Георгій Марков був талановитим болгарським письменником, публіцистом і драматургом. Спочатку він працював на користь болгарського режиму, проте після придушення «Празької весни» у 1968 році його погляди різко змінилися. Марков почав відкрито критикувати комуністичний режим та політику тодішнього лідера Болгарії Тодора Живкова.
Незважаючи на те, що його твори користувалися популярністю, влада почала обмежувати публікацію його книжок. Зрештою, у 1969 році Марков змушений був покинути Болгарію та емігрував до Західної Європи, спочатку до Італії, а згодом до Великої Британії. У Лондоні він працював на радіо «Свобода», BBC та «Голос Америки», де його програми не лише здобули популярність, а й дратували болгарську владу. Марков відверто висміював політичні репресії та тоталітаризм у своїй рідній країні.
7 вересня 1978 року Георгій Марков вирушив на роботу у Лондоні. Проходячи через Ватерлоо-бридж, він зіткнувся з незнайомцем, який випадково зачепив його парасолькою. Незнайомець вибачився і швидко зник у натовпі. Спочатку Марков не звернув уваги на інцидент, відчувши лише легке поколювання у литці. Однак уже за кілька годин йому стало зле: піднялася висока температура, почалися сильні приступи нудоти та слабкість.
Його стан стрімко погіршувався. Маркова госпіталізували, але навіть лікарі не могли точно визначити причину такого різкого погіршення здоров'я. Перед смертю він повідомив лікарям про укол парасолькою. 11 вересня Георгій Марков помер у лікарні.
Розтин тіла Георгія Маркова приніс шокуючу знахідку — у литці ноги була виявлена крихітна металева капсула діаметром близько 1,7 мм. Вона містила рицин — одну з найнебезпечніших отрут у світі, для летального результату якої достатньо лише кількох мікрограмів.
Експерти припустили, що парасолька була не просто звичайним аксесуаром, а спеціальним пристроєм із прихованим механізмом. За однією з версій, капсула була введена безпосереднім уколом пружинного механізму. За іншою версією — парасолька була замаскованою пневматичною рушницею, здатною вистрілювати капсулою з отрутою на близькій відстані.
Розслідування швидко набуло міжнародного резонансу. Колишній генерал КДБ Олег Калугін стверджував, що замах на Маркова був санкціонований особисто першим секретарем Болгарської комуністичної партії Тодором Живковим. За словами Калугіна, він отримав наказ передати болгарським спецслужбам спеціальну парасольку з механізмом для введення отрути. Виготовленням рицинової капсули займалася секретна лабораторія КДБ під кодовою назвою «Камера» (або Лабораторія №12).
Колишній полковник КДБ Олег Гордієвський підтверджував, що операція з ліквідації Маркова була організована за участі генерала Сергія Голубєва, який особисто доправив отруту до Болгарії. Однак Гордієвський наголошував, що основна відповідальність за замах лежала саме на болгарських спецслужбах.
Справа Георгія Маркова залишається нерозкритою навіть через десятиліття. У 2005 році британська преса повідомила, що головним підозрюваним став італієць Франческо Гулліно, який проживав у Данії. Проте його провина так і не була доведена.
У 2008 році британські слідчі вдруге за три місяці відвідали Болгарію у пошуках нових доказів. Однак болгарська прокуратура повідомила, що у вересні 2013 року справу планували закрити через закінчення терміну давності. Попри всі спроби продовжити розслідування та отримати доступ до архівів комуністичної епохи, особу вбивці так і не вдалося встановити.
@istorium_ua