ВРЖЕЩ

Свобода від тіранії результату.

Нам усім потрібно обов’язково розпаяти для себе проявленість і популярність. Поки проявленість сприймається як результат, досягти її буде дуже важко. Бажання успіху, переглядів, продажів знову і знову буде пригнічувати нас.

Сонце не працює заради результату. Воно не рахує людей, які прийшли чи не прийшли засмагати в його променях. Сонце однаково віддає себе як одній людині, так і мільйонам. Сонце світить, тому що це його природа; воно не може не світити.

Подивімося на проявленість не з боку «голосніше, більше, помітніше, дивіться, який я крутий», а, відкинувши своє маленьке я, запитаймо себе: що хоче проявитися через мене? Чи є щось більше, ніж просто демонстрація себе? Яке внутрішнє послання несе моє життя для світу? Для чого я тут?

Проявитися для життя. Не заради популярності, не заради багатства, не заради статусу. Не для інших, а для самого життя. Побачити себе.

Усвідомити свій дар та проявити його світу.

🟡🟡
Друге Сонце. 07 грудня. Деталі на сайті

.

Створювати завжди цікавіше, ніж мати

.

23.11 о 12:00, Будинок Актора.

Розмова про проявленість та свободу від результату.

У суботу буде тестовий шматочок першої лекції «Другого Сонця». Розмова йтиме про важливість розпаяти всередині себе проявленість і популярність. Проявленість не дорівнює популярності — це різні речі. Як знайти свободу і легкість у дії та звільнитися від сковуючої тиранії результату.

Квитки

.

Люблю, коли запускаю новий проєкт. Коли після довгих роздумів і підготовки проєкт нарешті проявляється у світ. Відбувається момент відпускання. З'являється потужний привід, природний імпульс відкриватися, більше спілкуватися й ділитися думками та усвідомленнями. Хочеться більше писати, більше розповідати, показувати. Виникає відчуття, що світ мене любить і чекає. З'являється настрій діяти, ризикувати, захоплювати, створювати нові проєкти.

Щоразу, виходячи назовні, проєкт ніби витягує за собою ще й купу іншого творчого.

Дуже радий, що, нарешті, Друге Сонце вийшло. Чарівний стан.

Офлайн зустріч.

16 листопада. Субота. 12:00.
Будинок актора.

На «Розмові» ми, як правило, починаємо з вільної теми, але тема ніколи не залишається єдиною. Важливу роль відіграє наша загальна групова динаміка. Що сьогодні хвилює саме цих людей насправді? І, ставлячи запитання, які дійсно хвилюють, ми заглиблюємося в найбільш важливе. Там ми знаходимо себе і свою правду. А з цього місця і життя легше, і настрій кращий.

Поговоримо про те, як ми забуваємо і втрачаємо свою справжню природу. Як втрачаємо легкість, спокій, красу, розуміння себе, як втрачаємо свої бажання і свої мрії. І про те, як це все собі повернути.

Відкладайте все неважливе і приходьте. Буду радий вам.

Квитки

.

У якийсь момент ти бачиш всю ту неправду, в яку так старанно грав і в яку грають усі. Але це не означає, що ти станеш вільним від неї. Ні. Але щиро не помічати її ти більше не зможеш.

Можливо, навіть уперше в житті, усвідомиш, наскільки насправді ти заплутався. Наскільки ти самотній і розчарований. Скільки разів ти відносив себе не туди і не тим.

І маленькими кроками, маленькими моментами, дуже повільно, дуже обережно ти починаєш пробувати жити нове, наповнене правдою життя.

Пошук свого стилю, свого творчого голосу відбувається в дії. Наприклад, ти можеш скільки завгодно уявляти та планувати в голові, як ідеально звучатиме твоя нота. Але тільки коли вона зазвучить, коли ти випустиш її назовні та почуєш відлуння свого звуку у просторі, ти зможеш відчути, наскільки точно потрапляєш чи ні. Лише почавши звучати в реальності, ти зможеш почути себе, відчути й підтягнутися до тієї майстерності, до якої ти завжди прагнув.

У понеділок я відкрию набір на курс «Друге Сонце».

Тема: Проявленість і Реалізація. Навчання розпочнемо на початку грудня. Найближчими днями запустимо сайт з усією інформацією.

А поки ми все завершуємо, я сів на своєму горищі та записав для вас 5 хвилин відео про курс.
Приємного перегляду!

Вау

Люблю цей трек
https://open.spotify.com/track/0NbYHoDDqCgDmDFOzfLzAK

Ви не знаєте, що про вас подумають, бо не можете читати думки)
Раніше дуже хвилювалася через це ( зараз теж інколи), але психолог дала завдання зробити щось, що може спровокувати думки про те, що я дурна абощо.
Я пішла в магазин і попросила зважити мені півбанана, попросила запакувати оселедець і цукерки, а потім сказала, що передумала і пішла собі. І це все в однієї продавчині. Вона то глянула скоса, але, якщо чесно, було дуже тривожно в цей момент, але потім дуже сміялася з цього. Спробуйте)))

Кого б ще розчарувати собою?))

Піти і зробити помилку.

Якщо ви зараз притримуєте себе, якщо страх помилки не дає вам діяти, публікувати, запускати – підіть і зробіть саме помилку. Навмисно. Свідомо спостерігайте за своїми відчуттями. Як воно помелитись? Які емоції, які переживання. Будьте в цьому. Проживіть повністью.

Напишіть текст с помилками. Загрузіть неправильно відео. Відповіте неповвилтно на питання. Переплутайте слова. Вставьте не той слайд.

Зняти нарешті з себе цей неймовірний тягар совершенства.

Ви побачите, що помилятись набагато меньше боляче ніж уявляється. Ви побачит е, що ви не зламаєтесь і не розсипитесь. З вами все буде добре.

Кожен раз коли цей страх зьявляється знову, ви можете йти в нього. Не страхуватись і нескінченно сумніватись, а навпаки «Ну ссс*ука! Ось піду і помилюсь». І ви вже знаєте, що ну не так це й страшно.

Ще прикол в тому, що як тільки ви самі хочете зробити помилку, влна вже і не хоче так просто робитись.

.

Дозволити собі створювати живе, а не ідеальне.

.

⠀

.Ніщо по-справжньому велике ніколи не створюється з відчуття «я повинен»

⠀

https://open.spotify.com/track/7FZcmeXzyi6DcqOlG2NnKX

⠀

.Найважливіше завдання для дорослої людини — повернути собі здатність бачити чарівність цього світу

⠀

Гординя скромності.

Останнім часом мій інтерес особливо спрямований на тему гордині. Не те, щоб я раніше не знав, що її у мене багато. Але я офігів, наскільки гординя, як повітря, пронизує майже кожну дію і, що ще важливіше, — кожну недію.

Так, це дійсно так. Наша непроявленість і бездіяльність просто тотально пронизані гординею.

І навіть, здавалося б, найскромніші та найтихіші з нас насправді наповнені гординею по вінця.

Як це можливо? Як виходить, що в найтихіших і найскромніших куточках приховані величезні гори гордині?

Зараз розберемося.

Давайте розділимо гординю на Верхню і Нижню. Одна дає енергію, інша — позбавляє її.

Верхня Гординя проста і пряма, можна навіть сказати, примітивна. Її завжди помітно. Вона гучна, вульгарна, любить, коли ми випиндючуємось. Вимагає досягати та перемагати, виставляти себе та свою роботу. Їй потрібен матеріал, щоб завжди був привід сказати: "Це все я, такий особливий, найкрутіший, подивіться, яке в мене все найкраще". Усі понти та вихваляння також про неї. Вона ретельно рахує всі нагороди та досягнення.

Але є темна конячка, закулісний кардинал нашого життя — Нижня Гординя.

Якщо Верхня Гординя проста і зрозуміла, то Нижня — хитра й підступна. Вона мружить очі й непомітно керує нашим життям.

Нижня Гординя створює у нас всередині свій власний дорогоцінний образ. І тепер її головне завдання — всіма силами зберегти цей образ, не зганьбитися, не виявитися незатребуваним, не втратити обличчя.

Будь-який крок у світ, будь-яка проявленість — це загроза, що внутрішній образ похитнеться, що хтось оцінить, засумнівається, скаже: "Ну, поки що слабенько".

Якщо Верхня Гординя зробить усе, щоб отримати корону, то Нижня Гординя — усе, щоб не дістати по шапці.

Не запустиш проєкт — не з'ясується, що ти не так уже й умієш їх робити.
Не підійдеш знайомитися — не виявиться, що ти не такий уже й привабливий.
Не опублікуєш пост — не з'ясується, що твої думки не такі вже й цікаві.
Не одягнешся незвично — не виявиться, що твій смак не настільки витончений.

Нижня Гординя панічно боїться викриття, боїться виявитися "не такою вже й особливою".

Верхня Гординя змусить нас не спати, не відпочивати, не насолоджуватися, поки чергова вершина не буде підкорена.
Нижня ж — знімає нас з усіх змагань.

Для неї показати себе — означає поставити себе під загрозу програшу, а значить, бути викритою. Можливо, ти і не чемпіон, але, що важливіше, ти не переможений.

Гординя гладить нас по голівці й каже: "Ти молодець, ти не такий, як вони. Не йди до них, не підставляйся. Ти надто хороший, вихований, правильний для цього всього. Посидь, подумай ще. Нічого тобі, такому хорошому, туди лізти. Не потрібно тобі це все".

А раптом напишу, а лайків буде мало? Покличу людей, а вони не зберуться? Виставлю фото й не почую компліментів? Ні, нам такий статус не підходить.

І ми знову залишаємося поза грою.

Якщо Верхня Гординя робить так, щоб нас було забагато, то Нижня — щоб нас не було взагалі.

Чого не видно — не можна знецінити, принизити, зменшити значущість. Внутрішній образ завжди залишиться не підданий перевірці. Вічний претендент, який так і не вийшов на сцену.

І тому так важливо побачити в бездіяльності не свою слабкість, а, ймовірно, свою сильну гординю.

Я не запрошую нових людей, бо моя гординя не хоче дістати по шапці відмовою. Я боюся просувати свій проєкт, бо гординя не хоче отримати непотрібність, я не знімаю блог, бо гординя не хоче відчути непоміченість.

Кожного разу, коли ви затихли, мовчите, навалюються сумніви, здається, що немає сміливості, немає сил, не можете зробити, познайомитися, опублікувати, запитайте себе: "Чи не гординя це в мене?" І, найімовірніше, ви почуєте, що це саме вона.

.

.

Магія творчості. Кожного разу, коли вдається щось придумати, навіть якщо це щось зовсім маленьке, одразу такий приплив сил і настрою.

https://open.spotify.com/track/36d78UGhWjpgzBhxtcYZow