ПРИТРАФУНКИ ВУЙКА МІСІ

Одна і та ж людина на світлинах.
Роман Дронюк . Його тепло зустрічають на сільських і районних сценах,раді бачити на обласних і республіканських. Він самотужки створив у Городенці театр "Сучасник",на сценах якого поставив багато вистав,як із світової літератури,так і з української, серед створених образів бачимо героїв класичної і сучасної літератури.
Пан Роман видав багато книжок,якими зачитуються українці у різних куточках світу,він лавреат різних літературних премій.
Роман Дронюк -- патріот,якому небайдужа доля України. Це він довів на Майдані під час Революції Гідності і коли захищав Україну після повномасштабного вторгнення. На війні був він і два його молодші брати,які досі воюють.
Сьогодні Роман Дронюк,наш веселий і винахідливий Вуйко Місь, відзначає свої перші 45 років.Ми усі щиро вітаємо пана Романа з цією датою,бажаємо здоров'я,миру і злагоди у родині, нових творчих успіхів,а головне - Перемоги,яку він наближав.
А ще пан Роман допомагає нашим захисникам,бо усі гроші,які отримує від продажу книжок і гроші за квитки на вистави ідуть на допомогу воїнам.
На свята ми завжди щось даруємо своїм родичам і друзям.
Думаю,що гарним подарунком для пана Романа була б допомога у створенні нової книжки,а також на створення нової вистави,бо усе це він робить за власний рахунок. Пан Роман буде вдячний за кожну гривню. Можна також купити одну із книжок нашого автора.
Номер рахунку вказаний під дописом.

4149499083187037
На пітримку творчості і друк нової книжки.

-Куме, стрілєйти.Я натиснув на курок,шос клацнуло,і ні диму, ні кадила- осєчка.Тепер ми з кумом обмінялисі запахами,аж ведмідь скрививсі ,але від цего він не передумав ближче знайомитисі з нами .Зарикав ше раз і зачєв вілазєти з берлоги.Я знав,шо кум добре бігав у школі,но не думав, шо аж такі так,а ше не думав ,шо можу йго перездогнати в горб.Але коли я пообзиравсі назад, то поняв,шо ведмідь тренірувавсі тоже не один день.Кум перший скочив на смереку,а я на другу.У мене з страху віросли нігті,і я дерсі,як білка.Кум віліз вище від мене,бо в него вища смерека.Ведмідь зразу кинувсі до мої смерекі і зачєв лізти до мене,але йому ніяк не віходило,бо стовбур підо мнов був чисто мокрий, то він сі сунув.Потім він взєвсі до кумової смерекі .А кум як назло був вбраний в брезентові штани,то волога не просочуваласі через них ,то ведмідь доліз до кума і втрутив його з смерекі.Кум упав пляцком певне з страху зумлів або прикинувсі мертвим.Ведмідь кинувсі до него, але коли понюхав, то скрививсі і зачєв пчєхати.То захисний запах кум відав такий ,шо я вчув на смереці.Накидав ведмідь на кума ріщі і снігу.Припорпав би не смерділо і знов взєвсі до мої смереки.Дєкувати Богові,шо я добре попив перед охотов.З мене файно виділяласі захисна рідина і ведмідь сунувсі.З декілька підходів він сі змучив навалив на кума купу,а купа була дай Боже, бо ведмідь ше з осени не йшов на двір.Тай пішов звідки прийшов.Кєжко було відорвати пальці від смереки,бо загнав їх аж під кору.Але дес через годину я зліз.Відпорпав кума.Відтер снігом.Лишилисі ми без нічого: всьо коло барлоги погубили.
-Може вернетисі куме.?
-А йдіт ви на дітчу маму,я вже штуркав.
-Куме, а чо ви так воняли?
-Та то я з злости.А ви думайте від вас пахло?
Йой зачєли ми іти,лізти мокрі, голодні,підерті. Ледве-м дойшли до полянки , а там копиці сіна.
-Йой , куме,давайте заліземо в сіно тай погріємсі троха?Залізли гріємсі.Дивлюсі – кум закурив.Кажу:
-Куме, не куріт в сіні.
-А то шо моя сіно?
-Йой, куме горимо !
Копиці сі ймила і вбранє на нас сі ймило, качєїмсі по земли.Але дивимсі – з гори біжє люди з патиками,кажу:
Хто це ,куме?
-Та це певно люди біжє сі гріти,ади,як сіно файно горит.
Йой, як ті люди прибігли до нас,як зачєли сі гріти.Як зачєли нами сі кішити,кажут:
А ви ,курва, за шо нам сіно спалили.?
Я не знаю,як кум,але я давно такий битий не був.Гнали вони нас певно паров кілометрів.І паров раз доганяли і сі гріли.
Через п’єть днів ми такі добралисі додому.Обгорені,обкоцані, кум шей обморозив вуха.Прийшли серед ночи.Гані не впізнала і не пустила до хати.Кумова жінка тоже.Ночували в стайни.На ранок ,ше вдосвіта ,Ганька не роздивиласі,думала,шо то злодії зайшли корову красти…Дала мені шуфлев по чолі,а кумови забила гралі в ногу…
Відійшов я.Жию.Лиш селом не можу перейти,бо всі сі питают:
-А де шуба, Міхайле?Та малпа всім розляпала.Най ходе тепер у куфайці.Я її дам Світське життя,лиш би вже той ведмідь перестав снитисі і ті гуцули.
Якщо ви файно посміялисі то киньте вуйкови за труди десєтку-
Номер рахунку
4149499083187037
На пітримку творчості і друк нової книги...

Р.ДРОНЮК-Вуйко Місь.
ХТО ЩЕ НЕ ВСИГ ПРИДБАТИ КНИЖКИ НЕ БАРІТЬСЯ,ПОКИ ЩЕ Є

ЯК ВУЙКО МІСЬ БУВ МИСЛИВЦЕМ.

Чиста біда з бабов.Ади надивисі того (Світського житє) з Катеринов Осадчув,напридумує собі шос і каже :

Міхайле! Купи мені шубу! А най го шлях трафит .Ти бабо чисто здуріла, чи як? Ну а я відкі тобі взму ту шубу.Шей каже:
-Хочу натуральну, я гімно носити не буду.
І дзюбая,і капає на мозок.Уже і билисі,і сварилисі -ніц не помагає…Ади понавідумуют тих передач про моду,а чоловіки спокою не мают.Але якос я вночи пробудивсі і стрільнула мені ідея…Мені все серед ночи файні ідеї приході.Ну, а я,шо не хлоп?Я не можу своїй жінці дістати шубу? Ну,як не шубу, то хоть шкіру на шубу.Рано бігом біжу до кума.Кажу: – Куме!Ваші жінка мая шубу?
Кум каже нє!
-Ви знайте,- кажу, куме,як би то файно було,якби наші жінки вбралисі в шуби ,шей натуральні і пішли до церкви…Кум сі подивив на мене похмільними очима та й каже:
-Я не розумію, куда ви клоните.Відкі шуби мают бути в наших жінок?
-Йой, куме, які ви тупі,але я вам поясню,дєкуйте Богови,шо ви майте такого кума, як я.Дивітьсі і слухайте уважно.Ми живем недалеко від гір.В горах є ведмеді,ведмеді зараз зимов в берлозі сплє і лабу сцут.У мене є обріз.Будете подільником?
-Та я не знаю.
-Три літри горівки берем з собов і дві п’єм дома.
-Коли йдем ?
-То треба підготуватисі: справа нелегка.Це вам не щурів в стайни ловити. Як уб’ям хоть одного ведмеді, то з одної шкіри дві шуби буде.Моя Гані хоть баба видна,а ваші Гафія,як граблі.
Короче, готувалисі ми,як на войну.Набрали тушонок,сірників, горючого – як без цего,без цего кум не піде.
У п’єтницу зрані рушієм.Ганька каже:
-Куда це ти ,Міхайле ,зібравсі з цим піяком?
-Мовчи ,бабо дурна,я добитчик,їду тобі шубу добувати.Головиха мая норкову,а ти будеш мати ше з крутішого звіра.
-Йой, Міхайле, вважєй ,бо ти вічно шос знайдеш на свою сраку.
-Іди, би-м тебе не видів,не каркай на дорогу.І дивисі, по селі не ляпай,бо позавидуют, тай справа зірвесі…
Обріз замотав в катрани і поклав на самий спід ругзака.Добралисі ми файно. Поїздом з Городенки до Коломиї,потім до Ворохти.Війшли з поїзда – кругом краса,гори, чисте повітрі,гудє бензопили.Спитали якогос гуцула,де у вас водісі ведмеді?А він каже:
-Хлопці, у нас тут ввечір,як понапиваютсі, то всі,як ведмеді…Але якшо вам треба справжного, ведмеді ,того вуйка з лісу ,то вам треба йти аж за ту гору,потім в долину,і ше раз вгору…Там під вівернутов старов смереков є барлога і ведмідь спит…А нашо вам ведмеді, хлопці?..
-Ми журналісти і хочем в него інтерв’ю взєти…Бувайте здорові вуйку ! Ідіт здорові хлопці,але дивітьсі , шоби вам чєсом сніг не падав на чоло і не топивсі.
-Шо- шо?
-Щісливої дороги, ведмедеви вітанні від вуйка Йвана…
На тім сі розійшли .А ми з кумом зачєли сі дерти вгору. Погода файна,морозец бере.До вечора перейшли гору.Розклали табір.Віпили,з’їли по тушонці.Вночи дуже вили вовки,то ми з кумом тулилисі один до одного,як закохані в першу шлюбну ніч.Вночи я думав,шо коло Ганьки, тай три рази сплячий закідав на кума ногу.Кум боронивсі.На ранок троха тріслисі,але встали,віпили для согріву і рушили .Дес за паров годин дійшли ми до того місці.Дійсно не збрехав гуцул.Є повалена смерека і барлога під нев.Звіддти йде пара і всередині чути,як хропе ведмідь…Подивилисі ми з кумом один на одного,віпили з фляги для сміливости,кажу
-Куме !Я стаю тут перед барлогом,з обрізом.Ваша задачі :віманити ведмеді з барлоги.
-А як я буду його віманчувати?
-Куме, чо ви тупите?Та же візьміт патик ,тай поштуркайте..А потім відбігайте , за вами вібігая ведмідь ,я стрілєю і всьо.Поняли?
-Та поняв, лиш ви стрілєйти добре і у ведмеді, а не в мене.
-Куме в мне глаз-алмаз.Не терендіт, бо ше треба ,шкіру з него здерти і додому добратисі.
Кум зачєв штуркати.Дюхав-дюхав,аж за десєтим разом попав або в око,або в ше якес болюче місце ,але ведміть так зарикав, шо гори здригулисі.Я зразу вчув запах кума.Той запах навіть перебив запах ведмеді.Розсунулосі ріщі і звіддти показаласі величезна голова.Тепер кум учув мій запах,а потім крикнув:

ЯК ВУЙКО МІСЬ НА ЙОРДАНА КУПАВСІ.

Ади, вже Йордана！Всі крутІ зараз будут голі в інтернеті.У воду скачут всі,навіть піяки.Мой ,так файно.Пробудивсі я серед ночи,та й не можу спати:чи пшенички переївсі,чи крапликів.Та й прийшла мені думка:завтра Йордана, люди буду купатисі,кидати в інтернет,а ми з Ганьков шо, не люди？Торік наш сусід ,як скочив в ополонку у нас в ставі ,то віплив в Одесі з коханков - ото підземні води дают.Ей, як гепну я Ганьку в плечі,та аж гикнула.Каже з просонні:
-Ти шо б'єссі, дурню, серед ночи？-Ганю！Завтра Йордана！
-Ну,а я шо, не знаю?
-Їдем на став у воду скакати.
-А скочив би-с в масьок з скали, дурню,все ти шос відумаєш на мою голову
.Але я психолог,не дурно старшим конюхом був тридціть рік,нас вчили.Додовбав до рані.Трохи шантажем,трохи ласков, трохи погрозами.Досвіта обійшли худобу, я прогрів мотоблок ,взєли рушники,шльопанці ,хозяйське мило, рушники і поїхали.Став я вібрав в полв ,дес за три кілометри,бо Ганька встидаєсі.Два пси - наш і сусідський вчіпилисі за нами,а до них приєдналисі ше штири - чисте вісілє: мотоблок торохтит,Ганька завірена, пси гавкают,я зашмаркавсі.Люди повібігали ,,ззираютьсі.Ну, якос з Богом доїхали до ставу.Мороз тріщит,став замерз,все в інею.Взєлисі довбати ополонку: Ганька ломом, я - джоганом.За пів години пробили,а пси посідали, та й дивлєсі.Водичка файна.Шоб не так було страшно і кєшко, я включив музику на телефоні і зачєли розбирати з Ганев один одного.Аж сі завели,аж пси перестали гавкати - дивлісі на кіно.Розібралисі ,вбранє склали.Як в тих відео в фейзбуці розтерлисі снігом.Червоні,як раки.Ну, треба скакати в ополонку.Ганька скочила перша.Ну, я поміг.Най кричит, то ніхто не чуя.Але, люди, Гані як пірнула під лід, та й не вспливає. Йой , ади ,як не віпливе,то скажут, шо я задумав, спланував, тай вбив бабу.Скочив я за нев, ниряв , шукав - нема. Аж дивлюсі десь зо десіть метрів від ополонки лід тріс і показаласі Ганина голова.Ото жити хоче,дваціть сантиметрів леду головов пробила.Щісті,шо лом примерз до леду, певне би мені голову точно проломила.Каже:
- Місю ,паршєку！Ти мене збутисі хотів?
Ганько！Та я хотів, як люди,Йордана！
-Я тобі дам Йордана！Дома продовжим бесіду,бо я тут тачівки не маю,а лом примерз.Уже до дому.Люди, ми до лахі,а вбранє не ма.І псів нема.Навіть рушники вкрали.А ,курва ,нема на вас корейців.Шо робити? Ми чисто голі,бо голяка пірнали.Ганька так заскреготала зубами,шо лід тріс у двох місцях.Я бігом намикав очерету, камишів ,осоки,а мороз тисне.Обтикалисі ми тов осоков,як індійці.Я завів мотоблок за третим разом і погнали.Ганька зачєла від холоду гикати. Три рази вкусила з злости мене за плечі,я газував, як міг.Коли влетіли в село, знов збіглисі пси, гавкают, люди повібігали з подвірь,шей ,як на зло, ксьондз хати світив.Паламарь кинув видро з водов і кропило і зачєв знімати на телефон,а тут шей мотоблок заглох,курва.Дес двіста метріа тручєли той мотоблок, ксьндз добре скропив нас свіченов водов.Діти знімали прямі трансляції.Дома пес переховувавсі від мене,а я від Гані.Шо зробиш? Йордана,свєто.Ну все як не в людей,ну я хотів ,як краще ,а війшло,як все.Ну ,нема щісті і всьо.Досвітковуйте здорові ,люди....
4149499083187037
На пітримку творчості і друк нової книги...

ВУЙКО МІСЬ.

КРОПЛЕНІ

4149499083187037
На пітримку творчості і друк нової книги...

Йой, у нас на Водохрещі ксьондз ходе хати кропити свіченов водов.Це ціла подія.Всьо село ріхтуєсі.А моя Гані так вірит в ксьондза, шо страшне.Йой, вже від досвітка так сі ввихая і так мнов ганєя, як остатним наймитом:
-Міхайле, чос сів і вже в тернеті?
-А шо буду робити? Та же свєто.
-Тобі все свєто ,ти лиш зайдеш в той тікток , то вже сі роздзявиш та й дивишсі на бабів голих.
-Та я на політику сі дивлю.
-Йой, не бреши,я шо сліпа. Ади впулишсі, слина з писка тече,чисто телефон обслинив.
-Чо хоч з мене?
-Іди роби шос, та же ксьондз ходе з свіченов водов.
-То шо червону доріжку стелити? Чи марш грати?
-Йой, як тобі зараз дам на віґлі , то тобі в грудех буде грати.
-Ади, люди, в таке великє свєто битисі хоче,шо буду робити?
-Помий блєху на кухни.
-Йой, а то нашо? Ксьондз буде на блєху дивитисі?
-Я сказала мий, то мий.
Шо зробиш з дурнув бабов.Помив блєху з порошком.
-Вжем помив.
-А з середини.
-Як з середини?
-А так оберни і вімий блєху з середини.
-Ти шо, бабо, чисто сі ріхнула.А ксьондз шо буде тобі в середину в п'єц зазирати?
-А як схоче покропити в печи, а там нечиста блєха.
-Йой, ти придуркувата.
-Місю, ти не обзивайсі.
-Ти туман а не баба,турок.
-Слухай ,хлопе , ти хочеш збирати вібиті зуби поломаними руками?
-Йой мию.(мили би тебе холоднов)
-Шо?
-Нічо, мию.
Йой що ні баба вганєла.Мив і меблі,і двері ,і капці,і корову ,і льоху.Кропив в стайни дезодорантом,чесав кури,підстриг пса.Перебив всіх павуків.В хаті всьо блистіло.По обіді ледви-м дихали обоя.
Я впав троха віддихатисі,а Гані вібріндиласі,як до шлюбу.Вбраласі в стєгану сорочку,струксову спідницу,зав'їзаласі в канадску хустину з квітками,вчіпила на шию два кіля коралів.Зайшла до хати і кричит:
-Йой,а ти чо не вберешсі .
-А я шо, голий?
-Ти, бильню, подивисі на себе,який ти засмальцований ходиш в лахміттю.Іди перебирисі і кальсони чисті вбери.
-А ксьондз шо, буде питати в яких я кальсонах?
-Я сказала.І труси вбери ті , шо на Великдень тобі купила.
-Великодні ?
-Так, в горошок.
-І не забудь ксьондзови в кішеню гроші запхати.
-А ти шо, не будеш пхати.
-Я буду свої пхати,а ти свої.
-Та ми ж одна сім'я.
-Ми гонурові,най знают, шо обоє з хати дали гроші.
-А кілько пхати,бо ксьондз не каже кілько і здачу ніколи не дая.
-Сотку запхаїш,гай убирайсі, бо вже дзвінок чути по вулиці.
Убрав я вішиту сорочку скинув сподні і старі кальсони і зачєв шукати нові труси.
Як тут на дворі задзенькав дзвоник,загавкав пес і до хати ,як кулі, влетів ксьондз ,дєк,і паламарь.
Людонькі , а я сою серед хати в вішитій сорочці до пояса і в їдних трусах від пояса,ше й старих і дрантивих.Гані аж зблідла,і так заскреготала зубами , аж паламарь опустив дзвінок на підлогу .
Ксьондз ,як кулі, покропив всі кути в хті,траснувмені межи очи водов,дав Гані хрест поцілювати і вібіг з хати.Гані сі спамнітала і скочила в сіни і зачєла на ходу пхати йому гроші в кишеню.І ніяк не могла в трафити.Ксьонд аж почервонів і каже:
-Йой, пані Анно, ви не туда руку запхали , то не кишені.
-Йой, отче , де ваші кишені, бо не можу знайти.Треба вам нарік ризи пошити з глєбшов кішенев і на видному місци,вібачте, отче.
-Най Бог простит.
І ксьонд поправив гроші в кішени і вилетів з хати.Гані глипнула на мене.
-А ти чо стоїш слутване,іди пхай ксьондзови гроші в кішеню.
Я з страху забув, шо я в трусах,вілетів, догнав ксьондза на фіртці, запхав йому руку в кішеню,але на дворі було слизко,то я сі посунув, як падав, то інстинктивно зловисі за ксьондзову кішеню і відорвав.Гроші порозліталисі по всій оборі.
Ксьондз чуть не зачєв клісти,але згадав, шо це гріх.Надворі була бурі, то гроші рознесло аж по дорозі.
Ледве візбирали.Гані мусіла зашивати ксьонзови кишеню.
-А як зашила і вони пішли,то навіть не бігла за тачівков, а дала ні табуретков по голові і віключила світло.Одні гріхи.
А саме найгірше,шо ксьондз навіть не глипнув на порєдкі,вімиті двері,і блєху на кухни...Чос аж жєль.
ВУЙКО МІСЬ.

https://vm.tiktok.com/ZMk2cCcqU/

Ви помітили,що однакового немає в всесвіті.Нам здається,що все повторюється,але насправді все неповторне.Кожен день неповторний,кожна ніч неповторна,кожна мить неповторна.Жаль,що більшість людей цього не розуміє.Куди поспішаємо,куди біжемо,за що гриземося? Часу байдуже, хто ти,він наче жорна перемелює секунди на мукУ вічності...
Ця ніч неповторна,бо в ній падає неповторний сніг,на неповторні грона калини.Обертаюся назад,а назад доріг немає,позаду лиш тіні від людей,що зійшли з дистанції.Я ловлю руками цей сніг,щоб запам'ятати його,та він в долонях стає водою,він неповторний...
Р.Дронюк

КУХАР-КОНДИТЕР

Люди добрі ,а це шо за погода ? Мінєясі , як плани у пукіна : зрані дощ лив ,як з ведра,ближче до одинадцітої – зачєв сніг валити, вже думав дорогу замете,але по обіді як блиснуло сонце – мой жнива.
Йой, але не надовго: зачєло крижанов крупов сіяти.Йой, а це як вітримати.Тиск скаче,кости ломит.І так чогос хочесі, аж не знаю чого.Чисто вагітний.О, я би з'їв тих млинців чи оладів.Я сі не розумію, як тото правильно.
-Ганю,Ганю.
-Шо хоч?
-Вжар мені тово, млинчиків.
-Шо шо?
-Ну оладів.
-Ади, курва, Різдво на носі ,а воно сракі морочит.Роботи повно, а я маю жарити Ти іди шос роби , а не відумуй мені тут , гурмане.
-Та Ганько.
-Ніц не хочу чути .Я іду до церкви порєдкі робити,та же Різдво іде.Ми світкуїм тепер скорше.Ади, воно вібагає.
Сказала це і пішла.
Йой, а я лиґнув слинку , повтиравсі і таки з дущов силов захотів тих оладів.
Ну, скажіт мені ,чоловіки, ну треба було тому Адамови слухатисі Єви і їсти тото яблуко. Ну то шо, инчих фруктів і овочів не було в тотім едемскім саду.Ліпши би собі фасульок попоїв татй поперджував.І ми би в раю лишилисі.А тепер на ,ади, не доста, шо з ребра мого зроблена,та ше й печінку їст.Ади, кєжко пожарити тотих шойликів.Пішла до церкви ксьондза пантрувати.
Ну, а я гину тотих оладів,чи млинчиків.Ану, чекай, Місю,а ти шо, рук не маїш,чи голови ? Я шо не можу тото пожарити?
Ану, ґуґл, мені в поміч.Так, уводжу рецепт млинчиків.О, є:
Візміт кефір, муку ,яйці .І, курва, інтернет завис.Шлях би тотих інтернетчиків трафив. Нема і всьо - зависло.А висіло би їм на пів шесту.То нічо, вчув про муку і кефір, і яйці.Зарас шос буде.
Так муку найшов,яйці є.Курва , молока квасного не виджу.Але в тумбочці найшов.Якес рідкувате,але гий би скєсло.І так ,поїхали. Кладем пательню на газ.Курва, олію нема. Де та баба олій діла.О, є смалец з шкварками.Накидав повну пательню.Най гріясі.Так, в чім колотити,о ,у поливанім відрі.Роблю багато, би наїстисі , ше й Ганьку угощу ,най не думає , шо я бездар. Зачєв віливати з слойка квасне молоко,пів слойка було рідкого,а пів таке густе якес,і слизке.Йой ледве вітріс.Так , даю мелницу муки,дваціть яєц,а шо, най буде файно.Так ,шо ше туда бехнути ? О, є повидло з малини,сиплю літру.Так, о кориці є, і якес хмелі сунелі,копчена паприка,гвоздика,мускатний горіх,літру цукру,йой, а це шо,шо тут пише,де мої акаляри. Яблучний оцет,а яблучний - це добре,думаю, двіста грам стане.Так , о спиртове півкілограмове дріжді є,спиртове - це файно,я думаю пів кіля не буде мало.А це шо? Сода столова.Піде ,би пишні були.Ну ,курва , Клопотенко нервово курит.Війшло майже ціла путні.Тепер треба якос це переколотити.Чим.О іду в майстерню там міксен є ,шо я клей колотив.Мой , як зачєв калатати - аж по стінах траскало.Війшла якас шипуча сіро -буро-малинова речовина.А пахне якос дивно ,насичено.Всьо, іду жарити ,бо їсти гину.Йой, люди, покі я тото колотив , пательні так сі розігріла на газі ,шо була червона ,а шкваркі стали , як вугликі.То нічо.Віллив я прямо з ведра на пательну того роствору,це як зашипіло,повна хата диму,люди пательні сі ймила, горит я вфатив пательню,і зачєв бічи на двір,але зашпотавсі за ведро ,розчина та шо на млинчики розлиласі по підлозі,а від пательні ймилисі штори.Вфатив я ведро з водов і бехнув на штори.В хаті дим.
І на це всьо зайшла Гані.
-Місю, шо тут робисі?
-Ганько, я млинчикі смажу...
Втекти я не вспів, бо Гані зразу замкнула двері.Чим лиш вона мене не била,і ведром,і пателнев.Коли сі змучила і насолодила свій гнів,то заставила мене трусами мити підлогу.Я вже надіявсі , шо скінчилосі всьо.Але тут чую, як Гані з комори кричит:
-Місю,а де мій молочний тібецкий гриб,шо в слойку в тумбочці був .
І тут закон самозбереженні підказав мені бічи, і я побіг. Ото поїв млинчиків перед Різдвом.
ВУЙКО МІСЬ

Сніг ...Поволі падає.Листопад,ще листопад.Посумніли хризантеми,не нацвілися,спізнились.
Сніг ...Осінь уже не жовта,осінь біла.Вслухаюсь,ніби грає скрипка .А сніжинки під музику танцюють вальс,стає їм спекотно і вони тануть на моїй долоні.
Я не чекав ще зиму,я ще не націлувався з осінню,я ще не дописав осінній вірш...Дивлюсь в вікно,а там все біле ,до болю в очах біле.Осінь під ранок пішла,залишила мені хризантеми,і вони чомусь пахнуть кавою,не допитою кавою...
Р.Дронюк

Шановне панство!!! Ще залишились книжечки "Дзиґарок""Любов до Гробу""Без вини винуватий" і п'ять книжок Сьомої частини.Замовте ,хто ще встигне.Відправляю Укр і Новою поштою,як кому краще.Пишіть в приват.

Поліцай ше раз вмачєв палец і знов взєв на смак.Чямкав, цмокав.
-Валєра ,це шос не понятне,певне амфітамін,ану на попробуй .
Валєра зачерепив пальцем лижку попелу і зачєв кушіти.
-Смак який дивний,аж в носі курит,ану дай ше раз попробую.Бігме якес дивне,якийс попіл,і шашликом заносе,але тухлим .
-Ану, кажіт, рецедивісти, шо це ,бо амба вам буде .
-Це вуйко мої жінки .
-Який, курва ,вуйко?
-Іван.
-Шо за хірню ти несеш?
-У мене є дикумент на цей пакунок.
-Де?
-В кішени.
-Давай сюда,показуй.
-Я вікіг папір і дав їм читати .Ті зачєли читати.Чим більше читали,тим більше блідли.Нарешті той , шо перший кушів ,зачєв ригати,потім його підтримав другий.Я питав ,шо нам робити,а ті не могли відповісти, лиш махнули би ми сі забирали і ригали,ригали і ригали.Я перехристивсі ,взєв коробочку, завернув в папір.
-Ади , видите ,вуйку Йване ,де ви могли думати, шо вами міліція буде ригати,ая,ая, як то може бути.
Стали ми з кумом на кінци Городенки зайшли в забігайлівку,замовили флєшку горівки і трохи тюльки.Поклали коробочку з прахом на стіл, зговорили оченаш ,перехристилисі.Продавщиці подумала ,шо йкіс сектанти.І зачєли поминати вуйка Йвана.Згадували небощика добрими словами.Після першої флєшкі ми відчули ,шо вуйко, ше не до кінцє пом'їнений.Пішла ше одна ,і ше...
Пробудивсі я від телефонного дзвінка.Зачєв мацатисі, кругом темінь ,холод.Лежу в якіс фосі,мотоблок перевернений,збоку хропит кум.Дивлюсі на телефон,Гані дзвоне:
-Альо, Місю, де ти .
-Ганусько , зараз будем.
-Ти на годинник дививсі,перша година ночи .
-Йой, Ганько, то покі віддали тіло,покі небощика нарідили.
-Я тобі так дома дам,шо тебе будут наріджєти ,-вже додому.
-Вже їду, кохана,їду .Глисти би ті задушили .
-Куме ,курва, вставайте, не хропіт .
-Йой ,де ми?
-В сраці.Де мощі, курва?
-А я знаю.
Зачєли мацати ,навкруг себе шарити,світити тєлєфоном .Нарешті кум заверещєв.
-Є є пуделко.Але відкрите і порожне.
-Як?
-А так.
-Де прах, куме,де вуйко?
-А дітько йго зная.Ніц не памнітаю .
-А не памніталисти би ,як сі називаєте!Шо я Гани привезу, шо ховати будем?
-А вона шо буде зазирати,шо там в середині,добре шо коробочка є .
-А як сі захоче з вуйком попрощєти,поцілювати вуйка.
-Йой, то насиплем якогос попелу,шо на смак буде пробувати ,чи то вуйко ,чи нє,чи на експертизу даст?
-А відки серед ночи попелу взєти?
-Зараз буде. І по цих словах кум роззувсі ,здоймив шкарпеткі,вікіг запалнічку і підпалив їх.
-Ади, жертвую вам свої шкарпеткі,італійскі, Гафія з Італії прислала.
Шкарпетки були штучні,то горіли добре,але видко були давно не прані, бо так смерділи ,шо якас птаха впала з дерева і гикнула.Попіл був чорний,якби негра спалили,і смердєчий.Зібрали ми його склали в коробочку і запічєтали.Поклали на колеса мотоблок,завели і поїхали.
Дома, не зважаючи на пізну годину, була повна хата бабів,прийшли до мерцє.Гані була злосна,але не била ,бо люди.Ми скорботно і урочисто занесли прах до хати.Баби зачєли голосити і приповідати.Гані гладила коробочку,цілювала
і приповідала.Ми з кумом пустили скупу сльозу.
На ранок ховали вуйка.По службі на цвинтарь зійшлосі всьо село.У нас в селі вперше ховали не мерцє,а прах.З'їли всі канапкі,панахів не ставало ,то ділили один на трьох.Прийшли такі, шо я вже думав ,шо вони давно повмирали,був навіть голова сільради.Як вже мали впускати прах в яму ,то всі стали в чергу цілювати прах.Ніколи не думав ,шо буду цілювати кумові шкарпеткі ,курва мама йго була .Йой, отак ми поховали вуйка,де це нас найшло? Але треба піти до баби Бальційки, би віск зіллєли.Бо вже три рази снивсі мені небощик вуйко,і вві сні пхав мені в писок кумові шкарпеткі.
ВУЙКО МІСЬ

(Незабудьте замовити книги про 'Притрафунки вуйка Місі ,поки ще є)

ПРАХ.

Йой ,подзвонили мої Гані аж з Херсона,шо вмер її вуйко Іван.Мами рідний брат.Дивіносто п'єть рік мав.Небощик не мав дітей,а жінка йго лишила ,найшла си якогос грузіна.То добрі люди всьо надбаннє поділили,а вуйка би не ховати ,спалили, запічєтали в коробочку та й віслали по новій пошті тотой попіл,той прах до нас .Бо кажут, шо небощик дуже гинув, би його поховали в рідному селі на цвинтари коло нені.Гані ,як жінка побожна , зачєла сі гризти, як вуйка мая по -християнські поховати.Замовила в церкві службу,наймила двох хлопів би вікопали яму на цвинтари коло вуйкової нені.Ади ,курва, квартиру хтос хапнув ,а ти, Ганько, сі трать на служби,та й похорони .Але Гані згадала,шо небощик в шістдисєтому році віслав цукєрків каракум і матерію на нову сукєнку,то конче хотіла вгодити.Накупила панахів,би людим на цвинтари роздати,тай наробила канапок,би віпили люди за упокій.Каже Гані мені:
-Міхайле, їдь до Городенки, на новій пошті забереш прах.
-Огій,я сі того бою.Як той мертвец зачне мене душити по дорозі?
-Ти дурню сахрамінский,як тебе попіл буде душити,їдь вже.
-Я їду мотоблоком .
-А чо?
-То я мерцє маю на плечіх нести ,чи як?
-Йой ,курва,кулак попелу мож і в кішени перевезти.Але їдь вже чим хоч, лиш їдь.
-Я кума з собов візьму .
-А тобі нашо того піяка?
-Та же я шо сам маю трунву нести .
-А ґітьки би тебе по пеклі носили,дурню, то прах.Нендзо ,не нервуй мене ,вже їдь з ким хоч і чим хоч ,лиш би мені прах вуйка привіз.
Зібравсі я ,завів мотоблок і пігнав, по дорозі повернув за кумом.
-Куме ,дай Боже!
-Пийте здорові.
-Поїхали зо мнов .
-Куда?
-В Городенку за мерцем.
-А я шо, похоронне бюро?
-Та поможіт, бо самому лєчно.З мене мугарич ,пом'єнем небощика.
-Чекайте ,йду переберусі.
Кум перебравсі і ми пігнали.Доїхали добре На кольці стояли поліцаї акурат ті два, шо все нам попадаютьсі.Вже хотів оден махати паличков,але їхала фура то сперли фуру ,там більший пожиток,ніж з нас .Добралисі добре .На новій пошті показав код, шо прийшов Гани, телефон (вона мені переписала на картку.)Показав паспорт.І дівчє вінесло маленьку коробочку.Ми підписали якіс папері,одну копію дали мені.Я запхав в кішеню.Несли вуйка до мотоблока легонько,траурно.Поклали коробочку в бардачок.
-Ади , куме , видите, як то є,який вуйко Йван був теньґий хлоп,сорок семий розмір ноги мав,а помістивсі в таку маленьку коробочку .
-Правду кажете,а коли пом'їнем вуйка,ви обітцєли?
-Йой, вам лиш дурне в голові.
-Я чисто з християнських намірів .
-Йой ,ждіт ріду.Най проїдемо тих паршіків,шо на кольци стоя,тоди в останньому барі на виїзді з Городенкі пом'янем.Поїхали.
-Але легонько їдтьте, би небощиком не кєцкало по дорозі .
Ая ,то мож легонько,такі ями, шо мертвец може збудитисі.Лиш заїздим на кольцо,а паршіки стоя.Ми зробили траурне лице,не помогло .Курва , той череватий махнув тим ледінцем,і ми стали
-О старі друзі,куди їдем?
-Додому.
-Ану дихніт.Дихали їм в писок і в тотой драгер .Поліцаї були страшно здивовані,шо ми тверезі.До чого не пробували домахатисі,все в мотоблоці грало.Страховка була,вогнегасник,аптечка,паски безпеки.Я вже так сі готую до зустрічі з поліцаєми ,би не мали до чого сі домахати.Нарешті один глипнув в бардачок і замітив коробочку з прахом.
-А це шо таке?
-Вуйка везем.
-Якого вуйка?
-Неживого,але він сам вмер .
-Шо ви тут нам заливаєте,і поліцай схапав пуделко і потрєс коло вуха.
-Йой ,пане поліцай, не трісіт небощиком ,бо будете гріх мати .
-Яким небощиком,ану мовчати,тут шос заборонене.Другий поліцай вікіг з кобури пістолєт і скомандував:
-Рукі на капот, ноги на ширині плеч і мовчати.
А той другий зачєв розпічєтувати і відкривати коробку.
-Йой ,не робіт це, паночку, будете гріх мати.
-Мовчати.Поліцаї відкрили коробку.
-О Валєра , тут якийс порошок,певне наркотики,кокаїн.І поліцай взєв дрібку порошку на палец,і палец облизав,пробував на смак.Я хотів кричєти,але наведений пістолєт на мене зупинив мій крик.

****
сотні крапель дощу
у руках принесу
напою розтривожену мить
крізь мовчання стіну
я до істини йду
листопад мені в грудях болить
сотні крапель дощу
я зберу у сльозу
не шуми брате вітре постій
чому мало так днів
я би більше хотів
в мене сотні не звершених мрій...

Р.ДРОНЮК

https://youtu.be/xqITPkBMXOo?si=FJymPyeJ_bFvXoi0&sfnsn=mo

РЕЧИНЕЦ

Йой сплю так солодко,снитьсі мені,шо я на Гаваях,лежу на пісочку, курю бамбук,чи сигару,менше з тим ,але дим іде.Сонечко світит,хвилі шепочут ,кругом мене дівки в шнурках замість трусів.Таке блаженство , аж тут ніби з під-землі,ніби з пекла чую Ганин голос:
-Міхайле ,вствай, уже осьма година,а ти хирієш ,як бик...
Йой, сфативсі я , вітріщив очи, море дес щезло ,дівки щезли ,сонце щезло.Весь кайф щез, лиш Гані стоїт серед хати в зацьоранім фартусі,в рожевій хустці,рукі в бокі,лице перекошене,шеби роги,і фіст,то чистий дідько з пекла.Я перехристивсі і ож сплюнув:
-Огій, щезни.
-Ти чо ні на підлогу плюяш, капарнику?Ти її миїш?
-Ти чо хоч з мене ,відьмо ,зрані.
-Зрані?То тобі зрані, а декому вже полудень.Ади ,наш когутик який чемний.Всіх побудив зрані і обійшов всьо ґаздівство,всіх курок перетолочив,ні одну не минув.Оце я розумійю - газда.Двадцітьох обійшов .А дехто ше від Різдва до одної не може взєтисі,а літний піст сі кінчєє,завтра вже Йвана.
-Чо хоч,тебе не вкімуїш, ти сама мене вже відлучила.
-А ти шо телє цицкове, шоб тебе відлучити.Ти хоть би лице собі зробив.О ,добре шо-м нагадала.Іди вічисти в стайни ,бо нині певне корова телє буде мати.
-А ти відкі знаєш шо нині? Ти шо, на узеде її водила ?
-Та же я шо, нинішна? Речиниц давно минув,і виджу по корові :неспокійна і тупая ногами.Іди, роби шос, не лежи…
Йой, шо то село … Накрутивсі за день, зачєв з стайні,перейшов на город,а скінчив в півници.Так і день злетів.Повечеріли,Гані навіть порційку налила.Лігли спати ,з тим ,шо маїм шо дві години по черзі до корови вставати ,бо точно цеї ночи вположитьсі, добре видко по ній.Вімні сі налило.Буде свіжа куляйста.Кум, курва ,цілий день дзвонив , хотів шос придумати ,нині Івана Купала.Але я відмовивсі: два рази з ним проводив і два рази був битий.
Певне скотина вже п'єна...
Перша встала Гані через дві години.Потім я,потім знов Гані. Потім Гані і тут я чую ,як шос на дворі зверищєло...Чую Гані кричит ґвавт і летит до хати.
-Йой, Мсю, біда!!
-Шо сі стрєсло? Є телє.
-Йой ,біда ,дай води.Дав води Гані віпила, рукі сі трісут.
-Ну кажи ,кажи.
-Наші корова родила.
-Тай добре,бик чи теличка?
-Йой ні то ні друге.
-Трансгендера ,чи шо.
-Наші корова родила хлопа.
-Як??
-А так.
-Ти Ганю на старість чисто сі помішєла на хлопах.
-Та же бігме ,іди подивисі ,лежит коло неї.
-Йой, бабо дурна.
Вфатив я каганец і побіг до стайні.Втворєю двері - Матко божа,коло корови лежит справді голий хлоп,Я хотів тікати, бічи за ксьондзом,але переборов себе і присвітив каганцем ближче . Огій , точно хлоп,шеьй хропе .Шос мені знайоме,але лице в гною,йой шей дійок в писку.Придививсі я добре - йой шос чисто мій кум.А ,курва мать, а він певне мені дев'їть місіців назад шос з коровов вітворив.Нє , та якби родилосі, то би мале , а це такі кум.Йой, як вхоплю я з кута орчик,як увалю того мутанта по крижіх.Він аж пернув ,сфативсі, протер очи від гною і каже:
-Де я?
-В сраці.
-В якій?
-В повній . Ви шо робите в мене в стайни коло мої корови,вона ше й вагітна.
-Йой.
-Шо йой, шо ви тут робите! Ніч ,четверта година.
-Я ніц не памнітаю.Памнітаю, шо пив ,потім через вогонь скакав,а потім пішов шукати папороть і всьо - темінь.
-Йой ,курва а ви шо корову вісцали.
-Як вісцав.
-А так з ночи вім'ї було,як пітнадцітилітрова путні,а тепер ади , лиш шкіра і дійки.Ади, ви молоком зачямкалисі. Шо буде тилєтко сцаим ,як вродисі?
-Йой то мене сушило і приснилосі , шо я бджола,і п'ю нектар з квітки.
-Йой, як зараз Гані зайде ,то будете кров з-під нігтів сцати.
І тут ззаду за мнов явиласі бліда Анна...
Я не пробував боронити кума,Гані била всім, шо було в стайни,навіть каганцем.Кум якос вірвавсі і городами голий побіг...
Корова вположиласі аж на другий день,родивсі бик,я назвав Василем в честь кума.Гані мусила іти до баби Бальційки зливати віск, бо мала таки перепуд.Йой Боже- Боже, шо лиш не стаясі,але всьо мусим пережити.
ВУЙКО МІСЬ.

АНІМАТОРИ

Йой,вісілє відбули.Тарелі повіддавали. Городи повікопували. В Одесі вісілє перенесли, бо сватови гіпс на шию наклали...
Осінь ,падає листі,всьо жовте ,дощі...Скучно в селі.
Аж приходе кум.Приніс чвертку.Сховалисі в дровітни від Гані, п'ям,заїдаїмо цибулев.Каже кум:
-Куме Міхайле！
-Шо?
-А може би ми троха грошенєт підкосили.
-Я кєжко робити не буду,не годен:осінь ,радикуліт.
-А ви шо думайте,я горю бажаннім гарувати ,як віл?
-Ну і шо?
-Тепер є методи заробити гроші і не пахати.
-Це лиш жиди так вміют.
-А ми чим гірші від жидів?Дивітьсі, я подививсі в інтернеті . Є така професія як аніматори.
-А це шо за холєра?
-Ну, з дітьми працювати треба.
-Йой ,ти Макаренко недороблений！Шо будемо з дітьми робити?
-Йой,та же не вчити,а будемо грати кіна.
-Якого кіна?
-Йой, замовлєєм костюми,перебираїмсі на клоунів,берем магнітофон,включаїм музику і скачем, танцюїм з дітьми.
-А йдіть, куме, в гузицу,ше-м клоуном не був.
-Тисічу в годину на кождого.
-Та ви шо?
-А ви думали.
-А костюми відкі?
-Йой, я вже всьо придумав : в інтернеті замовив.І оголошені кєнув в ОлХ ,уже замовленні є в ресторані в Городенці.Тридціть п'єть дітей по 10 років,цілий клас.Кажут ,шо клас специфічний, але справимсі.Нє, ви як не хочте, то я Штефана Лисого візьму, - він піде.
-Нє ,я йду.
-Ну, то йдем,музикі накачаїм на флешку.
Пішли до кума.Кум вставив флешку в наїбук і зачєв шукати музику і скачувати.
-Так, оці мала би піти."Я БУДУ ДОЛГО ГНАТЬ ВЕЛОСАПЄД" . Ми колис під це тусили.Так, "Яблука на снігу" тоже круто."Птіца щастья" піде."Ой на горі два дубки","Із сиром пироги",Полька,Фокстрот,Падишпаниц,Вальс,Коломийка,Качечки і Подоляночка...Репертуар моцний.
Через день по новій пошті прийшов пакунок.Один костюм клоуна,другий- Панди.Розіграли на чувачі і вперед.Кум-панда,я- клоун.Костюм теркатий,парик рижий.Ніс фійлєтовий.
У неділю зібрали торби і поїхали в тотой ресторан.Програма така: проводим паров конкурсів ,загадуїм загадкі,водим хороводи,троха танцюїм.Годину протрималисі- бабки взєли і в бар:обмили справу і д хаті.
Знайшли тотой ресторан.Нас радо здибали.
-Йой, слава Богу ,шо ви приїхали, бо скоро ресторан завалє！
Кум каже:
-Не гризітьсі ,ми професіонали.Зараз вони будут, як шовкові.Ану , дайте нам перевтілитисі.
-Будь ласка , отут в гардеробі.
За паров мінут ми були готові,кум вбравсі на панду,чиста вікапана панда.Я розгримувавсі на клоуна,вчіпив ніс фійлетовий,парик рижий, гетри,комбінізон,в зуби свисток.Через стіну було чути, як діти верх здоймают з ресторану,гупают,як коні.
-Куме, я трохі очкую...
-Йой ,чо сі боїте,зараз ті бенькарти будут, як шовкові.Ідем.
Війшли ,батьки сі кіші.Кум каже:
-Так,ви запускаєте нас до дітей, двері замикайте на ключ і йдіт пийте,їжте, світкуйте.Шо би тут не творилосі- не відкривайте.Аж через годину.Не хвилюйтесь: працюют професіонали.
Йой, батьки сі вкішили:
-Дай вам ,Боже, здоров'я.
Відкрили двері ігрової кімнати і ми заскочили в зал під музику" Не сип ні сіль на рану".Настала тиша.Я вчув,як за нами сухо клацнув замок.Діти стяли і дивилисі на нас.Першим відійшов кум.Каже:" Доброї днини, дітки".Тиша ...Я не міг слухати, як б'єсі моє серце,то свиснув у свисток,аж кум сі скєнув.Кум каже:" Ану, дітки , тані -тані.Тиша.Кум знов каже:
-А шо ви світкуєте, дітки?
Тут з товпи дітей війшов на переговори один малий у пірваних сподніх на колінах, певно
авторитет у них.
-Ви хто такі?
-Ми аніматори,це клоун біба,і я панда боба.
-Ей ви, біба і боба, чухайте звідси, поки не настала вам буба.
Кум включив пісню" Качечки" і каже:
-Ану, дітки, тані- тані ,потанцюємо.
І тут малий авторитет каже:
-Ви шо ,лохи ,не поняли?Чухайте відси, поки можете！
А кум каже:" Тані- тані".І зачєв танцювати качечки,вхопив якес дівчє,потім друге кєгне в коло.Я зачєв дути в свисток і крижуватисі.
Першим полетіла на підлогу Панда,потім від підступної підножки клоун.Не вспіли ми спамнітатисі ,як на кожному сиділо по пітнадцітеро дітей.Я як падав , то лиґнув свисток,то він свистів дес в мене в утробі, тоди коли діти били по печінках.Одні кєгали за вуха,одні пхали пальці в очи,ше одні вікігли щеку з писка і грали футбол.Коли я вздрів, куда діти по черзі

копают панду,то поняв, шо панда розмножуватисі уже не буде.Мені діти віщипали вуса,а кумови брови.Ми верещєли,але ніхто не йшов на поміч.А чєс ,здавалосі ,стояв на місци.Періодично ми втрачєли свідомість,але діти відливали нас пепсіколов.Дес через пів години мук я вздрів, шо одно вікно відкрите.Крикнув:
- Куме, або рітуймосі ,скачем у вікно,або гинем тут.Ці шмаркачі живих нас з рук не пусті.
Ех ,як зриваїмсі на раз два ,відкі сили взєлисі-у вікно.Поверх був третий - летіли скоро,але, холєра ,за рестораном парувавсі віводок псів,кум гепнувсі на суку і розтолочив її,а я зверху на кума.Пси , як вздріли, шо їх коханка одна на всіх загинула,кєнулисі на нас і зачєли мстити.Добре, що сука була породиста,велика ,груба,то ми змаркізували на ній і нічо не поломили.Але пси були тоже великі і такі злосні ,як тоті діти.
Ех,як зачинаїм ми бічи,і пси біжє,і кусают,особливо панду,бо приняли її за суперника.Ви знаєте, десіть кільометрів ми подолали на однім дусі і пси тоже,і з кожним кілометром пси ставали все злосніші.Залетіли ми з страху до мене на подвір'ї і зачєли вер ещєти.З хати вілитіла Гані і приперла собі палец в дверіх.Не доста ,шо стала від цего злосна ,а шей нас уздріла наріджених в костюмах.Тачівка лежєла недалеко.Пси увиділи,як нас луплі,то в очех їх злість перетвориласі на жєль.Вони не раз виділи під рестораном жорстокі бійки,але шоб ще жорстокіше били людей, то не виділи.Підобгавши фости, побігли назад до Городенки.Ми тепер мусіли рітуватисі від Гані.Втекли і сховалисі в посадку.
-Куме！
-Шо？
-Шлях би вас трафив з вашим аніматорством..
-Я хотів ,як ліпше.
-Йой, ти пандо дурна.
-Йой, ти клоуне недороблений.
-Шо？
-Гімно.
І ми зачєли сі бити і качєтисі по земли....
Р.ДРОНЮК-ВУЙКО-МІСЬ..

СУПЕРМЕН

(Замовляємо най-новішу книжку"БЕЗ ВИНИ ВИНУВАТИЙ поки ще є )

-Йой , Ганю ,Ганю!
-Чо ганькаїш?
-Дивлюсі на тебе та й думаю,як ти відстала від життє.
-Йой,а ти пристав.
-Певно ,шо пристав,я продвинутий.
-Скорше задвинутий.
-А це як?
-Ну, закігнений.
-Йой, бабо,бабо.Та я в нашім селі самий продвинутий мем.
-Йой, курва, а це шо за мен?
-А видиш, яка ти забита баба,як дорога в посуху.Мен - це є чоловік.
-А ти хіба чоловік.
-Та же не баба.
-Ти пуджіло горохове.
-Ти ,бабо дурна,шо мелеш?
-А шо неправда? Зуби вставні,мозги відсутні,ноги студені,слинов порскаїш.
-Йой,а ти Пенелопа Круз.Дженіфер Лупес,Клавдія Шіфер.
-Хто,я Шіфер? Ти бильню, ти.Та ти в носі не можеш пошпортатисі сам.
-А шо тебе прошу?
-Ти лиш сидиш в тотім тернеті днинскі.І ніц з тебе толку нема.
-Бо я блогер.
-Який в сраці блохер.
-Не блохер, а блогер.
-Тобі більше пасуя блохер.
-Я є всюда Ганько,і в фейзбуці і, телеграмі,і в інстаграмі,і вайбері, і в вацапі і в....
-І в сраці.
-От ти в сраці, і то глібоко,тебе ніде не пускают,бо ти забита баба.
-Дивисі би ти зарас не був прибитими хлопом.
-Всьо ,в тебе вже аргументи кінчєютьсі.
-Зараз вони лиш почнуцці.Ти дав худобі січки?
-Дав.
-Гній відгорнув?
-Відгорнув.
-Гноївку вічерпав?
-Ганько, я створений для вищого,вічного,а ти мені про гноївку.
-Зарас тобі буде вічність,ти вже мені нинькі в неділю нерви тріпаїш від самого рані.
-Я просто хочу довести, шо ти забита баба.Признай це.
-А, курва мама твоя була,я тебе зараз заб'ю.Ти фільософе колгоспний,ти лайдаку,ти блохери,ти паршєку, де тачівка?
-Тихо ,Ганько, то не інтелігентно битисі,ми не в середньовіччі жиям.
-На тобі середновіччі.
-Ай..
-На тобі тік ток .
-Йой рітйте,сприсі, не бий.
-А це тобі за інстаграм,а це за мена, засрана.
-Йой, де по голові б'яш?
-Ти і так нев не користуєшсі.
І тут я побіг,бо більше не міг терпіти.Добре, шо хоть Гані не бігая скоро,в школі нормативи не могла здати.Йой, біжу до кума,є причина : кум горівку гонит.
Файної неділі всім.

ВУЙКО МІСЬ.

заплакана осене
ти не мовчи
чом тихо шепочеш листками
спізнілі ранети
вночі дотряси
змочи мої скроні дощами
заплакана осене
ти не мовчи
верни мені крик журавлиний
стежки жовтим листом
мої устели
спинити роки я безсилий...
Р.Дронюк

СТОМАТОЛОГ.

Йой ,прийшов до мене кум,запух ,сарака,-зуб болит.
-Йой, куме,шо робити？Гину！
-Ну,а я вам шо пораджу? Шо я, стоматолог？Ідіт до шпиталю！
-Йой, боюсі зубних дохторів！
-Ну то мучтесі！
-Йой, куме, у вас голова,придумайте шос,з мене дві літри самогонки.
-Шо це дві літри самогонки？Це навіть рану не задезінфікує після зуба.
-Йой ,три,би тебе не ставали зуби боліти！
-Я за штири літри вдам,шо не чув,але скажу вам,шо мої зуби в креденци,в слоїку ,а два жилізних не болє.
-А бодай ті два жилізні вам грім у ґямбу притігнули！
-Йой ,за п’єть літер най вже кєгну.
-Йой , вже рвіт, курва мама ваші була！
-А ваш тато - злодій！Сідайте , пацієнте.
Взяв я плоскогубці,пропалив на газові плитці,вбрав робочі рукавиці,віпив двіста грам горівки і слабому налив.
І взєвсі до роботи.
-Ану, відкрийте ,куме, ґямбу.Оцей зуб?
-Угу.
-Так, руки при собі,рипирація почєласі.
Двіста грам перваку , певне, троха підкосили мою точність, бо перший раз я хапнув кліщєма кума за язик.Йой, як той верещєв.Друга проба краще . Зловив зуб,зачєв кігти.Не йде.Уперсі дужче -не йде.Мой, кєгав кума по цілій хаті.Намучивсі сильно,аж тут хрусь і трісли плоскогубці.
-А це шо за кінскі зуби у вас , куме？
-Йой, в мене дуже моцні коріні！Дохторі все сі мучі！
-Добре！Попробуєм ще один народний метод.Взєв я шнур,обмотав навколо зуба,прив’їзав до клямки в дверіх.І крикнув:"Ганю, іди ста！"
-Чо хочеш？
-Біжи ста,бігом！
-Гані шерпнула дверьми,шос хрупнуло і клямка від дверей упала на землю.
-А шляг би це трафив з цим конем . Ади, лиш одні убитки！
Гані плюнула мені межи очи ,та й пішла.
-Ходіт ,куме, надвір.Взєв я шнурок тай прив’їзав до борта в мотоблоці. Мой ,як рушив,дав по газах,обертаюсі,а кум біжит за мотоблоком,я ду жче, і він дужче.Ади , дурне, біжит і верещит,та же стати треба.Ну нічо,добре,шо повний бак бензини заправив,він мусе впасти,сили не вічні.Десь за годину кум такі впав,і на дорогу впав борт,від мотоблока.В кума був розбитий ніс,а зуб на місці. А це шо, курва , мая бути.Я хотів сі здати,але п’єть літер горівки стояли перед очима.Короче: кєгав я кума по цілім селі,і до конє силєв,і підвішував,то хоть би міліметр підкєг той зуб.Я за свою практику ше такого не мав.Нарешті придумав.Завів я кума до хати свої і кажу:
-Сідайте на крісло серед хати,я вам зав’єжу очи,ви роздзявітьсі і тримайте рот втвореним.А зараз я зайду ззаду і всьо зроблю.
Так і зробили.Кум сів, роздзявивсі,очи зав’єзані,чекає.
А я побіг до Гані на кухню,та якраз пироги тачєє тачівков.
Кажу:”Ганько！Той кум таке мені розказав,що жах.”
-Шо розказав тобі той піяк.
-Та каже ,шо спав з тобов три рази.І ти, як дошка,і шо в тебе ноги криві.Каже,шо ти курва！Це правда ,Ганю？
-Йой, а та скотина де？
-Та сидит там серед хати,шкіритьсі з тебе.
-Уб’ю!!!
І Гані побігла до хати.Я тото не вспів увидіти.Як прибіг,то в кума права рука була вже зломана,а в лівій він тримав штири зуби.Гані з чистов совістю пішла дотачувати пироги.Я глипнув кумови в писок,а той слабий зуб був на місци .
-Знаєте ,шо, куме? І так уже мусите їхати до шпиталю,то вже вам дохторь вірве той зуб,а ці, шо в кулаці , може вставлі вам.І не дєкуйте,ми свої люди.Щісливо,ідіт, поки можете йти.....
ВУЙКО МІСЬ.

в жовтім селі
жовтими стежками
ходить жовта осінь
жовтий дощ
цілує жовті хризонтеми
жовті посумніли клени
жовтий вітер
грає жовтим листом
жовта муза
в жовту ніч
прийшла до мене...

Р.Дронюк

4149499083187037

телефон украв мої книги
притихли сторінки сумні
багато здобуваєм
та втрачаєм
напевне більше для душі
****
осінній дощ
пахнув вином
вітер п'янів
під вікном
мовчали святі
на старих образах
і дідуху снився
святвечір у снах
*
нечесана ніч
немав з похмілля
ловила у жмені дощі
губила з подолка зорі
писала сумні вірші
***
згрібаю пальцями листя
грона калини гіркі
в жовте фарбує осінь
вицвілі будні дні
****
зміряй моє натхнення
спробуй на смак талант
змішую душу з сумом
рифми складаю в такт
***
наче пробіглись коні
збивши туману мить
вже відболіли скроні
пам'ять іще болить
****
знову воєнна осінь
квітами стелить дороги
линуть дзвінки похоронки
знову лунають тривоги...

Р.ДРОНЮК

МАЙСТЕР З ТАТУ..

Ади,з тим кумом ліпше сі не з'єзувати.Але куда від него сі діти ...Воно не доста, шо кум,шей жиє на одній вулици,шей якас далека родина.
Ади, тако іду з церкви в неділю по службі.Гані сіла з сусідом в машину ,шоб скорше бути ,бо телєтко мале , то треба плекати.
Іду я ,сонечко світит,пташки співают, іду вісповіданий,на души свєто,на серци спокій.І тут на тобі:з- за паркану, як дідько з конопель:
-Дай Боже, куме！
-Курча ляга,ви чо, як пес, гавкайте,аж серце в п'єти скочило.
-Та не бздіт ,куме,шо сі вісповідали?
-А вам яке діло?
-А чи сказали ксьондзови про свій тіжкий гріх?
-Який такий?
-Та то ,як ви до ємості чіпалисі тої пєтниці коло склепу.Ото би ксьондз вас вісповідав,всі гріхи би вам відпустив,о він ревнивий.
-Тихо ,курва,чо кричите на всьо село,ади баба Касі вже вуха нащурила.
-То ходіт до хати,як сі боїте . Є для дорогого кума самогонка,кубаска,сальце.
І справді , як зайшли до хати, стіл був накритий.Сіли ,віпили.І кум дая мені в рукі якус штуку і каже:
-Угадайте,шо це таке?
-А дідько йго зная.Це якас машинка.Бритва, може?
-А ,куме , ну ви тупі ,як сапа...Це тату-машинка.
-Чо ви кажете мені тату? Який я вам тато?
-Я вам не кажу тату,це шо у вас в руках є та-тУ- машинка,ну то , чим наколкі сі роблі,розуміїте?
-Ого,а ми в войску глов робили.
-Бо ви дурні були,тепер нові технології.
І кум натиснув на кнопочку , машинка заторохтіла.
-Ану ходіт зо мнов до стайні.
-А то чого?
-Зараз уздрите.
Заходимо до стайні,кум каже:
-Ану ,дивітьсі на льоху.
-Матко Божа,а це шо ваші льоха з тюрми війшла? Ади розписана ,як паркан у школі.
-То я на ній тринірувавсі.
-Ану дайте, я почитаю ,шо ви на бідній худобині понаписували.
-МАГАДАН.Це шо означая?
-Я,там служив.
-ГАПКА, а це шо?
-Це я так Гафію ніжно називаю під час любови.
-А най тебе качка копне.Чекай- чекай,а це шо пише? МІСЬ ІШАК.??Лиш не кажіт ,шо то ,то, шо я подумав.
-Ей, ви дурне думаєте,то не про вас, то про Місі, шо зо мнов служив .Ходіт до хати , бо горівка стине.
Я глипнув на льоху,вона стояла трохи блатна,троха обіжена.Курва, як він тоту шкірку буде їсти ,як льоху пошмалит?
Коли ми вже віпили до порєдку і зачєли сповільнено балакати ,бо язики сі заплітали,кум каже:
-От ви зараз прийдете додому,а Гані ваші буде вас парити тачівков ,як сидорову козу.
-Не буде,бо я ґазда в хаті.
-Ви не ґазда , ви гузиці.
-Шо?
-Але я сі і сам вашої Гані бою,то страшна баба,то дідько,а не баба.
-То ,куме ,відьма.
-Так,але я знаю,як підкорити її серце,би вона вас не била,а цілювала всюди.
-І як?
-За допомогов цеї машинки.
-Не поняв.
-Наколюю вам на крижех,нижче того когута ,шо ви в Їгипті накололи ,велике сердечко і пишу великими буквами: "ГАНУСЮ, Я ТЕБЕ КОХАЮ."І по- англійски : "АЙ ЛАВ Ю."Ви граціозно заходите,обертайтесі до Гані задом, скідайте,або зривайте страстно сорочку і вона читая той напис ,очи її горє,і у вас цілу ніч страсті зашкалюют..
-А чи так буде?
-Нє, ну ви дійсно ішак.
-Шо?
-То не про вас було написано, то вірвалосі..Ну не тупіт,скажіт, котрий хлоп в нашім селі про то, шо любит свою жінку, на плечіх собі віколов?
-Не знаю таких.
-Ото то є.Давайте, п'єм для анестезії і до справи.
Віпили ше по чвертці.Кум каже.
-Ану, лягайте,на тойво тапчан.Скідайте сорочку..
Зразу мене боліло,а потім вірубавсі : анестезія подіяла.Пробудивсі від того, шо кум трісе мене.
-Шо спите ,як кіртун.Я сі намучив тут,а воно хропе,вам би так і нирку вірізали,а ви би й не чули.Всьо, ідіт до жінки і фалітьсі.
-А це яка година?
-Пів четверта ранку.
-Ого.
-Ого-ого ,то цілу ніч сі намучив,але який шедевр вам віколов.
-Ану, дайте дзеркало, най глипну.
-В мене нема дзеркал , всі побилисі.Тай нашо вам сі дивити? Ви в цім сі не розумійте,ідіт, Гані оцінит.Ріхтуйтесі до страсті.
Війшов я на двір - небо в звіздах -краса.На дорогу віпили з кумом по пугареви спірту чистого.Чую на старі дріжджі погребло.Доліз до хати .На порозі як роззувавсі,став котови на фіст,той так зверещєв,шо кури з бантів попадали.На- помацки став у милницу з дощівков.Але зайшов до хати , намацав включатель ,цок і світло є.Гані спит,хропе.

-Ганунько！Чуїш, Ганунько！
-Місю ,тебе, курва, ше холодного не вбирали?Ти шо страх втратив гет чисто,ти шо, бильню ,серед ночи вересканиш?
Покі Гані сі вбиртала від стіни до мене,я бігом порвав на собі сорочку ,розвернувсі задом до Гані, наставив плечі і голосно крикнув:" Ай лав ю , Ганусю".
Чув, як Гані дістала окуляри з- під лужка , чув як протєжно цмокнула,і тут раптово віключилосі світло.
Втворєю очи,і виджу білу стелю і людей в білих халатах.Я облизав губи і сухо спитав:
-Де я?
-О , прийшли до себе, слава Богу,- сказав дохторь.-І скажіт,як ви умудрилися так впасти, щоб вломити в трьох місцєх ключицу.Подєкуйте жінці ,що викликала швидку.Треба в такі роки вважати на себе.А ви думайте, шо ви молодий.Понаколювали собі на плечах паскудних слів,що мої медсестри червоніли.Хіба так личить старшій людині?
-Йой, пане дохторь , чи могли би ви прочитати мені, шо там пише?
-А ви ніби не знаєте, що вам малювали.
-Мені це вчера робили під місцевов анастезійов.Прошу , прочитайте, паночку！
-Та добре ,як так просите,але, медсестри, війдіт , бо мені встидно таке читати.Ану легонько обернітьсі,підоймим сорочку.Так , слухайте:"ГАНЮ！ТИ НАЙГІРША КУРВА НА СЕЛІ,ПОМИЙНИЦІ ОСТАТНА І КАПАРНИЦІ.СЕРУ КУРВІ МАМІ ТВОЇ....
-Дохторь！
-Що?
-А я точно живий?
-Криза минула.
-Нє ,дохтрорь ,криза лиш сі почєла.Коби я встав на ноги , будете збирати ше одного клієнта,спеціаліста по наколках, притримайте лужко.
Вуйко Місь.

Осінь.Осінь в моєму селі.Калина на фоні похмурого неба разить багряним листям.Стоїть село веселе і сумне.Падають каштани,рветься листя.Втомлені дерева,втомлені дороги.
Ех,як би зараз пройшлися селом всі весілля, що були,якби заграли всі музики, що грали,якби склали вряд всі весільні деревця, то виріс би ліс.І вся ця процесія з усіх цих весіль прийшлаб до старої церкви: а цимбали грають,а скрипки плачуть,а церква сяє...Якби,якби,якби…
Осіннє сонце кидає промінь за хмари,і падає той промінь за село,падає на горб,на цвинтарь.А там хрестів,більше,як людей,а там гробів,більше,як хат...
Осінь запалила клени і горять вони при вечірнім сонці,горять,як душа України,емігрована,пошматована,розстріляна,заражена,зраджена.Ввечір піде дощ і погасить клени,помиє хрести на цвинтарі і остудить біль села,біль України...
Р.Дронюк

Війшла сплєча Гані:
-Ти придурку ,тебе хто зв’їзав?
-Та пес наш.
-Ти ,піяку дурний ,зараз я ті тачівков поможу розв'їзатисі.І пішла за тачівков..Я зразу дістав сили і розв'їзавсі.Аж на млаці під вербов віддихавсі.Чую телефон вібруя,кум дзвоне.
-Альо.
-Всьо,кінец світу,капец.
-Шо є?
-Пси сі зчііпили..
-Як сі зчіпили?
-Та скліщилисі.
-А як памперс.
-Я пробудивсі,а памперс на мені.
-То вже можете вночи не вставати.
-Ніц не кіштисі,ходіт псів розчіпати.
-А я шо, їх счіпав.
-Ходіт вже ,бо шлях вас трафит.

Йой,як прийшов,зачєли ми псів розтігати, я тігнув пса за вуха,а кум суку. Їм це сі не сподобало.Сука бульдог хапнула кума за мніке місце і затисла зуби намертво.Пес хапнув мене за ногу і взєв приклад з сукі,закусив зуби.Ми верещєли,бігали з псами по оборі.Пси зчіплені і ми також. Через годину ми поняли,шо біда.І вирішили: іти до Гані не будемо і сусідів будити досвіта.Ми це зробили з горєчкі.Коли Гані війшла з хати,збуджена четвертий раз на ніч.
-Ганько, розчіпи нас,рітуй.
Гані подивиласі на нас і на псів, шо висіли,зчіплені між собов від любові,на нас ,як гірлянди.Зайшла до хати , війшла з тачівков і зачєла нас і псів розчіпати.

Верещєли і ми, і пси,до п'єть мінут всі були розчіплені,і сині,аж фіолетові.Пес вімурував карник,вставив двері в півници і сам сі привїїзав,сука побігла в кірунку Станіслава.Ми з кумом сиділи під вербов на млаці,зализували рани.
-Ну шо ,куме, ше хочете пісєта продавати
-Курва , з вашим псом і вашов бабов, бізнес накривсі.З вас триста євро.
-Ідіт,Гані вам даст.
-Ей.
-От мугарич завтра віп 'їм.
-От і за то дєкую.
-Але я в боргу перед вами
-За шо?
-За наколку.
-Ей , не згадуйте вже,я трафарет попутав.
-Я в боргу не залишусі.Добраніч.
-Кому добраніч,а з ким непорадна година.
ВУЙКО МІСЬ

ПСЄЧА ЛЮБОВ.

Ади, мій кум все шос вігадая на свою і мою голову.Ади, рішив псів породистих розводити.Купив в Станіславі суку чистокровну,бульдога.Дав триста євро.Ото дурний,сука ше й стара якас,на однім оці більмо мая.Сопе , слина з писка капая.
Але кум впертий,як баран.Каже : спарую з породистим псом і буду продавати,пси тепер вигідніше продавати , ніж пацєта.Ні гноїв ,ні чирів.Підрахував дні, відмітив на календари , коли сука буде мати охоту до любови і чекая.

Але мій пес Бім мая свій календар.
Вчера прилітая кум злосний і кричит:
-Куме, а де ваш пес?
-Де,де?Присилений коло буди.
-Файний ви ґазда,шо не знайте, де ваш пес.Ідіт заберіт , бо він уже в мене на оборі,я хотів нагнати, а він зуби шкірит до мене.Не дай боже, вклепає мої чистокровній суці пісєт - його, і вас шлях трафит.

Приходим до кума ,а пес там.
-А я вам не кажу,ади , ґаздувати хоче мені на оборі.Ади , таке кудлате,в реп'їхах ,породистої сукі хоче.
-Йой, Бім, не позор мене ,тобі треба цеї сукі з більмом на оці,подивисі: в неї рийка висит,як в її ґазди після перепою,вона ше й до того хропит,ходи додому, ми тобі кращу найдем,ше псєча мама не вмерла.
-Ідіт ,ідіт і тримайте його добре.
Прийшов, прив'їзав Біма.
Ввечір полігали з Ганев спати,але дес серед ночи телєфон дзвоне.Дивлюсі - кум.
-Альо！Якого дітька серед ночи дзвоните?
-Ідіт ,заберіт свого пса?
-А він шо, у вас?
-У мене,я суку в стайни закрив,а він підкоп робе,прибіг з ланцом на шиї.
-А шляг би вас ,курва ,трафив разом з тим псом.Вам шо, сукі шкода? Пустіт най сі люблі,а ми будемо сватами.
-Ваш пес лєцтий,двортир'єр,а моя сука мая паспорт.
-Який,біометричний?
-Ідіт заберіт пса, бо Гані всьо про вас узная.
-Тихо будьте, йду（а здох би ти разом з свойов сукув）
-Шо?
-Іду, іду.
Тут Гані сі вбізвала сплєча:
-Куда йдеш?
-Та йду Біма забирати ,бо до кумової сукі втік.
-А показилисі би ви з тими псами.
-А я шо винен?

Курва, злосний пішов.Забрав пса, взєв ланц моцний ,той, шо бика прив'єзував,пригаратав цвєками двохсотков до буди,віганьбив добре і пішов спати.Лиш задрімав,знов телєфон дзвоне,кум:
-Альо！Ви дасте мені спокій? Курва мама ваші була！
-А ваш пес даст спокій мої суці?
-Та мій пес дома присилений.
-То ви присилені коло Гані,а ваш пес разом з будов в мене на оборі.
-А колька би сколола вас,суку і мого пса.
-Ідіт заберіт, бо я в суд подам.
-Подавайте на пса.
-Ну, курва, завтра Гані скажу кілько ви наборгували в магазині.
-Тихо, вже йду（дітько би вами ригав）І тут Гані:
-Куда йдеш? Кілько будеш лазити серед ночи?
-Та же пес знов у кума.
-Курва ,най сидит. Тобі траба пса серед ночи?
-Йой ,та строїт.
-То вже спи з псом у буді,до хати не вертайсі..

Йой ,курва, мусів вести пса, ше й буду на плечіх нести.Дав псови два копніки і закрив у карник,замкнув колодков.Тихонько лєг під ковдру,би Ганю не збудити.Відключив сигнали. Лиш задрімав чую шос вібруя,то вібрація в телефоні.Курва ,знов кум дзвоне.Тихонько віліз з підковдрі -і надвір.
-Альо, шо є?
-А ви не знайте?
-Пес закритий в карнику, не відумуйте.
-Ану, подивітьсі.
Приходжу до карника,а карник розібраний і цегла акуратно складжена.
-Курва, я його каструю.
-І себе каструйте, бо пес чисто в вас удавсі.
-А ви чисто, як та сука скавулите.
Пішов за псом, хотів зразу там його стерилізувати,але не знав як.Кум каже :
-Закрийте добре його і поясніт,шо він і так ніц не вітворит, бо я суку в памперс вбрав.
-Ше натігіт собі памперс на голову.

Закрив пса у півницу.Шей лаби зв'їхзав і мішок на голву натєг.До хати не ішов.Постелив куфайку і лєг під дверьми півниці дижурити.
Зірочки блимают,цвіркун співає, незчувсі, як здрімнув.Пробуджуюсі від того, шо рукі потерпли і дихати кєшко.Людонькі добрі,а я звєзаний шей з мішком на голові.Мішок якос здоймив,а рукі і ноги розв'їзати не годен.Дивлюсі двері в півници віважені , пса нема.Доповз я до вікна тай кричу : "Ганю ,розв'їжи мене!"

😂

НІЧНА ГОСТЯ..
Опівніч... Хтось з притиском постукав в мої двері... Я обережно відчинив... На порозі стояла осінь, вся мокра, з кленовим листям в косах, в руках тримала стиглі яблука і каштани...
Я зробив каву і ми пили, --я і осінь, і говорили про все, – про літо, про стару вербу...
А потім, зігрівшись, вона пішла. Я сидів і допивав холодну каву. Я чув її віддалені кроки в саду. Вона пішла. Вона така самотня…
Мій погляд зупинився на столі. Жовта пані забула яблука, і каштани. І кленовий листок.
Миттю вибігши на вулицю, я гукав за нею...Та вона, ота осінь, була вже далеко, їй не до мене... Скільки їх вже приходило... І всі були різні. А скільки їх ще прийде? Одному Богові відомо… Та скільки б їх не прийшло, я з усіма вип’ю кави, а може і вина...
Р,ДРОНЮК

в останній день
під барабан дощу
забуде хтось а хтось згадає
як осінь грала на струну
а літа наче і не було
воно так пахло кавуном
вже ходить жовтень моїм садом
і стікає виноград вином...
Р.Дронюк

цей дощ візитка осені
заплаканий клен пожовтів
куці дні подовжені ночі
і на світанку вересень згорів
цей дош візитка осені
в калюжі небо втопилось
цілують асвальт каштани
яблуко стигле розбилось...
Р.Дронюк

Цеї ночи ми домовилисі,шоби не вмерти з голоду,я мав з’їсти кумову ногу,праву,а він мою ліву.Курва, в мене литка грубша,а в кума кости стирчє.Я заставив , би кум ноги добре вімив і вімочив у соленій воді,я люблю підсолене.
Але коли ми вже облизувалисі і лізли один до одного,на обрію показавсі корабель.Коли ми добре придивилисі , то увиділи турецкий прапор.Турки дивилисі на нас, як на кіно.Худі ,не голені,обдерті.Поки нас підоймали на борт,то ми вірвали у одного турка портупею з кобуров і з’їли.Не помогло навіть то ,шо нам пояснювали,шо то гума.
Турки дали нам легонького бульйону,в маленькі піали. Кум лиґнув піалу.Коли ми трохі відійшли,через переводчика нам пояснили,шо це турецький флот,і ми в водах Туреччини. І як ми Городницу минули？Турки зразу подумали ,шо ми москальські шпійони,але по нашому діалекті і по кумовій наколці на дупі СМЕРТЬ МОСКАЛЄМ поняли,шо ми неонаціоналісти з Покуття.В голові я згадав Ганин номер телефону,мені дали подзвонити.
-Ало！
-Ганусько ,не нервуйсі！
-Йой ,Місю ,ви де？
-Ганусько, ми в Туреччині！
-В якій ,в сраці ,Туреччині？
-В турецкій！
Дальше пішли такі слова,шо треба довго пікати,якшо переказати.І ми після тих погроз зачєли просити в турків політичного притулку.Але турки,хоть і турки,але не вороги свої держави,нагодували,вбрали і відправили літаком на Україну.Морем не ризикнули.
Потім ми просили притулку в Києві,не дали і відправили,в Львові,в Станіславі,навіть у Тлумачи.Всюда відмовили.Ну , а потім ми попали до Гані в руки,і вона ,не хотічи, зломила нам по три ребра і по штири пальці.Але зато кум море ввидів.І в Туреччині побували.Шкода ,шо нам притулок не дали,там тепліше,ніж у нас.
Ото сі сплавили...
РОМАН ДРОНЮК. ВУЙКО МІСЬ.

СПЛАВИЛИСІ

Всьо,ади тако рішили з кумом сплавитисі.Нє , ну ви не так поняли！Ми рішили сплавитисі по Дністрі.Гані набрехали , шо їдемо на три дни на заробітки.А шо, люди сплавлєютсі,а ми не можем？Склепали розбірний пліт з колод.Набрали провізії: трохи сала,ведро смальцу,ячмінної кави,бідон горівки сорокалітровий, мало би на три дни стати.Наймили тракторь і прицепом тото всьо нам вночи перевезли в Незвисько.Звідти будемо сплавлєтисі.Аж до Городниці.Там мали причалити,пліт продати городницким на парники,у них всьо йде на парники.І вже відти добратисі автобусами додому.

Раненько,лиш зачєло світати,спустили пліт на воду.Води Дністра тихо понесли нас за собов.На плоті розклали палатку,би спати і ховатисі від дощу.До Раківців всьо ішло добре і спокійно,і нічо нас не тривожило.А після Раківців нас почєла мучити спрага,і вода чогос не помагала.Дуже нас кігло до тої рідини,шо в сорокалітровім бідоні.
-Ей, куме！Може вже почнем віддихати？
-Та вже найвища пора！
-Даїшники не спрут,права не відберут,Дністер тихий,потрошки！
_Зачєли потрохі вталєти жажду алюміньовов квартов.Заїдали салом помащеним смальцем, бо хліб забули взєти.Нічо,може по дорозі купимо.
-Дай Боже , куме！
-Пийте здорові！
-Віпив би з вами на бруденшафт,але другої кварти нема！

Дес за півтора години чи то надворі,чи то нам в очех раптово стемніло,і ми поснули богатирським сном.Пробудилисі,а на дворі чи вже ,чи ше темносі.Хотіли найти теліфони,би глипнути,яка година,але не найшли,певне потопили.Але кварту намацали,кум спав з нев.
Віпили по п’єть квартів за здоров’ї один одного.І знов здорові поснули.Пробудилисі - знов ніч.
-Ну, а це шо така ніч довга,куме？
_А я знаю?Хочу пити！
_То пийте,бідон перед вами！
_Нє ,мене сушит,води хочу.
_Мой, за бортом повно води,пийте , шлях вас не трафит！
Кум перехіливсі через борт і жєдно хлептав воду.Потім віплюнув з писка шос схоже на памперс,повтиравсі рукавом і зробив відрижку.
-То шо , куме,шо вночи на помацкі будемо робити？Темносі , природи не видко ,п’ям тай спимо！
Так і зробили. Пробуджувалисі лиш для того,шоб попити води за бортом,віпити снодійного і спати.Курва, треба було вночи зачинати пити,то би хоть в день пробуджувалисі.Де та Городниці？Але раз вночи,коли кварта вже дістала дно , ми зачєли пити воду за бортом,я відчув ,шо вода дуже солена.
-Куме！
-Шо？
-Ви нічо в воду не робили？Бо ви передо мнов！
-Нє ,нічо,лиш плюнув два рази.
-Йой, курва,а вода чо така солена стала？
-Дійсно ,шо це？
-Може городницькі спорчені помідори в Дністер вікідают？
-І хвилі такі великі！
-Ей , тут без сто грам,не розбирессі！Наливайте！
-Кум запхав руку в бідон,і кварта сухо шкрабнула по дні.

Світало....Ми тулєлисі один до одного,тріслисі,клацали зубами,бодун наступав разом з невідомістю.Сходило червоне сонце над водов,а вода була кругом ,над нами літали чайки і не видко ні одного берега,ні дерева,ні кусочка землі.
-Куме！Шо це, повінь？Чо так Дністер розливсі？
-Може це вже гес побудували！
-Хіба люди позволили？
Пробували пити воду , вода була солена.Дес глібоко в душі ми розуміли,шо ми в мори, чи окіані,але кєшко в це повірити.На другий день,коли відійшли від горівки,то зачєли шукати сала і смальцу,але вже не було,чи чайки вкрали,чи вода забрала？Добре, шо пішов дощ,то ми злизували один з одного воду.Хвилі холітали нас,а кругом вода,вода і вода....

На семий день ми з’їли кумові шкіряні кросовкі разом з шнурівками.На дев’ятий- мої дермантинові.Скажу вам,шо шкіряні на смак ліпші,не так за зуби забиваютьсі.На десєтий день ми з апетитом дивилисі один на одного.На одинадцітий я попробував кума на смак.Не дуже,але як додати мівіни і поперчити , то мож їсти.На дванадцітий кум попробував мене на смак.Курва , хоть би одна жєба пропливала.Потім наїлисі медуз,аж гикали.Чисто пообгризали нігті на ногах і руках один одному.Свої вже проїлисі.Шо пили не буду казати,яка була рідина таку й пили.Кум зловив чайку,але та дзьобнула його в ніс і навалила на голову,ви знайте чайчин послід мав присмак риби,бо вони полюют на рибу.Навкруг нашого плоту крутилисі акули,чекаючи на свою чергу.

"Грань"


50
Не зупиняйся, іди,
Хоть сонце пражить,чи мете зима.
Крізь силу іди вперед,
Хто зупинився того .
нема
51
Інколи в мене виростають крила
І я лечу,як спалений Ікар.
Болить обірваний політ- не дотягнутися до хмар.
52
Крізь розбите скло - світ розбитий
І недописаний,як вірш,як обірвана струна.
Тепер надворі сива осінь
І дощ солоний,мов сльоза.
53
Погляди бувають різні:
Гострі,холодні, крізь силу,
Та найстрашніший з поміж них
Зависний у спину.
54
Вміти говорити без слів - це мистецтво;
Вміти кричати без слів - це дар.
Треба вчитись мовчати
І мріями торкатись хмар.
55
Я часто згадую людей,яких нема,
Ніде нема,лише на фото
Відбитки радості й добра,
Веселість, радість і турбота.
56
Чуєте,як вмирає село?
Яблуко впало безсило.
Скільки стежок заросло,
Скільки могил ся родило.
57
Ніч без зірок,осінь німа,
Листя хрустить,тіні тремтять - швидше б світанок.
58
Не бійся себе,говори з собою.
Ти найближчий собі,повір:
Світ не помітить,що тебе не стане.
Треба жити на повну,повір
59
Хочеш плакати,то плач;
Хочеш сміятися - смійся.
Бери усе від життя - осуду людського не бійся .
60
Ми так багато робимо для інших,
Що скажуть люди ,чи осудять?
Що мусим жити чужим життям
І мучитися одвічним каяттям.
61
На відстані руки твоє щастя
Дотягнись злови його
Бо хтось дотягнеться швидше
І потяге на своє дно.

62
Я дивився на заспане сонце,
Яке сонно цілувало землю
І пило каву з молоком.
63
Мені здається,що всі мої годинники спішать.
Хочу повільніше жити,
Та час мене гонить вперед
64
Скільки доль людских бачило небо,
Скільки ролей зіграно людьми.
Я втомився від будення -
Заховаюсь в кольорові сни.
65
Сьогодні дерева читали вірші,
Казали, як вони про вЕсни мріють.
Я нікому про це не розкажу:
Люди не зрозуміють.
66
Місяць шляхетний ,як пан
До танцю просив зірки:
В цю ніч він молодик.
67
Повір, таланти ніхто не шукає
У час культурного катаклізму.
Суспільство геніїв помічає
Надто запізно.
68
Якби людство видумало ракету
З швидкістю думки,
Миб підкорили всесвіт.
69
Почуття можуть бути холодними,
Можуть бути теплими
А можуть спопелити.
Навчись з почуттями жити.
70
Якщо згоріли всі мости.
А ти хочеш на той берег -
Шукай переправи
71
Іноді слово страшніше за кулю:
Куля вбиває,а слово мучить,
Слово душу розриває.
72
Вся різниця між дорогими пам'ятниками і бідними на цвинтарі,
Що дорогі трохи товше простоять,
Та тління не мине нікого
73
Надто довга осіння ніч.
Це безсоння мучить думками.
Так богато спогадів сумних
Зібралось з роками
74
Сонце цілує всіх без розбору:
В нього рівні бідні й багаті.
Сонце цілує усіх:
Його покликання тепло дарувати.
75
Чому ви святите зброю,
Чому за віру готові вбивати,
Чому з храмів зробили бізнес,
Чому створили прейскуранти?
76
Забобони - для добра кордони.
Як по правилах жити душі?
Істинна життя від нас закрита:
Людство преречене шукати її
77
Ми мовчимо ,ми німі
Перед свавіллям, мов сліпі.
Ми б і зараз, певне ,мовчали,
Якби Хреста розпинали.
78
Не нарікай на долю і на Бога:
Твій Хрест під силу тобі.
Стань, спочинь,передихни
І дальше його неси.
79
Тяжко вірити людям,
А ще коли тебе обпекли.
Вір до кінця тільки собі,
А нещирих прости.
80
Р.ДРОНЮК

Старий Матій сидів напротів вікна і дививсі з восьмого поверху на нічне місто.Місто було все в вогниках.Воно блимало, кліпало.І здавалосі , тих вогників більше, як зірок на небі.Тай тих зірок тут в місті майже не видко,не то що в селі небо,як на долони.Навіть через вікно місто шуміло,сварилосі,вило серенами,було чуже,холодне.Матій дививсі в вікно і знав,що буде безсонна ніч. Довга ніч. І перед очима спливали спогади далеких днів,щасливих днів.

Ніч пахла мнєтков і полином, плакали соловейки. Він чекав її під вербов на млаці ,серце билосі , як дзвін на Великдень.Груди розпирало від дивного відчуття,він не знав тоди ,шо це любов,тоди про це мало говорили,лиш співали в співанках.
Вона прийшла. Від неї пахло бузком.Несміло торкавсі рук,не сміло цілював калинові губи,вона стидливо опускала бездонні очі і світ зупинявсі і любувавсі ними.Світ відпочивав ,йому було легко дивитисі на ніжність ,світ втомивсі від жорстокости...

Макію було прикро в цім місті,в цих бездушних мурах,в цім мурашнику, де люди не виді один одного.Коли його вивозили на візку надвір,його хапала задуха,і здавалосі , шо місто лігало йму на груди і душило мурами ,плитами, ліфтами.Вчера, коли він троха здрімав , сниласі стара грушка на городі.По її листках стікала вода,як сльози.Сниласі хата в селі,шо скрипіла дверьми , ніби голосила.

Вони жили добре.Були файнов паров,молоді завзяті.Все горіло в їх руках.Люди дивувалисі,як такі молоді і такі ґаздовиті.Бог давав здоровї і благословив дітьми.Матій любувавсі свойов Василинков.Така ґаздинька,коса,як пранник , аж до запаски,все встигає,у всьому в неї лад.

На мить здалося,шо впало яблуко з ранети на вулик
. Повернувшись до реальності ,Матій здригнувсі.Ніч була безкінечна,і за вікном міста нічо не мінялосі.Все шуміло,блимало, стогнало.Старий напружував очи,аж в голові гуділо,аж сльози віступали.Хотів увидіти за тими будинками,за цими вогнями своє село і ту хату, в якій жило колис щісті,йго щісті.

Він лишивсі сам,коли Бог забрав Василинку.Щісливу смерть заслужила:вмерла у сні.Ше зночи так набалакалисі,а на рано пішла. Діти з'їхалисі, поховали і роз'їхалисі.У них своє житє,їх кликали міста.І лишивсі Матій сам,і гризота його взєла,і їда не йшла.Зачєла старість тиснути на груди,дістав цукор,відрубали ногу.

Думав Матій про хату.Як вона там? Чи дбают про неї ті сторонскі люди,шо купили її,чи не зрубали стару грушку-цукрівку, ту, шо снитьсі?

Ніч була довга,сон відцуравсі діда,боліла нога,якої нема.За вікном,сварилосі місто,чуже,холодне, черстве.Матій хотів води,але не цеї з крана,мертвої,а тої, з тої кринички на пасовиську,шо пив малим,як пас худобу.Коби скорше в село,до жінки,до родини,на цвинтар.
Р.ДРОНЮК