17 / 2024
Хан Канг «Вегетаріанка»
Можна скільки завгодно говорити про переваги й недоліки Нобелівської премії з літератури. Мовляв, політкоректність, конформізм виходять на чільне місце, аніж мистецька цінність творчості письменників. Проте премія підсвічує нові тенденції, розширює географію, дозволяє зануритися в різні аспекти світового літературного контексту.
І я собі думаю: чи читав би я роман Хан Канг, якби не Нобелівка, вручена південнокорейській письменниці в жовтні 2024 року. Зрештою інтерес до контексту премії таки переміг – і ось «Вегетаріанка», що раніше здобула Букерівську премію, уже на книжковій полиці.
Можливо, стилістично проза Канг нагадує творчу манеру мого улюбленого Харукі Муракамі (стисло, неемоційно, максимально сконцентровано). Сюжетна складова, як на мене, також тут не є домінантною. Так, є історія жінки, що в певний момент відмовляється від споживання м’яса. І є реакція на цю звістку від її рідних та оточення. На цьому коментувати фабулу надалі не варто, принаймні не в цьому дописі.
Проте Хан Канг дозволяє здійснити внутрішні рефлексії з приводу різноманітних питань:
* відстоювання власної позиції;
* ставлення до жінки в соціумі;
* цінність мистецтва й на що готовий митець заради досягнення творчого експерименту;
* інститут шлюбу та його сучасні вади;
* родина та культ сім’ї (чи система відносин у сім’ї досі є актуальною, чи кожен сам по собі?).
Прочитав текст доволі швидко (за два вечори). Не можу сказати, що процес читання був надзвичайно приємним. Усе-таки стиль трішки жорсткий, може здаватися не надто доступним для українських читачів та читачок.
Щоб визначати вердикт Нобелівському комітету, точно треба ще почитати твори Хан Канг. Будемо чекати на нові видання та переклади.
Кілька цитат із роману:
1. Після всього, що трапляється в житті, навіть найжахливішого, люди й далі не припиняють їсти, пити, користуватись туалетом, митись - одним словом, жити.
2. Це ж твоє тіло, роби з ним що заманеться. Лише із власним тілом людина вільна робити те, що хоче.
3. дощові струмені - добре заспокоюють, це знають всі, хто звик бути на самоті
4. іноді здавалося, що її оточує хаос
Перелік книжок, прочитаних у 2024 році:
1. Харукі Муракамі «Про що я говорю, коли говорю про біг»
2. Андрій Кокотюха «Довга комендантська година»
3. Мік Вікінг «Дім Хюґе. Як перетворити помешкання на оселю щастя»
4. Гнат Хоткевич «Довбуш»
5. Євгенія Кузнєцова «Драбина»
6. Катерина Зарембо «Схід українського сонця. Історії Донеччини та Луганщини початку ХХІ століття»
7. Рід Гастінгс, Ерін Маєр «NETFLIX і культура інновацій».
8. Джордж Орвелл «Колгосп тварин»
9. Олдос Гакслі «Який чудесний світ новий»
10. Софія Андрухович «Амадока»
11. Мирослав Лаюк «Бахмут»
12. Тесс Ґеррітсен «Сад кісток»
13. Євгенія Кузнєцова «Спитайте Мієчку»
14. Павло Казарін «Дикий Захід Східної Європи»
15. Джон Гарт «Як Черчилль врятував цивілізацію»
16. Любомир Гузар «Спогади»
17. Хан Канг «Вегетаріанка»
PS. Шанси на те, що Муракамі таки отримає Нобелівську премії, здається, зменшуються.
