Чому ветеранам, котрі являються особами з інвалідностями, варто спробувати такий спорт як дзюдо, самбо, бразильське джиу-джитсу?
Почну з того, що основою дзюдо, самбо і бжж являється боротьба, в тому числі в партері. Є сотні, тисячі різноманітних прийомів та комбінацій. Під кожну особливість тіла можна підібрати певний арсенал прийомів, який буде адаптивним під вашу інвалідність. Ампутації, обмежені рухи кінцівок, порушення зору – це все можна адаптувати на татамі під ваш арсенал прийомів і комбінацій.
Тренування проходять в положенні на тазу, або, по можливості, на колінах.
Як казав один ветеран Сил Спеціальних Операцій Артем Грот – «Коли ветеран з ампутацією приходить на тренування, це можна порівняти з походом в басейн. Він залишає свій протез біля килима і пірнає, умовно, на татамі. Далі він перебуває на тазу, або на колінах».
І так. Чому ці тренування важливі.
Перше – тренування проходять в складі групи, а це означає що ви на протязі години-двох спілкуєтесь з такими ж ветеранами як ви, з людьми які мають подібний життєвий та військовий досвід. Спілкуєтесь, ділитесь враженнями, заводите нові знайомства, тощо.
Це така, свого роду, групова психологічна терапія, які дуже прекрасно та результативно працює.
Друге – ви підтримуєте свій фізичний стан в гарному стані. Елементи котрі відпрацьовуються на тренуваннях, роблять ваше тіло сильнішим та еластичнішим. В здоровому тілі, здоровий дух!
Третє – ви розвиваєте свої інтелектуальні здібності. Яким чином? Вам потрібно продумати, як з особливістю вашого тіла перемогти суперника, та як недопустити того, щоб переміг він. Вам потрібно швидко приймати рішення в ході сутички, змінювати свої комбінації, адаптовувати їх. Прокручувати в голові всі варіанти розвитку сутички та що ви робитимете якщо щось піде не по плану. І все це за лічені мікро-секунди, тому що все відбувається дуже швидко. Ви продумуєте свою тактику та стратегію поєдинку.
Четверте – викиньте з голови думку «я ніколи не займався цим видом спорту, а значить в мене нічого не вийде».
Це абсолютно хибна думка.
Наприклад, в нашому залі, серед ветеранів які займаються дзюдо і самбо, немає жодного хто б займався цими видами спорту до поранення. І у всіх все чудово виходить.
Якщо хтось сумнівається в даному дописі, або сумніваєтесь в собі, подивіться в соціальних мережах як тренуються подібні вам хлопці, або сходіть в зал, подивіться як проходять тренування. Або просто подивіться в інтернеті пара-олімпіаду.
Мене, свого часу, надихнуло те, що я побачив в інтернеті як тренуються козаки з інвалідностями в TMS Hub, зал бразильського джиу джитсу в Києві, який заснував Артем Грот.
Я глянув відео з їх тренувань, подивився інтерв’ю Артема і подумав собі «якщо у козаків виходить, то значить вийде і в мене». Потім вже ми познайомились з керівниками федерацій дзюдо і самбо в Вінниці та започаткували проект по інклюзивному дзюдо і самбо для ветеранів.
До чого я це.
Козаки, спробуйте, не пошкодуєте!