Всьо ніяк не міг знайти час, і порефлексувати на свою невеличку мандрівку. Тревел блоги я зараз не веду, але росказати ж можна, правда. + всі думки сказани з точки зору туриста, а не локала.
Перша моя локація була Лондон. З Бангкоку дуже зручно, літак прямий, але троха довго. Я вперше мандрував по американському паспорту, просто тому-що не потрібна віза. Та й вільних сторінок в українському паспорті майже не залишилось. Зразу здивувало те, що в Британію тобі з американським паспортом навіть не треба йти до офіцера, і все відбувається через автоматичні двері. Прилетів, забрав сумку, вийшов. Красота!
Лондон - це просто чудо-чудне. Я зовсім не так собі його уявляв, бо уявляв я його з підручників, по яким ми вчились в школі, а там Бінбен чомусь був червоний. Ніфіга він не червоний, як виявилось. Круте, величезне місто, кожен кусочок якого - ніби має зовсім інший стиль. З IT, як виявилось, щоб прям добре заробляти - не так вже і багато вибору: Google, Meta та Bloomberg. Впевнений, що в Лондоні ще й дофіга фінтеху, але в мене знайомих з того не багато, тому оцінити не можу. З іншої сторони - Лондон прям такий класний мегаполіс, з фльором гаріпотеревщини, де люди дуже рано починають пити пиво. Я реально, ще ніде не бачив так багато людей, які постійно пьють пиво. І парки. Бо-жеч-ки, скільки зелені в Лондоні. Після Бангкоку - просто дивишся на вулицю - і жити стає хотітись. Ну, а жовтий колір осені - це взагалі вартує всіх грошей. В цілому - Лондон дуже сподобався, буде тепер займати в моєму серці друге місце, зразу після Барселони, з якою в мене просто найбільше кохання у світі. Ну але бажання жити в Лондоні в мене чомусь не виникло.
Після Лондону я летів у Відень. Там з роботою в IT ваще гайки :) Але красііііівоооо. Насправді, саме після Відня я зрозумів що Львів тільки невеличкою частиною схожий на Польшу, і більшою частиною саме на Австрію. Австрія ваще цікава країна, яка після другої світової умудрилась у всьому звинувачити усіх, крім себе, і позбулась окупації ставши нейтральною. Відень мега гарний, супер комфортний, з дуже смачною водою з під крану. Відень прям завалений парковими зонами, красивою архітектурою, смачним пивом, і не дуже смачною їжею. Тепер коли я чую про ситу, і ліниву Європу - я першим ділом буду бачити Відень. Але, якщо не брати питання роботи - то Відень виглядає як чудове місце для життя.
Ну і Польша. Про Варшаву я вже писав. Я щиро в захваті від того, як стрімко там розвивається технологічна арена. Я був в офісі Google і Netflix - і в повному захваті від того, що там відбувається. Netflix он взагалі відкрив там перший розробницький офіс, не в США. Клас. Звичайно Варшава стала таким собі центром збору талантів, не тільки з України, але і з Білорусі, і звичайно росії. Тому для технологічних компаній - це прям мекка дешевих талантів. Цікаво слухати локалів, які говорять прям як жителі Сан Франциско років 10 назад, коли із-за кількості добре заробляючих айтішників, ціни на аренду виросли просто колосально. В Варшаві відбувається щось дуже схоже, а по чуткам в Варшаві скоро будуть відкриватись офіси ніших "Silicon Valley Companies", тому аренда виросте ще більше. Також Польша стала для мене дуже близькою, тому що це чудове місце для зустрічі зі своїми рідними. Тому, дякую Польша, ти мені подарила величезну кількість чудових і теплих емоцій.
З іншої сторони в Польші, з ким не говориш - в повітрі аж висить очікування війни на своїй території. Вот жеж дійсно - читати про історичні подій - жуть як цікаво, жити під час них - фігня якась.
В цілому, коли війна закінчиться - дуже б хотілось побачити розвиток технологічного сектора України, хоча б приблизно схожим на Польщу, але внутрішній пессимистичний цинік показує пальцем на сусіда, і каже, що нє.