ПРИТРАФУНКИ ВУЙКА МІСІ

СУПЕРМЕН

(Замовляємо най-новішу книжку"БЕЗ ВИНИ ВИНУВАТИЙ поки ще є )

-Йой , Ганю ,Ганю!
-Чо ганькаїш?
-Дивлюсі на тебе та й думаю,як ти відстала від життє.
-Йой,а ти пристав.
-Певно ,шо пристав,я продвинутий.
-Скорше задвинутий.
-А це як?
-Ну, закігнений.
-Йой, бабо,бабо.Та я в нашім селі самий продвинутий мем.
-Йой, курва, а це шо за мен?
-А видиш, яка ти забита баба,як дорога в посуху.Мен - це є чоловік.
-А ти хіба чоловік.
-Та же не баба.
-Ти пуджіло горохове.
-Ти ,бабо дурна,шо мелеш?
-А шо неправда? Зуби вставні,мозги відсутні,ноги студені,слинов порскаїш.
-Йой,а ти Пенелопа Круз.Дженіфер Лупес,Клавдія Шіфер.
-Хто,я Шіфер? Ти бильню, ти.Та ти в носі не можеш пошпортатисі сам.
-А шо тебе прошу?
-Ти лиш сидиш в тотім тернеті днинскі.І ніц з тебе толку нема.
-Бо я блогер.
-Який в сраці блохер.
-Не блохер, а блогер.
-Тобі більше пасуя блохер.
-Я є всюда Ганько,і в фейзбуці і, телеграмі,і в інстаграмі,і вайбері, і в вацапі і в....
-І в сраці.
-От ти в сраці, і то глібоко,тебе ніде не пускают,бо ти забита баба.
-Дивисі би ти зарас не був прибитими хлопом.
-Всьо ,в тебе вже аргументи кінчєютьсі.
-Зараз вони лиш почнуцці.Ти дав худобі січки?
-Дав.
-Гній відгорнув?
-Відгорнув.
-Гноївку вічерпав?
-Ганько, я створений для вищого,вічного,а ти мені про гноївку.
-Зарас тобі буде вічність,ти вже мені нинькі в неділю нерви тріпаїш від самого рані.
-Я просто хочу довести, шо ти забита баба.Признай це.
-А, курва мама твоя була,я тебе зараз заб'ю.Ти фільософе колгоспний,ти лайдаку,ти блохери,ти паршєку, де тачівка?
-Тихо ,Ганько, то не інтелігентно битисі,ми не в середньовіччі жиям.
-На тобі середновіччі.
-Ай..
-На тобі тік ток .
-Йой рітйте,сприсі, не бий.
-А це тобі за інстаграм,а це за мена, засрана.
-Йой, де по голові б'яш?
-Ти і так нев не користуєшсі.
І тут я побіг,бо більше не міг терпіти.Добре, шо хоть Гані не бігая скоро,в школі нормативи не могла здати.Йой, біжу до кума,є причина : кум горівку гонит.
Файної неділі всім.

ВУЙКО МІСЬ.

заплакана осене
ти не мовчи
чом тихо шепочеш листками
спізнілі ранети
вночі дотряси
змочи мої скроні дощами
заплакана осене
ти не мовчи
верни мені крик журавлиний
стежки жовтим листом
мої устели
спинити роки я безсилий...
Р.Дронюк

СТОМАТОЛОГ.

Йой ,прийшов до мене кум,запух ,сарака,-зуб болит.
-Йой, куме,шо робити？Гину！
-Ну,а я вам шо пораджу? Шо я, стоматолог？Ідіт до шпиталю！
-Йой, боюсі зубних дохторів！
-Ну то мучтесі！
-Йой, куме, у вас голова,придумайте шос,з мене дві літри самогонки.
-Шо це дві літри самогонки？Це навіть рану не задезінфікує після зуба.
-Йой ,три,би тебе не ставали зуби боліти！
-Я за штири літри вдам,шо не чув,але скажу вам,шо мої зуби в креденци,в слоїку ,а два жилізних не болє.
-А бодай ті два жилізні вам грім у ґямбу притігнули！
-Йой ,за п’єть літер най вже кєгну.
-Йой , вже рвіт, курва мама ваші була！
-А ваш тато - злодій！Сідайте , пацієнте.
Взяв я плоскогубці,пропалив на газові плитці,вбрав робочі рукавиці,віпив двіста грам горівки і слабому налив.
І взєвсі до роботи.
-Ану, відкрийте ,куме, ґямбу.Оцей зуб?
-Угу.
-Так, руки при собі,рипирація почєласі.
Двіста грам перваку , певне, троха підкосили мою точність, бо перший раз я хапнув кліщєма кума за язик.Йой, як той верещєв.Друга проба краще . Зловив зуб,зачєв кігти.Не йде.Уперсі дужче -не йде.Мой, кєгав кума по цілій хаті.Намучивсі сильно,аж тут хрусь і трісли плоскогубці.
-А це шо за кінскі зуби у вас , куме？
-Йой, в мене дуже моцні коріні！Дохторі все сі мучі！
-Добре！Попробуєм ще один народний метод.Взєв я шнур,обмотав навколо зуба,прив’їзав до клямки в дверіх.І крикнув:"Ганю, іди ста！"
-Чо хочеш？
-Біжи ста,бігом！
-Гані шерпнула дверьми,шос хрупнуло і клямка від дверей упала на землю.
-А шляг би це трафив з цим конем . Ади, лиш одні убитки！
Гані плюнула мені межи очи ,та й пішла.
-Ходіт ,куме, надвір.Взєв я шнурок тай прив’їзав до борта в мотоблоці. Мой ,як рушив,дав по газах,обертаюсі,а кум біжит за мотоблоком,я ду жче, і він дужче.Ади , дурне, біжит і верещит,та же стати треба.Ну нічо,добре,шо повний бак бензини заправив,він мусе впасти,сили не вічні.Десь за годину кум такі впав,і на дорогу впав борт,від мотоблока.В кума був розбитий ніс,а зуб на місці. А це шо, курва , мая бути.Я хотів сі здати,але п’єть літер горівки стояли перед очима.Короче: кєгав я кума по цілім селі,і до конє силєв,і підвішував,то хоть би міліметр підкєг той зуб.Я за свою практику ше такого не мав.Нарешті придумав.Завів я кума до хати свої і кажу:
-Сідайте на крісло серед хати,я вам зав’єжу очи,ви роздзявітьсі і тримайте рот втвореним.А зараз я зайду ззаду і всьо зроблю.
Так і зробили.Кум сів, роздзявивсі,очи зав’єзані,чекає.
А я побіг до Гані на кухню,та якраз пироги тачєє тачівков.
Кажу:”Ганько！Той кум таке мені розказав,що жах.”
-Шо розказав тобі той піяк.
-Та каже ,шо спав з тобов три рази.І ти, як дошка,і шо в тебе ноги криві.Каже,шо ти курва！Це правда ,Ганю？
-Йой, а та скотина де？
-Та сидит там серед хати,шкіритьсі з тебе.
-Уб’ю!!!
І Гані побігла до хати.Я тото не вспів увидіти.Як прибіг,то в кума права рука була вже зломана,а в лівій він тримав штири зуби.Гані з чистов совістю пішла дотачувати пироги.Я глипнув кумови в писок,а той слабий зуб був на місци .
-Знаєте ,шо, куме? І так уже мусите їхати до шпиталю,то вже вам дохторь вірве той зуб,а ці, шо в кулаці , може вставлі вам.І не дєкуйте,ми свої люди.Щісливо,ідіт, поки можете йти.....
ВУЙКО МІСЬ.

в жовтім селі
жовтими стежками
ходить жовта осінь
жовтий дощ
цілує жовті хризонтеми
жовті посумніли клени
жовтий вітер
грає жовтим листом
жовта муза
в жовту ніч
прийшла до мене...

Р.Дронюк

4149499083187037

телефон украв мої книги
притихли сторінки сумні
багато здобуваєм
та втрачаєм
напевне більше для душі
****
осінній дощ
пахнув вином
вітер п'янів
під вікном
мовчали святі
на старих образах
і дідуху снився
святвечір у снах
*
нечесана ніч
немав з похмілля
ловила у жмені дощі
губила з подолка зорі
писала сумні вірші
***
згрібаю пальцями листя
грона калини гіркі
в жовте фарбує осінь
вицвілі будні дні
****
зміряй моє натхнення
спробуй на смак талант
змішую душу з сумом
рифми складаю в такт
***
наче пробіглись коні
збивши туману мить
вже відболіли скроні
пам'ять іще болить
****
знову воєнна осінь
квітами стелить дороги
линуть дзвінки похоронки
знову лунають тривоги...

Р.ДРОНЮК

-Ганунько！Чуїш, Ганунько！
-Місю ,тебе, курва, ше холодного не вбирали?Ти шо страх втратив гет чисто,ти шо, бильню ,серед ночи вересканиш?
Покі Гані сі вбиртала від стіни до мене,я бігом порвав на собі сорочку ,розвернувсі задом до Гані, наставив плечі і голосно крикнув:" Ай лав ю , Ганусю".
Чув, як Гані дістала окуляри з- під лужка , чув як протєжно цмокнула,і тут раптово віключилосі світло.
Втворєю очи,і виджу білу стелю і людей в білих халатах.Я облизав губи і сухо спитав:
-Де я?
-О , прийшли до себе, слава Богу,- сказав дохторь.-І скажіт,як ви умудрилися так впасти, щоб вломити в трьох місцєх ключицу.Подєкуйте жінці ,що викликала швидку.Треба в такі роки вважати на себе.А ви думайте, шо ви молодий.Понаколювали собі на плечах паскудних слів,що мої медсестри червоніли.Хіба так личить старшій людині?
-Йой, пане дохторь , чи могли би ви прочитати мені, шо там пише?
-А ви ніби не знаєте, що вам малювали.
-Мені це вчера робили під місцевов анастезійов.Прошу , прочитайте, паночку！
-Та добре ,як так просите,але, медсестри, війдіт , бо мені встидно таке читати.Ану легонько обернітьсі,підоймим сорочку.Так , слухайте:"ГАНЮ！ТИ НАЙГІРША КУРВА НА СЕЛІ,ПОМИЙНИЦІ ОСТАТНА І КАПАРНИЦІ.СЕРУ КУРВІ МАМІ ТВОЇ....
-Дохторь！
-Що?
-А я точно живий?
-Криза минула.
-Нє ,дохтрорь ,криза лиш сі почєла.Коби я встав на ноги , будете збирати ше одного клієнта,спеціаліста по наколках, притримайте лужко.
Вуйко Місь.

МАЙСТЕР З ТАТУ..

Ади,з тим кумом ліпше сі не з'єзувати.Але куда від него сі діти ...Воно не доста, шо кум,шей жиє на одній вулици,шей якас далека родина.
Ади, тако іду з церкви в неділю по службі.Гані сіла з сусідом в машину ,шоб скорше бути ,бо телєтко мале , то треба плекати.
Іду я ,сонечко світит,пташки співают, іду вісповіданий,на души свєто,на серци спокій.І тут на тобі:з- за паркану, як дідько з конопель:
-Дай Боже, куме！
-Курча ляга,ви чо, як пес, гавкайте,аж серце в п'єти скочило.
-Та не бздіт ,куме,шо сі вісповідали?
-А вам яке діло?
-А чи сказали ксьондзови про свій тіжкий гріх?
-Який такий?
-Та то ,як ви до ємості чіпалисі тої пєтниці коло склепу.Ото би ксьондз вас вісповідав,всі гріхи би вам відпустив,о він ревнивий.
-Тихо ,курва,чо кричите на всьо село,ади баба Касі вже вуха нащурила.
-То ходіт до хати,як сі боїте . Є для дорогого кума самогонка,кубаска,сальце.
І справді , як зайшли до хати, стіл був накритий.Сіли ,віпили.І кум дая мені в рукі якус штуку і каже:
-Угадайте,шо це таке?
-А дідько йго зная.Це якас машинка.Бритва, може?
-А ,куме , ну ви тупі ,як сапа...Це тату-машинка.
-Чо ви кажете мені тату? Який я вам тато?
-Я вам не кажу тату,це шо у вас в руках є та-тУ- машинка,ну то , чим наколкі сі роблі,розуміїте?
-Ого,а ми в войску глов робили.
-Бо ви дурні були,тепер нові технології.
І кум натиснув на кнопочку , машинка заторохтіла.
-Ану ходіт зо мнов до стайні.
-А то чого?
-Зараз уздрите.
Заходимо до стайні,кум каже:
-Ану ,дивітьсі на льоху.
-Матко Божа,а це шо ваші льоха з тюрми війшла? Ади розписана ,як паркан у школі.
-То я на ній тринірувавсі.
-Ану дайте, я почитаю ,шо ви на бідній худобині понаписували.
-МАГАДАН.Це шо означая?
-Я,там служив.
-ГАПКА, а це шо?
-Це я так Гафію ніжно називаю під час любови.
-А най тебе качка копне.Чекай- чекай,а це шо пише? МІСЬ ІШАК.??Лиш не кажіт ,шо то ,то, шо я подумав.
-Ей, ви дурне думаєте,то не про вас, то про Місі, шо зо мнов служив .Ходіт до хати , бо горівка стине.
Я глипнув на льоху,вона стояла трохи блатна,троха обіжена.Курва, як він тоту шкірку буде їсти ,як льоху пошмалит?
Коли ми вже віпили до порєдку і зачєли сповільнено балакати ,бо язики сі заплітали,кум каже:
-От ви зараз прийдете додому,а Гані ваші буде вас парити тачівков ,як сидорову козу.
-Не буде,бо я ґазда в хаті.
-Ви не ґазда , ви гузиці.
-Шо?
-Але я сі і сам вашої Гані бою,то страшна баба,то дідько,а не баба.
-То ,куме ,відьма.
-Так,але я знаю,як підкорити її серце,би вона вас не била,а цілювала всюди.
-І як?
-За допомогов цеї машинки.
-Не поняв.
-Наколюю вам на крижех,нижче того когута ,шо ви в Їгипті накололи ,велике сердечко і пишу великими буквами: "ГАНУСЮ, Я ТЕБЕ КОХАЮ."І по- англійски : "АЙ ЛАВ Ю."Ви граціозно заходите,обертайтесі до Гані задом, скідайте,або зривайте страстно сорочку і вона читая той напис ,очи її горє,і у вас цілу ніч страсті зашкалюют..
-А чи так буде?
-Нє, ну ви дійсно ішак.
-Шо?
-То не про вас було написано, то вірвалосі..Ну не тупіт,скажіт, котрий хлоп в нашім селі про то, шо любит свою жінку, на плечіх собі віколов?
-Не знаю таких.
-Ото то є.Давайте, п'єм для анестезії і до справи.
Віпили ше по чвертці.Кум каже.
-Ану, лягайте,на тойво тапчан.Скідайте сорочку..
Зразу мене боліло,а потім вірубавсі : анестезія подіяла.Пробудивсі від того, шо кум трісе мене.
-Шо спите ,як кіртун.Я сі намучив тут,а воно хропе,вам би так і нирку вірізали,а ви би й не чули.Всьо, ідіт до жінки і фалітьсі.
-А це яка година?
-Пів четверта ранку.
-Ого.
-Ого-ого ,то цілу ніч сі намучив,але який шедевр вам віколов.
-Ану, дайте дзеркало, най глипну.
-В мене нема дзеркал , всі побилисі.Тай нашо вам сі дивити? Ви в цім сі не розумійте,ідіт, Гані оцінит.Ріхтуйтесі до страсті.
Війшов я на двір - небо в звіздах -краса.На дорогу віпили з кумом по пугареви спірту чистого.Чую на старі дріжджі погребло.Доліз до хати .На порозі як роззувавсі,став котови на фіст,той так зверещєв,шо кури з бантів попадали.На- помацки став у милницу з дощівков.Але зайшов до хати , намацав включатель ,цок і світло є.Гані спит,хропе.

Осінь.Осінь в моєму селі.Калина на фоні похмурого неба разить багряним листям.Стоїть село веселе і сумне.Падають каштани,рветься листя.Втомлені дерева,втомлені дороги.
Ех,як би зараз пройшлися селом всі весілля, що були,якби заграли всі музики, що грали,якби склали вряд всі весільні деревця, то виріс би ліс.І вся ця процесія з усіх цих весіль прийшлаб до старої церкви: а цимбали грають,а скрипки плачуть,а церква сяє...Якби,якби,якби…
Осіннє сонце кидає промінь за хмари,і падає той промінь за село,падає на горб,на цвинтарь.А там хрестів,більше,як людей,а там гробів,більше,як хат...
Осінь запалила клени і горять вони при вечірнім сонці,горять,як душа України,емігрована,пошматована,розстріляна,заражена,зраджена.Ввечір піде дощ і погасить клени,помиє хрести на цвинтарі і остудить біль села,біль України...
Р.Дронюк

Війшла сплєча Гані:
-Ти придурку ,тебе хто зв’їзав?
-Та пес наш.
-Ти ,піяку дурний ,зараз я ті тачівков поможу розв'їзатисі.І пішла за тачівков..Я зразу дістав сили і розв'їзавсі.Аж на млаці під вербов віддихавсі.Чую телефон вібруя,кум дзвоне.
-Альо.
-Всьо,кінец світу,капец.
-Шо є?
-Пси сі зчііпили..
-Як сі зчіпили?
-Та скліщилисі.
-А як памперс.
-Я пробудивсі,а памперс на мені.
-То вже можете вночи не вставати.
-Ніц не кіштисі,ходіт псів розчіпати.
-А я шо, їх счіпав.
-Ходіт вже ,бо шлях вас трафит.

Йой,як прийшов,зачєли ми псів розтігати, я тігнув пса за вуха,а кум суку. Їм це сі не сподобало.Сука бульдог хапнула кума за мніке місце і затисла зуби намертво.Пес хапнув мене за ногу і взєв приклад з сукі,закусив зуби.Ми верещєли,бігали з псами по оборі.Пси зчіплені і ми також. Через годину ми поняли,шо біда.І вирішили: іти до Гані не будемо і сусідів будити досвіта.Ми це зробили з горєчкі.Коли Гані війшла з хати,збуджена четвертий раз на ніч.
-Ганько, розчіпи нас,рітуй.
Гані подивиласі на нас і на псів, шо висіли,зчіплені між собов від любові,на нас ,як гірлянди.Зайшла до хати , війшла з тачівков і зачєла нас і псів розчіпати.

Верещєли і ми, і пси,до п'єть мінут всі були розчіплені,і сині,аж фіолетові.Пес вімурував карник,вставив двері в півници і сам сі привїїзав,сука побігла в кірунку Станіслава.Ми з кумом сиділи під вербов на млаці,зализували рани.
-Ну шо ,куме, ше хочете пісєта продавати
-Курва , з вашим псом і вашов бабов, бізнес накривсі.З вас триста євро.
-Ідіт,Гані вам даст.
-Ей.
-От мугарич завтра віп 'їм.
-От і за то дєкую.
-Але я в боргу перед вами
-За шо?
-За наколку.
-Ей , не згадуйте вже,я трафарет попутав.
-Я в боргу не залишусі.Добраніч.
-Кому добраніч,а з ким непорадна година.
ВУЙКО МІСЬ

ПСЄЧА ЛЮБОВ.

Ади, мій кум все шос вігадая на свою і мою голову.Ади, рішив псів породистих розводити.Купив в Станіславі суку чистокровну,бульдога.Дав триста євро.Ото дурний,сука ше й стара якас,на однім оці більмо мая.Сопе , слина з писка капая.
Але кум впертий,як баран.Каже : спарую з породистим псом і буду продавати,пси тепер вигідніше продавати , ніж пацєта.Ні гноїв ,ні чирів.Підрахував дні, відмітив на календари , коли сука буде мати охоту до любови і чекая.

Але мій пес Бім мая свій календар.
Вчера прилітая кум злосний і кричит:
-Куме, а де ваш пес?
-Де,де?Присилений коло буди.
-Файний ви ґазда,шо не знайте, де ваш пес.Ідіт заберіт , бо він уже в мене на оборі,я хотів нагнати, а він зуби шкірит до мене.Не дай боже, вклепає мої чистокровній суці пісєт - його, і вас шлях трафит.

Приходим до кума ,а пес там.
-А я вам не кажу,ади , ґаздувати хоче мені на оборі.Ади , таке кудлате,в реп'їхах ,породистої сукі хоче.
-Йой, Бім, не позор мене ,тобі треба цеї сукі з більмом на оці,подивисі: в неї рийка висит,як в її ґазди після перепою,вона ше й до того хропит,ходи додому, ми тобі кращу найдем,ше псєча мама не вмерла.
-Ідіт ,ідіт і тримайте його добре.
Прийшов, прив'їзав Біма.
Ввечір полігали з Ганев спати,але дес серед ночи телєфон дзвоне.Дивлюсі - кум.
-Альо！Якого дітька серед ночи дзвоните?
-Ідіт ,заберіт свого пса?
-А він шо, у вас?
-У мене,я суку в стайни закрив,а він підкоп робе,прибіг з ланцом на шиї.
-А шляг би вас ,курва ,трафив разом з тим псом.Вам шо, сукі шкода? Пустіт най сі люблі,а ми будемо сватами.
-Ваш пес лєцтий,двортир'єр,а моя сука мая паспорт.
-Який,біометричний?
-Ідіт заберіт пса, бо Гані всьо про вас узная.
-Тихо будьте, йду（а здох би ти разом з свойов сукув）
-Шо?
-Іду, іду.
Тут Гані сі вбізвала сплєча:
-Куда йдеш?
-Та йду Біма забирати ,бо до кумової сукі втік.
-А показилисі би ви з тими псами.
-А я шо винен?

Курва, злосний пішов.Забрав пса, взєв ланц моцний ,той, шо бика прив'єзував,пригаратав цвєками двохсотков до буди,віганьбив добре і пішов спати.Лиш задрімав,знов телєфон дзвоне,кум:
-Альо！Ви дасте мені спокій? Курва мама ваші була！
-А ваш пес даст спокій мої суці?
-Та мій пес дома присилений.
-То ви присилені коло Гані,а ваш пес разом з будов в мене на оборі.
-А колька би сколола вас,суку і мого пса.
-Ідіт заберіт, бо я в суд подам.
-Подавайте на пса.
-Ну, курва, завтра Гані скажу кілько ви наборгували в магазині.
-Тихо, вже йду（дітько би вами ригав）І тут Гані:
-Куда йдеш? Кілько будеш лазити серед ночи?
-Та же пес знов у кума.
-Курва ,най сидит. Тобі траба пса серед ночи?
-Йой ,та строїт.
-То вже спи з псом у буді,до хати не вертайсі..

Йой ,курва, мусів вести пса, ше й буду на плечіх нести.Дав псови два копніки і закрив у карник,замкнув колодков.Тихонько лєг під ковдру,би Ганю не збудити.Відключив сигнали. Лиш задрімав чую шос вібруя,то вібрація в телефоні.Курва ,знов кум дзвоне.Тихонько віліз з підковдрі -і надвір.
-Альо, шо є?
-А ви не знайте?
-Пес закритий в карнику, не відумуйте.
-Ану, подивітьсі.
Приходжу до карника,а карник розібраний і цегла акуратно складжена.
-Курва, я його каструю.
-І себе каструйте, бо пес чисто в вас удавсі.
-А ви чисто, як та сука скавулите.
Пішов за псом, хотів зразу там його стерилізувати,але не знав як.Кум каже :
-Закрийте добре його і поясніт,шо він і так ніц не вітворит, бо я суку в памперс вбрав.
-Ше натігіт собі памперс на голову.

Закрив пса у півницу.Шей лаби зв'їхзав і мішок на голву натєг.До хати не ішов.Постелив куфайку і лєг під дверьми півниці дижурити.
Зірочки блимают,цвіркун співає, незчувсі, як здрімнув.Пробуджуюсі від того, шо рукі потерпли і дихати кєшко.Людонькі добрі,а я звєзаний шей з мішком на голові.Мішок якос здоймив,а рукі і ноги розв'їзати не годен.Дивлюсі двері в півници віважені , пса нема.Доповз я до вікна тай кричу : "Ганю ,розв'їжи мене!"

😂

НІЧНА ГОСТЯ..
Опівніч... Хтось з притиском постукав в мої двері... Я обережно відчинив... На порозі стояла осінь, вся мокра, з кленовим листям в косах, в руках тримала стиглі яблука і каштани...
Я зробив каву і ми пили, --я і осінь, і говорили про все, – про літо, про стару вербу...
А потім, зігрівшись, вона пішла. Я сидів і допивав холодну каву. Я чув її віддалені кроки в саду. Вона пішла. Вона така самотня…
Мій погляд зупинився на столі. Жовта пані забула яблука, і каштани. І кленовий листок.
Миттю вибігши на вулицю, я гукав за нею...Та вона, ота осінь, була вже далеко, їй не до мене... Скільки їх вже приходило... І всі були різні. А скільки їх ще прийде? Одному Богові відомо… Та скільки б їх не прийшло, я з усіма вип’ю кави, а може і вина...
Р,ДРОНЮК

в останній день
під барабан дощу
забуде хтось а хтось згадає
як осінь грала на струну
а літа наче і не було
воно так пахло кавуном
вже ходить жовтень моїм садом
і стікає виноград вином...
Р.Дронюк

цей дощ візитка осені
заплаканий клен пожовтів
куці дні подовжені ночі
і на світанку вересень згорів
цей дош візитка осені
в калюжі небо втопилось
цілують асвальт каштани
яблуко стигле розбилось...
Р.Дронюк

Цеї ночи ми домовилисі,шоби не вмерти з голоду,я мав з’їсти кумову ногу,праву,а він мою ліву.Курва, в мене литка грубша,а в кума кости стирчє.Я заставив , би кум ноги добре вімив і вімочив у соленій воді,я люблю підсолене.
Але коли ми вже облизувалисі і лізли один до одного,на обрію показавсі корабель.Коли ми добре придивилисі , то увиділи турецкий прапор.Турки дивилисі на нас, як на кіно.Худі ,не голені,обдерті.Поки нас підоймали на борт,то ми вірвали у одного турка портупею з кобуров і з’їли.Не помогло навіть то ,шо нам пояснювали,шо то гума.
Турки дали нам легонького бульйону,в маленькі піали. Кум лиґнув піалу.Коли ми трохі відійшли,через переводчика нам пояснили,шо це турецький флот,і ми в водах Туреччини. І як ми Городницу минули？Турки зразу подумали ,шо ми москальські шпійони,але по нашому діалекті і по кумовій наколці на дупі СМЕРТЬ МОСКАЛЄМ поняли,шо ми неонаціоналісти з Покуття.В голові я згадав Ганин номер телефону,мені дали подзвонити.
-Ало！
-Ганусько ,не нервуйсі！
-Йой ,Місю ,ви де？
-Ганусько, ми в Туреччині！
-В якій ,в сраці ,Туреччині？
-В турецкій！
Дальше пішли такі слова,шо треба довго пікати,якшо переказати.І ми після тих погроз зачєли просити в турків політичного притулку.Але турки,хоть і турки,але не вороги свої держави,нагодували,вбрали і відправили літаком на Україну.Морем не ризикнули.
Потім ми просили притулку в Києві,не дали і відправили,в Львові,в Станіславі,навіть у Тлумачи.Всюда відмовили.Ну , а потім ми попали до Гані в руки,і вона ,не хотічи, зломила нам по три ребра і по штири пальці.Але зато кум море ввидів.І в Туреччині побували.Шкода ,шо нам притулок не дали,там тепліше,ніж у нас.
Ото сі сплавили...
РОМАН ДРОНЮК. ВУЙКО МІСЬ.

СПЛАВИЛИСІ

Всьо,ади тако рішили з кумом сплавитисі.Нє , ну ви не так поняли！Ми рішили сплавитисі по Дністрі.Гані набрехали , шо їдемо на три дни на заробітки.А шо, люди сплавлєютсі,а ми не можем？Склепали розбірний пліт з колод.Набрали провізії: трохи сала,ведро смальцу,ячмінної кави,бідон горівки сорокалітровий, мало би на три дни стати.Наймили тракторь і прицепом тото всьо нам вночи перевезли в Незвисько.Звідти будемо сплавлєтисі.Аж до Городниці.Там мали причалити,пліт продати городницким на парники,у них всьо йде на парники.І вже відти добратисі автобусами додому.

Раненько,лиш зачєло світати,спустили пліт на воду.Води Дністра тихо понесли нас за собов.На плоті розклали палатку,би спати і ховатисі від дощу.До Раківців всьо ішло добре і спокійно,і нічо нас не тривожило.А після Раківців нас почєла мучити спрага,і вода чогос не помагала.Дуже нас кігло до тої рідини,шо в сорокалітровім бідоні.
-Ей, куме！Може вже почнем віддихати？
-Та вже найвища пора！
-Даїшники не спрут,права не відберут,Дністер тихий,потрошки！
_Зачєли потрохі вталєти жажду алюміньовов квартов.Заїдали салом помащеним смальцем, бо хліб забули взєти.Нічо,може по дорозі купимо.
-Дай Боже , куме！
-Пийте здорові！
-Віпив би з вами на бруденшафт,але другої кварти нема！

Дес за півтора години чи то надворі,чи то нам в очех раптово стемніло,і ми поснули богатирським сном.Пробудилисі,а на дворі чи вже ,чи ше темносі.Хотіли найти теліфони,би глипнути,яка година,але не найшли,певне потопили.Але кварту намацали,кум спав з нев.
Віпили по п’єть квартів за здоров’ї один одного.І знов здорові поснули.Пробудилисі - знов ніч.
-Ну, а це шо така ніч довга,куме？
_А я знаю?Хочу пити！
_То пийте,бідон перед вами！
_Нє ,мене сушит,води хочу.
_Мой, за бортом повно води,пийте , шлях вас не трафит！
Кум перехіливсі через борт і жєдно хлептав воду.Потім віплюнув з писка шос схоже на памперс,повтиравсі рукавом і зробив відрижку.
-То шо , куме,шо вночи на помацкі будемо робити？Темносі , природи не видко ,п’ям тай спимо！
Так і зробили. Пробуджувалисі лиш для того,шоб попити води за бортом,віпити снодійного і спати.Курва, треба було вночи зачинати пити,то би хоть в день пробуджувалисі.Де та Городниці？Але раз вночи,коли кварта вже дістала дно , ми зачєли пити воду за бортом,я відчув ,шо вода дуже солена.
-Куме！
-Шо？
-Ви нічо в воду не робили？Бо ви передо мнов！
-Нє ,нічо,лиш плюнув два рази.
-Йой, курва,а вода чо така солена стала？
-Дійсно ,шо це？
-Може городницькі спорчені помідори в Дністер вікідают？
-І хвилі такі великі！
-Ей , тут без сто грам,не розбирессі！Наливайте！
-Кум запхав руку в бідон,і кварта сухо шкрабнула по дні.

Світало....Ми тулєлисі один до одного,тріслисі,клацали зубами,бодун наступав разом з невідомістю.Сходило червоне сонце над водов,а вода була кругом ,над нами літали чайки і не видко ні одного берега,ні дерева,ні кусочка землі.
-Куме！Шо це, повінь？Чо так Дністер розливсі？
-Може це вже гес побудували！
-Хіба люди позволили？
Пробували пити воду , вода була солена.Дес глібоко в душі ми розуміли,шо ми в мори, чи окіані,але кєшко в це повірити.На другий день,коли відійшли від горівки,то зачєли шукати сала і смальцу,але вже не було,чи чайки вкрали,чи вода забрала？Добре, шо пішов дощ,то ми злизували один з одного воду.Хвилі холітали нас,а кругом вода,вода і вода....

На семий день ми з’їли кумові шкіряні кросовкі разом з шнурівками.На дев’ятий- мої дермантинові.Скажу вам,шо шкіряні на смак ліпші,не так за зуби забиваютьсі.На десєтий день ми з апетитом дивилисі один на одного.На одинадцітий я попробував кума на смак.Не дуже,але як додати мівіни і поперчити , то мож їсти.На дванадцітий кум попробував мене на смак.Курва , хоть би одна жєба пропливала.Потім наїлисі медуз,аж гикали.Чисто пообгризали нігті на ногах і руках один одному.Свої вже проїлисі.Шо пили не буду казати,яка була рідина таку й пили.Кум зловив чайку,але та дзьобнула його в ніс і навалила на голову,ви знайте чайчин послід мав присмак риби,бо вони полюют на рибу.Навкруг нашого плоту крутилисі акули,чекаючи на свою чергу.

"Грань"


50
Не зупиняйся, іди,
Хоть сонце пражить,чи мете зима.
Крізь силу іди вперед,
Хто зупинився того .
нема
51
Інколи в мене виростають крила
І я лечу,як спалений Ікар.
Болить обірваний політ- не дотягнутися до хмар.
52
Крізь розбите скло - світ розбитий
І недописаний,як вірш,як обірвана струна.
Тепер надворі сива осінь
І дощ солоний,мов сльоза.
53
Погляди бувають різні:
Гострі,холодні, крізь силу,
Та найстрашніший з поміж них
Зависний у спину.
54
Вміти говорити без слів - це мистецтво;
Вміти кричати без слів - це дар.
Треба вчитись мовчати
І мріями торкатись хмар.
55
Я часто згадую людей,яких нема,
Ніде нема,лише на фото
Відбитки радості й добра,
Веселість, радість і турбота.
56
Чуєте,як вмирає село?
Яблуко впало безсило.
Скільки стежок заросло,
Скільки могил ся родило.
57
Ніч без зірок,осінь німа,
Листя хрустить,тіні тремтять - швидше б світанок.
58
Не бійся себе,говори з собою.
Ти найближчий собі,повір:
Світ не помітить,що тебе не стане.
Треба жити на повну,повір
59
Хочеш плакати,то плач;
Хочеш сміятися - смійся.
Бери усе від життя - осуду людського не бійся .
60
Ми так багато робимо для інших,
Що скажуть люди ,чи осудять?
Що мусим жити чужим життям
І мучитися одвічним каяттям.
61
На відстані руки твоє щастя
Дотягнись злови його
Бо хтось дотягнеться швидше
І потяге на своє дно.

62
Я дивився на заспане сонце,
Яке сонно цілувало землю
І пило каву з молоком.
63
Мені здається,що всі мої годинники спішать.
Хочу повільніше жити,
Та час мене гонить вперед
64
Скільки доль людских бачило небо,
Скільки ролей зіграно людьми.
Я втомився від будення -
Заховаюсь в кольорові сни.
65
Сьогодні дерева читали вірші,
Казали, як вони про вЕсни мріють.
Я нікому про це не розкажу:
Люди не зрозуміють.
66
Місяць шляхетний ,як пан
До танцю просив зірки:
В цю ніч він молодик.
67
Повір, таланти ніхто не шукає
У час культурного катаклізму.
Суспільство геніїв помічає
Надто запізно.
68
Якби людство видумало ракету
З швидкістю думки,
Миб підкорили всесвіт.
69
Почуття можуть бути холодними,
Можуть бути теплими
А можуть спопелити.
Навчись з почуттями жити.
70
Якщо згоріли всі мости.
А ти хочеш на той берег -
Шукай переправи
71
Іноді слово страшніше за кулю:
Куля вбиває,а слово мучить,
Слово душу розриває.
72
Вся різниця між дорогими пам'ятниками і бідними на цвинтарі,
Що дорогі трохи товше простоять,
Та тління не мине нікого
73
Надто довга осіння ніч.
Це безсоння мучить думками.
Так богато спогадів сумних
Зібралось з роками
74
Сонце цілує всіх без розбору:
В нього рівні бідні й багаті.
Сонце цілує усіх:
Його покликання тепло дарувати.
75
Чому ви святите зброю,
Чому за віру готові вбивати,
Чому з храмів зробили бізнес,
Чому створили прейскуранти?
76
Забобони - для добра кордони.
Як по правилах жити душі?
Істинна життя від нас закрита:
Людство преречене шукати її
77
Ми мовчимо ,ми німі
Перед свавіллям, мов сліпі.
Ми б і зараз, певне ,мовчали,
Якби Хреста розпинали.
78
Не нарікай на долю і на Бога:
Твій Хрест під силу тобі.
Стань, спочинь,передихни
І дальше його неси.
79
Тяжко вірити людям,
А ще коли тебе обпекли.
Вір до кінця тільки собі,
А нещирих прости.
80
Р.ДРОНЮК

Старий Матій сидів напротів вікна і дививсі з восьмого поверху на нічне місто.Місто було все в вогниках.Воно блимало, кліпало.І здавалосі , тих вогників більше, як зірок на небі.Тай тих зірок тут в місті майже не видко,не то що в селі небо,як на долони.Навіть через вікно місто шуміло,сварилосі,вило серенами,було чуже,холодне.Матій дививсі в вікно і знав,що буде безсонна ніч. Довга ніч. І перед очима спливали спогади далеких днів,щасливих днів.

Ніч пахла мнєтков і полином, плакали соловейки. Він чекав її під вербов на млаці ,серце билосі , як дзвін на Великдень.Груди розпирало від дивного відчуття,він не знав тоди ,шо це любов,тоди про це мало говорили,лиш співали в співанках.
Вона прийшла. Від неї пахло бузком.Несміло торкавсі рук,не сміло цілював калинові губи,вона стидливо опускала бездонні очі і світ зупинявсі і любувавсі ними.Світ відпочивав ,йому було легко дивитисі на ніжність ,світ втомивсі від жорстокости...

Макію було прикро в цім місті,в цих бездушних мурах,в цім мурашнику, де люди не виді один одного.Коли його вивозили на візку надвір,його хапала задуха,і здавалосі , шо місто лігало йму на груди і душило мурами ,плитами, ліфтами.Вчера, коли він троха здрімав , сниласі стара грушка на городі.По її листках стікала вода,як сльози.Сниласі хата в селі,шо скрипіла дверьми , ніби голосила.

Вони жили добре.Були файнов паров,молоді завзяті.Все горіло в їх руках.Люди дивувалисі,як такі молоді і такі ґаздовиті.Бог давав здоровї і благословив дітьми.Матій любувавсі свойов Василинков.Така ґаздинька,коса,як пранник , аж до запаски,все встигає,у всьому в неї лад.

На мить здалося,шо впало яблуко з ранети на вулик
. Повернувшись до реальності ,Матій здригнувсі.Ніч була безкінечна,і за вікном міста нічо не мінялосі.Все шуміло,блимало, стогнало.Старий напружував очи,аж в голові гуділо,аж сльози віступали.Хотів увидіти за тими будинками,за цими вогнями своє село і ту хату, в якій жило колис щісті,йго щісті.

Він лишивсі сам,коли Бог забрав Василинку.Щісливу смерть заслужила:вмерла у сні.Ше зночи так набалакалисі,а на рано пішла. Діти з'їхалисі, поховали і роз'їхалисі.У них своє житє,їх кликали міста.І лишивсі Матій сам,і гризота його взєла,і їда не йшла.Зачєла старість тиснути на груди,дістав цукор,відрубали ногу.

Думав Матій про хату.Як вона там? Чи дбают про неї ті сторонскі люди,шо купили її,чи не зрубали стару грушку-цукрівку, ту, шо снитьсі?

Ніч була довга,сон відцуравсі діда,боліла нога,якої нема.За вікном,сварилосі місто,чуже,холодне, черстве.Матій хотів води,але не цеї з крана,мертвої,а тої, з тої кринички на пасовиську,шо пив малим,як пас худобу.Коби скорше в село,до жінки,до родини,на цвинтар.
Р.ДРОНЮК