Палітурка

Для шанувальників мемуарів та біографій нас очікують видатні твори, які заглиблюються в життя легендарних особистостей 2025 рік має стати дуже цікавим і в цих жанрах.

"Мерилін. Пристрасть і парадокс" — Лоїс Беннер
Біографії відомих людей часто вважають легкими для сприйняття, але книга Лоїс Беннер про Мерилін Монро заслуговує на особливу увагу. Авторка — американська історикиня, професорка, феміністка та засновниця гендерних студій — розкриває новий образ культової акторки.

"Мадонна. Бунтарське життя" — Мері Габріель
Ця біографія переносить читача у 1980-ті — період, коли Мадонна перетворилася на ікону свободи та нового фемінізму. Лауреатка Пулітцерівської премії Мері Габріель досліджує творчий шлях співачки: від перших пісень до світової слави.

"Вихідний код. Мій початок" — Білл Гейтс
У лютому 2025 року побачать світ мемуари одного з найбільших новаторів сучасності. У книзі "Вихідний код. Мій початок" Білл Гейтс ділиться історією свого дитинства, ранніх захоплень і шляхом до успіху.

"Любити Емі. Оповідь матері" — Дженіс Вайнгауз
Мемуари, написані матір’ю Емі Вайнгауз, відкривають інший бік життя легендарної співачки. У книзі Дженіс Вайнгауз розповідає про дитинство доньки, її боротьбу зі своїми демонами та непростий шлях до слави.

"Тарантіно. Ретроспектива" — Том Шон
Ця біографія є даниною таланту Квентіна Тарантіно. Автор, Том Шон, детально аналізує кожен з його десяти фільмів — від "Скажених псів" до "Одного разу в Голлівуді".

Усі ці книги не лише розширюють уявлення про легендарних особистостей, але й надихають нас на роздуми про людські прагнення, боротьбу та успіх.

Привіт) Книжковий вечір з Палітуркою📚

Як ваші справи, читачі? Що нового прочитали за тиждень і що плануєте? Які інсайти з книг реально вплинули на ваше життя?

Як ви вважаєте, особистість автора та його твір потрібно оцінювати разом чи все таки розділяти? За останні два тижні багато "цікавого" було з декількома авторами та не тільки авторами, он як Маск на інавгурації начудив🫣

Романи які вийшли в 2024 році
Зроблю вам одразу посилання на книги

"Українець Джонатан і двадцять сім мерців" Віктор Шепелєв
Панорамний роман-небилиця. Себто, нам малюють історію цивілізації як історію однієї країни, як історію однієї родини, але то все — суто нісенітниця, котра навіть не прикривається правдоподібністю.
2018 рік. В Україні триває війна, він не годний наразі осягнути той екзистенційний розрив, який війна спричинила, і подається в мандри. На південному сході США, поблизу річки Чаттагучі в Аппалачах (красна відсилка: це один із стратегічно важливих об’єктів війни Півдня і Півночі) турист із Харкова зустрічає Йону-Джонатана, старшого сина з родини українських емігрантів Зелених.


"Лімб. Місце загублених душ" Кирило Половінко
Соціальна проза — ніша з високим прохідним балом. «Лімб» — не перша книжка Половінка, у нього до того була рамкова новелістична проза, названа чомусь романом, там таксист слухав автономні історії десятка пасажирів; «Лімб» — уже повноправний роман.

"Усі мої тривожні дзвіночки" Євгенія Бабенко
Університетський роман, який в сучукрліті чомусь стабільно реалізується у різновиді «гуртожитський роман». Такі твори фіксують момент і умови переходу від юності до молодості, в них важить правдиво пророблені персонажі. І у Євгенії Бабенко це є.

"Жага свободи" Наталія Мельник
Мелодраматичний підхід, який дуже природно виглядав десь в прозі Уласа Самчука, зараз перекочував в історичну белетристику і незле там обжився. Для теми, яку взялася обмірковувати Мельник — жінки в лавах УПА, саме мелодрама виявляється оптимальним підходом і дає годний результат. Склалася непогана белетристика.

"Оринин. Роман про стелепного чоловіка" Сашко Столовий
Українська зі словником. «Стелепний» з підзаголовка — «кмітливий», «кебетний» на слобожанській говірці, на якій Сашко Столовий пише свій роман. Сімейний роман.


"Віндобонський апокриф" Катерина Девдера
Künstlerroman — проза про становлення митця; ледь-ледь клінічний роман, бо становлення митця добре сполучається з темами особистісних розладів.

Відбудеться зустріч, присвячена темі штучного інтелекту (ШІ), в рамках Болонського книжкового ярмарку Bologna Book Plus 2025. Про це повідомляє видання Publishing Perspectives.

Основна увага заходу буде зосереджена на захисті авторських прав. Його мета — надати видавцям корисну інформацію та інструменти, які допоможуть їм ефективно адаптуватися до викликів, що виникають через розвиток технологій штучного інтелекту.

«Видавнича індустрія завжди вміло адаптувалася до нових технологій, використовуючи їхній потенціал. Я з нетерпінням чекаю на дискусії з експертами, особливо щодо захисту авторських прав, та вітаю нову еру творчості», — зазначила Джекс Томас, гостьова директорка Bologna Book Plus.

Під час зустрічі також розглянуть такі теми:
стратегії інтеграції ШІ у видавничу діяльність;
практичні інструменти для видавців;
інноваційні методи пошуку контенту;
брендинг в умовах активного впровадження ШІ.

Серед запрошених спікерів — директорка з цифрових технологій видавництва HarperCollins Шанталь Рестіво-Алессі, співзасновник сервісу ШІ-реклами для видавництв Shimmr Надім Садек і співзасновниця видавництва дитячої літератури Barefoot Books Ненсі Траверсі.

Зібрали вам декілька цікавих фактів про Павла Тичину

1891 23 січня в селі Піски на Чернігівщині в родині сільського псаломщика та вчителя у безкоштовній сільській школі грамоти народився український поет

Музичний талант
Павло Тичина мав прекрасний голос і абсолютний музичний слух. У дев’ять років він став співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі. Його талант був настільки помітним, що регент хору доручав йому навчати нотної грамоти інших хлопців.

Художник, що не реалізував себе
Окрім поезії, Павло мав талант до малювання. У зрілому віці він шкодував, що не пішов шляхом художника, хоча його малюнки залишилися у вигляді ескізів.

Вірші лише олівцем
Тичина писав свої поезії виключно олівцем. Це було його унікальною особливістю, пов'язаною із точністю і можливістю виправляти написане.

Майстер перекладів
Поет самотужки вивчив близько 20 мов, серед яких вірменська, грузинська, арабська, турецька та єврейська. Він здійснив переклади з понад 40 мов світу, зокрема переклав на українську багато класичних творів світової літератури.

Багатотисячна бібліотека
У його квартирі в Києві, де зараз розташований музей, зберігалася бібліотека із 20 тисяч книг. Це відображає його пристрасть до знань і літератури.

Особливий побут
Довгий час Тичина жив у скрутних матеріальних умовах. Його господиня, у якої він винаймав кімнату, допомагала йому з папером для писання і харчуванням. Згодом він одружився з дочкою господині, Лідією Папарук.

Міністр освіти
У післявоєнні роки Тичина очолював Міністерство освіти УРСР. Він активно допомагав школам, часто витрачаючи на це власні кошти.

Павло Тичина і війна
Під час Другої світової війни поета разом із науковцями евакуювали до Уфи. Там він очолював Інститут літератури імені Тараса Шевченка.

Захоплення фотографією
Тичина захоплювався фотографією. Збереглися чорно-білі світлини, зроблені ним у різних куточках України.

Перший збірник із назвою музичного інструмента
Його дебютна збірка «Сонячні кларнети» стала сенсацією. Назва підкреслювала музичність і символічність його творчості, а стиль поета поєднував красу природи, філософію та людські емоції.

Міжнародне визнання
У складі делегацій УРСР Павло Тичина відвідував різні країни. Його твори перекладалися багатьма мовами, і він отримав визнання за кордоном.

Цукровий діабет
Поет страждав на цукровий діабет, але це не завадило йому активно працювати до кінця життя.

Пам’ять про поета
У Києві діє музей-квартира Павла Тичини, де збереглися його особисті речі, книги та рукописи. Його творчість залишається невід’ємною частиною української літератури.

Поговорімо про "451 градус за Фаренгейтом" Рея Бредбері, ніби ми з тобою за чашкою кави в затишній кав'ярні.

Уявляєш, Бредбері, такий собі фантаст-мрійник, пише книгу про майбутнє, де пожежники не гасять пожежі, а навпаки – спалюють книги. Уявляєш собі цей абсурд? Книги – під забороною, їх вважають джерелом неспокою, бо вони змушують людей думати, сумніватися, відчувати. А навіщо це, якщо можна просто дивитися телевізор і ні про що не паритися?

Це десь 50-ті роки, Америка після війни, телебачення тільки-но починає набирати популярність, і Бредбері такий собі: "Стоп, хлопці, а чи не занадто ми захоплюємося цими всіма технологіями? Чи не втрачаємо ми щось важливе?"

І от він пише про Гая Монтега – пожежника, який спочатку свято вірить у свою справу. Він з гордістю спалює книги, виконуючи наказ влади. Але одного разу він зустрічає дівчину на ім'я Клариса, яка змушує його подивитися на світ по-іншому. Вона любить природу, любить розмовляти, любить… читати книги. І Монтег починає сумніватися в тому, що він робить.

У цьому світі люди живуть в якомусь віртуальному світі, вони постійно дивляться телевізор, слухають радіо, вони відірвані від реальності, від природи, від самих себе. Вони бояться думати, бояться відчувати, вони просто пливуть за течією.

Бредбері показує нам, що відбувається, коли суспільство відмовляється від знань, від культури, від історії. Коли книги спалюють, разом з ними згорає і пам'ять, і можливість розвитку, і сама людяність.

І знаєш, що цікаво? "451 градус за Фаренгейтом" – це не тільки про цензуру і тоталітаризм.

Тому, якщо ти хочеш почитати щось таке, що змусить тебе задуматися про сучасний світ, про роль книг і знань у нашому житті, то "451 градус за Фаренгейтом" – це чудовий вибір. Ну і потім можна буде обговорити за чашкою кави, чи не правда?

Що можна додати для більшої інформативності:

Коротко про назву: 451 градус за Фаренгейтом – це температура, при якій загоряється і горить папір.
Про символізм: Вогонь у книзі – це символ не тільки руйнування, але й очищення, переродження.


Придбати книгу - зараз якраз акція на неї, книга не нова, але дуже актуальна в любий майже час.

5 великих романів, які варто прочитати цієї зими
Підбірка від vogue.ua

Довгі зимові вечори — чудова можливість зануритися у читання великих романів, на які раніше бракувало часу. У нашій добірці зібрані захопливі новинки від українських видавництв: від роману Майкла Каннінґема до свіжої книги Любка Дереша, яка розповідає про події перших двох років повномасштабної війни.



"Дім на краю світу", Майкл Каннінґем

Американський письменник, лауреат Пулітцерівської премії за роман "Години" (1999) Майкл Каннінґем — автор, до якого неможливо ставитися байдуже. Чуттєві, проникливі, тонкі романи Каннінґема 1980-х — початку 2000-х років, що часто зображують таке привабливе, тривожне і повне емоційних гойдалок життя його богемних героїв, закохують, адже письменник вміє давати відчуття, що і після драматичних чи навіть трагічних подій завжди є надія.

"Дім на краю світу" (1990) — його найвідоміший текст, за винятком роману "Години". Він охоплює період 1960—1990-х років у Штатах і розповідає про непрості, проте такі яскраві й чуттєві стосунки богемної трійці — друзів дитинства Боббі та Джонатана та їхньої подруги Клер, з якою вони знайомляться в Нью-Йорку.



"Молитва за Овена Міні", Джон Ірвінг

Одна з найгучніших перекладених новинок початку року — роман "Молитва за Овена Міні" (1989) Джона Ірвінга, лауреата премії "Оскар" за сценарій для фільму "Правила виноробів" та одного з головних прозаїків нашого часу.

Ірвінг, якого називають ключовим послідовником традиції великого роману Чарльза Діккенса у ХХ столітті, в "Молитві за Овена Міні" розповідає захопливу, багатошарову та насичену психологізмом історію життя і дорослішання Овена від імені його друга Джона Вілрайта, що відбувається на фоні війни у В'єтнамі.



"Мідноголовий Демон", Барбара Кінґсолвер

Роман американської письменниці Барбари Кінґсолвер — варіація на тему "Девіда Копперфілда" Чарльза Дікенса, проте дія перенесена з вікторіанського Лондона на сучасний американський Південь. Головний герой Демон народжується в передгір’ї Аппалачів на півдні Вірджинії, у трейлері, де мешкає його мати-одиначка. Герой, народжений та сформований у злиднях, потрапляє у вир пригод, "де йому ще не раз стане в пригоді бійцівський характер, приправлений шармом вкупі з кмітливістю й прихованими талантами, що проявляться по обидва боки закону".

В 2023 році Барбара Кінґсолвер здобула за "Мідноголового Демона" Пулітцерівську премію та Жіночу премію за літературу.



"Епоха невинності", Едіт Вортон

Українською вже вдруге видають найвідоміший роман легендарної Едіт Вортон — американської письменниці, першої жінки, яка отримала Пулітцерівську премію в 1921 році, авторки понад 20 романів і однієї з найвідоміших журналісток, що висвітлювала Першу світову війну.

Власне, славу однієї з найяскравіших жінок свого часу Вортон принесла не тільки її активна громадянська позиція та небажання відповідати тим очікуванням, яке мало суспільство щодо жінок на рубежі століть, але й "Епоха невинності" — роман, що іронічно змальовує американську аристократію часів Золотої Доби, свідком якої була сама Вортон.


"Погляд медузи. Маленька книга пітьми"

Строго кажучи, новий роман Любко Дереша, що вийшов у кінці минулого року, не підходить під визначення "великий роман", адже його обсяг всього 200 сторінок. Проте він вочевидь є масштабним за своїм задумом: події "Погляду медузи" розгортаються в Києві та Львові восени та взимку 2022 року, а сам роман є спробою відрефлексувати почуття чоловіка в тилу під час повномасштабної війни і лише за цю сміливу письменницьку інтенцію заслуговує на уважне читання.