олена Влезько, яка продовжила дистанційне навчання учнів із підвалу батьківської хати на Миропіллі, що на кордоні з державою-агресоркою, під постійними обстрілами.

👉 Однак – і це довели фахівці – існує феномен посттравматичного зростання. Не все, що зараз відбувається, нас гальмує. Поряд із нашими травмами й болем, інколи навіть як їхній наслідок, є й можливості. І нам усім – і жінкам, і чоловікам – варто в це вірити, якщо хочемо будувати сильне суспільство.

Ви скажете: багато жінок зараз керуються не тим, чого дійсно хочуть, а тим, що потрібно. Роблять не вибір, а виконують місію. Так.
Але за нами залишається головне: сприймати ці вимушені обставини як гальмування чи як можливість.

І щойно ми побачимо у своєму непростому повсякденні можливість – для власного зростання, розвитку, життя – це буде те, чого точно ніколи не зможе відібрати ворог. Це те, що підсилить нас і країну.🇺🇦

🇵🇹 Лісабон, зустріч із Президентом Португальської Республіки Марселу Ребелу де Cоузою.

Подякувала за послідовну підтримку з боку Португалії як в оборонному секторі, так і в гуманітарній сфері. Висловила надію, що в майбутньому матимемо ще більше спільнодії, зокрема в усьому, що стосується відновлення України, її міст і людей.

🇵🇹 Президент Португальської Республіки Марселу Ребелу де Cоуза – послідовний друг і прибічник України. У серпні 2023 року він особисто відвідав нашу країну, а вже 2024-го взяв участь у першому Саміті миру та підтримав його комюніке.
А важливим результатом візиту Президента Володимира Зеленського до Лісабона цього року стало укладення угоди про безпекову співпрацю між Україною та Португалією.

📍І сьогодні, зустрічаючись у Лісабоні з паном де Соузою, разом із першою віцепрем’єркою Юлією Свириденко маємо нагоду висловити йому вдячність за дієву підтримку України в протидії російській збройній агресії – дипломатичну, оборонну, гуманітарну та фінансову, а також за прихисток для майже 60 тисяч українців.

🏫 Португалія заявила про готовність долучитися до відбудови освітніх закладів Житомирської області, зокрема Житомирського ліцею № 25. Він зазнав руйнувань ще на початку російського вторгнення – 4 березня 2022 року. Весь цей час 35 класів і 902 учні мусять шукати місце для навчання в інших закладах міста.

Відбудова України, починаючи з відновлення шкіл і лікарень і продовжуючи зведенням житла для багатодітних родин (якими, зокрема, опікується моя Фундація), – ще одне велике поле для українсько-португальської співпраці.

🤝 Спільне розуміння одне одного створює найбільш ефективну співпрацю та найміцніші зв’язки. Вірю, що саме так між нашими країнами все буде й надалі.

Виступила на ешторільській конференції «Time to Rethink» в Португалії.

🇵🇹 Взяла участь в ешторільській конференції, Португалія, що цьогоріч проходить під гаслом Time to Rethink («Час переосмислити»). Її мета – дослідити підходи до створення сталого майбутнього серед глобальних викликів, як-от, наприклад, війна.

Розповіла, як ми в Україні вже переосмислюємо ці підходи, презентувавши світу експертний документ із захисту дітей – результат роботи Саміту перших леді та джентльменів.

🤝 Разом із Президентом Португальської Республіки Марселу Ребелу де Соузою ознайомилася з виставкою Living The War, яку організувало Посольство України в Португалії. Це імерсивний досвід, що дає змогу не лише побачити, що таке війна, а й зануритися в це відчуття на відстані.

Переосмислення цінності свободи, миру найчастіше відбувається вже після того, як їх втрачаєш. Хотілося б, щоб європейські суспільства переосмислили їхню цінність до того, як агресор загрожуватиме їм безпосередньо.

🇵🇹 «Час переосмислити» – так називається цьогорічна конференція в португальському Ешторілі, яка збирає державних лідерів, керівників міжнародних організацій, науковців, бізнесменів, щоб обговорити нагальні питання сьогодення.

Як на мене, назва дуже актуальна. Війна, як ніщо інше, спонукає переосмислити й ціну самого часу. Дещо вона зробила нестерпно довгим, наприклад обстріли, а дещо – занадто стрімким. Час підльоту російської ракети до будинку в Харкові, що мирно спить, – 30 секунд. На те, щоб зупинити критичну кровотечу в пораненої людини, є кілька хвилин.

Тому у виступі я закликала учасників пам’ятати: час має ціну. Ця ціна – життя.

Переосмислення важливе, але розмірковувати занадто довго небезпечно. Коли довго толерується агресор, він виграє цей час на нові злочини.

Ми в Україні за 10 років російської повзучої агресії вже багато чого переосмислили:

📍підхід до безпеки. Якщо хтось погрожує вам роками, каже, що ви не маєте права на існування, – треба сприймати це як дію, а не як слова;

📍 ми переосмислили підхід до громадянської оборони. В наших містах із часів холодної війни не було бомбосховищ. Тепер ми їх будуємо, а люди вчаться тактичної медицини;

📍ми переосмислили поняття «стійкість». Це не разовий героїзм – це щоденне життя під тиском невизначеності. Щоб підтримати людей у цьому, в Україні діє Всеукраїнська програма ментального здоров’я;

📍 ми мусили переосмислити захист дітей, бо жодні сучасні батьки не готувалися захищати їх від ракет. І найболючіше усвідомлення – що у ХХІ столітті стала можлива депортація дітей агресором. І ніхто – найповажніші організації світу не можуть із цим нічого зробити. Що ж, цю бездіяльність теж варто переосмислити.

Про своє переосмислення ми розповідаємо для того, щоб світ не витрачав часу на те саме, а натомість починав діяти. Ми даємо для цього всі інструменти:

📄 нещодавно на полях ООН я презентувала експертний документ із захисту дітей, розроблений українськими фахівцями;

📄 так само Україна вклала свій досвід у Формулу миру Президента Зеленського.

Все це переосмислення не лише для України – це для безпеки всього світу. Не буває злочинів «надто» далеко. Тож після рефлексій має настати час на дії.

🇵🇹🇺🇦 Відкриття в Лісабоні меморіальної дошки жертвам Голодомору в Україні 1932–1933 років. Дякую меру міста Карлушу Моедашему за участь у події. Нагадуючи світові про цей страшний геноцид радянської імперії проти українців, нагадуємо і про нинішній злочин її послідовниці – Росії. Зло має бути покаране – цього разу остаточно.

🇵🇹 Тепер у португальській столиці Лісабон є меморіальна дошка жертвам Голодомору в Україні 1932–1933 років. Сьогодні мала честь відкривати її разом із міським головою Лісабону Карлушем Моедашем та Надзвичайним і Повноважним Послом України в Португальській Республіці Мариною Михайленко.

Парламент Португалії визнав Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу ще у 2017-му. І дуже важливо, що тепер це має ще й матеріальний вияв, який можуть побачити всі жителі та гості країни.

🫂 У наших країн немає спільних кордонів, але в нас є дещо більше: багато спільних людей (українців, які приїхали сюди ще до російського нападу та знайшли прихисток після нього). У Лісабоні є проспект України, а в Києві віднедавна є вулиця Португальська – на знак взаємодопомоги між нашими країнами.

Але найважливіше, що в нас багато спільних цінностей. Головна з них – цінність людського життя. Обидві наші країни набули її не просто так. Ми її усвідомили та вибороли. Обидві наші країни прожили дуже тяжке ХХ століття, боролися проти диктатур і свавілля.

І нині Україна змушена оборонятися вже проти реваншизму та зазіхань тієї самої імперії, яка влаштувала голодомор. Вже правнуки тих, хто пережив штучний голод, мусять рятувати своє життя від російських ракет.

🤝 Тому я так вдячна мерії Лісабону і всій Португалії за те, що вони розуміють важливість встановлення справедливості, зокрема й історичної, важливість покарання та засудження злочинів, хоч би як давно вони сталися. І наша спільна пам’ять – потужний інструмент для цього.

💭 Наші думки – це початок наших вчинків.

Саме це – основа концепції корисного мислення. Як пояснюють фахівці з ментального здоров’я, здатність керувати своїми думками визначає внутрішню стійкість: помічати шкідливі та хибні думки, правильно спрямовувати фокус уваги, осмислювати досвід. А ще це про вміння рефлексувати й перебувати наодинці із собою.

📻 Таке вміння тренують письмові ментальні практики. І саме до такої всеукраїнської практики запрошує приєднатися 25 жовтня комунікаційна кампанія «Ти як? Стійкість» Всеукраїнської програми ментального здоров’я разом із Суспільним мовником і «Українським радіо» – одразу після Радіодиктанту національної єдності.

Спеціальні гості ефіру розкажуть, які техніки вони використовують та як це впливає на їхнє ментальне здоров’я. Наприклад: записування з пам'яті власних історій як рефлексія свого досвіду; записування потоку думок – як спосіб позбутися зайвого хаосу й тривожності; писання каліграфічно й красиво як спосіб фіксації на завданні, що заспокоює та гармонізує загальний стан.

📝 Кожен, хто долучиться, зможе записати власну історію стійкості. Згадати той самий день, коли точно зрозуміли, що вас тримає, розповісти про те, що допомагає знаходити світло посеред темряви.

👩‍💻 І за бажанням поділитися цією історією з усіма українцями на спеціальній сторінці платформи «Ти як?» – «Щоденники стійкості». Вона створена, щоб українці могли надихати й підтримувати одне одного в непрості часи. Кожна історія – це свідчення національної стійкості, бо стійкість одного – стійкість мільйонів.

Ніщо не дає кращого розуміння, як працює реформа та де потрібно сконцентрувати зусилля, аніж побачити, як вона втілюється в життя.

👨‍🍳 Долучилася до престуру на Одещину, щоб ознайомитися з перебігом реформи шкільного харчування. Разом зі мною були представники уряду, місцевих громад, ЗМІ та партнерів, які допомагають нам утілювати реформу. Побували в декількох навчальних закладах різних громад, побачили, як організовані різні типи кухонь, як модернізується обладнання та навчаються кухарі.

🤝 Вдячна всім, хто долучився до цієї поїздки, а отже, розуміє її важливість, нагальність реформи. Розуміє, що здоровий гарячий обід у тарілці кожної української дитини – хоч би що там летіло на нас від ворога – це форма державної та суспільної небайдужості, відповідальності та зрештою – міцності всіх нас.

🇺🇦 Одещина попри регулярні обстріли з боку нападника прагне дати дітям найкраще, упроваджуючи реформу шкільного харчування.

🎙 Сьогодні долучилася до престуру, який команда реформи організувала спеціально для ознайомлення з реалізацією реформи на місцях, у регіонах.

Разом із журналістами, представниками уряду, місцевих громад і партнерами, які допомагають нам утілювати реформу, провели день під проводом начальника Одеської ОВА й подивилися, як у регіоні втілюють різні моделі дитячого харчування.

📍У Фонтанській громаді її голова Наталія Крупиця познайомила учасників із дитячим садочком «Карамелька»: для 90 його вихованців завдяки базовій (тобто обладнаній на місці) кухні налагоджене чотириразове харчування.

📍А от в Авангардівському ліцеї, який ми також відвідали й де вчаться понад 800 дітей, створено кухню іншого типу – опорну. Тобто звідси доправляють гарячу їжу до ще трьох навчальних закладів Авангардівської громади, розповів її голова Сергій Хрустовський.

📍Завдяки державній субвенції та місцевому співфінансуванню у ще одному ліцеї – Прилиманському – також скоро обладнають власну базову кухню.
Цього року уряд виділив 1,5 млрд грн на капітальний ремонт у шкільних їдальнях по всій Україні. Субвенція передбачала співфінансування з місцевих бюджетів, і на це громади додатково надали майже 0,5 млрд грн. Загалом це 173 проєкти у 23 областях. Тож незабаром побачимо, як там скористалися цими коштами.

📍Кульмінацією нашого маршруту став Одеський центр професійно-технічної освіти. Тут працює один із трьох в області кулінарних хабів, де підвищують кваліфікацію працівників шкільних їдалень. З двома іншими хабами Одещини просто звідси ми поспілкувалися в режимі телемосту.

👨‍🍳 Найкращий одеський досвід серед іншого продемонструємо під час Європейського регіонального саміту шкільного харчування 12–13 листопада в Києві. Його Україна прийматиме як учасниця Коаліції шкільного харчування – глобального об’єднання 100 країн.

Нам є чим поділитися, бо ніхто не втілював подібної реформи під час оборони.

Бо саме зараз мусимо особливо старанно боронити стійкість дітей, давати сили вчитися й жити. І гідний шкільний обід – один зі складників нашої турботи.

📸 Дев’ять перших леді та джентльменів – на одній обкладинці глянцю «ELLE Україна».

Вперше в історії не лише українського, а й світових видань сім'ї ELLE для обкладинки знялися сім дружин і два чоловіки лідерів держав та урядів – почесні гості IV Саміту перших леді та джентльменів, який заснувала перша леді України Олена Зеленська.

🇺🇦 Темою цьогорічного Саміту, що відбувся в Києві у вересні, була безпека дітей. І хоч війна триває та залишається найбільшим болем для українців, Україна сконцентрована не лише на собі, а шукає нові рішення для подолання глобальних загроз.

🎙Тож для цього номера гості дали ексклюзивні інтерв’ю, де розповіли про важливість таких ініціатив, як глобальна платформа Саміту перших леді та джентльменів, про те, як спільними зусиллями можна долати виклики, що загрожують добробуту всього світу, та про свої особисті місії.

У зйомці взяли участь перші леді Сюзанн Іннес-Стубб (Фінляндія 🇫🇮), Сір’є Каріс (Естонія 🇪🇪), Тамара Вучич (Сербія 🇷🇸), Россана Брісеньо (Беліз 🇧🇿), Діана Наусєдєнє (Литва 🇱🇹), Лукресія Пейнадо (Гватемала 🇬🇹), а також чоловік Прем’єр-міністерки Данії 🇩🇰 Бо Тенгберг, перший джентльмен Словенії 🇸🇮 Алеш Мусар і перша леді України 🇺🇦 Олена Зеленська.

Фото: Антон Кулаковський.
Технічне забезпечення: Діма Ромас.
Стиліст: Наташа Каменська.
Асистенти стиліста: Христина Мулярчук, Юрій Жуйков.
Макіяж/зачіски: Тетяна Овдієнко.
Окрема подяка Sandler Wellness Center (перукарі Руслан Захарченко, Наталія Задоєнко, Ольга Ткаченя, Олена Шевченко).
Візажисти: Дмитро Грибко, Марк Метцгер, Яна Мартиросян, Марта Скальська.

🇪🇪 Естонія належить до лідерів допомоги Україні за рівнем ВПП: 1,4 % його скеровує на нашу перемогу. Цей показник вищий, ніж в абсолютної більшості країн.

🤝 Мало слів подяки за таку послідовність і самовідданість. В Києві міністерка освіти і науки Естонської Республіки Крістіна Каллас. Подякувала їй і зазначила, що ми цінуємо її країну та внесок Естонії. Це більше ніж підтримка – це дружба. І що важливо, співпрацюємо далі ще в багатьох проєктах, які покращують життя конкретних українців тут і зараз.

Наприклад, багатодітна прийомна родина Мельників, яка мусила покинути все на рідній Донеччині через російське вторгнення, отримала новий будинок на Житомирщині саме завдяки участі Естонії. Адже проєкт «Адреса дитинства» від Фундації Олени Зеленської, у межах якого будуємо нові помешкання для таких родин, Естонія через центр міжнародного розвитку ESTDEV підтримала однією з перших. Так само, як і організацію «Голосного кемпу» – літнього табору для дітей із досвідом війни. Не зупиняємося на досягнутому й продовжуємо співпрацю.

👉 Естонію візьмемо за приклад і в іншому важливому починанні – Всеукраїнській програмі ментального здоров’я. В країні давно діє мережа центрів психологічної підтримки для молоді. Прагнемо створити подібний екопростір ментальної безпеки й розуміння і в нас. Бо, за даними ЮНІСЕФ, 1,5 мільйона українських дітей перебувають у зоні ризику депресії, тривоги й інших ментальних розладів, почуваються більш дорослими через війну та демонструють зростання рівня тривожності й панічних атак.

🧠 Також цікаво дізнатися більше про програму Tugev Meeles («Сильний розум»), спрямовану на розвиток стійкості та емоційного самоконтролю серед школярів, яка вже діє в Естонії.

👨‍🍳 Зі свого боку розповіла про вступ України до Коаліції шкільного харчування (School Meals Coalition) – ініціативи, що об’єднує понад 100 країн світу, – і про наш перший великий захід у її межах – Європейський регіональний саміт шкільного харчування, який проведемо в Києві 12–13 листопада. Говоритимемо про наш досвід реформи шкільного харчування в умовах оборони країни.

Запрошую Естонію приєднатися, адже і для неї, і для України благополуччя дітей – найголовніше.

🇸🇪 Рада вітати в Україні міністерку охорони здоров’я і соціальних справ Швеції Акко Анкарберг Юханссон і професора Класа Халтлінга, співавтора надважливого довідника про життя після ураження спинного мозку SPINALIS. Його український переклад, зроблений ГО «Безбар’єрність» у співпраці з громадською діячкою Уляною Пчолкіною, презентували сьогодні.

✍️ У межах заходу також було підписано меморандум про міжнародне медичне партнерство між фундацією Spinalis і Рівненським обласним госпіталем ветеранів війни. Залучаємо весь найкращий досвід світового рівня задля успішної реабілітації наших захисників.

📈 В Україні лише офіційно – 3 мільйони осіб з інвалідністю, з них понад 300 тисяч набули такого статусу з початку повномасштабного вторгнення. Тисячі людей, яким потрібне не просто фізичне відновлення, а й розуміння, як навчитися жити після того, коли тіло змінилося.

🇸🇪 Саме такий підхід, що враховує фізичне та ментальне здоров’я, я побачила (торік) у шведському реабілітаційному центрі Spinalis and Aleris. Тоді ж уперше взяла до рук унікальне видання «SPINALIS. Нова сторінка життя з ураженням спинного мозку». Професор Клас Халтлінг, один із його співавторів, із власного досвіду знає, що таке ураження спинного мозку, як вижити та впоратися з цим. Він зламав шию, пірнувши на мілководді. Найкращий досвід реабілітації – фізичної та психологічної – виклав у своєму довіднику.

🇺🇦 Сьогодні професор Халтлінг в Україні – з нагоди видання SPINALIS українською мовою, яке ми ініціювали, а він підтримав. Переклад та адаптацію здійснила ГО «Безбар’єрність» у співпраці з громадською діячкою Уляною Пчолкіною.

📕 Це перший в Україні довідник про життя після ураження спинного мозку. Він поєднує в собі практичність – для фахівців та щирість – для людей із такою травмою та їхніх рідних. Дає відповіді навіть на незручні запитання: від можливості жити сексуальним життям і бути батьками до водіння автівки після ураження спинного мозку.

💻 Довідник уже доступний в електронному вигляді на платформі «Ти як?», 2 тисячі примірників отримають реабілітаційні центри, профільні організації, обласні військові адміністрації. Щоб не просто надати фахівцям робочий інструмент, а й поширювати філософію, закладену в довіднику SPINALIS: жити активним життям після травми.

Водночас мені хотілося б, щоб якомога менше українців потребували таких рекомендацій і щоб війна, яку розв’язала росія, перестала забирати життя та здоров’я наших громадян.

🏥 А для кращої реабілітації тих, хто вже зазнав травм, у присутності міністерки охорони здоров’я і соціальних справ Швеції Акко Анкарберг Юханссон, очільника МОЗ України Віктора Ляшка було укладено меморандум – уже 50-й за ліком – про медичне партнерство: пряму співпрацю між Рівненським обласним госпіталем ветеранів війни та фундацією Spinalis у Швеції. Його підписали начальник госпіталю Андрій Бурачик та професор Клас Халтлінг. Якість життя та відновлення мають бути доступні кожному.